Постанова

від 10.10.2024 по справі 904/6023/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6023/19 (904/524/24)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 (суддя Камша Н.М.)

у справі № 904/6023/19 (904/524/24)

за позовом - арбітражного керуючого Сластнікової Ганни Олександрівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТІСТ"

про визнання дій незаконними

ВСТАНОВИВ:

Арбітражний керуючий Сластнікова Ганна Олександрівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТІСТ", арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича, м.Кривий Ріг (далі - відповідача) про визнання незаконними дій арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича, які вчинені ним 01.01.2024 щодо не виплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого Сластнікової Г.О. за період з 15.09.2022 по 30.06.2023 та щодо не виплати витрат арбітражного керуючого Сластнікової Г.О., пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури за період з 15.09.2022 по 30.06.2023.

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення позову, в якому арбітражний керуючий Сластнікова Г.О. просила зобов`язати арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича утриматися від вчинення дій, спрямованих на розподіл грошових коштів, отриманих з реалізації майна банкрута до розгляду судом клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого Сластнікової Ганни Олександрівни, здійснення та відшкодування її витрат за період з 15.09.2022 до 30.06.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024 задоволено клопотання позивача - арбітражного керуючого Сластнікової Г.О. про забезпечення позову, зобов`язано арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича, свідоцтво №692 від 18.04.2013 утриматися від вчинення дій, спрямованих на розподіл грошових коштів, отриманих з реалізації майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТІСТ" до розгляду судом клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого Сластнікової Ганни Олександрівни, здійснення та відшкодування її витрат за період з 15.09.2022 до 30.06.2023.

До Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга №02-02-99/285 від 23.04.2024 з додатками від ліквідатора Вербицького О.В. (далі - скаржник) на дії державного виконавця, в якій арбітражний керуючий просив скасувати постанови державного виконавця Саксаганського ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного МРУ МЮ (м. Одеса) Збітнєвої К.В. від 15.04.2024:

про відкриття виконавчого провадження № 74737518;

про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 305,00 грн.;

про стягнення виконавчого збору 16 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 у задоволенні скарги арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича в частині скасування постанови від 15.04.2024 про відкриття виконавчого провадження №74737518 про примусове виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024 про забезпечення позову у справі № 904/6023/19 (904/524/24) відмовлено. В решті вимог арбітражного Вербицького Олексія Вікторовича, викладених у скарзі, провадження закрито. У задоволенні заяви арбітражного керуючого Сластнікової Г.О. від 01.05.2024 відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою арбітражним керуючим Вербицьким Олексієм Вікторовичем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 у справі № 904/6023/19 (904/524/24) та прийняти нове рішення, яким скаргу на дії державного виконавця задовольнити.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- Позивачем було неправильно та не ефективно обрано спосіб захисту свого нібито порушеного права, а суд першої інстанції взагалі не мав права розглядати таку позовну заяву, саме як позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження в рамках справи про банкрутство;

- на теперішній час, господарський суд Дніпропетровської області вже неодноразово (ухвала від 28.07.2023 та від 03.04.2024) зобов`язував арбітражного керуючого Сластнікову Г.О. передати ліквідатору ТОВ «НЗСТ «ЮТІСТ» арбітражному керуючому Вербицькому О.В. печатки і штампи банкрута, матеріальні та інші цінності банкрута, однак арбітражний керуючий Сластнікова Г.О. навіть після свого відсторонення від виконання повноважень ліквідатора Банкрута, продовжує порушувати дію чинного законодавства та не виконувати вимоги ухвал суду, що знову ж таки напряму впливає на не розгляд комітетом кредиторів та судом звіту арбітражного керуючого Сластнікову Г.О. про нарахування та виплату грошової винагороди, понесення та відшкодування витрат по справі. Та взагалі на теперішній час залишається відкритим питання, щодо нанесення арбітражним керуючим Сластніковою Г.О., при виконанні повноважень ліквідатора Банкрута, матеріальної шкоди кредиторам та Банкруту;

- схвалення комітетом кредиторів звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого Сластнікової Г.О., здійснення та відшкодування витрат за період з 15.09.2022р. по 30.06.2023р. визиває сумнів, так як засідання комітету кредиторів відбулось шляхом опитування 15.07.2023р. за участю одного кредитора з меншої кількості голосів, не надано доказів відправлення повідомлення про засідання комітету кредиторів, звіту та відсутні первинні документи (чеки, квитанції та інше), які підтверджують понесені витрати у справі про банкрутство ТОВ «НЗСТ «ЮТІСТ». Процедура опитування не відповідала вимогам закону. А саме пункту 1-2 КУПБ: - кредиторам не направлялись повідомлення на електронну пошту; - строки проведення опитування не враховували строків надходження поштової кореспонденції; (опитування направлено поштою 29.11.2022р. з м.Чернівці, що підтверджується списком згрупованого відправлення) (т. 6 а.с. 89). Відповідно до нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Мінінфраструктури України від 28.11.2013р. № 958, строки пересилання пріоритетної пошти між іншими населеними пунктами різних областей складає 6 днів без врахування дня приймання. Отже, кінцевий термін на опитування, враховуючи дату відправки, повинен був бути 21.12.2022р., а не 15.12.2022р., який було визначений арбітражним керуючим. Таким чином встановлення арбітражним керуючим строків, що не враховують поштовий обіг, а також не направлення на електронну пошту є істотним та сутнісним порушенням порядку скликання зборів кредиторів. Крім того, звіт не затверджено судом;

- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 року у справі № 904/6023/19(904/524/24) є необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України;

- у резолютивній частини ухвали суду від 08.02.2024р. не зазначено, що виконання рішення передбачає застосування заходів примусового виконання рішень. Таким чином, виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень та виконавчий документ повинен бути повернутий без виконання стягувачу;

- ухвала суду від 08.02.2024р. про забезпечення позову є не зрозумілою при її виконанні, у державного виконавця виникло ряд питань з примусового її виконання та 26.04.2024р. за вих. № 28.11-34/129771 звернувся до суду про роз`яснення ухвали. Крім того, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не перевірив виконання рішення боржником;

- судом першої інстанції не було враховано та надано належної правової оцінки при задоволені вимог ОСОБА_1 , оскільки, судом першої інстанції, не було враховано висновки Верховного Суду щодо обов`язкового дослідження підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та відповідності чинному законодавству, а прийнято оскаржуване рішення без дослідження їх правової природи та обґрунтованості зазначених в них вимог, - а тому дані вимоги підлягають відхиленню повністю, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 року по справі №904/6023/19(904/524/24) скасуванню в повному обсязі, так як оскаржуване рішення по даній справі порушує право скаржника на справедливий судовий розгляд, захист прав та інтересів судом (ст. 55 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

10.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від апелянта надійшли додаткові пояснення, в яких він посилається на те, що оскільки предметом оскарження у даному випадку, окрім постанови державного виконавця Саксаганського ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного МРУ МЮ (м. Одеса) Збітнєвої К.В. від 15.04.2024р. про відкриття виконавчого провадження № 74737518, є і постанови в рамках виконавчого провадження № 74737518 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, приходить до висновку, що підстави для розгляду вимог скарги про скасування постанов в рамках виконавчого провадження № 74737518 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору в порядку цивільного судочинства відсутні, оскільки процесуальним законодавством оскарження таких постанов віднесено до юрисдикції відповідного адміністративного суду, тому суд першої інстанції мав відмовити у відкритті провадження за скаргою арбітражного керуючого Вербицького О.В. в частині оскарження постанов в рамках виконавчого провадження № 74737518 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору з тих підстав, що розгляд даної скарги в частині оскарження вказаних постанов, має відбуватися в порядку адміністративного судочинства та роз`яснити скаржнику що розгляд його скарги в цій частині відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Від позивача та державного виконавця відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 10.10.2024 приймали участь відповідач (апелянт) та позивач. Державний виконавець, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не проінформував.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі державного виконавця.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Апелянт в судовому засіданні 10.10.2024 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою його скаргу задовольнити: визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №74737518 від 15.04.2024.

Позивач заперечила проти задоволення апеляційної скарги, наполягала на необхідності залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Арбітражний керуючий Сластнікова Ганна Олександрівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТІСТ", 53201, м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 56, код ЄДРПОУ 37837198 арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича, м.Кривий Ріг (далі - відповідача) про визнання незаконними дій арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича, свідоцтво №692 від 18.04.2013 під час виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ «НЗСТ «ЮТІСТ» (адреса: 50084, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Співдружності,82-4), які вчинені ним 01.01.2024 щодо не виплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого Сластнікової Г.О. за період з 15.09.2022 по 30.06.2023 та щодо не виплати витрат арбітражного керуючого Сластнікової Г.О., пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури за період з 15.09.2022 по 30.06.2023.

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення позову, в якому арбітражний керуючий Сластнікова Г.О. просила зобов`язати арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича, свідоцтво №692 від 18.04.2013 (адреса: 50084, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Співдружності,82-4) утриматися від вчинення дій, спрямованих на розподіл грошових коштів, отриманих з реалізації майна банкрута до розгляду судом клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого Сластнікової Ганни Олександрівни (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №2026, видане Міністерством юстиції України 26.11.2021 року, поштова адреса офісу: 65024, м.Одеса, а/с 8), здійснення та відшкодування її витрат за період з 15.09.2022 до 30.06.2023.

08.02.2024 Господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу, якою:

- прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №904/6023/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТІСТ", 53201, м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 56, код ЄДРПОУ 37837198 та відкрито провадження у справі;

- ухвалено здійснювати розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін;

- призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.02.2024 о 12:30 год.

Іншою ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024 задоволено клопотання позивача - арбітражного керуючого Сластнікової Г.О. про забезпечення позову, зобов`язано арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича, свідоцтво №692 від 18.04.2013 (адреса: 50084, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Співдружності,82-4, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) утриматися від вчинення дій, спрямованих на розподіл грошових коштів, отриманих з реалізації майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТІСТ", 53201, м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 56, код ЄДРПОУ 37837198 до розгляду судом клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого Сластнікової Ганни Олександрівни, свідоцтво №2026 від 26.11.2021 (адреса: 65024, м. Одеса, а/с 8, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), здійснення та відшкодування її витрат за період з 15.09.2022 до 30.06.2023.

16.04.2024 Господарським судом Дніпропетровської області винесено рішення, яким, зокрема:

- частково задоволено позов;

- визнано незаконними дії арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича, свідоцтво №692 від 18.04.2013 під час виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ «НЗСТ «ЮТІСТ» щодо невиплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого Сластнікової Г.О. за період з 15.09.2022 по 30.06.2023;

- стягнено з арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича, свідоцтво №692 від 18.04.2013 (адреса: 50084, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Співдружності,82-4, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь арбітражного керуючого Сластнікової Ганни Олександрівни, свідоцтво №2026 від 26.11.2021 (адреса: 65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 29, оф. 505, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 3 633,60 грн.

25.04.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга №02-02-99/285 від 23.04.2024 з додатками від ліквідатора Вербицького О.В. (далі-скаржник) на дії державного виконавця, в якій арбітражний керуючий просив скасувати постанови державного виконавця Саксаганського ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного МРУ МЮ (м. Одеса) Збітнєвої К.В. від 15.04.2024:

про відкриття виконавчого провадження № 74737518;

про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 305,00 грн.;

про стягнення виконавчого збору 16 000,00 грн.

У скарзі зазначено, що, на думку скаржника, були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження, постанови видані без належного аналізу обставин справи, а стягнення з Вербицького О.В. мінімальних витрат у сумі 305 грн. та виконавчого збору у сумі 16 000 грн. є незаконним, ґрунтується на неповній та недостовірній інформації, яка не була адекватно перевірена або підтверджена. Посилаючись на те, що виконавчий збір за своїм змістом є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, стягуються лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми, Вербицький О.В. просив задовольнити вимоги, викладені у його скарзі.

У відзиві на скаргу, що надійшла через систему "Електронний суд" 02.05.2024, представник Саксаганського ВДВС у м.Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління стверджував, що ухвала суду від 08.02.2024 у справі № 904/6023/19 (904/524/24) відповідала вимогам, визначеним ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві не існувало, тому виконавче провадження було відкрито у відповідності до чинного законодавства.

Що стосується винесення постанов про стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору, представник у відзиві зазначив, що ці постанови виносяться одночасно з відкриттям виконавчого провадження і ці суми є мінімально передбаченими чинним законодавством.

За результатом розгляду скарги суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення скарги арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича від 25.04.2024 в частині скасування постанови від 15.04.2024 про відкриття виконавчого провадження №74737518 про примусове виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024 про забезпечення позову у справі №904/6023/19 (904/524/24). Також суд дійшов висновку, що скарга арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича в частині оскарження постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, тому провадження в цій частині слід закрити. Крім того, суд відмовив у задоволенні заяви арбітражного керуючого Сластнікової Ганни Олександрівни від 01.05.2024 про визнання зловживаннями процесуальними правами дій арбітражного керуючого ліквідатора ТОВ "НЗСТ "ЮТІСТ" Вербицького Олексія Вікторовича

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Разом з тим, згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази (ч. 1 ст. 232 ГПК України).

Розділом V ГПК України врегулювано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах.

Як передбачено ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами (ч. 3 ст. 327 ГПК України).

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" ухвала суду у господарській справі є виконавчим документом.

За ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша цієї статті). Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 цієї статті).

Державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 21 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»: виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як вже було зазначено, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024 задоволено клопотання позивача про забезпечення позову, зобов`язано відповідача утриматися від вчинення дій, спрямованих на розподіл грошових коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, до розгляду судом клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого Сластнікової Г.О.

На підставі вищеозначеної ухвали за заявою позивача Сластнікової Г.О. Саксаганським ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 15.04.2024 відкрито виконавче провадження ВП №74737518.

Зі змісту ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що встановлення вимог до виконавчого документа повинно перш за все сприяти державному виконавцю у своєчасному та належному виконанні, а судовий захист має відповідати вимогам ефективності та не носити лише декларативний характер.

Пунктом 4 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 визначено, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (пункт 5 розділу III Інструкції) .

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024 про забезпечення позову у справі №904/6023/19(904/524/24) є виконавчим документом, про що зазначено у резолютивній частині ухвали.

Враховуючи відсутність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, 15.04.2024 державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) Катерина Збітнєва винесла постанову про відкриття виконавчого провадження та направила її до відома сторонам виконавчого провадження.

Господарським судом встановлено, що скаржник Арбітражний керуючий Вербицький Олексій Вікторович не вказав у своїй скарзі, які саме порушення були допущені державним виконавцем при винесенні постанови від 15.04.2024 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024, на підставі яких норм чинного законодавства державний виконавець мав повернути виконавчий документ стягувачу і з яких саме підстав суд повинен скасувати цю постанову. Єдиним обґрунтуванням для подачі скарги він вказав те, що доказів невиконання ухвали від 08.02.2024 не надано. Скаржником не подано доказів, які б підтверджували протилежне.

У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів ОСОБА_2 щодо незаконності відкриття виконавчого провадження №74737518 та вимог про скасування постанови від 15.04.2024.

Посилання апелянта на те, що «Позивачем було неправильно та не ефективно обрано спосіб захисту свого нібито порушеного права, а суд першої інстанції взагалі не мав права розглядати таку позовну заяву, саме як позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження в рамках справи про банкрутство», судом також визнаються безпідставними, позаяк предметом даного судового розгляду та перегляду в апеляційному порядку є скарга ліквідатора Вербицького О.В. №02-02-99/285 від 23.04.2024 на дії державного виконавця та постановлена за результатом її розгляду Господарським судом Дніпропетровської області ухвала, а не позов арбітражного керуючого Сластнікової Г.О. та прийняте по ньому рішення.

Колегія суддів відхиляє аргументи скаржника, що «на теперішній час, господарський суд Дніпропетровської області вже неодноразово (ухвала від 28.07.2023 та від 03.04.2024) зобов`язував арбітражного керуючого Сластнікову Г.О. передати ліквідатору ТОВ «НЗСТ «ЮТІСТ» арбітражному керуючому Вербицькому О.В. печатки і штампи банкрута, матеріальні та інші цінності банкрута, однак арбітражний керуючий Сластнікова Г.О. навіть після свого відсторонення від виконання повноважень ліквідатора Банкрута, продовжує порушувати дію чинного законодавства та не виконувати вимоги ухвал суду, що знову ж таки напряму впливає на не розгляд комітетом кредиторів та судом звіту арбітражного керуючого Сластнікову Г.О. про нарахування та виплату грошової винагороди, понесення та відшкодування витрат по справі. Та взагалі на теперішній час залишається відкритим питання, щодо нанесення арбітражним керуючим Сластніковою Г.О., при виконанні повноважень ліквідатора Банкрута, матеріальної шкоди кредиторам та Банкруту», як такі, що не стосуються даного провадження, в якому, як вже було зазначено, розглядається саме скарга арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича на дії державного виконавця, в задоволені якої судом було відмовлено, а в решті вимог закрито провадження на підставі ухвали від 06.05.2024.

З цих же підстав апеляційний суд не приймає до уваги твердження апелянта про те, що «схвалення комітетом кредиторів звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого Сластнікової Г.О., здійснення та відшкодування витрат за період з 15.09.2022р. по 30.06.2023р. визиває сумнів, так як засідання комітету кредиторів відбулось шляхом опитування 15.07.2023р. за участю одного кредитора з меншої кількості голосів, не надано доказів відправлення повідомлення про засідання комітету кредиторів, звіту та відсутні первинні документи (чеки, квитанції та інше), які підтверджують понесені витрати у справі про банкрутство ТОВ «НЗСТ «ЮТІСТ». Процедура опитування не відповідала вимогам закону. А саме пункту 1-2 КУПБ: - кредиторам не направлялись повідомлення на електронну пошту; - строки проведення опитування не враховували строків надходження поштової кореспонденції; (опитування направлено поштою 29.11.2022р. з м.Чернівці, що підтверджується списком згрупованого відправлення) (т. 6 а.с. 89). Відповідно до нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Мінінфраструктури України від 28.11.2013р. № 958, строки пересилання пріоритетної пошти між іншими населеними пунктами різних областей складає 6 днів без врахування дня приймання. Отже, кінцевий термін на опитування, враховуючи дату відправки, повинен був бути 21.12.2022р., а не 15.12.2022р., який було визначений арбітражним керуючим. Таким чином встановлення арбітражним керуючим строків, що не враховують поштовий обіг, а також не направлення на електронну пошту є істотним та сутнісним порушенням порядку скликання зборів кредиторів. Крім того, звіт не затверджено судом» та «судом першої інстанції не було враховано та надано належної правової оцінки при задоволені вимог ОСОБА_1 , оскільки, судом першої інстанції, не було враховано висновки Верховного Суду щодо обов`язкового дослідження підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та відповідності чинному законодавству, а прийнято оскаржуване рішення без дослідження їх правової природи та обґрунтованості зазначених в них вимог, - а тому дані вимоги підлягають відхиленню повністю, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 року по справі №904/6023/19(904/524/24) скасуванню в повному обсязі, так як оскаржуване рішення по даній справі порушує право скаржника на справедливий судовий розгляд, захист прав та інтересів судом (ст. 55 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод)».

Щодо доводів скаржника, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 року у справі № 904/6023/19(904/524/24) є необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, то таке не є предметом даного апеляційного провадження та на час перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 не набрало законної сили.

В апеляційній скарзі також вказано, що у резолютивній частини ухвали суду від 08.02.2024р. не зазначено, що виконання рішення передбачає застосування заходів примусового виконання рішень. Таким чином, виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень та виконавчий документ повинен бути повернутий без виконання стягувачу.

Згідно п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Разом з тим, порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначено ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", за ч. 1 якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

А ч. 4 цієї статті передбачено, що виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Слід наголосити, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024 про забезпечення позову у справі №904/6023/19(904/524/24) є виконавчим документом, про що зазначено у резолютивній частині ухвали та відповідно підлягає виконанню як рішення немайнового характеру (Розділ VIII Закону). Наведеним вище спростовуються протилежні аргументи скаржника.

Також, апелянт вказує на те, що ухвала суду від 08.02.2024р. про забезпечення позову є не зрозумілою при її виконанні, у державного виконавця виникло ряд питань з примусового її виконання та 26.04.2024р. за вих. № 28.11-34/129771 звернувся до суду про роз`яснення ухвали.

Колегія суддів зауважує, що нерозуміння змісту судового рішення є підставою для подання заяви про його роз`яснення в порядку, визначеному ст. 245 ГПК України, та не може бути підставою для його скасування.

За таких умов, господарським судом правомірно відмовлено в частині вимог скарги про скасування постанови від 15.04.2024 про відкриття виконавчого провадження №74737518 про примусове виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2024 про забезпечення позову у справі №904/6023/19 (904/524/24).

Водночас, вирішуючи скаргу в частині вимог про скасування постанов державного виконавця Саксаганського ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного МРУ МЮ (м. Одеса) Збітнєвої К.В. від 15.04.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 305,00 грн та про стягнення виконавчого збору 16 000,00 грн, апеляційний суд враховує таке.

Велика Палата Верховного Суду в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та від 18.12.2019 у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19) виходила з того, що частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Варто зазначити, що гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.

За змістом ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відтак за загальними правилами процесуальних кодексів скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналізуючи зазначені норми права у поєднанні з висловленими Великою Палатою Верховного Суду принципами визначення юрисдикції спорів, пов`язаних з виконанням виконавчих документів, слід дійти висновків, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

Отже, Закон № 1404-VІІІ відносить до справ адміністративної юрисдикції спори зокрема, але не винятково постанови щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження (див постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 310/2210/21 (провадження № 14-82цс24).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Такий правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 20.09.2018 у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17.10.2018 у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 14.11.2018 у справі № 906/515/17 (провадження № 12-246гс18), від 16.01.2019 у справі № 910/22695/13 (провадження № 12-277гс18), від 16.01.2019 у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 07.02.2019 у справі № 927/769/16 (провадження № 12-273гс18), від 11.09.2019 у справі № 925/138/18 (провадження № 12-74гс19), від 09.10.2019 у справі №758/201/17 (провадження № 14-468цс19), від 18.12.2019 у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19), від 15.01.2020 у справі № 1.380.2019.001073 (провадження №11-709апп19), від 19.02.2020 у справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19) від 23.11.2021 у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21).

У постанові від 26.10.2022 у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи частину другу статті 74 Закону № 1404-VIII з огляду на принципи визначення юрисдикції спорів, пов`язаних з виконанням виконавчих документів, виснувала, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

Тобто судова практика щодо спірного питання є усталеною та не потребує узгодження.

В свою чергу, в ухвалі від 29.03.2023 у справі № 585/2436/21 (провадження № 14-8цс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду (від 06.06.2018 у справі №127/9870/16-ц та від 18.12.2019 у справі № 759/15553/14-ц) «щодо адміністративної юрисдикції справ з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані»

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За викладених обставин, скарга арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича в частині оскарження постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, й судом правильно закрито провадження в цій частині вимог.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення скарги, не встановлено.

Відтак, ухвала Господарського суду Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 у справі №904/6023/19(904/524/24) відповідає вимогам ст. 236 ГПК України та відсутні підстави для її скасування.

Згідно ст.ст 129, 344 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника.

Керуючись статтями 129, 232-236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 у справі №904/6023/19(904/524/24) залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 у справі №904/6023/19(904/524/24) залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 26.11.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко