Постанова

від 19.02.2025 по справі 927/911/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2025 р. Справа№ 927/911/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Сітайло Л.Г.

без виклику сторін,

за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Ічнянське"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.11.2024

у справі № 927/911/24 (суддя - Сидоренко А.С.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Ічнянське"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 52 283 грн 06 коп

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

23 вересня 2024 року через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Універсальна» до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Ічнянське» про відшкодування шкоди в розмірі 52 283,06 грн, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю належного на праві власності відповідачу транспортного засобу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення особою, яка перебувала в трудових відносинах з відповідачем, Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження майна, а також на те, що відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу), внаслідок експлуатації якого була завдана шкода.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції у даній справі

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.11.2024 позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Ічнянське" про відшкодування шкоди в розмірі 52 283,06 грн задоволено повністю. Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Ічнянське" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" 52 283,06 грн шкоди та 3 028,00 грн судового збору.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Приватне-орендне сільськогосподарське підприємство "Ічнянське" 16.12.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/911/24 від 28.11.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Ічнянське" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.11.2024 у справі № 927/911/24; призначено до розгляду вказану апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням оскільки, на його думку, під час ухвалення рішення судом не досліджено докази, тим самим неповно з`ясовано обставин, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права при порушенні норм процесуального права, з огляду на наступне.

На полі № 6 ПОСП «Ічнянське» 02.08.2021 о 10:45 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю трактору колісного «John Deere 8385R», д.н.з. НОМЕР_1 з бункером-накопичувачем, яким керував ОСОБА_1 та трактором колісним «John Deere 8R 370» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .

При цьому, скаржник зазначив, що спецтехніка (вантажна, будівельна, сільськогосподарська, збиральна) - це особливий вид техніки, який покликаний виконувати певні функції в процесі виробничої, сільськогосподарської діяльності, будівництва доріг і об`єктів тощо.

Разом з цим, у підпункті 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV зазначено альтернативний вибір звернення з регресним позовом до: страхувальника, або водія транспортного засобу.

При цьому, скаржник зазначає, що судом першої інстанції помилково не було враховано, що між ПОСП «ІЧНЯНСЬКЕ» та ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» не було укладено договору страхування наземного транспорту. Тому відповідач не має статусу страхувальник стосовно позивача.

Більше того, за доводами апелянта, трактор «John Deere 8385R», д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до положень спеціального Закону не є транспортним засобом та не вимагається оформлення поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності для такого типу транспортного засобу. Це також підтверджується тим, що 01.03.2021 між відповідачем та ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» був укладений договір № 3000/364/004617 добровільного страхування наземного транспорту. За ним був застрахований трактор John Deere 8R370 і саме цей договір відповідач надав до суду (як один з доказів).

Скаржник вказав, що судом першої інстанції не було враховано, що основна відмінність регресу від суброгації полягає в тому, що право регресу виникає з відносин із заподіяння шкоди (тобто позадоговірних, деліктних відносин), а право суброгації - із страхових відносин, які є договірними.

Тобто, враховуючи, що між позивачем та відповідачем не було укладено договору - за своєю суттю це є позадоговірні зобов`язання і, таким чином, стягнення збитків відбувається відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» через подачу регресного позову. Проте у рішенні суду першої інстанції, за доводами скаржника, у мотивувальній частині для обґрунтування є посилання на норми матеріального права та практику Верховного Суду щодо правовідносин, за якими відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 755/9320/15-ц від 30.01.2019 «Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.»

Враховуючи викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, передбачаються стягнення збитків за правом зворотної вимоги (регресу). Тому, відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Своїм правом на подання відзиву позивач в порядку ст. 263 ГПК України не скористався. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 було отримана 20.12.2024 стороною через особистий кабінет Електронного суду.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.11.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» (страховик, позивач) та ТОВ "АЛЬФА - ЛІЗИНГ Україна" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3000/283/011312 (далі - договір).

У відповідності до умов вказаного договору страхування, позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

01.03.2021 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» (страховик, позивач) та ТОВ "АЛЬФА - ЛІЗИНГ Україна" (страхувальник) підписано страховий сертифікат №3000/283/011312 до договору №3000/364/004617 добровільного страхування наземного транспорту, згідно якого страховик здійснює страхування транспортного засобу - Трактора John Deere 8R370, 2020 року випуску, НОМЕР_3 .

02.08.2021 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу John Deere; д.н.з. НОМЕР_3 та транспортного засобу John Deere; д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, ДПР18 №474705 та довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №3021216470548304.

Відповідно до Постанови Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25 серпня 2021 року по справі № 733/882/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

До ПрАТ «СК «Універсальна» із заявою від 13.08.2021 про настання страхового випадку звернулась потерпіла особа - ТОВ «Альфа-Лізинг Україна».

ПрАТ «СК «Універсальна» здійснила виплату страхового відшкодування на підставі страхового акту № 107777/1 у розмірі 52 283,06 грн згідно платіжної інструкції №12623 від 17.08.2021.

Власником транспортного засобу трактора John Deere 8335R; д.н.з. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди є ПОСП "ІЧНЯНСЬКЕ", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Також згідно Постанови Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25 серпня 2021 року по справі № 733/882/21 та згідно наказу № 94 про прийняття на роботу від 15.02.2021 року водій, який керував транспортним засобом John Deere; д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 станом на дату ДТП працював у ПОСП "ІЧНЯНСЬКЕ".

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу John Deere; д.н.з. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач звернувся до відповідача із заявою №107777/ІНС.ЛОУ від 14.02.2024 про виплату страхового відшкодування в сумі 52283,06 грн.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив (з посиланням на положенням ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування"), що до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Щодо доводів скаржника про помилкове застосування судом першої інстанції положень, що регулюють відносини суброгації у даній справі, а не регресу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, в постанові від 19 вересня 2024 року Верховного Суду у справі № 910/10606/23 (правові висновки в якій суд апеляційної інстанції враховує на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України) встановив, що помилковим є ототожнення права вимоги, визначене статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування», із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 ЦК України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

На відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Так, відповідно до змісту статей 559 та 1191 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим у даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання, шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

В цілому, як за змістом статті 1191 ЦК України, так і за змістом статті 993 ЦК України й статті 27 Закону України «Про страхування», йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні. Так, при суброгації, яка регулюється статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика, а при регресі, який регулюється статтею 1191 ЦК України, право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання і виникнення нового (регресного) зобов`язання. Вказане також узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

Таким чином, суд апеляційної інстанції в даному випадку враховує доводи скаржника, про відсутність між ПОСП «ІЧНЯНСЬКЕ» та ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» укладеного договору страхування наземного транспорту, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у відповідача статусу страхувальник відносно позивача.

При цьому. суд апеляційної інстанції також зазначає, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 910/16906/20.

З огляду на фактичні обставини, позивач у цій справі є страховиком особи яка заподіяла шкоду, який (страховик) відшкодував потерпілій особі шкоду заподіяну внаслідок ДТП, а відтак до правовідносин у цій справі мають застосовуватися положення статті 1191 Цивільного кодексу України (регрес), а не статті 993 Цивільного кодексу України (суброгація). Викладене є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги на підставі ч. 2, 4 ст. 277 ГПК України.

Разом з цим, невірна кваліфікація правовідносин між позивачем та відповідачем у даній справі не є підставою для відмови в позові з урахуванням наступного.

Як зазначалося раніше, постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25.08.2021 у справі № 733/882/21 ОСОБА_1 , водія ПОСП «Ічнянське» визнано винуватим у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тоді як відповідно до п. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Водночас, доказів в розумінні ст.ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України неправомірності керування ОСОБА_1 транспортним засобом - трактором John Deere; д.н.з. НОМЕР_1 на момент скоєння ДТП матеріали справи не містять. А тому, у даному випадку в силу приписів статті 1172 Цивільного кодексу України саме відповідач відповідає за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, винуватцем якої визнано його працівника - ОСОБА_1 .

Відповідач у ході розгляду справи не оспорював, що саме він був володільцем джерела підвищеної небезпеки - трактора John Deere, і що водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем. А тому відповідач як володілець джерела підвищеної небезпеки та роботодавець свого водія-працівника несе відповідальність за спричинену внаслідок ДТП шкоду в порядку статей 1172 та 1187 Цивільного кодексу України.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Ічнянське" про відшкодування шкоди в розмірі 52 283,06 грн, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю належного на праві власності відповідачу транспортного засобу - підлягають задоволенню. Тоді як інші доводи скаржника з посилання на вид транспорту (спецтехніки) - не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для відмови в задоволенні позовних вимог через необґрунтованість.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що з урахуванням помилкового визначення судом першої інстанції правовідносин між позивачем та відповідачем як відносин, що виникли у порядку суброгації - апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на підставі ч. 2, 4 ст. 277 ГПК України. Водночас, рішення (мотивувальна частина) - підлягає зміні шляхом викладення останньої в редакції даної постанови. Тоді як резолютивна частина рішення про задоволення позову - підлягає залишенню без змін, оскільки таке рішення захищає порушені права позивача (в розумінні ст. 525-526 ЦК України), що відповідає засадам господарського судочинства на підставі ст. 2, 4 ГПК України.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для зміни оскаржуваного судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, ухваливши по суті правильне рішення, помилково визначив спірні відносини як такі, що виникли в порядку суброгації, а не регресу. Водночас підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, так і підстав для задоволення апеляційної скарги по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції даної постанови.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні по суті апеляційної скарги, понесені скаржником судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на апелянта у порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 4, 129, 269, 270, 275, п. 2 ч. 1 ст. 277, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Ічнянське" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.11.2024 у справі № 927/911/24 - задовольнити частково.

2. Рішення Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Ічнянське" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.11.2024 у справі № 927/911/24 - змінити, шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції даної постанови.

В решті апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.О. Хрипун

Л.Г. Сітайло