Рішення
від 14.11.2024 по справі 922/3575/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024м. ХарківСправа № 922/3575/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55-а)

до 1. Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7; код 04059243)

2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16; код 14095412)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Весна" (61140, м. Харків, пр. Гагаріна, 38-а, кв. 123; ідент. код 31556775)

про скасування рішення в частині рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна

за участю представників:

прокурор Ногіна О.М.

відповідача 1 - Мартинова А.М.

відповідача 2 - не з`явився

відповідача 3 Величко Р.С.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області 03.09.2021 р. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та до ТОВ "Весна", згідно якого просить суд визнати незаконним та скасувати п. 82 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.07.2018 №5606-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСНА" (код ЄДРПОУ 31556775), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 2379, з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно; зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСНА" (код ЄДРПОУ 31556775), повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 14095412) нежитлові приміщення цокольного поверху № 37-:-44, загальною площею 148,3 кв.м., вартістю 377 520 грн., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 1, літ. «А-5-7-8». Також, прокурор просить суд покласти на відповідачів судові витрати.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що рішення Харківської міської ради про включення спірних нежитлових приміщень до переліку об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, є незаконними, оскільки у даному випадку ТОВ "Весна" жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна в оренді не здійснило, у звіті про оцінку майна, договорі купівлі-продажу, заяві з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також у приватизаційній справі будь-які відомості про такі поліпшення відсутні, ТОВ "Весна" до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна, не подавала документів, передбачених п. 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, які б містили відомості про невід`ємні поліпшення, здійснені за час оренди, під час приватизації; станом на момент приватизації ринкова вартість орендованих приміщень складала 314 600 грн без ПДВ, у звіті про оцінку будь-які відомості про проведення ремонтних робіт у тому числі невід`ємних поліпшень, відсутні; Харківська міська рада та орган приватизації незаконно обрали спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, у зв`язку із чим відповідний пункт рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договори купівлі-продажу суперечать вимогам законодавства і підлягають визнанню недійсними; спірні нежитлові приміщення, право власності на які на підставі договорів купівлі-продажу перейшло до відповідача-3, підлягають поверненню територіальній громаді міста Харкова; обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади, в зв`язку з тим, що він фактично є умисним шляхом уникнення проведення конкурсного продажу цих об`єктів (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об`єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об`єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринковій та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись; ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності спірних правочинів є недодержання в момент їх вчинення вимог, встановлених ч. ч. 1, 2ст. 203 цього Кодексу, зокрема, невідповідність змісту договорів вимогам законодавства; також прокурор вважає, що встановлену ст. 257 ЦК України позовну давність пропущено ним з поважних причин, а строк звернення до суду підлягає поновленню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 03.09.2021 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/3575/21 та визначено її до розгляду судді Шатернікову М.І.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08 вересня 2021 року прийнято позов прокурора до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/3575/21, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, у справі розпочате підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 11:30 05.10.2021.

05.10.2021 до суду надійшло клопотання 3-го відповідача у справі - ТОВ "Весна" (вх. № 23334/21) про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18, правовідносини у якій за сферою правового регулювання є подібними правовідносинам у справі № 922/3575/21.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.10.2021 клопотання ТОВ "Весна" (вх. № 23334/21) про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження по справі № 922/3575/21 зупинено до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

28.10.2021 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надало до суду відзив на позовну заяву (вх. № 25288/21), в якому другий відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву другий відповідач посилається на те, що: рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу; згідно п. 82 додатку 1 до рішення нежитлові приміщення цокольного поверху в житловому будинку за адресою: м. Харків, вулиця Чичибабіна, 1, «літ. А-7», загальною площею 148, 3 кв. м. підлягали приватизації шляхом викупу ТОВ "Весна"; вказані рішення прийнято на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна","Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 21.06.2017 № 6691/17, отже прокурором не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права інших осіб, оскільки рішення Харківської міської ради було реалізовано та вичерпало свою дію, позовна вимога прокурора про визнання його незаконним та скасування не є ефективним способом захисту прав територіальної громади м. Харкова; Управлінням комунального майна та приватизації як уповноваженим органом дотримано спосіб та порядок приватизації нежитлових приміщень - право третього відповідача на викуп орендованого майна виникло із договору оренди, положень ст. 289 Господарського кодексу України, і йому кореспондує обов`язок орендодавця у разі продажу майна здійснити продаж саме йому; у даному випадку, сторони уклали договір купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття його до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, тому посилання прокурора на те, що спірні правочини не відповідають ст. 203 ЦК України не підтверджені належними та допустимими доказами; прокурором не наведено жодного належного, достовірного та достатнього доказу стосовно наявності вище значених намірів у сторін оскаржуваного правочину.

Одночасно, 28.10.2021 другим відповідачем надано заяву (вх. № 25286) про застосування строку позовної давності у справі № 922/3575/21. В даній заяві другий відповідач вказує, що прокурор при зверненні до суду з позовом у даній справі пропустив встановлений законом строк позовної давності, який обчислюється 21.02.2018 - дати пленарного засідання сесії Харківської міської ради або 22.08.2018 - дати оприлюднення на офіційному сайті Харківської міської ради оскаржуваного рішення, з матеріалів справи не вбачається обґрунтування тих причин, які вплинули на можливість прокурора протягом значного періоду часу дізнатися про підстави для прийняття та зміст оскаржуваного рішення, за наявності для цього відповідних повноважень, прокурор не навів обставин, за яких він не міг раніше довідатися про вказані порушення; крім того, як зазначено в позовній заяві, прокурором виявлено порушення за результатами опрацювання у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017221080000002, відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 04.01.2017 по кримінальному провадженню № 42017221080000002, проте прокурор лише у вересні 2021 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання незаконним та скасування п. 82 додатку до рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова»; визнання недійсним договору купівлі - продажу від 17.07.2018 № 5606-В-С; повернення нежитлових приміщень з пропущенням строку позовної давності, а тому пропуск прокуратурою строку позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позову на підставі ч. 4ст. 267 Цивільного кодексу України

Крім того, 28.10.2021 другим відповідачем надано до суду заяву про залишення позову без розгляду (вх. № 25287) з посиланням на ту обставину, що прокурором не доведено існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави, що виключає можливість здійснення прокурором представництва інтересів держави. При цьому, заявник наголошує, що матеріали справи не містять доказів того, що компетентні органи не можуть чи не бажають здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом, зокрема у позовній заяві відсутня інформація, що прокурор, до подання цього позову, звертався до уповноважених органів, а таким уповноваженим органом була надана відповідь, що цей орган не в змозі самостійно здійснювати захист інтересів держави.

Прокурором надано до суду відповідь на відзив другого відповідача (вх. № 10292 від 04.11.2021) в якій, на його думку, спростовує доводи останнього, викладені у відзиві, та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.

Зокрема прокурор зазначає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, а відповідно, рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 №1008/18 в частині відчуження ТОВ "Весна" шляхом викупу вищевказаного об`єкту комунальної власності територіальної громади м. Харкова (нежитлових приміщень) є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст. ст.1,2,4,29, Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст.11,18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Також прокурор навів заперечення проти посилань другого відповідача на те, що ним було невірно обраний спосіб захисту майнових прав Харківської міської територіальної громади.

04.11.2021 прокурором до матеріалів справи надано заперечення на заяву другого відповідача застосування строку позовної давності та про залишення позову без розгляду (вх. № 26014, 26015), в яких прокурор вважає заяву про залишення позову без розгляду безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки ця справа становить значний суспільний інтерес та наголошує, що прокурором самостійно подано цей позов, оскільки Харківська міська рада, яка повинна представляти інтереси громади міста Харкова, у даному випадку є відповідачем у справі, як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради. При цьому, в позовній заяві зазначено, що звернення до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією Українипринципу верховенства права, задоволення суспільних потреб у відновленні законності при вирішенні питання про передачу комунального майна у власність. Одночасно прокурор наголошує на помилковості доводів 2-го відповідача про пропуск ним при зверненні до суду встановленого законом строку позовної давності, оскільки прокурор дізнався про встановлені порушення в ході досудового розслідування після проведення вилучення ряду приватизаційних справ, в т. ч. щодо приватизації спірних приміщень ТОВ "Весна", здійсненого на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19.

25.07.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання прокурора про поновлення провадження у справі (вх. № 18772/24).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.08.2024 року поновлено провадження у справі 922/3575/19 та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 26 жовтня 2024 о 10:30.

03.09.2024 через підсистему "Електронний суд"прокурором надано письмові пояснення (вх. № 21963/24) із викладенням правової позиції у справі з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у справі № 925/1133/18.

09.09.2024 третім відповідачем ТОВ "Весна" надано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 22573) в якому третій відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї правової позиції ТОВ "Весна" зазначає, що прокурором під час звернення до суду з позовом не в повному обсязі викладені обставини виникнення правовідносин між ТОВ "Весна" та Управлінням комунального майна та приватизації ДЕКМ ХМР. Також, третім відповідачем зазначено, що дозвіл на проведення поліпшень ним було отримано під час дії Договору оренди № 2128 від 10.09.2001, про який прокурор не згадував у позовній заяві та ним було здійснено невід`ємні поліпшення до початку моменту приватизації у розмірі, що перевищує 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду. Крім того прокурором в позовній заяві та наданих позовних матеріалах жодними належними та допустимими доказами не доведено порушення спірними правочинами інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень, які прокурор просить застосувати, у вигляді визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення придбаного нерухомого майна у власника майна. Також, третім відповідачем наголошено у відзиві, що при приватизації спірного майна був дотриманий справедливий баланс інтересів сторін, передбачений Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у той час як позбавлення покупця (ТОВ "Весна") придбаного майна, безумовно порушить такий баланс. Окрім іншого, відповідач 3 зазначив, що прокурором пропущений, як трирічний строк позовної давності за пред`явленими вимогами, так і спеціальний (тримісячний) строк, у зв`язку з чим ним було зроблено заяву про застосування позовної давності до пред`явлених позовних вимог у відзиві.

10.09.2024 через підсистему "Електронний суд"прокурором надано додаткові письмові пояснення (вх. № 22752/24) із викладенням правової позиції у справі з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у справі № 925/1133/18.

18.09.2024 через підсистему "Електронний суд"прокурором надано відповідь на відзив третього відповідача (вх. № 23486/24), в якій наголошено на недотриманні процедури приватизації, що третій відповідач не мав права на приватизацію спірного майна шляхом викупу, оскільки в матеріалах приватизаційної справи не містяться докази здійснених невід`ємних поліпшень за час його оренди. Крім того, зазначено, що посилання третього відповідача на отримання дозволу для проведення поліпшень від орендодавця не може вважатися дозволом в розумінні Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом ФДМУ від 27.02.2004 № 377. Також, зазначено, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню спеціальний строк позовної давності тривалістю три місяці, у зв`язку з чим просить задовольнити позов у повному обсязі.

24.09.2024 через підсистему "Електронний суд" третій відповідач надав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 23959/24) в яких зазначив, що прокурором в обґрунтування позовних вимог покладено невірні обставини справи і норми права, які не існували на момент здійснення ТОВ "Весна" невід`ємних поліпшень в спірних нежитлових приміщеннях та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

25.09.2024 від представника першого відповідача надано до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №24156/24).

У підготовчому засіданні 26.09.2024 у справі постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2ст. 183 ГПК України на 24.10.2024 р. о 10:30 год.

26.09.2024 через підсистему "Електронний суд"першим відповідачем надано заяву про застосування спливу строків позовної давності (вх. № 24238/24), відповідно до змісту якої Харківська міська рада наголошує на пропуску прокурором спеціального строку позовної давності, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та, як наслідок, просить застосувати положення ст. 267 ЦК України та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.09.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 01.11.2024 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України.

У підготовчому засіданні 26.09.2024 у справі постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2ст. 183 ГПК України на 24.10.2024 р. о 10:30 год..

30.09.24 через підсистему "Електронний суд"прокурором надано заперечення на заяву першого відповідача про застосування строків позовної давності (вх. № 24488/24), в яких зазначено, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню спеціальний строк позовної давності тривалістю три місяці та вважає що прокурором не пропущено ані загальний строк, ані спеціальний строк позовної давності, у зв`язку з чим просить задовольнити позов у повному обсязі.

22.10.2024 першим відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву (вх. № 26569/24), в якому він проти позову заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити у його задоволенні. Зокрема, в обґрунтування заперечень вказує на те, що при винесенні оскаржуваного рішення ним дотримано визначений законом спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки, рішення прийнято на черговій сесії ради, яка є правомочною, вказане питання включене в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування, за результатами якого більшістю голосів присутніх депутатів прийнято рішення. Перший відповідач вказує що ним, як уповноваженим органом також дотримано спосіб та порядок приватизації нежитлового приміщення, а саму приватизацію проведено в порядку, визначеному ст. 345 ЦК України, Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 289 ГК України, Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, тощо. Також вказує на те, що обирати спосіб проведення приватизації може виключно Управління комунального майна та приватизації, а прокурором не доведено наявність протиправної поведінки ТОВ "Весна", яка б могла вплинути на дії органів приватизації, тому вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна не підлягають задоволенню. Крім того, ХМР вважає за необхідне, під час розгляду справи, врахувати висновки Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України № 157 щодо окремих питань приватизації комунального майна. Одночасно просить суд поновити пропущений строк на подачу відзиву по справі.

24.10.2024першим відповідачем до суду надано клопотання (вх. № 26889/24), в якому просить суд визнати докази подані прокурором недопустимими та не приймати їх до розгляду. В обґрунтування клопотання зазначає, що копії документів з приватизаційної справи ТОВ "Весна" одержані з порушенням закону та надані до суду без відповідного дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні, тому не підлягають розгляду судом.

У підготовчому засіданні 24.10.2024 р. постановлено: протокольну ухвалу про продовження строку першому відповідачу на подання відзиву на позов та долучено відзив до матеріалів справи з посиланням на ст. 42, 119, 165 ГПК України; протокольну ухвалу про долучення клопотання представника першого відповідача про визнання доказів недопустимими в порядку ч. 2 ст.232 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 14.11.2024 р. о 11:00.

Присутній в судовому засіданні 14.11.2024 р. прокурор повністю підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті спору та заперечував проти доводів першого, другого, третього відповідачів викладених у відзивах на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та заяв першого, другого, третього відповідачів про застосування строку позовної давності у справі № 922/3575/21.

Представник першого та другого відповідачів у судовому засіданні та у наданих заявах по суті спору заперечують проти заявлених вимог, просять відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора, посилаючись на те, щоХарківською міською радою було дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування, і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів, рішення було прийнято. Крім того, на думку першого та другого відповідачів в позовній заяві не зазначено чим саме та чиї права порушені при укладені спірного договору купівлі-продажу, як і не доведено належними та допустимими доказами порушення спірним правочином інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень, який прокурор просить застосувати. Одночасно представник першого та другого відповідачів наголошує, що прокурором пропущено строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Представник третього відповідача у судовому засіданні підтримує правову позицію викладену у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора, посилаючись на те, що прокурором не доведено протиправної поведінки третього відповідача, яка б могла вплинути на дії органів приватизації, ТОВ "Весна", як покупець не мала і не могла мати можливості перевіряти правильність актів Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради щодо приватизації ними майна, у зв`язку з чим, допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця. Також, представник третього відповідача зазначає, що ним правомірно було отримано дозвіл на здійснення поліпшень у спірних нежитлових приміщеннях, відповідно до законодавства чинного на момент отримання зазначеного дозволу, також, на те що висновком судової будівельно-технічної експертизи підтверджено наявність здійснених невід`ємних поліпшень, визначено їх вартість, яка перевищує 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду. Крім того, підтримує думку представників першого та другого відповідачів щодо пропуску прокурором строку позовної давності

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також заслухавши думку присутніх у судовому засіданні учасників справи, суд встановив наступне.

05.07.2001 Товариство з обмеженою відповідальністю "Весна" звернулось до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради для вирішення питання про передачу в оренду спірних нежитлових приміщень загальною площею 214,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харкові, по вул. Чичибабіна, 1, літ. «А-7».

На підставі Наказу Управління комунального майна та приватизації №1846 від 13.08.2001 ТОВ ІКК «Проконсул» доручено проведення експертної оцінки спірних нежитлових приміщень.

Відповідно до Звіту «Про експертну оцінку нежитлових приміщень», дата оцінки - 13.08.2001, загальна вартість об`єкта експертної оцінки нежитлових приміщень, розташованих за адресою м. Харків, вул. Чічібабіна, 1, що пропонуються для передачі в оренду ТОВ "Весна", становить: 115800 (сто п`ятнадцять тисяч вісімсот) гривень.

Наказом Управління комунального майна та приватизації № 1906 від 21.08.2001 затверджено висновок експерта про вартість об`єкта експертної оцінки - нежитлових приміщень, що пропонуються для передачі ТОВ "Весна", з оціночною вартістю в сумі 115800 (сто п`ятнадцять тисяч вісімсот) гривень.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 1536 від 10.09.2001 про передачу в оренду нежитлових приміщень, вирішено: надати в оренду нежитлові приміщення згідно з додатком; Управлінню комунального майна та приватизації укласти в установленому порядку договори оренди згідно п. 1 цього рішення та забезпечити виконання умов вказаних договорів; забезпечити виконання орендарями відшкодування витрат по виготовленню технічних паспортів та проведенню експертної оцінки вартості виділених приміщень для нарахування орендної плати.

Таким чином, на виконання вищезазначеного рішення, 10.09.2001 року між Управлінням комунального майна та приватизації ХМР та товариством з обмеженою відповідальністю "Весна" було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 2128.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору № 2128, його предметом є нежитлове приміщення (будівля) об`єкт оренди, право на оренду якого Орендарем отримано на підставі рішення виконкому Харківської міської ради № 1536 від 10.09.2001 року. Нежитлове приміщення (будівля) загальною площею 214,4 кв.м. технічний паспорт КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», інвентарний номер № 67417 від 27.07.2001 знаходиться вул. Чичибабіна, 1, літ. «А-7». Технічний паспорт додається до Договору, є його невід`ємною частиною і зберігається у Орендодавця.

Згідно п. 3.1 вартість нежитлового приміщення (будівлі) визначається відповідно до висновків експерта про вартість нежитлового приміщення і складає 115 800 грн.

Відповідно до п. 4.3. Договору орендар має переважне право на продовження терміну дії цього договору.

Згідно п. 4.9 Договору орендар зобов`язується своєчасно здійснювати капітальний і поточний ремонт орендованого приміщення (будівлі). У разі проведення капітального ремонту отримати письмову згоду орендодавця.

Відповідно до п. 4.10 Договору орендар зобов`язується здійснювати реконструкцію і перепланування нежитлового приміщення (будівлі), улаштування окремих входів по окремим проектам, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності відповідного рішення Харківського міськвиконкому і письмової згоди Орендодавця. Після проведення перепланування або реконструкції, що потягла за собою зміну конструктивних елементів приміщення (будівлі), замовити за власний рахунок в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» технічний паспорт на це приміщення (будівлю) і не пізніше 3-х місяців після закінчення ремонтних робіт надати його Орендодавцю.

Згідно п. 8.1. Договору цей Договір діє з 10.09.2001 року до 10.09.2002 року.

Відповідно до п. 8.8. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

На виконання п. 2.1 Договору, його сторонами було складено Акт прийому-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 10.09.2001, відповідно до якого, орендар приймає у користування нежитлове приміщення площею 214,4 кв.м, нежитлове цокольне приміщення у 7-поверховому житловому будинку, вхід з двору, опалення центральне, є водопровід та каналізація, приміщення потребує проведення ремонтних робіт.

Вищевказаний Договір було неодноразово продовжено шляхом укладання Додаткових угод між другим та третім відповідачами (Додаткова угода, Додаткова угода №2, Додаткова угода №3, Додаткова угода №4, Додаткова угода №5, Додаткова угода №6, Додаткова угода №9).

22.10.2001 між ТОВ "Весна" та КП "Харківський міський центр нерухомості" було укладено договір № 39/Т3 про проведення інжинірингових робіт.

На виконання зазначеного договору виконавцем складено Висновок про технічний стан конструктивних елементів та можливості подальшої експлуатації приміщення розташованого на цокольному поверсі семиповерхової будівлі по вулиці Чичибабіна, 1 в м. Харкові, відповідно до якого підтверджено необхідність проведення комплексу ремонтних робіт, пов`язаних з відновленням зруйнованих та конструктивних елементів приміщення, що стали непридатними та поліпшення експлуатаційних якостей приміщень.

Також, 14.11.2001 інженером КП "Харківський міський центр нерухомості" під час здійснення перевірки технічного стану спірних нежитлових приміщень та вивчення умов їх експлуатації з метою визначення ефективності та доцільності майбутнього ремонту приміщень, було складено висновок щодо доцільності проведення комплексу ремонтних робіт, передбачених проектом та пов`язаних з поліпшенням експлуатаційних якостей приміщення.

19.11.2001 ТОВ "Весна" було отримано відповідь за вих. № 13268, з якої вбачається, що Управління комунального майна та приватизації не заперечувало проти проведення ремонту, згідно з наданими: висновка технічного стану будівельних конструкцій, розробленого КП Харківський міський центр нерухомості та кошториса на ремонт нежитлових приміщень, розробленого ТОВ Весна, узгоджених у встановленому порядку.

26.02.2002 року ТОВ "Весна" у складі комісії: директора, головного бухгалтера та засновника було складено дефектний акт на ремонт спірних нежитлових приміщень, в якому визначено види робіт, які необхідно було зробити для поліпшення зазначених приміщень.

В подальшому, на підставі Розпорядження управління комунального майна та приватизації № 673 від 29.05.2008 «Про переукладання договору оренди № 2128 від 10.09.2001 нежитлових приміщень в житловому будинку по вул. Бориса Чичибабіна, 1, літ. «А-7» з ТОВ "Весна", 09.06.2008 між відповідачем 2 та відповідачем 3 було переукладено Договір оренди нежитлових приміщень № 2128 від 10.09.2001, в редакції Договору оренди нежитлового приміщення № 3423, про який вже зазначає прокурор в своїй позовній заяві.

Відповідно до п. 1.1., п. 1.2. Договору № 3423 від 09.06.2008 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху, загальною площею 214,4 кв.м, (технічний паспорт КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», інвентаризаційний № 67417 від 27.07.2001 року), далі «Майно», яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вулиця Бориса Чичибабіна, 1, літера «А-7» та знаходяться на балансі КП "Жилкомсервіс". Право на оренду цих приміщень отримано Орендарем на підставі Розпорядження управління комунального майна та приватизації № 673 від 29.05.2008 «Про переукладання договору оренди № 2128 від 10.09.2001 нежитлових приміщень в житловому будинку по вул. Бориса Чичибабіна, 1, літ. «А-7» з товариством з обмеженою відповідальністю "Весна".

Згідно п. 3.1. Договору № 3423 вартість об`єкту оренди визначена на підставі висновку про вартість майна і складає 570700 (п`ятсот сімдесят тисяч сімсот) грн станом на 03.06.2008.

На виконання умов п. 2.1 Договору, його Сторонами було складено Акт прийому-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 09.06.2008, відповідно до якого, Орендар приймає у користування нежитлові приміщення (№№ 1,2,2а,3, 3а,3б, 4, 4а, 5, 5а, 6,7, 8, ХХХVIII) цокольного поверху у 7-поверховому житловому будинку. Вхід окремий, з двору. Є освітлення, опалення, водопровід та каналізація. Санітарно-технічний стан приміщень задовільний.

В подальшому, відповідно до Акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 04.05.2009 року, ТОВ "Весна" здала, а Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР прийняло частину нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 1 літ. «А-7», які орендуються ТОВ "Весна" згідно з договором оренди № 3423 від 09.06.2008 площею 66,1 кв.м.

У зв`язку з поверненням ТОВ "Весна" частини нежитлових приміщень Управлінню комунального майна та приватизації, між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 3423, якою внесено зміни до Договору № 3423, щодо розміру орендованих приміщень, з 214,4 кв.м на 148,3 кв.м.

Дію вищевказаного Договору було неодноразово продовжено шляхом укладання Додаткових угод між другим та третім відповідачами (Додаткова угода №1, Додаткова угода №2, Додаткова угода №3, Додаткова угода №4, Додаткова угода №5, Додаткова угода №7, Додаткова угода №8, Додаткова угода №9, Додаткова угода №10, Додаткова угода № 11, Додаткова угода №12, Додаткова угода №13, Додаткова угода №14, Додаткова угода №15).

Додатковою угодою № 14 від 05.12.2017 вказаний договір викладено у новій редакції.

Додатковою угодою № 15 від 15.05.2018 строк дії договору продовжено до 09.05.2019.

Так, на підставі вказаного договору (в останній редакції Додаткової угоди № 14) в строкове платне користування Орендарю передано нежитлові приміщення цокольного поверху № 37-:-44, загальною площею 148,3 кв.м. (технічний паспорт від 11.10.2017, інвентарна справа № 337367417), розташовані за адресою: м. Харків, вул. Бориса Чичибабіна, 1, літ. «А-5-7-8», що належали до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, строком до 09.05.2018.

У пункті 3.1. вказаного Договору оренди зазначено, що вартість об`єкту оренди складає 334 900 грн., без ПДВ станом на 01.08.2017.

Відповідно до умов договору оренди Орендар зобов`язаний: змінювати стан орендованого майна виключно за письмовою згодою Орендодавця (п. 4.7). Здійснювати ремонт та реконструкцію за письмовою згодою Орендодавця на підставі документації, оформленої відповідно до чинного законодавства (п. 4.8.).

Актом прийому-передачі від 11.10.2017 майно, зазначене у договорі оренди, передано Орендарю.

Судом також встановлено, що рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 затверджено Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр (даліПрограма).

Відповідно до п. 3.3. Програми приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Приватизація об`єктів здійснюється шляхом: викупу; продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей. Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом (п. 3.4.Програми).

Орендар звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом (вх. № 11992 від 17.08.2017) про надання дозволу на приватизацію орендованого майна. При цьому, як вказує прокурор, до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію.

На підставі вказаного звернення Харківською міською радою прийнято відповідне рішення, а саме згідно з п. 82 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18, міська рада дозволила приватизувати вказаний об`єкт нерухомого майна шляхом викупу.

Після цього ТОВ "Весна" звернулося до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради із заявою про приватизацію від 22.02.2018 № 3558, розглянувши яку орган приватизації способом приватизації визначив викуп.

Водночас, ТОВ "Весна" 27.02.2018 звернулося до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом (вх. № 3232), в якому просило оцінку для приватизації вказаного майна провести суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем Буйницьким М.В..

На підставі вказаного листа ФОП Буйницький М.В. склав звіт про незалежну оцінку нерухомого майна від 28.02.2018, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 28.02.2018 без ПДВ склала 314 600,00 грн.

Як вказує прокурор, у вказаному звіті відсутні будь-які відомості про те, що орендарем у вказаних нежитлових приміщеннях проводились ремонтні роботи, в тому числі невід`ємні поліпшення.

Крім того, рішенням 20 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.06.2018 №1146/18 «Про внесення змін до деяких рішень Харківської міської ради щодо приватизації комунального майна» внесені зміни до вищевказаного рішення та змінено адресу об`єкту оренди з «Чичибабіна вул. 1, літ А-7» на «Чичибабіна вул. 1, літ. А-5-7-8».

В подальшому, 17.07.2018 між ТОВ "Весна" та територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради від імені якої діє Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, на підставі Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., було укладено Договір № 5606-В-С, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець (ТОВ "Весна") зобов`язується прийняти нежитлові приміщення цокольного поверху № 37-:-44 в житловому будинку літ. «А-5-7-8», загальною площею 148,3 кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Бориса Чичибабіна, 1, з оціночною вартістю об`єкта приватизації 314 600,00 грн, без ПДВ (разом з ПДВ377 520,00 грн - ціна продажу).

15.08.2018 між Управлінням комунального майна та приватизації ДЕКМ ХМР («Продавець») та ТОВ "ВЕСНА" («Покупець») складено Акт прийому-передачі №5606-В-С відповідно до якого «Продавець» передає, а «Покупець» приймає продані 17.07.2018 р. шляхом викупу нежитлові приміщення цокольного поверху № 37-:-44 у житловому будинку літ. «А-5-7-8», загальною площею 148,3 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 1, ціна продажу яких становить 377 520, 00 грн разом з ПДВ.

Наказом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради № 448 від 11.09.2018 завершено процес приватизації нежитлових приміщень цокольного поверху №37-:44 у житловому будинку літ. «А-5-7-8», загальною площею 148,3 кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна 1, ціна продажу яких становить 377520 грн з ПДВ.

Прокурор вважає рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18, в частині відчуження ТОВ "Весна" шляхом викупу об`єкту комунальної власності територіальної громади м. Харкова (нежитлових приміщень), незаконним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з тим, що прийнято з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 4, 29, Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Як вказує прокурор, ТОВ "Весна" жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у нього в оренді не здійснив.

У звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві ТОВ "Весна" з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні.

ТОВ "Весна" до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна та приватизації, не подавав документи, передбачені п. 2.2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що свідчать про невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.

Таким чином, як вважає прокурор, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, а відтак відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства, інтересам держави і територіальної громади, в зв`язку з чим має бути визнаний недійсним.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової владиКонституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до пункту 3статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановленіКонституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор у даній справі № 922/3575/21 звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

Абзацом 1 частини 3статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей6,7,13та143 Конституції Україниможе виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України(справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1- 3 частини 4статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 4статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 5статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.03.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі №483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі №633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц (пункт 8.18).

Частини 3 та 4статті 23 Закону України «Про прокуратуру», серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною 4статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Велика Палата Верховного Суду, також, неодноразово зазначала, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 7.12; від 20.06.2023 у справі №633/408/18, пункт 10.13; від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, пункт 8.12).

У пункті 10.21 постанови від 20.06.2023 у справі №633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина 7статті 41 Конституції України). Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц (пункт 8.20).

Таким чином, процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.

У даній справі, яка розглядається, прокурор звернувся з позовом, стверджуючи про незаконне включення Радою спірного нерухомого майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем, а також незаконне подальше відчуження спірного нерухомого майна, яке є власністю територіальної громади м. Харкова, у приватну власність ТОВ «Весна» на підставі договору, укладеного з Управлінням, що порушує трава та інтереси територіальної громади.

Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 вказала про те, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Узагальнюючи наведені у вказаній постанові висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

У даній справі, яка розглядається, прокурор фактично звернувся за захистом інтересів територіальної громади м. Харкова. При цьому, з огляду на предмет та підстави заявлених позовних вимог, а саме визнання незаконним та скасування рішення Ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу, стороною якого є Управління, стосовно відчуження спірних нежитлових приміщень, які є комунальною власністю та належать територіальній громаді, з урахуванням того, що уповноважений орган на захист інтересів держави в спірних правовідносинах - Рада не тільки не захистила інтереси територіальної громади, а й порушила їх, то прокурор правомірно звернувся з позовом як самостійний позивач та визначив відповідачів.

Наведений висновок стосовно наявності у прокурора повноважень на звернення з цим позовом до суду в інтересах держави як самостійного позивача узгоджуються з викладеною вище останньою актуальною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень частин 3, 4статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частин 4, 5статті 53 ГПК України, зазначеною в постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі №922/3575/21.

Таким чином, доводи відповідачів щодо недотримання прокурором порядку звернення до суду спростовуються вищенаведеними обставинами справи та висновками суду.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, господарський суд зазначає наступне.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування п. 82 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 №1008/18 суд зазначає таке.

Прокурор звернувся до суду, в тому числі з позовною вимогою про визнання незаконним та скасування п. 82 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 №1008/18. В обґрунтування позовної вимоги прокурором зазначено, що пункт 82 додатку 1 до рішення міської ради №1008/18 від 21.02.2018 є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку із тим, що прийнято з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. с. 1, 2, 4, 29Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст.11,18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Стверджує, що третім відповідачем жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у нього в оренді не здійснено та не подано до органу приватизації документи, що підтверджують невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди. Отже, прокурор вважає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, а тому відповідний пункт рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню.

В той же час, з огляду на заявлену прокурором вимогу, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства. Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У §145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, пункт 39, від 15.10.2019 у справі №911/3749/17, пункт 6.27, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, пункт 35, від 01.02.2020 у справі №922/614/19, пункт 52, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, пункт 109). Вимога ж про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180, від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 143).

З огляду на те, що на час звернення прокурора з позовом до Господарського суду Харківської області пункт 82 Додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 №1008/18 уже реалізований та вичерпав свою дію виконанням, а саме шляхом укладення договору купівлі-продажу № 5606-В-С від 17.07.2018 між ТОВ "Весна" та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, визнання незаконним і скасування такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади та не призведе до поновлення прав територіальної громади м. Харкова, відновлення володіння, користування або розпорядження нею зазначеним майном.

Суд зазначає, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням. Схожі за змістом правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 51), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.67), від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 (пункт 8.13), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 180), від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (пункт 143).

Адже обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 92.5/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

За таких обставин суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 82 Додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 №1008/18, а саме у зв`язку з неефективністю обраного прокурором способу захисту прав територіальної громади м. Харкова.

(Схожий висновок викладено в пунктах 73, 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель № 5606-В-С від 17.07.2018, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ТОВ "ВЕСНА", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 2381, з одночасною реєстрацією припинення права власності та повернення спірних нежитлових приміщень територіальній громаді м. Харкова, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 року № 1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" прийнято на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022р.р., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 року № 691/17.

Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням Ради від 21.06.2017 року № 691/17 (далі - Програма приватизації), її розроблено відповідно доКонституції України,Цивільного кодексу України,Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", Про приватизацію державного майна", Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету (пункт 1.2 Програми приватизації).

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Програми приватизації, приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Згідно з частиною 1 статті 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.

Частиною 2статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Згідно з частиною 2статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно доЗакону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно достатті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно достатті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації, зокрема, шляхом викупу з урахуванням результатів оцінки об`єкта, публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, а також вчинені інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.

Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1 частини 1статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

З наведеного слідує, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу.

При цьому, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідно встановити факт наявності або відсутності здійснення Орендарем за згодою Орендодавця поліпшень орендованого майна в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості спірного майна.

Матеріалами справи підтверджується, що за час оренди нежитлових приміщень та на момент укладення спірного договорукупівлі-продажу ТОВ "Весна" були здійснені невід`ємні поліпшення вказаного майна.

Так, здійснення ТОВ "Весна" невід`ємних поліпшень об`єкту оренди за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна 1, літ. А-5,-7-8 підтверджується, зокрема, такими доказами:

-Договором оренди нежитлового приміщення №2128 від 10.09.2001, площею 214,4 м.кв;

-Актом прийому-передачі від 10.09.2001;

-Договором № 39/ТЗ на проведення інжинірингових робіт від 22.10.2001;

-Висновком про технічний стан конструктивних елементів та можливості подальшої експлуатації приміщень, розташованих в цокольному поверсі семиповерхової будівлі по вулиці Чичибабіна, №1, в м. Харкові, виконаний КП «Харківський міський центр нерухомості», 2001 затверджений Директором КП «Харківський міський центр нерухомості»;

- Листом Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради від 19.11.2001 № 13268 про погодження проведення ремонтних робіт в орендованому нежитловому приміщенні загальною площею 214,4 м кв, за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 1;

-Дефектним актом на ремонт нежитлового приміщення /цоколь/ від 26.02.2002;

-Робочою документацією, електротехнічний розділ 2001;

-Технічним звітом №74 від 07.12.2001;

-Висновком щодо необхідності проведення комплексу ремонтних робіт від 14.11.2001;

-Звітом про експертну оцінку вартості нежитлових приміщень від 13.08.2001;

-Договором оренди нежитлового приміщення №3423 від 09.06.2008;

-Актом приймання-передачі від 09.06.2008;

-Актом технічного стану пам`ятки «Будинок жилий» об`єкту архітектури та містобудування місцевого значення по вулиці Чичибабіна, №1, в м. Харкові, взятого на облік Рішенням Харківського облвиконкому від 05.03.1992 , охоронний № 571 (додаток до охоронного договору № 753 від 20.12.2013 р.);

-Актом технічного стану пам`ятки «Будинок жилий» об`єкту архітектури та містобудування місцевого значення по вулиці Чичибабіна, №1, в м. Харкові, взятого на облік Рішенням Харківського облвиконкому від 05.03.1992, охоронний № 571 складений 04.07.2013;

-Охоронним договором № 753 від 20.12.2013р. на будинок по вулиці Чичибабіна, №1, в м. Харкові (вулиця 21 з`їзду рад, 1), літ «А-7»;

-Паспортом та обліковою карткою на пам`ятку архітектури та містобудування - жилий будинок за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 1, складений в 2013 ТОВ «НВП «ИМПУЛЬС» за замовленням ТОВ «ВЕСНА»;

-Паспортом об`єкта культурної спадщини на пам`ятку архітектури та містобудування - жилий будинок за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 1, складений в 2017р. та облікова картка на пам`ятку архітектури та містобудування на жилий будинок за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 1, складена станом на 05.12.2017 приватним підприємством «БЕРШАК»;

-Висновком експерта від 10.02.2022 №СЕ-19/121-21/25393-БТ за результатами судової будівельно-технічної експертизи;

-Первинною бухгалтерською документацією: податкові накладні, рахунки, платіжні доручення та квитанції на придбання будівельних матеріалів ТОВ «Весна» у період з 2002 по 2008 роки.

Так, 10.09.2001 року між Управлінням комунального майна та приватизації ХМР та товариством з обмеженою відповідальністю «Весна» було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 2128, за яким вартість нежитлового приміщення (будівлі) загальною площею 214,4 кв.м. визначалась відповідно до висновків експерта про вартість нежитлового приміщення і складає 115 800 грн.

Згідно короткої технічної характеристики, зазначеній в Акті прийому-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 10.09.2001 укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації ХМР та ТОВ «Весна», орендар приймає у користування нежитлове приміщення площею 214,4 кв.м, нежитлове цокольне приміщення у 7-поверховому житловому будинку, вхід з двору, опалення центральне, є водопровід та каналізація, приміщення потребує проведення ремонтних робіт.

22.10.2001 між ТОВ «Весна» та КП «Харківський міський центр нерухомості» було укладено договір №39/Т3 про проведення інжинірингових робіт.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного Договору заказник поручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по складанню висновку про технічний стан конструктивних елементів та можливості подальшої експлуатації приміщення, розташованих в цокольному поверсі семиповерхової будівлі по вул. Чичибабіна, 1 в м. Харкові.

Згідно п. 4.1. Договору Виконавець зобов`язується виконати роботи протягом 10 днів, з моменту підписання цього договору, за умови виконання Заказником п. 2.2.1 та п. 2.2.2 даного Договору.

Пунктом 5.1. передбачено, що закінчення роботи оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання зазначеного Договору виконавцем складено Висновок «Про технічний стан конструктивних елементів та можливості подальшої експлуатації приміщення розташованого на цокольному поверсі семиповерхової будівлі по вулиці Чичибабіна, 1 в м. Харкові», відповідно до якого підтверджено необхідність проведення комплексу ремонтних робіт, пов`язаних з відновленням зруйнованих та конструктивних елементів приміщення, що стали непридатними та поліпшення експлуатаційних якостей приміщень. Крім того, відповідно до висновку визначено необхідних перелік виконання робіт для забезпечення нормальної експлуатації приміщень.

Також, 14.11.2001 інженером КП «Харківський міський центр нерухомості» під час здійснення перевірки технічного стану спірних нежитлових приміщень та вивчення умов їх експлуатації з метою визначення ефективності та доцільності майбутнього ремонту приміщень, було складено висновок щодо доцільності проведення комплексу ремонтних робіт, передбачених проектом та пов`язаних з поліпшенням експлуатаційних якостей приміщення. У висновку, також, зазначено, що приміщення обладнане системою опалення, водопроводу, каналізації та електропостачання у неробочому стані.

19.11.2001 ТОВ «Весна» було отримано відповідь за вих. № 13268, з якої вбачається, що Управління комунального майна та приватизації не заперечувало проти проведення ремонту, згідно з наданими: висновка технічного стану будівельних конструкцій, розробленого КП «Харківський міський центр нерухомості» та кошторису на ремонт нежитлових приміщень, розробленого ТОВ «Весна», узгоджених у встановленому порядку.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, спірні нежитлові приміщення безперервно з 2001 року знаходились до їх законного викупу в оренді у ТОВ «Весна».

Отже, дозвіл на здійснення невід`ємних поліпшень ТОВ «Весна» було отримано ще у 2001 році.

Згідно Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої Постановою КМУ від 12.10.2000 року № 1554, яка втратила чинності на підставі Постанови КМУ від 10.12.2003 року № 1891 «Про затвердження методики оцінки майна», і яка існувала на момент ремонту спірних приміщень (ремонт спірних приміщень склав основу невід`ємних поліпшень спірних приміщень, що збільшило вартість спірних приміщень більше ніж в 5 разів), ця методика поширювала свою дію на нерухоме державне/комунальне майно, яке підлягало відчуженню (пункт 1 Методики оцінки вартості майна під час приватизації), а питання оцінки орендованого майна, його ремонту/поліпшення регулювались нормами договору оренди.

Відповідно до п.1.1., 1.2. Договору № 2128 від 10.09.2001 року, його предметом є нежитлове приміщення (будівля) об`єкт оренди, право на оренду якого Орендарем отримано на підставі рішення виконкому Харківської міської ради № 1536 від 10.09.2001 року. Нежитлове приміщення (будівля) загальною площею 214,4 кв.м. технічний паспорт КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», інвентарний номер №67417 від 27.07.2001 знаходиться вул. Чичибабіна, 1, літ. «А-7». Технічний паспорт додається до Договору, є його невід`ємною частиною і зберігається у Орендодавця.

Згідно п. 3.1. вартість нежитлового приміщення (будівлі) визначається відповідно до висновків експерта про вартість нежитлового приміщення і складає 115 800 грн.

Пунктом 3.2. передбачено, що орендна плата визначається на підставі рішення XIV сесії Харківської міської ради ХХІІІ скликання «Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова» від 30.03.2000 року і складає 772 грн в місяць без урахуванням ПДВ та індексу інфляції. Ставка орендної плати (тариф) становить 8% за рік.

Відповідно п. 4.9. Договору Орендар зобов`язується своєчасно здійснювати капітальний і поточний ремонт орендованого приміщення (будівлі). У разі проведення капітального ремонту отримати письмову згоду Орендодавця.

Тобто зазначеним пунктом Договору визначено саме не право, а обов`язок Орендаря здійснювати ремонт нежитлових приміщень.

Оскільки на момент отримання зазначеного дозволу діюче законодавство не містило вимоги щодо певної форми погодження на проведення поліпшень орендованого майна, дозвіл Управління комунального майна та приватизації (лист № 13268) на проведення ремонту, в орендованому нежитловому приміщенні загальною площею 214,4 кв.м., яке розташоване: м. Харків, вул. Чічібабіна, 1, літ. «А-7» є належним виконанням ТОВ «Весна» саме умов договору оренди №2128 від 10.09.2001 року.

26.02.2002 року ТОВ «Весна» у складі комісії: директора, головного бухгалтера та засновника було складено дефектний акт на ремонт спірних нежитлових приміщень, в якому визначено види робіт, які необхідно було зробити для поліпшення зазначених приміщень. Найменування робіт за цим актом свідчить про те, що їх виконання безумовно призведене до невід`ємних поліпшень орендованого майна.

Відповідно з 2002 року розпочались ремонтні роботи у спірних нежитлових приміщеннях.

Крім того, проведення ремонтних робіт підтверджується Технічними умовами, Робочою документацією на ввід електричного оснащення, Технічним звітом №74, щодо підведення справного електричного постачання.

Окрім того, факт проведення капітального ремонту приміщення підтверджується актом приймання-передачі приміщення при переукладенні договору оренди.

Так, 29.05.2008 Управлінням прийняте розпорядження № 673 «Про переукладення договору оренди № 2128 від 10.09.2001. нежитлових приміщень в житловому будинку по вул. Б. Чичибабіна, 1 літ «А-7» з ТОВ «Весна».

09.06.2008 договір оренди спірного нерухомого майна між третім відповідачем та Управлінням був переукладений та в результаті був укладений новий договір оренди № 3423, відповідно до якого в строкове платне користування третього відповідача передавалась нежитлові приміщення цокольного поверху, загальною площею 214,4 кв.м строком до 09.05.2009.

Відповідно до п. 3.1 Договору, вартість об`єкту оренди складає 570700, 00 грн станом на 03.06.2008.

09.06.2008 був укладений Акт приймання-передачі, відповідно до якого Управління передало, а третій відповідач прийняв нежитлові приміщення цокольного поверху, загальною площею 214,4 кв.м, що знаходиться за вищевказаною адресою.

У тексті вказаного акту зазначена коротка технічна характеристика нерухомості, а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху у 7-поверховому житловому будинку; вхід окремий, з двору; є освітлення, опалення, водопровід та каналізація; санітарно-технічний стан приміщень задовільний.

В подальшому, відповідно до Акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 04.05.2009 року, ТОВ «Весна» здала, а Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР прийняло частину нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 1 літ. «А-7», які орендуються ТОВ «Весна» згідно з договором оренди №3423 від 09.06.2008 площею 66,1 кв.м..

У зв`язку з поверненням ТОВ «Весна» частини нежитлових приміщень Управлінню комунального майна та приватизації, між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №3423, якою внесено зміни до Договору №3423, щодо розміру орендованих приміщень, з 214,4 кв.м на 148,3 кв.м.

Крім того, під час дослідження матеріалів наданих третім відповідачем, матеріалів фотофіксації, які є додатками до звітів про оцінку майна та актів пам`ятки за різні періоди, шляхом візуального дослідження, можливо встановити різницю у стані орендованого майна починаючи з 2001 року та по 01.08.2017 року (до початку моменту приватизації).

При цьому, враховуючи, що жодні особи, крім третього відповідача, з 10.09.2001 спірне приміщення не орендували і відсутні відомості щодо проведення ремонту на замовлення органів місцевого самоврядування або за кошти бюджету, то очевидним є факт здійснення такого капітального ремонту нежитлової будівлі площею 148,3 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків вул. Чичибабіна, 1 літ. «А-5-7-8», саме третім відповідачем.

Водночас, суд звертає увагу, щотретім відповідачем в підтвердження обставин, на які він посилається, як на підставу заперечень проти позовних вимог 16.11.2021 до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС подано заяви від 15.11.2021 року вх. № СЕ-19/121-21/25393 та вх. №28048-202 від 15.12.2021 адвоката Ю.В. Мици про призначення судової будівельно-технічної експертизи по господарській справі №922/3575/21 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Весна» згідно з яких дослідженню підлягають нежитлова приміщення цокольного поверху № 37-:-44, загальною площею 148,3 кв.м, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 1, літ. «А-5-7-8».

На розв`язання судової будівельно-технічної експертизи були поставлені питання зокрема щодо факту виконання у спірних нежитлових приміщеннях поліпшень та їх вартості.

За результатами проведення вказаної експертизи судовим експертом були зроблені наступні висновки (висновок № СЕ-19/121-21/25393-БТ від 10.02.2022):

1. У нежитлових приміщеннях цокольного поверху №37-:-44, загальною площею 148,3 м кв, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 1літ. А-5-7-8 поліпшення, перелічені в дослідницькій частині висновку, виконані.

2. Поліпшення у нежитлових приміщеннях цокольного поверху №37-:-44, загальною площею 148,3 м кв., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 1, літ. А-5-7-8, перелічені в дослідницькій частині висновку табл. 8, виконані у період з 2002 по 01.08.2017 року.

3. Поліпшення, які виконані у період з 2002 року по 01.08.2017 року у нежитлових приміщеннях цокольного поверху №37-:-44, загальною площею 148,3 м кв., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 1 літ. А-5-7-8, та перелічені в дослідницькій частині висновку (табл. 6), є такими, що не можна відокремити від вказаних нежитлових приміщень без зменшення їх ринкової вартості.

4. Склад поліпшень, які виконані у період з 2002 року по 01.08.2017 року у нежитлових приміщеннях цокольного поверху №37-:-44, загальною площею 148,3 м кв., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 1, літ. А-5-7-8, та є такими, що не можуть бути відокремленими від вказаних нежитлових приміщень без зменшення їх ринкової вартості, перелічені в дослідницькій частині даного висновку (табл. 6).

5. Вартість поліпшень, які перелічені в дослідницькій частині даного висновку (табл. 6) та які виконані у період з 2002 року по 01.08.2017 року у нежитлових приміщеннях цокольного поверху №37-:-44, загальною площею 148,3 м кв., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 1 літ. А-5-7-8, та є такими, що не можуть бути відокремленими від вказаних нежитлових приміщень, станом на 2008 рік складає 175868 (сто сімдесят п`ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. з ПДВ.

Крім того, під час здійснення досліджень з питань поставлених на вирішення експерта, ним зазначено, що наявність копій податкових накладних, рахунків та квитанцій на придбання будівельних матеріалів ТОВ «Весна» у період з 2002 по 2008 роки та відповідність даних будівельних матеріалів матеріалам, застосованим при фактичному виконанні робіт, можливо з достатнім ступенем вірогідності стверджувати про виконання в цей період в нежитлових приміщеннях загальною площею 148,3 м2 по вулиці Чичибабіна, №1, в м. Харкові ремонтних робіт. Також, з наданих ТОВ «Весна» вихідних даних, а саме: належним чином засвідченої копії Паспорту та облікової картки на пам`ятку архітектури та містобудування за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 1 складених на замовлення ТОВ «Весна» у липні 2013 року, з матеріалів фото фіксації, які є додатками до зазначеного документа, шляхом застосування візуального методу, також можливо зробити висновок, що вказані невід`ємні поліпшення були зроблені у зазначений вище період та у 2013 році були наявні у нежитловому приміщенні цокольного поверху №37-:-44, загальною площею 148,3 м кв, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 1, літ. А-5-7-8. Окрім цього, при дослідженні наданої належним чином засвідченої копії Паспорту та облікової картки на пам`ятку архітектури та містобудування за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 1 складених на замовлення ТОВ «Весна» 05.12.2017 року, зазначені невід`ємні поліпшення вже були наявні у нежитловому приміщенні і їх стан відповідає стану зображеному на матеріалах фотофіксації 2013 року, і який не змінився під час експертного огляду у листопаді 2021 року. Виконані роботи відповідають Дефектному акту на ремонт нежитлового приміщення /цоколь/ по АДРЕСА_1 , складений 26.02.2002р комісією в складі директора ТОВ «Весна» Рябіковою С.В. гол. бухгалтера ТОВ «Весна» Мясушкіною Т.А. та засновника ТОВ «Весна» Рябікова В.А.

Згідно ч. 1ст. 101 ГПК Українипередбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Господарським судом встановлено, що висновок судового експерта Башкірова Г.Б. № СЕ-19/121-21/25393-БТ від 10.02.2022 відповідає вимогам ст. 98 ГПК України і не викликає сумніву у його правильності.

Відповідно до ч. 1ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Прокурором не заявлено клопотання про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення третього відповідача, з огляду на це висновок судового експерта приймається судом до розгляду і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 ГПК України.

А отже, проаналізувавши Висновок судового експерта № СЕ-19/121-21/25393-БТ від 10.02.2022 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи з визначення здійснення і складу невід`ємних поліпшень, суд дійшов висновку про його відповідність вищенаведеними вимогам та у суду не виникає сумнівів у його правильності, оскільки висновки надані в межах компетенції експерта, висновки чіткі, логічні, послідовні, висновок містить вичерпні відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Дослідивши висновок судового експерта № СЕ-19/121-21/25393-БТ від 10.02.2022 року, суд приходить до висновку, що експертне дослідження проведено кваліфікованим експертом з дотриманням приписів Закону України "Про судову експертизу" таст. 98 ГПК України, висновки експертів належним чином мотивовані, обґрунтовані та узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Тобто, за час перебування спірного приміщення в оренді у ТОВ «ВЕСНА» з 2001 року, його ринкова вартість зросла з 115 800 грн до 570700 грн (майже в 5 разів), що безумовно свідчить про те, що саме за рахунок того, що ТОВ «Весна» були зроблені невід`ємні поліпшення, а технічний стан об`єкту було приведено ТОВ «Весна» у нормальний до експлуатації.

За таких обставин складений за допомогою застосування спеціальних знань висновок судового експерта № СЕ-19/121-21/25393-БТ від 10.02.2022 року є належним та допустимим доказом у справі і заслуговує на увагу господарського суду у якості доказу по справі у сукупності із іншими зібраними у справі доказами, що доводять здійснення третім відповідачем поліпшень орендованого майна на суму 175868, 40 грн, що є більшою ніж 25 відсотків ринкової вартості орендованого майна, як від оцінки майна 2001 року у розмірі 115800 грн, так і від оцінки майна 2008 року у розмірі 570700 грн., так і значно більше від останньої оцінки майна за якою воно було передано в оренду у 2017 році у розмірі 334900 грн.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що висновком експерта визначалась вартість невід`ємних поліпшень на загальну площу спірних нежитлових приміщень 148,3 кв.м, однак усі оцінки спірного майна визначені вище, окрім останньої (2017 рік), здійснювались на загальну площу 214,4 кв.м, що також свідчить про те, що вартість невід`ємних поліпшень значно більша ніж 25% ринкової вартості орендованого майна загальною площею 148,3 кв.м.

А відтак, не відповідають обставинам справи викладені в позові доводи прокурора щодо нездійснення третім відповідачем невід`ємних поліпшень орендованого майна. Враховуючи викладене, суд визнає доведеним факт того, що після 2001 року у спірних приміщеннях були здійсненні поліпшення вартістю 175868, 40 грн, які не можуть бути відокремленими від вказаних приміщень.

Оскільки єдиним орендарем спірних нежитлових приміщень з 10.09.2001 року було ТОВ «Весна», з наданих технічних документів щодо здійснення ремонту та первинної документації щодо придбання будівельних матеріалів, суд доходить висновку, що поліпшення вартістю 175868, 40 грн., які не можуть бути відокремленими від вказаних приміщень, були здійснені саме Орендарем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Весна») за його власні кошти.

При цьому, суд не вбачає в діях ТОВ «Весна» вини у неправильному оформленні документів приватизаційної справи, оскільки третім відповідачем були виконані всі вимоги закону, що унормовують умови за якими можлива приватизація нерухомого майна шляхом викупу: ТОВ «Весна» правомірно користувався нерухомим майном з 10.09.2001 до моменту укладення договору купівлі-продажу (17.07.2018), належним чином виконував взяті на себе зобов`язання; мав правомірні очікування на наявність переважного права перед іншими особами на придбання спірної нерухомості, якою користувався на підставі договору оренди; при цьому під час перебування нерухомості у користуванні ТОВ «Весна» були здійснені значні невід`ємні поліпшення майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди.

Водночас, аналізуючи практику Європейського суду з прав людини суд зазначає, що концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ятрідіс проти Греції", заява № 311107/96, п. 54).

Тобто, крім традиційної для України концепції власності (рухоме і нерухоме майно) та прав, що пов`язані з відносинами власності між особами (акції, інтелектуальна власність, тощо), власністю у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції є і оренда майна.

Так, частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах "Раймондо проти Італії" від 22 лютого 1994 року, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 5 липня 2001 року, "Аркурі та інші проти Італії" від 5 липня 2001 року, "Ріела та інші проти Італії" від 4 вересня 2001 року).

Отже, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

При цьому суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Також судом встановлено, що здійснюючи приватизаційну політику у відношенні ТОВ «Весна» Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради діяли як органи публічної влади і повинні були ухвалювати свої рішення в межах чинних на той час законів. Вони мали виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації та ухвалення необхідних для її проведення актів, не погоджуючи своїх дій та рішень з покупцями.

Покупці не мали і не могли мати можливості перевіряти правильність актів Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради щодо приватизації ними майна.

Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07 та Верховного Суду від29.10.2019 у справі №905/2236/18.

З викладеного вбачається, щоТОВ «Весна» законним шляхом, добросовісно набув майно у власність, що підтверджується і самим прокурором, який у позовній заяві зазначив, щопорушення інтересів держави полягає в недотриманні Харківською міською радою вимог законодавства.

При цьому, суд наголошує, що ці порушення мають процедурний характер, а саме не додані документи до приватизаційної справи, на підставі яких приймалось рішення та не зазначено про невід`ємні поліпшення здійснені орендарем, разом з тим матеріали господарської справи містять більш вірогідні докази того, що орендарем протягом орендного користування спірним нерухомим майном були вчинені дії з проведення капітального ремонту спірного об`єкту, які неможливо відокремити, вартість яких становила більш ніж 25% вартості спірного майна, тому останній мав правомірні очікування та правомірно набув право придбати спірне майно шляхом викупу.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Водночас, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatismutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії").

Отже, виникненню права власності у третього відповідача, виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права, слугувала та передувала активна участь в такому процесі Харківської міської ради, у зв`язку з чим право власності ТОВ «Весна» є таким, що набуте законним шляхом, в порядку встановленому законом, тому на обґрунтоване переконання суду, відповідальність за порушення процедур розгляду заяви та перевірки її відповідності вимогам чинного законодавства України не може покладатися на особу, яка розраховувала на їх належність та легітимність.

У даному випадку, сторони уклали договір купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву.

Відповідно до вимог статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною 6 статті 319 ЦК України встановлено, що Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Таким чином, з моменту набуття права власності третім відповідачем на спірне майно, останньому належить право вільно розпоряджатися своїм майном.

З огляду на викладене, дійшов висновку, що в даному випадку визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5606-В-С від 17.07.2018 призведе до непропорційного втручання у право ТОВ «Весна» на мирне володіння майном, у зв`язку з чим суд, враховуючи, що порушення інтересів держави прокурором обґрунтовано обставинами порушення органами місцевого самоврядування порядку розгляду заяв про приватизацію, не знаходить правових підстав для задоволення цих вимог.

Одночасно суд, враховуючи ціну продажу майна наголошує, що прокурором не доведено порушення інтересів держави, за захистом яких останній звернувся до суду, оскільки не доведено, що майно продано за заниженою вартістю, попиту на це майно та будь-яку можливість відчуження вказаного майна за більшою вартістю.

Таким чином, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини в позові про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, з огляду на наявність імовірних порушень процедури такого відчуження з боку органу місцевого самоврядування, судом враховано, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсним договорів купівлі-продажу в порушення права власності набувачів такого майна, оскільки вони не допущені внаслідок його винної, протиправної поведінки. При цьому, прокурором не доведено, що прийняте органами влади рішення ухвалене по суті невірно, натомість матеріали справи свідчать про процедурні порушення прийнятого органами влади рішення, що не може бути наслідком позбавлення майна (законних сподівань на володіння майном) добросовісного набувача такого майна, оскільки це є надмірним тягарем для нього, не поновить будь-яких порушених прав громади, і як наслідок, призведе до додаткових бюджетних витрат.

Суд також не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання ТОВ «Весна» повернути на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради спірні нежитлові приміщення, оскільки дана вимога є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу цих приміщень, у задоволенні якої судом відмовлено.

Щодо заяви відповідачів про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом норми про позовну давність поширюються на всі правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли за участю держави та її адміністративно-територіальних утворень як суб`єктів цивільних прав.

Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" таЗакон України "Про приватизацію державного майна"втратили чинність на підставі Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269, який набув чинності 07.03.2018.

Статтею 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна"передбачені особливості розгляду спорів щодо приватизації державного або комунального майна.

Положеннями частини 2розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна"передбачено, що приватизація (продаж) об`єктів щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, зокрема, коли після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу.

Закінчення процедури приватизації шляхом укладення договору купівлі-продажу відповідно до абзацу 3 пункту 2Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна"можливо лише в тому випадку, коли органом приватизації здійснено всі дії, спрямовані на проведення підготовки об`єкту до приватизації, в тому числі і визначено ціну продажу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 922/4169/19, від 02.04.2019 у справі №910/11054/18, від 31.10.2018 у справі № 914/111/18, від 20.11.2019 у справі № 914/411/19.

Отже, завершення приватизації об`єкта комунального майна відбувається з моменту продажу об`єкта нерухомого майна та реєстрації права власності за покупцем і оформлюється наказом відповідного уповноваженого органу приватизації міської ради.

Оформлення договору купівлі-продажу № 5606-В-С від 17.07.2018 спірних приміщень розпочалося після винесення Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради наказу від 17.07.2018 № 272 "Про оформлення договору купівлі-продажу", про що зазначено у преамбулі вищевказаного Договору.

Оскільки спірний договір сторонами було укладено 17.07.2018, а Наказ Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради № 448 про завершення процесу приватизації винесено - 11.09.2018, то на правовідносини сторін розповсюджується діяЗакону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269.

Положеннями ч.2ст.30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна"визначено, що строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації становить три місяці.

Таким чином, строк позовної давності визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації складає три місяці.

Відповідно до ч. 1ст. 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки позивачем є прокурор, який не був стороною спірного правочину, то вирішуючи момент початку строку позовної давності суд виходить з наступного.

Як зазначає прокурор, відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа № 639/687/19) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, тобто саме з цього часу він здобув докази на підтвердження своєї правової позиції у спорі, а отже набув можливість звернутися з відповідним позовом до суду за захистом порушеного права.

Таким чином, враховуючи той факт, що докази, які свідчать про порушення норм законодавства отримано прокурором 06.02.2019 року, тримісячний строк позовної давності щодо оскарження договору №5606-В-С для прокуратури сплив 07.05.2019 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що строк позовної давності оскарження договору № 5640-В-С для прокуратури почався саме із моменту отримання прокурором документів (06.02.2019) та, відповідно, сплив 07.05.2019. Таким чином позов пред`явлений прокурором після спливу строку позовної давності, встановленого законом для оскарження договорів купівлі-продажу об`єктів малої приватизації.

Обставин, які б свідчили про переривання строку позовної давності у спірних правовідносинах, судом також не встановлено.

Однак, суд звертає увагу, щоперш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що судом відмовлено в позові з підстав необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, заяви відповідачів про застосування позовної давності підлягають відхиленню.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора у зв`язку з їх юридичною та фактичною необґрунтованістю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позову покладає витрати по сплаті судового збору на прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.73-74,76-80,123,126,129,232-233,236-238,240-241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55-а) до 1. Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7; код 04059243) 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16; код 14095412) 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Весна" (61140, м. Харків, пр. Гагаріна, 38-а, кв. 123; ідент. код 31556775) про скасування рішення в частині рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору залишити за прокурором.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "25" листопада 2024 р.

СуддяМ.І. Шатерніков

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення14.11.2024
Оприлюднено02.12.2024
Номер документу123379262
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо приватизації майна про укладення, зміну, розірвання, виконання договорів купівлі-продажу та визнання їх недійсними

Судовий реєстр по справі —922/3575/21

Ухвала від 12.12.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Хачатрян Вікторія Сергіївна

Рішення від 14.11.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шатерніков М.І.

Ухвала від 24.10.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шатерніков М.І.

Ухвала від 26.09.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шатерніков М.І.

Ухвала від 26.09.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шатерніков М.І.

Ухвала від 30.08.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шатерніков М.І.

Ухвала від 05.10.2021

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шатерніков М.І.

Ухвала від 08.09.2021

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шатерніков М.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні