Рішення

від 18.11.2024 по справі 535/1150/22

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/1150/22

Провадження № 2/535/25/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Шолудько А.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Плотник І.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №535/1150/22 за позовом Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави до Борівської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення орану місцевого самоврядування, витребування з незаконного володіння земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

30.08.2022 керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області Дементьєв М.В., який діє на підставі наказу Харківської обласної прокуратури №495к від 12.03.2021 (т. 1 а.с. 79), звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування рішення XIV сесії VIII скликання Борівської селищної ради від 02.08.2021 №82 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради, ОСОБА_2 », яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВПЦЗ - 01.03) за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля), що розташована за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради та передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,6988 га (кадастровий номер 6321082000:05:002:0296), за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради; зобов`язання ОСОБА_2 повернути у комунальну власність територіальної громади Борівської селищної ради Харківської області земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,6988 га (кадастровий номер 6321082000:05:002:0296), яка знаходиться за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що Ізюмською окружною прокуратурою Харківської області в ході здійснення процесуального керівництва за досудовим розслідуванням кримінального провадження №42021222090000083 від 17.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, встановлено порушення вимог законодавства при прийнятті Борівською селищною радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та її передання у власність ОСОБА_2 , а саме: рішення селищної ради не набрало достатньої кількості голосів депутатів, оскільки виходячи із вимог закону та кількісного складу депутатів селищної ради (26 депутатів), для прийняття рішення на сесії сільської ради необхідно 18 голосів депутатів, тоді як присутніх на засідання ради було 17 депутатів, і незважаючи на це, секретарем Борівської селищної ради Кияном В.О. рішення підписано та скріплено відтиском печатки Борівської селищної ради. Незаконність прийняття вказаного рішення підтверджується висновком Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України від 27.01.2022. Так як спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади незаконно, з допущенням порушень вимог чинного законодавства, то рішення селищної ради від 02.08.2021 №82 підлягає визнанню судом незаконним і скасуванню, а земельна ділянка підлягає поверненню у комунальну власність територіальної громади Борівської селищної ради Харківської області.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з цим позовом в інтересах держави, прокурор зазначає, що у даному випадку порушено інтереси держави, оскільки Борівською селищною радою видано рішення, прийняте з порушенням процедури прийняття рішення, що в подальшому призвело до незаконного вибуття земельної ділянки з комунальної власності. Необхідність звернення прокурора з даним позовом в інтересах Борівської селищної територіальної громади до суду обумовлена тим, що інтереси територіальної громади порушено Борівською селищною радою, яка діяла всупереч інтересам відповідної територіальної громади та вимогам чинного законодавства. З огляду на викладене, прокурором, згідно зі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прийнято рішення про звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в особі Борівської селищної територіальної громади.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 30.08.2022, справа №535/1150/22 розподілена судді Калиновській Л.В. (т. 1 а.с. 83).

Ухвалою судді від 05.09.2022 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 86, 87).

26.09.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Борівської селищного ради, в якому зазначається, що селищна рада заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, позовна заява є безпідставною, необґрунтованою, й такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав: рішення Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області прийняте і виконане, ОСОБА_2 правомірно, за встановленою чинним законодавством процедурою, набула у власність земельну ділянку площею 1,6988 га, та протягом тривалого часу використовує її за цільовим призначенням; Борівська селищна рада вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, керувалася загально відомими правилами округлення і при наявності 17 голосів правомірно визнала рішення прийнятим; доданий позивачем науково-правовий висновок, виконаний ученим секретарем ОСОБА_4 , та науковим співробітником ОСОБА_5 Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України №9 від 27.01.2022, не є належним і допустимим доказом, так як виконаний не за ухвалою суду, зазначені виконавці (експерти) не попереджені про кримінальну відповідальність, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, виконавці лише висловлюють свою особисту думку і трактують норми права на власний розсуд. Борівська селищна рада зазначає, що намагання виправити (на думку позивача) допущену в минулому органом влади «помилку» не може мати наслідком непропорційне втручання у право власності відповідача та перекладати на нього усі негативні наслідки такої «помилки», оскільки задоволення позову із формальних підстав покладатиме надмірний індивідуальний тягар на особу, яка володіє земельною ділянкою протягом тривалого часу, а отже порушить справедливий баланс інтересів сторін. Наданням ОСОБА_2 у власність земельної ділянки права та інтереси держави, територіальної громади, сусідніх землекористувачів не порушуються (т. 1 а.с. 99-106).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 23.01.2023, призначеного через припинення суддею Калиновською Л.В. виконання повноважень судді Котелевського районного суду Полтавської області, у зв`язку із закінченням строку її відрядження з Дергачівського районного суду Харківської області, справа №535/1150/22 надійшла на розгляд судді Шолудько А.В. (т. 1 а.с. 123, 125, 126).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 20.03.2023 справа №535/1150/22 прийнята до провадження суддею Шолудько А.В. у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі (т. 1 а.с. 127).

11 серпня 2023 року керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області Дементьєв М.В. подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив: 1) визнати незаконним та скасувати рішення XIV сесії VIII скликання Борівської селищної ради від 02.08.2021 №82 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради, гр. ОСОБА_2 », яким передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га (кадастровий номер 6321082000:05:002:0296) за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради Харківської області; 2) витребувати на користь Борівської селищної територіальної громади в особі Борівської селищної ради з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га (кадастровий номер 6321082000:05:002:0296), яка знаходиться за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради Харківської області (т. 1 а.с. 136-149). Копії заяви про зміну предмета позову відповідачі отримали поштою 10.08.2023 та 29.08.2023 (т. 1 а.с. 148, 150, 151).

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 30.11.2023 прийнята до розгляду заява прокурора про зміну предмету позову у справі №535/1150/22 за позовом Ізюмської окружної прокуратури Харківської області до Борівської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, зобов`язання повернути земельну ділянку на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України, а саме: про визнання незаконним й скасування рішення органу місцевого самоврядування, про витребування з незаконного володіння земельної ділянки, та відкладено підготовче засідання (т. 1 а.с. 166-167).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 24.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 1 а.с. 186).

30 липня 2024 року секретар Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області Кіян В.О. подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що Борівська селищна рада на підставі Законів України мала правомочність щодо розпорядження земельною ділянкою від імені та в інтересах територіальної громади; позивач зробив помилковий висновок про вибуття земельної ділянки поза волею Борівської селищної ради, так як є рішення про надання у приватну власність земельної ділянки, а отже земельна ділянка вибула з володіння власника за його волею, а тому до спірних правовідносин приписи ст. 388 ЦК України не застосовуються (т. 1 а.с. 212 - 236).

Керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області Дементьєв М.В. подав до суду заяву, в якій зазначив, що спірна земельна ділянка, яка в силу приписів чинного законодавства належить до земель комунальної власності, вибула з володіння власника поза його волею, внаслідок видачі незаконного рішення селищної ради, а тому витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача дозволить відновити права та інтереси єдиного правомочного власника спірної земельної ділянки територіальної громади (т. 1 а.с. 246-257).

Під час судового розгляду представник позивача прокурор Орєхова Н.О. (т. 1 а.с. 122) позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, зазначених у позові й заяві від 11.08.2023, та просить визнати незаконним та скасувати рішення Борівської селищної ради від 02.08.2021 №82 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради, гр. ОСОБА_2 », яким передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 6321082000:05:002:0296; та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 6321082000:05:002:0296, на користь Борівської селищної територіальної громади.

Представник відповідача Борівської селищної ради у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, у заяві від 15.11.2024 просить провести судове засідання без присутності представника Борівської селищної ради та відмовити в задоволенні позову у повному обсязі (т. 2 а.с. 3-11).

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (т. 2 а.с. 1, 2), про причини неявки суд не повідомила та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подала.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю, з наступних підстав.

Рішенням Борівської селищної ради Харківської області №1 «Про початок повноважень депутатів Борівської селищної ради VIII скликання» від 03.12.2020 прийнято до відома факт початку повноважень депутатів Борівської селищної ради VIII скликання у загальній кількості 26 депутатів (т. 1 а.с. 25, 26).

Згідно з рішенням Борівської селищної ради №1 «Про дострокове припинення повноважень та початок повноважень депутатів Борівської селищної ради VIII скликання» від 11.12.2020 прийнято до відома факт дострокового припинення повноважень чотирьох депутатів Борівської селищної ради VIII скликання згідно зі списком, та прийнято до відома факт початку повноважень чотирьох депутатів Борівської селищної ради VIII скликання згідно зі списком (т. 1 а.с. 27).

Відповідно до рішення Борівської селищної ради №1 «Про затвердження порядку денного ХІVсесії VIII скликання Борівської селищної ради» від 02.08.2021, затверджений порядок денний під пунктом 83 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради, гр. ОСОБА_2 » (т.1 а.с. 28-30).

Пунктом 83 Порядку денного XIV сесії VIII скликання Борівської селищної ради від 02 серпня 2021 року, розглянуто питання про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради, гр. ОСОБА_2 , вирішено рішення «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради, гр. ОСОБА_2 » прийняти (протокол №14 XIV сесії VIII скликання Борівської селищної ради від 02.08.2021) (т. 1 а.с. 31-33).

Відповідно до Протоколу відкритого поіменного голосування XIV сесії Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області VIII скликання від 02 серпня 2021 року по питанню №83 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради, гр. ОСОБА_2 » проголосувало «ЗА» 17 депутатів Борівської селищної ради VIII скликання (т. 1 а.с. 36).

Рішенням XIV сесії VIII скликання Борівської селищної ради №82 від 02.08.2021 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради, гр. ОСОБА_2 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля) за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради, виготовлений ФОП ОСОБА_7 , та передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,6988 га /кадастровий номер 6321082000:05:002:0296/ за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради (т. 1 а.с. 34, 35).

01.07.2021 державним реєстратором Борівської селищної ради Стрільцем Сергієм Сергійовичем, на підставі рішення Борівської селищної ради №82 від 02.08.2021, внесено запис про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 1,6988 га, кадастровий номер 6321082000:05:002:0296 (номер запису про право власності 45952431, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2413981563210) (т. 1 а.с. 20-22).

Статтею 19 Конституції України та статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України. Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно- правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з п. 34) ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (ч. 1, ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 197 Виборчого кодексу України передбачено, що загальний склад (кількість депутатів) місцевої ради становить при чисельності виборців від 10 тисяч до 30 тисяч виборців - 26 депутатів.

Загальний склад Борівської селищної ради VIII скликання складає 26 депутатів (т. 1 а.с. 25-27).

Відповідно до ст. 66 Регламенту Борівської селищної ради VIII скликання, рішення ради приймаються на її пленарному засіданні більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламентом (т. 1 а.с. 45-78).

Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Відповідно до Протоколу №14 XIV сесії VІІІ скликання Борівської селищної ради від 02.08.2021, всього депутатів - 26 чол., присутніх на сесії 21 чол., головуючий на сесії ОСОБА_9 секретар Борівської селищної ради, Борівський селищний голова Тертишний Олександр Володимирович не був присутнім на пленарному засіданні ради, а тому його голос при становленні результатів голосування не враховувався.

Таким чином, враховуючи загальний склад депутатів Борівської селищної ради у кількості 26 депутатів, 2/3 від загального складу ради складає 18 і більше, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 22.10.2019 справа №817/451/18.

Науково-правовий висновок Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України №9 від 27 січня 2022 року не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки відповідно до вимог статті 106 ЦПК України в ньому не зазначено, що він підготовлений для подання до суду.

Суддя Конституційного Суду України, який підписав рішення, висновок Конституційного Суду України, має право, незалежно від того, голосував він «за» чи «проти» прийняття рішення або надання висновку, викласти у письмовій формі свою окрему думку у справі у семиденний строк від дня голосування (параграф 56 Регламенту Конституційного Суду України).

У законодавстві України відсутні положення, які регламентували б юридичні наслідки окремих думок.

Отже, враховуючи викладене, окрема думка судді Конституційного Суду України Колісника В.П. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положення «на наступній черговій сесії Верховної Ради України», яке міститься у статті 155 Конституції України від 22.03.2016, не є актом Конституційного Суду України, не є джерелом права, не має обов`язкового значення.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого покупця (постанова Верховного Суду України від 14 березня 2007 року в справі №21-8во07).

Помилки та недоліки, допущені державними органами влади, повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо у разі відсутності інших конфліктуючих приватних інтересів. Іншими словами, ризик вчинення державними органами будь-якої помилки має нести держава і ці помилки не повинні виправлятись за рахунок зацікавленої особи (рішення Європейського суду з прав людини від 09 жовтня 2018 року в справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України», пункт 61).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави для визнання рішенням XIV сесії VIII скликання Борівської селищної ради №82 від 02.08.2021 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради, гр. ОСОБА_2 » незаконним, оскільки недоліки (помилки, порушення) були допущені Борівською селищною радою, а не відповідачкою, а тому позбавлення ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку при таких обставинах і з таких підстав було б непропорційним втручанням у її право на мирне володіння своїм майном.

Щодо позовних вимог про витребування земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

На підставі рішення Борівської селищної ради «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради, гр. ОСОБА_2 » №82 від 02.08.2021 відповідачка законним шляхом набула земельну ділянку площею 1,6988 га, кадастровий номер 6321082000:05:002:0296, та є добросовісним набувачем, таким чином земельна ділянка вибула з володіння власника - Борівської селищної ради за його волею, а тому до спірна земельна ділянка не може бути витребувана у ОСОБА_2 на підставі ст. 388 ЦК України.

Також, суд не може не врахувати, що витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_2 не відповідатиме критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном з огляду на таке.

Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і «майном».

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку у межах норм, передбачених законом, на підставі рішення Борівської селищної ради, не порушуючи діюче законодавство України, та жодних прав громадян і держави.

Намагання виправити допущену в минулому органом влади помилку, якою Ізюмська окружна прокуратура вважає рішення VIII скликання XIV сесії Борівської селищної ради №82 від 02 серпня 2021 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради, гр. ОСОБА_2 », у будь-якому випадку не може мати наслідком непропорційне втручання у нове право відповідача та перекладати на нього усі негативні наслідки такої помилки, оскільки задоволення позову із формальних підстав покладатиме надмірний індивідуальний тягар на особу, яка володіє земельною ділянкою протягом тривалого часу, а отже порушить справедливий баланс інтересів сторін.

Наданням ОСОБА_2 у власність земельної ділянки права та інтереси держави, територіальної громади, сусідніх землекористувачів не порушуються.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 отримала земельну ділянку, на яку вона мала потенційне право і реалізувала це право. Позбавлення права власності ОСОБА_2 фактично не переслідує державного чи суспільного інтересу, оскільки це призведе лише до необхідності повторного проходження процедури набуття у власність земельної ділянки та матиме ознаки непропорційного втручання держави у її право на мирне володіння майном.

Також суд зазначає, що в тексті позовної заяви, в її прохальній частині, та у тексті заяви про зміну предмету позову, Ізюмська окружна прокуратура Харківської області предметом спору вказує земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,6988 га (кадастровий номер 6321082000:05:002:0296) за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради Харківської області, яка перебуває у власності відповідачки ОСОБА_2 , однак в прохальній частині заяви про зміну предмету позову вказує земельну ділянку з площею в 2,000 га.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог Ізюмської окружної прокуратури Харківської області про визнання незаконним та скасування рішення орану місцевого самоврядування, витребування з незаконного володіння земельної ділянки необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача. Відповідачі про понесення ними судових витрат суд не повідомляли.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 387, 388 Цивільного кодексу України, 116, 121, 122 Земельний кодекс України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави до Борівської селищної ради, ОСОБА_2 про: 1) визнання незаконним та скасування рішення XIV сесії VIII скликання Борівської селищної ради від 02.08.2021 №82 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради, гр. ОСОБА_2 », яким передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га (кадастровий номер 6321082000:05:002:0296) за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради Харківської області; 2) витребування на користь Борівської селищної територіальної громади в особі Борівської селищної ради з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га (кадастровий номер 6321082000:05:002:0296), яка знаходиться за межами населених пунктів на території Борівської селищної ради Харківської області, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Ізюмська окружна прокуратура Харківської області, місцезнаходження: м. Ізюм, Ізюмський район, Харківська область, вул. Донця-Захаржевського, буд. 4, поштовий індекс 64309.

Відповідач Борівська селищна рада, місцезнаходження: селище Борова, Ізюмський район, Харківська область, вул. Миру, буд. 19, поштовий індекс 63801, код ЄДРПОУ 04397939.

Відповідач ОСОБА_6 , мешканка АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне судове рішення буде складено 27.11.2024.

Суддя А.В. Шолудько