Рішення

від 20.11.2024 по справі 909/676/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.11.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/676/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І. Є., за участі секретаря судового засідання Феденько Н. М., учасників справи: представника позивача ТОВ "Альфа-Лізинг Україна" - адвоката Васильєвої А. О., представника відповідача ТОВ "Шобелі Україна" - адвоката Гунди О. Т., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 909/676/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шобелі Україна" про повернення об`єкта лізингу.

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шобелі Україна", в якому просить зобов`язати ТОВ Шобелі Україна повернути ТОВ Альфа-Лізинг Україна об`єкт лізингу, а саме автомобіль BMW X5 xDrive25d G05, який був переданий відповідачу у фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу № 1088-ЛВ-МСБ-Ф-111 від 21.10.2021.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов договору фінансового лізингу № 1088-ЛВ-МСБ-Ф-111 від 21 жовтня 2021 р, а саме що відповідач з березня 2022 року припинив виконувати визначені договором зобов`язання щодо сплати лізингових платежів, а також не повернув йому об`єкт лізингу після закінчення визначеного умовами договору строку користування цим майном.

Правовою підставою позову ТОВ Альфа-Лізинг Україна зазначає положення п. 3, 7 ч. 2 статті 21 та ч. 4 статті 17 Закону України Про фінансовий лізинг.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, що позивачем не надано доказів вручення відповідачу вимоги про повернення об`єкта лізингу, відповідач такої вимоги не отримував, а сама вимога не була надіслана на його поштову адресу, зазначену в договорі. Цим позивач позбавив відповідача можливості досудового врегулювання спору.

Також відповідач зазначає, що позовна вимога про повернення об`єкта лізингу не може розглядатись самостійно, без визначення та встановлення судом суми сплачених лізингових платежів. Умови п. 5.1.2, 5.4.4, 5.4.6.8, 5.4.6.9 договору фінансового лізингу передбачають право лізингоодержувача ініціювати продовження строку лізингу, обов`язок лізингодавця по закінченню строку лізингу передати об`єкт лізингу у власність лізингоодержувачу, обов`язки лізингодавця надавати лізингоодержувачу консультаційні послуги з питань виконання договору та ведення обліку платежів та заборгованості лізингоодержувача. В порушення зазначеного, позивач не провівши переговорів, не надаючи консультаційних послуг з приводу виконання договору подав позов про повернення об`єкту лізингу, зазначаючи у позовній заяві суму заборгованості, яка нічим не підтверджується та не обґрунтовується.

Відповідач покликається, що в порушення п. 6.2 договору фінансового лізингу позивач навіть не розглянув можливості погашення заборгованості відповідача та переходу права власності на об`єкт лізингу від позивача до відповідача, і це вказує на передчасність звернення з позовом. Відповідач має намір виконати умови договору, але для цього необхідно з`ясувати, яка сума заборгованості є об`єктивною та розрахованою відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначена в позовній заяві сума заборгованості в розмірі 1 665 588,92 грн не підтверджена належними розрахунками, банківськими документами, розрахунками відсотків чи штрафів, пені. Позивач також не зазначає, чи має намір стягувати цю заборгованість з відповідача чи такий намір у нього відсутній. Враховуючи відсутність у матеріалах справи розрахунків заборгованості, на думку відповідача існує необхідність у призначенні судової економічної експертизи.

Відповідач спростовує позовні вимоги також і тим, що позивач не дотримався умов договору щодо вирішення всіх можливих спорів та розбіжностей під час дії договору шляхом переговорів.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2024 для розгляду справи № 909/676/24 визначено суддю Горпинюка І. Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/676/24; суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 14.08.2024; встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи; вказав відповідачу ТОВ Шобелі Україна на його обов`язок зареєструвати електронний кабінет.

Ухвалою від 08.08.2024 суд задовольнив заяву представника позивача адвоката Васильєвої А. О. (вх.№ 12772/24 від 08.08.2024) про проведення підготовчого засідання, призначеного на 14.08.2024 об 10:30, та усіх наступних судових засідань у справі №909/676/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В підготовчому засіданні 14.08.2024 в режимі відеоконференції взяла участь представник позивача адвокат Васильєва А. О.

У зв`язку з відсутністю у суду доказів вручення ТОВ Шобелі Україна копії ухвали про відкриття провадження у справі від 17.07.2024, якою відповідач повідомлявся про дату, час і місце підготовчого засідання (до суду станом на 14.08.2024 не повернулось ні повідомлення про вручення поштового відправлення, яким направлялась копія ухвали, ні поштове відправлення з відміткою про причини невручення), виходячи з положень п. 1 ч. 2 статті 183, п. 1 ч. 2 статті 202 ГПК України, суд, враховуючи перебування судді у черговій щорічній відпустці в період 19.08.2024-20.09.2024, ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання в режимі конференції № 3227975 від 14.08.2024 продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів до 16.10.2024 та відклав підготовче засідання на 03.10.2024.

28.08.2024 від адвоката Гунди О. Т., яка діяла в інтересах відповідача ТОВ Шобелі Україна надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 13624/24 від 28.08.2024).

29.10.2024 адвокат Гунда О. Т. ознайомилась з матеріалами справи, що підтверджується її розпискою на поданій заяві.

В підготовчому засіданні 03.10.2024 в режимі відеоконференції взяла участь представник позивача адвокат Васильєва А. О.

Відповідач не взяв участі в підготовчому засіданні 03.10.2024 шляхом самопредставництва чи через представника, хоча належним чином був повідомлений судом про дату, час і місце його проведення 03.10.2024 ухвалою повідомленням про судове засідання від 14.08.2024.

Оскільки у ТОВ Шобелі Україна станом на 14.08.2024 відсутній електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд, суд, згідно з вимогами ч. 3 статті 242 ГПК України, надсилав копію ухвали повідомлення про судове засідання від 14.08.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копія ухвали повідомлення про судове засідання від 14.08.2024 надсилалась ТОВ Шобелі Україна на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Поштове відправлення № 06 009 5316 25 52, яким суд надсилав ТОВ Шобелі Україна копію ухвали повідомлення про судове засідання від 14.08.2024 повернулось до суду без вручення одержувачу з причини: адресат відсутній за вказаною адресою (довідка АТ "Укрпошта" про причини повернення/досилання, дата проставлення відмітки: 24.08.2024).

Відповідно до ч. 1-3 статті 120 ГПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом п. 5 ч. 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Оскільки поштове відправлення, якими суд надсилав ТОВ Шобелі Україна копію ухвали повідомлення про судове засідання від 14.08.2024, повернулись до суду з відміткою про відсутність відповідача за належним чином зареєстрованою адресою його місцезнаходження, зазначена особа вважаються належним чином повідомленою судом про дату, час і місце підготовчого засідання 03.10.2024.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників справи про дату, час і місце підготовчого засідання, відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення підготовчого засідання, відсутність передбачених законом підстав для відкладення чи оголошення перерви в підготовчому засіданні, суд провів підготовче засідання 03.10.2024 з участю учасника справи, який з`явився представника позивача адвоката Васильєвої А. О.

Вирішивши всі завдання підготовчого засідання та підготовчого провадження, суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання в режимі конференції № 3432078 від 03.10.2024, постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 31.10.2024.

31.10.2024 в судове засідання з розгляду справи по суті сторони та їх представники, повноваження яких оформлені у відповідності до вимог статті 60 ГПК, не з`явились, представник позивача адвокат Васильєва А. О. на відеоконференцію з судом не вийшла. Враховуючи неявку представників сторін, відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі, нестабільну роботу підсистеми Електронний суд, яка забезпечує проведення відеоконференцій 31.10.2024, суд відклав розгляд справи на 20.11.2024.

20.11.2024 до суду від представника відповідача адвоката Гунди О. Т. надійшли:

- заява від 19.11.2024 про вступ у справу як представника (вх. № 18115/24 від 20.11.2024);

- заява від 19.11.2024 про участь у судовому засіданні 20.11.2024 в режимі відеоконференції (вх. № 18116/24 від 20.11.2024);

- відзив на позовну заяву від 31.10.2024 (вх. № 18117/24 від 20.11.2024);

- клопотання про продовження строку на надання відзиву на позов та повернення у підготовче провадження від 31.10.2024 (вх. № 10218/24 від 20.11.2024);

- клопотання про призначення судово-економічної експертизи від 31.10.2024 (вх. № 10219/24 від 20.11.2024).

Вказані процесуальні документи направлені до суду представником відповідача адвокатом Гундою О. Т. засобами підсистеми ЄСІТС Електронний суд 19.11.2024.

Ухвалою від 20.11.2024 суд задовольнив заяву представника відповідача, адвоката Гунди Оксани Тарасівни (вх.№ 18115/24 від 20.11.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

20.11.2024 в судовому засіданні з розгляду справи по суті взяли участь представник позивача ТОВ "Альфа-Лізинг Україна" - адвокат Васильєва А. О., та представник відповідача ТОВ "Шобелі Україна" - адвокат Гунда О. Т.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Гунда О. Т. підтримала заявлені нею клопотання про продовження строку на надання відзиву на позов та повернення у підготовче провадження від 31.10.2024 (вх. № 10218/24 від 20.11.2024) та клопотання про призначення судово-економічної експертизи від 31.10.2024 (вх. № 10219/24 від 20.11.2024), також просить прийняти до розгляду відзив на позовну заяву. В обґрунтування клопотань покликається на те, що відповідач не отримував від позивача вимоги про повернення об`єкта лізингу, така вимога не направлялась на зазначену в договорі поштову адресу відповідача, рівно ж не отримував копію позовної заяви з доданими до неї документами, а також не отримував від суду копій ухвали про відкриття провадження у справі та ухвали повідомлення про виклик у підготовче судове засідання, а тому не зміг з`явитись у підготовче засідання та реалізувати свої права на стадії підготовчого провадження, просить надати можливість захистити процесуальні права відповідача, надати можливість подати відзив на позов, клопотання про призначення судової економічної експертизи, покликається на судову практику у справах, в яких суди повертались до розгляду справи на стадії підготовчого провадження.

Представник позивача вважає заявлені клопотання необґрунтованими, зазначає що позивач не дотримався строків для подання відзиву.

При вирішенні заявленого представником відповідача клопотання про продовження строку на надання відзиву на позов та повернення у підготовче провадження від 31.10.2024 (вх. № 10218/24 від 20.11.2024), клопотання про призначення судово-економічної експертизи від 31.10.2024 (вх. № 10219/24 від 20.11.2024), прийняття до розгляду відзиву на позовну заяву суд виходить з того, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.

Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, частинами першою, другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними, в той час як продовжити встановлений процесуальний строк суд має право також із власної ініціативи, однак у цьому разі відповідне продовження строку може мати місце лише до його закінчення.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.

Продовження пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду продовжити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його продовження, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Фактично норма про можливість продовження процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення судом кожного з процесуальних строків.

У зв`язку з наведеним, на суд покладено обов`язок надавати оцінку обґрунтованості причин пропуску встановленого процесуального строку, у тому числі суд має звернути увагу, наскільки швидко й сумлінно діяв відповідач з метою реалізації свого права на подання відзиву на позов, доказів, та, відповідно, чи є у їх діях ознаки зловживання правом на подання відзиву на позов, та мотивувати підстави поновлення цього строку.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Однією з основних засад засадами (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Положеннями частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частинами 1-3 статті 161 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (частина 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями статті 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2024 про відкриття провадження у справі № 909/676/24 запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали надати (надіслати) суду відзив разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. При цьому, попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як вище зазначив суд, копію ухвали про відкриття провадження у справі від 17.07.2024 та копію ухвали повідомлення про судове засідання від 14.08.2024 відповідач не одержав, поштові відправлення повернулись до суду.

Однак, копія ухвали повідомлення про судове засідання від 03.10.2024, якою суд повідомляв відповідача про призначення розгляду справи на 31.10.2024 була доставлена в електронний кабінет відповідача 03.10.2024. Як слідує з інформації, наявної у модулі (підсистемі) ЄСІТС Електронний кабінет, ТОВ Шобелі Україна зареєструвало свій електронний кабінет у вказаній підсистемі 20.08.2024. Відтак, щонайменше з 03.10.2024 відповідачу було відомо про розгляд судом справи № 909/676/24, і щонайменше з 03.10.2024 відповідач мав можливість через підсистему Електронний суд ознайомитись в електронній формі з копіями усіх матеріалів даної справи а також з ухваленими судом процесуальними рішеннями, в тому числі з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі від 17.07.2024.

Крім того, як вище зазначив суд, представник відповідача Гунда О. Т. ознайомилась з усіма матеріалами справи в суді та зняла їх копії 29.10.2024.

Таким чином, подаючи до суду 19.11.2024 відзив на позовну заяву, відповідач пропустив встановлений судом строк для його подання без поважних причин, підстав для продовження такого строку судом не встановлено.

При цьому, враховуючи що з 03.10.2024 відповідачу було відомо про розгляд даної справи судом, і він за допомогою модуля (підсистеми) Електронний суд міг ознайомитись зі змістом ухвали суду про відкриття провадження у справі, копіями позовної заяви та доданих до неї документів, відповідач не навів жодних причин, які об`єктивно перешкоджали йому, були непереборними для нього, для подання суду відзиву у встановлений судом 15-денний строк з дня отримання копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також неотримання відповідачем засобами поштового зв`язку копії ухвали про відкриття провадження у справі від 17.07.2024 повністю залежить від суб`єктивної поведінки відповідача.

Відповідно до статті 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Виходячи з положень ч. 1, 3 статті 89 ЦК України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

На виконання зазначених положень закону саме на відповідачу лежить обов`язок вказання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фактичного свого місцезнаходження та забезпечення приймання поштової кореспонденції за місцем свого місцезнаходження.

Також відповідач до 20.08.2024 не виконував встановленого статтею 6 ГПК України обов`язку щодо реєстрації свого електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

З тих самих підстав суд вважає пропущеним без поважних причин і строк для заявлення клопотання про призначення судової економічної експертизи

Необхідність подання учасником справи висновку експерта у якості доказу має бути забезпечено з дотриманням вимог ч. ч. 3 та 4 ст. 80 ГПК України, тобто, подано у строк разом з поданням відзиву на позовну заяву, а у випадку неможливості своєчасного подання, причини та їх поважність мають бути обґрунтовані доказами того, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на самостійне отримання вказаного доказу, проте через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів висновок експерта не може бути наданий на замовлення учасника справи (ч. 3 ст. 98, п. 2 ч. 1 ст. 99 ГПК України).

Тому клопотання відповідача про призначення експертизи мало бути заявлено у строк, встановлений для подання доказів, тобто у строк, встановлений судом для подання відзиву.

Клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження мотивоване саме наявністю поважних причин, з яких відповідач у встановлений судом строк не подав суду відзив на позовну заяву та клопотання про призначення судової експертизи.

У п. 5.19, 5.20 постанови від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22 Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції за наявності певних обставин може повернутися до стадії вчинення тих чи інших процесуальних дій, які за загальним правилом можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, й після закриття підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до дій, що проводяться на стадії підготовчого провадження, з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №910/7103/21.

Оскільки у даній справі суд встановив, що клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, відзив на позовну заяву, клопотання про призначення судової економічної експертизи подано відповідачем лише 19.11.2024, тобто більш ніж через півтора місяця після того, як відповідач дізнався про розгляд судом справи, отримав можливість засобами Електронного суду ознайомитись з усіма матеріалами справи та ухваленими судом у справі процесуальними рішеннями, відсутні вагомі обставини, які можуть слугувати підставами для повернення на стадію підготовчого провадження.

За наведеного, суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження, а відзив на позовну заяву та клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи, подані до суду з пропуском встановленого судом строку, який суд не продовжив, залишив без розгляду на підставі ч. 2 статті 118 ГПК України.

Після вирішення заяв та клопотань з процесуальних питань суд 20.11.2024 заслухав вступне слово представників сторін, їх відповіді на питання один одного та суду, дослідив письмові докази, заслухав виступи сторін у судових дебатах, після чого у нарадчій кімнаті ухвалив це рішення. Вийшовши з нарадчої кімнати, суд 20.11.2024 проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Предметом доказування у справі є наявність визначених законом або договором підстав для виникнення у позивача права вимагати повернення об`єкта лізингу від лізингоодержувача, зокрема: наявність у лізингоодержувача прострочення зі сплати лізингових платежів понад 60 календарних днів або закінчення строку користування об`єктом лізингу за відсутності підстав переходу права власності на об`єкт лізингу до лізингоодержувача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши учасників справи та спеціалістів, які взяли участь в судовому розгляді, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

21.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю"Альфа-Лізинг Україна" (лізингодавець або позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю"Шобелі Україна" (лізингоодержувач або відповідач) укладено договір фінансового лізингу № 1088-ЛВ-МСБ-Ф-111 (далі договір або договір фінансового лізингу), відповідно до п. 2.1. якого лізингодавець на підставі замовлення на об`єкт лізингу (ОЛ) зобов`язується купити та передати лізингоодержувачу в строкове платне володіння та користування ОЛ на умовах фінансового лізингу (далі також - лізинг), а лізингоодержувач зобов`язується вчасно та у повному обсязі відповідно до графіку платежів сплачувати на користь лізингодавця лізингові та інші платежі, а також виконувати інші зобов`язання, визначені цим договором.

Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що ОЛ передається лізингодавцем лізингоодержувачу за актом прийому-передачі ОЛ. Лізингоодержувач володіє та користується ОЛ протягом всього строку лізингу. При цьому, другий екземпляр ключів запалювання від ОЛ залишається у володінні лізингодавця.

Згідно з п. 2.3. договору строк лізингу визначається сторонами в графіку платежів. Строк лізингу починає обчислюватися з дня підписання сторонами акту прийому-передачі ОЛ і закінчується в останній день користування ОЛ відповідно до графіку платежів, або в день дострокового розірвання або припинення договору. Строк лізингу може бути змінений за згодою сторін, про що вносяться відповідні зміни до графіку платежів.

Пунктом 4.1. договору визначено, що за переданий у лізинг ОЛ з моменту передачі ОЛ до завершення строку лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати лізингодавцю лізингові платежі та виконувати інші обов`язки, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 4.2. договору розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в графіку платежів.

Лізингоодержувач зобов`язаний вчасно виконувати грошові зобов`язання за цим договором, строк виконання яких настав, у тому числі у випадку неможливості користування ОЛ та незалежно від результатів його господарської діяльності (п. 4.6 договору).

Згідно з п. 5.1.2 договору фінансового лізингу, лізингоодержувач має право ініціювати продовження строку дії (зміни) відповідного графіку платежів (строку лізингу), а також достроковий викуп ОЛ згідно п. 6.4 даного договору шляхом надання письмового повідомлення лізингодавцю не менш, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати зміни відповідного графіку платежів / дострокового викупу ОЛ.

Пунктом 5.4.4 договору передбачено, що по закінченню строку лізингу та виконання за цим договором всіх зобов`язань лізингоодержувачем, лізингодавець зобов`язаний передати ОЛ у власність лізингоодержувачу у відповідності до положень, які зазначені в розділі 6 цього договору.

За змістом п. 5.4.6.8, 5.4.6.9 договору, лізингодавець також зобов`язаний: надавати лізингоодержувачу консультаційні послуги з питань виконання даного договору; вести облік платежів та заборгованості лізингоодержувача за цим договором.

У розділі 6 договору сторони узгодили умови переходу права власності на ОЛ та дострокового викупу ОЛ.

Протягом всього строку лізингу за відповідним графіком платежів ОЛ є власністю лізингодавця (п. 6.1 договору).

Після закінчення строку лізингу та за умови відсутності заборгованості, передбаченої п. 6.3 договору, право власності на ОЛ переходить від лізингодавця до лізингоодержувача шляхом укладення сторонами угоди (акту) про перехід права власності на ОЛ (п. 6.2 договору).

Право власності на ОЛ переходить до лізингоодержувача лише за умови відсутності заборгованості лізингоодержувача зі сплати будь-яких платежів за відповідним графіком платежів, в тому числі, але не виключно, у разі відсутності заборгованості за лізинговими платежами, платежами за послуги, надані за замовленням лізингоодержувача, додатковими витратами лізингодавця, пов`язаними з виконанням відповідного графіку платежів та договору, штрафними санкціями, тощо з урахуванням умов п. 6.5 (п. 6.3 договору).

Лізингоодержувач має право на достроковий викуп ОЛ, але не раніше 12 (дванадцяти) календарних місяців, та письмово попередивши лізингодавця не менш, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до бажаної дати дострокового викупу ОЛ, про що сторони укладають додаткову угоду до даного договору (п. 6.4 договору).

Лізингодавець може відмовити лізингоодержувачу в укладенні угоди (акту) про перехід права власності на ОЛ або достроковому викупі ОЛ в разі, якщо у останнього існує заборгованість зі сплати будь-яких платежів (лізингових платежів, компенсації витрат, сплати штрафних санкцій тощо) за будь-яким графіком платежів, що є додатком до цього договору та/або іншими договорами, укладеними між сторонами, до повного виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов`язань за укладеними ним із лізингодавцем договорами (п. 6.5 договору).

Згідно з п. 11.1 договору фінансового лізингу, всі можливі спори та розбіжності, що виникли під час дії цього договору або у зв`язку з ним, сторони намагатимуться вирішувати за домовленістю, шляхом переговорів.

У відповідності до п. 11.2 договору, будь-які спори або розбіжності, що виникають в процесі виконання цього договору, які сторони не зможуть вирішити шляхом переговорів, включаючи ті спірні моменти, які стосуються юридичної сили і тлумачення окремих положень, термінів або понять договору, будуть вирішуватися у суді в порядку, визначеному чинним законодавством України. Мова судочинства українська.

Пунктом 12.1. договору сторонами погоджено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та скріплення печатками.

За змістом п. 12.2, договір фінансового лізингу діє до дати повного належного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним або до дати дострокового розірвання (припинення його дії).

Відповідно до п. 12.3 договору, сторони зобов`язані вчасно повідомляти одна одну про зміни юридичної адреси, місцезнаходження, банківських реквізитів, номерів телефонів, керівників сторін, статутних документів, зміну форми власності та про всі інші зміни, які здатні вплинути на реалізацію договору та виконання зобов`язань по ньому. Підписання цього договору покладає обов`язки не тільки на його сторони, але і їхніх правонаступників.

Згідно з п. 12.6 договору будь-які повідомлення та/або вимоги за цим договором здійснюються лізингодавцем в будь-який з наступних способів, що обирається лізингодавцем самостійно, а саме: шляхом направлення листа на адресу електронної пошти лізингоодержувача, що вказана в договорі, та/або шляхом направлення листа на поштову адресу лізингоодержувача, вказану в договорі, та/або шляхом телефонного дзвінка на номер телефону лізингоодержувача, вказаний в договорі. Будь-яке повідомлення, направлене лізингодавцем на поштову адресу лізингоодержувача, визначену в договорі, вважається отриманим останнім на 7 (сьомий) робочий день з дня, наступного за днем його направлення, що підтверджується квитанцією (фіскальним чеком) поштової установи та/або кур`єрської служби доставки. Будь-які повідомлення за цим договором здійснюються лізингоодержувачем шляхом направлення цінного листа з описом вкладення на адресу лізингодавця.

У розділі 13 договору Реквізити та підписи сторін зазначене місцезнаходження лізингоодержувача: АДРЕСА_1 та адреса для листування: 76019 м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 67, офіс 711.

Додатком до договору фінансового лізингу є замовлення на отримання ОЛ, підписане уповноваженими представниками сторін та скріплене їх печатками, за яким об`єктом лізингу виступає: автомобіль BMW X5 xDrive25d G05 вартістю 2 230 181,00 грн та пристрій спостереження Antenor light вартістю 9200,00 грн.

У відповідності до додатку № 2 до договору фінансового лізингу, яким є Графік платежів № 1088-ЛВ-МСБ-Ф-111/1 встановлено, що строк лізингу становить 24 місяці, а також визначено строки сплати лізингових платежів, у кількості одного першого лізингового платежу та 24 лізингових платежів, в період з 21.10.2021 по 21.10.2023, до 21 числа кожного місяця. У графіку визначено дату платежу, комісію (процент) лізингодавця (без ПДВ), відшкодування вартості ОЛ (в т.ч. ПДВ), загальну суму лізингового платежу у еквіваленті євро та у гривнях.

За актом прийому-передачі об`єкта лізингу № 1088-ЛВ-МСБ-Ф-111/1 від 28.10.2021 (додаток № 3 до договору), позивач передав, а відповідач прийняв у лізинг наступне майно: авто BMW X5 xDrive25d G05, WBACV410309J23756 вартістю 2 230 181,00 грн та пристрій спостереження Antenor light вартістю 9200,00 грн.

В акті зазначений державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 .

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , автомобіль марки BMW Х5, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 02.11.2021 (далі - автомобіль) належить на праві власності ТОВ Альфа-Лізинг Україна.

03.06.2024 позивач направив відповідачу вимогу від 30.05.2024 про повернення об`єкта лізингу, у якій зазначив, що; станом на 27.05.2024 заборгованість за договором зі сплати лізингових платежів становить 1665588,92 грн, а також нараховано пеню за несвоєчасну сплату лізингових платежів у розмірі 859 653,76 грн та додаткові витрати лізингодавця у розмірі 6600 грн; 21.10.2023 строк лізингу за договором закінчився; у зв`язку з закінченням строку лізингу та наявною заборгованістю зі сплати лізингових платежів та пені, лізингодавець вимагає лізингоодержувача в строк до 10.06.2024 повернути об`єкт лізингу, документи та приналежності, передані відповідно до акту приймання-передачі.

Така вимога була направлена на адресу відповідача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 78254 Івано-Франківська область, Коломийський район, с. П`ядики, вул. Наукова, 17, квартира 13.

01.07.2024 комісією позивача в складі Віталія Веретеннікова начальника Департаменту управління ризиками, Миколая Шваби начальника Відділу по роботі з проблемною заборгованістю; Анастасії Васильєвої старшого юрисконсульта складено акт про підтвердження факту не виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення об`єктів лізингу за договором, а саме автомобіля.

Судом встановлено, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати лізингових платежів, котрі мали бути сплачені в період з 21.01.2022 по 21.10.2023.

Виходячи з встановлених обставин справи, суд застосовує норми матеріального права.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з приписами статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який є належною підставою для виникнення у його контрагентів прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 7 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього кодексу та інших законів.

Згідно з частиною 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні визначає Закон України "Про фінансовий лізинг" (тут і далі в редакції, що діяла станом на 21.10.2021).

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та цього Закону.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу (ч. 1). До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором (ч. 2). З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу (ч. 3).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

У відповідності до п. 7 ч. 2 статті 21 Закону України Про фінансовий лізинг, лізингоодержувач зобов`язаний у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

Частиною 4 статті 17 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса: 1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів; 2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наведені приписи Господарського кодексу України кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 статті 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 статті 254 ЦК України).

Як встановив суд, визначений умовами договору та графіком платежів (додаток № 2 до договору) строк лізингу у 24 місяці закінчився 28 жовтня 2023 року (через 24 місяці з наступного дня після складання сторонами акта прийому-передачі об`єкта лізингу).

Відтак, виходячи з положень п. 7 ч. 2 статті 21 Закону України Про фінансовий лізинг, після закінчення строку лізингу, якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний повернути лізингодавцеві об`єкт лізингу.

Як прямо встановлено п. 6.2 та 6.3 договору, умовою переходу до лізингоодержувача права власності на об`єкт лізингу є відсутність у нього заборгованості зі сплати будь-яких платежів за графіком платежів.

У позовній заяві позивач покликається на те, що з березня 2022 року відповідач припинив виконувати зобов`язання зі сплати лізингових платежів, станом на дату подання позову заборгованість зі сплати лізингових платежів становить1 665 588,92 грн.

Виходячи із графіку платежів (додаток № 2 до договору), вказана у позовній заяві заборгованість у розмірі 1 665 588,92 грн відповідає заборгованості зі сплати лізингових платежів за договором за період січня 2021 року жовтня 2023 року (мала бути сплачена до 21 числа відповідного місяця).

Відповідач не надав суду доказів оплати ним усіх передбачених умовами договору лізингових платежів. У контексті цього, суд вважає, що відсутність певних обставин (правових підстав) можна спростувати лише доведенням наявності цих обставин (правових підстав). При встановленні обставин наявності у лізингоодержувача заборгованості зі сплати лізингових платежів, суд повинен перевірити: наявність договірних відносин лізингу; виконання лізингодавцем обов`язку з передачі об`єкта лізингу в користування лізингоодержувача; виконання лізингоодержувачем обов`язку зі сплати лізингових платежів. Таким чином, з одного боку, позивач повинен довести укладення договору фінансового лізингу та передачу об`єкта лізингу в користування відповідача, а відповідач - або спростувати якусь з цих обставин, або довести факт повного виконання ним обов`язку зі сплати платежів за договором фінансового лізингу. За наявності встановленого факту виникнення відносин фінансового лізингу та передачі об`єкта лізингу в строкове, платне користування відповідача, виконання обов`язків зі сплати платежів за договором має бути доведено відповідачем через подання ним належних та допустимих доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомила, що відповідач в певний період строку виконання договору припинив сплату лізингових платежів, потім частково відновив виконання цих обов`язків. Крім того, для встановлення розміру заборгованості відповідача зі сплати лізингових платежів відповідач заявляв клопотання про проведення судово-економічної експертизи, яке суд залишив без розгляду, про що зазначено вище.

Тому суд вважає доведеним, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо проведення оплати лізингових платежів в повному обсязі, у визначені договором строки, відтак обов`язкові умови для переходу до лізингоодержувача права власності на об`єкт лізингу не настали, що в свою чергу, обумовлює виникнення у відповідача 28.10.2023 обов`язку щодо повернення об`єкта лізингу позивачу на підставі п. 7 ч. 2 статті 21 Закону України Про фінансовий лізинг, так як строк користування об`єктом лізингу у відповідача закінчився, і відсутні підстави для переходу права власності на об`єкт лізингу до лізингоодержувача.

Крім того, прострочення відповідача зі сплати лізингових платежів перевищує 60 календарних днів, що за положеннями ч. 4 статті 17 Закону України Про фінансовий лізинг, поряд із закінченням строку лізингу, також є самостійною підставою для задоволення вимог позивача про повернення об`єкта лізингу.

При цьому, встановлення точної суми заборгованості відповідача за договором фінансового лізингу не є предметом доказування у даній справі, оскільки суд не розглядає спір про стягнення заборгованості, відтак не повинен встановлювати преюдиційних фактів щодо іншого спору. Достатнім для вирішення даного спору є встановлення судом факту наявності у відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів, тривалості прострочення понад 60 календарних днів, що фактично не заперечує відповідач, і що підтверджується неподанням відповідачем доказів сплати ним усіх передбачених договором лізингових платежів.

Висловлені представником відповідача заперечення проти задоволення позовних вимог не можуть слугувати підставами для відмови в задоволенні позовних вимог, так як не спростовують обставин виникнення у відповідача обов`язку повернення позивачу об`єкта лізингу внаслідок закінчення встановленого договором строку користування ним за відсутності обставин переходу до лізингоодержувача права власності на об`єкт лізингу, а також внаслідок наявності у відповідача прострочення зі сплати лізингових платежів більше 60 календарних днів.

Суд відзначає, що саме відповідач мав належно виконувати свої обов`язки зі сплати лізингових платежів, а у разі необхідності продовження строку лізингу та строку сплати лізингових платежів за п. 5.1.2 договору, саме відповідач мав ініціювати відповідні зміни до договору.

Неодержання відповідачем письмової вимоги про повернення об`єкта лізингу, ненаправлення такої вимоги на поштову адресу відповідача, непроведення переговорів щодо вирішення спорів за договором, не звільняють лізингоодержувача від обов`язку повернути лізингодавцеві об`єкт лізингу після закінчення визначеного договором строку користування ним та не позбавляє позивача права вимагати повернення об`єкта лізингу в судовому порядку за наявних обставин закінчення строку лізингу та прострочення відповідача зі сплати лізингових платежів понад 60 календарних днів.

Положеннями ст. 19 ГПК України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Зміст пункту 11.1 договору не передбачає обов`язкової процедури врегулювання спору, як не встановлює і обмежень щодо звернення сторін до суду для вирішення спору, так як у ньому мовиться лише про намір та намагання сторін вирішити всі можливі спори та розбіжності шляхом переговорів. Матеріали справи не містять доказів того, що сторонам договору в досудовому порядку було врегульовано даний спір. Таким чином, посилання відповідача на необхідність дотримання досудової процедури врегулювання спору є необґрунтованим.

Щодо порушення позивачем обов`язку надавати консультаційні послуги з питань виконання договору, то відповідач не надав суду жодних доказів свого звернення до позивача щодо надання консультаційних послуг за договором, що теж спростовує його заперечення проти позову.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 26330 від 27 червня 2024 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп. суд стягує з відповідача в користь позивача.

В судовому засіданні 20.11.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частини цього рішення. Дата складення повного рішення: 29.11.2024.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шобелі Україна" про повернення об`єкта лізингу задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Шобелі Україна" (78254, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. П`ядики, вул. Наукова, буд. 17, кв. 13, ідентифікаційний код юридичної особи: 38331926) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд.16-Б, ідентифікаційний код юридичної особи: 33942232) об`єкт лізингу, а саме автомобіль марки BMW X5 xDrive25d G05, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , який був переданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Шобелі Україна" за договором фінансового лізингу № 1088-ЛВ-МСБ-Ф-111 від 21 жовтня 2021 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шобелі Україна" (78254, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. П`ядики, вул. Наукова, буд. 17, кв. 13, ідентифікаційний код юридичної особи: 38331926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд.16-Б, ідентифікаційний код юридичної особи: 33942232) судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І. Є. Горпинюк