Постанова

від 13.11.2024 по справі 918/528/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

13 листопада 2024 року Справа № 918/528/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача - Козлюк З.Р.;

відповідача - Піц М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Арго-Експрес-Сервіс» на рішення господарського суду Рівненської області від 05.08.2024, повний текст якого складено 12.08.2024, у справі №918/528/24 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Волинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю

«Газорозподільні мережі України»

до Приватного підприємства «Арго-Експрес-Сервіс»

про стягнення 6 215 088 грн 10 коп. заборгованості по розрахунках

В грудні 2024 року Волинська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газо-розподільні мережі України» (надалі в тексті Товариство) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Арго-Експрес-Сервіс» (надалі в тексті Підприємство) 2 198 000,00 грн заборгованості по розрахунках, 3 539 434,28 грн перевищення річної замовленої потужності та 393 003,01 грн пені згідно укладеного договору на послуги розподілу природного газу, а також 43 516,41 грн інфляційних втрат та 41 134,40 грн -3% річних.(арк.справи 1-7).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.08.2024 у справі №918/528/24 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Підприємства на користь Товариства 2 198 000,00 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, 393 003,01 грн пені, 43 516,41 грн інфляційних втрат, 41 134,40 грн -3% річних та 28 315,48 грн витрат зі сплати судового збору. Закрито провадження в частині стягнення 3 539 434,28 грн основної заборгованості.(арк.справи 107-116).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами укладено договір розподілу природного газу, який на час звернення Товариства з цим позовом до суду не змінений та не припинений. Місцевий суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем за розподілений природній газ у грудні 2023р. та за січень-лютий 2024р. в сумі 5 737 434,28 грн. Поруч з тим, оскільки Підприємством було здійснено часткову в сумі 3 539 434,28 грн оплату заборгованості за договором суд першої інстанції в цій частині закрив провадження у справі за відсутності предмету позову.

Через несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, місцевий суд повважав правомірними заявлені до стягнення суми додаткових вимог пені, інфляційних втрат та річних.

Не погоджуючись із рішенням, Відповідач Підприємство подало скаргу до Північно-захід-ного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 05.08.2024 у справі №918/528/24 та ухвалити нове рішення, яким відмо-вити у задоволенні позовних вимог.(арк.справи 121-125).

На думку Скаржника, під час розгляду справи суд першої інстанції не дослідив таку вагому обставину, як відсутність замовлення обсягу річної потужності об`єкта споживача на перший та другий календарний рік, адже в графі 4 таблиці Заяви-приєднання до умов розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №42АР430-13832-23 від 01.12.2023 відсутні будь які величини.

Апелянт зауважує, що згідно розрахунків здійснених Позивачем на підставі отриманої в АТ «Волиньгаз» інформації фактичний обсяг використання потужності Підприємством в 2023 році, до моменту укладення договору з новим оператором ГРМ, становить 7 467 357,16 м.куб., однак оскільки місячний обсяг розподілу природного газу визначається як 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача розрахунковий обсяг розподілу встановлений Товарист-вом мав дорівнювати 622 279,76 м.куб., а відтак розмір місячної вартості послуги розподілу природного газу мав становити 1 172 375,07 грн.

Скаржник також звертає увагу на абз.5 сторінки 5 позовної заяви, яким Позивач не запере-чує, що за грудень 2023 року Підприємство спожило 1 707 891,47 м.куб., тому керуючись п.6.5 Договору, у Товариства були відсутні підстави нараховувати вартість перевищення річної потуж-ності з використанням коефіцієнту 1,1. Відтак у Відповідача виникло зобов`язання сплатити лише суму, яка визначається з розрахунку 1 707 891,47 м.куб. помножене на 1,884 грн, що в підсумку дорівнює сумі 3 217 667,53 грн.

Також Скаржник зауважує, що оскільки за розподіл природного газу в грудні 2023 року Підприємство сплатило Позивачу 3 297 000,00 грн, що еквівалентно фактичному споживанню в кількості 1 750 000,00 м.куб. природного газу, що на 42 108,53 м.куб. більше від встановленого фактичного показника суд першої інстанції повинен був відмовити у стягненні 3 539 434,28 грн, а не закривати провадження у цій частині.

На думку Апелянта, місцевий суд не дослідив ту обставину, що в січні та лютому 2024 року, Товариство не надавало послуг з розподілу природного газу для Підприємства, що стверджується Актом №1 про припинення (обмеження) газопостачання від 02.01.2024, а тому повинен був відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Підприємства 2 198 000,00 грн за послуги з розподілу природного газу, які не повинні були надаватись.

Також, Відповідач вважає безпідставними додаткові вимоги зі стягнення пені, інфляційних втрат та річних за зобов`язанням, яке не було порушено Підприємством.

Ухвалою від 24.09.2024 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду на 30.10.2024. (арк.справи 152).

01.10.2024 на адресу суду надійшов відзив, в якому Товариство просить залишити рішення господарського суду Рівненської області від 05.08.2024 у даній справі без змін, а апеляційну скаргу Підприємства без задоволення.(арк.справи 154-158).

Протокольною ухвалою від 30.10.2024 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 13.11.2024.(арк.справи 167).

Через систему «Електронний суд» апеляційному суду надано:

- від Позивача 31.10.2024 клопотання про долучення роздруківки Типового договору розподілу природного газу на вимогу суду та 12.11.2024 письмові пояснення.(арк.справи 169-170, 183-185);

- від Відповідача 13.11.2024 зауваження до письмових пояснень Позивача.(арк.справи 190-191).

В судових засіданнях апеляційної інстанції 30.10.2024 та 13.11.2024, представник Відпові-дача підтримав доводи скарги та просив її задоволити. Представник Позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляцій-ний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як стверджено матеріалами справи, між ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Волинської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ПП «Агро-Експрес-Сервіс» діють відносини щодо надання послуг з розподілу природного газу газорозподільними системами позивача, комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, які регулю-ються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494 (надалі в тексті Кодекс ГРМ).

У відповідності із законами України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про ринок природного газу» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулю-вання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі в тексті Регулятор), своєю постановою від 26.12.2022 №1839 видала ТОВ «Газорозподільні мережі України» ліцензію на право провад-ження господарської діяльності з розподілу природного газу. В свою чергу, постановою від 29.11.2023 №2224 «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26.12.2022 №1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» діяльності з розподілу природного газу Регулятор розширив територію господарської діяльності ТОВ «Газо-розподільні мережі України» на територію Волинської області. Розділом VІ Кодексу ГРМ перед-бачено, що доступ споживачів до газорозподільної мережі (ГРМ) для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що уклада-ється за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті НКРЕКП та Оператора ГРМ (АТ «Волиньгаз») та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Зважаючи на вказане вище, 01.12.2023 Відповідачем подано Позивачеві Заяву-приєднання №42АР430-13822-23 від 01.12.2023, що свідчить про намір укласти з Позивачем договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) та приєднання до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому (надалі в тексті Договір). Схваливши Заяву-приєднання Позивач вважає Договір укладеним з 01.12.2023.

Відповідно до пункту 2.1. Договору Позивач, як Оператор ГРМ, взяв на себе зобов`язання надати Відповідачеві послугу з розподілу природного газу, а Відповідач зобов`язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначеному Договором.

Згідно з п.6.1. Договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозпо-дільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п.6.2. Договору).

Відповідно до пп.32 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», Регулятором на ринку природного газу є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі в тексті НКРЕКП). Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог Кодексу ГРМ. Газовий рік період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Згідно п.1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу при-родного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійсню-ються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Абзацом 10 п.2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що споживач, що не є побуто-вим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому, подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік.

Матеріалами справи стверджено, що Відповідач звернувся до АТ «Волиньгаз» із заявами (вх. №СЛ-3239-43003-0923 від 07.09.2023 та вх.№СЛ-3239-43003-0923 від 07.09.2023) про встанов-лення річної замовленої потужності на 2023-2024 роки в обсязі 7 000 000,00 м.куб. Відповідно до абз.8 п.3 гл.6 розділу 6 Кодексу ГРМ у випадках укладення договору розподілу природного газу у зв`язку з початком провадження господарської діяльності з розподілу природного газу на території місцезнаходження об`єкта газопостачання споживача іншим Оператором ГРМ та якщо річна замовлена потужність споживача визначалась відповідно до абзацу 12 пункту 2 або абзацу 2 пункту 5 цієї глави новий Оператор ГРМ враховує обсяги використання такої потужності споживачем з початку календарного року.

Таким чином, вартість послуги розподілу природного газу становить: 7 000 000,00 м.куб./12 міс. = 583 333,33 м.куб./міс. х 1,57 = 915 833,33 грн./міс. без ПДВ, разом із ПДВ 1 099 000,00 грн.

Постановою НКРЕКП №1944 від 30.12.2022 «Про встановлення тарифів на послуги розпо-ділу природного газу для ТОВ «Газорозподільні мережі України» (зі змінами) Волинській філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» встановлено тариф на послуги з розподілу природного газу з 01.122023 в розмірі 1,57 грн. за 1 м.куб. на місяць (без урахування ПДВ). З врахуванням ПДВ (20%) вартість послуг з розподілу природного газу складає 1,884 грн. за 1 м.куб.

У позовній заяві Товариство зазначає, що згідно Договору надало Відповідачу у грудні 2023 року послугу з розподілу природного газу вартістю 3 297 000,00 грн (Акт №АСВГ0000393 від 31.12.2023). Товариство вважає наданою Підприємству послугу з розподілу природного газу у 2024 році вартістю 1 099 000,00 грн за січень 2024 року (Акт №АСВГ0000339 від 31.01.2024) та за лютий 2024 року (Акт №АСВГ0003092 від 29.02.2024) в сумі 1 099 000,00 грн, які нараховано в якості плати за розподіл природного газу у 2024 році з розрахунку 1/12 річної замовленої потужності об`єктів споживача та на підставі вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постано-вою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494.(арк.справи 41, 43-44).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачу направлено Акт №АСВГ0002095 від 31.12.2023 про надані послуги розподілу газу (перевищення річної замовленої потужності) обсягом 1 707 891,47 м.куб. на суму 3 539 434,28 грн. Позивач також направив Акт №АСВГ0000339 від 31.01.2024 та Акт №АСВГ0003092 від 29.02.2024, які складені з приводу розподілу природного газу у 2024 році та за що нараховано плату в сумі 2 198 000,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що зазначені Акти не підписані Підприємством.(арк.справи 42-44).

Матеріалами справи стверджується та сторонами не заперечується, що у вересні-листопаді 2023 року функції оператора ГРМ щодо Підприємства виконувало АТ «Волиньгаз».

Підприємство зверталось до директора АТ «Волиньгаз» із заявами про встановлення річної замовленої потужності на 2023 та 2024 рік в обсязі 7000000,00 м.куб. Вбачається, що попереднім Оператором ГРМ АТ «Волиньгаз» зазначений обсяг річної замовленої потужності було погоджено. (арк.справи 49-50).

Листом №430-Сл-311-0324 від 15.03.2024, який міститься в матеріалах справи, АТ «Волинь-газ» повідомило Товариство, що за період з 01.09.2023 по 30.11.2023 Підприємством спожито 7467357,16 м.куб. природного газу.(арк.справи 39).

Сторонами не заперечується, що за грудень 2023 року Відповідачем спожито 1 707 891,47 м. куб. Разом з тим, матеріалами справи, а саме оборотно-сальдовою відомістю стверджується та не заперечується сторонами, що вартість послуг з розподілу природного газу за грудень 2023 року в сумі 3 297 000 грн 00 коп. Підприємством сплачено на рахунок Товариства повністю згідно платіжних інструкцій №2517 від 25.12.2023, №4451 від 19.01.2024, №69317 від 08.02.2024, №69336 від 12.02.2024, №1045 від 23.02.2024.(арк.справи 38).

Поруч з тим, Позивач зазначає, що загалом у 2023 році Відповідачем спожито 9 175 248,63 м. куб. природного газу. На думку Позивача, загальний обсяг перевищення річної замовленої потужності становить 2 175 248,63 м.куб., в тому числі 467 357,16 м.куб. за листопад 2023 року (перед попереднім Оператором ГРМ АТ «Волиньгаз») та за грудень 2023 року 1 707 891,47 м.куб.

Покликаючись на п.6.5 укладеного сторонами Договору, Позивач визначив, що станом на 06.05.2024 заборгованість Підприємства перед Товариством склала 5 737 434,28 грн, в тому числі: 3 539 434,28 грн перевищення річної замовленої потужності у 2023 році та 2 198 000,00 грн за послуги розподілу природного газу у 2024 році.

Вважаючи, що несплатою заборгованості в добровільному порядку Відповідач порушив права Позивача, останній звернувся з даним позовом до суду, просив стягнути з Підприємства на свою користь 6 215 088,10 грн заборгованості по розрахунках, з яких: 3 539 434,28 грн перевищен-ня річної замовленої потужності, 2 198 000,00 грн за послуги розподілу природного газу, а також 393 003,01 грн пені, 43 516,41 грн інфляційних втрат та 41 134,40 грн -3% річних за порушення грошового зобов`язання.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.08.2024 у справі №918/528/24 позов було задоволено.(арк.справи 107-116).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті ГПК України), суд апеля-ційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу.

Позов це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Нато-мість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц та №372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі №910/7122/17).

Відповідно до частин 1-3 статті 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі: позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорю-ваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

За змістом наведених норм сторони у справі це суб`єкти матеріально-правових відносин, які захищають свої інтереси і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 по справі №910/17792/17).

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд бере до уваги, що ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало проти-правного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судо-вого захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (аналогічний висновок міститься у п.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 42).

Як вбачається з матеріалів справи, Волинська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулась до ПП «Агро-Експрес-Сервіс» з позовом про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу та за перевищення річної замовленої потужності та нараховані штрафні санкції за Договором укладеним між Позивачем та Відповідачем у даній справі.

Апеляційним судом встановлено та не заперечується сторонами, що до грудня 2023 року послуга з розподілу природного газу для ПП «Агро-Експрес-Сервіс» надавалася іншим оператором газорозподільної системи АТ «Волиньгаз», згідно укладеного Договору розподілу природного газу від 07.09.2023.

Колегією суддів також встановлено, що в подальшому, у зв`язку з припиненням дії ліцензії АТ «Волиньгаз» на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, 01.12.2023 було розірвано Договір розподілу між АТ «Волиньгаз» та ПП «Агро-Експрес-Сервіс». За таких обставин, 01.12.2023 ПП «Агро-Експрес-Сервіс» уклало новий договір розподілу природного газу №42АР430-13832-23 з ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами за 2023 рік Відповідачем спожито 9 175 248,63 м.куб. природного газу. Враховуючи погоджений з попереднім Оператором ГРМ АТ «Волиньгаз» обсяг річної замовленої потужності 7 000 000 м.куб. перевищення за листопад 2023 року складає 467 357,16 м.куб. Разом з тим, плата за перевищення річної потужності в листопаді 2023 року не є предметом даного спору.

Матеріалами справи стверджується та сторонами не заперечується, що в грудні 2023 року Підприємство спожило 1 707 891,47 м.куб. Вартість послуг з розподілу природного газу за грудень 2023 року в сумі 3 297 000 грн 00 коп. Підприємством сплачено на рахунок Товариства повністю. (арк.справи 38).

Попри повну оплату спожитих Підприємством у грудні 1 707 891,47 м.куб. природного газу, вважаючи, що спожита за місяць кількість природного газу є перевищенням річної замовленої потужності Товариство заявило до стягнення додатково за грудень 2023 року 3 539 434,28 грн (1 707 891,47 м.куб. х 1.884 грн х 1.1) за перевищення річної замовленої потужності.

Водночас, обґрунтовуючи позовні вимоги з підстав п.6.1. Типового Договору від 01.12.2023 та покликаючись на заяви Підприємства, адресовані попередньому Оператору ГРМ - АТ «Волиньгаз» щодо замовленої річної потужності в розмірі 7 000 000,00 м.куб на рік Позивач вважає, що у Відповідача виникла перед ним заборгованість за Договором розподілу природного газу за січень-лютий 2024 року у сумі 2 198 000,00 грн з розрахунку на один місяць: 1 099 000,00 грн (7 000 000,00 м.куб./12 міс. = 583 333,33 м.куб./міс. х 1,57 = 915 833,33 грн/міс. без ПДВ, 1 099 000,00 грн разом із ПДВ).

Таким чином, Позивач заявив про стягнення з Відповідача заборгованості за перевищення річної замовленої потужності в сумі 3 539 434,28 грн та за послуги розподілу природного газу в сумі 2 198 000,00 грн. Крім того, заявлено й додаткові вимоги: 393 003,01 грн пені, 43 516,41 грн інфляційних втрат та 41 134,40 грн 3% річних на суму заборгованості.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за перевищення річної замовленої потужності в сумі 3 539 434,28 грн, колегія суддів враховує наступне.

Згідно вимог ч.1-2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) госпо-дарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, перед-бачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно положень ч.1-3 ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.(ст.901 ЦК України).

В позовній заяві для встановлення вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу Товариство посилається на п.6.1 Договору від 01.12.2023, відповідно до якого, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, уста-новленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потуж-ність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з п.6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п.6.2. Договору).

Разом з тим, відповідно до Заяви-приєднання до умов розподілу природного газу (для спожи-вача, що не є побутовим) №42АР430-13832-23 від 01.12.2023, яку подано Підприємством Това-риству, у полі « 4» «Величина річної замовленої потужності об`єкта споживача на перший та другий календарний рік з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем» величина замовленої потужності відсутня. Відтак, на переконання апеляційного суду є помилковим тверд-ження, що 01.12.2023 Підприємство замовило річну потужність 7 000 000,00 м.куб.

При цьому, стосовно заяв Підприємства адресованих попередньому Оператору ГРМ АТ «Волиньгаз» про обсяг річної замовленої потужності в розмірі 7 000 000,00 м.куб. на 2023 та 2024 рік, на яких ґрунтуються розрахунки Товариства, апеляційний суд зауважує наступне.

Статтею 80 ЦК України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і заре-єстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною право-здатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Апеляційний суд зауважує, що закріплене у зазначеній статті поняття юридичної особи вимагає звернення до цивільно-правових норм, які регулюють створення і реєстрацію юридичних осіб. Розгляд поняття юридичної особи неможливий без визначення ознак юридичної особи, що дають змогу відрізнити юридичну особу від будь-яких інших формувань, об`єднань, філій і представництв, які не можуть визнаватися суб`єктами цивільного права.

До основних ознак юридичної особи належать: державна реєстрація факту створення юри-дичної особи, наявність відокремленого майна, самостійна відповідальність за зобов`язаннями, придбання і реалізація цивільних прав від свого імені, можливість виступати позивачем і відпо-відачем у суді.

Всі зазначені вище ознаки мають бути наявними в сукупності і відсутність хоча б однієї з них не дає можливості виокремити самостійну юридичну особу.

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина 1 статті 89 Цивільного кодексу України).

Значення державної реєстрації юридичних осіб, організація цієї реєстрації, повнота єдиного реєстру юридичних осіб, достовірність відомостей, які вносяться в державний реєстр, полягає в тому, що така реєстрація забезпечує можливість отримання необхідної інформації господарю-ючими суб`єктами. Така інформація важлива для розв`язання питань про укладення договорів, формування господарських зв`язків, ведення господарських операцій. Вона сприяє формулюванню усталеності економічного обороту. Юридична особа вважається створеною з моменту реєстрації в єдиному державному реєстрі і з цього моменту набуває правоздатності. Реєстрації підлягають і подальші зміни правового статусу юридичної особи.

Юридична особа, в силу положень ч.1 ст.91 ЦК України, здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного реєстру запису про її припинення (частина 4 статті 91 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, уста-новлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом (частини 1, 2 статті 83 ЦК України).

Тобто, підприємство це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Разом з тим, цивільне законодавство передбачає випадки переходу прав та обов`язків юридичної особи до іншої юридичної особи правонаступника. Таке відбувається в разі припи-нення в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників, внаслі-док передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, договір цесії (ч.1 ст.104, п.1 ч.1 ст.512 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17 зокрема зазначила, що при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво, за якого все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до право-наступника чи правонаступників, або часткове у випадку укладення договору цесії.

Апеляційним судом встановлено, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» з кодом ЄДРПОУ 03339459 є юридичною особою, що відповідно до відомос-тей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зареєстроване в державному реєстрі 04.01.1992 та не припинене станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Разом з тим, Позивач у справі Волинська філія ТОВ «Газо-розподільні мережі України» з кодом ЄДРПОУ 45279226 є відокремлений підрозділом ТОВ «Газо-розподільні мережі України» з кодом ЄДРПОУ 44907200 та зареєстроване в державному реєстрі 27.10.2023.

З огляду на зазначене, колегія суддів виснує, що АТ «Волиньгаз» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» є окремими, не пов`язаними між собою юридичними особами, з окремими права-ми та обов`язками, в тому рахунку такими, що випливають з чинних договорів.

В судовому засіданні представник Позивача пояснив, що Товариством жодних договорів з АТ «Волиньгаз» не укладалось, правонаступництво відсутнє.(арк.справи 203).

Попри те, що договори від 07.09.2023 та 01.12.2023 мають спільну природу розподіл природного газу, сфера їх дії обмежена правосуб`єктністю Споживача та Оператора ГРМ. Колегія суддів зауважує, що Договір від 01.12.2023 не є договором про заміну сторони, оскільки основною умовою, за яких складається договір про заміну сторони є отримання згоди всіх сторін на заміну та відповідність договору змін вимогам законодавства, а таких умов наданий Позивачем на вимогу апеляційного суд Типовий договір не містить.(арк.справи 174-181).

У відповідності до абз.4 п.6.5. Договору (арк.справи 177-зворот), у випадку якщо річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визнача-ється Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення річної замовленої потужності не здійснюється.

Відтак, покликання Позивача на замовлений Відповідачем у іншого Оператора ГРМ обсяг річної потужності при нарахуванні оплати вартості та звернення з позовом про стягнення плати за перевищення такої потужності є безпідставним, адже доказів укладання договору про заміну сторони, цесії, рівно як і доказів правонаступництва Позивачем прав та обов`язків АТ «Волиньгаз» матеріали справи не містять, як і не містять доказів обмеження правоздатності АТ «Волиньгаз» щодо захисту своїх прав.

Разом з тим, як зазначалося вище, укладаючи Договір 01.12.2023 шляхом підписання Заяви-приєднання, Позивач та Відповідач не погодили одну із істотних умов Договору, на підставі якої може здійснюватися нарахування вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу. За непогодження сторонами замовленої річної потужності нарахування плати за її перевищення позбавлене правових підстав.

Надаючи оцінку правомірності нарахування заборгованості за послугу з розподілу природ-ного газу в січні-лютому 2024 року, апеляційний суд бере до уваги наступне.

Господарське правопорушення це протиправна дія або бездіяльність учасника господарсь-ких відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридич-ними обов`язками зазначеного учасника, порушує суб`єктивні права іншого учасника господарсь-ких відносин або третіх осіб. Як встановлено ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи стверджено, що ПП «Агро-Експрес-Сервіс» як споживач, 01.01.2024 повідомило Товариство про остаточне припинення користування природним газом з 02 січня 2024 року.

Сторонами не заперечується, що в подальшому 02.01.2024 на підставі вказаного листа працівниками Позивача припинено газопостачання об`єкта Відповідача шляхом повного пере-криття та встановлення інвентарної заглушки та пломби, про що складено акт №1 про припинення (обмеження) газопостачання.

Як встановлено судом апеляційної інстанції в судовому засіданні та не заперечується сторо-нами з 02.01.2024 газопостачання Підприємству припинилося остаточно.

Разом з тим, як вбачається з позовної заяви та відзиву на апеляційну скаргу, Товариство вважає, що припинення газопостачання Підприємству шляхом повного перекриття зобов`язує Відповідача сплачувати за послуги з розподілу природного газу до подання заяви про звільнення займаного об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом).

З таким твердженням не погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки чинним законо-давством не визначено окремої форми заяви, яка повинна подаватися Споживачем для припинення нарахування послуги з розподілу природного газу. Форму такої заяви не було надано і Позивачем.

Колегія суддів бере до уваги, що відповідно до умов абзацу першого п.10 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, у разі звільнення займаного об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) Споживач зобов`язаний повідомити про це Оператора ГРМ не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припи-нення користування природним газом) та остаточно розрахуватись з ним за договором розподілу природного газу до вказаного споживачем дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємством 01.01.2024 подано Товариству заяву про повне припинення користування природним газом з 02.01.2024, однак останній не чекаючи 20 днів 02.01.2024 припинив газопостачання на об`єкт Відповідача повністю перекривши газопровід, встановивши інвентарну заглушку та пломби, про що складено акт №1 про припинення газо-постачання від 02.01.2024.(арк.справи 4, 51, 62).

Проте Товариство нараховувало плату за послугу з розподілу природного газу ще впродовж 2 місяців, пояснюючи тим, що подана заява є невідповідною і не може бути підставою для припинення нарахування послуги з розподілу природного газу.

Лише 20.03.2024 Товариство здійснило механічне від`єднання від мережі газопостачання згідно повторної заяви Підприємства від 06.03.2024, хоч вказана заява за змістом та фомою не відрізняється від заяви від 01.01.2024 про повне припинення споживання газу.(арк.справи 40, 61).

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що Товариство займає монопольне становище на ринку розподілу природного газу на території Волинської області та входить до Зведеного переліку природних монополій, який оприлюднено на офіційному сайті Антимонопольного комітету України (www.amcu.gov.ua).

Волинська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» є структурним підрозділом ТОВ «Газорозподільні мережі України», основною діяльністю якого є розподіл та транспортування природного газу для населення та підприємств Волинської області та є єдиним надавачем даної послуги на території Волинської області.

Антиконкурентне законодавство забороняє суб`єкту господарювання, який займає моно-польне (домінуюче) становище на ринку вчиняти дії чи бездіяльність, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які б були неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Враховуючи зазначене, при зверненні такого суб`єкта господарювання з майновими вимогами повинні застосовуватись підвищені стандарти доказування.

За наслідками правового аналізу позовної заяви, дослідження доказів та пояснень представ-ників сторін, колегія суддів дійшла висновку про недобросовісність та суперечливу поведінку Товариства в частині розгляду заяви Підприємства про повне припинення користування природним газом. З однієї сторони Позивач покликається на недотримання особливої форми заяви про припинення споживання газу та порушення строку її подання, а з другої повністю перекриває газ на наступний день після першої заяви, нараховує плату за розподіл газу упродовж двох місяців і в односторонньому порядку розриває договір та механічно від`єднує Підприємство від газової мережі на підставі повторної заяви останнього, яка ні змістом, ні способом подання не відрізняється від першої.

Апеляційний суд вважає, що обізнаність Позивача про фактичне припинення користування Відповідачем природним газом, зобов`язувала повідомити останнього про невідповідність заяви для припинення нарахування послуги з розподілу природного газу або припинити договір, однак Позивач цього не зробив, а зловживаючи своїм монопольним становищем нарахував плату за послугу з розподілу природного газу за два місяці, використовуючи це як джерело безпідставного збагачення.

За вищевказаних обставин, враховуючи повне припинення Товариством 02.01.2024 послуги розподілу природного газу на об`єкт Підприємства, згідно заяви останнього від 01.01.2024, апеляційний суд дійшов висновку, що нарахування послуги з розподілу природного газу за відсут-ності газопостачання є необґрунтованим, а тому позовна вимога в частині стягнення заборгованості за січень-лютий 2024 року є безпідставною та не підлягає задоволенню.

З мотивів викладених вище, при розгляді даної справи апеляційний господарський суд відхиляє покликання Позивача на норми Кодексу газорозподільчих систем, керуючись загальними нормами цивільного права, оскільки саме положень чинного господарського та цивільного законо-давства недотримано Позивачем під час виконання Договору. Так, укладаючи 01.12.2023 договір з Підприємством після початку газового року, Оператор ГРМ згідно п.1 гл.6 розд.VI Кодексу ГРМ міг виходити з фактичного обсягу споживання цим об`єктом природного газу, проте не був вправі нараховувати і заявляти до стягнення матеріально-правові вимоги за перевищення річної замов-леної потужності та плати за послуги розподілу природного газу за відсутності підстав право-наступництва чи передання права вимоги від попереднього Оператора ГРМ, позаяк величини річної замовленої потужності Позивач з Відповідачем не погоджував.

Натомість вирішуючи спір, суд першої інстанції залишив зазначені обставини без уваги, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

За наслідками перегляду рішення у даній справі, колегія суддів вважає, що права Позивача не є порушеними і не потребують захисту, натомість заявленими вимогами порушуються цивільні права та інтереси Відповідача. В задоволенні позову належить відмовити.

Враховуючи викладене вище, а також відмову у задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 3 539 434,28 грн за перевищення річної замовленої потужності та 2 198 000,00 грн заборгованості за розподіл природного газу, колегія суддів вважає, що відсутні також підстави для стягнення пені, інфляційних втрат та річних, нарахованих Товариством на суму спірної заборгованості.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

На переконання суду апеляційної інстанції доводи ПП «Агро-Експрес-Сервіс» є обґрунто-ваними і такими, що підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Рівненської області від 05.08.2024 у справі №918/528/24 належить скасувати з підстав ст.277 ГПК України через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом першої інстанції встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними та невідпо-відності обставинам справи висновків, викладених в рішенні, що призвело до ухвалення необґрун-тованого судового рішення.

Поруч з тим, у зв`язку з задоволенням апеляційної скарги Підприємства та скасування рішення суду першої інстанції, відповідно до ст.129 ГПК України, з Волинської філії ТОВ «Газо-розподільні мережі України» належить стягнути на користь ПП «Арго-Експрес-Сервіс» 111 871,59 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Арго-Експрес-Сервіс» на рішення госпо-дарського суду Рівненської області від 05.08.2024 у справі №918/528/24 задоволити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 05.08.2024 у справі №918/528/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

3. Стягнути з Волинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (43006, Волинська обл., Луцький р-н, м.Луцьк, вул.Франка, буд.12, код ЄДРПОУ 45279226) на користь Приватного підприємства «Арго-Експрес-Сервіс» (35112, Рівненська обл., Дубенський р-н, с.Ярославичі, вул.Шкільна, буд.50, код ЄДРПОУ 30132761) 111 871,59 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідно наказу.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

6. Матеріали справи №918/528/24 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.