Рішення

від 20.11.2024 по справі 922/1645/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024м. ХарківСправа № 922/1645/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Задорожний К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, Харківська обл., м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 61); до Товариства з обмеженою відповідальністю "НБМ-Сервіс" (пр. Науки, 5, м. Харків, 61022), про стягнення коштів у розмірі 3 078 114, 03 грнза участю представників:

позивача- Роженко В.В.

відповідача - Дундуков В.В.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківське квартирно-експлуатаційне управління, м. Харків, звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "НБМ-Сервіс", м. Харків, про стягнення неустойки за період з 20.03.2018 по 18.10.2021 у розмірі 3 078 114, 03 грн, підставою нарахування якої стало порушення відповідачем (орендарем) свого зобов`язання щодо своєчасного повернення об`єкту оренди за договором оренди № 12/02-6263-ОД від 13.02.2017. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/1645/24 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 26 червня 2024 року об 11:30 год.

26.06.2024 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 16584), в якому зазначив, що ним не вчинялись жодні протиправні дії, спрямовані на неповернення отриманої в найм речі, задля застосування до відповідача цивільної відповідальності у вигляді сплати неустойки за прострочення повернення речі з найму. Так відповідач вказує, що наступного дня після проголошення рішення апеляційної інстанції, а саме - 23.02.2021, ним було добровільно виконане дане рішення та звільнено орендоване приміщення. Відповідач також вважає, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача щодо стягнення неустойки у розмірі 3 078 114, 03 грн та відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 26.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України. Відкладено підготовче засідання на 11.09.2024об 11:30 год.

03.07.2024 позивачем надано до суду відповідь на відзив на позов (вх. № 17085), в якій вважає доводи відповідача безпідставними, а правова позиція позивача заснована на доказах, що долучені до матеріалів справи. Отже, просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

01.10.2024 відповідачем надано до суду заперечення (вх. № 24681), в яких зазначив, що стягнення з учасника господарських відносин, який не порушував господарські зобов`язання за договором оренди, неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди суперечить ст. 58 Конституції України, в якої зазначається про те що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Відповідач вважає що вимога позивача про стягнення неустойки є незаконною та не підлягає задоволенню.

Підготовче засідання у справі № 922/1645/24 неодноразово переносилось, у зв`язку з хворобою судді Аюпової Р.М. (01.10.2024 - 18.10.2024) та у зв`язку з обстрілом 28.10.2024 російською федерацією Господарського суду Харківської області, внаслідок якого приміщення суду зазнало значних руйнувань, а кабінет судді Аюпової Р.М. було знищено вщент. На даний час робота господарського суду не відновлена у повному обсязі, у зв`язку з великою кількістю пошкоджених залів судових засідань та канцелярії.

Ухвалою господарського суду від 13.11.2024 закрито підготовче провадження у справі № 922/1645/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.11.2024 о 16:00 год.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 20.11.2024 було досліджено наявні в матеріалах справи докази, на дослідженні яких наполягав представник відповідача, а саме: акт звіряння взаємних розрахунків сторін даного спору за 2018 рік.

На дослідженні інших доказів, наявних у матеріалах справи, сторони не наполягали, та зазначили, що всі докази їм відомі та зрозумілі.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст. 13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.11.2024, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

20.03.2003 між Харківським військовим університетом (орендодавець) та ТОВ "НБМ-Сервіс" (орендар) укладено договір оренди № 177 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно учбового корпусу (споруда №104/1) (надалі - майно), загальною площею 2454 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 5, Харківський військовий університет, військове містечко №104, що знаходиться на балансі Міністерства оборони України, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 676 654, 00 грн. Майно передається в оренду з метою використання його, як офісу ТОВ "НБМ-Сервіс" (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору його укладено строком на п`ять років, що діє з 20.03.2003 до 20.03.2008 включно.

П. 10.9 договору передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який було укладено; настання умов відповідно до п. 10.5 даного договору; випадку приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; достроково за ініціативою орендодавця у разі не сплати орендарем орендної плати понад три місяці; банкрутство орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

06.06.2003 орендодавцем було передано, а орендарем прийнято нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, пр. Леніна (пр. Науки), будинок 5, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі від 06.06.2003, який підписано сторонами договору оренди та скріплено їх печатками.

24.02.2007 між Харківським військовим університетом повітряних сил та ТОВ "НБМ-Сервіс" укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №177 від 20.03.2003, у пункті 3 якої сторони погодили внести зміни до пункту 10.1 договору та викласти його в новій редакції: "10.1. Цей договір укладено на строк з 20 березня 2003 року до 20 березня 2013 року включно".

На виконання вимог ст. 118 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", а також у зв`язку із передачею будівель та споруд від військових частин, закладів, установ та організацій на бухгалтерський облік КЕВ міст та КЕЧ районів, відбулася зміна орендодавця за договором оренди від 20.03.2003 №177 на КЕВ м. Харкова, що відображено у додатковій угоді № 36д/2007/КЕВ м. Харкова від 28.03.2007.

10.12.2007 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 64д/2007/КЕВ м. Харків, якою орендна плата за договором встановлена у розмірі 17 739, 02 грн.

02.04.2012 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №12д/2012/КЕВ м. Харків, якою пункт 1.1, 2.3, 3.1 договору викладено в новій редакції. Зокрема даною додатковою угодою встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загального площею 2454 кв. м. будівлі учбового корпусу за генеральним планом № 1, розташоване за адресою м. Харків, пр. Леніна, 5, військове містечко №104, що знаходиться на балансі КЕВ м. Харків, вартість якого визначена на 31.12.2002 за належною оцінкою і становить згідно акту оцінки 676 654, 00 грн. Орендна плата встановлена в розмірі 30 509, 90 грн.

15.06.2012 між КЕВ м. Харкова та ТОВ "НБМ-Сервіс" укладено додаткову угоду №18д/2012/КЕВ м. Харків до договору оренди №177 від 20.03.2003, в якій сторони погодили внести зміни, зокрема, до пункту 1.1. договору та викласти його у такій редакції: "Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення загальною площею 1999,20 кв.м. будівлі учбового корпусу за генеральним планом № 1, розташоване за адресою: м. Харків, пр-т Леніна, 5, військове містечко № 104, що знаходиться на балансі КЕВ м. Харків, вартість якого визначено на 31.12.2002 за незалежною оцінкою і становить згідно акту оцінки 551 250, 00 грн".

П. 2.3 договору викладено у наступній редакції: "Назване в п.1.1 нерухоме майно орендодавець передає орендарю для розміщення офісу 1 725, 10 кв. м, магазину - складу 87,9 кв. м., аудиторська фірми - 36,7 кв. м., біржі 149,50 кв. м." Орендна плата встановлена в розмірі 25 204, 98 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.06.2013 у справі № 922/1799/13 визнано договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 177 від 20.03.2003, укладений між ТОВ "НБМ-Сервіс" та Харківським військовим університетом, продовженим до 20.03.2018 на умовах, передбачених договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 177 від 20.03.2003.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.06.2019 у справі № 922/1567/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НБМ-Сервіс" до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова та за зустрічним позовом про виселення ТОВ "НБМ-Сервіс" з нежитлового приміщення площею 1999,20 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 5, первісний позов задоволено; визнано договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, № 177 продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором; стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НБМ-Сервіс» витрати зі сплати судового збору за подачу первісного позову у розмірі 1762,00 грн.; у задоволенні зустрічного позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «НБМ-Сервіс» про виселення з нежитлового приміщення відмовлено повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 922/1567/18 апеляційні скарги заступника військового прокурора Харківського гарнізону та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова задоволено; рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2019 у справі № 922/1567/18 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НБМ - Сервіс» відмовлено повністю, зустрічний позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова задоволено, виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «НБМ - Сервіс» із нежитлового приміщення загальною площею 1999,20 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Леніна (Науки), 5.

За таких обставин, договір оренди № 12/02-6263-ОД від 13.02.2017 припинив свою дію 20.03.2018.

Відповідно до п. 2.4 договору, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю або балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акта прийманняпередачі.

Однак, орендар порушив своє зобов`язання щодо своєчасного повернення об`єкту оренди та повернув приміщення тільки 18.10.2021, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження та актом повернення державного майна від 18.10.2021.

Отже, відповідачу нараховано неустойку, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, за період користування майном після припинення договору за період з 20.03.2018 по 18.10.2021 у розмірі 3 078 114, 03 грн, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

На підставі спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.03.2023 № Д-321/33/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2023 році" КЕВ м. Харків з 01.06.2023 переформовано у Харківське квартирно-експлуатаційне управління.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до положень ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Харківської області від 19.01.2021 по справі № 922/3502/20 договір оренди № 05/2016/КЕВ м. Харкова від 03.12.2016 достроково розірвано, зобов`язано відповідача звільнити орендоване приміщення.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4ст. 75 ГПК України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однак, орендар порушив своє зобов`язання щодо своєчасного повернення об`єкту оренди та повернув приміщення лише 18.10.2021.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки, як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Аналогічна позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Водночас, суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/9328/17, від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17, від 28.08.2018 у справі № 913/155/17, від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 та від 19.02.2020 у справі № 925/297/19 зі спорів, що виникли з подібних орендних правовідносин, а саме, що, при розгляді спорів про стягнення неустойки, судам необхідно враховувати, що право наймодавця вимагати оплати неустойки, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна. Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Суд зазначає, що обов`язок надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, ст. 614 ЦК України зобов`язує відповідача надати докази відсутності його вини у неналежному виконанні зобов`язання.

Отже, при пред`явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов`язання, він звільняється від обов`язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов`язання лежить на боржникові.

Суд зауважує, що позивач у цій справі довів факт порушення відповідачем зобов`язання щодо несвоєчасного повернення орендованого майна, а відповідач не спростував належними та допустимими доказами того, що прострочення відбулося не з його вини.

Відповідач (щодо вимоги про стягнення неустойки) не довів належними та допустимими доказами наявність обставин вжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин; не довів наявність умов, які б перешкоджали йому вчасно повернути майно у визначений законом строк; не довів наявності з боку орендодавця бездіяльності та вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2020 у справі № 915/1429/19 вказав, що визначальним для застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об`єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об`єктом найму, оскільки поняття «неповернення речі» не є тотожним поняттю «не користування» у правовому сенсі ст. 785 ЦК України.

Враховуючи невжиття відповідачем заходів щодо вчасного повернення майна, позивачем було нараховано неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 20.03.2018 по 18.10.2021 у розмірі 3 078 114, 03 грн.

Судом перевірено розрахунок заборгованості наданий позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим суд зазначає, що він є арифметично вірним та відповідає нормам чинного законодавства.

Розглянувши заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов та додаткових запереченнях, суд виходить з наступного.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд керується наступним.

Згідно із ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тобто, строки, визначені ст. 258 ЦК України, продовжуються на строк дії відповідного карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 956 від 13.10.2020, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020.

Надалі було ухвалено постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до п. 1 цієї Постанови установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину.

Так, суд зазначає, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповненорозділ"Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356), зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Тобто, строки, визначені ст. 258 ЦК України, продовжуються на строк дії воєнного стану». Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Строк дії військового стану неодноразово продовжувався та наразі триває.

Тобто, строки, визначені ст. 258 ЦК України, продовжуються на строк дії воєнного стану.

Таким чином, з 19 грудня 2020 року має місце введення карантину, а з 24 лютого 2022 року введений воєнний стан, що зумовлюють продовження строку позовної давності, визначений у ст. 258 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Щодо посилання відповідача на повернення орендованого приміщення відразу після прийняття Постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.02.2021, суд зазначає про таке.

До матеріалів справи позивачем надано ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2021 у справі № 922/1567/18, в якій розглядалась скарга ТОВ "НБМ-Сервіс" на дії державного виконавця, в якій відповідач просив скасувати, як таку, що не відповідає вимогам закону, постанову начальника Шевченківського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 28.09.2021 про скасування процесуального документу у виконавчому провадженні № ВП 65119777 з примусового виконання судового наказу № 922/1567/18 від 05.03.2021 Господарського суду Харківської області про виселення ТОВ "НБМ-Сервіс" із нежитлового приміщення загальною площею 1999,20 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Харків, пр-т. Леніна (Науки), 5; скасувати постанову державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Березньова Артема Сергійовича від 06.10.2021 про залучення працівників органів внутрішніх справ у виконавчому провадженні № ВП 65119777. Крім того, відповідач просив суд на час розгляду скарги зупинити виконавчі дії, що виконуються державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Березньовим А.С. по виконавчому провадженню № ВП 65119777.

Як встановлено судом під час розгляду скарги ТОВ "НБМ-Сервіс" у справі № 922/1567/15, зокрема, 06.10.2021 державним виконавцем у відповідності до ч. 2 ст. 14, ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державного виконавця при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитись о 10:00 год. 13.10.2021, у виконавчому провадженні № ВП 65119777.

18.10.2021 державним виконавцем, керуючись вимогами п.9 ч. 1 ст. 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, твердження відповідача щодо повернення орендованого приміщення 23.02.2021, спростовуються актом державного виконавця та постановою про закінчення виконавчого провадження від 18.10.2021 у виконавчому провадженні № ВП 65119777 з примусового виконання судового наказу № 922/1567/18 від 05.03.2021 Господарського суду Харківської області про виселення ТОВ "НБМ-Сервіс" із нежитлового приміщення загальною площею 1999,20 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т. Леніна (Науки), 5.

Твердження відповідача, що ним своєчасно щомісячно здійснювалася оплата за послуги оренди і відшкодування земельного податку за умовами договору, не звільняє останнього від відповідальності за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, у відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

При цьому суд зазначає, що, як було пояснено позивачем в ході розгляду даного спору, здійснені відповідачем орендні платежі за період 2018-2021, були враховані позивачем під час звернення до господарського суду з даним позовом, на підтвердження чого позивачем надано до суду акти звірки взаємних розрахунків за 2018, 2019, 2020, 2021 роки.

Таким чином, суд зауважує, що відповідач доводів позовної заяви не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки за період з 20.03.2018 по 18.10.2021 у розмірі 3 078 114, 03 грн - є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. 1, 2, 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НБМ-Сервіс" (61022, м. Харків, пр. Науки, 5, код ЄДРПОУ 32031024) на користь Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди (кол. Пушкінська), 61, розрахунковий рахунок UA678201720343181002000015404 Державне казначейство України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 07923280) неустойку за період з 20.03.2018 по 18.10.2021 у розмірі 3 078 114, 03 грн та судовий збір у розмірі 36 937, 37 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Харківське квартирно-експлуатаційне управління (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди (кол. Пушкінська), 61; код ЄДРПОУ 07923280);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НБМ-Сервіс" (61022, м. Харків, пр. Науки, 5; код ЄДРПОУ 32031024).

Повне рішення складено 28.11.2024.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/1645/24