Рішення

від 19.11.2024 по справі 904/4276/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024м. ДніпроСправа № 904/4276/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Алексеєвця Миколи Анатолійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД СТЕКО", 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Артільна, 11 код ЄДРПОУ 38114294

про стягнення заборгованості

Представники сторін:

від позивача: Перепечай Катерина Віталіївна

від відповідача: Василець Юлія Вікторівна

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Алексеєвець Микола Анатолійович звернулась з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД СТЕКО" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 301 117,23грн., з якої: 277 467,32грн. основного боргу, 1 664,80грн. інфляційних збитків, 19 710,79грн. пені, 2 74,32грн. 3% річних. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 07.10.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено підготовче засідання на 31.10.2024р. о 10:00год.

Відповідач не скористався своїм правом, не направив до суду відзив на позовну заяву.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 31.10.2024р. оголошено перерву до 05.11.2024р. о 10:30год.

04.11.2024р. через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява, в якій повідомляє, що надає згоду на розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого провадження.

05.11.2024р. до суду через канцелярію від представника відповідача надійшли пояснення, яким зазначає, що штрафні санкції позивачем розраховано не вірно, про що зазначалось в судовому засіданні, а тому прострочення оплати необхідно рахувати від 01.01.2024р.

05.11.2024р. до суду через канцелярію від представника відповідача надійшло клопотання, в якому просить суд розпочати розгляд справи по суті після закінчення підготовчого судового засідання.

В судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою суду від 05.11.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.11.2024 о 12:30год.

18.11.2024р. від представника позивача надійшло клопотання про визнання поважними причини пропуску строку на подання доказів, які є лише додатковою копією доказу, наявного в матеріалах справи та долучення до матеріалів справи Лист Львівської митниці №7.4-2/28-08/8.19/30633 від 11.11.2024 року з додатком Копією Договору від 24.06.2022 №24.06-22 про надання транспортно експедиторських послуг в міжнародному сполученні.

Крім того, позивач зазначив, що в діях Відповідача в межах розгляду справи №904/4276/24 наявні ознаки поведінки, що суперечить його попереднім діям (заперечення існування договору і одночасне надання відповідачем цього ж договору митному органу). Тому, така поведінка, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду не може надавати Відповідачу перевагу у вигляді відмови судом у стягненні пені, передбаченої таким договором.

В судове засідання 19.11.2024р. з`явились представники позивача та відповідача.

Оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.06.2022 між ФОП Алексеєвцем М.А. як Експедитором та ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» як Замовником було укладено Договір надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні №24.06-22 від 24.06.2022р. (Далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого Замовник доручив, а Експедитор прийняв на себе обов`язки від свого імені за рахунок засобів Замовника організувати перевезення вантажів Замовника і здійснювати розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів Замовника.

Відповідно до положень пункту 3.2. Договору, подання і підтвердження Заявки робиться за допомогою факсимільного зв`язку або по електронній пошті.

Відповідно до п.5.3. Договору оплата перевезення робиться в терміни, вказані в заявці. Основою для сплати транспортно-експедиційних послуг замовником є оригінал рахунку-фактури експедитора, акту виконаних робіт та товаросупровідних документів з друком вантажоодержувача, якщо інше не обумовлено в заявці.

У відповідності до п.5.5. Договору, за прострочення в платі рахунків за виконані ТЕУ Замовник виплачує Експедиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Чергові замовлення на перевезення профілю ПВХ було отримано від Замовника в листопаді 2023 року та виконано Експедитором в грудні 2023 року, зокрема на:

1. Організацію міжнародного транспортного перевезення по маршруту Сувалки (Польща) - пункт перетину кордону Рава Руська / Гребенне - Львів (Україна) автомобілем держ. Номер НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , що підтверджується:

- Рахунком на оплату №1462 від 22.11.2023 року;

- Довідкою про транспортні витрати №254 від 22.11.2023 року;

- міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 22.11.2023 року з відміткою про митне оформлення та про отримання товару;

- Актом надання послуг №1462 від 07.12.2023 року. Загальна вартість послуг 185 490,20 грн.

2. Організацію міжнародного транспортного перевезення по маршруту Сувалки (Польща) - пункт перетину кордону Рава Руська / Гребенне - Львів (Україна) автомобілем держ. Номер ВС6994IA/ НОМЕР_4 , що підтверджується:

- Рахунком на оплату №1463 від 23.11.2023 року;

- Довідкою про транспортні витрати №252 від 23.11.2023 року;

- міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 24.11.2023 року з відміткою про митне оформлення та про отримання товару;

- Актом надання послуг №1463 від 07.12.2023 року.

Загальна вартість послуг 184 875,44 грн.

3. Організацію міжнародного транспортного перевезення по маршруту Сувалки (Польща) - пункт перетину кордону Рава Руська / Гребенне - Львів (Україна) автомобілем держ. Номер НОМЕР_5 /ВО3858XF, що підтверджується:

- Рахунком на оплату №1466 від 23.11.2023 року;

- Довідкою про транспортні витрати №253 від 24.11.2023 року;

- міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 24.11.2023 року з відміткою про митне оформлення та про отримання товару;

- Актом надання послуг №1466 від 06.12.2023 року. Загальна вартість послуг 184569,00 грн.

Рахунки та довідки направлялись на електронну пошту уповноваженої особи Замовника Зюби Анни Володимирівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та вподальшому використовувались Замовником при митному оформленні ввезення вантажів, що перевозились Позивачем.

Заявки на вказані перевезення не містили погодженого Сторонами строку оплати. Водночас, за фактом надання послуг ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» як Замовником було проведено частковий розрахунок:

- платіжною інструкцією №13324 від 02.02.2024 на суму 92745,10грн. (по рахунку №1462 від 22.11.23);

- платіжною інструкцією №13326 від 02.02.2024 на суму 92437,72грн. (по рахунку №1463 від 23.11.23);

- платіжною інструкцією №13325 від 02.02.2024 на суму 92284,50грн. (по рахунку №1466 від 24.11.23).

11.06.2024 року ФОП Алексеєвець М.А. надіслав на адресу ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» вимогу щодо оплати боргу, яка була отримана відповідачем 13.06.2024 (відповідно до відомостей про відстеження поштового відправлення). Вимога містила прохання сплатити заборгованість з наданих послуг в строк не більше трьох робочих днів. У вказані строки оплату послуг не здійснено. З огляду на вказане, позивач починаючи з четвертого робочого дня з дати отримання вказаної претензії (19.06.2024) обліковує заборгованість в розмірі 277 467,32грн. та здійснює нарахування інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних на суму боргу.

18.09.2024 року на адресу Відповідача було направлено повторну претензію №17-1/09 від 17.09.2024 року щодо сплати заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних на дату такої претензії. Претензія отримана 23.09.2024 року. В строк, встановлений претензією (три робочі дні, до 26.09.2024 року включно), вимоги претензії були залишені без задоволення.

Станом на подання позовної заяви заборгованість за Договором № 24.06-22 від 24.06.2022р. складає 277 467,32грн., яка підлягає до стягненню і підтверджується матеріалами справи.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Щодо стягнення 3% річних за період з 19.06.2024р. по 26.09.2024р. в сумі 2 274,32грн., пені за період з 19.06.2024р. по 26.09.2024р. в сумі 19 710,79грн. та інфляційних втрат за липень та серпень 20247 року. в розмірі 1 664,80грн., суд зазначає наступне.

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми ст.ст. 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, у відповідності до п.5.5. Договору, за прострочення в платі рахунків за виконані ТЕУ Замовник виплачує Експедиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних, пені та інфляційних втрат за вказані вище періоди заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним в частині інляційних витрат, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Розрахунок позивача щодо 3% річних та пені є невірним. Відповідно до матеріалів справи претензія щодо оплати боргу була отримана відповідачем 13.06.2024р. Частиною другої статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, а тому пеня та 3% річних повині були розраховуватися від 21.06.2024р., а не 19.06.2024р.

Судом зроблені нові розрахунки, а тому розмір пені, нарахованої на суму заборгованості з 21.06.2024р. по 26.09.2024р. складає 19 316,58грн. , розмір 3% річних з 21.06.2024р. по 26.09.2024р. складає 2 206,09грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 24.06-22 про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні від 24.06.2022р. в сумі 277 467,32 грн, 3 % річних за період з 21.06.2024р. по 26.09.2024р. в сумі 2 206,09грн., пені за період з 21.06.2024р. по 26.09.2024р. в сумі 19 316,58грн. та інфляційних втрат за липень 2024р. та серпень 2024р. в розмірі 1 664,80грн.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача в розмірі 3 607,86грн.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД СТЕКО» (49000, м. Дніпро, вул. Артільна, буд. 11, код ЄДРПОУ 38114294) на користь Фізичної особи підприємця Алексеєвця Миколи Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ): основний борг в сумі 277 467,32 грн (двісті сімдесят сім тисяч чотириста шістдесят сім гривень 32 коп); пеню в сумі 19 316,58 грн (дев`ятнадцять тисяч триста шістнадцять гривень 58 коп); 3% річні в сумі 2 206,09 грн (дві тисячі двісті шість гривень 09 коп); інфляційні втрати в сумі 1 664,80 грн (одну тисячу шістсот шістдесят чотири гривні 80 коп) та судовий збір у сумі 3 607,86 грн (три тисячі шістсот сім гривень 86 коп).

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.11.2024

Суддя С.П. Панна