Постанова

від 27.02.2025 по справі 914/569/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2025 р. Справа №914/569/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Матущак О.І. Скрипчук О.С.

секретар судового засіданняПроцевич Р.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

Калина Фармінг від 18.12.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/3705/24 від

23.12.2024)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 18.11.2024 (повний текст рішення складено та підписано 28.11.2024, суддя Манюк П.Т.)

у справі № 914/569/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Калина Фармінг</a> (надалі ТзОВ Калина Фармінг), с. Біла, Чортківського району Тернопільської обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Каргілл Енімал Нутрішн (надалі ТзОВ Каргілл Ен), смт. Івано-Франкове, Яворівського району, Львівської обл.

про: відшкодування збитків в розмірі 108 511,16 грн.

за участі представників :

від позивача: Шаповал В.В.;

від відповідача: Степанюк Д.О.;

ВСТАНОВИВ:

28.02.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТзОВ Калина Фармінг до ТзОВ Каргілл Енімал Нутрішн про зобов`язання ТзОВ «Каргілл Енімал Нутрішн» виконати в натурі умови договору поставки №КГ/КФ_22022023 від 22.02.2023 шляхом прийняття від ТзОВ «Калина Фамінг» товару згідно із специфікацією № 3 від 18.08.2023 до договору поставки №КГ/КФ_22022023 в кількості 71,92 т в порядку, визначеному цією специфікацією та оплати його за ціною 7350,00 грн./тон з ПДВ (загальною вартістю 528612,00 грн.); стягнення з ТзОВ «Каргілл Енімал Нутрішн» на користь ТзОВ «Калина Фармінг» збитків, заподіяних внаслідок неналежного виконання умов договору поставки №КГ/КФ_22022023 від 22.02.2023, а саме: витрат на проведення лабораторних та логістичних витрат понесених ТзОВ «Калина Фармінг» в загальній сумі 108 511,16 грн.

24.06.2024 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог від 24.06.2024 з посиланням на те, що 15.03.2024 вже після відкриття провадження у даній справі відповідач направив повідомлення вих. №37/24 про відмову від специфікації в односторонньому порядку, стверджуючи про втрату інтересу до виконання даного зобов`язання, посилаючись при цьому на ч.3 ст. 613 ЦК України та п.7.2. договору. Відтак, користуючись правом, передбаченим п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України, просив позовні вимоги задовольнити в такому обсязі: стягнути з ТзОВ «Каргілл Енімал Нутрішн» на користь ТзОВ «Калина Фармінг» збитки, заподіянні внаслідок неналежного виконання умов договору поставки №КГ/КФ_22022023 від 22.03.2023, а саме: витрати на проведення лабораторних випробувань та логістичні витрати, понесені ТзОВ «Калина Фармінг» в загальній сумі 108 511,16 грн. (Т-2,а.с.185-194).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач, як покупець за договором №КГ/КФ_22022023 від 22.03.2023, не виконав свій обов`язок щодо прийняття і оплати товару в кількості 71, 92 тонни на загальну суму 528 612, 00 грн., у зв`язку з чим позивач поніс додаткові витрати, а саме на проведення лабораторних випробувань в сумі 2 419,16 грн. та логістичні витрати на транспортування товару до місця поставки і його повернення після необґрунтованої відмови відповідача щодо його прийняття в сумі 106 092, 00 грн., які вважає доведеними та просить стягнути в примусовому порядку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.11.2024 у справі №914/569/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

При ухваленні рішення судом першої інстанції встановлено, що позивачем не доведено вчинення протиправного діяння відповідачем, не підтверджено також належними й допустимими доказами факту понесення додаткових витрат, у зв`язку із вірогідними протиправними діями відповідача, не обґрунтовано того, що ймовірне протиправне діяння відповідача є причиною, а збитки, які завдані позивачу прямим (безпосереднім) наслідком такої можливої протиправної поведінки, не доказано невідворотності понесення збитків, у зв`язку із вірогідною протиправною поведінкою відповідача. Також зазначено, що позивачем надано протоколи досліджень арбітражної лабораторії, в яких вміст масової частки білку визначено менше 11%, з посиланням на те, що наданими доказами позивач підтверджує правомірність відмови відповідача від приймання товару. Позивачем не доведено

Не погодившись з вказаним рішенням, ТзОВ «Калина Фармінг» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає , що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не дано належної оцінки тому, що в п.1. специфікації визначено, що товар, який підлягав поставці (пшениця), має відповідати умовам стандарту ГОСТ 8057-95, однак, такий має назву «Макуха соєва харчова. Технічні умови», а мав би бути вказаний ДСТУ 3768:2019 «Пшениця. Технічні умови», який і визначає показники якості пшениці. Розділ 4 Технічні вимоги» ДСТУ 3768:2019 встановлює, що одним з показників якості зерна пшениці є «масова частка білка, у перерахунку на суху речовину %», яка згідно зразків продукції арбітражної лабораторії ДП «Волиньстандартметрологія» становить 11%. Відтак, вважає, що висновок суду про те, що «якісним показником вмісту білка в товарі» є білок з розрахунку на продукт натуральної вологості без застосування підходу «на суху речовину» не відповідає нормативним положенням. Також, на думку скаржника, судом помилково враховано позицію, яка викладена в листі Національного університету біоресурсів і природокористування України №0173 від 25.01.2024 із доданими до нього «роз`ясненнями щодо тлумачення показників якості сільськогосподарської продукції», який вважає неналежним доказом і, відмовивши при цьому у задоволенні клопотання щодо проведення експертизи, мотивуючи тим, що необхідності в спеціальних знаннях для з`ясування відповідних обставин немає. Скаржник вважає, поряд з вищенаведеним і те, що судом невірно тлумачено положення п.1.4. договору, за яким, якщо специфікацією встановлені вищі вимоги до товару, ніж іншими нормативними актами, застосуванню підлягають вимоги, обумовлені у відповідній специфікації. Просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2024 у справі №914/569/24 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ТзОВ «Каргілл Енімал Нутрішн» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що будучи виробником комбікормів та знаючи, що не всі норми ДСТУ, ГОСТ підлягають врахуванню при закупівлі сировини для виробництва своєї продукції, відповідач письмово узгодив із позивачем, що у випадку, коли специфікацією встановлено вищі вимоги до товару, ніж іншими нормативним актами, застосуванню підлягають вимоги, обумовлені у відповідній специфікації (п.1.4. договору). Специфікацією чітко визначено показник «білок», як такий, якому має відповідати пшениця, відтак, посилання позивача на те, що в цілях визначення відповідності товару договірним вимогам слід брати до уваги показник «масова частка білку в перерахунку на суху речовину» не ґрунтується на умовах договору. Щодо роз`яснення НУБІП щодо порядку визначення вмісту білку в пшениці, викладені в листі вих. №0173 від 25.01.2023 не розцінені місцевим судом як висновок експерта. Зазначає, що їм надана оцінка як письмовому доказу в сукупності з іншими доказами й доводами відповідача. Щодо призначення експертизи в даній справі, то зазначає, що специфікацією чітко визначено показник «білок» , як такий, якому має відповідати пшениця. Відтак, посилання позивача на те, що в цілях визначення відповідності товару договірним вимогам слід брати до уваги показник масова частка білку в перерахунку на суху речовину» не ґрунтується на умовах договору. Для встановлення правомірності висловленої позиції відповідача, вважає, що суду достатньо дослідити подані сторонами докази, тому проводити експертизу не доцільно. При цьому, зазначає, що апелянт не скористався можливістю надати висновок судового експерта в порядку чя.3 ст. 98 ГПК України. Звертає увагу, що позивачем не надано належних й допустимих доказів понесення збитків (додаткових витрат) у заявленому до стягнення розмірі. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2024 у справі № 914/569/24 - без змін.

В судове засідання 27.02.2024 з`явились представники учасників процесу, які надали пояснення з приводу поданої апеляційної скарги.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Західний апеляційний господарський встановив таке.

22.02.2023 між ТзОВ «Калина Фармінг» (постачальник) та ТзОВ «Каргілл Енімал Нутрішн» (покупець) укладено договір поставки №КГ/КФ_22022023 (Т-1, а.с.12-17), згідно з п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити й передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти товар, і оплатити його вартість на умовах та у порядку, встановленому цим договором. Назва, асортимент, кількість та ціна кожної одиниці товару зазначені в специфікації до даного договору (п.1.2).

Згідно зі специфікацією №3 від 18.08.2023 до договору постачальник зобов`язаний поставити, а покупець прийняти і оплатити наступний товар : пшениця (ГОСТ 8/057-95) у кількості 350 т., за ціною 7350,00 грн./тон з ПДВ. Загальна вартість товару за цією специфікацією складає 2 572 500,00 грн. (Т-1, а.с.18).

На виконання погоджених умов поставки, як зазначає позивач, ним було здійснено поставку товару відповідачу до місця поставки , а саме: Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська, комплекс «Ямельня-1», як це передбачено у п.3 специфікації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прийняв і оплатив у визначеному договором порядку лише частину товару в кількості 215,6 тон., що підтверджується видатковими накладними № 000995 від 06.09.2023, № 000994 від 06.09.2023, № 000993 від 06.09.2023, № 000980 від 22.08.2023, № 000981 від 22.08.2023, № 000982 від 22.08.2023, №000983 від 24.08.2023, № 000984 від 24.08.2023, № 000985від 24.08.2023.

Позивач у позовній заяві вказує, що 12.09.2023 ним доставлено чергову партію товару в кількості 71,92 тони до місця поставки, проте, відповідач відмовився її прийняти, мотивуючи неналежною якістю товару частка протеїну в пшениці (товарі) начебто складала менше 11%.

Відповідачем складено «акти виявлення невідповідності»:

-№1-12.09.23 щодо товару в кількості 23,52 тон, який знаходився у транспортному засобі д.н. НОМЕР_1 (Т-1, а.с.28);

-№2-12.09.23 щодо товару в кількості 24,22 тон, який знаходився у транспортному засобі д.н. НОМЕР_2 (Т-1, а.с.29);

-№ 3-12.09.23 щодо товару в кількості 24,18 тон, який знаходився у транспортному засобі д.н. НОМЕР_3 (Т-1, а.с.30).

Пунктом 5.3. договору встановлено, що в разі виявлення покупцем неналежної якості товару, відповідно до п.5.1. договору в процесі його приймання, сторони погодилися діяти наступним чином:

5.3.1. покупець викликає постачальника для комісійного огляду спірного товару . Постачальник зобов`язаний прибути за викликом покупця протягом 48 годин з моменту отримання повідомлення від покупця на електронну адресу вказану у п.9.11. Транспортний засіб залишається нерозвантаженим до моменту вирішення спору по якості.

5.3.2. покупець та постачальник комісійно відбирають зразки, які в подальшому передаються для проведення випробувань до лабораторії, узгодженої сторонами . Якщо сторони не досягнуть згоди щодо арбітражної лабораторії, арбітражною лабораторією слід вважати ДП «Укрметртестстандарт» або ДП «Волиньстандартметрологія».

5.3.4. результати випробувань арбітражної лабораторії є остаточними та оскарженню не підлягають.

5.3.5. сторона, на користь якої вирішено спір щодо якості, має право стягнути з іншої сторони витрати на проведення лабораторних випробувань, простою транспортних засобів, винагороди експедитора.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у відповідності до положень п.5.3. договору він прибув за викликом відповідача та разом із відповідачем комісійно відібрали зразки товару, які в подальшому були передані до узгодженої договором поставки арбітражної лабораторії - ДП «Волиньстандартметрологія».

Результати випробувань арбітражної лабораторії відображено у протоколах випробування зразків:

№3387 від 14.09.2023 масова частка білку становить 9,61%, вологість 12,6%, масова частка білку в перерахунку на суху речовину 11,00% (Т-1, а.с.31,32);

№3388 від 14.09.2023 масова частка білку становить 9,94%, вологість 13,1%, масова частка білку в перерахунку на суху речовину 11,43% (Т-1, а.с.33,34);

№3389 від 14.09.2023 масова частка білку становить 9,77%, вологість 12,7%, масова частка білку в перерахунку на суху речовину 11,19% (Т-1, а.с.35,36).

Позивач у позовній заяві вважає, що арбітражною лабораторією встановлено належну якість поставленого товару, однак такий товар у кількості 71,92 тон так і не було прийнято відповідачем.

Відтак, вважає, що відповідач, як покупець за договором, не виконав свого обов`язку щодо прийняття і оплати товару в кількості 71,92 тони, загальною вартістю 528 612,00 грн.

Отже, вважає, що ним понесені додаткові витрати:

-на проведення лабораторних випробувань в сумі 2419,16 грн., в підтвердження чого покликається на платіжну інструкцію №3004 від 14.09.2023 про оплату позивачем проведення ДП «Волиньстандартметрологія» випробувань щодо визначення масової частки протеїну (білка) у зразках товару;

- логістичні витрати на транспортування товару до місця поставки і його повернення після необґрунтованої відмови відповідача його прийняти в сумі 106 0921,00 грн., в підтвердження чого долучено наказ №01/4-10-09 від 10.09.2023 (вартість перевезення); наказ №01/09-01-09-23 від 01.09.2023 (перебування водіїв у відрядженні два дні для поставки товару, відшкодування добових витрат , пов`язаних із відрядження).

Загальна сума витрат, стверджує позивач, які він поніс через безпідставне неприйняття відповідачем товару становить - 108 511,16 грн.

В процесі розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виконати в натурі умови договору поставки №КГ/КФ_22022023 від 22.02.2023 шляхом прийняття від позивача товару згідно із специфікацією №3 від 18.03.2023 до договору поставки №КГ/КФ_22022023 від 22.02.2023 в кількості 71,92 т в порядку, визначеному цієї специфікацією та оплатити його за ціною 7 350,00 грн/тон з ПДВ (загальною вартістю 528 612,00 грн.), в зв`язку з відмовою відповідача від специфікації в односторонньому порядку, стверджуючи про втрату інтересу до виконання даного зобов`язання, посилаючись при цьому на ч.3 ст. 613 ЦК України та п.7.2. договору.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу ст.174 ГК України унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

В свою чергу, договір, відповідно до ст.638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо)або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника його виконання. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як вбачається з обставин справи між сторонами існували правовідносини з постачання товару на підставі договору поставки №КГ/КФ_22022023 від 22.02.2023 та укладеними на його виконання специфікаціями, що по суті сторонами не заперечується.

Згідно з ч-ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Обставинами справи встановлено, що 18.08.2023 між позивачем та відповідачем було укладено специфікацію № 3 до договору (надалі специфікація), за умовами якої позивач зобов`язався в період із 18.08.2023 по 15.09.2023 (п. 2 специфікації) поставити відповідачу 350 т пшениці (надалі товар) (п. 1 специфікації) на умовах поставки відповідно до Інкотермс 2020: DAP, місце поставки: Львівська обл., Яворівський р-н, с. Жорниська, комплекс «Ямельня-1» (п. 3 специфікації), показник білку якої повинен знаходитись в межах показників 11 % - 14, 5 % (п. 5 специфікації). Даного сторонами не заперечується.

В подальшому на виконання вимог договору та специфікації, позивач поставив відповідачу 215,6 т товару належної якості, що підтверджується копіями видаткових накладних: від 22.08.2023 № 000980 щодо 24, 12 т товару; від 22.08.2023 № 000981 щодо 24, 08 т товару; від 22.08.2023 № 000982 щодо 23, 42 т товару; від 24.08.2023 № 000983 щодо 23, 94 т товару; від 24.08.2023 № 000984 щодо 24, 32 т товару; від 24.08.2023 №000985 щодо 74 т товару; від 06.09.2023 № 000993 щодо 24, 34 т товару; від 06.09.2023 № 000994 щодо 23, 64 т товару; від 06.09.2023 № 000995 щодо 24 т товару (Т-1, а.с.19-27). Відповідач в повному обсязі розрахувався за вказаний поставлений позивачем товар, що не заперечується сторонами.

В подальшому 12.09.2023 до місця поставки прибуло ще три транспортні засоби позивача (д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ), завантажені товаром.

З матеріалів справи вбачається, що при перевірці 12.09.2023 лабораторією відповідача якісних показників товару, доставленого у вказаних транспортних засобах, було встановлено невідповідність показника білку вимогам специфікації. Так, згідно з актом виявлення невідповідності № 1-12.09.23 щодо товару загальною масою 23, 520 т, доставленого у транспортному засобі із д.н.з. НОМЕР_1 було встановлено, що показник білку (сирого протеїну) є меншим від 11 %. Відповідно до акту виявлення невідповідності № 2-12.09.23, показник білку (сирого протеїну) в товарі, загальною масою 24, 220 т, завантаженому у транспортний засіб із д.н.з. НОМЕР_2 , також менше 11 %. Відповідно до акту виявлення невідповідності № 3-12.09.23 вміст білку (сирого протеїну) в товарі, масою 24, 180 т, котрий доставлено у транспортному засобі із д.н.з. НОМЕР_3 , менше, ніж 11 %.

В подальшому на замовлення позивача ДП «Волиньстандартметрологія», чиї висновки визнаються сторонами як остаточні, згідно з п.5.3.4. договору, проведено дослідження зразків товару, доставленого у вищеописаних транспортних засобах.

Слід зазначити, на чому також наголошував представник відповідача в судовому засіданні, що, будучи виробником комбікормів (що підтверджено копією правовстановлюючих документів на потужності комбікормового заводу, копією експлуатаційного дозволу) та, знаючи, що не всі норми ДСТУ, ГОСТ підлягають врахуванню при закупівлі сировини для виробництва своєї продукції, відповідач письмово узгодив із позивачем, що у випадку, коли специфікацією встановлено вищі вимоги до товару, ніж іншими нормативними актами, застосуванню підлягають вимоги, обумовлені у відповідній специфікації (п. 1.4. договору).

Протоколом випробування зразків продукції від 14.09.2023 №3387 встановлено, що масова частка білку в партії товару масою 24, 180 т складає 9, 61 % та масова частка білку в перерахунку на суху речовину складає 11, 00 %. Відповідно до протоколу випробування зразків продукції від 14.09.2023 №3388 масова частка білку у партії товару масою 24, 220 т складає 9, 94 % та масова частка білку в перерахунку на суху речовину складає 11, 43 %. Згідно із протоколом випробування зразків продукції від 14.09.2023 №3389 масова частка білку у партії товару масою 23, 520 складає 9, 77 % та масова частка білку в перерахунку на суху речовину складає 11, 19 % (Т-1, а.с.32, 34, 36).

В матеріалах справи наявний лист вих. №0173 від 25.01.2024 Національного університету біоресурсів і природокористування України з додатками, в якому зазначено, що якщо ТзОВ "Каргілл Енімал Нутрішн" здійснює закупівлю пшениці для виробництва комбікормів для тварин та вказує в умовах договору вимоги до масової частки білка в межах діапазону від 11% до 14, 5% (без звернень до уточнень щодо представлення даних на суху речовину або специфічний хімічний метод аналізу), то згідно із загальноприйнятними уявленнями про поживність кормів та сталу практику комбікормового виробництва слід мати на увазі вміст сирого протеїну (в г або %) на одиницю продукту натуральної вологості (Т-1, а.с.99-103,107).

Як встановлено з протоколів випробування зразків продукції №3387 від 14.09.2023, №3388 від 14.09.2023 та №3389 від 14.09.2023 масова частка білку у партіях становила менше 11%, що не відповідало специфікації

Частиною 2 ст. 673 ЦК України встановлено, що якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання цієї мети.

Частиною 5 ст.268 ГК України встановлено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем - вимагати повернення сплаченої суми.

Як зазначалося вище, відповідач направив позивачу повідомлення вих. №37/24 про відмову від специфікації в односторонньому порядку, стверджуючи про втрату інтересу до виконання даного зобов`язання з посиланням на ч.3 ст. 613 ЦК України та п.7.2. договору, в зв`язку з чим позивач в подальшому зменшив позовні вимоги до відшкодування збитків на суму 108 511,16 грн.

Представником відповідача в суді апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що відповідач є виробником сільськогосподарської продукції й професійним учасником ринку зерна. В рамках виконання договору позивачем неодноразово здійснювались поставки товару відповідачу безпосередньо до його комбікормового заводу у с. Жорниська Яворівського району Львівської області, що свідчить про те, що позивач був обізнаний в тому, що постачає товар саме для виробництва кормів,а при їх виробництві та розрахунку поживності важить показник сирого протеїну (білку), а не білку на абсолютну суху речовину.

Щодо роз`яснення НУБІП щодо порядку визначення вмісту білку в пшениці, викладені в листі вих. №073 від 25.01.2023, то суд апеляційної інстанції зазначає, що такі, як вбачається з тексту рішення, не розцінені місцевим господарським судом як висновок експерта, а таким надана оцінка як письмову доказу в сукупності з іншими доказами й доводами відповідача та позивача.

Щодо відмови у задоволенні клопотання ТзОВ «Калина Фармінг» про призначення у даній справі судової товарознавчої експертизи (ухвала суду від 10.06.2024), то суд апеляційної інстанції вважає таку законною, з огляду на те, що, враховуючи предмет позову, обставини справи, характер спірних правовідносин та доказ, які містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції правомірно вказав, що обґрунтування даного клопотання та запропонований перелік питань, не є підставою для призначення такої експертизи. В свою чергу скаржник не скористався можливістю надати висновок експерта в порядку ч.3 ст. 98 ГПК України в спростування доводів відповідача.

Отже, оскільки специфікацією чітко визначено показник «білок», як такий, якому має відповідати пшениця, то посилання позивача на те, що в цілях визначення відповідності товару договірним вимогам слід брати до уваги показник «масова частка білку в перерахунку на суху речовину» не ґрунтується на умовах договору.

Щодо невірного вказання в специфікації ДСУ/ТУ/інше ГОСТ 8057-95 «Макуха соєва харчова. Технічні умови», а мав би бути вказаний ДСТУ 3768:2019 «Пшениця. Технічні умови», то відповідач зазначив, що вимоги відповідача до пшениці є вищими, ніж встановлені в ДСТУ 3768:2019 і, як зазначає останній, важливий для нього якісний показник згаданим ДСТУ взагалі не передбачений.

У відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (стаття 225 Господарського кодексу України).

Отже, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини.

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, зокрема, щодо реалізації права на відмову від прийняття товару неналежної якості, поставленого позивачем.

Показник білку в товарі, доставленому позивачем 12.09.2023 в кількості 71,92 т, не відповідав вимогам щодо якості, визначеним специфікацією, що підтверджується відповідними актами виявлення невідповідності та висновками арбітражної лабораторії, відтак, відповідач, на підставі п.5.4. договору, правомірно відмовився його приймати.

Щодо доводів позивача щодо необхідності застосування до даного договору ДСТУ 3768:2019 «Пшениця. Технічні умови», оскільки відповідно до пункту 1.4 договору якість, безпечність та гігієна товару, який поставляється згідно з даним договором, повинна відповідати чинним в Україні законам, стандартам вимогам щодо якості безпечності та гігієни (Технічним регламентам, ДСТУ, ТУ та інше), також показникам якості та безпеки, вказаним у специфікаціях до даного договору. У разі, якщо специфікацією встановлено вищі вимоги до товару, ніж іншими нормативними актами, застосуванню підлягають вимоги, обумовлені у відповідній специфікації.

Специфікацією чітко визначено показник «білок», як такий, якому має відповідати пшениця, відтак, посилання позивача на те, що з метою визначення відповідності товару договірним вимогам слід брати до уваги показник «масова частка білку в перерахунку на суху речовину» не ґрунтуються на умовах договору.

Отже, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наведені позивачем доводи не можуть підтверджувати наявність елементів складу цивільного правопорушення, вчиненого відповідачем, що є умовою для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування збитків.

Верховний Суд у своїх постановах також неодноразово зазначав, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (постанови ВС від 10.03.2020 у справі № 908/3209/16 та від 01.02.2022 у справі №910/12472/18).

Позивачем не доведено протиправності поведінки відповідача, крім того, позивачем надано протоколи досліджень арбітражної лабораторії, в яких вміст масової частки білку визначено менше 11 %, тобто, наданими доказами позивач підтверджує правомірність відмови відповідача від приймання товару.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено вчинення протиправного діяння відповідачем, не підтверджено також належними й допустимими доказами факту понесення додаткових витрат, у зв`язку із вірогідними протиправними діями відповідача, не обґрунтовано того, що ймовірне протиправне діяння відповідача є причиною, а збитки, які завдані позивачу прямим (безпосереднім) наслідком такої можливої протиправної поведінки, не доказано невідворотності понесення збитків у зв`язку із вірогідною протиправною поведінкою відповідача.

З врахуванням наведеного, вимоги позивача про відшкодування збитків є необґрунтованими, оскільки ні сам факт понесення збитків у заявленому розмірі, ні дії відповідача, ані причинний зв`язок між понесеними збитками та ймовірними протиправними діями відповідача, а також вина відповідача не доведено належними й допустимими доказами, в розумінні ст. 76, 77 ГПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 18 листопада 2024 року у справі №914/569/24 з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Львівської області від 18 листопада 2024 року у справі № 914/569/24 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Калина Фармінг» без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ухвалив:

1.Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Калина Фармінг</a> - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2024 у справі №914/569/24 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

СуддіО.І. Матущак

О.С. Скрипчук