Ухвала

від 26.11.2024 по справі 932/8502/24

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/8502/24

Провадження № 1-кп/932/571/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши упідготовчому судовомузасіданні взалі Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровськаобвинувальний акту кримінальномупровадженні №12024041640000623від 11.05.2024 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не одружений, офіційно не працевлаштований, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24.09.2024 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024041640000623 від 11.05.2024 щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

У підготовче судове засідання не з`явились обвинувачений та його захисник адвокат ОСОБА_5 .

Від представника потерпілої особи надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Прокурор повідомила, що захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 планував приймати участь у режимі відеоконференції, але не може зараз приєднатись у судове засідання. Крім того, захисник повідомив прокурора, що обвинувачений обіцяв прийти в судове засідання, але потім вимкнув телефон та на зв`язок більше не виходив.

У зв`язку з неприбуттям у судове засідання обвинуваченого, прокурор заявила клопотання про доставку обвинуваченого приводом в наступне судове засідання.

Суд, заслухавши думку прокурора, вивчивши обвинувальний акт з додатками до нього, дійшов наступного висновку.

Щодо відсутності у захисника можливості брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, необхідно зазначити, що захисник не подавав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та рішення з цього приводу судом не ухвалювалось. Клопотань про відкладення судового засідання на адресу суду від сторони захисту також не надходили. Отже, неявку захисника в судове засідання в даному випадку неможливо вважати поважною.

Що стосується неявки обвинуваченого ОСОБА_4 , суд зауважує, що останній повідомлявся належним чином про дату, час та місце судового розгляду (виклик у судові засідання суд неодноразово здійснював шляхом надсилання судової повістки засобами телефонного зв`язку), проте в судові засідання обвинувачений не з`являвся, про причини неявки не повідомляв, жодних клопотань з його сторони не надходило. У зв`язку з чим, розгляд справи відкладався.

Відповідно до приписів ст. 28 КПК України суд зобов`язаний забезпечити розгляд кримінального провадження у розумні строки.

Згідно з ч.1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Відповідно до ч. 1 ст. 323 КПК України, якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11та 12 цього Кодексу.

Неодноразова неявка в судові засідання обвинуваченого ОСОБА_4 , який був належним чином повідомлений про розгляд справи, призводить до безпідставного затягування судового процесу та є перешкодою для розгляду справи в розумні строки.

Що стосується клопотання прокурора про застосування приводу до обвинуваченого.

Як вже зазначалось, згідно з ч. 1 ст. 323 КПК України, суд має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого до судового засідання, якщо той не з`явився за викликом. Проте чинне кримінально-процесуальне законодавство наділяє суд саме правом, а не обов`язком застосовувати цей захід. Тобто, питання про застосування приводу є дискреційним правом суду, яке він вирішує, спираючись на конкретні обставини справи, зокрема, на характер провадження, причини неявки обвинуваченого, а також на необхідність забезпечення прав інших учасників процесу на справедливий і ефективний розгляд справи в розумні строки.

Суд, ретельно дослідивши матеріали справи в цілому, дійшов висновку, що в цьому випадку відсутні обґрунтовані підстави для задоволення клопотання прокурора, а питання про навність підстав для повернення обвинувального акта може бути вирішене за відсутності обвинуваченого та його захисника, з огляду на наступне.

З обвинувального акта вбачається, що 01.05.2024 близько 23 год. 20 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні АЗС «ОККО», що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 31Г, при цьому достовірно знаючи, що на всій території України з 24.02.2022 указом Президента України № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжено та діє на теперішній час, де реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є непомітними для інших, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, вчиняючи злочин в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу взяв з відкритої торгівельної полиці товар, який належить ТОВ «ОККО-ЛАЙТ», а саме:

- віскі торгівельної марки «JohnnieWalker» артикул Redlable, об`ємом 0,5 л, штрих код 5000267014401, код 4799, в кількості 1 шт., вартістю 566 грн 33 коп. (п`ятсот шістдесят шість грн 33 коп.);

- ніж складний у комплекті з мультитулом торгівельної марки «GERBER» моделі ParaframeI + Mullet, штрих код 13658163478, код НОМЕР_1 , в кількості 1 шт., вартістю 1276 грн 67 коп. (одна тисяча двісті сімдесят шість грн 67 коп.), тим самим спричинивши ТОВ «ОККО-ЛАЙТ» матеріальний збиток на загальну суму 1843 грн 00 коп.

Після чого, ОСОБА_4 утримуючи при собі викрадене майно, покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення були кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Частина 1 ст. 2 КК України передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Згідно зі ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність, та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК України, при цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КК України та/або до кримінально процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Зокрема, у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Суд вважає, що цей обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 6 ст. 3 КК України зазначено, що зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Так, 09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі - Закон № 3886-IX).

Відповідно до вказаного Закону № 3886-IX, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до п. п.169.1.1 пункту 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Станом на 01.01.2024, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» становить 3 028 грн 00 коп.

Отже, з 09.08.2024 дрібною крадіжкою вважається адміністративне правопорушення, якщо вартість викраденого майна становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто до 3 028 грн 00 коп. (1 514 х 2).

З огляду на викладене, вищенаведені зміни в законодавстві призвели до часткової декриміналізації діяння, вони мають зворотну дію в часі, і тому скасовують кримінальну відповідальність особи у разі заподіяння останньою шкоди у розмірі меншому, аніж встановлено нормою вищезазначеного закону.

Як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ним крадіжки майна, на загальну суму 1 843 грн 00 коп., тобто менше, ніж 3028 грн 00 коп., а отже внаслідок прийняття Закону № 3886-IX втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , що скасовує його кримінальну відповідальність за вчинені ним дії.

Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Аналіз змісту вимог кримінально-процесуального закону у сукупності свідчить про те, що конкретне обвинувачення, фактичні обставини у справі та визначена правова кваліфікація злочину є найважливішим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення, але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду. Разом з тим, обвинувальний акт повинен містити не тільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, але й формулювання обвинувачення. В обвинувальному акті формулювання обвинувачення з достатньою повнотою повинно містити конкретні обставини, що були встановлені органом досудового розслідування та, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі ст. 91 КПК України, логічно узгоджуватися та відповідати наведеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, яке ставиться у вину особі, з тією метою, щоб вона мала змогу зрозуміти суть пред`явленого їй обвинувачення та, виходячи з його змісту, обирати власну правову позицію захисту.

Згідно з положень, закріплених в ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Тому, формулювання обвинувачення та визначення правової кваліфікації злочину в обвинувальному акті повинні бути викладені повно, конкретно та без суперечностей.

З огляду на те, що Законом №3886-IX передбачено нові критерії розмежування адміністративних і кримінальних правопорушень залежно від вартості викраденого майна, фактично було декриміналізовано передбачені деякими статтями КК України діяння, зокрема за ст. 185 КК України, яка інкримінується обвинуваченому ОСОБА_4 .

Отже, відсутність правильної правової кваліфікації дій обвинуваченого в обвинувальному акті унеможливлює повною мірою здійснювати судом судовий процес, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції.

Окрім того, положення п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України регламентують, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Абзацом 5 ч. 4 ст. 284 КПК України встановлено, що закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, здійснюється прокурором, якщо підозрюваний проти цього не заперечує. За відсутності згоди підозрюваного кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених главою 36-1 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 479-1 КПК України передбачено, що у разі якщо підозрюваний заперечує проти закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, прокурор, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для встановлення факту вчинення підозрюваним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Надання доступу до матеріалів здійснюється у порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу. У найкоротший строк після ознайомлення з матеріалами досудового розслідування прокурор звертається до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Тобто, законом передбачений порядок, відповідно до якого прокурор повинен діяти, з метою забезпечення прийняття законних та обґрунтованих процесуальних рішень.

Прокурору підчас складаннята затвердженняобвинувального актабуло достеменновідомо провнесені змінидо законодавства,у зв`язкуіз набраннямзаконної силиЗакону № 3886-IX.

Відповідно до положень КПК України, за наявності згоди підозрюваного прокурор мав закрити кримінальне провадження за п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КК України, або отримавши заперечення від підозрюваного, дотримуватися порядку визначеному у ст. 479-1 КПК України, та звернутися до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження.

Натомість до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт.

Отже, окрім невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, порядок звернення прокурором до суду також не відповідає чинному кримінально-процесуальному закону, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення обвинувального акта.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Діючим кримінально-процесуальним законодавством України, в тому числі статтею 314 КПК України, не передбачено можливості та процедури виправлення помилок, а також внесення додаткових відомостей до обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування після їх надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні.

У разі визнання судом невідповідності обвинувального акта вимогамст. 291 КПК України, - в даному випадку судом встановлено невідповідність обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України, суд в будь-якому випадку, який не передбачає альтернатив, - повинен застосувати вимоги п. 3 ч. 3ст. 314 КПК України, та здійснити процесуальну дію, яка полягає в поверненні обвинувального акта прокурору.

Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №12024041640000623 від 11.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не одружений, офіційно не працевлаштований, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, не відповідає вимогам КПК України, а тому, на підставі п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України його слід повернути прокурору.

Крім того, повертаючись до питання доцільності застосування приводу обвинуваченого, суд зауважує, що такий захід буде юридично необґрунтованим. Привід, як захід процесуального примусу, передбачений для забезпечення явки обвинуваченого у судове засідання в межах кримінального провадження. Однак у даному випадку, враховуючи фактичну декриміналізацію діяння, за яким обвинувачується ОСОБА_4 , відсутня правова підстава для кримінального переслідування, а отже, і для застосування заходів примусу, характерних для кримінального процесу. Застосування приводу в ситуації, коли особа обвинувачується у діянні, яке втратило статус кримінального правопорушення і стало адміністративним, є процесуально недоцільним і суперечить загальним принципам правового процесу. Враховуючи це, клопотання про застосування приводу не може бути задоволене.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 28, 110,135, 284, 291, 314, 323, 369-372, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У клопотанні прокурора про доставку обвинуваченого приводом відмовити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12024041640000623 від 11.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не одружений, офіційно не працевлаштований, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення ухвали через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Повний текст ухвали суду буде складений і проголошений о 08 год. 20 хв. 29 листопада 2024 року.

Суддя ОСОБА_1