Постанова

від 28.11.2024 по справі 200/3599/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 200/3599/23

адміністративне провадження № К/990/9274/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №200/3599/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1

на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2024 року (головуючий суддя: Блохін А.А., судді: Геращенко І.В., Сіваченко І.В.,).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 вересня 2021 року до 27 червня 2023 року включно, а також зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 вересня 2021 року до 27 червня 2023 року включно в сумі: 186277,60 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року № 100.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 19 вересня 2023 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 вересня 2021 року до 27 червня 2023 року у розмірі: 53352 (п`ятдесят три тисячі триста п`ятдесят дві) грн 45 коп, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погодившись із прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року, апеляційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Зокрема, скаржнику пропонувалось усунути недоліки шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та наданням доказів сплати судового збору.

На виконання вимог указаної ухвали, у січні 2024 року військова частина НОМЕР_1 через систему «Електронний суд» подала до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку і докази сплати судового збору.

В обґрунтування цього клопотання скаржник посилався на запровадження на території України воєнного стану і ту обставину, що весь період дії воєнного стану персонал ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 був залучений до виконання першочергових завдань з відбиття вторгнення та нападу на територію України збройних сил російської федерації, а також виконання заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного стану, що значною мірою впливає на дотримання встановлених процесуальних строків.

8 лютого 2024 року Перший апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою визнав неповажними причини пропуску, зазначені військовою частиною НОМЕР_1 на апеляційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд указав, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Також суд зазначив, що посилання відповідача на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до апеляційного суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу працівників відповідача, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.

Поряд із цим суд зазначив про невстановлення обставин, що перешкоджали відповідачу через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до суду із апеляційною скаргою вчасно, а сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк.

На основі цього суд дійшов висновку, що обставини, які викладені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не можуть бути визнані поважними причинами пропуску відповідного строку.

Не погоджуючись з ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2024 року, відповідач оскаржив її в касаційному порядку.

У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги військова частина НОМЕР_1 вказує, що основними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження стало залучення з 31 липня 2023 року в повному складі особового складу військової частини, в тому числі, групи юридичного забезпечення до виконання бойових (службових) завдань у визначеному районі відповідальності, в підтвердження чого надали накази про відрядження від 3 серпня 2023 року №126-ВВ, від 18 серпня 2023 року №134-ВВ та від 1 вересня 2023 року №147-ВВ. Зокрема, військова частина зазначила, що вказані стабілізаційні заходи здійснюються і по теперішній час.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, не врахувавши важливі причини, зокрема залучення групи юридичного забезпечення військової частини НОМЕР_1 до виконання бойових (службових) завдань у визначеному районі відповідальності під час дії воєнного стану, починаючи з 2 вересня 2023 року.

З огляду на вказані обставини, відповідач уважає, що висновок апеляційного суду про відсутність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження зроблений як без урахування обставин справи, так і з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 8 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач свого відзиву на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України. Ухвала Верховного Суду від 8 квітня 2024 року про відкриття касаційного провадження у цій справі отримана позивачем 15 квітня 2024 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0600260390772).

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Надаючи правову оцінку встановленим апеляційним судом обставинам справи щодо подання апеляційної скарги та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.

За статтею 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

При цьому, згідно із частиною першою статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Імперативні положення частини третьої статті 298 КАС України встановлюють обов`язок особи, яка звертається до суду з апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження подати клопотання про його поновлення із зазначенням поважності причин такого пропуску.

Статтею 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга).

Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюються спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Колегія суддів зазначає, що залишення апеляційної скарги без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 298 КАС України).

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, у тому числі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху суд апеляційної інстанції виходив із того, що скаржник пропустив строк, установлений частиною першою статті 295 КАС України, а відповідної заяви щодо його поновлення не надав. До того ж скаржником не було додано документа про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали суду від 26 грудня 2023 року, апелянт надіслав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого вказав, що основними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження стало залучення в повному складі особового складу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі, групи юридичного забезпечення до виконання бойових (службових) завдань у визначеному районі відповідальності, в підтвердження чого надали витяги з наказів про відрядження від 3 серпня 2023 року №126-ВВ, від 18 серпня 2023 року №134-ВВ та від 1 вересня 2023 року №147-ВВ. Зокрема, військова частина зазначила, що вказані стабілізаційні заходи здійснюються і по теперішній час.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутися до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та які б становили об`єктивно непереборні перешкоди, що пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, а тому суд констатував, що причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними.

Надаючи оцінку наведеним вище обставинам, колегія суддів доходить наступного висновку.

Перш за все слід відзначити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України не вносилось.

Суд зазначає, що скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи клопотання тим, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, скаржник був безпосередньо залучений до виконання першочергових завдань з відбиття вторгнення та нападу на територію України збройних сил російської федерації, а також виконання заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного стану, що значною мірою впливає на дотримання встановлених процесуальних строків.

Поряд із цим зазначив, що з починаючи з 2 вересня 2023 року особовий склад групи юридичного забезпечення в повному складі відряджений до виконання бойових (службових) завдань у визначеному районі відповідальності, в підтвердження чого надали: витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Державної прикордонної служби України від 18 серпня 2023 року №134-ВВ, відповідно до якого полковник юстиції ОСОБА_2 , помічник начальника загону з правової роботи - начальник групи юридичного забезпечення, відряджений у службове відрядження до ділянки ІНФОРМАЦІЯ_3 для виконання бойових і спеціальних завдань з 17 серпня 2023 року; витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Державної прикордонної служби України від 3 серпня 2023 року №126-ВВ відповідно до якого полковник лейтенант ОСОБА_3 , юрисконсульт групи юридичного забезпечення, відряджений у службове відрядження до ділянки ІНФОРМАЦІЯ_3 для виконання бойових і спеціальних завдань з 4 серпня 2023 року; витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Державної прикордонної служби України від 18 серпня 2023 року №134-ВВ та від 1 вересня 2023 року №147-ВВ відповідно до якого лейтенант ОСОБА_4 , старший юрисконсульт групи юридичного забезпечення, відряджений у службове відрядження до ділянки ІНФОРМАЦІЯ_3 для виконання бойових і спеціальних завдань з 2 вересня 2023 року. Зокрема, військова частина зазначила, що вказані стабілізаційні заходи здійснюються і по теперішній час.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, а в подальшому відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не навів мотивів, з яких введення в державі воєнного стану, крізь призму виконуваних функцій скаржником за такої обставини, є неповажною підставою для поновлення йому строку на апеляційне оскарження рішення суду конкретно у цьому випадку.

Верховний Суд наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Враховуючи те, що скаржник в силу свого статусу виконує функції безпосередньо пов`язані із обороноздатністю держави Україна, а також те, що скаржником були надані достатні докази в підтвердження вказаного, Верховний Суд вважає, що ці обставини можуть бути підставою для поновлення процесуального строку.

Так, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується, що сам по собі факт запровадження в Україні воєнного стану не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які вплинули на пропуск зазначеного строку.

За таких фактичних обставин справи, на думку Верховного Суду, у цьому випадку неврахування у сукупності вже згаданої обставини введення в державі воєнного стану, виконуваних скаржником функцій, що випливають з його статусу, призвело до передчасного висновку суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску строку звернення до суду та, як наслідок, відмові у відкритті апеляційного провадження і ненадання доступу до суду для оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

Отже, колегія суддів знаходить помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 , з огляду на те, що відповідач довів, що не зловживав своїм процесуальним правом на звернення з апеляційною скаргою.

З врахуванням наведених вище обставин суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.

Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. У справі «Зубак проти Хорватії» ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

Таким чином, ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційну військової частини НОМЕР_1 належить задовольнити, а ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2024 року - скасувати із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2024 року у справі №200/3599/23 скасувати, а справу направити до Першого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

…………………………..

…………………………..

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду