Рішення

від 28.11.2024 по справі 927/911/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

28 листопада 2024 року м. Чернігівсправа № 927/911/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С.Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Універсальна (код 20113829) 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 9 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Ічнянське (код 30834688) 16700, м. Ічня Чернігівської області, вул. Ковалівка, 49 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )про стягнення 52 283 грн 06 коп.

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2024 року через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Універсальна до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Ічнянське про відшкодування шкоди в розмірі 52 283,06 грн, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю належного на праві власності відповідачу транспортного засобу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення особою, яка перебувала в трудових відносинах з відповідачем, Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження майна, а також на те, що відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу), внаслідок експлуатації якого була завдана шкода.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; зобов`язано позивача не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі направити третій особі копії позовної заяви з додатками на адресу, наявну в Єдиному державному демографічному реєстрі (17582, с. Даньківка Прилуцького району Чернігівської області, вул. Вишнева, 6), а докази такого направлення надати суду; встановлено процесуальні строки для подання відповідачем відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; для подання позивачем відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; роз`яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Ухвала суду від 30.09.2024 була направлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 30.09.2024 17:25.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 30.09.2024 є такою, що отримана сторонами 01.10.2024.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 30.09.2024, направлена на адресу третьої особи, вказану у позовній заяві та на адресу вказану в Єдиному державному демографічному реєстрі, повернулась неврученою з відміткою відділу поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, вказана вище ухвала суду від 30.09.2024, є такою, що отримана третьою особою 04.10.2024 (дата відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження), а тому третя особа є такою, що належним чином була повідомлена про розгляд даної справи.

09.10.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду, з доказами направлення позовної заяви третій особі.

14.10.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та вказує, що між ПОСП «Ічнянське» та ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» не було укладено договору страхування наземного транспортного засобу, тому відповідач не має статусу «страхувальник» стосовно відповідача. Також відповідач вказує, що трактор «John Deere 8385R», д.н.з НОМЕР_2 та бункер-накопичувач перевантажувальний ПБН-330, д.н.з. НОМЕР_3 відповідно до положень Закону України №1961-IV не є транспортним засобом та Закон не вимагає оформлення поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності для такого типу транспортного засобу. Таким чином, оскільки договору між позивачем та відповідачем не було укладено, транспортний засіб не є таким, що підлягає обов`язковому страхуванню, у позивача не виникло право відшкодування шкоди в порядку суброгації з відповідача.

25.10.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій він зазначив, що оскільки відповідальність винуватця ДТП не була застрахована, а позивач здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі і набув право зворотньої вимоги до винуватця, то відповідач, як роботодавець ОСОБА_1 та власник транспортного засобу John Deere, 20686СВ повинен на підставі ч.1 ст.1172 ЦК України відшкодувати позивачу завдані збитки.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

03.11.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» (страховик, позивач) та ТОВ "АЛЬФА - ЛІЗИНГ Україна" (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 3000/283/011312 (далі - Договір).

Предметом даного Договору є майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованими транспортними засобами, зазначеними в окремих Сертифікатах, що видаються на кожний окремий застрахований транспортний засіб.

У відповідності до умов вказаного Договору страхування, Позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.

01.03.2021 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» (страховик, позивач) та ТОВ "АЛЬФА - ЛІЗИНГ Україна" (страхувальник) підписано Страховий сертифікат №3000/283/011312 до договору №3000/364/004617 добровільного страхування наземного транспорту, згідно якого страховик здійснює страхування транспортного засобу - Трактора John Deere 8R370, 2020 року випуску, НОМЕР_4 .

02.08.2021 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу John Deere; д.н.з. НОМЕР_4 та транспортного засобу John Deere; д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується Протоколом про адміністративне правопорушення ДПР18 №474705 та довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №3021216470548304.

Відповідно до Постанови Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25 серпня 2021 року по справі № 733/882/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

До ПрАТ «СК «Універсальна» із заявою від 13.08.2021 про настання страхового випадку звернулась потерпіла особа - ТОВ «Альфа-Лізинг Україна».

ПрАТ «СК «Універсальна» здійснила виплату страхового відшкодування на підставі страхового акту № 107777/1 у розмірі 52 283,06 грн згідно платіжної інструкції №12623 від 17.08.2021.

Власником транспортного засобу трактора John Deere 8335R; д.н.з. НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди є ПОСП "ІЧНЯНСЬКЕ", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Також згідно Постанови Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25 серпня 2021 року по справі № 733/882/21 та згідно Наказу № 94 про прийняття на роботу від 15.02.2021 року водій, який керував транспортним засобом John Deere; д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 станом на дату ДТП працював у ПОСП "ІЧНЯНСЬКЕ".

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу John Deere; д.н.з. НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач звернувся до відповідача із Заявою №107777/ІНС.ЛОУ від 14.02.2024 про виплату страхового відшкодування в сумі 52283,06 грн.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (частина перша статті 6 Закону України "Про страхування").

Згідно із статтею 8 Закону України "Про страхування", страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком (частина перша статті 25 Закону України "Про страхування").

За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору, страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Статтями 512, 514 Цивільного кодексу України передбачено, що в установлених законом випадках кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою.

Ці норми кореспондуються з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у правовідносинах суброгації відбувається лише заміна кредитора: право вимоги передається (переходить) від страхувальника (якого ще називають вигодонабувачем, первісним кредитором, потерпілим) до страховика - нового кредитора, який в подальшому замість страхувальника і буде пред`являти право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Така заміна відбувається на підставі закону, в момент виплати страховиком страхового відшкодування страхувальнику. Тому нового зобов`язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки у таких правовідносинах зберігається те зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування.

Отже, у відносинах суброгації страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов`язанні, а особа, яка завдала шкоди, - його боржником. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Під час виплати страховиком страхувальнику страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування відбувається заміна кредитора, і, як наслідок, у страховика виникає право вимоги до відповідальної особи щодо відшкодування йому завданої шкоди у порядку суброгації.

Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17, від 12.08.2019 у справі № 910/2351/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат переходить від потерпілої особи право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди. Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підставі страхового акта № 107777/1 здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 52283,06 грн ТОВ «Альфа-Лізинг Україна», що підтверджується платіжною інструкцією №12623 від 17.08.2021.

Таким чином, здійснивши виплату страхового відшкодування позивач набув право вимоги до особи, винної у завданні збитків.

Як зазначалося раніше, постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25.08.2021 у справі № 733/882/21 ОСОБА_1 , водія ПОСП «Ічнянське» визнано винуватим у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Доказів неправомірності керування ОСОБА_1 транспортним засобом - трактором John Deere; д.н.з. НОМЕР_2 на момент скоєння ДТП матеріали справи не містять.

Отже, у спірному випадку в силу приписів статті 1172 Цивільного кодексу України саме відповідач відповідає за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, винуватцем якої визнано його працівника - ОСОБА_1 .

Відповідач в ході розгляду справи не оспорює, що саме він був володільцем джерела підвищеної небезпеки трактором John Deere, і що водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем і тому відповідач як володілець джерела підвищеної небезпеки та роботодавець свого водія-працівника несе відповідальність за спричинену внаслідок ДТП шкоду в порядку статей 1172 та 1187 Цивільного кодексу України.

Натомість, заперечення відповідача проти позову з посиланням на відсутність між сторонами договірних відносин страхування транспортного засобу до уваги судом не приймаються, оскільки у страховика виникло право вимоги до відповідальної особи щодо відшкодування йому завданої шкоди у порядку суброгації.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3028,00 грн судового збору.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Універсальна до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Ічнянське про відшкодування шкоди в розмірі 52 283,06 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Ічнянське (код 30834688, 16700, м. Ічня Чернігівської області, вул. Ковалівка, 49) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Універсальна (код 20113829, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 9) 52 283,06 грн шкоди та 3028,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2024.

Суддя А.С. Сидоренко