Рішення
від 15.11.2024 по справі 922/1738/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2024м. ХарківСправа № 922/1738/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАІМПОРТ" (49087, м. Дніпро, вул. Калинова, 68; код ЄДРПОУ: 44812402) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 15; код ЄДРПОУ: 34389679) про стягнення заборгованості

та зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Роганський м`ясокомбінат» (61172, м. Харків, вул. Роганська, 15; код ЄДРПОУ: 34389679)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАІМПОРТ" (49087, м. Дніпро, вул. Калинова, 68; код ЄДРПОУ: 44812402)

про стягнення коштів

за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Білухи Р.М., ордер АЕ №1282639 від 30.04.2024;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) Севагіна І.І., ордер АХ №1194928 від 26.06.2024.

ВСТАНОВИВ:

20.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАІМПОРТ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" заборгованість у загальному розмірі 821 254,78 грн., з яких: заборгованість за поставлений товар у розмірі 637 720,01 грн., пеня у розмірі 109 744,41 грн., інфляційні збитки у розмірі 20 675,43 грн., 15% річних у розмірі 53 114,93 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки товару №28 від 16.12.2022 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2024 прийнято позовну заяву (вх.№1738/24 від 20.05.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАІМПОРТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1738/24. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 19.06.2024.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2024 відкладено підготовче засідання на 03.07.2024.

03.07.2024 до суду від представника відповідача надійшла заява про поновлення строку на подання відзиву (вх.№17077 від 03.07.2024) та відзив на позовну заяву (вх.№17076 від 03.07.2024).

У відзиві представник відповідача зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки 24.05.2024 ТОВ ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ вже частково сплатив заборгованість за договором поставки №28 від 16.12.2022 на загальну суму 154 149,46 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1698 від 24.05.2024, №1699 від 24.05.2024, №1700 від 24.05.2024. Разом з цим, ТОВ ВП Роганський м`ясокомбінат на цей час не згодне з вимогою оплати за поставлений товар в зв`язку із тим, що обставини вказані у позовній заяві не відповідають дійсності та викладені лише стосовно зобов`язань ТОВ ВП Роганський м`ясокомбінат і не враховують зобов`язань невиконаних у договорі з боку ТОВ Ультраімпорт. Зокрема, які стосуються поставки товарів відповідно до умов договору. Із ситуації, що склалася вбачається, що в зв`язку із відсутністю компенсації за доставку товару зобов`язання, яке було погоджено між сторонами ТОВ УЛЬТРАІМПОРТ не виконало, а тому ТОВ ВП Роганський м`ясокомбінат вважає, що сума заборгованості по договору поставки №28 від 16.12.2022 є спірною. Також невиконання договору з боку позивача відображається у тому, що ТОВ УЛЬТРАІМПОРТ не надало до матеріалів позовної заяви актів звіряння взаємних розрахунків не дивлячись на те, що зазначене передбачено п. 2.7 договору поставки №28 від 16.12.2022.

Також представником відповідача надано контррозрахунок 15% річних, інфляційних витрат та пені відповідно кожної накладної окремо та беручи до уваги суму по кожній накладній окремо з врахуванням відстрочення сплати згідно п.2.1. договору поставки №28 від 14.06.2023.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2024 поновлено строку на подання відзиву, відзив прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 31.07.2024.

08.07.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№17395 від 08.07.2024).

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що погоджуючи поставку по кожній партії товару, у відповідності до положень Договору, сторони визначили в усному порядку інші умови поставки, відмінні від базових умов DDP. Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за договором.

За твердженнями представника відповідача, сторонами договору поставки товару №28 від 16.12.2022 були вчинені конклюдентні дії на підтвердження факту здійснення сторонами господарської операції по поставці та прийняттю товару у відповідності до взаємних домовленостей, у вигляді певних поведінкових актів (тобто мовчазної згоди). Посилання представника відповідача у відзиві на начебто не виконання позивачем умов п.3.1. договору та понесенням у зв`язку із цим додаткових витрат у відповідача, є безпідставними та голослівними твердженнями. Ані доказів на підтвердження понесення цих додаткових витрат відповідачем, ані навіть їх орієнтовний розмір не зазначені у тексті відзиву.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.07.2024 відкладено підготовче засідання на 07.08.2024.

01.08.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№19420 від 01.08.2024), в якій просив суд прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог в частині суми основного боргу, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УЛЬТРАІМПОРТ заборгованість за поставлений товар у розмірі 483 570,55 грн.

05.08.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх.№19608 від 05.08.2024), в якій просить суд прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УЛЬТРАІМПОРТ заборгованість за поставлений товар у розмірі 483 570,55 грн., пені у розмірі 237 776,05 грн., збитків від інфляції у розмірі 47 380,51 грн., 15 відсотків річних у розмірі 107 905,59 грн., усього: 876 632,70 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 заяву (вх.№19420 від 01.08.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю УЛЬТРАІМПОРТ Білухи Р.М. про зменшення позовних вимог задоволено. Прийнято заяву (вх.№19420 від 01.08.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю УЛЬТРАІМПОРТ Білухи Р.М. про зменшення позовних вимог до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 заяву (вх.№19608 від 05.08.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю УЛЬТРАІМПОРТ Білухи Р.М. про збільшення позовних вимог задоволено. Прийнято заяву (вх.№19420 від 01.08.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю УЛЬТРАІМПОРТ Білухи Р.М. про зменшення позовних вимог до розгляду. Встановлено відповідачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для надання відзиву на позов з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати іншим учасникам справи одночасно із надсиланням відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 відкладено підготовче засідання на 28.08.2024.

19.08.2024 через кабінет Електронного суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№20719 від 19.08.2024).

У відзиві представник відповідача зазначив, що відповідно до розрахунку наданого представника ТОВ УЛЬТРАІМПОРТ вбачається, що при здійсненні розрахунку позивач керується незрозумілими періодами та вирішує самостійно, які накладні оплачені, а які ні. Відповідно і розрахунок штрафних санкцій здійснений виходячи з непослідовності позивача. Так не дивлячись на той факт, що зменшенням позовних вимог позивач визнав часткову сплату за поставлений товар, але у розрахунку вказується, що накладна №437 від 24.08.2023 на суму 71878, 73 грн. є несплаченою. Не зрозуміло, яким чином позивач дійшов такого висновку, адже керуючись порядком зарахування грошових коштів вона не входить до суми вартості накладних за останні поставки товару, що складають суму заборгованості. Також це стосується накладних № 488 від 14.09.2023 року на суму 23564,66 грн. та № 452 від 31.08.2023 року на суму 152798,14 грн.

В той же день, через кабінет Електронного суду від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява (вх.№20722 від 19.08.2024), в якій просив суд:

- прийняти зустрічний позов до розгляду в одному провадженні у справі №922/1738/24 за господарським позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАІМПОРТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" про стягнення заборгованості за договором поставки №28 від 16.12.2022.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАІМПОРТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" витрати у сумі 84 643, 20 грн. понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" з причин невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАІМПОРТ" умов договору поставки №28 від 16.12.2022.

В обґрунтування зустрічного позову позивач за зустрічним позовом зазначив, що у зв`язку із відсутністю компенсації за доставку товару, зобов`язання яке було погоджено між сторонами, ТОВ УЛЬТРАІМПОРТ не виконало, а тому ТОВ ВП Роганський м`ясокомбінат вважає, що має право на отримання оплати за витрати понесені з причин такого невиконання.

26.08.2024 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№21331 від 26.08.2024).

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що порядок розрахунку пені, інфляційних збитків і відсотків річних, наведених у Додатку №1 до заяви про збільшення позовних вимог базується та відповідає виключно умов Договору поставки товару №28 від 16.12.2022, укладеного між ТОВ УЛЬТРАІМПОРТ та ТОВ ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ та нормам чинного законодавства України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.08.2024 прийнято зустрічну позовну заяву (вх.№20722 від 19.08.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Роганський м`ясокомбінат до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАІМПОРТ" про стягнення коштів до спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.08.2024 відкладено підготовче засідання на 11.09.2024.

06.09.2024 через кабінет Електронного суду від представника позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№22362 від 06.09.2024).

У відзиві представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом зазначив, що за обопільним рішенням сторін договору був закріплений наступний порядок погодження умов поставки товару, а саме: при погодженні поставки партії товару покупець направляє постачальнику заявку на поставку товару із зазначенням: найменування, кількості, ціни товару та інших характеристик товару, що замовляються по даній заявці (в т.ч. ПДВ), за допомогою телефонного або факсимільного зв`язку на номер, вказаний у реквізитах постачальника, по електронній пошті, вказаній у реквізитах постачальника, шляхом вручення примірника представнику постачальника під розпис або шляхом передання заявки в усному порядку представнику постачальника (п.3.3.1 Договору). Таким чином, погоджуючи поставку по кожній партії товару, у відповідності до вищенаведених положень договору, сторони визначили в усному порядку інші умови поставки, відмінні від базових умов DDP. Про належне виконання ТОВ "УЛЬТРАІМПОРТ" своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку ТОВ ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за договором. За результатами кожної господарської операції з поставки товару, ТОВ "УЛЬТРАІМПОРТ" були складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні. Усі перелічені податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та прийняті покупцем без зауважень, про що свідчать відповідні квитанції, що є безумовною підставою ТОВ ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ включити до податкового кредиту суми ПДВ за такими господарськими операціями.

На переконання представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) посилання представника ТОВ ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ у зустрічному позові на начебто не виконання ТОВ "УЛЬТРАІМПОРТ" умов п.3.1. договору та понесенням у зв`язку із цим додаткових витрат у ТОВ ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ, є безпідставними та голослівними твердженнями.

Також представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) зазначив, що за час договірних взаємовідносин з початку 2023 року між ТОВ "УЛЬТРАІМПОРТ" та ТОВ ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ будь-яких договорів перевезення вантажу не укладалось. З боку ТОВ ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ жодного разу не надавав ТОВ "УЛЬТРАІМПОРТ" Актів прийому-передачі наданих послуг з перевезення багажу власним транспортом та ТОВ "УЛЬТРАІМПОРТ" ніколи не підписувало відповідних актів. Також ТОВ ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ не направляло на адресу ТОВ "УЛЬТРАІМПОРТ" ані рахунків на оплату таких послуг, ані вимог про здійснення оплати за надані послуги перевезення. Вищезазначене додатково свідчить про те, що постачання товару, відбувалось саме в рамках договору поставки товару №28 від 16.12.2022 і у відповідності до його умов. Як наслідок ТОВ ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ, підписуючи видаткові товарні накладні по кожній поставці та затверджуючи податкові накладні за фактом здійснення кожної господарської операції з постачання товару та за відсутності будь-яких зауважень, фактично засвідчувало належне виконання зобов`язань за договором по поставці товару та погодженням такої поставки в порядку п.3.3. договору. В разі понесення ТОВ ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ будь-яких фактичних збитків, то такі обставини підлягали б документальному фіксуванню при оформленні товаросупровідних документів по кожній поставці, проведеній із порушеннями умов договору, а не випадково згадались представником ТОВ ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ лише після відкриття провадження у справі №922/1738/24 за позовом ТОВ УЛЬТРАІМПОРТ до ТОВ "ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ", про стягнення заборгованості внаслідок порушення грошових зобов`язань саме з боку ТОВ ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.09.2024 відкладено підготовче засідання на 25.09.2024.

12.09.2024 через кабінет Електронного суду від представника відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом надійшла відповідь на відзив (вх.№22962 від 12.09.2024).

У відповіді на відзив представник відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом зазначив, що підтверджень усного погодження не було надано. Якщо такий факт відбувся, то для належного підтвердження потрібно зазначити особу яка надавала згоду. Прізвище ім`я та по батькові та повноваження на такі дії. Лише так можна встановити наявність такого факту. Дирекція ТОВ ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ не вповноважувала на укладення якихось домовленостей з ТОВ УЛЬТРАІМПОРТ жодної особи, окрім тих домовленостей які визначені договором.

Стосовно зазначення з боку ТОВ УЛЬТРАІМПОРТ про відсутність укладених між сторонами спору договорів на перевезення, представник відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом зазначив, що суть позовних вимог полягає у невиконанні умов договору зі сторони ТОВ УЛЬТРАІМПОРТ, в зв`язку із чим ТОВ ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ понесло витрати які не повинно було нести. І в цьому випадку не йдеться про укладення договору перевезення, адже. ТОВ УЛЬТРАІМПОРТ визначаючи ціну за свій товар, виходячи з умов договору, вже мало у його вартості витрати на доставку товару. Можливо не здійснення доставки товару була з причин відсутності власного транспорту на момент здійснення поставки. Тоді постачальник повинен мати укладені договори на перевезення товару.

18.09.2024 через кабінет Електронного суду від представника позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом надійшло заперечення (вх.№23532 від 18.09.2024).

У запереченні представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом зазначив, що ТОВ ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ обрало для себе більш зручніший та швидший варіант поставки замовленого товару власним транспортом. ТОВ ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ, підписуючи видаткові товарні накладні по кожній поставці та затверджуючи податкові накладні за фактом здійснення кожної господарської операції з постачання товару та за відсутності будь-яких зауважень, фактично засвідчувало належне виконання постачальником своїх зобов`язань за договором по поставці товару та погодженням такої поставки в порядку п.3.3. договору. При цьому з боку ТОВ ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ не надано жодних доказів щодо документального підтвердження понесених збитків, їх належного і обґрунтованого розрахунку тощо.

В підготовчому засіданні 25.09.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.10.2024.

09.10.2024 через кабінет Електронного суду від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання (вх.№25362 від 09.10.2024) про долучення доказів до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.09.2024 відкладено судове засідання на 16.10.2024.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 30.10.2024.

Призначене судове засідання на 30.10.2024 не відбулося, у зв`язку із тим, що внаслідок чергового ракетного удару військами РФ 28.10.2024 зазнало значних пошкоджень приміщення Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.11.2024 було повідомлено сторін, що наступне судове засідання у справі відбудеться 13.11.2024.

Судове засідання призначене на 13.11.2024 було знято з розгляду у зв`язку із оголошенням у місті Харкові повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 було повідомлено сторін, що наступне судове засідання у справі відбудеться 15.11.2024.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), який приймав участь в судовому засіданні 15.11.2024 в режимі відеоконференції, первісні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. В задоволенні зустрічних позовних вимог просив суд відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), який приймав участь в судовому засіданні 15.11.2024 в режимі відеоконференції, зустрічні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. В задоволенні первісних позовних вимог просив суд відмовити в повному обсязі.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджується інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 15.11.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.

16.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАІМПОРТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" (покупець) було укладено договір поставки товару №28 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця наступний товар: поліамідні ковбасні, сосисочні і сарделочні оболонки, білкові і натуральні ковбасні і сосисочні оболонки, інші види оболонок, бар`єрну плівку для термофармажних машин, термоусадочні пакети, харчові добавки та інгредієнти, етикетки, кліпси, петлі та інші пакувальні матеріали, у визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною в порядку і строки, встановлені Договором, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених в цьому Договорі.

Найменування, асортимент, ціна, кількість, загальна вартість товару та інші характеристики товару що поставляється за цим Договором, вказуються в специфікаціях та/або накладних на товар, які складені на підставі заявок покупця на поставку товару (п.1.2.Договору).

Загальна вартість поставленого за даним Договором товару визначається на підставі всієї вартості товару, вказаної в накладних на товар, які є невід`ємною частиною даного Договору (п.1.3.Договору).

Згідно з п.2.1. Договору форма оплати вартості поставленого товару: безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Покупець зобов`язаний здійснити оплату за придбаний товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару покупцеві (п.2.2.Договору).

Оплата здійснюється покупцем в наступному порядку: в першу чергу здійснюється оплата вартості товару, який був поставлений за першою і далі за кожною наступною накладною на товар, якщо інше не вказано в самому платіжному документі (п.2.3.Договору).

При зміні цін та/або асортименту на товар постачальник не менше ніж за 3 (три) календарних дні до такої зміни повідомляє покупця про таку зміну шляхом направлення на адресу покупця відповідного повідомлення за допомогою телефонного або факсимільного зв`язку, по електронній пошті, поштою або шляхом вручення примірника представнику покупця (п.2.4.Договору).

Сторони визначили, що погодження в двосторонньому порядку зміни ціни, а також нового асортименту на товар, що поставляється, здійснюється шляхом подання покупцем заявки нa товар (далі Заявка), в якій вказуються нові ціни на товар та/або новий асортимент товару. У випадку, якщо покупець не подав Заявку, в якій вказуються нові ціни та/або новий асортимент, але при цьому прийняв товар по нових цінах та/або з новим асортиментом поставленого товару, то нові ціни та/або новий асортимент поставленого товару вважаються узгодженими в двосторонньому порядку з дати приймання товару по накладній на товар, в якій вказано нові ціни та/або новий асортимент поставленого товару (п.2.5.Договору).

Звірка розрахунків за товар проводиться постачальником щомісячно, до 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем. Акт звірки взаємних розрахунків направляється постачальником на підпис покупцеві. В строк до 15 числа того ж місяця покупець зобов`язаний повернути підписаний ним Акт звірки взаємних розрахунків постачальникові або, при наявності заперечень, в цей же строк направити постачальникові зустрічний Акт звірки взаємних розрахунків або свого уповноваженого представника зі всіма необхідними бухгалтерськими документами для підтвердження розрахунків. Якщо покупець не повертає підписаний ним Акт звірки взаємних розрахунків, або не направляє зустрічний Акт звірки взаємних розрахунків, або свого представника для врегулювання розбіжностей, Акт звірки взаємних розрахунків вважається прийнятим покупцем в редакції постачальника (п.2.6.Договору).

Особами, що уповноважені на підписання Акту звірки взаємних розрахунків, є особи, що здійснюють бухгалтерський облік сторін за даним Договором. Сторони визнають, що Акт звірки взаємних розрахунків, підписаний особами, що здійснюють бухгалтерський облік сторін за даним Договором є бухгалтерським документом, який підтверджує фактичні фінансові зобов`язання сторін (п.2.7.Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару на наступних базових умовах поставки відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року: DDP, склад покупця адреса складу: м. Харків, вул. Роганська, 151.

За згодою сторін на кожну окрему поставку можуть встановлюватися інші умови поставки товару.

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару у строк поставки погоджений сторонами (п.3.2.Договору).

Згідно п.3.3. Договору погодження поставки здійснюється в наступному порядку:

Покупець направляє постачальнику Заявку на поставку товару із зазначенням: найменування, кількості, ціни товару та інших характеристик товару, що замовляються по даній Заявці (в.т.ч. ПДВ), за допомогою телефонного або факсимільного зв`язку на номер, вказаний у реквізитах постачальника, по електронній пошті, вказаній у реквізитах постачальника, шляхом вручення примірника представнику постачальника під розпис або шляхом переданих заявки в усному порядку представнику постачальника. Факт прийняття постачальником Заявки постачальник підтверджує шляхом направлення покупцеві підписаної уповноваженою особою та скріпленої печаткою постачальника Заявки в строк не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання Заявки (п.3.3.1.Договору).

У разі неможливості виконання отриманої від покупця Заявки постачальник зобов`язаний повідомити про це покупця протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання Заявки на поставку товару (направлення повідомлення про неможливість виконання заявки може проводиться за допомогою телефонного або факсимільного зв`язку, по електронній пошті, по пошті або шляхом вручення примірника представнику покупця), в такому випадку Заявка вважається не прийнятою постачальником і не підлягає виконанню (п.3.3.2.Договору).

У разі якщо покупець не подав Заявку, але при цьому прийняв товар, то найменування, кількість, ціна та інші характеристики поставленого товару вважаються узгодженими в двосторонньому порядку з дати прийняття товару за накладною на товар (п.3.3.3.Договору).

За Договором допускається поставка товару частинами, проте від цього не залежить загальний строк виконання постачальником своїх зобов`язань по поставці товару в цілому, а покупець не має права відмовитися від приймання товару, який був поставлений частинами (п.3.4.Договору).

Право власності на товар (у разі поставки товару частинами - на кожну його частину, партію) переходить до покупця відповідно до базисних умов поставки товару згідно з Інкотермс-2010. Передача товару покупцю оформлюється шляхом проставлення відмітки покупцем про отримання товару на примірнику накладної на товар (п.3.5.Договору).

Покупець зобов`язаний здійснити приймання (отримання) всього замовленого у відповідності до Заявки товару протягом 7 (семи) календарних днів, наступних за датою отримання від постачальника відповідного повідомлення про наявність на складі постачальника товару на виконання замовлення покупця. Направлення повідомлення може проводиться за допомогою телефонного або факсимільного зв`язку, по електронній пошті, по пошті або шляхом вручення примірника представнику покупця (п.3.6.Договору).

У разі недотримання покупцем терміну передбаченого п.3.6. Договору або іншого терміну погодженого в окремому Додатку, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника 100% вартості замовленого товару протягом 7 (семи) календарних днів з моменту направлення постачальником відповідного рахунку (п.3.7.Договору).

Згідно з п.3.4. Договору постачальник зобов`язується скласти та передати покупцеві наступні документи:

- накладну па товар, підписану уповноваженою особою і скріплену печаткою постачальника;

- документи, що підтверджують якість товару (копії),

- податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних за допомогою відповідного програмного забезпечення, в порядку та строки, визначені Податковим кодексом України.

Приймання товару покупцем здійснюється відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених ухвалою Держарбітражу СРСР при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. №П-6 та від 25 квітня 1966 р. № П-7 відповідно, з урахуванням особливостей передбачених цим договором (п.5.1.Договору).

У разі прийняття покупцем товару, поставленого понад кількість, вказану в Заявці па поставку, кількість поставленого товару вважається узгодженою з моменту його прийняття і подальша відмова від приймання такого товару не допускається, а покупець зобов`язаний оплатити такий товар (п.5.2.Договору).

Керуючись ст.6 Цивільного Кодексу України сторони встановили, що за необґрунтовану відмову в оплаті вартості переданого постачальником покупцеві товару, а також невчасну або неповну оплату товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штрафну неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення. Нарахування пені проводиться протягом всього строку прострочення виконання зобов`язання незалежно від його тривалості (п.7.1.Договору).

Відповідно до ст.625 Цивільного Кодексу України, покупець у випадку несвоєчасного розрахунку за поставлені товари, зобов`язаний сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми (п.7.2.Договору).

У разі невиконання або неналежного виконання однією із сторін своїх зобов`язань за даним Договором, винна сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні завдані в результаті цього фактичні збитки в повному обсязі понад штрафні санкції (п.7.3.Договору).

Сторони визначили, що порушення покупцем встановленого терміну оплати за поставлений товар більш ніж на 7 (сім) календарних днів, є підставою для припинення постачальником поставок на користь покупця до моменту повного погашення покупцем заборгованості за поставлений товар, а також сплати неустойки/штрафних санкцій, передбачених цим Договором (п.7.4.Договору).

Договір може бути змінений або розірваний з підстав, передбачених законодавством України, Договором, або за згодою сторін, про що сторони підписують додаткову угоду до Договору (п.9.1.Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками (для фізичних осіб підприємців за наявності) і діє до 31 грудня 2023 року включно. При цьому закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання взятих па себе зобов`язань за Договором, а також від відповідальності за невиконання цих зобов`язань (п.10.1.Договору).

У випадку, якщо не пізніше, ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору жодна зі сторін не направить в адресу іншої сторони повідомлення про необхідність припинення дії даного Договору, то строк дії Договору вважається одноразово продовженим на один календарний рік (п.10.2.Договору).

Сторони Договору дійшли до згоди встановити строк позовної давності в 3 (три) роки для стягнення постачальником з покупця оплати за поставлений товар, неустойки та збитків у випадках, передбачених п.п.7.1, 7.2, 7.3 цього Договору (п.11.3.Договору).

На виконання умов Договору постачальник здійснив поставку та передав у власність і Покупця товар на загальну суму 2 699 368,90 грн., у тому числі ПДВ 20%, а покупець прийняв його без жодних зауважень, що підтверджується наступними видатковими накладними.

Зокрема, згідно видаткової накладної №200 від 31.05.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 77 542,62 грн.

Згідно видаткової накладної №154 від 05.06.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 203 460,83 грн.

Згідно видаткової накладної №236 від 06.06.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 193 150,85 грн.

Згідно видаткової накладної №250 від 15.06.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 458 060,09 грн.

Згідно видаткової накладної №290 від 27.06.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 66 408,82 грн.

Згідно видаткової накладної №295 від 30.06.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 182 090,53 грн.

Згідно видаткової накладної №380 від 31.07.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 286 503,08 грн.

Згідно видаткової накладної №423 від 17.08.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 133 245,96 грн.

Згідно видаткової накладної №437 від 24.08.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 71 878,73 грн.

Згідно видаткової накладної №452 від 31.08.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 152 798,14 грн.

Згідно видаткової накладної №481 від 11.09.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 167 433,25 грн.

Згідно видаткової накладної №488 від 14.09.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 23 564,66 грн.

Згідно видаткової накладної №518 від 26.09.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 159 168,97 грн.

Згідно видаткової накладної №559 від 10.10.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 100 154,03 грн.

Згідно видаткової накладної №582 від 20.10.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 45 337,55 грн.

Згідно видаткової накладної №587 від 23.10.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 34 429,86 грн.

Згідно видаткової накладної №614 від 02.11.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 44 611,25 грн.

Згідно видаткової накладної №636 від 13.11.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 34 362,90 грн.

Згідно видаткової накладної №653 від 20.11.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 129 518,53 грн.

Згідно видаткової накладної №696 від 07.12.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 60 472,94 грн.

Згідно видаткової накладної №694 від 26.12.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 75 175,31 грн.

За результатами кожної вищезазначеної господарської операції з поставки товару, позивачем були складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні:

- №101 від 31.05.2023 на суму 77 542,62 грн., у т.ч. ПДВ 12 923,77 грн.;

- №28 від 05.06.2023 на суму 203 460,83 грн., у т.ч. ПДВ 33 910,14 грн.;

- №29 від 06.06.2023 на суму 193 150,85 грн., у т.ч. ПДВ 32 191,81 грн.;

- №53 від 15.06.2023 на суму 458 060,09 грн., у т.ч. ПДВ 76 343,35 грн.;

- №80 від 27.06.2023 на суму 66 408,82 грн., у т.ч. ПДВ 11 068,14 грн.;

- №90 від 30.06.2023 на суму 182 090,53 грн., у т.ч. ПДВ 30 348,42 грн.;

- №78 від 31.07.2023 на суму 286 503,08 грн., у т.ч. ПДВ 47 750,51 грн.;

- №41 від 17.08.2023 на суму 133 245,96 грн., у т.ч. ПДВ 22 207,66 грн.;

- №55 від 24.08.2023 на суму 71 878,73 грн., у т.ч. ПДВ 11 979,79 грн.;

- №70 від 31.08.2023 на суму 152 798,14 грн., у т.ч. ПДВ 25 466,36 грн.;

- №22 від 11.09.2023 на суму 167 433,25 грн., у т.ч. ПДВ 27 905,54 грн.;

- №35 від 14.09.2023 на суму 23 564,66 грн., у т.ч. ПДВ 3 927,44 грн.;

- №63 від 26.09.2023 на суму 159 168,97 грн., у т.ч. ПДВ 26 528,16 грн.;

- №26 від 10.10.2023 на суму 100 154,03 грн., у т.ч. ПДВ 16 692,34 грн.;

- №49 від 20.10.2023 на суму 45 337,55 грн., у т.ч. ПДВ 7 556,26 грн.;

- №54 від 23.10.2023 на суму 34 429,86 грн., у т.ч. ПДВ 5 738,31 грн.;

- №8 від 02.11.2023 на суму 44 611,25 грн., у т.ч. ПДВ 7 435,21 грн.;

- №30 від 13.11.2023 на суму 34 362,90 грн., у т.ч. ПДВ 5 727,15 грн.;

- №45 від 20.11.2023 на суму 129 518,53 грн., у т.ч. ПДВ 21 586,42 грн.;

- №14 від 07.12.2023 на суму 60 472,94 грн., у т.ч. ПДВ 10 078,82 грн.;

- №41 від 26.12.2023 на суму 75 175,31 грн., у т.ч. ПДВ 12 529,22 грн.

Покупцем було здійснено часткову оплату за поставлений товар шляхом безготівкового переказу коштів в загальному розмірі 2 215 798,35 грн., у тому числі ПДВ 20%, на банківський рахунок постачальника, що підтверджується банківськими меморіальними ордерами та платіжними інструкціями, а саме:

- №1628 від 05.06.2023 на суму 77 542,62 грн.;

- №1714 від12.06.2023 на суму 203 460,83 грн.;

- №1741 від 13.06.2023 на суму 100 000,00 грн.;

- №1787 від 15.06.2023 на суму 93 150,85 грн.;

- №2125 від 12.07.2023 на суму 50 000,00 грн.;

- №2160 від 15.07.2023 на суму 50 000,00 грн.;

- №2271 від 24.07.2023 на суму 100 000,00 грн.;

- №2319 від 26.07.2023 на суму 100 000,00 грн.;

- №2380 від 01.08.2023 на суму 27 181,58 грн.;

- №2447 від 07.08.2023 на суму 70 000,00 грн.;

- №2474 від 09.08.2023 на суму 60 878,51 грн.;

- №2561 від 15.08.2023 на суму 30 000,00 грн.;

- №2598 від 17.08.2023 на суму 66 408,82 грн.;

- №2616 від 18.08.2023 на суму 100 000,00 грн.;

- №2865 від 08.09.2023 на суму 50 000,00 грн.;

- №2864 від 08.09.2023 на суму 52 090,53 грн.;

- №2151 від 14.11.2023 на суму 236 503,08 грн.;

- №2334 від 24.11.2023 на суму 133 245,96 грн.;

- №2753 від 18.12.2023 на суму 30 000,00 грн.;

- №2785 від 19.12.2023 на суму 30 000,00 грн.;

- №2790 від 20.12.2023 на суму 30 000,00 грн.;

- №2801 від 21.12.2023 на суму 30 000,00 грн.;

- №2851 від 25.12.2023 на суму 47 433,25 грн.;

- №327 від 01.02.2024 на суму 30 000,00 грн.;

- №402 від 07.02.2024 на суму 30 000,00 грн.;

- №410 від 08.02.2024 на суму 30 000,00 грн.;

- №438 від 09.02.2024 на суму 30 000,00 грн.;

- №455 від 12.02.2024 на суму 39 168,97 грн.;

- №508 від 15.02.2024 на суму 34 429,86 грн.;

- №522 від 16.02.2024 на суму 80 154,03 грн.;

- №512 від 16.02.2024 на суму 20 000,00 грн.;

- №1698 від 24.05.2024 на суму 44 611,25 грн. (після відкриття провадження у цій справі);

- №1699 від 24.05.2024 на суму 34 362,90 грн. (після відкриття провадження у цій справі);

- №1700 від 24.05.2024 на суму 75 175,31 грн. (після відкриття провадження у цій справі).

Як стверджує позивач за первісним (відповідач за зустрічним) позовом, відповідач за первісним (позивач за зустрічним) позовом свої зобов`язання з оплати заборгованості за поставлений товар виконав частково та з порушенням строків. Розмір заборгованості відповідача за первісним позовом за поставлений йому позивачем за первісним позовом товар складає 483 570,55 грн., що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Доказів сплати відповідачем за первісним (позивачем за зустрічним) позовом вказаної заборгованості у розмірі 483 570,55 грн. матеріали справи не містять.

В свою чергу відповідач за первісним (позивачем за зустрічним) позовом стверджує, що у матеріалах справи №922/1738/24 містяться товарнотранспортні накладні, які підтверджують, що постачальник не виконав умови 3.1. договору поставки №28 від 16.12.2022, а поставку товару покупець здійснював самовивозом, що не передбачено договором поставки, укладеним сторонами, у зв`язку із чим покупець поніс додаткові витрати на суму 84 643,20 грн.

Однак матеріали справи ніяких товарнотранспортних накладних не містять, а відповідач за первісним (позивачем за зустрічним) позовом жодних накладних суду не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.265 ГК України).

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України (ч.3 ст.265 ГК України).

Як було встановлено судом, 16.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАІМПОРТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" (покупець) було укладено договір поставки товару №28, відповідно до п.1.1. якого, в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця наступний товар: поліамідні ковбасні, сосисочні і сарделочні оболонки, білкові і натуральні ковбасні і сосисочні оболонки, інші види оболонок, бар`єрну плівку для термофармажних машин, термоусадочні пакети, харчові добавки та інгредієнти, етикетки, кліпси, петлі та інші пакувальні матеріали, у визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною в порядку і строки, встановлені Договором, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених в цьому Договорі.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст.692 ЦК України).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач в повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання, поставивши відповідачу наступний товар:

- згідно видаткової накладної №200 від 31.05.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 77 542,62 грн.;

- згідно видаткової накладної №154 від 05.06.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 203 460,83 грн.;

- згідно видаткової накладної №236 від 06.06.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 193 150,85 грн.;

- згідно видаткової накладної №250 від 15.06.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 458 060,09 грн.;

- згідно видаткової накладної №290 від 27.06.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 66 408,82 грн.;

- згідно видаткової накладної №295 від 30.06.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 182 090,53 грн.;

- згідно видаткової накладної №380 від 31.07.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 286 503,08 грн.;

- згідно видаткової накладної №423 від 17.08.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 133 245,96 грн.;

- згідно видаткової накладної №437 від 24.08.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 71 878,73 грн.;

- згідно видаткової накладної №452 від 31.08.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 152 798,14 грн.;

- згідно видаткової накладної №481 від 11.09.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 167 433,25 грн.;

- згідно видаткової накладної №488 від 14.09.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 23 564,66 грн.;

- згідно видаткової накладної №518 від 26.09.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 159 168,97 грн.;

- згідно видаткової накладної №559 від 10.10.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 100 154,03 грн.;

- згідно видаткової накладної №582 від 20.10.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 45 337,55 грн.;

- згідно видаткової накладної №587 від 23.10.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 34 429,86 грн.;

- згідно видаткової накладної №614 від 02.11.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 44 611,25 грн.;

- згідно видаткової накладної №636 від 13.11.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 34 362,90 грн.;

- згідно видаткової накладної №653 від 20.11.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 129 518,53 грн.;

- згідно видаткової накладної №696 від 07.12.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 60 472,94 грн.;

- згідно видаткової накладної №694 від 26.12.2023 постачальник поставив покупцю товар на суму 75 175,31 грн.

Загальна вартість поставленого товару за вказаними видатковими накладними становить 2 699 368,90 грн.

Вищезазначений товар було отримано уповноваженим представником відповідача без жодних зауважень.

За результатами кожної вищезазначеної господарської операції з поставки товару, позивачем за первісним позовом були складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №101 від 31.05.2023 на суму 77 542,62 грн., №28 від 05.06.2023 на суму 203 460,83 грн., №29 від 06.06.2023 на суму 193 150,85 грн., №53 від 15.06.2023 на суму 458 060,09 грн., №80 від 27.06.2023 на суму 66 408,82 грн., №90 від 30.06.2023 на суму 182 090,53 грн., №78 від 31.07.2023 на суму 286 503,08 грн., №41 від 17.08.2023 на суму 133 245,96 грн., №55 від 24.08.2023 на суму 71 878,73 грн., №70 від 31.08.2023 на суму 152 798,14 грн., №22 від 11.09.2023 на суму 167 433,25 грн., №35 від 14.09.2023 на суму 23 564,66 грн., №63 від 26.09.2023 на суму 159 168,97 грн., №26 від 10.10.2023 на суму 100 154,03 грн., №49 від 20.10.2023 на суму 45 337,55 грн., №54 від 23.10.2023 на суму 34 429,86 грн., №8 від 02.11.2023 на суму 44 611,25 грн., №30 від 13.11.2023 на суму 34 362,90 грн., №45 від 20.11.2023 на суму 129 518,53 грн., №14 від 07.12.2023 на суму 60 472,94 грн., №41 від 26.12.2023 на суму 75 175,31 грн.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний здійснити оплату за придбаний товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару покупцеві.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, відповідач за первісним позовом повинен був здійснити оплату товару наступним чином:

- за видатковою накладною №200 від 31.05.2023 на суму 77 542,62 грн. у строк до 14.06.2023;

- за видатковою накладною №154 від 05.06.2023 на суму 203 460,83 грн. у строк до 19.06.2023;

- за видатковою накладною №236 від 06.06.2023 на суму 193 150,85 грн. у строк до 20.06.2023;

- за видатковою накладною №250 від 15.06.2023 на суму 458 060,09 грн. у строк до 29.06.2023;

- за видатковою накладною №290 від 27.06.2023 на суму 66 408,82 грн. у строк до 11.07.2023;

- за видатковою накладною №295 від 30.06.2023 на суму 182 090,53 грн. у строк до 14.07.2023;

- за видатковою накладною №380 від 31.07.2023 на суму 286 503,08 грн. у строк до 14.08.2023;

- за видатковою накладною №423 від 17.08.2023 на суму 133 245,96 грн. у строк до 31.08.2023;

- за видатковою накладною №437 від 24.08.2023 на суму 71 878,73 грн. у строк до 07.09.2023;

- за видатковою накладною №452 від 31.08.2023 на суму 152 798,14 грн. у строк до 14.09.2023;

- за видатковою накладною №481 від 11.09.2023 на суму 167 433,25 грн. у строк до 25.09.2023;

- за видатковою накладною №488 від 14.09.2023 на суму 23 564,66 грн. у строк до 28.09.2023;

- за видатковою накладною №518 від 26.09.2023 на суму 159 168,97 грн. у строк до 10.10.2023;

- за видатковою накладною №559 від 10.10.2023 на суму 100 154,03 грн. у строк до 10.10.2023;

- за видатковою накладною №582 від 20.10.2023 на суму 45 337,55 грн. у строк до 03.11.2023;

- за видатковою накладною №587 від 23.10.2023 на суму 34 429,86 грн. у строк до 06.11.2023;

- за видатковою накладною №614 від 02.11.2023 на суму 44 611,25 грн. у строк до 16.11.2023;

- за видатковою накладною №636 від 13.11.2023 на суму 34 362,90 грн. у строк до 27.11.2023;

- за видатковою накладною №653 від 20.11.2023 на суму 129 518,53 грн. у строк до 04.12.2023;

- за видатковою накладною №696 від 07.12.2023 на суму 60 472,94 грн. у строк до 21.12.2023;

- за видатковою накладною №694 від 26.12.2023 на суму 75 175,31 грн. у строк до 09.01.2024.

Проте, як було встановлено судом, відповідачем за первісним позовом було лише частково сплачено позивачу за первісним позовом грошові кошти за отриманий товар в загальному розмірі 2 215 798,35 грн., що підтверджується банківськими меморіальними ордерами та платіжними інструкціями, а саме:

- №1628 від 05.06.2023 на суму 77 542,62 грн.;

- №1714 від12.06.2023 на суму 203 460,83 грн.;

- №1741 від 13.06.2023 на суму 100 000,00 грн.;

- №1787 від 15.06.2023 на суму 93 150,85 грн.;

- №2125 від 12.07.2023 на суму 50 000,00 грн.;

- №2160 від 15.07.2023 на суму 50 000,00 грн.;

- №2271 від 24.07.2023 на суму 100 000,00 грн.;

- №2319 від 26.07.2023 на суму 100 000,00 грн.;

- №2380 від 01.08.2023 на суму 27 181,58 грн.;

- №2447 від 07.08.2023 на суму 70 000,00 грн.;

- №2474 від 09.08.2023 на суму 60 878,51 грн.;

- №2561 від 15.08.2023 на суму 30 000,00 грн.;

- №2598 від 17.08.2023 на суму 66 408,82 грн.;

- №2616 від 18.08.2023 на суму 100 000,00 грн.;

- №2865 від 08.09.2023 на суму 50 000,00 грн.;

- №2864 від 08.09.2023 на суму 52 090,53 грн.;

- №2151 від 14.11.2023 на суму 236 503,08 грн.;

- №2334 від 24.11.2023 на суму 133 245,96 грн.;

- №2753 від 18.12.2023 на суму 30 000,00 грн.;

- №2785 від 19.12.2023 на суму 30 000,00 грн.;

- №2790 від 20.12.2023 на суму 30 000,00 грн.;

- №2801 від 21.12.2023 на суму 30 000,00 грн.;

- №2851 від 25.12.2023 на суму 47 433,25 грн.;

- №327 від 01.02.2024 на суму 30 000,00 грн.;

- №402 від 07.02.2024 на суму 30 000,00 грн.;

- №410 від 08.02.2024 на суму 30 000,00 грн.;

- №438 від 09.02.2024 на суму 30 000,00 грн.;

- №455 від 12.02.2024 на суму 39 168,97 грн.;

- №508 від 15.02.2024 на суму 34 429,86 грн.;

- №522 від 16.02.2024 на суму 80 154,03 грн.;

- №512 від 16.02.2024 на суму 20 000,00 грн.;

- №1698 від 24.05.2024 на суму 44 611,25 грн.;

- №1699 від 24.05.2024 на суму 34 362,90 грн.;

- №1700 від 24.05.2024 на суму 75 175,31 грн.

Суд відхиляє твердження відповідача за первісним позовом про те, що "у матеріалах позовної заяви містяться товарнотранспортні накладні, які підтверджують, що постачальник не виконав умови 3.1. договору поставки №28 від 16.12.2022, а поставку товару здійснювало самовивозом ТОВ «ВП Роганський м`ясокомбінат»", та констатує, що жодних товарнотранспортних накладних матеріали справи не містять.

Стосовно твердження відповідача за первісним позовом про те, що "у зв`язку із відсутністю компенсації за доставку товару зобов`язання яке було погоджено між сторонами ТОВ «УЛЬТРАІМПОРТ» не виконало" суд зазначає, що пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний здійснити оплату за придбаний товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару покупцеві.

Водночас п.7.4. Договору сторони визначили, що порушення покупцем встановленого терміну оплати за поставлений товар більш ніж на 7 (сім) календарних днів, є підставою для припинення постачальником поставок на користь покупця до моменту повного погашення покупцем заборгованості за поставлений товар, а також сплати неустойки/штрафних санкцій, передбачених цим Договором.

Звільнення покупця від виконання пункту 2.2. Договору або встановлення інших строків оплати товару, аніж передбачених п.2.2. Договору, у разі порушення постачальником строку поставки товару та/або відсутності компенсації за доставку товару умовами Договору не передбачено.

Відтак оплата за поставлений товар повинна бути здійснена покупцем виключно протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки останньому товару.

Однак, доказів сплати відповідачем за первісним позовом заборгованості у розмірі 483 570,55 грн. матеріали справи не містять.

Стосовно твердження відповідача за первісним позовом, що "невиконання Договору з боку позивача за первісним позовом відображається у тому, що ТОВ «УЛЬТРАІМПОРТ» не надало до матеріалів позовної заяви актів звіряння взаємних розрахунків, не дивлячись на те, що зазначене передбачено п.2.7 договору поставки №28 від 16.12.2022" суд зазначає, що ненадання позивачем акту звірки не звільняє відповідача за первісним позовом від зобов`язання з оплати товару.

Разом з цим, у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Приймаючи до уваги те, що відповідач за первісним позовом не надав суду доказів, які б спростовували наявність перед позивачем за первісним позовом заборгованості за Договором з оплати за товар у розмірі 483 570,55 грн., керуючись приписами ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення суми боргу з відповідача за первісним позовом у розмірі 483 570,55 грн., у зв`язку з чим первісні позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних збитків у розмірі 47 380,51 грн. та 15% річних у розмірі 107 905,59 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що відповідно до ст.625 Цивільного Кодексу України, покупець у випадку несвоєчасного розрахунку за поставлені товари, зобов`язаний сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 15% річних суд встановив, що дані розрахунки здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору і є арифметично вірними, а відтак первісні позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 237 776,05 грн.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки пені суд встановив, що дані розрахунки здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору і є арифметично вірними, а відтак первісні позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.

Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з ТОВ «УЛЬТРАІМПОРТ» на користь ТОВ «ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» витрати у сумі 84643,20 грн. понесені ТОВ «ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» з причин невиконання ТОВ «УЛЬТРАІМПОРТ» умов договору поставки №28 від 16.12.2022.

Під час розгляду справи в судовому засіданні позивач за первісним позовом зазначив, що заявлена ним до стягнення сума у розмірі 84 643,20 грн. є збитками.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Згідно вимогами статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено поняття «збитків». Відповідно до приписів зазначеної статті збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3. ст.22 Цивільного кодексу України).

Отже, відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Відповідно до положень частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (реальні збитки);

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17 (за позовом про відшкодування збитків).

Суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового, додаткового. Для застосування заходів цивільно-правової відповідальності необхідний склад цивільного правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміють майнову шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Частиною 1 статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою. В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися таким чином, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Визначений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності та принцип рівності сторін, визначений статтею 7 ГПК, які пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її в явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Зазначені вище принципи змагальності та рівності сторін, норми процесуального права вимагають від позивача переконати суд в обґрунтованості його вимог (постанова Верховного Суду від 23.01.2020 по справі №920/153/18).

Крім того, на позивача та на відповідача покладено обов`язок доказування тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи з положень частин 1, 3, 4 статті 74 ГПК України, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Враховуючи викладене, позивач на підтвердження своїх вимог про стягнення збитків повинен довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на наявність таких збитків, а відповідач повинен надати докази, які спростовують доводи позивача.

У відповідності до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.76 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання стосовно доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у визначенні прав та обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Водночас, належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Шабельник проти України» (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1998 та у справі «Тейшейра ді Кастру проти Португалії» від 09.06.1998).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Як уже зазначалося судом, Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 916/334/22.

Так, п.7.3. Договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання однією із сторін своїх зобов`язань за даним Договором, винна сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні завдані в результаті цього фактичні збитки в повному обсязі понад штрафні санкції.

У даному випадку позивач доводить наявність підстав для стягнення збитків у розмірі 84 643,20 грн. з посиланням на обставини вчинення відповідачем за зустрічним позовом порушення господарського зобов`язання, встановленого підпунктом 3.1 укладеного сторонами Договору.

Водночас жодного доказу на підтвердження вищевказаних обставин позивач за зустрічним позовом не надав, а в матеріалах справи такі докази відсутні.

Так, п.3.1. Договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару на наступних базових умовах поставки відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року: DDP, склад покупця адреса складу: м. Харків, вул. Роганська, 151.

За згодою сторін на кожну окрему поставку можуть встановлюватися інші умови поставки товару.

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару у строк поставки погоджений сторонами (п.3.2.Договору).

Згідно п.3.3. Договору погодження поставки здійснюється в наступному порядку:

Суд констатує, що матеріали справи не містять ані доказів направлення покупцем постачальнику Заявок на поставку товару, ані доказів, які б підтверджували обставини поставки товару.

При цьому, п.3.3.3. Договору сторони погодили, що у разі якщо покупець не подав Заявку, але при цьому прийняв товар, то найменування, кількість, ціна та інші характеристики поставленого товару вважаються узгодженими в двосторонньому порядку з дати прийняття товару за накладною на товар.

Водночас, суд відхиляє твердження позивача за зустрічним позовом про те, що "у матеріалах позовної заяви містяться товарнотранспортні накладні, які підтверджують, що постачальник не виконав умови 3.1. договору поставки №28 від 16.12.2022, а поставку товару здійснювало самовивозом ТОВ «ВП Роганський м`ясокомбінат»", та констатує, що жодних товарнотранспортних накладних матеріали справи не містять.

В свою чергу сам позивач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх позовних вимог такі товарнотранспортні накладні не надав.

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, позивачем за зустрічним позовом всупереч приписів ст.74 ГПК України не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків в сумі 84643,20 грн., у зв`язку з чим зустрічні позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та непідтвердженими належними і допустимими доказами, а відтак суд відмовляє в їх задоволенні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, беручи до уваги, що суд задовольнив первісні позовні вимоги, з врахуванням приписів ст.129 ГПК України, судовий збір за подання позивачем за первісним позовом первісного позову підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача за первісним позовом у повному обсязі. Водночас враховуючи, що суд відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог, витрати на оплату судового збору, понесені позивачем за зустрічним позовом, покладається на останнього у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи судову практику, на яку посилаються сторони, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті рішення у цій справі, якщо було встановлено подібність правовідносин. Проте, виходячи з завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз`ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги,враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи позову та заперечень щодо нього, суд вважає за недоцільне наводити у судовому рішенні аналіз всієї практики касаційних судів, на яку посилалися сторони.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАІМПОРТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 15; код ЄДРПОУ: 34389679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАІМПОРТ" (49087, м. Дніпро, вул. Калинова, 68; код ЄДРПОУ: 44812402) заборгованість за поставлений товар у розмірі 483570 (чотириста вісімдесят три тисячі п`ятсот сімдесят) грн. 55 коп., пеню у розмірі 237776 (двісті тридцять сім тисяч сімсот сімдесят шість) грн.05 коп., інфляційні збитки у розмірі 47380 (сорок сім тисяч триста вісімдесят) грн. 51 коп., 15% річних у розмірі 107905 (сто сім тисяч дев`ятсот п`ять) грн. 59 коп., а такожвитрати по сплаті судового збору у розмірі 13 149 (тринадцять тисяч сто сорок дев`ять) грн. 49 коп.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Роганський м`ясокомбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬТРАІМПОРТ" про стягнення коштів відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 27 листопада 2024 року о 10:40 годині.

Позивачу за первісним позовом протягом 5 днів надати суду докази понесених судових витрат.

Відповідачу за первісним позовом протягом 5 днів з дня отримання зазначених доказів надати суду заперечення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "27" листопада 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко


Суд	Господарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення	15.11.2024
Оприлюднено	02.12.2024
Номер документу	123379260
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Пономаренко Т.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 15.11.2024 по справі 922/1738/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —922/1738/24

Рішення від 15.11.2024

Рішення
від 15.11.2024 по справі 922/1738/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ