Ухвала

від 11.11.2024 по справі 910/12345/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. (044) 334 68 95 e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487

УХВАЛА

м. Київ

11.11.2024Справа № 910/12345/23

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт Груп"

до Приватного акціонерного товариства "Українські хлібні традиції" (ідентифікаційний код 00381574)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від заявника не з`явилися

Від боржника не з`явилися

Ліквідатор Гаращенко І.В.

Від ГУ ДПС у м. Києві Прит С.В. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заявник звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 прийнято заяву до розгляду та призначено підготовче засідання суду на 31.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/12345/23 та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого арбітражного керуючого Гаращенка Ігоря Володимировича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 визнано кредиторами боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт Груп" на суму 1 023 632,93 грн., Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" на суму 9 874, 30 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКА ФІНАНСОВО ПРАВОВА КОМПАНІЯ" на суму 57 363 927, 95 грн. Відмовлено ГУ ДПС у м. Києві у визнанні кредитором до боржника на суму 2 273 398, 56 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Гаращенка Ігоря Володимировича.

В свою чергу, постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.10.2023 у справі №910/12345/23 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.05.2024 касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС задоволено частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 (в частині відмови ГУ ДПС у м. Києві у визнанні кредитором до боржника на суму 2 273 398, 56 грн.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі № 910/12345/23 скасовано, справу № 910/12345/23 в частині розгляду кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києві на суму 2 273 398, 56 грн передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 10.07.2024 визначено суддю Чеберяка П.П. для розгляду справи № 910/12345/23 в скасованій частині.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 прийнято до провадження справу № 910/12345/23 в частині розгляду заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з кредиторськими вимогами до боржника на суму 2 273 398, 56 грн. та призначено розгляд справи на 16.09.2024.

13.08.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гаращенка І.В. про результати розгляду грошових вимог кредитора.

13.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС.

У судовому засіданні 16.09.2024 оголошено перерву до 11.11.2024.

У судовому засіданні 11.11.2024 розглядалась заява Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з кредиторськими вимогами до боржника на суму 2 273 398, 56 грн.

Представник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, які відокремленого підрозділу ДПС надав пояснення по суті поданої заяви.

Ліквідатор щодо задоволення поданої заяви заперечив.

Як вбачається з поданої заяви, за боржником обліковуються неузгоджені грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (основний платіж - 2 184 473,65 грн., штрафна санкція - 88 924,91 гривень).

За результатами камеральної перевірки уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік контролюючим органом встановлено, що сума податкового зобов`язання зазначена боржником в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний № 9279162166 від 26.12.2022 за 2022 рік, є нижча, ніж визначено за результатами камеральної перевірки. Як наслідок, ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 25.01.2023 № 72870410 про нарахування орендної плати за земельну ділянку у сумі 2 184 473,65 грн та застосування штрафу у сумі 546 118,41 гривень.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно з п. 288.3 ст. 288 Податкового кодексу об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Крім того, п. 521 підрозділу 10 р. ХХ Податкового кодексу визначено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID 19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Відповідно до п. 69.2 підрозділу 10 р. ХХ Податкового кодексу (у редакції, що діє з 27.05.2022) у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства штраф за порушення нарахування орендної плати за земельні ділянки до 27.05.2022 не застосовується.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу (в чинній редакції станом на 01.01.2021) вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу (в чинній редакції станом на 01.01.2021) діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з абзацом першим п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу, податковим правопорушенням є протиправне, винне у випадках, прямо передбачених Податковим кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених Податковим кодексом.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену Податковим кодексом та іншими законами України (п. 109.2 ст. 109 Податкового кодексу).

Згідно з п. 109.3 ст. 109 Податкового кодексу, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, підпунктами 125.1.2 - 125.1.4 пункту 125.1 статті 125 Податкового кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

З 01.01.2021 Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», внесені зміни до Податкового кодексу, зокрема, до ст. 123 Податкового кодексу.

Як свідчать обставини справи, ГУ ДПС у м. Києві винесено ППР від 25.01.2023 № 72870410 та застосовано штрафну санкцію у розмірі 25% на підставі ст. 123 Податкового кодексу. Штраф у розмірі 25% у статті 123 Податкового кодексу передбачено пунктом 123.2 ст. 123 Податкового кодексу.

Пунктом 123.2 ст. 123 Податкового кодексу передбачено накладення штрафу за діяння, вчинені умисно. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (абзац другий п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки лише констатовано факт порушення, водночас в матеріалах перевірки не зазначено, що діяння, за які застосовано штрафну санкцію у розмірі 25% відповідно до статті 123 Податкового кодексу, вчинені умисно, а також не визначено, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як свідчать обставини справи, Приватним акціонерним товариством "Українські хлібні традиції" занижено податкові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки, за січень - жовтень 2022 року.

Під час розгляду скарги боржника Державною податковою службою України встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві, при винесенні ППР від 25.01.2023 № 72870410, згідно з яким застосовано штраф відповідно до п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу, не враховано вимоги п. 521 та п. 69.2 підрозділу 10 р. ХХ Податкового кодексу, а тому вказане ППР у частині застосування штрафу підлягає частковому скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, застосування штрафу при винесенні ПР ГУ ДПС у м. Києві від 25.01.2023 № 72870410 у сумі 457 193,50 грн. (546 118,41 - ((33 866,60/31)*5) + 83 462,56) є неправомірним та передчасним.

Згідно з п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Враховуючи вищевикладене, керуючись главою 4 розділу ІІ Податкового кодексу, Державною податковою службою України винесено Рішення про результат розгляду скарги від 13.04.2023 № 9118/6/99-00- 06-03-02-06, яким скаргу задоволено частково, скасовано ППР ГУ ДПС у м. Києві від 25.01.2023 № 72870410 у частині застосування штрафу у сумі 457 193,50 грн., в іншій частині ППР ГУ ДПС у м. Києві від 25.01.2023 № 72870410 залишено без змін.

На підставі вищевказаного, ГУ ДПС у м. Києві винесено нове податкове повідомлення-рішення від 24.04.2023 № 280150410, яким нараховано основний борг в сумі 2 184 473,65 грн. та штрафні санкції в сумі 88 924,91 гривень.

Також, контролюючим органом для підтвердження кредиторських вимог долучено до матеріалів справи копії акта про результати камеральної перевірки № 51197/Ж5/26-15-04-10-03/00381574 від 28.12.2022 та рішення про результат розгляду скарги боржника № 9118/6/99-00-06- 03-02-06 від 13.04.2023.

Вимоги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби ліквідатором не визнані, оскільки вказані вимоги складають неузгоджені податкові зобов`язання, а відповідне податкове повідомлення-рішення оскаржуються боржником в судовому порядку.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Така позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.12.2021 у справі № 905/857/19, від 20.12.2021 у справі № 922/1775/19, від 09.06.2022 у справі № 910/14927/20.

Також, слід зазначити, що неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог. До того ж, матеріали справи не містять доказів визнання протиправним та скасування відповідного податкового повідомленння-рішення.

Таким чином, розглянувши заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з кредиторськими вимогами до боржника на суму 2 273 398, 56 грн., дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог до боржника в повному обсязі та необхідності включення вказаних вимог до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Українські хлібні традиції".

Керуючись ст. 41, 43, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, відокремленого підрозділу Державної податкової служби з кредиторськими вимогами до боржника на суму 2 273 398, 56 грн. задовольнити.

2. Визнати кредиторські вимоги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, відокремленого підрозділу Державної податкової служби до Приватного акціонерного товариства "Українські хлібні традиції" на суму 2 273 398, 56 грн.

3. Зобов`язати ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гаращенка І.В. включити кредиторські вимоги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, відокремленого підрозділу Державної податкової служби на суму 2 273 398, 56 грн. до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Українські хлібні традиції".

4. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя П.П. Чеберяк