Постанова

від 18.11.2024 по справі 917/110/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Харків Справа № 917/110/22(917/2134/23)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі судового засідання : Погребняк А.М.,

за участі представників сторін:

від позивача , Пономаренко В. В.,

від інших , не прибули ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, за вх. №1873 П/1 на рішення господарського суду Полтавської області від 13.06.24 (повний текст складено 12.07.24, суддя Паламарчук В.В.) у справі № 917/110/22(917/2134/23)

за позовом ТОВ "Бест",с.Щербані, Полтавська область,

до

1.ТОВ "Експрес Вантаж", м.Полтава,

2.Фізичної особи-підприємця Ісак Людмили Василівни, м.Полтава,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

1. Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Ющенко Вікторію Вікторівну , м.Полтава,

про визнання недійсними правочинів

в межах справи про банкрутство №917/110/22

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вхід. №2298/23 від 29.11.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж" та Фізичної особи-підприємця Ісак Людмили Василівни, відповідно до якої прохає суд:

- визнати недійсним Договір оренди (найму) транспортних засобів №410 від 30.03.2020 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ВАНТАЖ" та Фізичною особою - підприємцем Ісак Людмилою Василівною;

- визнати недійсним Договір оренди (найму) транспортних засобів №490 від 04.05.2020 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ВАНТАЖ" та Фізичною особою - підприємцем Ісак Людмилою Василівною;

- визнати недійсним Договір оренди (найму) транспортних засобів №638 від 05.06.2020 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ВАНТАЖ" та Фізичною особою - підприємцем Ісак Людмилою Василівною;

- визнати недійсним Договір оренди (найму) транспортних засобів №805 від 06.07.2020 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ВАНТАЖ" та Фізичною особою - підприємцем Ісак Людмилою Василівною;

- визнати недійсним Договір №1089 від 25.08.2020 про внесення змін до Договору оренди (найму) транспортних засобів №805 від 06.07.2020 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ВАНТАЖ" та Фізичною особою - підприємцем Ісак Людмилою Василівною;

- визнати недійсним Договір оренди (найму) транспортних засобів №01/10/20-1 від 01.10.2020 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ВАНТАЖ" та Фізичною особою - підприємцем Ісак Людмилою Василівною;

- визнати недійсним Договір оренди (найму) транспортних засобів №01/11/20-1 від 01.11.2020 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ВАНТАЖ" та Фізичною особою - підприємцем Ісак Людмилою Василівною;

- визнати недійсним Договір оренди (найму) транспортних засобів №01/12/20-1 від 01.12.2020 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ВАНТАЖ" та Фізичною особою - підприємцем Ісак Людмилою Василівною.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.06.2024 у справі №917/110/22(917/2134/23) у позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕСТ» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального права, без урахування усіх обставин справи. Наполягає на наявність підстав для визнання правочинів недійсними відповідно до приписів статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ» на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.06.2024 у справі №917/110/22(917/2134/23), встановлено учасникам справи строк до 30.08.2024 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи, витребувано матеріали справи №917/110/22(917/2134/23) з Господарського суду Полтавської області.

28.08.2024 р. через систему Електронний суд від розпорядника майна Борових Ігоря Авнеровича надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

02.09.2024 р. від ОСОБА_1 через систему Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 р. розгляд справи призначено на 24.10.2024 р.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 04.11.2024 р.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 18.11.2024 р.

У судових засіданнях приймав участь представник заявника апеляційної скарги, який підтримав свої вимоги.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін у судове засідання судом не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до частини 3 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу, постанову суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану було продовжено.

Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:

- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;

- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об`єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;

- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;

- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку. У разі відсутності об`єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого у статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника апелянта, який приймав участь у судових засіданнях, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.05.2022 року у справі №917/110/22 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ВАНТАЖ" (код ЄДРПОУ 42636124). На час розгляду справи у суді першої інстанції та прийняття оскаржуваного рішення провадження у справі про банкрутство перебуває на стадії розпорядження майном.

Згідно з частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Предметом даного спору є визнання недійсними договорів оренди (найму) транспортних засобів укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж" (боржником) та Фізичною особою - підприємцем Ісак Людмилою Василівною.

Як встановлено судом першої інстанції між ТОВ "Експрес Вантаж" (боржник у справі про банкрутство), в особі одного із засновників Товариства і директора Бугрій В.Г. укладено з Фізичною особою - підприємцем Ісак Людмилою Василівною наступні договори:

- 30.03.2020 року Договір оренди (найму ) транспортних засобів, який був посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Ющенко В.В. за реєстровим номером №410 (надалі - Договір №410);

- 04.05.2020року Договір оренди (найму ) транспортних засобів, який був посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Ющенко В.В. за реєстровим номером №490 (надалі - Договір №490);

- 05.06.2020року Договір оренди (найму ) транспортних засобів, який був посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Ющенко В.В. за реєстровим номером №638 (надалі - Договір №638);

- 06.07.2020року Договір оренди (найму ) транспортних засобів, який був посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Ющенко В.В. за реєстровим номером №805 (падалі - Договір №805);

- 25.08.2020року Договір про внесення змін до Договору оренди (найму ) транспортних засобів від 06.07.2020 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Ющенко В.В. за реєстровим номером №1089 (надалі - Договір №1089);

Крім того, між ТОВ «Експрес Вантаж» в особі директора Кучерова А.Є. (який діяв на підставі статуту) укладено з Фізичною особою - підприємцем Ісак Людмилою Василівною наступні договори:

- 01.10.2020року Договір оренди (найму) транспортних засобів. Вказаний Договір вже не посвідчувався приватним нотаріусом, і був укладений у простій письмовій формі за №01/10/20-1 (падалі - Договір №01/10/20-1);

- 01.11.2020року Договір оренди (найму) транспортних засобів Вказаний Договір вже не посвідчувався приватним нотаріусом, і був укладений у простій письмовій формі за №01/11/20-1 (надалі - Договір №01/11/20-1);

- 01.12.2020року Договір оренди (найму) транспортних засобів. Вказаний Договір вже не посвідчувався приватним нотаріусом, і був укладений у простій письмовій формі за №01/12/20-1 (надалі - Договір №01/12/20-1).

За умовами вказаних Договорів, у порядку та на умовах, визначених цими Договорами, Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в тимчасове платне володіння та користування транспортні засоби, визначені у Договорах (далі - Предмети Договору, або ТЗ), а також зобов`язується забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування об`єкт оренди і зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату (п. 1.1. Договорів).

Предметом Договорів є наступні транспортні засоби:

- спеціалізований напівпричіп-спеціалізований н/пр-самоскид Е, марки BODEX, моделі KIS 33, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , випуску 2002 року, зареєстрований 25.02.2020 року в ТСЦ 5341, який належить Орендодавцю ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 25.02.2020 року ТСЦ 5341;

- спеціалізований напівпричіп-спеціалізований н/пр-самоскид Е, марки BODEX, моделі KIS 33, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , випуску 2002 року, зареєстрований 25.02.2020 року в ТСЦ 5341, який належить Орендодавцю ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 25.02.2020 року ТСЦ 5341;

- спеціалізований вантажний-спеціалізований сідловий тягач Е, марки MAN, моделі TGX 18.440,номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , випуску 2011 року, зареєстрований 25.02.2020року в Центрі 5341, який належить Орендодавцю ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданого 25.02.2020 року Центром 5341;

- спеціалізований вантажний-спеціалізований сідловий тягач Е, марки MAN, моделі TGX 18.440,номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_9 , випуску 2011 року, зареєстрований 25.02.2020року в Центрі 5341, який належить Орендодавцю ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 , виданого 25.02.2020 року Центром 5341;

- спеціалізований напівпричіп-спеціалізований н/пр-самоскид Е, марки CARNEHL, моделі CHKS АН, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_11 , реєстраційний номер НОМЕР_12 , випуску 2000 року, зареєстрований 25.02.2020 року в Центрі 5341, який належить Орендодавцю ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 , виданого 25.02.2020 року Центром 5341.

Передача ТЗ в оренду здійснюється Сторонами в день укладання Договору та оформлюється Актом приймання-передачі, що підписується сторонами (п.3.1 Договорів).

Розрахунок між Сторонами здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Орендодавця протягом 14 банківських днів після отримання рахунку та акту виконаних робіт (п.5.2 Договорів).

30.03.2020 між сторонами Договору підписано Акт приймання-передачі транспортних засобів, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв транспортні засоби, а саме спеціалізований вантажний-спеціалізований сідловий тягач в кількості 2шт. та спеціалізований напівпричіп-спеціалізований н/пр-самоскид в кількості 2 шт.

Пунктом 4.1. Договорів сторонами було погоджено строки дії договорів, а саме:

- строк дії договору №410 з 30.03.2020 року до 01.05.2020 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами узятих на себе за цим Договором зобов`язань;

- строк дії договору №490 з 04.05.2020 року до 04.06.2020 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами узятих на себе за цим Договором зобов`язань;

- строк дії договору №638 з 05.06.2020 року до 05.07.2020 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами узятих на себе за цим Договором зобов`язань;

- строк дії договору №805 визначено як з 06.07.2020 року до 30.09.2020 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами узятих на себе за цим Договором зобов`язань;

- строк дії договору №01/10/20-1 з 01.10.2020 року до 30.10.2020 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами узятих на себе за цим Договором зобов`язань;

- строк дії договору №01/11/20-1 з 01.11.2020 року до 30.11.2020 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами узятих на себе за цим Договором зобов`язань;

- строк дії договору №01/12/20-1 з 01.12.2020 року до 31.12.2020 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами узятих на себе за цим Договором зобов`язань.

Судом першої інстанції також встановлено, що по закінченню терміну оренди, обумовленого умовами Договору від 30.03.2020р. №410, об`єкти оренди (транспортні засоби) орендодавцю не повертались, а в подальшому підписувались договори оренди транспортних засобів на наступні періоди.

Як зазначив суд першої інстанції, в матеріалах справи про банкрутство наявні Акти наданих послуг №1 від 30.04.2020 на суму 300 000,00грн., №2 від 04.06.2020 на суму 300 000,00грн., №1 від 30.06.2020 на суму 251 612,90грн., №2 від 05.07.2020 на суму 48 387,10грн., №3 від 31.07.2020 на суму 251 612,90грн., №4 від 31.08.2020 суму 300 000,00грн., №5 від 30.09.2020 на суму 500 000,00грн., №6 від 31.10.2020 на суму 500 000,00грн., №7 від 30.11.2020 на суму 500 000,00грн., №12 від 31.12.2020 суму 500 000,00грн, що підтверджують факт виконання зобов`язань за Договорами.

ТОВ "БЕСТ" вважає, що вказані договори №410, №490, №638, №805, №1089, №01/10/20-1, №01/11/20-1 та №01/12/20-1 є фраудаторними, адже вони вчинені на шкоду інтересам кредиторів Боржника - ТОВ "ЕКСПРЕС ВАНТАЖ", укладені із заінтересованою особою протягом двох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а отже підлягають визнанню недійсними.

У зв`язку з чим, ТОВ «БЕСТ» звернувся до суду з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, рішенням по справі у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на нижче викладене.

Відповідно до частини 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Частиною 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник уклав договір із заінтересованою особою;

- боржник уклав договір дарування.

Таким чином, стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. ( ст.202 ЦК України)

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст.204 ЦК України).

Згідно до приписів статті 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

За частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, відповідно частини 1- 3 та частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частинами другою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судова колегія також враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, згідно до якої не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 викладено правовий висновок: порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

Обов`язок діяти добросовісно поширюється на усі сторони дійсного правочину та особу, яка прийняла виконання (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц).

Таким чином договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним і бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредиторам використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Порушенням розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Як свідчать матеріали справи, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказує на те, що боржник укладаючи оскаржувані договори та виплачуючи грошові кошти заінтересованим особам ухилявся від виконання грошових зобов`язань за Договором поставки (купівлі-продажу) нафтопродуктів укладеного 19.04.2019 між ТОВ "Експрес Вантаж" та ТОВ "БЕСТ".

Відповідно до приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Будь-яких доказів у підтвердження існування станом на момент укладення Договорів оренди (найму) транспортних засобів заборгованості перед ТОВ "БЕСТ" до позовної заяви надано не було.

Як вбачається з заяви ТОВ "БЕСТ" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Експрес Вантаж" заборгованість за поставлені нафтопродукти у боржника виникла з 12.11.2020 по 07.07.2021 (за датами видаткових накладних).

Позивачем не надано доказів того, що на момент укладення спірних договорів оренди (найму) транспортних засобів, у боржника були відсутні будь-які грошові кошти, або майно на яке може бути звернуто стягнення у разі задоволення вимог кредитора за Договором поставки (купівлі-продажу) нафтопродуктів від 19.04.2019.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність родинних відносин між ФО-П Ісак Л.В. та директором ТОВ "Експрес Вантаж" Бугрієм В.Г., що дає можливість використання терміну "заінтересовані особи", щодо боржника в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, не є беззаперечним доказом для визначення укладених правочинів "фраудаторними".

Щодо посилання заявника апеляційної скарги про те, що оскаржувані договори укладені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки умови договорів за своїм змістом, обсягом прав та обов`язків сторін, визначених у них, не є Договорами оренди (найму) транспортних засобів, а по суті є Договором надання послуг з перевезення вантажів.

Відповідно до приписів статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. ( ч.2 ст.628 ЦК України)

З огляду на наведене судова колегія також приходить до висновку, що укладення Договору оренди (найму) транспортних засобів та Договору про внесення змін до нього, є звичайною господарською операцією, здійснення яких не могло в подальшому призвести до стану неплатоспроможності боржника.

Щодо твердження заявника апеляційної скарги про те, що транспортні засоби не мали права використовуватися у зв`язку з відсутністю проходження технічного контролю.

Відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про дорожній рух», транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті, періодичність проходження технічного контролю становить, зокрема, для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тони, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації щороку.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану.

Згідно пояснень відповідача, які викладено у відзиві на апеляційну скаргу, транспортні засоби, які належать відповідачу на праві власності проходять перевірку технічного стану , що підтверджується, зокрема копіями Протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу станом на 2020 рік, наданими спеціалізованим підприємством ПП «АЕС СТАНДАРТ» (атестат про акредитацію № 2Н1462 від 03.12.2018, дійсний до 17.06.2023 р.)

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України; вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ( ст.276 ГПК України).

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що рішення по справі судом першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275.276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ", на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.06.2024 у справі №917/110/22(917/2134/23) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Полтавської області від 13.06.2024 у справі №917/110/22(917/2134/23) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.11.24.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян