Ухвала

від 27.11.2024 по справі 361/8189/24

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/8189/24

Провадження № 1-кп/361/1103/24

27.11.2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, поданих в матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12024111130001859від 29.07.2024по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України,

в с т а н о в и в :

16 серпня 2024 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111130001859 від 29.07.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України.

Представники потерпілих у судове засідання не з`явились, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. Сторони кримінального провадження не заперечували проти проведення судового засідання за відсутності потерпілих.

Відповідно до ст. 325 КПК України якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Відтак, враховуючи, те що представники потерпілих були належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду та думку сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку про можливість продовження підготовчого судового засідання за їх відсутності.

У судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що ризики, передбачені п.п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували станом на момент обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишились актуальними. Прокурор вказує на достатність даних для обґрунтованої підозри щодо причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними матеріалами у межах кримінального провадження, а саме протоколами проведення слідчих дій. Прокурор зауважує про наявність ризиків, визначених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих і свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. У клопотанні зазначено, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не зможе в повній мірі запобігти вказаним вище ризикам та забезпечити його належну процесуальну поведінку. Так, застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є недоцільним, враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінального правопорушення. Особиста порука, домашній арешт та застава не гарантують належної процесуальної поведінки обвинуваченого. З перелічених підстав прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав своє клопотання та просив його задовольнити.

Обвинувачений заперечив проти заявленого клопотання, просив у його задоволенні відмовити. На обґрунтування заперечень, зазначив, що він не буде переховуватися від слідства та суду, чинити будь-який тиск на свідків та вчиняти нові злочини. До того ж, обвинувачений просив зменшити йому розмір застави.

Захисник заперечив проти заявленого клопотання прокурора, оскільки вважає його безпідставним. Захисник зауважив, що підозра обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому правопорушення є необґрунтованою. Захисник наголосив, що ризики, які зазначає прокурор у своєму клопотанні є надуманими і не підтвердженими жодними доказами. Зауважив, що саме по собі тяжкість покарання з інкримінований злочин не є визначальним для існування ризика переховування обвинуваченого від слідства і суду та повинно оцінюватись в сукупності с іншими чинниками, зокрема: соціальними зв`язками, місцем проживання, працевлаштуванням, репутацією, попередньою процесуальною поведінкою та іншими факторами. Захисник наголосив, що ОСОБА_4 жодним чином не може вплинути на потерпілих, оскільки вони є юридичними особами, а від свідків жодних заяв про намагання обвинуваченого незаконно тиснути на них не надходило. Більш того, захисник зазначив, що вина ОСОБА_4 інкримінованого йому злочинна не доведена, тому немає жодних підстав вважати, що перебуваючи на волі він буде вчиняти нові злочини. Також захисник зазначав про те, що до обвинуваченого можуть бути застосовані більш м`які аніж тримання під вартою запобіжні заходи, зокрема взяття на особисту поруку. З цих підстав просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити і змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Також захисник просила, зменшити розмір застави до мінімального щоб він був співмірний до завданої кримінальним правопорушенням шкоди.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, щодо заявленого клопотання прокурора, дослідивши долучені сторонами докази констатує таке.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження в тому числі запобіжні заходи обрані щодо обвинувачених. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, які перелічені в цій статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з частинами 1 та 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Дотримуючись приписів ст. 194 КПК України суд по порядку аналізує зазначені вище обставини. Зокрема, щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 в інкримінованому правопорушенні суд зазначає таке.

На стадії підготовчого судового засідання суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів, у тому числі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Отже, суд повинен оцінити чи існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Суд вважає, що станом на дату розгляду клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення. Такий висновок суду підтверджується реєстром матеріалів кримінального провадження, долучених прокурором до обвинувального акту, а саме: протоколами прийняття заяв про вчинення кримінального правопорушення від потерпілих, протоколами огляду місць подій, протоколами допиту свідків, й іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності. Отже, перелічені докази є вагомими та об`єктивно пов`язують підозрюваного з інкримінованим злочином, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість підозри та виправданість висунення обвинувачення.

Суд зауважує, що термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується, а суду потрібен час для проведення судового розгляду. Станом на дату проведення підготовчого засідання ризики, які слугували підставою для продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не втратили своєї актуальності.

Стосовно наявності ризику переховування обвинуваченоговідорганівдосудового розслідуваннята/абосуду передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України суд вказує таке.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України. Санкція цієї норми КК України встановлює покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, тобто цей злочин є тяжким згідно з ч. 5 ст. 12 КК України. Відтак, суд вважає тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення одним із вагомих факторів, який свідчить про потенційний ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду.

Однак ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого виро ку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Суд вважає, що наявність стійких соціальних зв`язків, а саме наявність двох неповнолітніх дітей не може бути чинником, який спростовує наявність ризику, передбаченого п.1ч.1ст.177КПКУкраїниабо істотнойогознижує.Судвраховує,щообвинуваченийнемає постійногомісцяроботи,офіційнонепрацевлаштований,маєсудимістьза вчиненнятяжкихкорисливихзлочинів,нанісмайновушкоду потерпіломуТОВ«СвіфтГарант» усумі108094гривень,тапотерпіломуТОВ «ФІРМОВАМЕРЕЖА«КИЇВХЛІБ» усумі11938грн16коп,щопідсилюєризик йогоможливогопереховуваннявід слідствата/абосуду. Разом з тим, суд бере до уваги те, що обвинувачений не порушував раніше процесуальних обов`язків, передбачених КПК України у межах цього провадження, однак цей факт не свідчить про бездоганність репутації ОСОБА_4 загалом. З огляду на такі обставини та тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, суд оцінює ризик переховування обвинуваченого від суду, як цілком вірогідний. Отже, суд дійшов висновку про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Щодо наявності ризику передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні суд зауважує таке.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст.23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на основі показань, які суд безпосередньо досліджував під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Обвинувачений отримав копії обвинувального акту та реєстр матеріалів досудового розслідування. Тому, він наразі обізнаний з даними осіб, які є свідками у цьому кримінальному провадженні та знає адреси їх проживання. Відтак, існує значний ризик, що у разі обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, обвинувачений зможе безперешкодно психологічно, фізично або економічно (шляхом підкупу) впливати на цих осіб з метою щоб ці особи змінили показання надані на стадії досудового розслідування або відмовились їх надавати суду. Отже, суд дійшов висновку про існування ризика, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Стосовно існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення суд вказує, що ОСОБА_4 раніше судимий 11.06.2014 Ірпінським міським судом Київської області за ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років, тобто за вчинення умисних, тяжких корисливих злочинів. Проте, судимість не стала для обвинуваченого стримуючим фактором щоб обґрунтовано не підозрюватись у вчиненні інших злочинів, інкримінованих йому в межах цього кримінального провадження, а тому існує вірогідність вчинення ним нових злочинів у разі перебування на волі. З наведеного, суд констатує існування ризика, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Стосовно можливості застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою суд наголошує таке.

Особисте зобов`язання, на думку суду, не може бути застосовано до обвинуваченого для запобігання наведеним вище ризикам з огляду на тяжкість інкримінованому йому правопорушення.

Особисту поруку не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю заяв від осіб які бажають взяти обвинуваченого на поруки.

Стосовно застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем проживання неможливо застосувати, тому що ОСОБА_4 , перебуваючи фактично в місті, де проживають свідки, зможе впливати на них з метою зміни ними показань, а також вчинити нові злочини. Відтак, у задоволенні клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт слід відмовити.

Разом з тим, суд враховує, що вік та задовільний стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджають продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З наведеного,враховуючиконкретніобставини справи,таобґрунтованупідозру ОСОБА_4 увчиненнікримінального правопорушення,який,відповіднодоположення ст.12ККУкраїни,віднесенодокатегорії тяжких,наявністьризиків,передбаченихп.п.1,3,5ч.1ст.177КПКУкраїнита неможливістьзастосуваннябільшм`якихзапобіжнихзаходівсуд дійшоввисновкупронеобхідність продовжитистрокзапобіжногозаходу увиглядітриманняпід вартою,обранийвідносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів до 25 січня 2025 року включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до восьмидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням особи обвинуваченого, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає за доцільне з урахуванням клопотання сторони захисту зменшити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави і визначити її у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 151400 грн, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196-197, 199, 331, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурорапро продовженнястроку запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюобвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити строкзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,обраний відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів по 25 січня 2025 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставуу розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 грн 00 коп (сто п`ятдесят одну тисячу чотириста) грн 00 коп.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок з наступними реквізитами : Одержувач: ТУ ДСА України у Київській області; Код одержувача (ЄДРПОУ): 26268119; Банк одержувача: ДКСУ

м. Київ, розрахунковий рахунок: UA768201720355259001000018661; Призначення платежу: «застава за П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава, згідно з ухвалою (назва суду та дата ухвали) по справі № (вказати номер), кримінальне провадження № (вказати номер)»

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному ухвалою розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

У випадку внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок обвинувачений звільняється з-під варти в порядку визначеному ч. 4 ст.202 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:

- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;

- не залишати межі Київської області без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками по даній справі;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити до

ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Ухвала суду підлягає до негайного виконання і може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено о 16 год. 30 хв. 28 листопада 2024 року в залі Броварського міськрайонного суду Київської області.

Суддя ОСОБА_1