Рішення

від 26.11.2024 по справі 922/3403/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024м. ХарківСправа № 922/3403/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Тонкій Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" (вул. Лук`яновича, 3А, м. Тернопіль, 46027) до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (просп. Героїв Харкова, 199, м. Харків, 61037), 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш» (Місцезнаходження: проспект Героїв Харкова (Московський), будинок 299, місто Харків, 61089) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", в якій просить суд:

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ" (просп. Героїв Харкова, буд. 199, м. Харків, 61037; код ЄДРПОУ 05762269) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОЛІМЕРЕЛЕКТРО» (вул. ЛУК`ЯНОВИЧА, 3А, м. Тернопіль, 46027, код ЄДРПОУ 38696931) заборгованість в сумі 175 131,68 грн, з яких: інфляційні втрати в розмірі 166 827,35 грн., 1% річних в розмірі 8 304,33 грн.

Судові витрати покласти на відповідача.

Позов обгрунтовано з посиланням на несплату боржником заборгованості за Договором № 231/26-20 від 10.11.2020, стягнутої згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 15 лютого 2022 року у справі №922/4895/21.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на 29 жовтня 2024 року о 10:30. Постановлено залучити до участі у справі Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш» (Місцезнаходження: проспект Героїв Харкова (Московський), будинок 299, місто Харків, 61089, Ідентифікаційний код юридичної особи: 00213121) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Від представника Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" 28.10.2024 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.10.2024, вх.№ 27133/24), в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 1% річних та інфляційних втрат через наявність форс-мажорних обставин.

Представник відповідача зазначає, що враховуючи зміст листа Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1, яким Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія рф проти України та введення воєнного стану в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), вважає правомірним та об`єктивним визнання того, що невиконання п. 12.2 спірного Договору №231/26-20 щодо ненаправлення повідомлення про обставини непереборної сили є само по собі також наслідком обставин форс-мажору, оскільки через військові дії, паралізацію роботи не було об`єктивної можливості у лютому (з 24 лютого 2022 року) та у березні 2022 року направити відповідне письмове повідомлення Позивачу про форс-мажор з офіційними документами, що його засвідчують. А тому пункт 12.3 Договору про обов`язок відшкодувати другій стороні збитків, яких та зазнала, у разі невиконання вимог п.12.2 спірного Договору не має застосовуватися.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Обгрунтовуючи вищевказане клопотання, представник відповідача звертає увагу суду на таке.

По-перше, АТ «Завод «Електроважмаш», як боржник, що отримав продукцію від позивача, був виробником комплектного електрообладнання для залізничного та міського електротранспорту, а саме електродвигунів та тепловозних генераторів, питома вага яких складала понад 70% в загальній структурі запланованого виробництва держави та виконував замовлення на відповідних ринках різних країн світу, а в першу чергу рф. Наразі відповідач з об`єктивних причин не може самостійно здійснити швидке переорієнтування ринку збуту існуючого запланованого обсягу тягового виробництва, виробником якого був АТ «Завод «Електроважмаш» на нових замовників, не отримує бюджетного фінансування або будь-яких дотацій чи преференцій.

По-друге, з 2019 року на рахунки АТ «Завод «Електроважмаш» (його правопопередника ДП «Завод «Електроважмаш») декілька разів було накладено арешти, що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами, виникненню заборгованості по заробітній плані та по сплаті соціальних внесків до Державного бюджету.

По-третє, на можливість виконувати зобов`язання вплинула епідемічна ситуація через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19.

По-четверте, ДП «Завод «Електроважмаш» та Відповідач внесені до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, згідно Наказу Фонду державного майна України №777 від 08.06.2018 та Наказу Фонду державного майна України №764 від 08.06.2017. Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 року № 36-р затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, відповідно до якого ДП «Завод «Електроважмаш» та Відповідач є включеними. Таким чином, накладення або стягнення надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість як АТ «Завод «Електроважмаш», так і Відповідача, як об`єктів приватизації, що в результаті купівлі-продажу завдасть збитків державі внаслідок недоотримання реальної вартості єдиного майнового комплексу АТ «Завод «Електроважмаш» та Відповідача. Крім того, стягнення штрафних санкцій впливає на ділову репутацію Відповідача.

По-п`яте, Відповідач не обирав Позивача як свого контрагента, спірний договір укладено між Позивачем та Акціонерним товариством «Завод «Електроважмаш», яке заявлене Позивачем у якості третьої особи та його правопопередником Державним підприємством «Завод «Електроважмаш».

Лише 01.12.2021 між Відповідачем та третьою особою був підписаний передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» (Товариство, що приєднується) до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини (Товариство-правонаступник).

По-шосте, територія та майно Відповідача неодноразово були піддані обстрілам, в результаті чого зазнали руйнувань та пошкоджень, що, зокрема, підтверджується витягами з ЄРДР, рапортами на адресу начальника відділу Спеціальної поліції ГУНП в Харківській області, експертними висновками. Загальна сума заподіяної Відповідачу внаслідок неодноразових обстрілів рф матеріальної шкоди відповідно до висновків Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» складає 577,8 млн. грн.

Відповідно до наказу Міністерства економіки України від 09.02.2024 р. № 3661 Відповідач також є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Відповідач вважає, що зменшення розміру річних, інфляційного збільшення врахує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для всіх сторін, та просить суд зменшити розмір річних та інфляційних на 90% від заявлених Позивачем, тобто зменшити суми процентів річних до 830,43 грн, а інфляційних втрат до 16 682,73 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.10.2024 розгляд справи № 922/3403/24 відкладено на 26 листопада 2024 року об 11:30.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" 04.11.2024 через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.11.2024, вх.№27627/24), в якій представник позивача не погоджується з аргументами, викладеними відповідачем у відзиві.

Щодо посилань АТ "Українські енергетичні машини" на форс-мажорні обставини та їх вплив на можливість виконання договірних зобов`язань, то лист ТПП України носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства. Водночас, будь-якого сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за договором з ТОВ «ПОЛІМЕРЕЛЕКТРО», відповідачем не надано. Пунктом п. 12.2 Договору №231/26-20 від 10.11.2020 передбачено обов`язок сторони у строк не пізніше трьох днів повідомити про обставини непереборної сили. Проте відповідач, як правонаступник АТ «ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» з 01.12.2021, жодного повідомлення про форс-мажорні обставини позивачу не направив.

Щодо клопотання відповідача про зменшення господарсько-правової відповідальності, то тяжке фінансове становище підприємства не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, як для боржника так і для стягувача.

Щодо посилання відповідача у заявленому клопотанні на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 в якості обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру % річних та інфляційних втрат представник позивача вказує, що відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме встановлення такої процентної ставки в умовах договору на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у справі, що розглядається, відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 1%, що свідчить про нерелевантність обставин справи № 902/417/18 та сформованих у вказаній справі правових висновків до фактичних обставин цієї справи.

У судове засідання, призначене на 26.11.2024 об 11:30, представник позивача не з`явився.

Разом з тим, 25.11.2024 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника (Документ сформований в системі «Електронний суд» 24.11.2024, вх.№29495/24).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе задовольнити заяву позивача про розгляд справи без його участі, оскільки брати участь у судовому засіданні відповідно до ст. 42 ГПК України є правом учасника справи, а не обов`язком, а обов`язковість явки в судове засідання позивача судом не визнавалась.

Відповідач у судове засідання, призначене на 26.11.2024 об 11:30, свого повноважного представника не направив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, у судове засідання не прибув.

Суд звертає увагу, що з 18 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX. Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом було направлено ухвалу Господарського суду Харківської області про відкладення судового засідання від 29.10.2024 до електронних кабінетів сторін.

Відповідач та третя особа ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.10.2024 отримали шляхом доставки в електронні кабінети, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи.

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання; відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, визнаються такими, що були належним чином повідомлені про розгляд справи (згідно частини 6 статті 242 ГПК України).

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач та третя особа мають доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Розглянувши справу № 922/3403/24 в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15 лютого 2022 року у справі №922/4895/21 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" до Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" про стягнення заборгованості, стягнуто 402000,00 грн заборгованості за договором №231/26-20 від 10.11.2020; 8074,11 грн інфляційних втрат, 886,61 грн 1% річних; 10050,00 грн пені та 6479,21 грн судового збору.

Вказаним рішенням суду встановлено наступні обставини.

10 листопада 2020 року між Державним підприємством Завод Електроважмаш (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" (постачальник, позивач) був укладений договір № 231/26-20 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність замовника ванна ковпакова з катодом в комплекті з технічною документацією, в кількості, асортименті та ціні згідно зі специфікацією (додаток № 1), відповідної вимогам технічного завдання (додаток № 2) та креслень (додаток № 3), а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна вартість цього договору складає 402000,00 грн.

Згідно п. 4.1 договору замовник здійснює оплату у розмірі 100% вартості продукції, що складає 402000,00 грн. протягом 30(тридцяти) календарних днів з моменту поставки і приймання обладнання за якістю і кількістю, проведення монтажу, підписання приймально-здавального акту, проведення пусконалагоджувальних робіт та проведення тестових випробувань.

02 квітня 2021 року ТОВ "Полімерелектро" на умовах договору було поставлено ДП "Завод "Електроважмаш" ванни ковпакові з катодом (2 шт.) на загальну суму 402000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000158 від 02.04.2021 та товарно-транспортною накладною №000009 від 02.04.2021.

Оскільки умовами договору (п.п. 1.4, 2.11, 5.3), окрім обов`язку постачальника поставити продукцію, передбачено також обов`язки провести авторський нагляд монтажних робіт, пусконалагоджувальні роботи, випробування та запуск продукції в експлуатацію, сторонами, за результатами вчинення постачальником вищезазначених дій, 27 травня 2021 року складено та підписано акт прийому-здачі ванни ковпакової з катодом до договору №231/26-20 від 10.11.2020. Із зазначеного акту випливає, що постачальник здав, а замовник прийняв відповідно до вимог договору № 231/26-20 від 10.11.2020 ванну ковпакову з катодом в комплекті з технічною документацією, в кількості, асортименті та ціні згідно зі специфікацією (додаток № 1), відповідної вимогам: технічного завдання (додаток № 2) та креслень (додаток №3). Згідно п.п. 1.3., 2.11, 5.3 вищевказаного договору, постачальником виконані: авторський нагляд монтажних робіт, пусконалагоджувальні роботи, випробування та запуск продукції в експлуатацію в повному обсязі. Ванни ковпакові з катодом в кількості 2 шт. - прийняті в експлуатацію. Сторони претензій одна до одної не мають. Таким чином, позивач 27 травня 2021 року виконав перед відповідачем свої обов`язки згідно договору по поставці продукції у повному обсязі.

Згідно п. 4.1. договору, оплата замовником продукції повинна була бути здійснена у термін до 29.06.2021 включно (останній день 30 денного строку від 27.05.2021 припадає на 26.06.2021 (субота), 26-28.06.2021 - вихідні і святкові дні, отже перший робочий день 29.06.2021). Відповідно, 30.06.2021 є датою початку прострочення боржника.

Проте, у передбачені пунктом 4.1 договору та законодавством строки, тобто до 29.06.2021 включно, відповідач поставленої продукції не оплатив, чим порушив виконання свого грошового зобов`язання в сумі 402 000,00 грн.

Про необхідність оплати поставленої продукції позивач неодноразово повідомляв відповідача, зокрема, листами за №31 від 14.07.2021, №38 від 30.07.2021, які залишились без реагування.

У пункті 10.1. спірного договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим договором згідно вимог чинного законодавства України. Пунктом 10.5 договору передбачено, що за порушення строку остаточного розрахунку, передбачених цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені у розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми. Пунктом 10.6. договору встановлено, що за порушення строків оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1 % річних та індексу інфляційних витрат.

15 вересня 2021 року між позивачем та АТ «Завод Електроважмаш» укладено угоду до договору № 231/26-20 від 10.11.2020 про заміну сторони правонаступником. Пунктом 1 угоди передбачено, що у зв`язку з реорганізацією Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) в Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121), сторони домовились, що усі права та обов`язки замовника за договором №231/26-20 від 10.11.2020 перейшли до АТ "Завод "Електроважмаш" з 27 серпня 2021 року. Згідно п. 2 угоди, з моменту набрання нею чинності, зобов`язання сторін, що виникли з договору поставки продовжують виконуватись у тому ж порядку, як вони мали б виконуватися, якщо реорганізація Замовника не відбулася або не відбувалася.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15 лютого 2022 року у справі №922/4895/21 набрало законної сили 15.03.2022, на виконання рішення Господарським судом Харківської області 30.05.2022 видано відповідний наказ

08.07.2022 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69353687 з виконання наказу №922/4895/21 від 30.05.2022.

08.07.2022 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 69353687 до зведеного виконавчого провадження № 67200421, яке веде Відділ примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.03.2024 замінено сторону (боржника) з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) на Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269) у виконавчому провадженні № 69353687 (приєднане до зведеного виконавчого провадження № 67200421), яке перебуває на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

14.03.2024 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про заміну сторони боржника у виконавчому провадженні № 69353687 з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) на Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства «Українські енергетичні машини», м.Харків, (вх. № 795 Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.03.2024 у справі №922/4895/21 закрито.

Як вказує позивач, станом на день подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла з договору від 10.11.2020 №231/26-20 внаслідок невиконання зобов`язань АТ «ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ», що встановлено Рішенням Господарського суду Харківської області від 15 лютого 2022 року у справі № 922/4895/21, не погашена, у зв`язку з чим позивач заявив до стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань та процентів річних (1%) за періоди, не охоплені у позові по справі № 922/4895/21, а саме: інфляційні нарахування на суму основного боргу за період з 01.11.2021 до 31.08.2024 в розмірі 166 827,35 грн, 1% річних за період 08.12.2021-26.09.2024 в розмірі 8 304,33 грн, всього 175 131,68 грн.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Як встановлено судом, 10.11.2020 між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" укладено Договір № 231/26-20, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність замовника ванна ковпакова з катодом в комплекті з технічною документацією, в кількості, асортименті та ціні згідно зі специфікацією, відповідної вимогам технічного завдання та креслень, а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15 лютого 2022 року у справі №922/4895/21 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерелектро" до Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" про стягнення заборгованості, стягнуто 402000,00 грн заборгованості за договором №231/26-20 від 10.11.2020; 8074,11 грн інфляційних втрат, 886,61 грн 1% річних; 10050,00 грн пені та 6479,21 грн судового збору.

Доказів виконання рішення та сплати Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" як правонаступником Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, що узгоджується з висновками Верховного Суду у справах №904/10242/17, №913/63/18, №905/600/18).

Враховуючи, що грошове зобов`язання за Договором №231/26-20 від 10.11.2020 виникло до ухвалення судового рішення у справі №922/4895/21 та не припинилося внаслідок набрання ним законної сили, нарахування 1% річних та інфляційних втрат належить здійснювати на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням, до її повної сплати боржником (з урахуванням періоду стягнення інфляційних втрат та 1 % річних згідно судового рішення).

Пунктом 10.6. Договору передбачено, що за порушення строку оплати продукції, передбачених договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

Таким чином, сторонами при укладанні договору, враховуючи принцип свободи договору, змінено розмір річних, що визначений у законі та встановлено нарахування 1% річних замість 3% річних, визначених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку 1% річних у розмірі 8 304,33 грн, суд зазначає, що вказане нарахування відповідає умовам договору, положенням законодавства, розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого позовна вимога про стягнення 1% річних у розмірі 8 304,33 грн визнається судом обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Водночас перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку інфляційний втрат у розмірі 166 827,35 грн, з урахуванням погоджених умов договору, положень законодавства та обставин справи, суд зазначає, що він є обґрунтованим, правомірним та арифметично вірним, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо посилань відповідача на відсутність його вини, неможливість набувати кошти та здійснювати господарську діяльність з початком війні суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стосовно доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Відповідач вказує, що його має бути звільнено від відповідальності, посилаючись на лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1, відповідно до якого ТПП України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Проте, як вбачається зі змісту даного листа, введення воєнного стану в Україні є форс-мажорною обставиною для суб`єктів господарської діяльності лише у випадку, якщо виконання договірного зобов`язання стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких обставин.

Між тим, відповідачем не надано доказів того, що саме внаслідок введення воєнного стану він об`єктивно був позбавлений можливості виконати своє зобов`язання перед позивачем.

У постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Відтак, посилання відповідача на форс-мажорні обставини у вигляді воєнного стану, є необґрунтованими.

Щодо зменшення 1% річних та інфляційних нарахувань, суд враховує таке.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

У даній справі, відповідачем доведено, що належні до сплати інфляційні втрати та 1 % річних є надмірно великі, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані, а тому суд вбачає підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та одного відсотка річних на 50%.

Отже, враховуючи вищезазначене, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, а також ступінь виконання відповідачем частини своїх зобов`язань з оплати вартості поставленого товару, господарський суд вбачає наявність низки виняткових обставин, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміруінфляційних втрат та одного відсотка річних на 50%.

З огляду на вказане, на цілковите переконання суду, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, обґрунтованим, розумним та справедливим слід вважати зменшений розмір 1% річних та інфляційних на 50%, а саме 4 152, 17 грн 1% річних та 83 413,68 інфляційних втрат.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір у разі зменшення судом розміру штрафу покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ" (просп. Героїв Харкова, буд. 199, м. Харків, 61037; код ЄДРПОУ 05762269) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОЛІМЕРЕЛЕКТРО» (вул. ЛУК`ЯНОВИЧА, 3А, м. Тернопіль, 46027, код ЄДРПОУ 38696931) - заборгованість в сумі 87 565,85 грн, з яких: інфляційні втрати в розмірі 83 413,68 грн, 1% річних в розмірі 4152, 17 грн, та витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.

Зменшити розмір інфляційних та 1% річних на 50%.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОЛІМЕРЕЛЕКТРО» (вул. ЛУК`ЯНОВИЧА, 3А, м. Тернопіль, 46027, код ЄДРПОУ 38696931).

Відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ" (просп. Героїв Харкова, буд. 199, м. Харків, 61037; код ЄДРПОУ 05762269).

Третя яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш» (Місцезнаходження: проспект Героїв Харкова (Московський), будинок 299, місто Харків, 61089, код ЄДРПОУ 00213121).

Повне рішення складено "28" листопада 2024 р.

СуддяО.О. Присяжнюк