Постанова

від 28.11.2024 по справі 233/1968/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8713/24 Справа № 233/1968/24 Суддя у 1-й інстанції - Левчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Корчистої О.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргупредставника відповідача ОСОБА_2 адвокатаКухаренко ОльгиВолодимирівни на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2024 року, яке ухвалено суддею Левчук О.О., (дата складання повного судового рішення 05.07.2024),

ВСТАНОВИВ

У квітні 2024 року ОСОБА_1 , від імені і в інтересах якого діяла адвокат Черненко Є.І., звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, укладеного з ОСОБА_2 , зареєстрованого 16 вересня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про що складено актовий запис № 4142.

Спільне життя з відповідачкою не склалося через відсутність взаєморозуміння, через різні сімейні та життєві цінності, різні погляди на життя. Шлюбні відносини припинені з січня 2024 року. Дітей від шлюбу немає. Підстав для примирення немає. Майновий спір відсутній.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2024 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задоволений.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16 вересня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про що складено актовий запис № 4142, розірваний.

По справі постановлено окрему ухвалу за фактом надання відповідачкою суду підроблених довідок про вагітність.

Задовольняючи позовні вимоги суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки почуттів взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки у родині немає, тобто морально-правові основи шлюбу відсутні, заходи до примирення та збереження родини неможливі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, адвокат Кухаренко О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, якою просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вказала про можливість збереження шлюбу, відновлення стосунків між сторонами. Крім того, адвокатом в інтересах відповідачки подано заяву про надання строку для примирення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Черненко Є.І. зазначила, що позивач категорично заперечує проти примирення та збереження шлюбу із ОСОБА_2 , що перетворився на формальний. Ніхто не може бути примушений перебувати у шлюбі. Відповідачка двічі надавала суду завідомо підроблені довідки про свою вагітність. Позивач військовослужбовець і виконуючи бойові завдання може загинути, і не бажає, щоб відповідачка була його спадкоємцем, наполягає на розріванні шлюбу.

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 16 вересня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про що складено актовий запис № 4142. Прізвище відповідачки після укладення шлюбу ОСОБА_4 (а.с. 35).

Сторони від шлюбу дітей не мають.

До суду апеляційної інстанції 30.07.2024 року адвокатом Кухаренко О.В., яка представляє інтереси відповідачки ОСОБА_2 подано заяву про надання сторонам строк на примирення терміном шість місяців. ОСОБА_2 наполягала на примиренні, вказувала про можливе примирення, збереження шлюбу.

На час розгляду даної справи, з часу подання такої заяви минуло три місяці, сторони не примирилися, колегія суддів не вбачає необхідності надавати більший строк, враховуючи також перебування позивача у лавах Збройних Сил України, при активних бойових діях, його категоричне заперечення проти примирення, відсутність взаєморозуміння та навіть спілкування між сторонами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступного.

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя

Встановлено, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, тому відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 3 ст. 115 цього Кодексу документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Судом встановлено, що сторони припинили подружні стосунки. Позивач не бажає надалі перебувати у цьому шлюбі, а збереження сім`ї суперечить його інтересам. Спільних дітей сторони не мають.

Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім`ї. Проте завдання СК України щодо подальшого зміцнення сім`ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні лише такої сім`ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Відсутність почуттів любові і поваги, неможливість подолання непорозумінь, неприязні, ворожнечі - все це негативно відбивається на особистому житті кожного із подружжя.

Основою сімейних відносин є добровільний шлюб жінки та чоловіка, що ґрунтується на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поваги всіх членів сім`ї.

Відповідно до ст. 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Згідно п. 10 постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Судом встановлено, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, вказує що не бажає продовжувати подружнє життя з відповідачкою. На підставі цього, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Колегія суддів з огляду на вищевикладене, знаходить необґрунтованим та безпідставним посилання скаржника в апеляційній скарзі про можливість зберегти шлюб, зважаючи на відсутність навіть спілкування між сторонами, знаходження сторін на службі у Збройних Силах, під час ведення бойових дій.

Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.

Отже шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання, оскільки це відповідатиме волі позивача і після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права подружжя.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову про розірвання шлюбу, оскільки такий шлюб існує формально, докази про можливість збереження сім`ї сторін відсутні, подальше спільне проживання буде суперечити інтересам сторін.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до того, що відповідач не погоджується із розірванням шлюбу з позивачем, оскільки має на меті зберегти шлюбні відносини.

Слід зазначити, що незгода відповідачки з розірванням шлюбу не є підставою для відмови у позові, оскільки кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, і не може бути примушений до їх збереження.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвокатаКухаренко ОльгиВолодимирівни залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2024 рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді