Рішення

від 18.11.2024 по справі 914/569/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024 Справа № 914/569/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Калина Фармінг, с. Біла Чортківського району Тернопільської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Каргілл Енімал Нутрішн, смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської області,

про відшкодування збитків в розмірі 108 511, 16 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Амбіцької І.О.

Представники сторін:

від позивача: Шаповал В.В.- представник,

від відповідача: Степанюк Д.О.- представник.

Товариство з обмеженою відповідальністю Калина Фармінг звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Каргілл Енімал Нутрішн про зобов`язання виконати в натурі умови договору і відшкодування збитків в розмірі 637 123, 16 грн.

Ухвалою суду від 04.03.2023 відкрито провадження у справі № 914/569/24 за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 01.04.2024.

Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 05.08.2024 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 02.09.2024.

Ухвалою суду від 02.09.2024 розгляд справи по суті відкладено на 23.09.2024. Ухвалою суду від 23.09.2024 у розгляді справи по суті оголошено перерву до 30.09.2024. Ухвалою суду від 30.09.2024 розгляд справи по суті відкладено на 07.10.2024. Ухвалою суду від 07.10.2024 розгляд справи по суті відкладено на 04.11.2024. Ухвалою суду від 07.11.2024 судове засідання призначено на 18.11.2024.

У судове засідання 18.11.2024, представник позивача з`явився, зменшені позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, додаткових письмових та усних поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання 18.11.2024 з`явився, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав викладених у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив, додаткових письмових та усних поясненнях.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 18.11.2024 справу розглянуто по суті та оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю Калина Фармінг (надалі позивач, постачальник) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Каргілл Енімал Нутрішн (надалі відповідач, покупець) про зобов`язання виконати в натурі умови договору і відшкодування збитків в розмірі 637 123, 16 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 22.02.2023 між ним та відповідачем було укладено договір поставки № КГ/КФ_22022023, на виконання якого позивачем було поставлено відповідачеві партію товару в кількості 71, 92 тонни до місця поставки, проте відповідач відмовився її прийняти, мотивуючи свою відмову неналежною якістю товару.

Позивач не погоджується з твердженням відповідача про неналежну якість товару (частка протеїну (білкy) в пшениці (товарі) складала менше 11 %), адже визначений арбітражною лабораторію показник вмісту білку в перерахунку на суху речовину становить понад 11 %.

На думку позивача, відповідач, як покупець за договором не виконав свій обов`язок щодо прийняття і оплати товару в кількості 71, 92 тонни на загальну суму 528 612, 00 грн, у зв`язку з чим позивач поніс додаткові витрати, а саме на проведення лабораторних випробувань в сумі 2 419, 16 грн та логістичні витрати на транспортування товару до місця поставки і його повернення після необґрунтованої відмови відповідача щодо його прийняття в сумі 106 092, 00 грн.

З врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь збитки (додаткові та логістичні витрати) у розмірі 108 511, 16 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач не заперечує факту укладення між сторонами договору від 22.02.2023 № КГ/КФ_22022023 про здійснення позивачем поставки відповідачеві пшениці, проте зазначає, що позивачем було поставлено партію неякісної продукції.

Відповідач вважає, що він правомірно відмовився приймати товар, з огляду на пункт 5 укладеної між сторонами специфікації у якій вказано, що показник білку пшениці повинен знаходитись в межах показників 11 % - 14,5 %, а при перевірці лабораторією відповідача якісних показників товару, доставленого позивачем, було встановлено, що вміст білка становить менше 11 %, відтак наявна невідповідність показника білку вимогам специфікації.

Також відповідач вважає, що в даній справі посилання позивача на визначений арбітражною лабораторію показник вмісту білку в перерахунку на суху речовину є помилковим, оскільки згідно з п. 1.4. договору в разі, якщо специфікацією встановлено вищі вимоги до товару, ніж іншими нормативними актами, застосуванню підлягають вимоги, обумовлені у відповідній специфікації. У той же час у специфікації однозначно узгоджено такий якісний показник, як «білок», а не «білок в перерахунку на суху речовину.

Вимоги позивача про відшкодування збитків є необґрунтованими, на думку відповідача, оскільки ні сам факт понесення збитків у заявленому розмірі, ні ймовірні протиправні дії відповідача, ані причиновий зв`язок між понесеними збитками та ймовірними протиправними діями відповідача, вина відповідача не доведено належними й допустимими доказами

З огляду на вищевказане, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з таких мотивів.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, з метою закупівлі сировини необхідної відповідачеві для виробництва кормів, 22.02.2023 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № КГ/КФ_22022023, за умовами якого позивач зобов`язувався поставити й передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов`язувався прийняти такий товар й оплатити його вартість на умовах та в порядку, встановленому договором (п. 1.1. договору). Назва, асортимент, кількість та ціна кожної одиниці товару зазначені у специфікаціях до договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.4. договору якість, безпечність та гігієна товару, який поставляється згідно з даним договором, повинна відповідати чинним в Україні законам, стандартам та вимогам щодо якості, безпечності та гігієни (Технічним регламентам, ДСТУ, ТУ та інше), а також показникам якості та безпеки, вказаним у специфікаціях до даного договору. Якість товару повинна підтверджуватись належними документами про якість товару (сертифікати якості, сертифікати відповідності, деклараціями про відповідність та інше). У разі, якщо специфікацією встановлено вищі вимоги до товару, ніж іншими нормативними актами, застосуванню підлягають вимоги, обумовлені у відповідній специфікації.

Розділом 5 договору визначено порядок приймання товару за кількісними та якісними показниками. Так, в силу п. 5.1. договору приймання товару з показниками якості та безпеки здійснюється покупцем чи його представником в місці поставки вказаної у специфікації цього договору.

18.08.2023 між позивачем та відповідачем було укладено специфікацію № 3 до договору (надалі специфікація), за умовами якої позивач зобов`язався в період із 18.08.2023 по 15.09.2023 (п. 2 специфікації) поставити відповідачу 350 т пшениці (надалі товар) (п. 1 специфікації) на умовах поставки відповідно до Інкотермс 2020: DAP, місце поставки: Львівська обл., Яворівський р-н, с. Жорниська, комплекс «Ямельня-1» (п. 3 специфікації), показник білку якої повинен знаходитись в межах показників 11 % - 14, 5 % (п. 5 специфікації).

На виконання вимог договору та специфікації, позивач поставив відповідачу 215, 6 т товару належної якості, що підтверджується копіями видаткових накладних: від 22.08.2023 № 000980 щодо 24, 12 т товару; від 22.08.2023 № 000981 щодо 24, 08 т товару; від 22.08.2023 № 000982 щодо 23, 42 т товару; від 24.08.2023 № 000983 щодо 23, 94 т товару; від 24.08.2023 № 000984 щодо 24, 32 т товару; від 24.08.2023 № 000985 щодо 74 т товару; від 06.09.2023 № 000993 щодо 24, 34 т товару; від 06.09.2023 № 000994 щодо 23, 64 т товару; від 06.09.2023 № 000995 щодо 24 т товару, долученими позивачем до позовної заяви. Відповідач в повному обсязі розрахувався за вказаний поставлений позивачем товар, що не заперечується сторонами.

Як встановлено судом, 12.09.2023 до місця поставки прибуло три транспортні засоби позивача (д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ), завантажені товаром.

При перевірці 12.09.2023 лабораторією відповідача якісних показників товару, доставленого у вказаних транспортних засобах, було встановлено невідповідність показника білку вимогам специфікації. Так, згідно з актом виявлення невідповідності № 1-12.09.23 щодо товару загальною масою 23, 520 т, доставленого у транспортному засобі із д.н.з. НОМЕР_1 було встановлено, що показник білку (сирого протеїну) є меншим від 11 %. Відповідно до акту виявлення невідповідності № 2-12.09.23, показник білку (сирого протеїну) в товарі, загальною масою 24, 220 т, завантаженому у транспортний засіб із д.н.з. НОМЕР_2 , також менше 11 %. Відповідно до акту виявлення невідповідності № 3-12.09.23 вміст білку (сирого протеїну) в товарі, масою 24, 180 т, котрий доставлено у транспортному засобі із д.н.з. НОМЕР_3 , менше, ніж 11 %.

Згідно з 5.3. договору, в разі виявлення покупцем неналежної якості товару відповідно до пункту 5.1. договору в процесі його приймання, сторони погодилися діяти наступним чином.

Відповідно до пункту 5.3.1. договору покупець викликає постачальника для комісійного огляду спірного товару. Постачальник зобов`язаний прибути за викликом покупця протягом 48 годин з моменту отримання повідомлення від покупця на електронну адресу вказану у п. 9.11. договору. Транспортний засіб залишається нерозвантаженим до моменту вирішення спору по якості.

Згідно з пунктом 5.3.2. договору покупець та постачальник комісійно відбирають зразки, які в подальшому передаються для проведення випробувань до лабораторії, узгодженої сторонами (надалі "арбітражна лабораторія"). Якщо сторони не досягнуть згоди щодо арбітражної лабораторії, арбітражною лабораторією слід вважати ДП "Укрметртестстандарт" або ДП "Волиньстандартметрологія".

Згідно з пунктом 5.3.3. договору, у випадках неприбуття представника постачальника у строк, визначений у п. 5.3.1 цього договору, відбір зразків здійснюється покупцем, а відібрані зразки передаються до арбітражної лабораторії за вибором покупця.

Пунктом 5.3.4. договору передбачено, що результати випробувань арбітражної лабораторії є остаточними та оскарженню не підлягають.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що у разі невідповідності товару встановленим нормам якості, безпечності та гігієни, покупець має право в односторонньому випадку відмовитись від приймання товару.

Крім цього, будучи виробником комбікормів (що підтверджено копією правовстановлюючих документів на потужності комбікормового заводу, копією експлуатаційного дозволу) та знаючи, що не всі норми ДСТУ, ГОСТ підлягають врахуванню при закупівлі сировини для виробництва своєї продукції, відповідач письмово узгодив із позивачем, що у випадку, коли специфікацією встановлено вищі вимоги до товару, ніж іншими нормативними актами, застосуванню підлягають вимоги, обумовлені у відповідній специфікації (п. 1.4. договору)

На замовлення позивача, ДП «Волиньстандартметрологія», чиї висновки визнаються сторонами як остаточні, згідно з п. 5.3.4. договору, проведено дослідження зразків товару, доставленого у вищезгаданих транспортних засобах й зроблено такі висновки.

Протоколом випробування зразків продукції від 14.09.2023 № 3387, встановлено, що масова частка білку в партії товару масою 24, 180 т складає 9, 61 % та масова частка білку в перерахунку на суху речовину складає 11, 00 %. Відповідно до протоколу випробування зразків продукції від 14.09.2023 № 3388 масова частка білку у партії товару масою 24, 220 т складає 9, 94 % та масова частка білку в перерахунку на суху речовину складає 11, 43 %. Згідно із протоколом випробування зразків продукції від 14.09.2023 № 3389 масова частка білку у партії товару масою 23, 520 складає 9, 77 % та масова частка білку в перерахунку на суху речовину складає 11, 19 %.

Як вбачається із наведених вище протоколів випробувань, арбітражною лабораторією визначались два види показника білку в товарі, а саме: «масова частка білку» та «масова частка білку в перерахунку на суху речовину». У той же час судом встановлено, що специфікацією (п. 5) не передбачено такого якісного показника товару, як «масова частка білку в перерахунку на суху речовину». Специфікація встановлює якісний параметр «білок», тобто з розрахунку на продукт натуральної вологості.

23.01.2024 ТзОВ "Каргілл Енімал Нутрішн" звернулося до Національного університету біоресурсів і природокористування України (м. Київ) із листом вих. №13/24 з метою отримання роз`яснень стосовно тлумачення якісних показників сільськогосподарської продукції на предмет того чи вірно з наукової точки зору те, що при заготівлі сировини для виробництва комбікормів та інших продуктів для продуктивних тварин й за відсутності у договорі посилання на те, що визначається саме масова частка білку на суху речовину, застосовується підхід визначення вмісту (питомої частки) сирого протеїну, тобто "як є", з розрахунку на продукт натуральної вологості.

У відповідь на вказане звернення відповідача, Національний університет біоресурсів і природокористування України надіслав лист вих. № 0173 від 25.01.2024 з додатком, зі змісту якого вбачається, що:

- масова частка сирого протеїну ("білка") в комбікормах для тварин виражається у відсотках без застосування підходу "на суху речовину";

- у таблицях поживності кормів (матрицях поживності кормів за використанням комп`ютерних програм розрахунку рецептур комбікормів для тварин) також прийнято визначати вміст сирого протеїну у відсотках або в грамах з розрахунку на сировину (корм) натуральної вологості;

- зважаючи на можливості різного трактування вираження вмісту сирого протеїну (білка) в кормах і сировині, при узгодженні характеристик якості продукту (специфікацій), цей показник та його визначення доцільно погоджувати учасниками угоди окремо з посиланням на відповідні нормативні документи;

- в іншому випадку застосування підходу визначення вмісту (питомої частки) сирого протеїну з розрахунку на продукт натуральної вологості є правомочним та загальноприйнятим;

- якщо ТзОВ "Каргілл Енімал Нутрішн" здійснює закупівлю пшениці для виробництва комбікормів для тварин та вказує в умовах договору вимоги до масової частки білка в межах діапазону від 11% до 14, 5% (без звернень до уточнень щодо представлення даних на суху речовину або специфічний хімічний метод аналізу), то згідно із загальноприйнятними уявленнями про поживність кормів та сталу практику комбікормового виробництва слід мати на увазі вміст сирого протеїну (в г або %) на одиницю продукту натуральної вологості.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ГПК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем - вимагати повернення сплаченої суми.

Також суд зазначає, що 15.03.2024 року, вже після відкриття провадження у справі № 914/569/24, відповідач направив позивачу повідомлення вих. № 37/24 про відмову від специфікації в односторонньому порядку, стверджуючи про втрату інтересу до виконання даного зобов`язання і посилаючись при цьому на ч. 3 ст. 613 Цивільного кодексу України та п. 7.2. договору.

Вказана відмова була отримана позивачем, у зв`язку з чим ним було подано заяву про зменшення позовних вимог, яка судом прийнята, в частині відмови від позовних вимог щодо зобов`язання відповідача прийняти та оплатити партію товару.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (стаття 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, зокрема щодо реалізації права на відмову від прийняття товару неналежної якості, поставленого позивачем.

Суд звертає увагу, що показник білку в товарі, доставленому позивачем 12.09.2023 в кількості 71, 92 т, не відповідав вимогам щодо якості, визначеним специфікацією, що підтверджується відповідними актами виявлення невідповідності та висновками арбітражної лабораторії, відтак відповідач, на підставі п.5.4. договору, правомірно відмовився його приймати.

Також суд відкидає доводи позивача щодо необхідності застосування до даного договору ДСТУ 3768:2019 Пшениця. Технічні умови, оскільки відповідно до пункту 1.4 договору якість, безпечність та гігієна товару, який поставляється згідно з даним договором, повинна відповідати чинним в Україні законам, стандартам вимогам щодо якості безпечності та гігієни (Технічним регламентам, ДСТУ, ТУ та інше), також показникам якості та безпеки, вказаним у специфікаціях до даного договору. У разі, якщо специфікацією встановлено вищі вимоги до товару, ніж іншими нормативними актами, застосуванню підлягають вимоги, обумовлені у відповідній специфікації.

Специфікацією чітко визначено показник «білок», як такий, якому має відповідати пшениця, відтак посилання позивача на те, що з метою визначення відповідності товару договірним вимогам слід брати до уваги показник «масова частка білку в перерахунку на суху речовину» не ґрунтуються на умовах договору.

Наведені позивачем доводи не можуть підтверджувати наявність елементів складу цивільного правопорушення, вчиненого відповідачем, що є умовою для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування збитків.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 16.12.2021 у справі № 922/3414/19, позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Верховний Суд у своїх постановах також неодноразово зазначав, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (постанови ВС від 10.03.2020 у справі № 908/3209/16 та від 01.02.2022 у справі № 910/12472/18).

Позивачем не доведено протиправності поведінки відповідача. Більше того, позивачем надано протоколи досліджень арбітражної лабораторії, в яких вміст масової частки білку визначено менше 11 %, тобто наданими доказами позивач підтверджує правомірність відмови відповідача від приймання товару.

Відтак суд дійшов висновку, що позивачем не доведено вчинення протиправного діяння відповідачем, не підтверджено також належними й допустимими доказами факту понесення додаткових витрат у зв`язку із вірогідними протиправними діями відповідача, не обґрунтовано того, що ймовірне протиправне діяння відповідача є причиною, а збитки, які завдані позивачу прямим (безпосереднім) наслідком такої можливої протиправної поведінки, не доказано невідворотності понесення збитків у зв`язку із вірогідною протиправною поведінкою відповідача.

Також суд звертає увагу, що пунктом 5.3.5 договору встановлено, що сторона, на користь якої вирішено спір щодо якості, має право стягнути з іншої сторони витрати на проведення лабораторних випробувань, простою транспортних засобів, винагороди експедитора.

Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про відшкодування збитків є необґрунтованими, оскільки ні сам факт понесення збитків у заявленому розмірі, ні дії відповідача, ані причинний зв`язок між понесеними збитками та ймовірними протиправними діями відповідача, а також вина відповідача не доведено належними й допустимими доказами.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування вірогідність доказів, на відмінну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах Проніна проти України, заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та Нечипорук і Йонкало проти України, заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Виходячи із викладеного вище, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів, які свідчать про завдання відповідачем йому збитків, відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відшкодування витрат позивача, пов`язаних зі сплатою судового збору, в частині вимог згідно із заявою про зменшення позовних вимог, відповідно до ст. 129 ГПК України, залишається за позивачем.

Повернення позивачу сплаченого судового збору в частині зменшених ним позовних вимог може бути проведено судом, відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір, за умови надходження до суду відповідного клопотання особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 листопада 2024 року.

СуддяМанюк П.Т.