Постанова

від 05.11.2024 по справі 351/1947/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 351/1947/20

Провадження № 22-ц/4808/1115/24

Провадження № 22-ц/4808/1220/24

Головуючий у 1 інстанції Сегіна І.Р.,

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О.

секретаря Кузів А.В.

з участю представників: ОСОБА_1 його адвоката Зленка В. А.;

ОСОБА_2 її адвоката Юркевич Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 адвоката Зленка Віталія Анатолійовича на рішення Снятинського районного суду від 27 травня 2024 року, постановлене в складі судді Сегіна І.Р. в м. Снятині і на додаткове рішення Снятинського районного суду від 09 липня 2024 року, постановлене в складі судді Сегіна І.Р. в м. Снятині у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особа: Заболотівська селищна рада, ТзОВ «Геоземкадсервіс», відділ з питань державної реєстрації Снятинської міської ради про визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_2 , треті особа: Заболотівська селищна рада, ТзОВ «Геоземкадсервіс», відділ з питань державної реєстрації Снятинської міської ради, з урахуванням збільшених позовних вимог, про визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є власниками домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 . Суміжним власником земельної ділянки є відповідач ОСОБА_2 , з якою виникають суперечки щодо межі між їхніми господарствами. Рішенням Борщівською сільською радою від 23.12.2019 р. № 832 затверджено акт уточнення меж між суміжними землекористувачами ОСОБА_2 та межівниками ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 . При цьому було визначено ширину земельної ділянки Українець зі сторони вулиці Шкільна, яка становила 13 м, що безпосередньо впливало на місце, де проходить межа між господарствами. В подальшому відповідачка звернулася до ТзОВ «Геоземкадсервіс», яка на її замовлення виготовила технічну документацію на земельну ділянку, кадастровий номер 2625280601:01:001. На підставі вказаних документів Відділ з питань державної реєстрації Снятинської міської ради внесла відомості до Державного реєстру, номер запису про право власності: 35574218, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51228306 від 20.02.2020 р. Вважають, що документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав повинні бути визнані недійсними, а державна реєстрація прав скасована, відсутній акт уточнення меж між суміжними землекористувачами, що підтверджується відповіддю Борщівської сільської ради від 05.02.2020р. Крім того, відповідно до акту обстеження присадибної ділянки жительки с. Борщів ОСОБА_2 від 06.09.2019р., № 3 ширина її ділянки з вужчої сторони складає 13 м, а згідно кадастрового плану, який був виготовлений пізніше 13,76 м (від Б до В 7,56+6,20м). Ці зайві 76 см є досить суттєвими у даному випадку, адже тоді межа буде проходити через будівлю кухні, тобто складеться така ситуація, що частина будівлі буде знаходитися прямо на межі. По суті, своїм рішенням Борщівська сільська рада узаконила захоплення ОСОБА_2 частини земельної ділянки позивачів. У викопіюванні з плану землекористування публічно-кадастрової карти чітко видно, що ділянки частково накладаються одна на одну, у такому випадку, сільська рада не мала права приймати оскаржуване рішення і затверджувати технічну документацію та згідно викопіюванні з карти земель с. Борщів межа між господарствами позивачів та відповідачки проходить із запасом відстані до будівель, що зобов`язано було враховано при виготовленні та затвердженні технічної документації. Просили визнати недійсним рішення Борщівської сільської ради від 30.01.2020 р про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості та передачу у приватну власність №855; скасувати державну реєстрацію прав та зобов`язати відділ з питань державної реєстрації Снятинської міської ради виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності 35574218; скасувати кадастровий номер: 2625280601:01:001:0714 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; скасувати державну реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 2625280601:01:001:0714 від 01.02.2020 р. ОСОБА_2 .

Рішенням Снятинського районного суду від 27 травня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Заболотівська селищна рада, ТзОВ «Геоземкадсервіс», відділ з питань державної реєстрації Снятинської міської ради про визнання недійсним документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав відмовлено.

Додатковим рішенням Снятинського районного суду від 09 липня 2024 року заяву адвоката Юркевич Христини Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі № 351/1947/20 задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в рівних частинах на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20 000, 00 грн. В решті заяви відмовлено.

Не погоджуючисьіз рішенням судута додатковимрішенням судупредставник ОСОБА_1 адвокат ЗленкоВ.А.подав апеляційнускаргу,в якій ставитьпитання проскасування оскаржуваногорішення зухваленням новогопро задоволенняпозову тазміну додатковогорішення,посилаючись напорушення нормматеріального тапроцесуального права,що виразилосьу неповномуз`ясуванні судомусіх обставинсправи та неправильнійоцінці поданих неюдоказів.Зокрема,апелянт вказуєна те,що розмір земельноїділянки відповідачкизгідно кадастровогоплану,який міститьсяв розробленійтехнічній документаціїіз землеустрою,не відповідаєрозміру земельноїділянки,яка перебувалау фактичномукористуванні відповідачкина часпроведення обмірівземельної ділянкикомісією від06.09.2019р.Зі сторонивулиці Шкільнаширина земельноїділянки відповідачки(попаркану ізбетонних стовпців)складала 13м.Ширина земельноїділянки відповідачкизі сторонивулиці Шкільнавідображена втехнічній документації(накадастровому плані),розробленій назамовлення відповідачкиTOB«Геоземкадсервіс»,складає 13.76м.При цьому,експертом встановлено,що межаземельної ділянки ОСОБА_2 зі сторонивулиці Шкільна,згідно виготовленоїна їїзамовлення технічноїдокументації,проходить непо парканувідповідачки,а значнозміщена всерединуії подвір`я,в сторонужитлового будинку.Таким чином,збудований відповідачкоюпаркан зісторони вулиціШкільна таще частиназемельної ділянкиза нимзміщені всторону житловогобудинку. Письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, та поясненнями свідка - землевпорядника ОСОБА_5 , підтверджується, що під час встановлення меж земельних ділянок на території колишньої Борщівської сільської ради використовувалась, і на даний час також використовується, карта земель с.Борщів 1975 p., яка належить до земельно-кадастрової документації. Згідно даної карти, ширина земельної ділянки відповідачки зі сторони вулиці Шкільна складала 13 м. При цьому, згідно кадастрового плану земельної ділянки, який міститься в складі технічної документації із землеустрою відповідачки, ширина її земельної ділянки зі сторони вулиці Шкільна чомусь складає 13 м.76 см., тобто на 76 см. більше, а фактично, по паркану, ширина земельної ділянки відповідачки зі сторони вулиці Шкільна складає ще більше - 14 м.12 см., що підтверджено поясненнями експерта у судовому засіданні. Таким чином, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки відповідачки розроблена без урахування частини першої ст.107 ЗК України, згідно норм якого у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. Також ставить питання про зміну додаткового рішення та зменшення витрат на правову допомогу до суми 10000 грн, посилаючись на співмірність виконаної адвокатом роботи та складністю справи. Заявлена стороною сума коштів за участь її представника у розгляді справи суперечить попередньому розрахунку суми витрат та є завищеною.

01 серпня 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи заперечила. Вказує, що судом першої інстанції вірно враховано відсутність порушеного права позивачів, яке підлягає захисту в судовому порядку. Посилання в апеляційній скарзі на карту с. Борщів 1975 року не заслуговує на увагу, оскільки згідно її масштабу не є можливо визначити ширину між будівлями.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 його адвокат Зленко В. А. підтримав доводи апеляційних скарги, просить їх задовольнити.

Представник ОСОБА_2 адвокат Юркевич Х.М. заперечила доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг з таких підстав.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалюючи рішенняпро відмову узадоволені позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,суд першоїінстанції виходивз того,що є необґрунтованими твердження позивачів про те, що спірна межа між земельними ділянками сторін встановлена помилково, оскільки згідно карти земель с. Борщів 1975 р межа між господарствами сторін має проходити між спорудами із запасом відстані від будівель, належних сторонам спору. Таке посилання є некоректним, оскільки не враховує спорудження після 1975 р нових будівель на території господарств обох сторін. Судом встановлено, що як позивачі так і відповідачі проводили реконструкцію та розбудовували належні їм житлові будинки та господарські споруди, що не могло бути відображено на архівних картах. Зокрема, позивачі спорудили будівлю літньої кухні на межі земельних ділянок, а відповідачка провела добудову до належного їй житлового будинку. Суд не прийняв визнання позову Заболотівською селищною радою, як правонаступника Борщівської сільської ради, з підстав порушення процедури приватизації, оскільки таке визнання не містить жодного аргументу та мотивації, а також не відповідає фактичним обставинам у справі. Судом не встановлено порушень Борщівською сільською радою процедури приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 . Також суд вважає за необхідне зазначити, що визнання позову від імені представницького органу селищної ради, підписане представником по довіреності Д.Савичем, не відповідає вимогам закону України.

Постановляючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, приходить до переконання, що заявлені заявником до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30900 грн. є значно завищеними та вважає, що обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу є сума 20000 грн. Саме така сума буде відповідати критеріям розумності, виваженості та справедливості.

Ухвалені судом першої інстанції рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що Згідно свідоцтва про право на спадщину від 12.05.2009 р. №1564 ОСОБА_3 є власником 1/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину від 12.05.2009 р. №156 ОСОБА_1 є власником 1/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину від 05.11.2019 р. №259 ОСОБА_1 є власником 3/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .

Згідно рішення Борщівської сільської ради № 3 від 14.08.1993р. вирішено передати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,50 га. У зв`язку з тим, що немає можливості видати державний акт на право власності вирішено видати план як тимчасовий документ (т.1 а.с 174).

Згідно рішення Снятинського районного суду від 01.08.2007р. позов ОСОБА_2 до Борщівської сільської ради про встановлення права власності задоволено, встановлено право власності на житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_2 , який раніше належав ОСОБА_6 за ОСОБА_2 .

Із Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.11.2007р. слідує, що за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва на забудову садиби ОСОБА_7 (баба ОСОБА_2 ) дозволено забудову земельної ділянки в АДРЕСА_1 згідно рішення Борщівської сільської ради від 28.01.1977 р. №2. (т.1, а.с. 48).

Відповідно до плану земельної ділянки від 12.10.1977 р. ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 за рішенням виконкому Борщівської сільської ради від2.01.1977 р. №2 відведена ділянка для під забудову надвірних будівель. При цьому ширина земельної ділянки зі сторони вулиці вказана 14 м (т.1, а.с. 46).

10.08.2020 р. земельна комісія при Борщівській сільській раді обстежила земельні ділянки та склала акти №№ 32 та 33, яким користуються суміжні землекористувачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 . Комісія встановила відсутність порушень межових знаків та відсутність правовстановлюючих документів землекористувачів. Комісія зазначила, що встановлення меж має відбуватись згідно планово-картографічної документації 1975 р. та книг по господарського обліку. Також комісія відобразила графічні схеми земельних ділянок з промірами сторін для обох суміжних землекористувачів (т.1 а.с. 14, 20).

Згідно архівного витягу з рішення № 731/34/2019 Борщівської сільської ради від 12.09.2019р. вирішено затвердити акти обстеження по уточненню меж між суміжними землекористувачами, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 183).

27.11.2019 р. ОСОБА_2 звернулась із заявою до Борщівської сільської ради про погодження меж між суміжних земельних ділянок через те, що суміжники ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не погоджують акт погодження меж її земельної ділянки з суміжними землекористувачами (т. 1 а.с. 218).

Відповідно до акту №2 обстеження земельної ділянки жительки с.Борщів вул. Шкільна ОСОБА_2 від 20.12.2019р. проведено обміри земельної ділянки заявника. Розміри земельної ділянки не відповідають розмірам згідно планово-картографічної документації 1975 року, а тому комісія вважає за доцільне зробити розмежування згідно існуючих межових знаків на даний час (т.1 а.с. 192).

Відповідно до п.6 протоколу засідання постійної комісії із питань земельних відносин, охорони навколишнього середовища Борщівської сільської ради від 20.12.2019р. №6 вирішено рекомендувати сесії сільської ради затвердити акт №2 від 20.12.2019 про уточнення меж між суміжними землекористувачами в АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т.1 а.с.69).

Згідно висновком земельної комісії від 20.12.2019р., відповідно до якого, розглянувши ситуацію на місці комісія вважає за доцільне погодити межі землекористування між вказаними землекористувачами згідно виготовленої документації, порушення межових знаків не виявлено.

Відповідно до рішення Борщівської сільської ради № 832/35/2019 сьомого демократичного скликання 35 позачергової сесії від 23.12.2019р. вирішено затвердити акт уточнення меж між суміжними земелекористувачами ОСОБА_2 і межівниками ОСОБА_3 , ОСОБА_8 в АДРЕСА_2 (т.1 а.с 191).

Згідно відповіді Борщівської сільської ради від 05.02.2020р. акт обстеження земельної ділянки №2 від 20.12.2019р. та висновок є документами по розмежуванню.

Згідно довідки Борщівської сільської ради від 26.11.2020р. земельною комісією сільської ради 20.12.2019р. був складений акт №2 обстеження земельної ділянки ОСОБА_2 та 20.12.2019р. зроблений висновок земельної комісії про погодження межі землекористування між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 згідно виготовленої документації ОСОБА_2 .. Дані документи було зачитано на сесії сільської ради від 23.12.2019р. В рішенні сесії сільської ради № 832-35/2017 від 23.12.2019р. помилково написано затвердити акт уточнення меж між суміжними землекористувачами, а фактично затвердили акт погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Згідно довідки Борщівської сільської ради від 26.11.2020р. при встановленні меж земельних ділянок на території Борщівської сільської ради використовується карта-схема експлікації населених пунктів 1975 року. У 2017 році виготовлено і затверджено генплани сіл.

Відповідно до рішення № 855/36/2020 Борщівської сільської ради від 30.01.2020р. затверджено жительці с. Борщів ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_2 ; передати ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2625280601:01:001:0714, в АДРЕСА_2 на основі розробленої технічної документації із землеустрою(т.1 а.с. 195).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152 ЗК України).

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

Враховуючи заявлені у цій справі вимоги, позивач зобов`язаний довести, що рішення Борщівської сільської ради від 30.01.2020 р про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості та передачу у приватну власність №855 та державна реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 2625280601:01:001:0714 від 01.02.2020 р. ОСОБА_2 порушують права та інтереси позивачів.

Позивачі, звертаючись до суду з цим позовом та вказуючи про порушення прав, зазначали, що ОСОБА_2 незаконно набула право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2625280601:01:001:0714, оскільки відбулось фактичне її накладення на належну їм земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із висновку експерта судової земельно-технічної експертизи № 28/03/23 від 28.03.2023р. вбачається, що: площа земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) відповідно до фактичного користування становить 0,2486 га. Площа земельної ділянки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) відповідно до фактичного користування становить 0,2526 га. Конфігурація та проміри досліджуваних земельних ділянок зведені у таблицю в дослідницькій частині.

Площа ділянки, яка перебувала в користуванні ОСОБА_7 згідно карти земель с. Борщів 1975р. не відповідає площі фактичного користування цією земельною ділянкою ОСОБА_2 (як правонаступником ОСОБА_7 ). Невідповідність полягає в тому, що згідно карти земель с. Борщів, 1975 р. площа ділянки, яка перебувала в користуванні ОСОБА_7 становить 0,30 га, а площа фактичного користування цією земельною ділянкою ОСОБА_2 становить 0,2526 га. Оскільки викопіювання із карти земель с. Борщів, 1975р. не містить промірів досліджуваної ділянки та зазначеного чіткого масштабу креслення, встановити відповідність фактичним промірам ділянки неможливо. Конфігурація земельної ділянки ОСОБА_7 згідно карти земель с. Борщів, 1975р. відповідає конфігурації фактичного користування цією земельною ділянкою ОСОБА_2 (як правонаступником ОСОБА_7 ).

Площа ділянки, яка перебувала в користуванні ОСОБА_9 згідно карти земель с. Борщів, 1975 р. не відповідає площі фактичного користування цією земельною ділянкою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (як правонаступників ОСОБА_9 ). Невідповідність полягає в тому, що згідно карти земель с. Борщів, 1975 р. площа ділянки, яка перебувала в користуванні ОСОБА_9 становить 0,64 га, а площа фактичного користування цією земельною ділянкою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (як правонаступників ОСОБА_9 ) становить 0,2486 га. Оскільки викопіювання із карти земель с. Борщів, 1975р. не містить промірів досліджуваної ділянки та зазначеного чіткого масштабу креслення, встановити відповідність фактичним промірам ділянки неможливо. Конфігурація земельної ділянки ОСОБА_9 згідно карти земель с. Борщів, 1975р. частково не відповідає конфігурації фактичного користування цією земельною ділянкою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Існує порушення меж земельних ділянок відповідно до технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 , розробленої ТОВ «Геоземкадсервіс» та технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , розробленої ТОВ «Геоземпокуття». У додатку № 3 до висновку, графічно зображено межі досліджуваних земельних ділянок відповідно до даних технічних документацій із землеустрою, а саме: - (жовта штриховка межі земельної ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , площею 0,2500 га згідно із технічною документацією із землеустрою, розробленою ТОВ «Геоземпокуття»; - (синя штриховка) межі земельної ділянки з кад. Ном. 2625280601:01:001:0714, площа 0,2500 га ( ОСОБА_2 ) згідно із технічною документацією із землеустрою, розробленою ТОВ «Геоземкадсервіс»; (червона штриховка) порушення меж досліджуваних земельних ділянок. Площа накладання становить 0,0010 га (10 кв.м).

У додатку № 3 до висновку графічно зображено межі досліджуваних земельних ділянок відповідно до фактичного користування та фіолетовою штриховкою межі спірної земельної ділянки між господарствами сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2 площею 0,0020 га (20 кв.м).

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі № 449/1165/17 (провадження № 61-22096св19) зазначено про те, що згідно із пунктом 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п`ята статті 158 ЗК України). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у позасудовому порядку мають можливість скористатися визначеним у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» способом відновлення своїх порушених прав, шляхом усунення технічних помилок, і лише у разі, якщо цей спосіб виявиться недієвим, чи згоди щодо визначення конкретних меж земельних ділянок не буде досягнуто, позивачі, чиї права порушені у результаті невідповідності інформації землевпорядної документації фактичним даним щодо площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок, так і даним, визначеним державними актами, що є порушення вимог земельного законодавства, можуть звернутись до суду за захистом порушених прав.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і заперечень проти них, колегія суддів вважає відсутніми підстави для задоволення позову в частині визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та державну реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 2625280601:01:001:0714 від 01.02.2020 р. ОСОБА_2 , оскільки Борщівською сільською радою дотримано процедуру оформлення земельної ділянки; матеріали справи не містять доказів, що при прийнятті оскарженого рішення Борщівською сільською радою порушені права позивача як суміжного землекористувача.

Позивачі не довели у судовому засіданні, що їм чи їх спадкодавцю надавалась у користування та відводилась на місцевості земельна ділянка для будівництва та обслуговування житловово будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 , такий будинок та господарські споруди побудовані у встановленому законом порядку, та що приватизацією земельної ділянки відповідачкою порушені їх права на суміжну земельну ділянку.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

За правилами ч. 1ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 4 зазначеної статті визначено, що розмір таких витрат має бути співмірними із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд можеза клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Встановлено, що між ОСОБА_2 та адвокатом Юркевич Х.М. укладено договір про надання правової допомоги № 95-12/20 від 18.12.2020 р. та погоджено 19.03.2024р. акт прийому передачі, згідно якого адвокатом Юркевич Х.М. виконано роботи та надано правову допомогу на загальну суму 30900 грн.

Постановляючи рішення про стягненя 20000 грн витрат на правову допомогу, судом першої інстанції вірно враховано складність справи та виконаних адвокатом робіт, критерію необхідності подання заперечнь у справі, значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачами витрати понесені на професійну правничу допомогу не спростовані.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Ураховуючи наведене, інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Оскільки апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Зленка Віталія Анатолійовича залишено без завдолення, то колегія суддів з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат понесених відповідачем ОСОБА_2 (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи заяву представника ОСОБА_1 адвоката Зленко В.А. від 03 жовтня 2024 року про зменшення розміру витрат на правову допомогу, приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 5 000 грн (п`ять тисяч гривень) понесених витрат за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Зленка Віталія Анатолійовича залишити без задоволення. Рішення Снятинського районного суду від 27 травня 2024 року та додаткове рішення Снятинського районного суду від 09 липня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 грн (п`ять тисяч гривень) понесених витрат за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2024 року

Судді: В.Д.Фединяк

В.А.Девляшевський

І. О. Максюта