Рішення

від 21.11.2024 по справі 910/11022/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2024Справа № 910/11022/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Панасюк Ю.М. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс»

до Міністерства юстиції України

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Ен-Кор-Лімітед», державний реєстратор Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Людмила Володимирівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Цукорпром», Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-Естейт»

про скасування наказу

за участі представників:

від позивача - Тута І.В. (уповноважений представник);

від відповідача - Барановська А.М. (уповноважений представник);

від третьої особи 1 - не з`явився;

від третьої особи 2 - не з`явився;

від третьої особи 3 - Кузьменко В.С. (уповноважений представник);

від третьої особи 4 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконним і протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 16.08.2021 №2879/5 «Про задоволення скарги».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказ Мін`юсту від 16.08.2021 № 2879/5 підлягає скасуванню, оскільки за Товариством з обмеженою відповідальністю «Цукорпром» ніколи не було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно у законний спосіб, у зв`язку з тим, що рішення приватного нотаріуса від 06.12.2019 №50068890, на підставі якого воно було зареєстроване, скасовано наказом Мін`юсту від 02.06.2020 №1840/5. Крім того, позивач стверджує, що Мін`юст мав відмовити у задоволенні скарги ТОВ «Цукорпром», оскільки відповідно до пункту 2 частини восьмої статті 37 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася реєстрація цього права за іншою особою, а саме за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ен-Кор-Лімітед», ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промторг 2020».

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що скарга ТОВ «Цукопром» обґрунтована тим, що на момент вчинення оскаржуваної реєстраційної дії, про реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, вже існував запис про право власності на це майно за ТОВ «Цукопром», враховуючи це Мінюстом правомірно було прийнято наказ №2879/5 від 16.08.2021 року «Про задоволення скарги», оскільки ТОВ «Цукопром» було власником нежитлових приміщень на момент подачі скарги.

Третя особа 3 у своїх поясненнях зазначила, що ТОВ «Цукорпром» є єдиним та законним власником нерухомого майна і реєстрація права власності на це майно за позивачем є протиправною, а тому прийнятий Міністерством юстиції України наказ №2879/5 від 16.08.2021 року «Про задоволення скарги» є законним.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 16.08.2021 за №2879/5. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» суму судового збору в розмірі 2481 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/11022/22 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17.07.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/11022/22 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судові засідання.

В ході нового розгляду справи, відповідач подав до суду додаткові пояснення, в яких вказав, зокрема про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами та не зазначено яким чином оскаржуваний наказ порушує права ТОВ «ФК «Поліс» та які права останнього можуть бути відновлені внаслідок скасування наказу Мін`юсту від 16.08.2021 №2879/5 «Про задоволення скарги».

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи 3 проти позову заперечили, просили суд відмовити.

Треті особи 1, 2, 4 уповноважених представників в судове засідання не направили.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, ТОВ «ФК «Поліс» як іпотекодержатель набуло права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 15а, 15б, 15в, 15г, XXIX, загальною площею 291,9 кв. м, в прибудові літ. «А'-l» до житлового будинку літ. «А-14» у місті Харкові на вулиці Двадцять третього серпня, будинок 51), шляхом звернення стягнення на нього в позасудовому порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку».

На підставі заяви ТОВ «ФК «Поліс» та долучених до неї документів державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Л. В. (далі - державний реєстратор Литвиненко Л. В.) прийнято рішення від 12.12.2019 № 50190468 про державну реєстрацію права власності вищезазначеного нерухомого майна за ТОВ «ФК «Поліс».

У подальшому ТОВ «Цукорпром» подало до Мін`юсту скаргу у сфері державної реєстрації в порядку статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26.02.2020 № 26-02/2020.

14.05.2020 Колегією Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - Колегія) розглянуто скаргу ТОВ «Цукорпром» від 26.02.2020 №26-02/2020, зареєстровану в Мін`юсті 28.02.2020 за № 6648-33-20, стосовно реєстраційних дій щодо нерухомого майна, а саме - нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 15а, 15б, 15в, 15г, XXIX, загальною площею 291,9 кв. м, в прибудові літ. «А»- l» до житлового будинку літ. «А-14» у місті Харкові на вулиці Двадцять третього серпня, будинок 51.

Предметом розгляду скарги було, зокрема, рішення від 12.12.2019 № 50190468, прийняте державним реєстратором Литвиненко Л. В.

За наслідками розгляду скарги Колегією складено висновок, оформлений наказом від 04.06.2020 № 1874/5, яким, зокрема: скаргу ТОВ «Цукорпром» від 26.02.2020 № 26-02/2020 задоволено частково; скасовано рішення від 12.12.2019 № 50190468, прийняте державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Л.В .

Так, у пункті 12 висновку від 14.05.2020 Колегія дійшла висновку, що державний реєстратор Литвиненко Л. В. не додала електронні копії документів, які підлягають обов`язковому виготовленню та розміщенню в Державному реєстрі прав, тому реєстраційні дії вчинено з порушенням вимог статей 10, 16, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» та пункту 10 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, у зв`язку з чим скаргу слід задовольнити частково: оскаржуване рішення від 12.12.2019 № 50190468 скасувати, а доступ державному реєстратору Литвиненко Л. В. тимчасово блокувати строком на 1 (один) місяць.

Не погодившись із даним наказом Мін`юсту ТОВ «ФК «Поліс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання незаконним і протиправним та скасування наказу Мін`юсту від 04.06.2020 №1874/5 «Про задоволення скарги» в частині пунктів 1, 2, 5 даного наказу, якими відповідно скаргу ТОВ «Цукорпром» від 26.02.2020 №26-02/2020 задоволено частково та скасовано рішення від 12.12.2019 №50190468, прийняте державним реєстратором Литвиненко Л.В.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №910/8091/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 та постановою Верховного Суду від 28.09.2021, позовну заяву ТОВ «ФК «Поліс» задоволено. Визнано незаконним і протиправним та скасовано наказ Мін`юсту від 04.06.2020 № 1874/5 «Про задоволення скарги» в частині пунктів 1, 2, 5 даного наказу, якими відповідно скаргу ТОВ «Цукорпром» від 26.02.2020 №26-02/2020 задоволено частково та скасовано рішення від 12.12.2019 №50190468, прийняте державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Л. В.

У зв`язку з прийняттям вказаного рішення Колегією Мін`юсту повторно розглянуто скаргу ТОВ «Цукорпром» та складено висновок, яким рекомендовано задовольнити скаргу частково.

Мін`юстом прийнято рішення, оформлене наказом від 16.08.2021 №2879/5 «Про задоволення скарги», яким скаргу ТОВ «Цукорпром» від 26.02.2020 №26-02/2020 задоволено частково та скасовано рішення від 12.12.2019 року № 50190468, прийняте державним реєстратором Литвиненко Л.В.

Так, у пункті 3 висновку Колегії від 01.07.2021 Колегія дійшла висновку, що державний реєстратор Литвиненко Л. В. на момент прийняття оскаржуваного рішення не встановила відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та обтяженнями на нежитлові приміщення. Зокрема щодо об`єкта нерухомого майна уже був відкритий відповідний розділ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1980013663101).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною другою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом частини п`ятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Мін`юсту подається особою, яка вважає, що її права порушено.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку (абзац 2 частини п`ятої статті 37 Закону).

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення (абзац 3 частини п`ятої статті 37 Закону).

Разом з тим, частиною восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено вичерпний перелік підстав для відмови Мін`юстом та його територіальними органами у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації прав, серед яких, зокрема, та обставина, що на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується (пункт 2).

Метою встановлення зазначених підстав для відмови у задоволенні скарг є забезпечення балансу прав заявників, осіб, які здійснили реєстраційні дії, та, у випадку подальшого відчуження, нових власників майна.

Таким чином, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, відчужене іншій особі, спричиняє правову невизначеність у правовідносинах, пов`язаних з таким майном, та стимулює виникнення спору про право - суперечності між суб`єктами зазначених правовідносин, яка виникає за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Тобто очевидним є те, що за наявності реєстрації права на спірне майно за іншою особою виключається можливість задоволення скарги та прийняття Міністерством юстиції України відповідного рішення в силу прямої законодавчої заборони, встановленої пунктом 2 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, зазначена норма є цілком однозначною і зрозумілою, не має дискреційного підходу до визначення варіантів поведінки Міністерства юстиції України, а її недотримання є самостійною і достатньою підставою для скасування рішення останнього, яке було прийняте з порушенням вказаних приписів чинного законодавства.

Тобто у разі настання визначених законодавством умов Міністерство юстиції України зобов`язане вчинити конкретні дії і якщо воно їх не вчиняє (або вчиняє їх неправомірно), це може стати предметом судової перевірки.

При цьому приписи пункту 2 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не розмежовують обов`язок відмовити у задоволенні скарги в залежності від наявності інформації щодо реєстрації права на майно за іншою особою на час розгляду скарги Колегією чи прийняття рішення Міністерством юстиції України.

Тобто перевірка обставин, які мають наслідком відмову у задоволенні скарги із зазначеної підстави має здійснюватися на момент прийняття остаточного рішення за результатами її розгляду з метою виконання чітких законодавчих приписів.

Так судом встановлено, що розгляд скарги ТОВ «Цукорпром» від 26.02.2020 № 26-02/2020, зокрема на рішення державного реєстратора від 12.12.2019 № 50190468, Колегією вперше відбувся 14.05.2020, за наслідками якого Мінюстом прийнято наказ від 04.06.2020 № 1874/8, який в подальшому було скасовано в судовому порядку.

Повторний розгляд скарги ТОВ «Цукорпром» від 26.02.2020 №26-02/2020 на рішення державного реєстратора від 12.12.2019 №50190468 Центральною колегією Міністерства юстиції України відбувся 01.07.2021, а спірний наказ Міністерство юстиції України прийняло 16.08.2021 за №2879/5

В той же час, суд зазначає, що 27.12.2019 відбулася державна реєстрація права власності на спірне майно за іншою особою - ТОВ «Ен-Кор-Лімітед» на підставі рішення державного реєстратора №50521588 від 27.12.2019, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Таким чином, як і на момент первинного розгляду скарги та прийняття висновку Колегії від 14.05.2020 та наказу Міністерства юстиції України від 04.06.2020, так і на момент повторного її розгляду та прийняття Центральною колегією Міністерства юстиції України висновку від 01.07.2021 та спірного наказу Міністерства юстиції України від 16.08.2021, була проведена державна реєстрація речових прав на спірне нерухоме майно за іншою особою, (ТОВ «Ен-Кор-Лімітед»), ніж особою, зазначеною у рішенні державного реєстратора від 12.12.2019 №50190468 (ТОВ «ФК «Поліс»).

Так, враховуючи положення п.2 ч.8 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у відповідача існували підстави для відмови в задоволенні скарги ТОВ «Цукорпром», а відтак суд зазначає, що часткове задоволення скарги та прийняття Міністерством юстиції України спірного рішення відбулось із порушенням вимог законодавства України, що є самостійною та достатньою підставою для скасування наказу Міністерства юстиції України №2879/5 від 16.08.2021 «Про задоволення скарги».

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін судом розглянуто та відхилено, оскільки вони не впливають на встановлені судом обставини та результат вирішення спору.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2879/5 від 16.08.2021 «Про задоволення скарги».

Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, офіс 13-В; ідентифікаційний код 38994463) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання: 27.11.2024

Суддя Я.В. Маринченко