Постанова

від 28.11.2024 по справі 922/2004/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/2004/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу відповідача (вх.2241Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 (суддя Аюпова Р.М., повний текст складено 02.09.2024) у справі №922/2004/24

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аслунд Груп", м.Харків,

про стягнення коштів у розмірі 83 084,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі АТ «Українська залізниця») в особі регіональної філії «Львівська залізниця», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Аслунд Груп" (далі ТОВ "Аслунд Груп"), про стягнення штрафних санкцій у розмірі 83 084,18 грн., з яких штраф у розмірі 66 619,80 грн. та пеня в розмірі 16 464,38 грн., підставою нарахування яких стало порушення відповідачем умов укладеного між сторонами цього спору договору №Л/НХ-23197/НЮ від 15.03.2023 у частині вчасної та в повному обсязі поставки товару.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі №922/2004/24, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись із цим рішенням, ТОВ "Аслунд Груп" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі №922/2004/24 і прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги, зменшивши загальну суму штрафних санкцій (які є предметом позовних вимог) на 50%. Витрати на оплату судового збору та правничу допомогу просить покласти на позивача.

На переконання апелянта, рішення ухвалене без дотримання норм матеріального та процесуального права, є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав:

- суд першої інстанції порушив приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (далі - ГК України). У даному випадку іншого строку нарахування пені, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України, сторонами в договорі не визначено, а умова за кожен день прострочення не може розцінюватися як установлення іншого строку, відтак правомірним є нарахування пені за порушення строків поставки товару протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Натомість, суд першої інстанції визнав правильним розрахунок пені за порушення строків поставки товару відповідно до рознарядки №2 від 11.05.2023, загальний термін протермінування складав 214 днів. Однак, враховуючи положення ч.6 ст.232 ГК України максимальний період нарахування пені становить 180 днів. Загальна сума пені за порушення строків поставки товару відповідно до рознарядки №2 від 11.05.2023 становить 12 052,80 грн. (66 960,00 грн. х 0,1% х 180дн.), а не 14 329,44 грн.;

- Господарський суд Харківської області безпідставно залишив поза увагою наявність виключних обставин згідно зі ст.233 ГК України для зменшення розміру штрафних санкцій;

- місцевим господарським судом помилково не було застосовано ч.2 ст.231 ГК України. Так, позивач є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки. Договір поставки №Л/НХ-23197/НЮ від 15.03.2023 укладений за результатами проведення відкритих торгів в електронній системі публічних закупівель Prozorro, отже є державним контрактом. Законом чітко визначено розмір штрафних санкцій за порушення виконання негрошового зобов`язання та керуючись ч.4 ст.231 ГК України у разі порушення, пов`язаного із виконанням державного контракту, потрібно застосовувати розмір штрафних санкцій, передбачений ч.2 ст.231 ГК України.

За змістом апеляційної скарги відповідачем також зазначено, що орієнтовні витрати на правничу допомогу становитимуть 7 000,00 грн.; остаточна сума витрат, понесена апелянтом на правничу допомогу, буде визначена та підтверджена документально після винесення рішення по суті, та зазначена в заяві, поданій протягом п`яти днів після винесення рішення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі №922/2004/24. Встановлено строк по 21.10.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань (за наявності), що пов`язані з розглядом апеляційної скарги. Постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Позивач правом, наданим ст.263 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Радіонової О.О., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 27.11.2024, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

15.03.2023 між АТ Українська залізниця (покупець) та ТОВ Аслунд Груп (постачальник) укладено договір №Л/НХ-23197/НЮ (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався у 2023 році поставити покупцеві товар, а саме: визначені в специфікації №1 (додаток №1) запасні частини до тепловозів 2ТЕ116, 2М62, 2ТЕ10 (тронк поршня, головка поршня, вставка, механізм газорозподільний) Код ДК 021:2015 34630000-2 (частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху), на загальну суму 999 360,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п.4.1 договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DAP/DDP відповідно до «Інкотермс» у редакції 2020 року.

Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару протягом не більше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки: (НХ) Служба організації та проведення закупівель, 79025, м.Львів, вул.Широка, 2 (п.4.2 договору).

Відповідно до п.4.5 договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар з накладеними двома кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб, визначених у п.4.3 цього договору, направляється постачальнику з електронної адреси покупця nh-mtz@railway.lviv.ua на електронну адресу постачальника - ASLUNDGROUP73@GMAIL.COM. Рознарядка на товар вважається отриманою постачальником з дати її направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Згідно з п.4.6 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару.

За умовами п.8.3 договору постачальник зобов`язаний, зокрема: забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені договором (п.8.3.1 договору); забезпечити поставку товару, якість, кількість, комплектність та асортимент якого відповідає умовам цього договору (п.8.3.2 договору).

Відповідно до п.9.1 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим договором і законодавством.

Пунктом 9.3.1 договору сторони погодили, що при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п.4.2 договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, заявки (рознарядки) на поставку товару №№1, 2, 3, 5, 6 позивачем були надіслані відповідачу у порядку, визначеному умовами укладеного договору, у передбачений договором спосіб - з електронної адреси позивача на електронну адресу відповідача. Під час відправлення на заявки були накладені кваліфіковані електронні підписи двох повноважних осіб позивача. На підтвердження означених обставин позивачем до матеріалів справи надано роздруківки (скріншоти) веб-сторінки електронної адреси позивача.

03.05.2023 позивач надіслав на електронну адресу відповідачу рознарядку на поставку товару №1 за вих.№НЗІ/НГ-40/496 від 02.05.2023 щодо поставки товару - тронк поршня (13шт.), головка поршня (12шт.) на загальну суму 372 384,00 грн. з ПДВ.

19.05.2023 відповідачем здійснено часткову поставку товару на адресу позивача - Служби організації та проведення закупівель на суму 328 428,00 грн. з ПДВ.

12.06.2023 відбулася часткова поставка товару на адресу Служби організації та проведення закупівель на суму 43 956,00 грн. з ПДВ. (прострочення поставки склало 24 дні).

Позивач 15.05.2023 надіслав на електронну адресу відповідача рознарядку на поставку товару №2 за вих.№НЗІ/НГ-40/603 від 11.05.2023 щодо поставки товару - механізм газороздільний (6шт.) на загальну суму 66 960,00 грн. з ПДВ.

Станом на 31.12.2023 поставка товару не відбулася (прострочення поставки складає 214 днів).

24.05.2023 позивач надіслав на електронну адресу відповідача рознарядку на поставку товару №3 за вих.№НЗІ/НГ-40/668 від 23.05.2023 щодо поставки товару вставка (20шт.) на загальну суму 216 000,00 грн. з ПДВ.

15.06.2023 відбулася часткова поставка товару на адресу Служби організації та проведення закупівель на суму 162 000,00 грн з ПДВ. (прострочення поставки складає 6 днів).

29.06.2023 відбулася часткова поставка товару на адресу Служби організації та проведення закупівель на суму 54 000,00 грн з ПДВ. (прострочення поставки складає 20 днів).

27.11.2023 позивач надіслав на електронну адресу відповідача рознарядку на поставку товару №5 за вих.№Н-40/2079 від 24.11.2023 щодо поставки товару - тронк поршня (15шт.) на суму загальну суму 226 800,00 грн. з ПДВ.

11.12.2023 відбулася поставка товару на адресу Служби організації та проведення закупівель на суму 226 800,00 грн. з ПДВ, що є належним виконанням договору.

11.12.2023 позивач надіслав на електронну адресу відповідача рознарядку на поставку товару №6 за вих.№Н-40/2222 від 11.12.2023 щодо поставки товару - головка поршня 14Д40.22.02.1 (8шт.) на загальну суму 117 216,00 грн. з ПДВ.

Станом на 31.12.2023 поставка товару не відбулася (прострочення поставки складає 4 дні).

Вищевикладені обставини відповідачем (апелянтом) не заперечуються.

Несвоєчасна та не в повному обсязі поставка ТОВ "Аслунд Груп" товару стала підставою звернення АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» з розглядуваним позовом до суду.

Судова колегія враховує наступне.

За своєю правовою природою договір №Л/НХ-23197/НЮ від 15.03.2023 є договором поставки.

Згідно з ч.2 ст.265 ГК України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2).

Відповідно до ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1). Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ч.2).

Згідно зі ст.669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні (ч.1). Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості (ч.2).

Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами (ч.1 ст.671 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Господарським судом Харківської області встановлено та не оспорюється відповідачем, що ТОВ "Аслунд Груп" допущено порушення умов договору №Л/НХ-23197/НЮ від 15.03.2023 у частині здійснення своєчасної та в повному обсязі поставки товару, що за умовами договору є підставою для нарахування пені та штрафу.

Відповідно до положень ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться донаступного: 1) є таким, що порушує приписи ч.6 ст.232 ГК України, нарахування пені за порушення строків поставки товару відповідно до рознарядки №2 за загальний період 214 днів (за період, що перевищує 6 місяців); 2) у розглядуваному випадку наявні виключні обставини згідно зі ст.233 ГК України для зменшення розміру штрафних санкцій; 3) застосуванню підлягає розмір штрафних санкцій, передбачений ч.2 ст.231 ГК України.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо неправильного нарахування пені за порушення строків поставки товару відповідно до рознарядки №2, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3).

Частиною 6 ст.231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Цим приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №911/952/22 від 16.10.2024, у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі №910/11038/22, від 20.08.2024 у справі №910/1925/23.

Вказаний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Під час укладання договору №Л/НХ-23197/НЮ від 15.03.2023 сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо своєчасної поставки (пеня та штраф), проте не передбачили інший період нарахування, ніж встановлений ч.6 ст.232 ГК України.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши наданий до позовної заяви розрахунок пені за прострочення поставки товару за рознарядкою на поставку товару №2, з яким погодився суд першої інстанції, Східним апеляційним господарським судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено за 214 днів прострочення, що перевищує визначений ч.6 ст.232 ГК України шестимісячний строк.

Означене залишено поза увагою місцевого господарського суду.

Відтак, здійснивши власний розрахунок, судом апеляційної інстанції встановлено, що за прострочення поставки товару за рознарядкою на поставку товару №2 на суму 66 960,00 грн. розмір пені за шість місяців прострочення виконання зобов`язання (з урахуванням погодженого сторонами в п.9.3.1 договору розмірі пені 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення) складає 12 320,64 грн. (а не 12 052,80 грн., як на тому наполягає апелянт, який здійснює розрахунок не за шість місяців, а за 180 днів). За змістом апеляційної скарги відповідач, разом з іншим, зазначає про наявність виключних обставин для зменшення розміру штрафних санкцій та просить суд зменшити загальну суму штрафних санкцій (які є предметом позовних вимог) на 50%.

Як на підставу для зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначає наступне: незначна тривалість прострочення виконання зобов`язання; позивач уже стягнув із відповідача суму забезпечення виконання зобов`язання в розмірі 5% від вартості договору, що становить 49 968,00 грн.; у матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача збитків; порушення ТОВ "Аслунд Груп" строків поставки зумовлено, зокрема, територіальним розташуванням підприємства, а також виробника продукції - ТОВ "НВФ "РОТОРМАШ" у м.Харків, яке щоденно знаходиться під обстрілами армії Російської Федерації; ТОВ "Аслунд Груп" виконало надані позивачем рознарядки на 95%, що свідчить про добросовісність відповідача.

Згідно з ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм убачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання; відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінку винної особи (у тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, та розмір, до якого підлягає зменшенню. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 23.03.2021 у справі №921/580/19.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, у тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18.

Нормами чинного законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Оцінюючи наведені відповідачем підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, Східний апеляційний господарський суд зауважує наступне.

Зазначаючи про те, що тривалість прострочення зобов`язання за рознарядками на поставку товару №№1, 3, 6 є незначною, апелянт залишає поза увагою, що прострочення поставки товару за рознарядкою на поставку товару №2 (за яке (прострочення) нараховані пеня та штраф) становить 214 днів.

Усупереч твердженням скаржника, сама лише відсутність у матеріалах справи доказів наявності у позивача збитків, завданих простроченням відповідача, не є безумовною підставою для зменшення розміру належних до стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Посилаючись на те, що порушення строків поставки зумовлено, зокрема, територіальним розташуванням підприємства відповідача, а також виробника продукції ТОВ «НВФ «Ротормаш» у м.Харків, яке щоденно знаходиться під обстрілами армії Російської Федерації, та стверджуючи про наявність обставин непередбачуваної сили, відповідач не надає жодних доказів на підтвердження впливу означених обставин на виконання ним договірних зобов`язань, зокрема сертифікату Торгово-промислової палати України. Крім того, у пункті 17.2 договору зазначено, що сторони підтверджують, що вони розуміють усі ризики, які можуть виникнути у зв`язку із воєнним станом на території України, введеним Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

За змістом апеляційної скарги відповідач наголошує на тому, що на виконання умов п.п.11.1, 11.3, 11.8 договору сума забезпечення виконання зобов`язання в розмірі 5% від вартості договору (49 968,00 грн.) уже стягнута з відповідача на підставі вимоги позивача №Ц--94/264-24 від 25.03.2024. Відповідна вимога про сплату коштів за гарантією додана до матеріалів апеляційної скарги.

У силу приписів ч.ч.2, 3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Вимога №Ц--94/264-24 від 25.03.2024 не була надана до суду першої інстанції. Питання про врахування суми забезпечення виконання зобов`язання в розмірі 5% від вартості договору (49 968,00 грн.) відповідачем в суді першої інстанції не ставилось, доводи не наводились. Судова колегія звертає увагу, що за змістом апеляційної скарги відповідачем не обґрунтовано неможливості подання означеного документу під час розгляду Господарським судом Харківської області та не заявлено клопотання про долучення такого документу до матеріалів справи. Відтак, суд апеляційної інстанції не приймає означений документ в якості доказу у справі №922/2004/24 та не надає йому оцінку.

Судова колегія, разом з іншим, констатує, що матеріали справи не містять доказів неможливості сплати відповідачем штрафних санкцій, а також доказів того, що сплата цих санкцій може істотно вплинути на можливість функціонування підприємства відповідача.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст.231 ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Отже, невиконання стороною прийнятих на себе зобов`язань має наслідком визначену відповідальність, яку сторони передбачили при укладенні договору за загальними засадами справедливості, добросовісності, розумності, а тому наслідки невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором покладаються на нього.

Східний апеляційний господарський суд зазначає, що зменшенню розміру заявленого штрафу та пені, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондує обов`язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі ст.74 ГПК України, ст.233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.10.2019 у справі №910/143/19.

У розглядуваному випадку відповідач не довів суду наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, не довів наявності поважних причин порушення зобов`язання, що стало підставою для застосування заходів відповідальності.

Зваживши на фактичні обставини спору, спираючись на принципи справедливості та розумності, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що порушення умов договору сталося не з вини відповідача або внаслідок обставин непереборної сили, як і доказів вчинення відповідачем усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, зважаючи на пропорційність розміру штрафних санкцій обсягу загальної вартості простроченої поставки товару, необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін правовідносин, у тому числі позивача, який впродовж тривалого часу очікував на постачання товару, а також відсутність доведених відповідачем у встановленому порядку підстав для зменшення розміру неустойки, Східний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру належних до стягнення з відповідача штрафу та пені.

Відхиляючи доводи скаржника про те, що керуючись ч.4 ст.231 ГК України у розглядуваному випадку потрібно застосовувати розмір штрафних санкцій, передбачений ч.2 ст.231 ГК України, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 4 ст.231 ГК України унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З аналізу означених положень вбачається, що визначений ч.2 ст.231 ГК України розмір штрафних санкцій застосовується у разі, якщо інше не передбачено законом або договором. Закону, який регулює відповідні правовідносини, в якому визначено розмір штрафних санкцій, скаржником не зазначено. У свою чергу, у розглядуваному випадку розмір штрафних санкцій погоджений сторонами в договорі поставки №Л/НХ-23197/НЮ від 15.03.2023. Відтак, обґрунтованим є застосування до відповідача штрафних санкцій саме у погодженому сторонами в договорі розмірі.

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2 008,80 грн. як такого, що ухвалене за наслідками неправильного застосування норм матеріального права, із здійсненням нового розподілу судового збору за подання позовної заяви відповідно до положень ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

При здійсненні розподілу судового збору за подання позовної заяви судом апеляційної інстанції враховано наступне.

Згідно з пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.4 означеного Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Суд апеляційної інстанції враховує, що означена норма є імперативною та підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки розглядувана позовна заява подана через підсистему «Електронний суд».

За змістом ст.129 ГПК України такий результат апеляційного перегляду має наслідком розподіл витрат відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог (з урахуванням визначеної Законом України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання апеляційної скарги та враховуючи подання апеляційної скарги через підсистему «Електронний суд»).

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі №922/2004/24 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аслунд Груп" на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» пені в розмірі 2 008,80 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аслунд Груп (61046, м.Харків, вул.Багратіона, буд.6, офіс 107 1; код ЄДРПОУ 42644349) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м.Львів, вул.Гоголя, буд.1; код ЄДРПОУ 40081195) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 363,83 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі №922/2004/24 залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м.Львів, вул.Гоголя, буд.1; код ЄДРПОУ 40081195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аслунд Груп (61046, м.Харків, вул.Багратіона, буд.6, офіс 107 1; код ЄДРПОУ 42644349) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 87,85 грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.11.2024.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.В. Стойка