Ухвала

від 27.11.2024 по справі 681/411/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

27 листопада 2024 року

м. Київ

Справа № 681/411/24

Провадження № 61-15115ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця)

на постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року

у справі за позовом скаржниці до Комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради (далі - відповідач) про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, зміну формулювання підстав звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу

і за заявою відповідача про ухвалення додаткового рішення та

в с т а н о в и в :

1. У квітні 2024 року скаржниця звернулася до суду із позовною заявою, у якій просила: (1) визнати незаконним і скасувати наказ від 12 березня 2024 року № 14 про її звільнення з посади головного бухгалтера відповідача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України); (2) змінити підставу такого звільнення на частину третю статті 38 КЗпП України; (3) стягнути з відповідача 65 325,00 грн вихідної допомоги та 38 912,76 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 лютого до 12 квітня 2024 року включно.

2. 18 липня 2024 року Полонський районний суд Хмельницької області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову.

3. 19 липня 2024 року відповідач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення.

4. 1 серпня 2024 року суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення, згідно з яким стягнув зі скаржниці на користь відповідача 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Не погодившись із зазначеними рішеннями суду першої інстанції, скаржниця подала апеляційну скаргу.

6. 10 жовтня 2024 року Хмельницький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.

7. 14 жовтня 2024 року відповідач подав до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення.

8. 29 жовтня 2024 року Хмельницький апеляційний суд прийняв додаткову постанову, згідно з якою стягнув зі скаржниці на користь відповідача 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

9. 12 листопада 2024 року скаржниця сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 35723/0/220-24 від 13 листопада 2024 року), у якій просила скасувати постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову та стягнення понесених судових витрат.

10. Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

10.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

10.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

10.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

10.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).

10.5. Предметом позову у справі № 681/411/24 було визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, зміну формулювання підстав звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З огляду на такий предмет, незначну складність справи Верховний Суд визнає її малозначною (див. близький за змістом підхід в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 жовтня 2024 року у справі № 201/5004/22 і від 15 листопада 2024 року у справі № 306/1641/23).

11. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

11.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

11.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

11.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

11.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

11.5. Скаржниця отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази на користь її позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.

11.6. Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усувають недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо повноти останнього. Додаткове рішення не може змінити суті основного рішення, містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі, вирішувати вимоги, які суд не розглядав у судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове до нього рішення втрачає силу. Отже, додаткове рішення є невід`ємною частиною основного рішення у справі (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/4441/17).

11.7. Скаржниця подала касаційну скаргу на постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції у справі незначної складності, судові рішення в якій за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржниці на доступ до суду.

Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, зміну формулювання підстав звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу і за заявою Комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради про ухвалення додаткового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко