Рішення

від 28.11.2024 по справі 922/3405/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3405/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Харківської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" , м. Харків до Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича, м. Харків про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Харківської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича, відповідач, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 59 788,77 грн. заборгованості (з яких: 47 234,03 грн. основний борг, 8 592,70 грн. пеня, 3 362,04 грн. три проценти річних), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №3 з надання послуг перевезення вантажів залізничним транспортом від 31.03.2021. Витрати по оплаті судового збору позивач просив суд покласти на відповідача. Справу просив суд розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.10.2024 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

22.10.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування заперечень вказує на наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє дотепер.

24.02.2022 відповідачем видано наказ №ЗХ "Про зупинення усіх виробничих процесів та робіт", яким у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства у повному обсязі під час воєнного стану, в результаті бойових дій і окупації території, а саме: виробництва, що розташоване за адресою: Україна, 61129, місто Харків, вулиця Киргизська, будинок 19, керуючись частиною третій ст. 113 Кодексу законів про працю України, наказав оголосити зупинення усіх виробничих процесів та робіт підприємства, у зв`язку з виниклою виробничої ситуацією, небезпечної для життя та здоров`я працівників і навколишнього природного середовища, не з вини роботодавця, із 24 лютого 2022 року до відновлення можливості надати і виконувати роботу або до припинення чи скасування воєнного стану.

28.02.2022 територія та нежитлові виробничі приміщення за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19 були обстріляні із невстановленого виду озброєння зі сторони збройних сил Російської Федерації, що спричинило істотні руйнування приміщень, разльот вражаючих металевих уламків, ударну хвилю у зв`язку з численними вибухами. Внаслідок вказаного обстрілу виникла пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 28.02.2022, яким встановлено, що пожежа виникла 28.02.2022 о 20:25 годині за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19.

Разом з цим, обставина обстрілу зі сторони збройних сил Російської Федерації території та нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19 підтверджується наступними доказами:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, за даним фактом Слідчим відділом УСБУ в Харківській області 26.04.2022 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, за ознаками ч.1 ст.438 КК України та відкрито кримінальне провадження №22022220000000899 та зазначено, що близько 20:28 28.02.2022 мало місце порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств Російської Федерації, що полягали у здійсненні обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру та встановлено, окрім іншого, що внаслідок вищевказаного обстрілу по будівлі за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Киргизька, 19 пошкоджено складську будівлю та майно, яке належить ТОВ "Промислове підприємство "ТАНДЕНПРОМ";

- листом №70/6-8996вх22 від 05.01.2023 Управління Служби безпеки України в Харківській області підтвердило здійснення досудового розслідування кримінального провадження №22022220000000899 від 26.04.2022 за фактами руйнування та пошкодження внаслідок ракетно-артилерійских обстрілів і бомбордування військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації 28.02.2022 нежитлових будівель і споруд, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19.

Внаслідок обстрілу території та комплексу будівель по вул. Киргизькій, 19 у м. Харкові істотно постраждала складська будівля та майно, яке належить ТОВ "Промислове підприємство "ТАНДЕНПРОМ". Вказана складська будівля перебувала у тимчасову користуванні відповідача, згідно договору оренди №А/15-06/2021 від 15.06.2021 та використовувалась для тимчасового зберігання товару, під час вивантаження вагонів. Крім того, внаслідок обстрілу, який відбувся 28.02.2022 територія комплексу будівель, зокрема, місце вивантаження вагону по вул. Киргизькій, 19 у м. Харкові була засмічена уламками пошкодженої будівлі, пошкодженого товару, іншим будівельним сміттям, що підтверджується фотографіями, які додаються до відзиву.

Беручи до уваги небезпечну для життя працівників ситуацію, 20.03.2022 відповідачем видано наказ №4Х "Про призупинення дії трудових договорів", яким відповідно до ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 № 2136-ІХ, Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією проти України, що тимчасово виключає можливість надання та виконання роботи, наказав призупинити дію трудових договорів працівників ФОП Василевський В.Я. з 28 березня 2022 року до відновлення можливості надати і виконувати роботу або до припинення чи скасування воєнного стану.

З огляду на те, що безпосередньо колії не були пошкоджені внаслідок вказаного обстрілу, 25.03.2022 позивачем було подано на вантажні фронти відповідача вагон №24469017 з вантажем - плити ДСП у кількості 56 тон.

При цьому, відповідач був позбавлений можливості використовувати вагон №24469017 шляхом його вивантаження, з огляду на той факт, що територія комплексу будівель, зокрема, місце вивантаження вагону по вул. Киргизькій, 19 у м. Харкові була засмічена уламками пошкодженої будівлі, пошкодженого товару, іншим будівельним сміттям внаслідок обстрілу, який відбувся 28.02.2022. Факт неможливості використовувати вагон №24469017 зафіксований відповідачем Актом від 25.03.2022 про неможливість використовувати вагон №24469017.

Таким чином, станом на дату подачі вагону територія розвантаження вагону була завалена уламками пошкодженої будівлі, пошкодженого товару, іншим будівельним сміттям, у зв`язку з чим доступ до вагону був обмежений, дія трудових договорів зі співробітниками позивача була призупинена з 28.03.2022. Вказані обставини в своїй сукупності створили безпосередню неможливість забезпечити вивантаження залізничного вагону №24469017, розташованого на залізничній під`їзній колії відповідача. Наявність вказаних обставин підтверджується також позивачем згідно листа №139 від 15.06.2023, яким позивач повідомив відповідача, що причиною нездійснення подавання на під`їзну колію відповідача вагону №24469017 з 14.03.2022 по 25.03.2022 стали активні бойові дії у місті Харкові, забезпечення збереження рухомого складу та життя працівників.

12.04.2022 з метою відновлення пошкодженої будівлі та очищення території, зокрема місця вивантаження вагону по вул. Киргизькій, 19, відповідачем було укладено договір підряду №1/12-04, роботи за яким були виконані 08.06.2022, що підтверджується актом приймання-передачі частково виконаної роботи згідно Договору підряду №1/12-04 від 12.04.2022.

Відповідно до п.3.8 Договору №3 від 31.03.2021 замовник при укладанні договору надає виконавцю копії наказів про призначення відповідальних осіб по підприємству, окрім іншого, за приймання та здавання вагонів від виконавця (виконавцю), підписання пам`яток, "відомостей плати за надані послуги", актів загальної форми та актів виконаних робіт.

26.05.2022 відповідачем видано наказ №5Х-1 "Про поновлення дії трудового договору", яким у зв`язку з виробничою необхідністю наказано поновити дію трудового договору начальника відділу транспорту Петриків В. І. до 08.06.2022. 27.05.2022 відповідачем видано наказ №5Х "Про призначення відповідального з роботи з Харківська філія ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" яким у зв`язку з виробничою необхідністю наказано призначити відповідальним з Харківська філія ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" начальника відділу транспорту Петриків В. І. 26.05.2022 відповідачем видано наказ №5Х-2 "Про поновлення дії трудових договорів", яким у зв`язку з виробничою необхідністю наказано поновити дію трудових договорів з 27.05.2022 до 08.06.2022 з працівниками, які виконують роботу з вивантаження вагонів.

Таким чином, після усунення вищезазначених перешкод, зокрема, розчищення території розвантаження вагону та поновлення дії трудових договорів з працівниками, відповідачем було вивантажено вагон №24469017 та повернуто його позивачу 08.06.2022.

Вищевикладені обставини, зокрема, призупинення дії трудових договорів, постійні обстріли з боку Російської Федерації та спричинені ними наслідки у вигляді засміченості території вивантаження вагону, є обставинами за які позивач не відповідає, та які в своїй сукупності створили об`єктивну безпосередню неможливість використовувати позивачем переданий вагон шляхом його вивантаження.

Вказаний факт, окрім вищевикладених обставин, підтверджується сертифікатом №6300-23-3062 Харківської торгово-промислової палати від 30.06.2023, яким встановлено факт наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за період з 28.02.2022 по 08.06.2022 щодо обов`язку (зобов`язання) відповідача забезпечити вивантаження залізничного вагону №24469017, розташованого за залізничній під`їзній колії відповідача; повернути своєчасно залізничний вагон №24469017 з залізничної під`їзної колії відповідача на передавальну колію станції примикання "Харків-Балашовський" позивача у термін з 01.04.2022 за договором №3 від 31.03.2021 укладеним з позивачем.

Отже, викладене дає підстави дійти висновку, що відповідач в період з 25.03.2022 по 08.06.2022 не мав можливості використати вагон шляхом його вивантаження через обставини, за які він не відповідає, що в свою чергу надає йому право посилатись на норму ч.6 ст.762 ЦК України, як правову підставу для звільнення від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане наймачем через обставини, за які він не відповідає.

Крім того, зважаючи на той факт, що строк позовної давності в частині стягнення неустойки станом на дату подання позову по справі №922/3405/24 минув, відповідач керуючись ч. 2 ст. 258 ЦК України, просить суд застосувати строк позовної давності в один рік до позовних вимог позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 8 592,70 грн., що в свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2024, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.03.2021 між Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (виконавець за договором, позивач) та ФОП Василевським В.Я. (замовник за договором, відповідач) був укладений договір №3, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом та послуги, пов`язані з перевезенням вантажів залізничним транспортом щодо надання яких виникає технологічна необхідність у замовника (надалі - послуги), а замовник зобов`язується провести розрахунки за надані послуги на умовах цього договору.

На підставі вказаного договору позивачем у період з 14.03.2022 по 08.06.2022 були надані послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом, а саме: вагон №24469017.

25.03.2022 вагон був поданий позивачем на фронт вивантаження відповідача, що підтверджується пам`яткою на подавання/збирання вагонів № 14032022.

08.06.2022 вагон після вивантаження був забраний позивачем, що підтверджується пам`яткою на подавання/збирання вагонів № 14032022 та Актами загальної форми до пам`ятки від 14.03.2022, 25.03.2022 та 08.06.2022.

На підставі пам`ятки № 14032022 на подачу та забирання вагонів були сформовані відомості плати за надані послуги за травень 2022 року № 1050213, за квітень 2022 року № 1040208, за червень 2022 року № 1060217, а саме плати за користування вагонами на суму 47 234,03 грн. (з ПДВ).

Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання за договором, а відповідач порушив умови Договору та створив заборгованість у розмірі 47 234,03 грн.

Акти надання послуг від 30.04.2022 № 36, від 31.05.2022 № 40, Акт надання послуг від 30.06.2022 № 44, Акт надання послуг від 30.06.2022 № 50 відповідачем не підписані без вмотивованої відмови у прийнятті послуг.

З огляду на заборгованість відповідача за договором, позивач звернувся до останнього з претензією від 22.11.2023 № 273, щодо сплати заборгованості за договором. Повторно, 08.02.2024, позивач направив відповідачеві претензію від 08.02.2024 № 53, щодо сплати заборгованості за договором.

При цьому, станом на даний час, відповідач так і не оплатив надані позивачем послуги, не розглянув та не задовольнив претензійні вимоги позивача, чим порушив умови договору та приписи чинного законодавства України.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, позивачем останньому нараховані до стягнення 8 592,70 грн. пені та 3 362,04 грн. три проценти річних.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу приписів частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо встановлено строк виконання зобов`язання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, між позивачем та відповідачем виникло господарське зобов`язання на підставі договору на перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 ЦК України передбачено, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

У відповідності до пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут) визначені обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).

Відповідно до статті 76 Статуту залізниць України час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням у разі обслуговування залізничної під`їзної колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною п`ятою статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Час знаходження вагонів на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях. Згідно з пунктами 2, 4 Правил користування вагонами та контейнерами (затверджені наказом Міністерством транспорту України від 25.02.1999 №113) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Відповідно до пунктів 6, 7 зазначених Правил час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Час користування вагонами на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються локомотивами власників колій, обчислюється з моменту їх передавання на передавальних коліях.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 ЦК України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У п. 8.3 договору сторони погодили, що сторони не несуть відповідальність за порушення своїх обов`язків за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання обов`язків.

Відповідно до розділу 9 договору, сторони звільняються від відповідальності повністю або частково, якщо доведуть, що умови даного Договору порушені внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор). До таких обставин Сторони відносять стихійні лиха, воєнні дії, пожежі, аварії, повені, страйки, посягання на майно з боку третіх осіб, що унеможливлюють виконання зобов`язання, суспільні безладдя, обмеження, які вводяться органами державної влади, при яких неможливе продовження Договору в прийнятому виді, дії державних органів при перевірці діяльності однієї зі Сторін або будь-які інші обставини, що перебувають поза контролем Сторін. У кожному разі Сторона повинна негайно виконати свої зобов`язання за Договором після закінчення форс-мажорних обставин. Про виникнення форс-мажорних обставин Сторона повинна письмово повідомити іншу Сторону не пізніше триденного строку з моменту виникнення таких обставин. Порушення даного строку позбавляє права винуватої Сторони посилатися на форс-мажорні обставини. Належним доказом наявності вищевказаних обставин і їх тривалості будуть служити довідки Торгово-промислової палати України або інших компетентних органів.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено в пункті 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

При цьому у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 сформульовано такі правові висновки: 1) неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин; 2) перед тим як з`ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з`ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин; 3) форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також детально виснував про те, що: 1) потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифіката; 2) саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору; 3) водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор), тобто про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі.

У постанові від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22 Верховний Суд наголосив на тому, що суд повинен дослідити своєчасність повідомлення стороною про виникнення форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 2.5 договору №3 від 31.03.2021, послуги з перевезення вантажів на вантажні фронти замовника здійснюються локомотивом виконавця у присутності представника замовника за його заявкою.

Таким чином, вагон міг бути поданий на вивантаження за заявкою відповідача та у присутності його представника. Отже, подача позивачем вагону 25.03.2022 свідчить про наявність заявки відповідача на подачу вагону та можливість його прийняти.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів в підтвердження звернення відповідача до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин.

За таких обставин, посилання відповідача на форс-мажорні обставини судом до уваги не приймаються.

При цьому, суд зазначає, що нарахована позивачем плата за користування вагонами не є мірою відповідальності відповідача за невиконання умов договору, а є платою за користування вагонами, які були подані та які знаходились в розпорядженні відповідача.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин відповідно до наданого сертифікату ТПП не звільняє відповідача від обов`язку сплатити нараховану плату за користування вагонами.

Позивачем до стягнення також заявлена пеня у розмірі 8 592,70 грн. за період 01.05.2022 по 01.10.2022.

Відповідачем у свою чергу заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

У п. 8.6 договору №3 сторони погодили, що у разі виникнення заборгованості за перевезення вантажів та додаткові послуги замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтями 257-258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч.3-5 ст.267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, який діяв до 30.06.2023.

Відповідно до положень п.12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до положень п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи вищевикладене, строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені у даній справі не сплинув.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 362,04 грн. трьох процентів річних за період з 01.04.2022 по 30.08.2024.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правильність нарахування пені та процентів річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, є обґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені та процентів річних підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вкладене, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до положеньст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, код ЄДРПОУ 04737111) - 47 234,03 грн. основного боргу, 8 592,70 грн. пені, 3 362,04 грн. три проценти річних та 3 028,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, код ЄДРПОУ 04737111).

Відповідач - фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Рішення підписано 28 листопада 2024 року.

СуддяО.В. Погорелова