Рішення

від 20.11.2024 по справі 904/2496/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024м. ДніпроСправа № 904/2496/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір

за позовом Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, м. Дніпро, в інтересах держави в особі Личківської сільської ради, с. Личкове, Новомосковський район, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рай", м. Дніпро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки

Представники:

від прокуратури Камлер А.В.

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

від третьої особи не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Личківської сільської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить:

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 197,7006 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1131, що розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Рай", на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. № 60956302 від 18.10.2021 (номер запису про право 44483701);

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Рай" повернути Личківській сільській раді земельну ділянку, площею 197,7006 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1131, що розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Судові витрати заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1222381100:05:001:1131 площею 197,7006 га розташована у межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Приорільський", який оголошено Указом Президента України від 09.12.1998 № 1341/98. Положенням про ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Приорільський" передбачено, що заказник оголошено з метою збереження і відтворення унікальних і типових для різнотравно-типчаково-ковилового степу солонцевих, солончакових і лукових екосистем, збереження і відновлення чисельності популяцій багатьох рідкісних видів рослин і тварин, у тому числі занесених до Червоної книги України. З урахуванням зазначеного на території заказника загальнодержавного значення "Приорільський" забороняється будь-яка діяльність, що суперечить його цільовому призначенню і загрожує збереженню природного комплексу, зокрема, знищення та пошкодження дерев, чагарників і трав`янистої рослинності, випасання худоби на силових степових цілинках і на усіх ділянках деревно-чагарникової рослинності. Таким чином, розташування спірної земельної ділянки у межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Приорільський" свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, на які поширюється особливий режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Водночас, режим території зазначеного заказника і встановлені обмеження унеможливлюють використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

Вказує прокурор і про те, що, як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 09.02.2024 № 10-4-0.332-931/2-24, земельна ділянка з кадастровим номером 1222381100:05:001:1131 площею 197,7006 га перейшла у комунальну власність Личківської об`єднаної територіальної громади Новомосковського району Дніпропетровської області.

Зазначає заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури у позові і про те, що державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію прав на спірну земельну ділянку, зокрема, права оренди за ТОВ "Агро-Рай". Реєстрацію вказаного речового права здійснено на підставі договору оренди земельної ділянки № 42/24-12/20ДО від 24.12.2020, начебто укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ТОВ "Агро-Рай". Опрацюванням інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 10-4-0.332-931/2-24 від 09.02.2024 з`ясовано, що жодних дозвільних документів на користь ТОВ "Агро-Рай", у тому числі наказ про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1222381100:05:001:1131 площею 197,7006 га, яка розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в оренду не видавався, акт приймання-передачі земельної ділянки не підписувався, договір оренди земельної ділянки не укладався та довіреність на його укладення не видавалась. Зазначене свідчить про невідповідність документів, наданих для реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку, вимогам чинного законодавства та взагалі про їх відсутність, у зв`язку з чим, реєстрація прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1222381100:05:001:1131 площею 197,7006 га відбулась всупереч вимогам чинного законодавства та за відсутності документу зі статусом, достатнім для здійснення державної реєстрації права користування, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, вказує останній, оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказ про передачу вищевказаної земельної ділянки у користування ТОВ "Агро-Рай" не видавався, акт приймання передачі земельної ділянки не підписувався, довіреність на укладання договору оренди не надавалась, а договір оренди земельної ділянки не укладався, то до спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між власником земельної ділянки, яким є Личківська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, до землекористувача - ТОВ "Агро-Рай" повинні застосовуватися положення щодо усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку Личківській сільській раді.

Щодо представництва прокурором інтересів держави останній посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" та зазначає про те, що перед поданням позову звертався до позивача із запитом № 12-219вих-24 від 20.03.2024 щодо, зокрема, надання інформації про вжиті Личківською об`єднаною територіальною громадою Магдалинівського району Дніпропетровської області заходів, у тому числі представницького характеру, спрямованих на захист порушених інтересів держави шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, проведеної на підставі договору № 42/24-12/20ДО від 24.12.2020, укладеного Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ТОВ "Агро-Рай" та її повернення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до відповіді виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 470 від 08.04.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 1222381100:05:001:1131 площею 197,7006 га відносить до категорії земель землі сільськогосподарського призначення та розташована та території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Крім того, Личківською сільською радою жодного рішення сесії щодо затвердження документації із землеустрою, надання земельної ділянки в оренду, укладення договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222381100:05:001:1131 площею 197,7006 га не приймалося. Також зазначено, що у разі наявності підстав сільська рада не заперечує щодо застосування прокуратурою представництва інтересів держави суді, відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Як встановлено органами прокуратури, сільською радою не вжито заходів щодо скасування державної реєстрації права оренди та повернення спірної земельної ділянки.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Зважаючи на викладене, виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, та враховуючи, що Личківська сільська рада не звернулась до суду з відповідним позовом після отримання інформації від прокурора про наявні порушення, що підтверджує бездіяльність компетентного органу, у прокурора наявні обґрунтовані підстави для представництва інтересів держави в особі Личківської сільської ради та звернення до суду із вказаним позовом.

У межах визначеного законом строку відповідачу була надана можливість скористались своїм правом на подання відзиву з документальним обґрунтуванням.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області письмових пояснень по суті спору не надало.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2024 (суддя Бондарєв Е.М.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/2496/24, її розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2024 підготовче засідання відкладено до 12.08.2024.

Розпорядженням керівника апарату від 17.09.2024 № 449 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 904/2496/24 у зв`язку тим, що суддю Бондарєва Е.М. тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2024 розгляд справи № 904/2496/24 доручено судді Мельниченко І.Ф.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2024 справу № 904/2496/24 прийнято до провадження судді Мельниченко І.Ф., її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.10.2024.

15.10.2024 господарським судом відкладено підготовче засідання до 29.10.2024, про що постановлено відповідну ухвалу.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим господарський суд завершив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 20.11.2024, про що постановив ухвалу від 29.10.2024.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у судове засідання 20.11.2024 не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.

Личківська сільська рада та Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується залученими до матеріалів справи довідками про доставку електронних листів (зокрема, ухвал від 23.09.2024, 15.10.2024 та 29.10.2024) в електронні кабінети позивача та третьої особи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи № 904/2496/24, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, надсилались ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2024, 15.10.2024 та 29.10.2024.

Конверти із зазначеними вище ухвалами повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листа з ухвалою суду та повернення його до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.

За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

20.11.2024 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, площею 197,7006 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1131, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Рай", та зобов`язання повернути Личківській сільській раді спірну земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною 12.10.2019 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, у зв`язку з їх розмежуванням" внесені відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 197,7006 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1131, розташовану на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

У подальшому, 12.10.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцевим Антоном Вадимовичем до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію права оренди на земельну ділянку, площею 197,7006 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1131, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Рай" на підставі договору оренди земельної ділянки № 42/24-12/20ДО від 24.12.2020, який укладено Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Рай".

У матеріалах справи міститься також ксерокопія наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-2714/15-20-СГ від 23.12.2020 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, відповідно до якого, зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області; надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Рай" в оренду земельну ділянку загальною площею 197,7006 га (кадастровий номер 1222381100:05:001:1131) без зміни цільового призначення за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Згідно з наявною у матеріалах справі ксерокопією договору оренди земельної ділянки № 42/24-12/20ДО від 24.12.2020, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі заступника начальника відділу у Магдалинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - Момотюк Петра Леонідовича, який діє на підставі довіреності від 25.02.2019 № 13-1-0.25-007/11-19 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Рай" в особі директора Котенко Артема Олександровича (орендар), орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту біля території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки: 1222381100:05:001:1131 (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1. вказаного договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за цільовим призначенням землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), загальною площею 197,7006 га, яка роташована за межами населеного пункту біля території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення (пункт 2.3. договору).

Строк дії договору оренди 35 років (пункт 3.1. договору).

Право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту державної реєстрації цього права відповідно до законодавства (пункт 3.2. договору).

Відповідно до інформації, що викладена у листі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 10-4-0.332-931/2-24 від 09.02.2024, за даними системи електронного документообігу "Автоматизована система управління документами "ДОК ПРОФ 3" не зареєстровані звернення ТОВ "Агро-Рай" до Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відведення в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1222381100:05:001:1131; наказ № 4-2714/15-20-СГ зареєстрований в іншу дату та не стосується ТОВ "Агро-Рай"; наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельонї ділянки з кадастровим номером 1222381100:05:001:1131 в оренду ТОВ "Агро-Рай" Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області не приймалось; договір оренди вказаної земельонї ділянки з ТОВ "Агро-Рай" не укладався; акти приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 1222381100:05:001:1131 з ТОВ "Агро-Рай" Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області не підписувались.

До того ж, у вказаному листі зазначено про те, що відповідно до пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України спірна земельна ділянка перейшла у комунальну власність Личаківської сільської об`єднаної територіальної громади Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор зазначає про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222381100:05:001:1131 площею 197,7006 га розташована у межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Приорільський", який оголошено Указом Президента України від 09.12.1998 № 1341/98, що свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, на які поширюється особливий режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Водночас, режим території зазначеного заказника і встановлені обмеження унеможливлюють використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

Вказує прокурор і про відсутність у поданому для державної реєстрації договорі оренди земельної ділянки № 42/24-12/20ДО від 24.12.2020, укладеному, начебто, між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рай", статусу документа, достатнього для здійснення державної реєстрації права користування.

Таким чином, за твердженням прокурора, оскільки документами, наявними в матеріалах справи, спростовано факт автентичності та достовірності укладання Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області договору оренди земельної ділянки, державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222381100:05:001:1131, площею 197,7006 га, що розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Крім того, наголошує останній і про те, що оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказ про передачу вищевказаної земельної ділянки у користування ТОВ "Агро-Рай" не видавався, акт приймання передачі земельної ділянки не підписувався, довіреність на укладання договору оренди не надавалась, а договір оренди земельної ділянки не укладався, то до спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між власником земельної ділянки, яким є Личківська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, до землекористувача - ТОВ "Агро-Рай" повинні застосовуватися положення щодо усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку Личківській сільській раді.

Вказані обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Оцінюючи обраний прокурором спосіб судового захисту свого права, суд враховує нормативні положення частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

За змістом статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (частина 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором є:

1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав;

2) нотаріус;

3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Частиною першою статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина 2 статті 18 цього Закону).

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Так, прокурор стверджує, що права власника земельної ділянки порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди за договором, який не укладався.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У порушення статей 116, 122 Земельного кодексу України відповідач з відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення для надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1222381100:05:001:1131 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не звертався, дозволу на розроблення такого проекту землеустрою не отримував. Проектна документація щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачу не розроблялася, в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою не погоджувався. Рішення відповідного органу щодо передачі у користування відповідачу спірної земельної ділянки не приймалося. Акт приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду, не підписувався.

Відповідних доказів сторонами до суду не надано.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (частина 1 статті 407 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Істотні умови договору оренди визначені частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Так, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, в наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 Цивільного кодексу України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Матеріалами справи підтверджується, що наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 197,7006 га з кадастровим номером 1222381100:05:001:1131 в оренду Товаристу з обмеженою відповідальністю "Агро-Рай" не приймалось; договір оренди вказаної земельної ділянки з відповідачем не укладався.

Таким чином, підстави для державної реєстрації права оренди земельної ділянки, площею 197,7006 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1131, на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцева А.В. № 60956302 від 18.10.2021 (номер запису про право 44483701), були відсутні.

Відтак, вимога прокурора про скасування державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки на підставі рішення державного реєстратора відповідає належному способу захисту, є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Щодо вимоги прокурора про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Рай" повернути Личківській сільській раді земельну ділянку, площею 197,7006 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1131, що розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-ІХ від 28.04.2021 внесено зміни до Земельного кодексу України та відповідно до абзацу 1 пункту 24 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України.

Так, відповідно до абзацу 1 пункту 24 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Таким чином, земельна ділянка площею 197,7006 га з кадастровим номером 1222381100:05:001:1131 перейшла у комунальну власність Личківської об`єднаної територіальної громади Новомосковського району Дніпропетровської області.

Статтею 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1,2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (пункт 2 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під час розгляду даної справи суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки № № 42/24-12/20ДО від 24.12.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області не укладався.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.27).

Враховуючи підстави позову прокурора у даній справі, заявлені ним позовні вимоги про повернення Личківській сільській раді земельної ділянки із неправомірного користування відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рай" є належним способом захисту.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказів повернення спірної земельної ділянки відповідачем до суду не надано, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є законними й обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 197,7006 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1131, що розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Рай" (49016, м. Дніпро, вул. Базарна, буд. 12; код ЄДРПОУ 43058525), на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. № 60956302 від 18.10.2021 (номер запису про право 44483701).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Рай" (49016, м. Дніпро, вул. Базарна, буд. 12; код ЄДРПОУ 43058525) повернути Личківській сільській раді (51140, Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Личкове, вул. Центральна, буд. 103; код ЄДРПОУ 04340112) земельну ділянку, площею 197,7006 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1131, що розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рай" (49016, м. Дніпро, вул. Базарна, буд. 12; код ЄДРПОУ 43058525) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 38; код ЄДРПОУ 02909938) 4 844,80 грн. - судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 29.11.2024.

Суддя І.Ф. Мельниченко