Рішення

від 19.11.2024 по справі 904/2601/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024м. ДніпроСправа № 904/2601/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Терра СВ", с. Личкове, Новомосковський р-н, Дніпропетровська обл.

до Фермерського господарства "Камелія", м. Перещепине, Новомосковський р-н, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості у сумі 26 893 грн 36 коп.

Представники:

від позивача: Коломоєць С.В., ордер, адвокат;

від відповідача: Ямковий В.Ф. ордер, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Терра СВ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Фермерського господарства "Камелія" заборгованість в сумі 26 893 грн 36 коп., з яких: 19 780 грн 24 коп. - заборгованість з орендної плати, 4 331 грн 11 коп. - інфляційні втрати, 1 288 грн 95 коп. - 3% річних, 1 493 грн 06 коп. - пеня.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди земельної ділянки № 12 від 22.09.2021 в частині своєчасного здійснення орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

17.07.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує таке:

- 11.07.2024 між Фермерським господарством "Камелія", як клієнтом та адвокатом Ямковим Віктором Феофановичем, було укладено договір № 05/07-24 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат взяв на себе обов`язок представляти інтереси клієнта в даній справі. Таким чином, з урахуванням строків для подання відзиву на позовну заяву, встановлених ухвалою суду від 19.06.2024, дату отримання копії позовної заяви з додатками, укладення з адвокатом договору про надання правової допомоги лише 11.07.2024, та положень статей 116, 119 Господарського процесуального кодексу України, відповідач просить визнати поважними причини пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву та просить їх продовжити;

- відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, як в частині стягнення заборгованості за договором суборенди за період з 2022 року по 2023 рік, так і в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, вказуючи про те, що позивач посилається на те, що орендну плату за договором суборенди за 2021 рік нібито було сплачено із порушення строків її виплати (28.12.2022), зазначаючи при цьому про відсутність виконання зобов`язань за договором в частині виплати орендної плати за 2022 та 2023 роки.

Зазначені обставини не відповідають дійсності, на думку відповідача позивач свідомо вводить в оману суд.

Нарахування орендної плати у 2021 році за договорами суборенди, в тому числі й за договором № 12 від 22.09.2021, не проводилось, оскільки земельна ділянка, яка є предметом договору, до 31.12.2021 використовувалась Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Терра СВ". Зазначені обставини були узгоджені між сторонами, про що свідчить відповідний Акт звірки взаємних розрахунків за період з 22.09.2021 по 31.12.2022 між Фермерським господарством "Камелія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Терра СВ", а 28.12.2022 Фермерським господарством "Камелія" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Терра СВ" було перераховано орендну плату за договорами суборенди за 2022 рік, в тому числі й за договором № 12 від 22.09.2021, про що свідчить відповідна платіжна інструкція № 359 від 28.12.2022, а також зазначений Акт звірки взаємних розрахунків за період з 22.09.2021 по 31.12.2022 між Фермерським господарством "Камелія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Терра СВ".

Крім того, факт виплати та отримання орендної плати за 2022 рік підтверджується й заключними виписками АТ КБ "ПриватБанк" за періоди з 22.01.2020 по 22.01.2024 та з 01.08.2021 по 12.06.2024, які долучені позивачем в якості доказів до позовної заяви.

Водночас орендну плату за договорами суборенди земельних ділянок за 2023 рік, в тому числі й за договором № 12 від 22.09.2021, було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Терра СВ" шляхом зарахування зустрічних грошових вимог, про що достеменно відомо позивачеві та підтверджується актом взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 30.04.2024, згідно з яким заборгованість відсутня, у зв`язку із зазначеними обставинами позивачем жодних доказів наявності заборгованості із виплати орендної плати за договором суборенди земельної ділянки (акти звірки, досудові вимоги щодо погашення заборгованості тощо) не надано, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, при цьому правові наслідки, пов`язані із невиконанням умов договору у вигляді відшкодування пені, 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню через відсутність порушень умов договору суборенди в частині своєчасності та повноти виплати орендної плати в грошовій формі, а тому заявлені позивачем вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають;

- керівником та засновником Фермерського господарства "Камелія" є ОСОБА_1 , яка 12.04.2024 народила дитину - ОСОБА_2 , яка не є фахівцем в галузі права, крім того остання, не зважаючи на наявність тримісячної дитини, продовжує виконувати свої посадові обов`язки, однак внаслідок зазначених об`єктивних обставин певні дії виконати самостійно та своєчасно не вбачалося за можливе.

Також просить покласти на позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

22.07.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій останній не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві на позов, та зазначає наступне:

- позивачем, в особі адвоката Коломойця С.В., було надіслано на електрону адресу відповідача адвокатський запит № 18/07/24 від 18.07.2024, в якому він просив надати належним чином засвідчені копії договорів щодо взаємозаліку (взаєморозрахунку) на суму 59 230 грн. 84 коп., відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2023 - 30.04.2024, а також належним чином засвідчену копію документу щодо зміни голови фермерського господарства "Камелія" та/або у разі зміни прізвища голови фермерського господарства Бабіної на Колінько.

Відповідно до частини 1 статті 4 Статуту Товариства "Агро-Терра СВ" основною діяльністю товариства, є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Відповідно до напрямку діяльності за кодами основних видів економічної діяльності (КВЕД) зазначеного у Виписці з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, визначено: "01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур";

- у вересні 2021 року співзасновник ОСОБА_3 (особа яка зазначена в Акті взаєморозрахунків), укладає від імені ТОВ "Агро-Терра СВ" договори суборенди земельних ділянок з Фермерським господарством "Камелія", тобто співзасновник ОСОБА_3 зі своєю донькою вивів з обробітку товариства "Агро-Терра СВ" всі земельні ділянки, що були у користуванні товариства, тим самим позбавив Товариство отримання прибутку від здійснення господарської діяльності з вирощуванням сільськогосподарської продукції. Приймаючи до уваги, що співзасновник товариства ОСОБА_3 та голова ФГ ОСОБА_4 є однією сім`єю (батьком та донькою), що проживають разом за однією адресою, восени 2021 року здійснили збір врожаю на земельних ділянках, що на дату збору врожаю перебували в ФГ "Камелія" на умовах договору суборенди.

Позивач зазначає, що з моменту виведення співзасновником товариства ОСОБА_3 всіх земельних ділянок з товариства, шляхом укладення договорів суборенди, зі своєю донькою ОСОБА_5 (фактично рейдерським шляхом захопили землі товариства), по даний час, товариство не здійснює господарської діяльності, оскільки землі товариству не повернуті, тому товариством не надавались будь-які послуги та не виконувались будь-які роботи, а також не отримувались від інших суб`єктів господарювання будь-які роботи (послуги), включаючи і від ФГ "Камелія".

Головою фермерського господарства "Камелія" є ОСОБА_6 , яка є рідною донькою ОСОБА_3 , які проживають за однією адресою, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною інформацією Єдиного державного реєстра юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, співзасновник ОСОБА_3 після укладення договорів суборенди забрав контроль і над банківськими рахунками (електронний банківський ключ) та бухгалтерськими документами, в тому числі і печатку товариства.

Директор ТОВ "Агро-Тера СВ" Фісіна А.А. наголошує, що ним не підписувались договори суборенди земельних ділянок з ФГ "Камелія", а підпис в них є підроблений. Директор товариства "Агро-Терра СВ" Фісіна А.А. неодноразово звертався до ОСОБА_3 щодо повернення доступу до банківських рахунків. Лише наприкінці 2023 року директор товариства "Агро-Терра СВ" Фісіна А.А. зміг отримати доступ до банківського рахунку товариства та отримати печатку. Приймаючи до уваги викладене, між ТОВ "Агро-Терра СВ" та ФГ "Камелія" не здійснювались будь-які взаємні господарські правовідносини;

- позивач звертає увагу на статтю 14 Статуту товариства "Агро-Терра СВ", відповідно до якої органами управління товариства є загальні збори та виконавчий орган. Відповідно до пунктів 1, 2, 4 статті 21 Статуту Товариства "Агро-Терра СВ" виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради (у разі утворення). Виконавчий орган товариства є одноосібний. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор". Зазначені положення статуту ТОВ "Агро-Терра СВ" в повному обсязі узгоджуються з нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", в тому числі в частині положень, що регламентують створення та діяльність виконавчого органу товариства (стаття 39).

Відповідно до відомостей Державного реєстру юридичних осіб директором ТОВ "Агро-Терра СВ" є ОСОБА_7 , на підтвердження чого було долучено Виписку з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань. Єдиним органом управління ТОВ "Агро-Терра СВ" є загальні збори та виконавчий орган в особі директора ОСОБА_7 .

Позивач вважає, що вказані Акти взаємних розрахунків, створені (складені) після отримання відповідачем позовної заяви про стягнення заборгованості, а не в період, зазначений в актах, на це вказує наданий представником відповідача як письмовий доказ додаток № 2 "Акт звірки взаємних рахунків за період 22.09.2022-31.12.2022" в даній справі, в якому, в якому підписантом від ФГ "Камелія" виступала ОСОБА_8 та представником ТОВ Володимир Бабін, тоді як внесення зміни до ЄДРПОУ було здійснено 16.02.2024, тобто в період 22.09.2022 - 31.12.2022 головою фермерського господарства була Ольга Бабіна, а не була Колінько, про що свідчить виправлений акт доданий до справи.

Більш того, вищезазначені акти підписані особою, якій не надавались повноваження ні директором ні загальними зборами товариства, а тому вказані акти підписані не уповноваженою особою.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Виконавчий орган ТОВ "Агро-Терра СВ" в особі директора Фісіна А.А. не надавав своєї заяви на згоду укладення та/або погодження договору взаємозаліку, а також заяв щодо погодження складання Акту звірки взаємних рахунків за період 22.09.2022-31.12.2022, та Акту звірки взаємних рахунків за період 01.01.2023 - 30.04.2024.

Відповідно до Статуту директор товариства виключно одноособово здійснює поточну діяльність товариства, тобто до директора товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належить до виключної компетенції загальних зборів учасників, в свою чергу, директор товариства ОСОБА_7 не укладав з ФГ "Камелія" договорів про надання та або отримання робіт та/або послуг, директор взагалі не укладав жодного договору з відповідачем.

З урахуванням зазначеного позивачем, спростовується позиція відповідача щодо узгодженості між ТОВ "Агро-Терра СВ" та ФГ "Камелія" не проведення розрахунків за 2021 рік, з підстав невикористання земельних ділянок до 31.12.2021;

- розрахунок з виплати орендної палати за 2021 рік за умовами укладеного договору суборенди земельної ділянки № 12 відповідачем ФГ "Камелія" здійснено 28.12.2022, тобто з порушенням строків такого виконання, що підтверджується випискою по рахунку ТОВ "Агро-Терра СВ" від 22.01.2024, наявною в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги, що зазначений відповідачем в якості доказу проведення розрахунку за умовами договорів суборенди від 22.09.2021, Акт взаємних розрахунків, є неналежним доказом, відповідачем не доведено іншими письмовими доказами відсутності заборгованості.

Оскільки відповідачем не спростовано наявної заборгованості перед ТОВ "Агро-Терра СВ", нараховані штрафні санкції підлягають стягненню в повному обсязі.

Крім того, разом з відповіддю на відзив позивач надав заяву про витребування доказів, які просить витребувати у Фермерського господарства "КАМЕЛІЯ" належним чином засвідчені копії укладених договорів між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТЕРРА СВ" та Фермерським господарством Камелія щодо виконання робіт (надання послуг) за період 01.01.2023 по 30.04.2024 роки, по взаєморозрахунку на суму 59 230 грн 84 коп., та належним чином засвідчені копію документу щодо зміни голови фермерського господарства КАМЕЛІЯ та/або у разі зміни прізвища голови фермерського господарства БАБІНОЇ на КОЛІНЬКО, оскільки до матеріалів справи надано Свідоцтво про народження, дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 30.07.2024 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТЕРРА СВ" про витребування доказів - відмовлено.

01.08.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про поновлення ФГ "Камелія" процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 06.08.2024:

- здійснено перехід до розгляду справи № 904/2601/24 за правилами загального позовного провадження;

- справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 22.08.2024;

- задоволено клопотання Фермерського господарства "Камелія" про поновлення процесуального строку та поновлено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву;

- зобов`язано Фермерськоме господарство "Камелія" надати до суду належним чином засвідчені копії укладених договорів між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТЕРРА СВ" та Фермерським господарством Камелія щодо виконання робіт (надання послуг) за період 01.01.2023 по 30.04.2024 роки, по взаєморозрахунку на суму 59 230 грн 84 коп., та належним чином засвідчені копію документу щодо зміни голови фермерського господарства КАМЕЛІЯ та/або у разі зміни прізвища голови фермерського господарства БАБІНОЇ на КОЛІНЬКО.

Ухвалою суду від 22.08.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 08.10.2024.

Крім того, зобов`язано відповідача надати до суду належним чином засвідчені копії укладених договорів між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТЕРРА СВ" та Фермерським господарством Камелія щодо виконання робіт (надання послуг) за період 01.01.2023 по 30.04.2024 роки, по взаєморозрахунку на суму 59 230 грн 84 коп., та належним чином засвідчені копію документу щодо зміни голови фермерського господарства КАМЕЛІЯ та/або у разі зміни прізвища голови фермерського господарства БАБІНОЇ на КОЛІНЬКО.

30.08.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 22.08.2024, в якому просить долучити суд копії витребуваних документів.

04.09.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення, в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки: 372477943 від 02.04.2024р.)

Того ж числа, від позивача надійшли додаткові пояснення.

09.09.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача.

Ухвалою суду від 08.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2024.

У призначене засідання 07.11.2024 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, будучи належним чином повідомленим.

У судовому засіданні 07.11.2024 суд розпочав розгляд справи по суті, заслухавши вступне слово представника позивача.

Ухвалою суду від 07.11.2024 розгляд справи відкладався до 19.11.2024.

У судовому засіданні 19.11.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позов.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору суборенди земельної ділянки, строк дії договору, умови передачі землі та повернення її з суборенди, факт передачі землі в суборенду, час користування нею орендарем, настання строку сплати орендної плати та її розмір, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення сплати орендної плати, наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Терра СВ" (далі - орендар, позивач) та Фермерським господарством "Камелія" (далі - суборендар, відповідач) укладено договір суборенди земельної ділянки №12 (далі - договір, а.с. 20-22), за умовами пункту 1.1. якого орендар передає, а суборендар приймає в суборенду (в строкове платне користування) земельну ділянку загальною площею 4,9400 га, в тому числі: рілля 4,9400 га, кадастровий номер 1222384000:01:001:0019, що розташована на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, з метою використання її за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У пунктах 2.1., 2.2., 2.3. договору сторони визначили, що договір суборенди укладено терміном (строком) на 10 років. Договір суборенди набуває чинності з моменту його укладення, а право користування земельною ділянкою з моменту державної реєстрації речового права (права користування землею). Термін дії договору не може перевищувати терміну дії договору оренди земельної ділянки.

Згідно з пунктами 1.2., 1.3. договору на земельній ділянці, яка передається в суборенду, відсутні об`єкти нерухомого майна та інфраструктури. Земельна ділянка передається в суборенду без об`єктів нерухомого майна та інфраструктури.

Відповідно до пункту 1.5. договору вартість земельної ділянки станом на момент укладення договору оренди, згідно з нормативною грошовою оцінкою державного органу земельних ресурсів - 247 252 грн. 98 коп.

У пункті 1.6. договору визначено, що об`єкт суборенди знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору оренди земельної ділянки від 12.10.2016, укладеного на 15 років між орендарем та орендодавцем ОСОБА_9 , в подальшому іменується договір оренди земельної ділянки.

Пунктом 1.7. договору передбачено, що передача в суборенду земельної ділянки відбувається зі згоди орендодавця - ОСОБА_9 , на підставі пункту 9.1. договору оренди земельної ділянки від 12.10.2010, укладеного між орендарем та орендодавцем.

У пункті 1.8. договору визначено, що право власності орендодавця, - ОСОБА_9 , на передану в суборенду за договором та орендовану за договором оренди земельної ділянки від 12.10.2016, земельну ділянку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю: серія IV-ДП № 057325, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за Мд. від 20.09.2002.

У пункті 1.9. договору визначено, що місцезнаходження земельної ділянки: на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що земельна ділянка передається в суборенду для вирощування сільськогосподарської продукції. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктами 5.2., 5.3. договору земельна ділянка вважається переданою орендарем суборендареві з моменту державно реєстрації права суборенди, якщо інше не встановлено законом. Передача земельної ділянки в суборенду здійснюється за актом приймання-передачі.

У відповідності до вказаних умов, позивачем та відповідачем було складено та підписано Акт прийому-передачі об`єкта суборенди (земельної ділянки) від 22.09.2021, яким сторони засвідчили факт того, що:

1) Орендар передав, а суборендар прийняв в суборенду, строком на 10 років, земельну ділянку, площею 4.9400 га, кадастровий номер 1222384000:01:001:0019, що розташована на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

2) Земельна ділянка передана в стані придатному для її нормальної експлуатації за цільовим призначенням (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва). На ній відсутні залишки минулих посівів, забур`яненість, засміченість.

3) На земельній ділянці відсутні посіви сільськогосподарських культур та незавершене виробництво сільськогосподарських культур, які б могли належати орендарю та/або третім особам.

4) Суборендар претензій щодо якісного стану переданої в суборенду земельної ділянки не має (а.с.22 на звороті).

Доказів розірвання, внесення змін чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано; також в матеріалах справи відсутні докази повернення вказаної земельної ділянки із суборенди.

У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов`язання за договором суборенди земельної ділянки № 12 від 22.09.2021 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за 2022 рік та 2023 рік, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 19 780 грн. 24 коп.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 11.5. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 12.06.2023 по 12.06.2024 в сумі 1 493 грн. 06 коп.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з січня 2022 року по квітень 2024 року в сумі 4 331 грн. 11 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 01.01.2022 по 12.06.2024 у сумі 1 288 грн. 95 коп. Вказане і є причиною звернення і позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що договір суборенди земельної ділянки № 12 від 22.09.2021 є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що вказаний договір є оплатним.

Так, у розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо орендної плати, зокрема:

- плата за суборенду земельної ділянки (далі - орендна плата), сплачується суборендарем орендареві у грошовій формі - 9 890 грн. 12 коп., на рік, що складає 4% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в пункті 1.5. договору (пункт 3.1. договору);

- орендна плата сплачується суборендарем у безготівковій формі (пункт 3.2. договору);

- орендна плата сплачується суборендарем в грошовій формі до 31 грудня поточного сільськогосподарського року включно (пункт 3.4. договору).

За умовами пункту 8.1. договору орендар має право вимагати від суборендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (підпункт 8.1.4. договору).

Згідно з пунктом 8.4. договору сyборендар, зокрема, зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату (підпункт 8.4.3. договору).

З матеріалів справи вбачається, що вказаний обов`язок був виконаний відповідачем лише частково. Так, платіжною інструкцією № 359 від 28.12.2022 відповідачем було сплачено на користь позивача 69 230 грн. 84 коп. із призначенням платежу: "перерахування суборенди за земельні ділянки згідно з договорами № 9, 7, 10, 11, 8, 12, 13, від 22.09.2022", що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою та платіжною інструкцією (а.с.26-30, 58).

Під час розгляду даного спору, господарським судом встановлено, що з 22.09.2021 відповідач користувався земельною ділянкою на підставі спірного договору, отже з урахуванням умов пункту 3.1. договору, був зобов`язаний вносити орендну плату у таких сумах та розмірі:

- у 2021 році орендна плата складала 2 709 грн. 62 коп. (9 890,12 : 365 х 100); з урахуванням строків її внесення, визначених у пункті 3.4. договору, граничним строком внесення вказаної орендної плати є 31.12.2021;

- у 2022 році орендна плата складала 9 890 грн. 12 коп.; з урахуванням строків її внесення, визначених у пункті 3.4. договору, граничним строком внесення вказаної орендної плати, з урахування положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, є 02.01.2023;

- у 2023 році орендна плата складала 9 890 грн. 12 коп.; з урахуванням строків її внесення, визначених у пункті 3.4. договору, граничним строком внесення вказаної орендної плати, з урахування положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є 01.01.2024.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх зобов`язань за договором відповідач здійснив лише один платіж, 28.12.2022 в сумі 9 890 грн. 12 коп. (платіжна інструкція № 359 від 28.12.2022 на суму 69 230 грн 84 коп.), суд приходить до висновку, що вказаним платежем була у повному обсязі сплачена орендна плата за 2021 рік в сумі 2 709 грн. 62 коп., а також частково сплачена орендна плата за 2022 рік в сумі 7 180 грн. 50 коп.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором у загальній сумі 12 599 грн. 74 коп., а саме:

- зі сплати орендної плати за 2022 рік у сумі 2 709 грн. 62 коп. (9 890, 12 - 7 180,50);

- зі сплати орендної плати за 2023 рік у сумі 9 890 грн. 12 коп.

Також матеріалами справи підтверджується, що орендна плата за 2021 рік внесена відповідачем із простроченням.

В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договору, а також порушуючи норми діючого законодавства, відповідач свої зобов`язання належним чином та у повному обсязі не виконав, орендну плату у встановлені договором розмірі та строки не сплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 12 599 грн. 74 коп.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З приводу заперечень відповідача щодо погашення орендних платежів за користування земельною ділянкою у 2023 році шляхом проведення зарахування зустрічних грошових зобов`язань, суд зазначає наступне.

За правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно з вимогами статті 601 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

В розумінні статті 601 Цивільного кодексу України, спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством. За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент висловлення учасником відповідних правовідносин волевиявлення у відповідній формі, зокрема письмовій, що містить чітке однозначне волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

З цього приводу суд зазначає також таке.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес сторони має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Крім того, слід відзначити, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять доказів вчинення правочину, спрямованого на припинення зобов`язань сторін шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, при цьому долучені відповідачем до матеріалів справи Акти звірки взаєморозрахунків не підтверджують здійснення відповідного зарахування.

В той же час, доказів на підтвердження сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у 2022 році в залишковій сумі 2 709 грн. 62 коп., та у 2023 році - в сумі 9 890 грн. 12 коп., а всього 12 599 грн. 74 коп, відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 12 599 грн. 74 коп.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 11.5. договору сторони передбачили, що суборендар несе відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати у вигляді пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 11.5. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 12.06.2023 по 12.06.2024 в сумі 1 493 грн. 06 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було невірно визначено суму заборгованості за 2022 рік, а також періоди прострочення як у 2022 році так і у 2023 році, отже, розрахунок пені, здійснений позивачем, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено наступне:

- у 2022 році орендна плата складала 9 890 грн. 12 коп.; з урахуванням строків її внесення, визначених у пункті 3.4. договору, граничним строком внесення вказаної орендної плати, з урахування положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, є 02.01.2023; орендна плата була частково, а саме: в сумі 7 180 грн. 50 коп., сплачена відповідачем 28.12.2022, отже не у повному обсязі; заборгованість складає 2 709 грн. 62 коп., таким чином пеня підлягає нарахуванню в період з 12.06.2023 по 30.06.2023 на суму заборгованості 2 709 грн. 62 коп. та в цей період складає 51 грн. 48 коп.;

- у 2023 році орендна плата складала 9 890 грн. 12 коп.; з урахуванням строків її внесення, визначених у пункті 3.4. договору, граничним строком внесення вказаної орендної плати, з урахування положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є 01.01.2024; орендна плата відповідачем не сплачена, таким чином пеня підлягає нарахуванню в період з 02.01.2024 по 12.06.2024 на суму заборгованості 9 890 грн. 12 коп. та в цей період складає 1 271 грн. 12 коп. Всього пеня складає 1 322 грн. 60 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1 322 грн. 60 коп.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з січня 2022 року по квітень 2024 року в сумі 4 331 грн. 11 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем, як і в розрахунку пені, були невірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає умовам договору, вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

При цьому, здійснюючи власний розрахунок інфляційних втрат, суд враховані правові позиції, викладені у постановах Верховного суду щодо вказаного питання, а саме:

- Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначив, що у кредитора згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення;

- згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/600/18, викладеною у постанові від 05.07.2019, нарахування інфляційних втрат за наступний період має здійснюватися з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання;

- зазначена позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/306/18 від 30.07.2019, а також у постановах Верховного Суду у справах № 905/306/18, № 908/1928/18, № 904/4565/18, №904/4083/18, № 904/10242/17, № 913/63/18.

Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат у відповідності до правових позицій вказаних вище постанов Верховного Суду, господарський суд встановив таке:

- у 2021 році орендна плата складала 2 709 грн. 62 коп. (9 890,12 : 365 х 100); з урахуванням строків її внесення, визначених у пункті 3.4. договору, граничним строком внесення вказаної орендної плати є 31.12.2021; орендна плата була сплачена відповідачем 28.12.2022, отже із простроченням, таким чином інфляційні втрати підлягають нарахуванню в період з січня 2022 року по грудень 2022 року та в цей період складають 720 грн. 85 коп.;

- у 2022 році орендна плата складала 9 890 грн. 12 коп.; з урахуванням строків її внесення, визначених у пункті 3.4. договору, граничним строком внесення вказаної орендної плати, з урахування положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, є 02.01.2023; орендна плата була частково, а саме: в сумі 7 180 грн. 50 коп., сплачена відповідачем 28.12.2022, отже не у повному обсязі; заборгованість складає 2 709 грн. 62 коп., таким чином інфляційні втрати підлягають нарахуванню в період з січня 2023 року по квітень 2024 року на суму заборгованості 2 709 грн. 62 коп. та в цей період складають 177 грн. 82 коп.;

- у 2023 році орендна плата складала 9 890 грн. 12 коп.; з урахуванням строків її внесення, визначених у пункті 3.4. договору, граничним строком внесення вказаної орендної плати, з урахування положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є 01.01.2024; орендна плата відповідачем не сплачена, таким чином інфляційні втрати підлягають нарахуванню в період з січня 2024 року по квітень 2024 року на суму заборгованості 9 890 грн. 12 коп. та в цей період складають 139 грн. 17 коп. Всього інфляційні втрати складають 1 037 грн. 84 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 1 037 грн. 84 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача також 3% річних за період прострочення з 01.01.2022 по 12.06.2024 у сумі 1 288 грн. 95 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем, як і в розрахунках пені та інфляційних втрат, були невірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення.

Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає умовам договору, вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, господарський суд встановив таке:

- у 2021 році орендна плата складала 2 709 грн. 62 коп. (9 890,12 : 365 х 100); з урахуванням строків її внесення, визначених у пункті 3.4. договору, граничним строком внесення вказаної орендної плати є 31.12.2021; орендна плата була сплачена відповідачем 28.12.2022, отже із простроченням, таким чином 3% річних підлягають нарахуванню в період з 01.01.2022 по 27.12.2022 та в цей період складають 80 грн. 40 коп.;

- у 2022 році орендна плата складала 9 890 грн. 12 коп.; з урахуванням строків її внесення, визначених у пункті 3.4. договору, граничним строком внесення вказаної орендної плати, з урахування положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, є 02.01.2023; орендна плата була частково, а саме: в сумі 7 180 грн. 50 коп., сплачена відповідачем 28.12.2022, отже не у повному обсязі; заборгованість складає 2 709 грн. 62 коп., таким чином 3% річних підлягають нарахуванню в період з 03.01.2023 по 12.06.2024 на суму заборгованості 2 709 грн. 62 коп. та в цей період складають 117 грн. 27 коп.;

- у 2023 році орендна плата складала 9 890 грн. 12 коп.; з урахуванням строків її внесення, визначених у пункті 3.4. договору, граничним строком внесення вказаної орендної плати, з урахування положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є 01.01.2024; орендна плата відповідачем не сплачена, таким чином інфляційні втрати підлягають нарахуванню в період з 02.01.2024 по 12.06.2024 на суму заборгованості 9 890 грн. 12 коп. та в цей період складають 132 грн. 14 коп., а всього 329 грн. 81 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 329 грн. 81 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1 721 грн. 54 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Камелія" (51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вулиця Полтавська, будинок 46и; код ЄДРПОУ 21897537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Терра СВ" (51140, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Личкове, вулиця Новоселівка, будинок 23; код ЄДРПОУ 37555363) 12 599 грн. 74 коп. - основного боргу, 1 322 грн. 60 коп. - пені, 1 037 грн. 84 коп. - інфляційних втрат, 329 грн. 81 коп. - 3% річних та 1 721 грн. 54 коп. - витрати по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.11.2024.

Суддя І.А. Рудь