Рішення

від 05.12.2024 по справі 904/4276/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4276/24

За заявою Фізичної особи-підприємця Алексеєвця Миколи Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення

у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Алексеєвця Миколи Анатолійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД СТЕКО", 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Артільна, 11 код ЄДРПОУ 38114294

про стягнення заборгованості

Суддя Панна С.П.

Секретар судового засідання Скородумова Л.В.

Представники сторін:

від позивача: Перепечай Катерина Віталіївна

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Алексеєвець Микола Анатолійович звернулась з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД СТЕКО" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 301 117,23грн., з якої: 277 467,32грн. основного боргу, 1 664,80грн. інфляційних збитків, 19 710,79грн. пені, 2 274,32грн. 3% річних. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Рішенням від 19.11.2024р позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД СТЕКО» (49000, м. Дніпро, вул. Артільна, буд. 11, код ЄДРПОУ 38114294) на користь Фізичної особи підприємця Алексеєвця Миколи Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ): основний борг в сумі 277 467,32 грн; пеню в сумі 19 316,58 грн; проценти річні в сумі 2 206,09 грн; інфляційні втрати в сумі 1 664,80 грн та судовий збір у сумі 3 607,86 грн .

22.11.2024р. до суду від позивача Фізичної особи-підприємця Алексеєвця Миколи Анатолійовича надійшла заява, в якій просить ухвалити додаткове рішення по справі, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 23 000,00грн., які понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи № 904/4276/24.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою суду від 26.11.2024р. призначено розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Алексеєвця Миколи Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення у судовому засіданні на 05.12.2024р. о 14:00.

В судове засідання з`явися представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.

В судовому засіданні 05.12.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, заяву Фізичної особи-підприємця Алексеєвця Миколи Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення по справі № 904/4276/24, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000,00грн. позивач надав суду:

- договору про надання правової допомоги від 17.09.2024р.;

- рахунку №INV-002107 від 17.09.2024р.;

- платіжної інструкції №2493 від 19.09.2024р.;

-звіт про надану правову допомогу Адвокатським бюро «Миколи Бляшина» Фізичній особі підприємцю Алескеєвцю Миколі Анатолійовичу по справі №904/4276/24 станом на 19.11.2024 року.

Матеріалами справи встановлено, що між Фізичною особою-підприємцем Алексеєвцем Миколою Анатолійовичем (надалі - клієнт) та Адвокатським бюро "Миколи Бляшина" (надалі - Адвокатське бюро) був укладений договір про надання правничої допомоги б/н від 19.09.2024.

Відповідно до п. 3.1. Договору про надання правової допомоги б/н від 17.09.2024 року, вартість правової допомоги Позивача за представництво його прав та інтересів у суді першої інстанції становить 23000,00 грн.

Відповідно до положень пункту 3.8. укладеного Договору, надання правової допомоги засвідчується Звітом, який складається Захисником.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом господарської справи та з метою розподілу судових витрат позивач надав звіт про надану правову допомогу Адвокатським бюро «Миколи Бляшина» Фізичній особі підприємцю Алескеєвцю Миколі Анатолійовичу по справі №904/4276/24 станом на 19.11.2024 року. :

- аналіз наданих ФОП Алексеєвцем М.А. документів на предмет можливості підготовки позову. Підготовлено позовну заяву, яку узгоджено із ФОП Алексеєвцем М.А. Підготовлено додатки, надано замовнику реквізити для сплати судового збору, забезпечено направлення позову з використанням ЄСІТС на адресу відповідача та на адресу суду - 4 год.30хв. витраченого часу;

- підготовлено клопотання про долучення доказів та направлено з використанням ЄСІТС на адресу відповідача та на адресу суду. - 30хв. витраченого часу;

- забезпечено представництво інтересів ФОП Алексеєвця М.А. під час розгляду справи Господарським судом Дніпропетровської області в судовому засіданні - 1 год.35хв. витраченого часу;

- підготовлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з додатками - - 1 год. витраченого часу.

Загальний обсяг часу, витраченого станом на 19.11.2024 на надання правової допомоги Фізичній особі підприємцю Алексеєвцю Миколі Анатолійовичу у справі №904/4276/24 за цим звітом складає 07 годин 35хв.

Відповідач не надав свої заперечення щодо заяви позивача про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до законодавства, розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Критерії визначення справедливого розміру відшкодування судових витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовуються і Європейським судом з прав людини. Наприклад, у п. 80 Рішення ЄСПЛ від 12.10.2006 по справі «Двойних проти України» зазначається: «відповідно до практики Суду заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру». Аналогічні висновки зазначені й у п.34, п. 35 Рішення ЄСПЛ від 10.12.2009 по справі "Гімадуліна та інші проти України" та у п.95 рішення ЄСПЛ від 26.02.2015 по справі «Баришевський проти України».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Постанова ВП ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18 Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова ВП ВС від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 у процесі вирішення питання про віднесення до судових витрат, які розподілені за результатами розгляду спору, бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого «гонорару успіху», для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність. При цьому суд, визначаючи суму відшкодування, має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Враховуючи викладене, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, суд прийшов до висновку, що належною до розподілу на користь позивача сумою витрат на професійну правничу допомогу є сума 23 000,00грн.

Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 221, 238, 244, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Фізичної особи-підприємця Алексеєвця Миколи Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД СТЕКО» (49000, м. Дніпро, вул. Артільна, буд. 11, код ЄДРПОУ 38114294) на користь Фізичної особи підприємця Алексеєвця Миколи Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23 000,00грн.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 06.12.2024р.

Суддя С.П. Панна