Рішення
від 21.11.2024 по справі 502/2538/23
КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/2538/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Масленикова О.А.

за участю:

секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.

прокурора ОСОБА_1

представників відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом

Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації

до

Ізмаїльської районної державної адміністрації,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України

про

визнання незаконним розпорядження та скасування розпорядження райдержадміністрації,

визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

зобов`язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

27.12.2023 року до Кілійського районного суду Одеської області надійшов позов керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване підприємство «Ліси України», Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України про визнання незаконним розпорядження та скасування розпорядження райдержадміністрації, визнання недійсним договору купівлі продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку.

В обґрунтування поданого позову вказано, що розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 20.03.2019 № 71 надано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.

Рішенням державного реєстратора Ренійської районної Державної адміністрації Федотовим Ю.Ф. від 08.04.2019 № 46348694 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1804968851223, номер відомостей про речове право 31064127).

У подальшому, ОСОБА_6 , який діяв від імені ОСОБА_4 , відповідно до договору купівлі-продажу, серія та номер 1421, посвідченого 13.08.2019 приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Юрченком М.Є., здійснено відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_5 .

Рішенням приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Юрченка М.Є. від 13.08.2019 № 48215797 зареєстровано право власності за ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку (номер відомостей про речове право 32797265).

Також, установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Поряд з цим, незважаючи, що вказана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення державної власності та у встановленому законодавством порядку не вилучалась, райдержадміністрацією неправомірно здійснено передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 , а останнім відчуження на користь ОСОБА_5 .

У зв`язку з цим, наявні підстави для усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання судом незаконним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 20.03.2019 № 71 в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 ОСОБА_4 , визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Про належність земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 до земель державного лісового фонду свідчить інформація філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» за № 224 від 11.07.2023 та за № 238 від 18.07.2023 відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 розташована на землях державного лісового фонду (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років), які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» Вилківське лісництво квартал 40.

Також, відповідно до інформацій ВО «Укрдержліспроект» № 355

від 29.04.2021 та № 2-1149 від 17.11.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 з межами її таксаційних виділів відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року та межами згідно із координатами поворотних точок знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Листом Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства від 17.05.2021 № 04-01-19/370 повідомлено, що документами, які підтверджують право власності ДП «Ізмаїльське лісове господарство» на землі Вилківського лісництва є Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство», таксаційного опису, відомостей поквартальних підсумків, карти-схеми лісонасаджень ДП «Ізмаїльське лісове господарство».

Відповідно до листа Одеської обласної державної адміністрації № 1150/5/01-46/1366/2-22 від 16.02.2022 обласна державна адміністрація не надавала добровільну відмову, згоду на вилучення, припинення права користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»), відведення будь-яким фізичним або юридичним особам або зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки.

Крім того, відповідно до листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 11.05.2021 № 92 дозвіл на вилучення з постійного користування земельної ділянки ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не надавало і підстав для такого вилучення немає.

Вказане, на думку прокурора, беззаперечно свідчить, що передана Кілійською районною державною адміністрацією з державного лісового фонду земельна ділянка на момент прийняття оспорюваного розпорядження та на теперішній час належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебувала і на даний час перебуває у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» та належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на час прийняття спірного розпорядження мав здійснювати Кабінет Міністрів України.

Відведення за рахунок державного лісового фонду земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703, площею 0,1 га супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення земель лісогосподарського призначення на землі для індивідуального дачного будівництва всупереч вимогам земельного законодавства без необхідних погоджень відповідних державних органів.

З урахуванням інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України № 21540/0/2-21 від 05.07.2021 та Одеської обласної державної адміністрації № 1150/5/01-46/1366/2-22 від 16.02.2022 про те, що рішення про зміну цільового призначення ділянки із зазначеним кадастровим номером не приймалося, вказане переконливо свідчить про те, що внаслідок прийняття усупереч вимог земельного та лісового законодавства України Кілійською районною державною адміністрацією спірного розпорядження № 71 від 30.03.2019, фактично незаконно вилучено та змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703.

Згідно даних Державного земельного кадастру та Публічної кадастрової карти вбачається, що лісова ділянка, передана у власність ОСОБА_4 , не є замкненою, а є частиною лісового масиву.

Таким чином, спірна земельна ділянка на момент її відведення перебувала у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»), відносилась до земель державного лісового фонду. Разом з тим, земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 відведено у приватну власність неуповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель лісогосподарського призначення на землі рекреаційного призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки та її відведення у приватну власність не приймав.

Біосферні заповідники включаються в установленому порядку до Всесвітньої мережі біосферних резерватів у рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» та набувають міжнародного статусу.

Відповідно до листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 16.07.2021 № 133 підставою формування кварталу 40 Вилківського лісництва було виділення кварталу 1 площу якого складають плавні та болота, землі, зайняті пісками, для яких плануються інші лісогосподарські заходи. Згідно матеріалів лісовпорядкування 1993-1994 та 2003-2004 років площа кварталу 1 Вилківського лісництва складала 386 га. При лісовпорядкуванні 2013-2014 років для кращого планування лісогосподарських робіт з кварталу 1 для створення кварталу 40 було виділено площу 29 га. Згідно матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років площа кварталу 1 складає 374,1 га. Зміна площі сталася за рахунок зміни площ інших кварталів. Зовнішні межі Вилківського лісництва з моменту створення Дунайського біосферного заповідника не змінювались.

Як зазначалось вище про належність земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 до земель державного лісового фонду свідчить інформація ВО «Укрдержліспроект» № 355 від 29.04.2021, № 2-1149 від 17.11.2023, а також інформація ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 19.05.2021 № 99, відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013 року знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»).

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство», така земельна ділянка одночасно перебуває в межах Дунайського біосферного заповідника.

Земельна ділянка, яка відведена у власність ОСОБА_4 , знаходиться у межах Дунайського біосферного заповідника та з урахуванням ст. 3, 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 3, 5 Закону України «Про екологічну мережу України» є територією та об`єктом природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, що відповідно до приписів п. «г» ч. 4 ст. 84 ЗК України унеможливлює набуття на неї права приватної власності.

Ізмаїльською окружною прокуратурою порушується перед судом питання щодо визнання незаконним та скасування розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації № 71 від 20.03.2019 р.

Отже підставами для визнання незаконним та скасування акта райдержадміністрації є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка входить до складу земель державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України», а також є територією Дунайського біосферного заповідника, вказане унеможливлює набуття права приватної власності на таку земельну ділянку, а відтак договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягає визнанню судом недійсним.

З огляду на викладене порушені правата законніінтереси державив особіОдеської обласноїдержавної (військової)адміністрації підлягаютьзахисту шляхомзобов`язання ОСОБА_5 повернути земельнуділянку площею0,1га,з кадастровимномером 5122383000:01:001:1703та має8поворотних точок,з наступнимикоординатами: № 1 координати: Х 5032448.565, Y 3310187.35; № 2 координати: Х 5032464.876, Y 3310163.566; № 3 координати: Х 5032468.17, Y 3310160.272; № 4 координати: Х 5032472.67, Y 3310159.066; № 5 координати: Х 5032477.17, Y 3310160.272; № 6 координати: Х 5032484.399, Y 3310166.217; № 7 координати: Х 5032492.157, Y 3310171.032; № 8 координати: Х 5032470.602, Y 3310202.463.

З метою реального поновлення інтересів держави у спірних правовідносинах доцільним є обрання способу захисту порушеного права у вигляді скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 : рішення державного реєстратора Ренійської районної державної адміністрації Федотова Ю.Ф. від 08.04.2019 р. № 46348694; рішення приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Юрченка М.Є. від 13.08.2019 № 48215797.

З огляду на незаконність державної реєстрації спірної земельної ділянки з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, реєстрації речових прав за ОСОБА_5 та відсутність підстав для реєстрації таких прав за їх дійсним власником Одеською обласною державною адміністрацією, на підставі ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, належним додатковим способом захисту інтересів держави є також заявлення вимоги про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 відведена за рахунок земель державного лісового фонду, судове рішення у даній справі вплине на права та обов`язки ДП «Ліси України» як спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, у постійному користуванні якого знаходяться такі землі, а також Дунайського біосферного заповідника НАН України, який відповідно до положень ч. 1 ст. 17 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» є природоохоронною, науково-дослідною установою загальнодержавного значення, що утворена з метою збереження у природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Таким чином, наявні підстави для залучення ДП «Ліси України» та Дунайського біосферного заповідника НАН України до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Спірна земельна ділянка розташована на території Смарагдової мережі НОМЕР_1 Danube Biosphere Reserve (Дунайський біосферний заповідник).

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді обласною прокуратурою скеровано до Одеської обласної державної адміністрації лист від 21.04.2022 № 12-357вих-22.

Одеською обласною державною адміністрацією листом від 06.05.2022

Обставини бездіяльності Одеської обласної державної адміністрації свідчать також і відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, які підтверджують, що з моменту набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку Одеською обласною державною адміністрацією заходи щодо звернення з відповідним позовом до суду не вживались.

Факт незвернення до суду відповідного органу влади з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав захистити інтереси громадян, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян та звернення до суду з таким позовом.

Таким чином, Одеська обласна державна адміністрація обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначеного уповноваженого органу влади.

Зважаючи на викладене, керівник Ізмаїльської окружної прокуратури просив суд у поданому позові:

1.Усунути перешкоди власнику державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 71 від 20.03.2019 «Про затвердження громадянам ОСОБА_7 та іншим (всього 5гр.) проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 5122383000:01:001:1703 у власність, виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки за рахунок земель рекреаційного призначення площею 0,1000 га (кадастровий № 5122383000:01:001:1703) і передачі її у власність ОСОБА_4 для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області.

2.Усунути перешкоди власнику державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення державного реєстратора Ренійської районної державної адміністрації Федотова Юрія Федоровича від 08.04.2019 № 46348694 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1703 за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1804968851223, номер відомостей про речове право 31064127).

3.Усунути перешкоди власнику державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703, укладеного 13.08.2019 між ОСОБА_6 , який діяв від імені ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Юрченком Максимом Євгеновичем, зареєстрованого за № 1421.

4.Усунути перешкоди власнику державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Юрченка Максима Євгеновича від 13.08.2019 № 48215797 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1703 за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1804968851223, номер відомостей про речове право 32797265).

5.Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1703 з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

6.Усунути перешкоди власнику державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання ОСОБА_5 повернути державі в особі Одеської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703, яка має 8 поворотних точок з наступними координатами: № 1 координати: Х 5032448.565, Y 3310187.35; № 2 координати: Х 5032464.876, Y 3310163.566; № 3 координати: Х 5032468.17, Y 3310160.272; № 4 координати: Х 5032472.67, Y 3310159.066; № 5 координати: Х 5032477.17, Y 3310160.272; № 6 координати: Х 5032484.399, Y 3310166.217; № 7 координати: Х 5032492.157, Y 3310171.032; № 8 координати: Х 5032470.602, Y 3310202.463.

7.Стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 16104 грн.

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 01.01.2024 року, прийнято позов до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

24.01.2024 р. від представника Ізмаїльської районної державної адміністрації надійшов відзив, в якому зазначено, що Ізмаїльська районна державна адміністрація Одеської області заперечує проти позову в повному обсязі та вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 20.03.2019 №71 надано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району за межами населеного пункту (на даний час Вилківської міської ради) Ізмаїльського району Одеської області. 08.04.2019 було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 , згідно рішення державного реєстратора Ренійської районної державної адміністрації Федотовим Ю.Ф. 13.08.2019 приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Юрченком М.Є. здійснено відчуження земельної ділянки ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 на користь ОСОБА_5 , та було зареєстровано право власності за останнім. Згідно з розділом першим поземельної книги земельної ділянки ділянку площею за кадастровим номером 5122383000:01:001:1703, що була відкрита 04.03.2019 року ОСОБА_8 (наявна в матеріалах справи) категорія зазначеної земельної ділянки «землі рекреаційного призначення». Так, зазначаємо, що жодною зі сторін чи третьою особою вказаного правочину, включно з ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не заперечувались та не оскаржувались дії стосовно відведення земельної ділянки у власність для індивідуального будівництва оскаржуваної земельної ділянки. Відповідно, Кілійська районна державна адміністрація діяла в рамках чинного законодавства на час виникнення правовідносин. Посилання на положення які врегульовують порядок використання земель лісництва є недоцільним. Спірна земельна ділянка, виходячи з матеріалів позовної заяви, розташована на землях державного лісового фонду Вилківського лісництва (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року), а таким чином, виключно на помилкову думку позивача, входить до земель ДП «Ізмаїльське лісове господарство». В такому випадку, важливо акцентувати увагу на байдужість та бездіяльність лісогосподарського підприємства, оскільки внаслідок його бездіяльності виникла наявна спірна ситуація. До моменту державної реєстрації лісовпорядковані ділянки не є об`єктом цивільних прав. Законодавець неодноразово звертає увагу та покладає обов`язок на лісогосподарські підприємства здійснити державну реєстрацію прав постійного користування наданими земельними ділянками, що в свою чергу, згідно матеріалів справи ігнорується ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Як вбачається з розпорядження Кілійської районної державної організації від 20.03.2012 №71, та похідних документів стосовно державної реєстрації, земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 мала категорію «землі рекреаційного призначення», а не «землі природно-заповідного фонду». Враховуючи, відсутність будь-якого доказу, який би нівелював статус спірних земельних ділянок, як земель рекреаційного призначення, позиція позивача в цій частині є недоведеною. Відтак, застосування до виниклих правовідносин законодавства, яке врегульовує порядок використання земель природно-заповідного фонду с неналежним. В зв`язку з зазначеним, представник відповідача просив прийняти відзив на позовну заяву, відмовити в задоволенні вищезазначеного позову в повному обсязі.

26.01.2024 р. представником третьої особи Дунайського біосферного заповідника Національної академії наук України, надано відзив на позовні вимоги, в якому зазначено, що адміністрація Дунайського біосферного заповідника НАН України вважає, що докази, викладені в позовних заявах Ізмаїльської окружної прокуратури, є логічними, цілком обґрунтованими і системними. Окремі із цих доказів сформовані з залученням матеріалів, які заповідник надавав прокуратурі. Заповідник підтримує вимоги позовних заяв і просить суд задовольнити їх в повному обсязі. Як третя сторона, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, просили суд розглядати вищезазначену справу без участі Дунайського біосферного заповідника НАН України.

30.01.2024 р. відповідачем ОСОБА_5 було надано відзив на позовну заяву, в якій він зазначив, що наскільки йому відомо, у 2017 році розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області громадянам України ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , у яких він придбав земельні ділянки. На підставі наданих дозволів відповідно до законодавства України ТОВ Бюро проектування та експертизи, було розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вище перелічених громадян. Розпорядженнями Кілійської районної державної адміністрації (наявні в матеріалах справи) було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області, а також передано у власність громадян: ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: - 5122383000:01:001:1700 площею 0,1000га-гр. ОСОБА_16 ; -5122383000:01:001:1701 площею 0,1000га-гр. ОСОБА_11 ; - 5122383000:01:001:1702 площею 0,1000га-гр. ОСОБА_7 ; -5122383000:01:001:1703 площею 0,1000га-гр. ОСОБА_4 ; - 5122383000:01:001:1634 площею 0,1000га - гр. ОСОБА_9 ; - 5122383000:01001:1699 площею 0,1000га -гр. ОСОБА_12 ; - 5122383000:01001:1442 площею 0,1000га -гр. ОСОБА_13 ; - 5122383000:01001:1446 площею 0,1000га - гр. ОСОБА_14 ; - 5122383000:01001:1443 площею 0,1000га - гр. ОСОБА_15 . Таким чином, громадянами України ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 було у встановленому законодавством порядку отримано у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації земельні ділянки рекреаційного призначення з Цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва. Належним та підтверджуючим доказом того, що вищезазначені земельні ділянки відносяться саме до земель рекреаційного призначення, а не до земель природно-заповідного, природоохоронного призначення та земель лісогосподарського призначення, є матеріали Схем землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель Кілійського району Одеської області. Відповідно до Проекту районного планування Кілійського сільського адміністративного району Одеської області 1983 року територія спірної земельної ділянки входить в межі курортно-рекреаційної зони та відноситься до: - зони та об`єктів рекреації, охоронюваних ландшафтів (проектний період); зарезервована під піонерські табори, табори труду та відпочинку, заклади короткочасного відпочинку, короткочасний відпочинок. Дана територія не відноситься до території заповідників, лісів та лісопитомників, які також позначені на проектному плані. Крім цього, додатковим доказом того що території спірних земельних ділянок не відноситься до земель природно - заповідного фонду та лісогосподарського призначення є Схема планування території Кілійського району Одеської області, розробленою в 2015 році. На доданій Схемі чітко зображено, що об`єкти природно-заповідного фонду, в т.ч. Дунайський біосферний заповідник, а також землі державного лісового фонду зазначені на даній Схемі планування території району, не включають до свого складу спірні земельні ділянки. В 2002 році було розроблений проект «Коригування детального плану території рекреаційної зони в районі с. Приморське Кілійського району Одеської області». Територія спірних земельних ділянок знаходиться між об`єктом №110 (відповідно до експлікації закладів відпочинку - база відпочинку Військової частини НОМЕР_2 ) та охоронною зоною від берегу Чорного моря, на північ від об`єкту № 109 (б/в « ОСОБА_17 »). Відповідно до умовних позначень територія спірної земельної ділянки відноситься до меж розробки проекту (рекреаційної зони) та територій «неудоб`я». Відповідно до таблиці Баланс території відноситься до «А. Рекреаційна зона. 5. Інші території (неудоб`я), та територій, виділених для будівництва баз відпочинку та кемпінгів». Зазначений проект містобудівної документації отримав багато погоджень повноважних органів, в тому числі, але не виключно: - лист Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області екології та природних ресурсів в Одеській області «Висновок по схемі коригування детального плану території рекреаційної зони в районі с. Приморське Кілійського району Одеської області, Кілійська райдержадміністрація від 27.01.2004 року № 6638/03-06-09; лист Дунайського біосферного заповідника від 04.09.2004 № 160; - комплексний експертний висновок «208/04» Укрінвестекспертизи Державного комітету України з будівництва та архітектури Одеської обласної служби. Проте, вище перелічені документи на підставі постанови слідчого управління ГУ МВС України у Одеській області від 12.08.2015 p. були витребувані в межах досудового розслідування внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013170310000016 від 16.10.2013 p. Детальний план території земельної ділянки в адміністративних межах Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту) з метою індивідуального дачного будівництва був розроблений на підставі розпорядження районної державної адміністрації від 06.01.2017p № 29 «Про розробку детального плану території земельної ділянки в адміністративних межах Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту) для індивідуального дачного будівництва». Прошу звернути увагу суду, на той факт, що у визначений законодавством строк зауважень від громадськості, а також від псевдовласників та псевдокористувачів спірних земельних ділянок (Одеська обласна державна адміністрація, ДСП «Ліси України» та Дунайський біосферний заповідник), розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею, не надходило. Це підтверджується також протоколом громадських слухань. Після проведення процедури громадських слухань у відповідності до абз. 2ч. 8 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план був затверджений розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 03.03.2017 року № 139 «Про затвердження детального плану території земельної ділянки в адміністративних межа Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту) для індивідуального дачного будівництва». Вищевказаними розпорядженнями Кілійської районної державної адміністрації земельні ділянки віднесено до земель рекреаційного призначення з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва. Щодо наявності повноважень у Кілійської районної державної адміністрації стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування станом на час звернення вище перелічених громадян із відповідними заявами (станом па 05.12.2016 року) та прийняття спірних розпоряджень районною державною адміністрацією необхідно зазначити, що такими повноваженнями адміністрація була наділена. На час прийняття розпорядження Кілійською районною адміністрацією щодо спірної земельної ділянки не було та на даний час відсутня інформація або підтвердження, що ділянка відноситься до випадків, передбачених ч. 9 ст. 149 ЗКУ: ділянка не була передана в постійне користування, не є ріллею, на ділянці відсутні багаторічні насадження та ліси (підтверджується довідками та інформацією органу по земельних ресурсах та відповідною документацією із землеустрою та містобудівною документацією, які додаються до даного відзиву), ділянка не належить до інших випадків, передбачених ст. 149 ЗКУ, та не є ділянкою сільськогосподарського призначення (ч. 4 ст. 122 ЗКУ). Саме на підставі розпоряджень Кілійської районною державною адміністрацією «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області землевпорядною організацією були розроблені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та погоджені з відповідними органами. В подальшому також з дотриманням вимог чинного законодавства України було придбано у власність шляхом купівлі на підставі цивільно-правових угод вищевказаних земельних ділянок. Подальші нотаріальні дії щодо купівлі - продажу земельних ділянок мною також відповідали вимогам цивільного законодавства, а оскаржуються прокуратурою лише як такі, що стали наслідками «незаконних» (на думку позивача) дій Кілійської районної державної адміністрації. Щодо посилань прокуратури у позовній заяві на віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення та знаходження їх в постійному користуванні ДСП «Ліси України» відповідач вважає такі безпідставними. До позовної заяви не наданий доказ, а саме державний акт на право постійного користування землею або витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно, що посвідчує право власності або користування ДСП «Ліси України». З якихось інших відкритих офіційних джерел або реєстрів також не вбачається наявності документів, що посвідчують ці права ДСП «Ліси України» у відповідності до ст.ст. 125, 126 ЗКУ. Натомість, прокуратура у своєму позові, посилається на інформацію філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»» відображену у листі. Спеціальна норма Закону (ч.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України) діє як виключення з загальних правил за наявності двох умов:- Право постійного користування підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, а не інформацією філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», - Надані державним та комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам та установам земельних ділянок у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України (01.01.2002 року). Доказів надання земельних ділянок ЛСП «Ліси України» до 01.01.2002 року прокуратурою не надано. Натомість Позивач та ДСП «Ліси України» посилаються виключно на матеріали 2013-2014 років, якими нібито підтверджується право ДСП «Ліси України» на спірну земельну ділянку, а не на документи до набрання чинності Земельним кодексом України (01.01.2002 року). У відповідності до ст.ст. 125, 126 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Спеціальна норма законодавства щодо тимчасового посвідчення права на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування діє лише для постійного користування, а не права власності. А тому не може бути права власності на землі лісництва без реєстрації права власності в державному реєстрі прав та без формування ділянки з присвоєнням кадастрового номеру. Крім цього, додані до позову у якості доказів графічні матеріали «Карта земель ДП «Ізмаїльське лісове господарство» з схематичним зображенням самозайнятих ділянок з кадастровими номерами згідно листа...» та «Фрагмент публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кв. 1,40 Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльський лісгосп» та межами земельних ділянок згідно наданих кадастрових номерів за станом на 01.01.2014 p.» не є планово-картографічними матеріалами лісовпорядкуванняю. Також відсутні докази того, що надані до позову матеріали були погоджені та затверджені, а відповідно можуть вважатись матеріалами лісовпорядкування та створювати якісь правові наслідки. Проте в доданих матеріалах лісовпорядкування організаціями. Схеми виконані не в масштабі, в поганій якості, не містять інформацію про виконавців і т.д., а також не відповідають законодавству та нормативам щодо створення карт, схем та інших матеріалів. Необхідно зазначити, що до позову не додані матеріали лісовпорядкування на «оновленій картографічній основі», в тому числі координати земельної ділянки в УСК-2000, яка нібито знаходиться в постійному користуванні ДСП «Ліси України». Без наявності координат земельної ділянки неможливо визначити накладення меж спірної земельної ділянки ДСП «Ліси України». Також у позові не відповідають дійсності твердження, що згідно даних Державного земельного кадастру та Публічної кадастрової карти вбачається, що лісова ділянка, передана у власність, не є замкненою, а є частиною лісового масиву. За наявною інформацію спірна земельна ділянка ніколи не була ділянкою/частиною лісового масиву, що підтверджується також даними органу по земельних ресурсах, відповідно документацією із землеустрою та містобудівною документацією. Якщо б у Відділу у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та в Держгеокадастрі була інша інформація щодо статусу спірної земельної ділянки, то вони б про це зазначили в своїх вихідних даних, висновках, в т.ч. державної землевпорядної експертизи, та не надали б погодження на передачу земельної ділянки у власність. Рішення суду по справі № 2-а-13665/08/1570 прийняте за позовом ТОВ «Авалон-2005», що користується земельною ділянкою з кадастровим номером 5122383000:02:001:0002. А ця земельна ділянка на 1000 метрів ближче до заліснених земель Вилківського лісництва, ніж земельна ділянка, щодо якої подав цей позов. Крім того, на території рекреаційної зони с. Приморське багато десятиліть розташовані бази відпочинку, які схематично зображені в проекті детального планування Кілійського району та більш детально значна частина яких зображена в проекті «Коригування детального плану території рекреаційної зони в районі с. Приморське Кілійського району Одеської області» 2002 року. Щодо посилань прокуратури у позовній заяві на віднесення спірних земельних ділянок до земель природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення вважає такі безпідставними. Президент України не постановив та не вирішив своїм Указом питання надання земельних ділянок ДБЗ в користування і не міг це вирішити, тому що у нього відсутні були такі повноваження. Частина земель, про які йдеться в Указі Президента України, дійсно передана Дунайському біосферному заповіднику відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-ОД № 001676. Але передачі земельних ділянок, видачі державного акту та реєстрації права користування за Дунайським біосферним заповідником передувало, рішення Одеської обласної ради від 23.06.2001 року № 322-ХХІІІ. Про це рішення зазначено в держ.акті. Проте Позивач не надав доказів саме «передачі» земельної ділянки в користування повноважним органом, наприклад на час 1998 року - Одеською обласною радою. Не наданий також державний акт на право постійного користування на землю, щодо якої виник даний судовий спір. Відсутня також державна реєстрація прав на земельну ділянку за Дунайським біосферним заповідником. Позивач штучно підмінює поняття «визначення меж природно-заповідного фонду» та формування земельної ділянки, тому що відповідно до положень ч. 1 ст. 79 ЗКУ земельна ділянка - це частина земної поверхні не тільки з установленими межами, а й з певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до схеми тимчасового зонування ДБЗ спірна земельна ділянка не входить до його території. Крім того, відповідно до схеми тимчасового зонування ДБЗ найближче до спірної земельної ділянки знаходиться зона антропогенних ландшафтів. Необхідно зазначити, що спірна земельна ділянка не входить до складу прибережної захисної смуги, а лише межує з нею. Це питання досліджувалось на стадії розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_11 (сусідньою земельною ділянкою зі спірною). Однак, попри наявність відповідних вимог до позовної заяви не додані докази розробки та затвердження у відповідності до чинного законодавства проекту організації території Дунайського біосферного заповідника, в т.ч. щонайменше наступні складові проекту: копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку заповідника; - карти, виконані на топографічній основі у зручному для користування масштабі (1:10000 - 1:100000) меж заповідника, функціонального зонування території заповідника з позначеними на ній межами інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що розташовані на території заповідника, проектного плану; картографічні матеріали у форматі геоінформаційних систем, виконані на ортофотопланікадастрової карти (плану) та в електронній схемі; геоінформаційиі системи; супутникові на інші зображення, меж заповідника в державній геодезичній системі координат УСК-2000. Без надання наведених вище доказів у позивача немає підстав стверджувати, що спірна земельна ділянка входить до складу Проекту організації території Дунайського біосферного заповідника, не кажучи навіть про належність у відповідності до ст. 79, 79-1, 125/126 ЗКУ до земель постійного користування Дунайського біосферного заповідника. Тобто, підсумовуючи викладене вбачається, що позовні вимоги прокуратури є абсолютно безпідставні, сформовані на неналежних доказах та спотворюють дійсні обставини даної справи. Зважаючи на вищезазначене, відповідач просив суд врахувати правову позицію викладену у даному відзиві, відмовити Ізмаїльській окружній прокуратурі у задоволені її позовних вимог повністю та скасувати арешт на належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, що є предметом спору у даній справі.

07.02.2024 р. представником відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_3 було надано відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що вони позовні вимоги вважають необґрунтованими, а приватизацію спірної земельної ділянки законною, з огляду на наступне. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії є рішення про затвердження Схем, які, зокрема містять картографічні матеріали з кольоровим маркування категорій земель, зокрема. Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель Кілійського району містять погодження в тому числі органу по лісовому господарству та органу у сфері охорони навколишнього природного середовища, що свідчить також про згоду та обізнаність зазначених органів про належність спірної земельної ділянки до категорії земель рекреаційного призначення, а не до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та земель лісогосподарського призначення. Про це ж свідчить проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах села Приморське на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, а саме: експлікація розподілу земель с. Приморське за категоріями земель, а також, свідчить про те, що земель лісогосподарського призначення на території села не має. Детальний план території земельної ділянки в адміністративних межах Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту) з метою індивідуального дачного будівництва, був розроблений на підставі розпорядження районної державної адміністрації від 06.01.2017р №29 «Про розробку детального плану території земельної ділянки в адміністративних межах Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту) для індивідуального дачного будівництва». Відповідно до вимог законодавства, детальний план території пройшов процедуру громадських слухань. Оголошення щодо проведення громадських слухань було надруковане в газеті «Наше время» № 5-6 (2332-2333) від 24.01.2017 р. Необхідно зазначити, що зауважень від громадськості, в т.ч. від власників та користувачів земельних ділянок (якими себе, судячи с позову Прокуратури, вважають Одеська обласна державна адміністрація, ДСП «Ліси України» та Дунайський біосферний заповідник), розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею, не надходило. Це підтверджується також протоколом громадських слухань. Після проведення процедури громадських слухань у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план був затверджений розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 03.03.2017 року № 139 «Про затвердження детального плану території земельної ділянки в адміністративних межа Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва». Після чого, 05.12.2016 року, ОСОБА_4 звернувся з заявою (клопотанням) до Кілійської РДА щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, площею 0,10 га, за рахунок земель рекреаційного призначення Приморської сільської ради Кілійського району, Одеської області. Через чисельні внесення змін до Земельного кодексу України (станом на кінець 2016 року було прийнято більше 100 Законів про внесення змін до ЗКУ з тисячами правок, станом на сьогодні орієнтовно 170 Законів) ч. 8 ст. 122 ЗКУ не була узгоджена зі ст. 149 ЗКУ, яка станом на дату прийняття визначала не «випадки передачі земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування», а «Порядок вилучення земельних ділянок». А це два зовсім протилежних процеси. Під час розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_18 така довідка була надана Відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 34-15-23.1515-24/168-17 від 27.03.2017 р. Відповідно до цієї довідки, земельна ділянка площею 0,1000 га рахується як: - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (гр.67) - 0,1000 га, з них інші (гр.71) - 0,1000 га. Відповідно до матеріалів Схем категорія вказаної земельної ділянки - землі рекреаційного призначення. Необхідно звернути увагу на те, що відповідно до Наказу Державного комітету статистики України 05.11.98 № 377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення» починаючи зі звіту за 1998 рік були затверджені та введені у дію Форми державної статистичної звітності, які велись на постійній основі інженерами-землевпорядниками, районними відділами земельних ресурсів та іншими органами влади та зберігались в районних відділах земельних ресурсів, зокрема: N 6-зем "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності" (річна); N 2-зем "Звіт про землі, які перебувають у власності й користуванні" (піврічна). Також у районних відділах земельних ресурсів багато років зберігався Фонд документації із землеустрою, в даному випадку вся документація із землеустрою та картографічні матеріали колишнього Кілійського району, всі державні акти на право власності та постійного користування землею, договори оренди землі. Крім того, районними відділами земельних ресурсів до 2013 року здійснювалась реєстрація прав на земельні ділянки та вівся державний реєстр землі та земельний кадастр, а з 2013 року, ведеться державний земельний кадастр, отже володіли всією повнотою інформації щодо дійсної категорії земель спірної земельної ділянки та надали інформацію (довідку) яка підтверджує належність земельної ділянки до земель рекреаційного призначення. Про це ж свідчать і матеріали Схем. Додатково слід зазначити, що відповідно до Проекту районного планування Кілійського сільського адміністративного району Одеської області 1983 року, територія спірної земельної ділянки входить в межі курортно-рекреаційної зони та відноситься до зони та об`єктів рекреації, охоронюваних ландшафтів (проектний період),зарезервована під піонерські табори, табори труду та відпочинку, заклади короткочасного відпочинку, короткочасний відпочинок та не відноситься до території заповідників, лісів та лісопитомників, які також позначені на проектному плані. Те, що спірна земельна ділянка не відноситься також до земель природно-завповідного фонду та лісогосподарського призначення підтверджується також Схемою планування території Кілійського району Одеської області, розробленою в 2015 році. Об`єкти природно-заповідного фонду, в т.ч. Дунайський біосферний заповідник, а також землі державного лісового фонду зазначені на даній Схемі, але спірна земельна ділянка не входить до їх складу. Враховуючі те, що спірна земельна ділянка відносилась до категорії земель - земель рекреаційного призначення та, відповідно, місцерозташування земельної ділянки відповідало містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, відповідало вимогам законів, у Кілійської РДА були відсутні підстави відмовляти у наданні дозволу на формування земельної ділянки. На підставі розпорядження Кілійської районною державною адміністрацією № 12 від 06.01.2017 року «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області» землевпорядною організацією був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та погоджений з відповідними органами. Вказаний вище проект землеустрою пройшов процедуру державної експертизи землевпорядної документації, за результатами якої був наданий висновок від 08.12.2017 № 2020-17, з деякими пропозиціями та зауваженнями, що не стосуються предмету спору у даній судовій справі. Про позитивне доопрацювання та врахування у проекті зазначених раніше експертом зауважень стоїть відповідна відмітка, підпис та печатка. Після отримання відповідних погоджень, та висновків, спірна земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі, їй присвоєно кадастровий номер: 5122383000:01:001:1703. На підставі вищезазначеного Кілійська РДА прийняла розпорядження від 20.03.2019 №71, «Про затвердження громадянам ОСОБА_7 та іншим(усього 5 чол.) проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області. Враховуючі вищезазначене, процедура відведення земельної ділянки та передачі у власність була виконана законною, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В подальшому, у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 на спірну земельну ділянку було зареєстровано право власності. Прокуратура у своєму позові стверджує, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду та знаходиться в постійному користуванні ДСП «Ліси України». До позову не наданий доказ, а саме державний акт на право постійного користування землею або витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно, що посвідчує право власності або користування ДСП «Ліси України». З якихось інших відкритих офіційних джерел або реєстрів також не вбачається наявності документів, що посвідчують ці права ДСП «Ліси України» у відповідності до ст.ст. 125, 126 ЗКУ. Це також не заперечується і самою Прокуратурою. Так, позивач у своєму позові (сторінка 5 позову) зазначає, що про належність земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 до земель державного лісового фонду свідчать інформації філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»» за № 224 від 11.07.2023 та за № 238 від 18.07.2023 відповідно до яких спірна земельна ділянка, розташована на землях державного лісового фонду (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років), які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» Вилківське лісництво квартал 40. Право постійного користування підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, а не якоюсь «інформації філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»» за № 224 від 11.07.2023 та за № 238 від 18.07.2023». Надані державним та комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам та установам земельних ділянок у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України (01.01.2002 року). Докази надання земельних ділянок ДСП «Ліси України» до 01.01.2002 року у позові відсутні. В позові Прокуратура та ДСП «Ліси України» посилаються лише на матеріали 2013-2014 років, якими нібито підтверджується право ДСП «Ліси України» на спірну земельну ділянку, а не на документи до набрання чинності Земельним кодексом України (01.01.2002року). У позові Позивач (на сторінці 8) також зазначає, що листом Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства від 17.05.2021 № 04-01-19/370 повідомлено, що документами, які підтверджують право власності ДП «Ізмаїльське лісове господарство» на землі Вилківського лісництва є Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство», таксаційного опису, відомостей поквартальних підсумків, карти-схеми лісонасаджень ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Також це зазначено в листі ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 19 травня 2021p № 99.Спеціальна норма законодавства щодо тимчасового посвідчення права на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування діє лише для постійного користування, а не права власності. А тому не може бути права власності на землі лісництва без реєстрації права власності в державному реєстрі прав та без формування ділянки з присвоєнням кадастрового номеру. Додані до позову у якості доказів графічні матеріали «Карта земель ДП «Ізмаїльське лісове господарство» зі схематичним зображенням самозайнятих ділянок з кадастровими номерами, «Фрагмент публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кв. 1;40 Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльський лісгосп» та межами земельних ділянок згідно наданих кадастрових номерів за станом на 01.01.2014 р.» не є планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування у відповідності до ст. 48 та ч. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, та Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2023 р. № 112. До позову не додані, а відповідно можна вважати, що відсутні докази того, що надані до позову матеріали були погоджені та затверджені, а відповідно можуть вважатись «матеріалами лісовпорядкування» та створювати якісь правові наслідки. На зазначених вище нібито матеріалах лісовпорядкування відсутня інформація або підтвердження того, що вказані графічні матеріали виконані лісовпорядними організаціями. Схеми виконані не в масштабі, в поганій якості, не містять інформацію про виконавців і т.д., а також не відповідають законодавству та нормативам щодо створення карт, схем та інших графічних матеріалів. Необхідно зазначити, що до позову не додані матеріали лісовпорядкування на «оновленій картографічній основі», в тому числі координати земельної ділянки в УСК-2000, яка нібито знаходиться в постійному користуванні ДСП «Ліси України». Без наявності координат земельної ділянки неможливо визначити накладання меж спірної земельної ділянки на межі ДСП «Ліси України». Відповідно до інформації, зазначеної у довідці Відділу у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 27.03.2017 року №34-15-23.1515-24/168-17, а також іншою землевпорядної та містобудівної документації, земельна ділянка площею 0,1000 га рахується як: - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (гр.67) - 0,1000 га, з них інші (гр.71) - 0,1000 га. Виходячи з цього, на спірній земельній ділянці були відсутні ліси, а також відсутні докази що землі надані в користування або власність в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства, то спірна земельна ділянка не могла зовсім бути об`єктом лісовпорядкування. Також у позові (сторінка 12 позову) Прокурор хибно стверджує, що згідно даних Державного земельного кадастру та Публічної кадастрової карти вбачається, що лісова ділянка, передана у власність ОСОБА_18 , не є замкненою, а є частиною лісового масиву. За наявною інформацію спірна земельна ділянка ніколи не була ділянкою/частиною лісового масиву, що підтверджується також даними органу по земельних ресурсах, відповідно документацією із землеустрою та містобудівною документацією. Крім того, за наявною інформацією, проект відведення земельної ділянки, обов`язковість якого передбачений як Земельним кодексом Української РСР 1970 р. (на даний момент вже втратив чинність), Земельним кодексом України 1990 р. (на даний момент вже втратив чинність) так і Земельним кодексом України 2001 року (чинний на даний час) та іншими законодавчими актами України не виготовлявся та межі в натурі (на місцевості) не визначались. Враховуючі вищезазначене, якщо б у Відділу у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та в Держгеокадастрі була інша інформація щодо статусу спірної земельної ділянки, то вони б про це зазначили в своїх вихідних даних, висновках, в т.ч. державної землевпорядної експертизи, та не надали б погодження на передачу земельної ділянки у власність. Додатково слід зазначити,що в ухвалі від 02.06.2011року, по справі № 2-а-13665/08/1570 Одеський апеляційний адміністративний суд встановив, що ДП «Ізмаїльське лісове господарство» державного акту на право постійного користування земельними ділянками та території рекреаційної зони с. Приморське, Кілійського району - не отримувало, детальним планом території рекреаційної зони с. Приморського не передбачено знаходження лісів та земель лісогосподарського призначення на його території, таким чином, землі рекреаційного призначення с. Приморське Кілійського району не повинні бути включені до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Крім того, відповідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України N 767 від 27.09.1995р. «Про затвердження Порядку ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру»(яка діяла у період з 27.09.1995р. по 20.06.2007р. час в який склалися спірні відносини) державні органи лісового господарства Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя щорічно подають місцевим землевпорядним органам показники державного лісового кадастру з урахуванням поточних змін для ведення ними державного земельного кадастру. Проте, ні в управлінні земельних ресурсів Одеської області, яке проводило експертизу проекту землеустрою, ні у відділу земельних ресурсів Кілійського району Одеської області даних щодо знаходження земель ДП «Ізмаїльського лісового господарства» на території рекреаційної зони с. Приморського, Кілійського району, немає. Також, цієї інформації немає в жодній службі, які погоджували проект землеустрою та проект детального плану території рекреаційної зони с. Приморського Кілійського району. Не надали пояснень та підтвердження і стосовно відсутності в землевпорядних органах показників державного лісового кадастру, які щорічно надаються державними органами лісового господарства АРК, областей, міст Києва та Севастополя відповідно до п.8 постанови КМУ №767 від 27.09.1995 року «Про затвердження Порядку ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру». Вказане рішення суду прийняте стосовно однієї і тої же території рекреаційної зони с. Приморське та свідчить також про відсутність правових підстав вважати, що рекреаційна зона с. Приморське та, відповідно, спірна земельна ділянка знаходиться на землях постійного користування ДСП «Ліси України». Необхідно також відзначити, що рішення суду по справі № 2-а-13665/08/1570 прийняте за позовом ТОВ «Авалон-2005», що користується земельною ділянкою з кадастровим номером 5122383000:02:001:0002. А ця земельна ділянка на 1000 метрів ближче до заліснених земель Вилківського лісництва, ніж спірна земельна ділянка. Крім того, на території рекреаційної зони с. Приморське багато десятиліть розташовані бази відпочинку, з яких, на даний час оформили кадастрові номери та мають в користування земельні ділянки. Розташовані ці бази між залісненими землями Вилківського лісництва та спірною земельною ділянкою. Тобто, судячи з думки Прокуратури також знаходяться на землях лісового фонду. Але по ділянкам баз відпочинку Прокуратура позов не подавала, що опосередковано підтверджує неналежність цих земель до земель лісового фонду, а спірної земельної ділянки і тим більше. Необхідно також звернути увагу суду на лист ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 16 липня 2021 р. № 133, яким ДП визнає помилки в розрахунку площі, а саме:- в п.1.: …Визначити площу 8.9 га на яку зменшилася площа Вилківського лісництва після лісовпорядкування 2013-2014 років не представляється можливим (помилки в роботі лісовпорядкування).- в п.2.: …При створені у 1998 рік Дунайського біосферного заповідника до його складу увійшла з вилученням із земель Держлісгоспу площа 7143.0 га та без вилучення 11564.0 га (помилка роботи лісовпорядкування на 9.0 га).- в п.4. невідповідність площ між 1993-1994 та 2003-2004 років на 12 га: …Згідно матеріалів лісовпорядкування 1993-1994 та 2003-2004 років площа квартала 1 Вилківського лісництва складала 386.0 га. При лісовпорядкуванні 2013-2014 років для кращого планування лісогосподарських робіт з кварталу 1 для створення кв. АДРЕСА_1 було виділено пл..29.0 га. Згідно матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років площа квартала 1 складає 374.1 га .Тобто низька якість виконання робіт по обліку лісів та виготовлення картографічних матеріалів лісовпорядкування призводить до допущення помилок. Але ці помилки ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не точні. Як показує практика, при проведенні необхідних високоточних геодезичних вимірювань при проведенні землеустрою, помилки будуть значно більшими. За наявною інформацією, на території Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, до складу якої входить с. Приморське та територія колишньої Приморської сільської ради Кілійського району, проводилась інвентаризація земельних ділянок лісогосподарського призначення. За результатами документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сформовані земельні ділянки та внесені до Державного земельного кадастру - земельні ділянки земель лісогосподарського призначення (Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, 09.03 Для цілей підрозділів 09.01-09.02, 09.04-09.05 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду). За відповідною процедурою точність виконання вимірювань при виконанні землевпорядних та геодезичних робіт є високоточною (помилки вимірювань вираховуються декількома сантиметрами). Одна з цих земельних ділянок кадастровий номер 5122310300:01:001:0145, знаходиться найближче інших до спірної земельної ділянки але навіть не межує з нею та знаходиться на відстані 450 метрів, що свідчить про те, що навіть за умови грубих геодезичних помилок спірна земельна ділянка не належить до земель лісогосподарського призначення. Звертаємо увагу суду на те, що частина земель, про які йдеться в Указі Президента України, дійсно передана Дунайському біосферному заповіднику відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-ОД № 001676 (копія державного акту наявна в додатку до позову Прокуратури). Передачі земельних ділянок, видачі державного акту та реєстрації права користування за Дунайським біосферним заповідником передувало, наприклад, рішення Одеської обласної ради від 23.06.2001 року № 322-ХХІІІ. Про це рішення зазначено в Державному акті. Але Позивач не надав доказів саме «передачі» земельної ділянки в користування повноважним органом, наприклад на час 1998 року Одеською обласною радою. Не наданий також державний акт на право постійного користування на землю, щодо якої виник даний судовий спір. Відсутня також державна реєстрація прав на земельну ділянку за Дунайським біосферним заповідником. Позивач штучно підмінює поняття «визначення меж природно-заповідного фонду» та формування земельної ділянки, тому що відповідно до положень ч. 1 ст. 79 ЗКУ земельна ділянка - це частина земної поверхні не тільки з установленими межами, а й з певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до схеми тимчасового зонування Дунайського біосферного заповідника, спірна земельна ділянка не входить до його території (графічне зображення додається). Крім того, відповідно до схеми тимчасового зонування заповідника, найближче до спірної земельної ділянки знаходиться зона антропогенних ландшафтів. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 2 лютого 2004 року № 117/2004 з метою відновлення судноплавства в українській частині дельти ріки Дунаю віднесено землі прибережної захисної смуги його проток та прилеглу частину акваторії Чорного моря в межах території Дунайського біосферного заповідника до зони антропогенних ландшафтів з обмеженням у них господарської діяльності відповідно до статей 89 і 90 Водного кодексу України. Крім того, відповідно до схеми тимчасового зонування Дунайського біосферного заповідника до зони антропогенних ландшафтів включається північна частина о. Єрмаків, Жебриянівська гряда, городні ділянки та пасовища навколо м. Вилкового, прибережна захисна смуга проток р. Дунаю (Новостамбульське, Очаківське гирла) та прилегла частина акваториї Чорного моря - 8145,9 гектара. Рекреаційна зона с. Приморське та, відповідно спірна земельна ділянка як складова рекреаційної зони, не зазначена як така, що входить до зони антропогенних ландшафтів. Рекреаційна зона с. Приморське також не входить до зони регульованого заповідного режиму та заповідної зони Дунайського біосферного заповідника Без надання доказів у позивача немає підстав стверджувати, що спірна земельна ділянка входить до складу Проекту організації території Дунайського біосферного заповідника, не кажучи навіть про належність у відповідності до ст. 79, 79-1, 125, 126 ЗКУ до земель постійного користування Дунайського біосферного заповідника. Зі змісту відповіді на адвокатський запит від 09.01.2024 року, Дунайського біосферного заповідника, вбачається, що у визначенні меж території заповідника, заповідник, орієнтуються на межі Вилківського лісництва і повідомляє, що вони були встановлені, згідно Проекту створення Дунайського біосферного заповідника та у відповідності до Планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування спільно з лісниками, заповідником встановлені межові знаки у вигляді бетонних стовпів з написом, що це є межі Дунайського біосферного заповідника. З огляду на те, що на п. 6) запиту: «Чи проводилась інвентаризація земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення на території Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, до складу якої входить с. Приморське та територія колишньої Приморської сільської ради?» відповіді надано не було, вбачається, що межі Дунайського біосферного заповідника не встановлені, а вищезазначені стовпи з написом, встановлені незаконно. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. Одеська обласна державна адміністрація уповноважена, розпорядження, підпорядкованих їй місцевих державних адміністрацій скасовувати своїм розпорядженням у зв`язку з невідповідністю їх чинному законодавству, а якщо вбачає невідповідність чинному законодавству у рішеннях Одеської обласної, або міської ради має позиватися до суду щодо визнання таких актів незаконними. Тобто, облдержадміністрація сама спроможна відновити державні інтереси, що вона на протязі свого існування системно робила і захисту прокурора в цій частині не потребує. Однак, як вже зазначалось вище, спірна земельна ділянки віднесена до категорії земель-землі рекреаційного призначення і не належить до земель лісогосподарського призначення. А тому, цілком логічно, що розпорядження голови Кілійської районної державної адміністрації і про затвердження детального плану територій, і про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки і про передачу у власність спірної земельної ділянки, не були визнаними такими, що не відповідають чинному законодавству. Державним органом, який має повноваження на здійснення захисту інтересів держави та на державний контроль за використанням та охороною земель є Держгеокадастр та його територіальні підрозділи, які не вбачали порушень передачі у власність спірної земельної ділянки. Не зважаючи на те, що Прокуратура сама стверджує, що повноваженнями по розпорядженню землями державної власності наділена Одеська обласна державна адміністрація саме з 27.05.2021, прокуратура в позові зазначає та надає як доказ лист від Одеської ОДА про те, що вона не надавала відмову та згоду на вилучення. Сама Одеська обласна державна адміністрація розпорядження Кілійської РДА щодо спірної земельної ділянки не оскаржувала, за захистом своїх нібито порушених прав до суду не зверталась. Також у позові Прокуратури відсутні докази, що Одеська ОДА вважає, що інтереси та права Держави в її особі порушені. Прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка відведена за рахунок земель, які перебувають у користуванні СДП «Ліси України» та Дунайського біосферного заповідника і для цих цілей облдержадміністрацією не вилучалась. Отже, прокурор фактично захищає інтереси державного підприємства. Однак, у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі державного підприємства (ВП Верховного суду від 06.07.2021 року, у справі №911/2169/20). Разом з цим, засновником ДСП «Ліси України» є Державне агентство лісових ресурсів України. Отже, з цим позовом, прокурор мав би звертатись до суду від імені та в інтересах Держгеокадастру, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів та Державного агентства лісових ресурсів, і аж ніяк в інтересах Одеської обласної державної адміністрації, яка розпорядження Кілійської районної державної адміністрації бачила, не скасувала ба більше, затвердила проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах села Приморське на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, за матеріалами якого на території села Приморське(в тому числі на території рекреаційної зони) земель лісогосподарського та природоохоронного призначення не має. Прокурор в свою чергу позиваючись до суду в даній справі за віндикаційним позовом, позаяк право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_5 просить повернути земельну ділянку Державі в особі Одеської обласної державної адміністрації. При цьому, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Зважаючи на вищевикладене, представник відповідача, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та стягнути з позивача витрати на правову допомогу.

15.02.2024р.першим заступникомкерівника Ізмаїльськоїокружної прокуратурибуло надановідповідь навідзив,в якомузазначено,що не погоджуючись з позовною заявою, відповідачем ОСОБА_5 подано відзив,який надійшов02.02.2024р.та зареєстрованийу вхіднійкореспонденції окружноїпрокуратури за№ 775-24та зякого вбачається,що останнійзаперечує протизадоволення позову.Проте доводивідповідача,викладені увідзиві,є необґрунтованимита такими,що невідповідають матеріаламсправи таположенням законодавства,виходячи знаступного.Щодо належностіспірної земельноїділянки доземель державноголісового фонду.У поданомувідзиві відповідачприходить дохибних висновківпро приналежністьспірної земельноїділянки доземель запасуПриморської сільськоїради Кілійськогорайону Одеськоїобласті,мотивуючи своїдоводи відсутністювстановлених межземель,що перебуваютьу постійномукористуванні Державногоспеціалізованого підприємства«Ліси України»та нібитонеточністю матеріалівлісовпорядкування.Натомість фактналежності земельноїділянки зкадастровим номером5122383000:01:001:1703до земельдержавного лісовогофонду підтверджуєтьсяналежними,допустимими таюридично спроможнимидоказами,доданими допозовної заяви.Так,на данийчас межібільшості земельнихділянок,які перебуваютьу постійномукористуванні Державногоспеціалізованого підприємства«Ліси України»,не встановленіта відповіднодержавну реєстраціюправа постійногокористування натакі земліза державнимпідприємством непроведено.При вирішенніпитання щодоперебування земельноїлісової ділянкив користуваннідержавного лісогосподарськогопідприємства необхідновраховувати положенняпункту 5розділу VIIIПрикінцеві положенняЛК України.Листом Одеськогообласного управліннялісового тамисливського господарствавід 20.05.2021№ 04-01-19/384повідомлено,що документами,які підтверджуютьправо постійногокористування ДП«Ізмаїльське лісовегосподарство» (натеперішній часДержавне спеціалізованепідприємство «ЛісиУкраїни»)на земліВилківського лісництває Проекторганізації тарозвитку лісовогогосподарства ДП«Ізмаїльське лісовегосподарство» ускладі пояснювальноїзаписки,таксаційного опису,відомостей поквартальнихпідсумків,карти-схемилісонасаджень ДП«Ізмаїльське лісовегосподарство».У відповідностідо листафілії «Ізмаїльськелісове господарство»Державного спеціалізованогопідприємства «ЛісиУкраїни» від11.07.2023№ 224та №92від 11.05.2021земельна ділянказ незаконноприсвоєним кадастровимномером 5122383000:01:001:1703згідно зматеріалами лісовпорядкування2013року перебуваєу постійномукористуванні державногопідприємства,квартал 40.Характеристика деревостанів,підросту,підлісків,невкритих лісовоюрослинністю інелісових земельнаведені кварталу1наведено утаксаційному описі,відомостях поквартальнихпідсумків Проектуорганізації тарозвитку лісовогогосподарства ДП«Ізмаїльське лісовегосподарство».Візуальне розташуванняспірної земельноїділянки вмежах земельдержавного лісовогофонду такожпідтверджується викопіюваннямз оглядовогоплану запроектованихгосподарських заходів.Крім того,відповідно долиста Українськогодержавного проектноголісовпорядного виробничогооб`єднання (скорочененайменування ВО«Укрдержліспроект»)від 29.04.2021№ 355та №02-1149від 17.11.2023земельна ділянказ кадастровимномером 5122383000:01:001:1703відповідно доматеріалів лісовпорядкування2013року знаходитьсяв межахкварталу 40Вилківського лісництвафілії «Ізмаїльськелісове господарство»Державного спеціалізованогопідприємства «ЛісиУкраїни».При цьому,ВО «Укрдержліспроект»надані фрагментинакладки наортофотоплан знанесеними межамикварталу 40Вилківського лісництвафілії «Ізмаїльськелісове господарство»Державного спеціалізованогопідприємства «ЛісиУкраїни» тамежами земельнихділянок,у томучислі земельноїділянки зкадастровим номером5122383000:01:001:1703.Варто зазначити,що ВО«Укрдержліспроект» засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. Об`єднання створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. Комплекс лісовпорядних робіт здійснюється для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за кошти державного бюджету і за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища. ВО «Укрдержліспроект» є державним підприємством, яке забезпечує державні органи влади інформацією про сучасний стан лісів, лісові ресурси, якісні та кількісні зміни, що відбуваються в лісовому фонді, здійснює прогнозування цих змін, проводить визначення науково-обґрунтованих норм невиснажливого, раціонального, екологічно збалансованого лісокористування, розробляє комплекс заходів щодо відтворення, охорони і захисту лісів. Таким чином, окружною прокуратурою з урахуванням положень пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України доводи позовної заяви щодо приналежності спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду обґрунтовано доказами, наданими філією «Ізмаїльське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», ВО «Укрдержліспроект» як спеціалізованими державними підприємствами, уповноваженими на ведення лісовпорядкування та інформуванням державних органів влади інформацією про сучасний стан лісів. Так, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 станом на даний час, так і у 2017 році знаходилась за межами населеного пункту та на землях державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», тобто в силу положень статті 84 Земельного кодексу України (у різних редакціях цієї статті) належала до земель державної власності. Не заслуговують уваги також і доводи відповідача щодо неточностей чи помилок у матеріалах лісовпорядкування, а також те, що позовна заява обґрунтована матеріалами лісовпорядкування 2013 року. Час передачі у власність земельної ділянки були чинними матеріали лісовпорядкування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» 2013 року, раніше 2003 року, 1993 року і так далі. Відтак, територія земель державного лісового фонду, на якій розташована спірна земельна ділянка у 2017 році не змінювалась при проведенні лісовпорядкування 2003 та 2013 років. Зокрема, відповідно до листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 16.07.2021 № 133 згідно з матеріалами лісовпорядкування 1993-1994 років площа Вилківського лісництва складала 18718 га. При створенні у 1998 році Дунайського біосферного заповідника до його складу увійшла з вилученням із земель Держлісгоспу площа 7143 га та без вилучення 11564 га (у тому числі квартал 1 площею 386 га). Підставою формування кварталу 40 Вилківського лісництва було виділення з кварталу 1, площу якого складають плавні та болота, землі, зайняті пісками, для яких плануються інші лісогосподарські заходи. Згідно з матеріалами лісовпорядкування 1993-1994 та 2003-2004 років площа кварталу 1 Вилківського лісництва складала 386 га. При лісовпорядкуванні 2013-2014 років для кращого планування лісогосподарських робіт з кварталу 1 для створення кварталу 40 було виділено площу 29 га. Згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013-2014 років площа кварталу 1 складає 374,1 га. Зміна площі сталася за рахунок зміни площ інших кварталів. Зовнішні межі Вилківського лісництва з моменту створення Дунайського біосферного заповідника не змінювались. Також ДП «Ізмаїльське лісове господарство» повідомлено, що визначити площу 8,9 га, на яку зменшилась площа Вилківського лісництва після лісовпорядкування 2013-2014 років не представляється можливим, у зв`язку із помилками в роботі лісовпорядкування. Проте, слід зауважити, що зміна площі Вилківського лісництва на 8,9 га після лісовпорядкування 2013-2014 років здійснена саме у бік зменшення. Тобто, у будь-якому разі у порівнянні з 2017 роком площа Вилківського лісництва не зазнала збільшення. Щодо належності спірної земельної ділянки до території природно-заповідного фонду та співвідношення термінів «територія природно-заповідного фонду», «земельна ділянка природно-заповідного фонду». У поданому відзиві відповідач стверджує, що спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель рекреаційного призначення, а не земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення. Земельним законодавством земельна ділянка, у тому числі земельна ділянка природно-заповідного фонду, розглядається як об`єкт цивільних прав, який виникає з моменту формування земельної ділянки, тобто внесення до Державного земельного кадастру (державної реєстрації земельної ділянки) відомостей щодо площі, меж та іншої інформації щодо земельної ділянки (у тому числі щодо її цільового призначення). Такі відомості щодо земельної ділянки визначаються відповідною документацією із землеустрою, погодженою та затвердженою у встановленому законодавством порядку. Цільове призначення земель, які включено до складу Дунайського біосферного заповідника без вилучення у землекористувачів, може бути будь-яким (у даному випадку спірна земельна ділянка має відносить за категорією до земель лісогосподарського призначення). На законодавчому рівні закріплено, що з моменту створення території природно-заповідного фонду вся його територія повинна охоронятися як особливо цінна відповідно до проекту створення. Як зазначено у позовній заяві розташування Дунайського біосферного заповідника обґрунтовано з прив`язкою до кварталів Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Згідно з інформацією ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 19.05.2021 № 99 на території Ізмаїльського району в Державному лісовому фонді України, який знаходиться в підпорядкуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське лісництво, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться Дунайський біосферний заповідник площею 11256,2 га (квартали № 1-16, 24-40). Щодо отриманих позитивних висновків затвердженої Кілійською районною державною адміністрацією документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відповідно до документів долучених до відзиву на позовну заяву установлено, що 08.12.2017 управлінням державної експертизи Держгеокадастру проведено експертизу проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_7 та іншим (всього 5 громадян) для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська сільська рада (за межами населеного пункту) Кілійський район Одеська область про що складено висновок № 2020-17. Підсумкова оцінка результатів державної експертизи: Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_7 та іншим (всього 5 гр.) для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), Кілійський район, Одеська область не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання. Проте, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_7 та іншим (всього 5 гр.) для індивідуального дачного будівництва не містить документів та відповідних коректурних аркушів, які підтверджують факт усунення недоліків встановлених висновком експертизи № 2020-17 від 08.12.2017, зокрема щодо долучення до проекту землеустрою додаткових документів вказаних у п.10 Висновку, при цьому наявна відмітка про те, що «зауваження враховано». Однак, зазначене, жодним чином не змінює факту надання у приватну власність спірної земельної ділянки для цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, а саме для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель лісогосподарського призначення суперечить положенням статей 20, 84, 122, 149ЗК України та статей 16, 57 ЛК України,оскільки утому числізмінено цільовепризначення лісогосподарськихземель безпогодження органувиконавчої владиз питаньлісового господарствата безпопереднього прийняттявідповідного рішення.Таким чином,ураховуючи,що спірназемельна ділянкавідповідно донаведеної вищеінформації ДП«Ізмаїльське лісовегосподарство»,ВО «Укрдержліспроект»знаходиться вмежах кварталуВилківського лісництва,така земельнаділянка одночасноє територієюприродно-заповідногофонду.Підсумовуючи викладене,доводи,зазначені відповідачему відзивіна позов,не спростовуютьпозицію прокуратури,викладену упозові.Таким чином, у суду є достатні підстави для задоволення позову у повному обсязі.

29.02.2024р.першим заступникомкерівника Ізмаїльськоїокружної прокуратурибуло надановідповідь навідзив,в якомузазначено,що не погоджуючись з позовною заявою, представником відповідача подановідзив,який надійшов14.02.2024та зареєстрованийу вхіднійкореспонденції окружноїпрокуратури за№ 1117-24та зякого вбачається,що останнійзаперечує протизадоволення позову. Проте доводи відповідача, викладені у відзиві, є необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи та положенням законодавства, виходячи з наступного. Щодо належності спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду. У поданому відзиві відповідач приходить до хибних висновків про приналежність спірної земельної ділянки до земель запасу Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, мотивуючи свої доводи відсутністю встановлених меж земель, що перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» та нібито неточністю матеріалів лісовпорядкування. Натомість факт належності земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 до земель державного лісового фонду підтверджується належними, допустимими та юридично спроможними доказами, доданими до позовної заяви. Так, на даний час межі більшості земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», не встановлені та відповідно державну реєстрацію права постійного користування на такі землі за державним підприємством не проведено. Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України. Листом Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства від 20.05.2021 № 04-01-19/384 повідомлено, що документами, які підтверджують право постійного користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час Державне спеціалізоване підприємство «Ліси України») на землі Вилківського лісництва є Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство» у складі пояснювальної записки, таксаційного опису, відомостей поквартальних підсумків, карти-схеми лісонасаджень ДП «Ізмаїльське лісове господарство». У відповідності до листа філії «Ізмаїльське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» від 11.07.2023 № 224 та № 92 від 11.05.2021 земельна ділянка з незаконно присвоєним кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013 року перебуває у постійному користуванні державного підприємства, квартал 40. Характеристика деревостанів, підросту, підлісків, невкритих лісовою рослинністю і нелісових земель наведені кварталу 1 наведено у таксаційному описі, відомостях поквартальних підсумків Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Візуальне розташування спірної земельної ділянки в межах земель державного лісового фонду також підтверджується викопіюванням з оглядового плану запроектованих господарських заходів. Крім того, відповідно до листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання (скорочене найменування ВО «Укрдержліспроект») від 29.04.2021 № 355 та № 02-1149 від 17.11.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться в межах кварталу 40 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України». При цьому, ВО «Укрдержліспроект» надані фрагменти накладки на ортофотоплан з нанесеними межами кварталу 40 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» та межами земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703. Так, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 як станом на даний час, так і у 2019 році знаходилась за межами населеного пункту та на землях державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», тобто в силу положень статті 84 Земельного кодексу України (у різних редакціях цієї статті) належала до земель державної власності. Не заслуговують уваги також і доводи відповідача щодо неточностей чи помилок у матеріалах лісовпорядкування, а також те, що позовна заява обґрунтована матеріалами лісовпорядкування 2013 року. Так, згідно з пунктом 1.4.1. Інструкції з впорядкування лісового фонду України, ухваленої рішенням науково-технічної ради Державного комітету лісового господарства України відповідно до протоколу № 2 від 30 жовтня -1 листопада 2006 року, періодичне повторне лісовпорядкування здійснюється в раніше впорядкованих об`єктах після закінчення ревізійного періоду (як правило, 10 років). Тобто, час передачі у власність земельної ділянки були чинними матеріали лісовпорядкування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» 2013 року, раніше 2003 року, 1993 року і так далі. Відтак, територія земель державного лісового фонду, на якій розташована спірна земельна ділянка у 2017 році не змінювалась при проведенні лісовпорядкування 2003 та 2013 років. Зокрема, відповідно до листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 16.07.2021 № 133 згідно з матеріалами лісовпорядкування 1993-1994 років площа Вилківського лісництва складала 18718 га. При створенні у 1998 році Дунайського біосферного заповідника до його складу увійшла з вилученням із земель Держлісгоспу площа 7143 га та без вилучення 11564 га (у тому числі квартал 1 площею 386 га). Підставою формування кварталу 40 Вилківського лісництва було виділення з кварталу 1, площу якого складають плавні та болота, землі, зайняті пісками, для яких плануються інші лісогосподарські заходи. Згідно із матеріалами лісовпорядкування 1993-1994 та 2003-2004 років площа кварталу 1 Вилківського лісництва складала 386 га. При лісовпорядкуванні 2013-2014 років для кращого планування лісогосподарських робіт з кварталу 1 для створення кварталу 40 було виділено площу 29 га. Згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013-2014 років площа кварталу 1 складає 374,1 га. Зміна площі сталася за рахунок зміни площ інших кварталів. Зовнішні межі Вилківського лісництва з моменту створення Дунайського біосферного заповідника не змінювались. Також ДП «Ізмаїльське лісове господарство» повідомлено, що визначити площу 8,9 га, на яку зменшилась площа Вилківського лісництва після лісовпорядкування 2013-2014 років не представляється можливим, у зв`язку із помилками в роботі лісовпорядкування. Проте, слід зауважити, що зміна площі Вилківського лісництва на 8,9 га після лісовпорядкування 2013-2014 років здійснена саме у бік зменшення. Тобто, у будь-якому разі у порівнянні з 2017 роком площа Вилківського лісництва не зазнала збільшення. Щодо належності спірної земельної ділянки до території природно-заповідного фонду та співвідношення термінів «територія природно-заповідного фонду», «земельна ділянка природно-заповідного фонду». У поданому відзиві відповідач стверджує, що спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель рекреаційного призначення, а не земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення. Земельним законодавством земельна ділянка, у тому числі земельна ділянка природно-заповідного фонду, розглядається як об`єкт цивільних прав, який виникає з моменту формування земельної ділянки, тобто внесення до Державного земельного кадастру (державної реєстрації земельної ділянки) відомостей щодо площі, меж та іншої інформації щодо земельної ділянки (у тому числі щодо її цільового призначення). Такі відомості щодо земельної ділянки визначаються відповідною документацією із землеустрою, погодженою та затвердженою у встановленому законодавством порядку. В свою чергу, Закон України «Про природно-заповідний фонд України» не прив`язує процес створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду з формуванням земельних ділянок, у порядку передбаченому ЗК України. Указом Президента України від 10.08.1998 № 861/98 із змінами, внесеними згідно з Указами Президента від 10.06.2033 № 502/2003, від 02.02.2004 № 117/2004, створено у Кілійському районі Одеської області на базі природного заповідника «Дунайські плавні» Дунайський біосферний заповідник і підпорядковано його Національній академії наук України. Установлено площу Дунайського біосферного заповідника у розмірі 46402,9 га з акваторією Чорного моря, у тому числі 22662 га, що надаються йому в постійне користування, та 23740,9 га, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів. З Указу Президента України вбачається, що до земель, які надано у постійне користування Дунайському біосферному заповіднику включено, зокрема, землі площею 7143 га Ізмаїльського державного лісогосподарського підприємства. До складу Дунайського біосферного заповідника без вилучення у Ізмаїльського державного лісогосподарського підприємства також включено 11575 га земель. Тобто, до складу Дунайського біосферного заповідника Президентом України включено 23740,9 га земельних ділянок без їх вилучення у землекористувачів. Таким чином, цільове призначення земель, які включено до складу Дунайського біосферного заповідника без вилучення у землекористувачів, може бути будь-яким (у даному випадку спірна земельна ділянка має відносить за категорією до земель лісогосподарського призначення). Таким чином, на законодавчому рівні закріплено, що з моменту створення території природно-заповідного фонду вся його територія повинна охоронятися як особливо цінна відповідно до проекту створення. Отже, «території ПЗФ» є ширшим поняттям, ніж «земельні ділянки ПЗФ». Території ПЗФ можуть поширюватись на земельні ділянки, що перебувають у власності/користуванні будь-яких осіб та з різним цільовим призначенням. Крім того, як зазначено у позовній заяві розташування Дунайського біосферного заповідника обґрунтовано з прив`язкою до кварталів Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Зокрема, згідно з інформацією ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 19.05.2021 № 99 на території Ізмаїльського району в Державному лісовому фонді України, який знаходиться в підпорядкуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське лісництво, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться Дунайський біосферний заповідник площею 11256,2 га (квартали № 1-16, 24-40). Щодо отриманих позитивних висновків затвердженої Кілійською районною державною адміністрацією документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відповідно до документів долучених до відзиву на позовну заяву установлено, що 08.12.2017 управлінням державної експертизи Держгеокадастру проведено експертизу проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_7 та іншим (всього 5 громадян) для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська сільська рада (за межами населеного пункту) Кілійський район Одеська область про що складено висновок № 2020-17. Крім цього зазначено, що підсумкова оцінка результатів державної експертизи: Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_7 та іншим (всього 5 громадян) для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), Кілійський район, Одеська область не в повній мірі відповідає вимогам законодавства України, встановленим нормам правилам та повертається на доопрацювання. Проте, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_7 та іншим (всього 5 громадян) для індивідуального дачного будівництва не містить документів та відповідних коректурних аркушів, які підтверджують факт усунення недоліків встановлених висновком експертизи № 2020-17 від 08.12.2017, зокрема щодо долучення до проекту землеустрою додаткових документів вказаних у п.10 Висновку, при цьому наявна відмітка про те, що «зауваження враховано». Однак, зазначене, жодним чином не змінюють факту надання у приватну власність спірної земельної ділянки для цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, а саме для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель лісогосподарського призначення суперечить положенням статей 20, 84, 122, 149ЗК України та статей 16, 57 ЛК України, оскільки у тому числі змінено цільове призначення лісогосподарських земель без погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства та без попереднього прийняття відповідного рішення. Щодо наявності підстав для представництва прокурора інтересів держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації. Як зазначалось у позовній заяві відповідно до положень ч. 8 ст. 122, ч. 1, 9, 10 ст. 149 ЗК України, вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності площею 0,1 га, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство», і надання у власність такої земельної ділянки належало до повноважень Кабінету Міністрів України. З системного аналізу статей 122 та 149 ЗК України вбачається, що повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок із земель державної власності, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (ДП «Ліси України»), що знаходяться за межами населених пунктів, з 27.05.2021 наділена саме Одеська обласна державна адміністрація. З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді обласною прокуратурою скеровано до Одеської обласної державної адміністрації лист від 21.04.2022 № 12-357вих-22. Одеською обласною державною адміністрацією листом від 06.05.2022

№ 4148/5/01-29/3436/2-22поінформовано,що облдержадміністрацієюне здійснювалосьзаходів представницькогохарактеру щодооскарження рішеньрайдержадміністрації,рішень державнихреєстраторів,та припиненняправа власностіна зазначеніу листіземельні ділянки.Обставини бездіяльностіОдеської обласноїдержавної адміністраціїсвідчать такожі відомостіЄдиного державногореєстру судовихрішень,які підтверджують,що змоменту набуттявідповідачем прававласності наспірну земельнуділянку Одеськоюобласною державноюадміністрацією заходищодо зверненняз відповіднимпозовом досуду невживались.Факт незвернення досуду відповідногооргану владиз позовом,який бивідповідав вимогампроцесуального законодавствата відповідномав захиститиінтереси громадян,свідчить проте,що указанийорган неналежновиконує своїповноваження щодоповернення земельноїділянки,у зв`язкуіз чиму прокуроравиникають обґрунтованіпідстави длязахисту інтересівзначної кількостігромадян тазвернення досуду зтаким позовом.Таким чином,зважаючи,що вилученняспірної земельноїділянки ізземель державноголісового фонду,які перебуваютьу постійномукористуванні державного підприємства,обласною державноюадміністрацією нездійснювалось,відтак самеОдеська обласнадержавна адміністраціяє органом,уповноваженим державоюздійснювати відповідніфункції успірних правовідносинах,тобто позивачемза вказанимпозовом.Щодо неналежногоспособу захистуінтересів держави.Ураховуючи,що спірназемельна ділянкавідповідно донаведеної вищеінформації ДП«Ізмаїльське лісовегосподарство»,ВО «Укрдержліспроект»знаходиться вмежах кварталуВилківського лісництва,така земельнаділянка одночасноє територієюприродно-заповідногофонду.Підсумовуючи викладене,доводи,зазначені представникомвідповідача увідзиві напозов,не спростовуютьпозицію прокуратури,викладену упозові.Таким чином, у суду є достатні підстави для задоволення позову уповному обсязі.

23.04.2024 р. представником особи, в інтересах якої прокурор звернувся з позовом до суду Одеської обласної державної адміністрації, ОСОБА_19 було надано пояснення, в яких зазначено, що Одеська обласна державна адміністрація підтримує позовні вимоги по справі № 502/538/23 з підстав, зазначених у позові прокурора, а також одночасно заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника Одеської обласної державної адміністрації.

23.04.2024 р. представником ОСОБА_5 ОСОБА_2 було надано відзив на позовну заяву, в якій вказано, що за заявою ОСОБА_4 від 05.12.2016року до Кілійської районної державної адміністрації щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільради Кілійського району Одеської області було винесено Розпорядження № 17 від 06.01.2017року, яким надано дозвіл ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,1 га у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільради Кілійського району Одеської області. На підставі цього ОСОБА_4 було замовленов проектнійорганізації,а саме:ТОВ «Бюропроектування таекспертизи» проектземлеустрою щодовідведення земельноїділянки розміром0,1га увласність дляіндивідуального дачногобудівництва ізземель державноївласності замежами населеногопункту натериторії Приморськоїсільради Кілійськогорайону Одеськоїобласті. Відповідно до наданого проекту землеустрою вбачається, що зазначена земельна ділянка проходила неодноразові погодження та затвердження, а саме: відділом регіонального розвитку, містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Кілійської районної адміністрації Висновок від 13 квітня 2017року № 121; державною службою України з питань геодезії ,картографії та кадастру в особі Кілійського районного відділу - Висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 16 червня 2017 року № 3790/82-17, висновок державної експертизи землевпорядної документації - проведеної державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастр. На момент виділення земельної ділянки ОСОБА_4 загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту зазначена земельна ділянка згідно висновків ДЗК не перебувала, а ні у власності , а ні у користуванні громадян чи юридичних осіб, як на це посилається прокуратура, опираючись на данні , надані ДП «Ліси України», яка своїми діями фактично вводить в оману як позивача - прокуратуру так і суд, ні чим не підтверджуючи та не спростовуючи дані ДЗК. Проектною організацією ТОВ «Бюро проектування та експертизи»,при виготовленіта погодженіпроекту землеустроющодо надання ОСОБА_4 у власність земельної ділянки загальною площею 0,1га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту були витримані всі вимоги чинного законодавства. Кілійською районною державною адміністрацією були проведено громадське слухання (обговорення) від 24.02.2017року по розгляду детального плану територій земельної ділянки в адміністративних межах Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту), з метою індивідуального дачного будівництва. Крім того, те, що проектуються земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва та територія спірної земельної ділянки відноситься до земель рекреаційного призначення, а не до земель лісогосподарського призначення чи природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, прокурор, Одеська ОДА, Дунайський біосферний заповідник та ДП «Ліси України» (ДП «Ізмаїльське лісове господарство») могли дізнатись ще під час процедури громадських слухань щодо детального планутериторії,який пройшовобов`язкову процедуругромадських слухань.Оголошення щодопроведення громадськихслухань булонадруковане вгазеті «Нашевремя» №5-6(2332?2333)від 24.01.2017р.Виходячи звищевикладеного чітковбачається ,що іпрокуратура іОдеська обласнаадміністрація,і Державнеспеціалізоване підприємство«Ліси України»,Дунайський біосфернийзаповідник Національної академіїнаук Українизнали,могли знати іфактично булиобізнані пропроведення громадськийслухань відноснояких земель іїх фактичнемісце знаходження,але жоднихзаперечень,зауважень небуло надано,що фактичновказує направоту,законність табеззаперечність дійКілійської міськоїради щодовиданих Розпоряджень. ОСОБА_5 , у 2019 році було придбано та прийнято у власність земельну ділянку, що розташована за межами населеного пункту с/рада Приморська Кілійського району (зараз Ізмаїльського району) Одеської області загальною площею 0,1га з кадастровим номером: 5122383000:01:001:1703 у ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу від 13 серпня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Юрченком Максимом Євгеновичем та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1421. ОСОБА_5 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки і жодних правових обґрунтувань зі сторони прокуратури щодо незаконності самого договору купівлі-продажу або підстав чи умов його здійснення не наведено. Вимоги прокуратури в частині скасування договору купівлі-продажу є такими, що не підлягають задоволенню. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), а на місцях їх структурні підрозділи в особі відділів земельних ресурсів у Державних районних адміністраціях , в яких до 2013 року здійснювалась реєстрація прав на земельні ділянки та вівся державний реєстр землі та земельний кадастр, а з 2013 року повною мірою ведеться також державний земельний кадастр та здійснює державний нагляд у сфері землеустрою; проводить відповідно до законодавства моніторинг земель та охорону земель; бере участь у державному регулюванні планування територій; створює інформаційну базу даних з питань землеустрою , тобто володіє всією інформацією , щодо земель України і тим самим визначає, при погодженні проектів землеустрою, висновків таких проектів додатково фіксує та засвідчує приналежність, правовий статус, обмеження використання та іншу інформацію відносно тої чи іншої земельної ділянки, яка знаходиться в межах території України. Отже, відповідно до проектної документації, щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 були отримані погодження від Держгеокадастру. Відомості з державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду щодо віднесення спірної земельної ділянки з кадастровимномером 5122383000:01:001:1703 до територій природно-заповідного фонду відсутня, тому вимоги прокуратури, щодо скасування у Державному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 з одночасним закриттям Поземельної книги є безпідставними та такими , що не підлягають задоволенню. Відповідно до листа Одеської обласної державної адміністрації № 1150/5/01-46/1366/2-22 від 16.02.2022 обласна державна адміністрація не надавала добровільну відмову, згоду на вилучення, припинення права користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»), відведення будь-яким фізичним або юридичним особам або зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки. Незважаючи на те, що прокуратура сама стверджує, що повноваженнями по розпорядженню землями державної власності наділена Одеська обласна державна адміністрація саме з 27.05.2021, Прокуратура в позові зазначає та надає як доказ лист від Одеської ОДА про те, що вона не надавала відмову та згоду на вилучення. Закон не має зворотної дії у часі, а Обласна державна адміністрація не могла розпоряджатись цими землями на час прийняття оскаржуваних рішень Кілійською районною адміністрацією. Прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області). Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору. Звертаючись з позовомв інтересах держави зокрема в особі Одеської обласної державної адміністрації прокурор також не зважив на те, що позов пред`явлений до Ізмаїльської РДА Одеської області як до відповідача за вимогами про визнання недійсним розпорядження. Отже, у частині вимог про скасування розпоряджень, звернених до Ізмаїльської РДА Одеської області, є позовом держави до неї самої. Позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору. Отже, позов прокурора в інтересах держави, звернутий до держави, суперечить положенням чинного законодавства. З огляду на вищевикладене позовні вимоги прокурора в частині визнання незаконним та скасування Розпорядження Кілійської районної адміністрації №484 від 01.10.2018 не підлягають розгляду по суті. Спірна земельна ділянка не входить до складу прибережної захисної смуги, а лише межує з нею. Це питання досліджувалось на стадії розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (сусідньою земельною ділянкою зі спірною) та відповідні матеріали документації по прибережній захисні смузі наявні в проекті землеустрою. Крім того, відповідно до схеми тимчасового зонування ДБЗ до зони антропогенних ландшафтів включається північна частина о. Єрмаків, Жебриянівська гряда, городні ділянки та пасовища навколо м. Вилкового, прибережна захисна смуга проток р. Дунаю (Новостамбульське, Очаківське гирла) та прилегла частина акватори Чорного моря - 8145,9 гектара. Рекреаційна зона с. Приморське та, відповідно спірна земельна ділянка як складова рекреаційної зони, не зазначена як така, що входить до зони антропогенних ландшафтів. Рекреаційна зона с. Приморське також не входить до зони регульованого заповідного режиму та заповідної зони ДБЗ. Необхідно також зазначити, що Указами Президента України 1998 та 2004 років було зазначено переліки землекористувачів, землі яких мають бути надані у постійне користування Дунайському біосферному заповіднику, та переліки землекористувачів, землі яких включаються до складу Дунайського біосферного заповідника без вилучення у землекористувачів. Враховуючи, що відповідно до законодавства, ці «землекористувачі» також повинні були мати документи, що посвідчують право на землю, та геодезичні координати земельних ділянок, визначені проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок, обов`язковість яких передбачена як Земельним кодексом Української РСР 1970 р. (на даний момент вже втратив чинність), Земельним кодексом України 1990 р. (на даний момент вже втратив чинність) так і Земельним кодексом України 2001 року (чинний на даний час). За наявності у позові Прокуратури цих документів та проведення за замовленням позивачів технічних процедур або судово-технічної експертизи щодо порівняння координат спірної земельної ділянки та координатами земельних ділянок землекористувачів, визначених Указами Президента України, можна було б дійти висновку належності спірної земельної ділянки до території ДБЗ. Але Прокуратура не надає цих доказів, на нашу думку, у зв`язку із відсутністю документів, що посвідчують право землекористувачів та відповідних проектів відведення. У позивача немає підстав стверджувати, що спірна земельна ділянка входить до складу Проекту організації території Дунайського біосферного заповідника. Також,як вжезазначалось раніше,органи прокуратуриприймали участьу судовійсправі посправі №2-а-13665/08/1570за позовомТОВ «Авалон-2005»до Одеськогообласного управліннялісового тамисливського господарства,за участюДП «Ізмаїльськелісове господарство»,Дунайського біосферногозаповідника Національноїакадемії наукУкраїни таПриморської сільської ради,та зналипро те,що рекреаційназона с.Приморське неналежить доземель лісогосподарськогопризначення (фактвстановлений судом),а,відповідно,і оспорюванав даномупозові земельнаділянка неє ділянкоюлісогосподарського призначеннящонайменше з02.09.2010року,з датиподачі ПрокуратуроюКілійського районуОдеської областіапеляційної скаргина постановуОдеського окружногоадміністративного судувід 18листопада 2009року. Корегування детального плану території рекреаційної зони в районі с. Приморське Кілійського району Одеської області не було скасоване. Зважаючи на вказане, представник ОСОБА_5 просила позовні вимоги Прокуратури в частині визнання незаконним та скасування розпорядження райдержадміністрації Ізмаїльської державної адміністрації (колишньої Кілійської) залишити без розгляду в іншій частині позовних вимог відмовити в повному обсязі. Скасувати арешт земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703,яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності , яка є предметом спору в даній справі.

23.09.2024 р. представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», ОСОБА_20 , було надано клопотання про підтримання позову прокурора та розгляд справи без участі представника третьої особи.

Ухвалою суду від 07.10.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.11.2024 р.

На призначену дату розгляду справи від представника відповідача Ізмаїльської районної державної (військової) адміністрації Одеської області надійшло клопотання, згідно якого він просив провести судове засідання за його присутності.

Представники третіх осіб та представник особи, в інтересах якої прокурор звернувся з позовом до суду, були повідомлені належним чином та в судове засідання не з`явились. Заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи суду не надали.

З урахуванням позицій прокурора та представників відповідачів, суд провів розгляд справи за відсутності представників відповідача і третіх осіб та представника особи, в інтересах якої прокурор звернувся до суду з позовом.

Прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури Пацессор О.А. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та з підстав, наведених в позовній заяві, просив задовольнити позов.

Представники відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , адвокати Строкова А.Г., Грєкова Н.П. в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши прокурора та представників відповідачів, дослідивши подані учасниками справи заяви по суті справи, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 07.09.2017 № 71 надано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки серії ННХ 639367 від 13.08.2019 р. ОСОБА_6 діючий від імені ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту Приморської с/ради Кілійського району Одеської області, загальною площею 0,1 га, у тому числі по угіддях: солончаки, 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1703.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 358551389 від 15.12.2023 р., земельна ділянка за кадастровим номером 5122383000:01:001:1703, площею 0,1 га призначена для індивідуального дачного будівництва належить на праві приватної власності ОСОБА_5 .

З поземельної книги відкритою 04.03.2019 р. відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадстру в Одеській області, а саме, розділу 3 №004 від 09.04.2019 р. вбачається, що ОСОБА_4 є власником відповідної земельної ділянки.

З поземельної книги відкритою 04.03.2019 р. відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадстру в Одеській області, а саме, розділу 3 №005 від 14.08.2019 р. вбачається, що ОСОБА_5 є власником відповідної земельної ділянки.

Відповідно до листа за вих. № 92 від 11.05.2021 року направленого Державним підприємством «Ізмаїльське лісове господарство» Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства Лісових ресурсів України встановлено, що земельні ділянки серед яких і ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703, згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013 року перебувають в постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство», квартал 40 ділянки 3,4.9, 10, 12, 43. Також встановлено, що ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не давало і підстав для вилучення даних земельних ділянок немає. Кадастрові номери присвоєні без відома ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Окрім того вказано, що згідно прикінцевих положень Лісового кодексу України Розділу VIII, пункту 5 «До здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, щодо набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування».

Згідно листа за вих. № 99 від 19.05.2021 року направленого ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів на адресу начальника Одеського ООУЛМГ встановлено, що на території Ізмаїльського району в Державному лісовому фонді України, який знаходиться в підпорядкуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське лісництво, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться Дунайський біосферний заповідник площею 11256, 2 га. Землі площею 11256, 2 га передані в користування Дунайському біосферному заповіднику без вилучення з державного лісового фонду. Згідно прикінцевих положень Лісового кодексу України Розділ VIII п. 5 до одержання державних актів на право постійного користування, документами, що підтверджують це право є планово картографічні матеріали лісовпорядкування. Документи, які підтверджують право власності ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське лісництво на данні ділянки: 1. Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство»; 2. Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство» таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків; 3. Карта-схема лісонасаджень ДП «Ізмаїльське лісове господарство» з розміщенням кварталів Вилківського лісництва переданих без вилучення ДБЗ.

16.07.2021 року за вих. № 133 ДП «Ізмаїльське лісове господарство» направило заступнику керівника обласної прокуратури лист, яким повідомило, що підставою для зменшення площі земель ДП «Ізмаїльське лісове господарство» на 318,8 га, згідно проекту організації та розвитку лісового господарства є рішення виконкому Вилківської міської ради № 95 від 24.05.2001 року, яким передано в землі запасу Вилківської міської ради 308,9 га та Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2009 року по справі № 2-а-13665/08/1570 передано в землі запасу Приморської сільської ради Кілійського району Вилківське лісництво кв. 1 площа 1.0 га, разом вилучено 309,9 га земель Державного лісового фонду. Визначити площу 8,9 га на яку зменшилася площа Вилківського лісництва після лісовпорядкування 2013-2014 років не представляється можливим (помилки в роботі лісовпорядкування). Згідно матеріалів лісовпорядкування 1993-1994 років площа Вилківського лісництва складала 18718,0 га. При створені у 1998 рік Дунайського біосферного заповідника до його складу увійшла з вилученням із земель Держлісгоспу площа 7143,0 га та без вилучення 11564,0 га (помилки роботи лісовпорядкування на 9,0 га). Підставою формування кв. 40 Вилківського лісництва було виділення з кварталу 1 площу якого складають плавні та болота, земель зайнятих пісками для яких плануються інші лісогосподарські заходи. Згідно матеріалів лісовпорядкування 1993 1994 та 2003-2004 років площа кварталу 1 Вилківського лісництва складала 386, 0 га. При лісовпорядкуванні 2013 2014 років для кращого планування лісогосподарських робіт з кварталу 1 для створення кв. АДРЕСА_1 було виділено пл. 29,0 га. Згідно матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років площа квартала 1 складає 374,1 га. Зміна площі сталася за рахунок зміни площ інших кварталів. Зовнішні межі Вилківського лісництва з моменту створення Дунайського біосферного заповідника не змінювались.

Відповідно до Додатку № 1 до Указу Президента України від 10.08.1998 року № 861/98 встановлено, що ним визначено перелік землекористувачів, землі яких мають бути надані у постійне користування Дунайському біосферному заповіднику в якому вказано, що: Природний заповідник «Дунайські плавні» - 14851 га; включаючи акваторію Чорного моря 5600 га; Ізмаїльське державне лісогосподарське підприємство 7143 га; Колективне сільськогосподарське підприємство імені Мічуріна 668 га; всього 22662 га.

Згідно Додатку № 2 до Указу Президента України від 10.08.1998 року № 861/98 встановлено, що ним передбачено перелік землекористувачів, землі яких включаються до складу Дунайського біосферного заповідника без вилучення у землекористувачів та вказано, що Ізмаїльське державне лісогосподарське підприємство 11575 га; Вилківське рибогосподарсько-аграрне колективне підприємство 2648 га; Колективне сільськогосподарське підприємство «Прикордонник» - 2333,7 га; порту «Усть-Дунайський» - 498 га; Акваторія Чорного моря (із збереженням традиційного промислу риби) 6686,2 га. Всього 23740,9 га.

Відділ №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надіслало лист вих. № 1570/340-24 від 22.05.2024 р. на адвокатський запит вих. № 25/24 від 06.05.2024 про надання інформації, в якому було повідомлено: Згідно з наявними у Відділі № 4 Книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, догорів оренди землі та других примірників державних актів станом на 31.12.2012 p. інформація стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 5122383000:01:001:1700, 5122383000:01:001:1701, 5122383000:01:001:1702, 5122383000:01:001:1703, 5122383000:01:001:1634, 5122383000:01:001:1443, 5122383000:01:001:1699, 5122383000:01:001:1446, 5122383000:01:001:1442 та 5122310300:01:001:0145 відсутня.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру:

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 сформована 04.03.2019 року за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,1000 га із цільовим призначенням 07.03 Для індивідуального дачного будівництва (категорія - Землі рекреаційного призначення) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи";

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1701 сформована 04.03.2019 року за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,1000 га із цільовим призначенням 07.03 Для індивідуального дачного будівництва (категорія - Землі рекреаційного призначення) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи";

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 сформована 04.03.2019 року за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,1000 га із цільовим призначенням 07.03 Для індивідуального дачного будівництва (категорія - Землі рекреаційного призначення) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи"

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 сформована 04.03.2019 року за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,1000 га із цільовим призначенням 07.03 Для індивідуального дачного будівництва (категорія - Землі рекреаційного призначення) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи";

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1634 сформована 21.12.2018 року за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,1000 га із цільовим призначенням 07.03 Для індивідуального дачного будівництва (категорія - Землі рекреаційного призначення) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи";

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1443 сформована 22.08.2018 року за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,1000 га із цільовим призначенням 07.03 Для індивідуального дачного будівництва (категорія - Землі рекреаційного призначення) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи";

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1699 сформована 04.03.2019 року за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,1000 га із цільовим призначенням 07.03 Для індивідуального дачного будівництва (категорія - Землі рекреаційного призначення) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи";

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1446 сформована 22.08.2018 року за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,1000 га із цільовим призначенням 07.03 Для індивідуального дачного будівництва (категорія - Землі рекреаційного призначення) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи";

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1442 сформована 22.08.2018 року за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,1000 га із цільовим призначенням 07.03 Для індивідуального дачного будівництва (категорія - Землі рекреаційного призначення) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи";

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:145 сформована 22.12.2021 року за адресою: Одеська область, Кілійський район (за межами населеного пункту), площею 2188,2707 га із цільовим призначенням 09.03 Для цілей підрозділів 09.01-09.02, 09.04-09.05 та для збереження та використання земель природно заповідного фонду (категорія Землі лісогосподарського призначення) на підставі технічної документації із землеустрою, щодо інвентаризації земель, розробленою Державним підприємством "Одеський науково дослідний та проектний інститут землеустрою".

Інформація стосовно земель кварталу №40 земель Вилківського лісництва, які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарства «ДСГП «Ліси України» у відділі відсутня.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 5122383000:01:001:1700, 5122383000:01:001:1701, 5122383000:01:001:1702, 5122383000:01:001:1703, 5122383000:01:001:1634, 5122383000:01:001:1443, 5122383000:01:001:1699, 5122383000:01:001:1446 та 5122383000:01:001:1442 не перетинають межі земельної ділянки з кадастровим номером 5122310300:01:001:0145.

З висновку експерта судової земельно-технічної експертизи № 2609/24 від 04.10.2024 р. вбачається, що дослідивши надані матеріали, керуючись нормативними вимогами та методичними рекомендаціями, експерт дійшов висновку, що земельна ділянка кадастровий номер 5122383000:01:001:1703 не знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на даний час філії «Південний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України»), мінімальна відстань від межі земельної ділянки кадастровий номер 5122383000:01:001:1703 до меж 40 кварталу, складає 464 м.

При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:

Згідно з ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1статті 4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. 4. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятих 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів (далі Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення розпорядження Кілійської РДА від 07.09.2017 № 385) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення розпорядження Кілійської РДА від 07.09.2017 № 385) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, з системного аналізу статей 122 та 149 ЗК України вбачається, що повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок із земель державної власності, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», що знаходяться за межами населених пунктів, станом на дату прийняття Кілійською РДА спірного розпорядження, була наділена саме Одеська обласна державна адміністрація.

Статтею 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У відповідності до ст. 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст. 2 ЗК України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Статтею 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 80 ЗК України до суб`єктів права власності на землю віднесено, зокрема, громадян та юридичних осіб на землі приватної власності.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно з п.п. «г» п. 4 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 57 ЗК України визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, для доведення права прокурора на звернення до суду з позовом в інтересах Одеської обласної державної адміністрації, яку органу, що має повноваження щодо вилучення земельних ділянок із земель державної власності, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», прокурор мав, насамперед, довести, що спірна земельна ділянка відносилась до земель, які на момент її передачі у власність відповідачу ОСОБА_4 перебували у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство».

Статтею 1 Лісового кодексу України (далі ЛК України) визначено, що ліс тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням.

За змістом статті 35 ЛК України організація лісового господарства передбачає, зокрема проведення лісовпорядкування.

Відповідно до статті 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЛК України лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Згідно з ч. 1, 4, 5 ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з п. 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України.

Таким чином, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, про що неодноразово висловлено судами вищої інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 6-196цс15 від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, у правових висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц.

Разом з тим, прокурором в якості доказів не надано суду таких планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а додана інформація філії «Ізмаїльське лісове господарство « ДСГП Ліси України.

Додані до позову матеріали не можуть вважатись належними матеріалами лісовпорядкування, оскільки не містять доказів щодо їх погодження та затвердження, як має бути відповідно до абз. 4 ст. 48 ЛК України.

Посилання прокурора в позові на матеріали лісовпорядкування 2013-2014 років не є підтвердженням наявного права ДСГП «Ліси України» на спірну земельну ділянку.

Крім того, з наданих в обґрунтування позову доказів неможливо встановити накладення меж спірної земельної ділянки на землі ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (ДГСП «Ліси України»).

До позову не додано доказів, що на спірній земельній ділянці наявні ліси, а згідно інформації з довідки відділу у Кілійському районі ГУ Держгеокадастру в одеській області від 13.03.2017 р. № К-316/0-299/6-17, земельна ділянка рахується як відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом.

Представником відповідача ОСОБА_2 надано висновок експерта, зміст якого зводиться до того, що спірна земельна ділянка не знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство».

Прокурором не наданий зі свого боку, відповідно до засади змагальності, висновок експерта, який би спростовував складений за замовленням представника відповідача, як учасника справи, вказаний висновок.

Таким чином, підстав категорично стверджувати, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, в суду немає.

Оскільки судом не встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, то, відповідно, і Одеська державна обласна адміністрація не мала визначених законодавством повноважень щодо її вилучення, як про те у позові стверджує прокурор.

Отже, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах особи, яка не мала права на відповідний позов.

Крім того, суд має зазначити, що виходячи зі змісту позовних вимог, прокурор фактично звернувся до суду з негаторним позовом, оскільки відповідно до положень ст. 391 ЦК України, позовні вимоги щодо усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, відносять до способу захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23листопада 2021року усправі №359/3373/16-ц підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку ст. 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

З огляду на усталену практику з метою чіткішого і яснішого викладення правової позиції ВП ВС вирішила уточнити свій висновок, висловлений у постанові від 4липня 2018року у справі №653/1096/16-ц. Зокрема, було уточнено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Окремо суд зауважує, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Аналогічні положення місить ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тобто, ст. 1 Першого протоколу гарантує особі мирне володіння майном, однак її право може бути обмежено з боку держави на певних умовах, передбачених законом, та лише у суспільних інтересах.

У рішенні«Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 рокуЄвропейський суд з прав людини суд з прав людини /надалі ЄСПЛ/ зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. ЄСПЛ вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

У свою чергу ЄСПЛ зазначає, що вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права(рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 56 рішення у справі «Брайловська проти України» від 06.06.2016 р. Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ) зазначив, що для відповідності статті 1 Першого протоколу до Конвенції позбавлення має відповідати трьом умовам: воно має здійснюватись «на умовах, передбачених законом», що виключає будь-які свавільні дії національних органів влади; здійснюватись «в інтересах суспільства»; забезпечувати справедливий баланс між правами власника та інтересами суспільства.

А в п. 56 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що перша вимогастатті 1Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання органів влади у мирне володіння майном має бути законним. Перш за все, це означає відповідність вимогам національного законодавства.

Таким чином, з урахуванням відповідних положень релевантних джерел права суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача ОСОБА_5 права власності на належну йому земельну ділянку за умов, коли в ході змагального судового провадження беззаперечними та неспростовними доказами, які відповідали б критеріям належності і допустимості не доведено неправомірність отримання попереднім власником спірної земельної ділянки, суперечитиме принципу верховенства права, оскільки буде вважатись свавільним втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у позові прокурора слід відмовити повністю.

При вирішення питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступних положень ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою прокурору в позові, відсутні підстави для покладення сплаченого судового збору на відповідачів.

Питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачем ОСОБА_5 , враховуючи заяву його представника, зроблену до закінчення судових дебатів, буде вирішено в порядку ч. 8 ст. 141, ст. 246 ЦПК України після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належну ОСОБА_5 земельну ділянку підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 81, 84, 116, 125 ЗК України, ст.ст. 6-13,81,89, 133,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України про визнання незаконним розпорядження та скасування розпорядження райдержадміністрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку відмовити повністю.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належну ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1804968851223, номер запису про право власності 32797265), застосовані на підставі ухвали суду від 28.12.2023 р. у справі № 502/2538/23 скасувати.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.11.2024 р.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников


Суд	Кілійський районний суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	21.11.2024
Оприлюднено	02.12.2024
Номер документу	123384633
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Маслеников О. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 21.11.2024 по справі 502/2538/23КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —502/2538/23

Рішення від 21.11.2024

Рішення
від 21.11.2024 по справі 502/2538/23
КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ