Ухвала

від 28.11.2024 по справі 300/1301/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 листопада 2024 року

м. Київ

справа №300/1301/24

адміністративне провадження № К/990/44257/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2024 року у справі №300/1301/24 за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_3 до ОСОБА_1 відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання,

УСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_3 суму у розмірі 1431860 грн 20 коп на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року задоволено позов.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_3 суму у розмірі 1431860 (один мільйон чотириста тридцять одна тисяча вісімсот шістдесят) грн 20 коп на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у цій справі.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2024 року клопотання ОСОБА_1 задоволено.

Зупинене апеляційне провадження у цій справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зобов`язано ОСОБА_1 повідомити про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі з долученням копій підтверджуючих документів.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 19 листопада 2024 року через підсистему "Електронний суд".

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2024 року та передати справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Верховний Суд, під час розгляду матеріалів касаційної скарги, поданої на процесуальну ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2024 року у цій справі, зазначає таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 333 КАС України установлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За правилами пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Враховуючи доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Так, зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що зупиняючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що проходження відповідачем станом на час розгляду справи військової служби у лавах Збройних Сил України, які переведені на воєнний стан, унеможливлює його брати участь в розгляді цієї справи, тому з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 5 частини 1 статті 236 КАС України.

В оскаржуваній ухвалі апеляційний суд встановив, що сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 за мобілізацією з 26 січня 2024 року до теперішнього часу, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 22 жовтня 2024 року, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 січня 2024 року № 30.

Колегія суддів звертає увагу, що підстави та порядок зупинення провадження в адміністративній справі визначені статтею 236 КАС України, якою передбачені як підстави обов`язкового зупинення провадження у справі, так і випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження у справі. Передбачений статтею 236 КАС України перелік підстав для зупинення провадження у справі є вичерпним.

Обов`язкове зупинення провадження у справі передбачене тоді, коли в силу прямої вказівки закону суд зобов`язаний зупинити провадження незалежно від свого розсуду і від розсуду осіб, які беруть участь у справі. Обов`язковими є підстави, визначені нормами частини першої статті 236 КАС України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Указана норма є імперативною й суть її зводиться до того, що в разі перебування на час розгляду справи в суді сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У постановах від 27 лютого 2023 року в справі №380/7845/21, від 20 квітня 2023 року в справі №640/21562/21, від 25 квітня 2024 року в справі №852/2а-1/24, від 24 травня 2024 року справі №320/11462/21 та інших Верховний Суд констатував, що конструкція пункту 5 частини першої статті 236 КАС України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. Указана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови, підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством. При цьому зупинення провадження в адміністративній справі до закінчення воєнного стану не відповідає як завданню адміністративного судочинства, так і змісту та меті пункту 5 частини першої статті 236 КАС України, а також суперечить частині другій статті 64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Апеляційний суд вказав, що матеріали справи №300/1301/24 містять докази на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 відноситься до кола осіб, щодо яких суд зупиняє провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 236 КАС України.

Відтак, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні правильно встановив обставини, які є підставою для обов`язкового зупинення провадження у справі, та, керуючись імперативною нормою адміністративного процесуального законодавства, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 236 КАС України.

Доводи заявника стосовно неправомірного зупинення провадження у справі до закінчення воєнного стану та затягування строків її розгляду, Верховний Суд відхиляє, оскільки провадження у справі №300/1301/24 зупинене оскаржуваною ухвалою суду апеляційної інстанції не до закінчення воєнного стану, як зазначає скаржник, а до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, що узгоджується з приписами пункту 5 частини першої статті 236 КАС України.

Щодо посилань скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2023 року в справі №640/21562/21, від 25 квітня 2024 року в справі №852/2а-1/24 та від 3 травня 2023 року у справі №280/4125/21, Верховний Суд зазначає наступне.

Так, у справі №640/21562/21 на стадії касаційного провадження спірним було правомірність зупинення апеляційного провадження у справі до закінчення воєнного стану на території України у зв`язку з тим, що відповідач - Головнокомандувач Збройних Сил України - є найвищою військовою посадовою особою у Збройних Силах України, і Верховний Суд у цій постанові зауважив на тому, що зупинення провадження у справі за клопотанням Головнокомандувача Збройних Сил України на підставі пункту 5 частини першої статті 236 КАС України фактично означає зупинення провадження до закінчення воєнного стану. Однак зупинення провадження в адміністративній справі до закінчення воєнного стану не відповідає як завданню адміністративного судочинства, так і змісту та меті пункту 5 частини першої статті 236 КАС України, а також суперечить частині другій статті 64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. До того ж, норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. При цьому на керівництво Збройними Силами України (як суб`єкти владних повноважень), органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до організаційної структури Збройних Сил України, норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України не поширюється. У підсумку Верховний Суд погодився із доводами касаційної скарги про безпідставність зупинення судом апеляційної інстанції провадження у справі №640/21562/21 на підставі пункту 5 частини першої статті 236 КАС України за клопотанням представника відповідача - Головнокомандувача Збройних Сил України.

У справі №852/2а-1/24 Верховний Суд акцентував увагу на тому, що у цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 вересня 2023 року №271 відповідача, старшого стрільця відділення охорони взводу охорони роти Криворізького районного ТЦК, яка прибула із запасу, зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення з 26 вересня 2023 року. Підставою зарахування є наказ Криворізького районного ТЦК від 26 вересня 2023 року №558 та рапорт. Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 лютого 2024 року №86 відповідач перебуває на військовій службі по мобілізації з 26 вересня 2023 року. Застосовуючи висновки, зроблені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20 квітня 2023 року в справі №640/21562/21, Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2024 року в справі №852/2а-1/24 зауважив, що суду апеляційної інстанції у ході вирішення питання щодо зупинення судового провадження, яке стосувалося відповідача, необхідно було з`ясувати, чи перебуває остання у складі Збройних Сил України безпосередньо у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, та чи виконує вказана частина бойові завдання у зоні бойових дій, а також чи призвів її призов на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період до об`єктивної неможливості відповідача приймати участь у судовому провадженні. При цьому надані відповідачем докази не містять відомостей про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 виконує бойові завдання у зоні бойових дій і про те, що особисто відповідач не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. Зважаючи на це, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права в частині необґрунтованого зупинення провадження у справі №852/2а-1/24.

У справі №280/4125/21 позивач на стадії касаційного провадження подав клопотання про зупинення провадження у справі з підстав пункту 5 частини першої статті 236 КАС України. У цій справі Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання з тих підстав, що позивачем не надано документів, які б підтверджували інформацію про залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною, в якій позивач перебуває на військовій службі.

Верховний Суд звертає увагу, що у справі №280/4125/21 касаційний розгляд здійснювався у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Окрім того, приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже, обставини справи №300/1301/24 відрізняються від обставин справ №640/21562/21, №852/2а-1/24 та №280/4125/21, на які посилається скаржник.

Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.

Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_3 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2024 року у справі №300/1301/24 за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_3 до ОСОБА_1 відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання.

Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду