Рішення

від 18.11.2024 по справі 904/2686/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024м. ДніпроСправа № 904/2686/24

За заявою приватного підприємства "Альфапроммет" про ухвалення додаткового рішення

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаріс ЛТД", 61153, Харківська область, місто Харків, проспект Ювійлейний, будинок 54-а, офіс 118, код ЄДРПОУ 41668794

до Приватного підприємства "Альфапроммет", 49101, м.Дніпро, вул.Григорія Граб`янки, будинок 1, кв.1, код ЄДРПОУ 41436345

про стягнення штрафу, збитків

Представники сторін:

від позивача: Балла Владислав Володимирович

від відповідача: Мельниченко Сергій Олександровичя

СУД ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтаріс ЛТД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Альфапроммет", в якій просить суд стягнути штраф за відмову від перевезення в розмірі 500,00 євро, штраф за простій транспортного засобу в місці завантаження в загальному розмірі 400,00 євро, матеріальні збитки, пов`язані із втраченим доходом в розмірі 555,90 євро, судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000,00 грн. та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024р. у позовних вимогах відмовлено в повному обсязі.

07.11.2024р. до суду від відповідача надійшла заява, в якій просить ухвалити додаткове рішення по справі, яким стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25 000грн., які понесені відповідачем у зв`язку із розглядом справи № 904/2686/24.

13.11.2024р. до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначає, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу правову допомогу у сумі 25 000,00 грн. не відповідають критеріям розумності, співрозмірності, так як стороною відповідача не обгрунтовано кількість наданих його представником послуг відповідачу, їх тривалість, їх вартість, що позбавляє можливості перевірити реальність визначених Відповідачем послуг: видів наданих послуг; часу на їх надання в розрізі кількості витраченого часу на кожен вид правничої допомоги. Відповідач просить суд відмовити відповідачу у стягненні на його користь з позивача витрат на оплату правничої допомоги в повному обсязі.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою суду від 15.11.2024р. призначено розгляд заяви Приватного підприємства "Альфапроммет", про ухвалення додаткового рішення у судовому засіданні на 18.11.2024р.

В судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

В судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Отже, дослідивши та оцінивши надані відповідачем докази у сукупності, заперечення позивача, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд зазначає таке.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статус адвоката Мельниченка Сергія Олександровича підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги.

Матеріалами справи встановлено, що між адвокатом Мельниченком Сергієм Олександровичем (адвокат) та Приватним підприємством "АЛЬФАПРОММЕТ" в особі директора Голенка Володимира Васильовича (клієнт) був укладений договір про надання правничої допомоги №1607'/24 від 16.07.2024.

Відповідно до п. 1.1 договору адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта в судових органах всіх інстанцій та юрисдикцій на території України, зокрема в господарській справі №904/2686/24, та в органах державної влади, в тому числі правоохоронних, органах прокуратури, поліції, податкових (фіскальних), пенсійних, органах служби зайнятості, реєстраційних, дозвільних, органах виконавчої служби, міністерствах та відомствах, органах місцевого самоврядування України, а також представляє інтереси Клієнта у взаємовідносинах з юридичними особами публічного/приватного права, підприємствами, установами, організаціями, всіх форм власності та галузевої належності, а також, об`єднаннями, фізичними особами, нотаріусами з усіх питань, що стосуватимуться або можуть стосуватися Клієнта.

Пунктом 3.1 передбачено, що усі розрахунки за цим Договором проводяться в гривнях із розрахунку згідно цього Договору та визначаються додатковою угодою до Договору.

01.08.2024 р. між фізичною особою-підприємцем Мельниченко Сергієм Олександровичем (Виконавець) та Приватним підприємством "АЛЬФАПРОММЕТ" в особі директора Голенка Володимира Васильовича (Замовник) був укладений Договір №0108/24 про надання правової допомоги, надалі Договір про правову допомогу. Строк дії договору до 01 серпня 2025 року.

Згідно з п. 1.1. договору, Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати послуги, які споживаються Замовником в процесі здійснення ним господарської діяльності, а саме: правову консультацію з питань практичного застосування законодавства, та інші юридичні послуги, що стосуються питань ведення господарської діяльності, а Замовник зобов`язується оплатити Виконавцеві отримані послуги згідно умов цього Договору.

Відповідно до п.5.1. вартість послуг Виконавця за цим договором 16 000,00грн. та додаткове 1 800,00грн. за кожне судове засідання.

Згідно з пунктом 5.3. платежі за цим договором здійснюється Замовником на рахунок Виконавця, зазначений у цьому договорі. Оплата послуг Виконавця за цим договором здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту пред`явлення Замовнику до оплати рахунку за надані послуги.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом господарської справи та з метою розподілу судових витрат позивач надав звіт про наданні юридичні послуги у справі №904/2686/24, в якому зазначені зміст робіт та витрачений час.

У Звіті представник відповідача зазначає, що на кожне із засідань ним витрачено по 1 годині часу.

Проте, відповідно до матеріалів справи (протоколів судових засідань в режимі ВКЗ), судові засідання відбувались: 20.08.2024 - 49 хвилин, 17.09.2024 - 37 хвилин, 08.10.2024 - 22 хвилини, 31.10.2024 - 46 хвилин, 05.11.2024 - 15 хвилин.

Крім того, надається підписаний двома сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт до Договору №0108/24 від 01.08.2024р.

Відповідно до пункту 2 вищезазначеного акту, вартість послуг, визначених у звіті про наданні юридичні послуги, погоджена Сторонами в сумі 25 000грн. та сплачена Замовником в повному обсязі.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу за договором №0108/24 від 01.08.2024р. адвокатом до суду надано:

- копія рахунку на оплату від 01.08.2024р. на суму 16 000грн. (юридичні послуги, консультація, підготовка відзиву, подання відзиву);

- копія рахунку на оплату від 20.08.2024р. на суму 1 800грн.(юридичні послуги);

- копія рахунку на оплату від 17.09.2024р. на суму 1 800грн. (юридичні послуги);

- копія рахунку на оплату від 08.10.2024р. на суму 1 800грн. (юридичні послуги, участь у судовому засіданні 08.10.2024р. справа №904/2686/24);

- копія рахунку на оплату від 31.10.2024р. на суму 3 600грн. (юридичні послуги, участь у судовому засіданні 31.10.2024р. справа №904/2686/24).

Суд звертає увагу, що як вбачається з поданих відповідачем доказів, а саме копії рахунку на оплату від 31.10.2024р. за юридичні послуги, участь у судовому засіданні 31.10.2024р. по справі №904/2686/24 зазначена сума становить 3 600грн., що не узгоджується зі звітом про наданні юридичні послуги, в якому адвокатом зазначено витрачений час у розмірі 1 години.

Судом було встановлено, що договір №1607'/24 був підписаний адвокатом Мельниченко Сергієм Олександровичем та до цього договору не були подані ні рахунки, ні акти прийому-передачі, ні додаткові угоди.

Проте, в усіх наданих рахунках на оплату та в акті прийому-передачі, був вказаний договір №0108/24 від 01.08.2024р., який підписувала фізична особа-підприємець Мельниченко С.О.

Відповідно до вищезазначеного, договір №0108/24 не береться судом до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (надалі -Закон) визначено, що адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, здійснює виключно адвокат фізична особа.

Адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 126 ГПК України необхідною умовою розподілу витрат на адвоката є надання доказів, які підтверджують їх здійснення.

А за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката суд встановлює і розподіляє згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі наявності відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Такий висновок міститься в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Згідно зі статтею 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Аналогічні положення закріплено також і у процесуальних кодексах.

Незалежно від обраної адвокатом організаційноправової форми адвокатської діяльності підставою для її здійснення є договір про надання правової допомоги, законодавчо визначені його форма та зміст (статті 26 та 27 Закону). Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Законом визначені одні і ті ж документи, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, що також не залежать від обраної адвокатом організаційно правової форми адвокатської діяльності, за виключенням лише, ким видано ордер адвокатом, адвокатським бюро чи адвокатським об`єднанням (частина 1 статті 26 Закону).

Отже, фізична особа, яка має статус адвоката та бажає здійснювати адвокатську діяльність індивідуально має право здійснювати представництво іншої особи в суді як адвокат, виключно уклавши договір з клієнтом як адвокат відповідно до вимог Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Аналогічна позиція викладена в рішенні Ради Адвокатів України №98 від 15.10.2020р.

Суд зазначає, що представник відповідача не надав до суду рахунків, складених для оплати послуг за договором №1607'/24 від 16.07.2024р.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Відповідно до законодавства, розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

В п. 30 Постанови Верховного суду по справі № 922/2604/20 від 20.07.2021 зазначено: «відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності».

Критерії визначення справедливого розміру відшкодування судових витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовуються і Європейським судом з прав людини. Наприклад, у п. 80 Рішення ЄСПЛ від 12.10.2006 по справі «Двойних проти України» зазначається: «відповідно до практики Суду заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру». Аналогічні висновки зазначені й у п.34, п. 35 Рішення ЄСПЛ від 10.12.2009 по справі "Гімадуліна та інші проти України" та у п.95 рішення ЄСПЛ від 26.02.2015 по справі «Баришевський проти України».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Постанова ВС від 20.11.2018 року у справі №910/23210/17 Види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону.

Постанова ВП ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18 Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постанови ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 01.06.2018 року у справі № 904/8478/16 Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Постанови ВС від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 року у справі № 911/739/15 Для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами.

Постанова ВП ВС від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 У процесі вирішення питання про віднесення до судових витрат, які розподілені за результатами розгляду спору, бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого «гонорару успіху», для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність. При цьому суд, визначаючи суму відшкодування, має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 221, 238, 244, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ДОДАТКОВО ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Приватного підприємства "АЛЬФАПРОММЕТ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 28.11.2024р.

Суддя С.П. Панна