Постанова

від 24.10.2024 по справі 904/4058/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4058/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 (суддя Мілєва І.В.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса)

у справі № 904/4058/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс

до Приватного підприємства Рамс Агро (відповідач-1)

та ОСОБА_1 (відповідач-2)

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Компанія Ніко-Тайс (позивач) звернувся з позовом до ПП Рамс Агро (відповідач-1) та Дмитрієва А.В. (відповідач-2) про солідарне стягнення 139 730,09 грн (в т.ч.: 11 212,80 грн - 3% річних; 48 403,71 грн - інфляційні втрати; 23 278,26 грн - пеня; 56 835,32 грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами) заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК070410/5 від 07.04.10 (укладеним між ТОВ Корпорація Агросинтез та відповідачем-1 та договору поруки б/н від 07.04.10 (укладеним між ТОВ Корпорація Агросинтез та відповідачем-2).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Рамс Агро та відповідача-2: ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс 11 212,80 грн - 3% річних; 48 403,71 грн інфляційних втрат; 663,06 грн пені та 56 835,32 грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами. Стягнуто з відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Рамс Агро на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс 1 756,72 грн витрат на сплату судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 року у справі № 904/4058/19 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 у справі № 904/4058/19 залишено без змін.

25.04.2024 позивач подав до суду скаргу на бездіяльність Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса), в якій просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 61536337 та № 61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19, яка виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №61536337 та № 61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 із врахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження";

- зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 61536337 та № 61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс на бездіяльність Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 у справі № 904/4058/19, прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- судом здійснено втручання у сталість судової системи щодо визначення порядку та умов примусового виконання рішення суду відповідно до правових позицій, викладених зокрема у Постанові від 03 червня 2020 року у справі №464/5990/16-а, Постанові від 13 лютого 2018 року у справі №923/182/13-г, Постанові від 19 серпня 2019 року у справі №913/438/16, Постанові від 16 квітня 2018 року;

- Господарський суд Дніпропетровської області не зазначив та не навів (окрім власного суб`єктивного пояснення/припущення) жодного належного та допустимого обґрунтування та правового твердження, котрі б надавали можливість встановити, допустити, припустити та стверджувати те, що вказані вимоги скарги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАИС» на дії державного виконавця Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 61536337 та № 61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року по справі №904/4058/19, є необґрунтованими та неправомірними;

- поза увагою суду залишилось порушення Самарським ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) порядку та періодичності здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження №61536337 та №61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року по справі;

- суд першої інстанції не врахував відсутність повноцінно вжитих Самарським ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) виконавчих дій та/або заходів в межах виконавчого провадження № 61536337 та № 61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року по справі №904/4058/19;

- має місце порушення Самарським ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження № 61536337 та № 61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року по справі № 904/4058/19 приписів пункту 19 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 337 ГПК України, оцінку якому судом не надано;

- господарським судом прийнято рішення, яке не відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які висвітлені у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/25970/14, від 23.08.2018 у справі № 911/167/17, від 30.10.2018 у справі № 903/1297/14, від 19.08.2020 у справі № 910/8130/17, від 07.02.2023 у справі № 925/790/17 (925/580/20) та від 27.03.2023 у справі №904/817/20.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

24.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про долучення доказів щодо повноважень представника: Виписки з ЄДР та примірнику довіреності від ТОВ Компанія Ніко-Тайс 24-06-2024.

Відповідач та державний виконавець правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 24.10.2024 приймав участь представник ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (апелянта). Інші учасники справи, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що явка сторін обов`язковою не визнавалась, враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, а саме, що суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України), а також скорочені строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, визначені ч. 2 ст. 273 ГПК України, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує розгляд справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі нез`явившихся учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ Компанія Ніко-Тайс (позивач) звернувся з позовом до ПП Рамс Агро (відповідач-1) та Дмитрієва А.В. (відповідач-2) про солідарне стягнення 139 730,09 грн (в т.ч.: 11 212,80 грн - 3% річних; 48 403,71 грн - інфляційні втрати; 23 278,26 грн - пеня; 56 835,32 грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами) заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК070410/5 від 07.04.10 (укладеним між ТОВ Корпорація Агросинтез та відповідачем-1 та договору поруки б/н від 07.04.10 (укладеним між ТОВ Корпорація Агросинтез та відповідачем-2).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Рамс Агро та відповідача-2: ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс 11 212,80 грн - 3% річних; 48 403,71 грн інфляційних втрат; 663,06 грн пені та 56 835,32 грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами. Стягнуто з відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Рамс Агро на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс 1 756,72 грн витрат на сплату судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 року у справі № 904/4058/19 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 у справі № 904/4058/19 залишено без змін.

Постановою державного виконавця Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) від 12.03.2020 відкрито виконавче провадження № 61536337 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 про стягнення із Приватного підприємства «Рамс Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 11 212,80 грн 3%-річних, 48 403,71 грн інфляційних втрат, 663,06 грн пені, 56835,32 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами. Всього - 117 114,89 грн.

Постановою державного виконавця Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) від 12.03.2020 відкрито виконавче провадження № 61542323 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 про стягнення із Приватного підприємства «Рамс Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 1 756,72 грн - витрат по сплаті судового збору.

З інформаційної довідки про виконавче провадження ВП № 61536337 (т. 7 а.с. 99-101) вбачається, що:

- 12.03.2020 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій;

- 12.03.2020 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору;

- 12.03.2020 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна;

- 21.10.2021 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів;

- 14.02.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів.

З витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження за реєстраційним номером ВП в АСВП: 61536337 (т. 7 а.с. 102) слідує, що державним виконавцем здійснювались наступні заходи:

- 12.03.2020 супровідний лист про відкриття виконавчого провадження;

- 12.03.2020 супровідний лист;

- 12.03.2020 супровідний лист;

- 12.03.2020 виклик керівника юридичної особи;

- 12.03.2020 виклик фізичної особи;

- 12.03.2020 супровідний лист;

- 30.03.2020 запит МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів;

- 15.04.2021 запит ДФС про наявні рахунки у боржників юридичних осіб та/або фізичних осіб підприємців;

- 16.04.2021 запит МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів;

- 21.10.2021 супровідний лист про арешт коштів;

- 21.10.2021 запит ДФС про наявні рахунки у боржників юридичних осіб та або фізичних осіб підприємців;

- 23.10.2021 запит МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів;

- 12.07.2022 запит ДФС про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців;

- 12.07.2022 вимога на отримання інформації, яка містить банківську таємницю;

- 12.07.2022 запит ДФС про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та або фізичних осіб підприємців;

- 12.07.2022 запит МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів;

- 23.08.2022 запит ДФС про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб підприємців;

- 23.08.2022 запит МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів;

- 14.02.2023 сільськогосподарська та велико габ техніка;

- 14.02.2023 вимога на отримання інформації, яка містить банківську таємницю;

- 14.02.2023 супровідний лист про арешт коштів;

- 14.02.2023 запит ДФС про наявні рахунки у боржників-юридичних осіб та або фізичних осіб-підприємців;

- 14.02.2023 вимога на отримання інформації, яка містить банківську таємницю;

- 14.02.2023 запит МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів;

- 29.06.2023 запит ДФС про паянні рахунки у боржників юридичних осіб та-або фізичних осіб-підприємців;

- 14.07.2023 запит МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів;

- 07.09.2023 запит ДФС про наявні рахунки у боржників юридичних осіб та/або фізичних осіб підприємців;

- 15.09.2023 запит МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів;

- 26.10.2023 запит ДФС про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб підприємців;

- 27.10.2023 запит МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів;

- 23.11.2023 запит ДФС про наявні рахунки у боржників юридичних осіб та/або фізичних осіб підприємців;

- 23.11.2023 запит МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів;

- 28.11.2023 запит ДФС про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців;

- 28.11.2023 запит МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів;

- 15.02.2024 запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю;

- 15.02.2024 запит МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів;

- 03.04.2024 запит ДФС про наявні рахунки у боржників юридичних осіб та/або фізичних осіб підприємців.

На підставі викладеного, господарський суд виснував, що державним виконавцем здійснюються заходи, спрямовані на реальне виконання рішення суду, зокрема, у період з 09.07.2022 по 22.04.2024, на яких саме і наголошує скаржник.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції дійшов висновку, що державним виконавцем проводились виконавчі дії та здійснювались заходи примусового виконання рішення відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.04.2024 позивач подав до суду скаргу на бездіяльність Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса), в якій просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 61536337 та № 61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі №904/4058/19, яка виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №61536337 та № 61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 із врахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження";

- зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 61536337 та № 61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".

Свою скаргу позивач обґрунтовує наступним.

Відповідно до постанови Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) від 12.03.2020 відкрито виконавче провадження № 61536337 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі №904/4058/19 про стягнення із Приватного підприємства «Рамс Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 11212,80 грн 3% річних, 48 403,71 грн інфляційних втрат, 663,06 грн пені, 56 835,32 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами. Всього - 117 114,89 грн.

Відповідно до постанови Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) від 12.03.2020 відкрито виконавче провадження № 61542323 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі №904/4058/19 про стягнення із Приватного підприємства «Рамс Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»» 1756,72 грн - витрат по сплаті судового збору.

На сьогодні накази Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 не виконані.

Відповідно до офіційних та достовірних відомостей, які містяться на офіційному веб-сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень, за період із 09.07.2022 по 22.04.2024, в силу дії обов`язкових норм Закону України "Про виконавче провадження" всіх можливих та необхідних своєчасних, належних, допустимих та об`єктивних виконавчих дій Самарським ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) не вчинялось.

Скаржник зазначає, що Самарським ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) порушено порядок та періодичність здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження № 61536337 та № 61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19.

ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс»», ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження № 61536337 та №61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 в Автоматизованій системі виконавчих проваджень та тими даними/відомостями про вжиті заходи та застосовані виконавчі дії Самарським ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса), які останнім розміщенні в даній системі на підтвердження їх вжиття та/або застосування, зазначає про порушення та недотримання Самарським ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) як статей 10, 18, 36 Закону України «Про виконавче провадження» в цілому, так і положення частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» зокрема.

Скаржник звертає увагу суду на те, що виявлення рахунків боржника як в загальному, так і на предмет відкриття боржником нових рахунків із метою уникнення від виконання рішення суду у даній справі, а також інших джерел доходів боржника, проводилась із порушенням та недотриманням положення частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Поряд із вказаним вище та як підтверджують матеріали виконавчого провадження № 61536337 та № 61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19, державним виконавцем Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження № 61536337 та № 61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 було порушено не лише вказані вище норми виконавчого процесуального законодавства України, а й також положення статей 53, 54, 56, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження».

Як наслідок, є всі підстави стверджувати, наполягати та наголошувати на тому, що державним виконавцем Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) виконавчі дії в рамках виконавчого провадження № 61536337 та № 61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19, здійснюються формально, поверхнево та носять «кабінетний» характер, який полягає в тому, що більшість дій здійснюються в межах кабінету робочого місця державного виконавця.

Скаржник зазначає про відсутність вжитих Самарським ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) виконавчих дій та/або заходів в межах виконавчого провадження № 61536337 та № 61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19.

Таким чином, бездіяльність державного виконавця Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні №61536337 та № 61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 є наслідком та слугує причиною фактичного невиконання в примусовому порядку грошового зобов`язання згідно наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19.

Скаржник зазначає про порушення Самарським ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження № 61536337 та № 61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 приписів пункту 19 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 337 ГПК України.

Доказами, які свідчать про ухилення боржника від виконання рішення суду, що полягають в активних діях, а саме: в приховуванні майна - відсутності боржника за адресою; неподанні декларації про майно та доходи; нез`явленні боржника на виклики державного виконавця й ненаданні пояснень виконавцю щодо невиконання рішення суду; - в пасивних діях, а саме: у невжитті будь-яких заходів щодо сплати заборгованості.

Проте, відповідно до відомостей щодо виконавчого провадження № 61536337 та № 61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 керівник боржника Самарським ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) відповідно до положень чинного законодавства України за невиконання рішення суду, ухилення від його виконання, перешкоджання у його виконання, а також невиконання законних вимог державного виконавця до адміністративної та\або кримінальної відповідальності не притягався. Дане твердження скаржника вкотре свідчить та підтверджує «формальність» виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 державним виконавцем Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса).

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Разом з тим, згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Розділом V ГПК України врегулювано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах.

Як передбачено ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами (ч. 3 ст. 327 ГПК України).

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Судові накази віднесено до виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби (пп. 1-1 ч. 1 ст. 3 3акону України "Про виконавче провадження").

За ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; обов`язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї за відомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша цієї статті). Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 цієї статті).

Згідно ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках (ч. 3 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна (ч. 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35 1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією (ч. 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»).

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стаття 53 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Відповідно до ст. 54 Закону України Про виконавче провадження виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів. Податкові органи зобов`язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Так, скаржник посилається на те, що за період із 09.07.2022 по 22.04.2024 в силу дії обов`язкових норм Закону України "Про виконавче провадження" всіх можливих та необхідних своєчасних, належних, допустимих та об`єктивних виконавчих дій Самарським ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) не вчинялось.

Встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що державним виконавцем вчинялися виконавчі дій з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 про стягнення із Приватного підприємства «Рамс Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 11 212,80 грн 3% річних, 48 403,71 грн інфляційних втрат, 663,06 грн пені, 56835,32 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами. Всього - 117 114,89 грн.

Разом з тим, судовий наказ від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 не виконано, заборгованість боржником в повному обсязі не погашено.

Проте господарський суд дійшов висновку, що в цьому випадку державним виконавцем вчинено усі можливі дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" в порядку, спосіб, послідовності та періодичності, визначеній його приписами.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 901/2028/13 та від 14.06.2018 у справі № 922/4575/16.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Такі правові висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/25970/14, від 02.12.2020 у справі № 911/4670/13.

Апеляційний суд зауважує, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем (ч. 1 ст. 11 закону України «Про виконавче провадження»).

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом (ч. 2 ст. 11 закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Колегія суддів наголошує, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що виявлення рахунків Боржника як в загальному, так і на предмет відкриття Боржником нових рахунків із метою уникнення від виконання рішення суду у даній справі, а також інших джерел доходів Боржника, проводилась із порушенням та недотриманням положення частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто, поза увагою господарського суду залишилось те, що згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повинен періодично проводити перевірки з метою належного виконання рішення суду. Такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, доказів чого ним надано не було.

Водночас, обмежившись встановленням обставин вжиття державним виконавцем певних заходів та їх хронологією, суд першої інстанції належним чином не дослідив повноту здійснення дій на підставі норм Закону України "Про виконавче провадження".

Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26.09.2024 у справі № 908/314/18.

Поряд із вказаним вище, та як підтверджують матеріали виконавчого провадження №61536337 та №61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року по справі №904/4058/19, державним виконавцем Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження №61536337 та №61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року по справі №904/4058/19 було порушено не лише вказані вище норми виконавчого процесуального законодавства України, а й також положення статей 53, 54, 56, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, станом на 22.04.2024 Самарським ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) в рамках виконавчого провадження №61536337 та №61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року по справі №904/4058/19 не було проведено виконавчі заходи на предмет перевірки та встановлення джерел доходів Боржника, такі як:

- здійснити періодичну перевірку та виявлення рахунків Боржника;

- із метою отримання та встановлення інформації про майновий стан боржника, витребувати від обслуговуючого банку Боржника відомостей про рух коштів по рахунку на період із моменту відкриття виконавчого провадження;

- направити запити до податкового органу з метою отримання інформації про дебіторську заборгованість Боржника протягом 2019-2023 років;

- здійснити аналіз Автоматизованої системи виконавчих проваджень із метою виявлення чи не є Боржник є Стягувачем по виконавчих провадженнях. У разі виявлення, що Боржник є Стягувачем по виконавчих провадженнях подати вимогу про перерахування коштів в рахунок виконання даних виконавчих провадженнях;

- направити запити до відповідних органів щодо наявності у власності Боржника належного йому нерухомого майна;

- витребувати від Центру державного земельного кадастру, районного управління земельних ресурсів, сільського (селищної") ради інформації щодо наявності у власності чи у оренді Боржника земельних ділянок, із зазначенням їх місцезнаходження, розміру та цільового призначення, із метою встановлення факту вирощування культур, їх опису та арешту;

- направити запити до Державної авіаційної служби України про наявність у власності Боржника належного йому в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України, та при його виявлені накласти арешти на виявлене майно;

- скерувати запити до структурного підрозділу районного (обласного) підпорядкування - філії «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг» про наявність та/або відсутність Боржника серед власників об`єктів промислової власності;

- направити запити до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх структурних підрозділів районного (обласного) підпорядкування, про наявність та/або відсутність Боржника серед власників, які володіють 10% і більше пакетів акцій емітентів, та при його виявлені вчинити відповідні та належні виконавчі дії;

- у разі виявлення ознак ухилення від виконання рішення суду, звернутись до правоохоронних органів із поданням про притягнення до кримінальної відповідальності керівника Боржника за невиконання рішення суду, перешкоджання при його виконанні та/або ухилення від його виконання, приховувані майна належному до примусового стягнення в рахунок погашення існуючого боргу.

При цьому висновок щодо «безрезультатності» та/або «неможливості» розшуку майна чи встановлення/з`ясування певних обставин буде обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату (див. постанову Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/25970/14).

Крім того, відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого: у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в країну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Законом України "Про виконавче провадження" закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України. правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права.

Відтак, якщо спеціальною нормою права (п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження") передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України "Про виконавче провадження".

Така правова позиція наведена Верховним Судом у постановах від 26.09.2024 у справі №908/314/18, від 19.08.2020 у справі № 910/8130/17.

Державним виконавцем належало з`ясувати, чи керівник Боржника, як його посадова, особа, не вживає заходів що перешкоджають у виконанні рішення суду, як-то приховування майна, за рахунок якого можливо було задовольнити вимоги стягувача у даній справі; перевірити, чи має місце неподання декларації про майно та доходи; встановити причини нез`явлення керівника Боржника на виклики державного виконавця й ненадання пояснень виконавцю щодо невиконання рішення суду тощо.

Проте, відповідно до відомостей щодо виконавчого провадження №61536337 та №61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року по справі №904/4058/19, котрі розміщені в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, керівник Боржника Самарським ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) відповідно до положень чинного законодавства України за невиконання рішення суду, ухилення від його виконання, перешкоджання у його виконання, а також невиконання законних вимог державного виконавця, до адміністративної та\або кримінальної відповідальності не притягався.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 у справі №38773/05 (Савіцький проти України) зазначено наступне: "суд повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок".

Отже, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні скарги на дії державного виконавця у цій справі, а відтак, оскаржувана ухвала, враховуючи її зміст, не відповідає вимогам статей 86, 236, 238 ГПК України.

Слід зауважити, що ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За приписами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає за необхідне також наголосити, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є «судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах», який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Статтею 339 ГПК України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Таким чином, за змістом статті 339 ГПК України право сторін виконавчого провадження на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця обмежене випадками, коли такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушуються права та свободи скаржника (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 05.12.2023 у справі №904/416/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17 зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

А у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 641/7824/18 вказано, що: «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

В даному випадку апеляційний суд виходить, зокрема, із принципу обов`язковості виконання судового рішення, мети здійснення судового контролю, сторони виконавчого провадження, якою подано скаргу - стягувачем у контексті спрямованості скарги на захист його прав на інтересів як сторони виконавчого провадження.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 343 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З урахуванням усього вищевикладеного та встановлених судами фактичних обставин справи, зважаючи на повноваження та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, доводи скаржника, приведені ним в апеляційній скарзі є обґрунтованими та знайшли своє документальне підтвердження, а тому колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги стягувача.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 у справі №904/4058/19 належить скасувати як таку, що прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, постановивши нове рішення про задоволення скарги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса).

Згідно ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Витрати за подання апеляційної скарги належить покласти на Самарський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса), стягнувши з останнього на користь апелянта сплачений судовий збір.

Керуючись статтями 123, 129, 232-236, 269, 275, 277, 282, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 у справі №904/4058/19 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 у справі №904/4058/19 скасувати.

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні №61536337 та №61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі №904/4058/19, яка виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №61536337 та №61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 із врахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження";

Зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №61536337 та №61542323 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі №904/4058/19 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".

Стягнути з Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) (49112, м. Дніпро, вул. Леоніда Каденюка (Космонавта Волкова), 13; код ЄДРПОУ 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд.40, оф. 315; код ЄДРПОУ 38039872) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 028,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 26.11.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко