Рішення

від 04.11.2024 по справі 910/6579/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2024Справа № 910/6579/24За позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс"

про скасування рішення про реєстрацію права власності, припинення права володіння берегоукріпленнями та повернення земельної ділянки

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від прокуратури - Ханчин І.О. (прокурор);

від позивача - Золотарьова Ю.А.,

від відповідача - Гордієнко А.В.

СУТЬ СПОРУ:

Київською міською прокуратурою (далі - прокуратура) до Господарського суду міста Києва подано позовну заяву в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" (далі - відповідач) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду площею 3,1878 га на Дніпровській Набережній, 14 у Дарницькому районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:90:141:0002 шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на берегоукріплення (гідротехнічні споруди) літера "І" (цифра) площею 725,2 кв. м., літера "II" (цифра) площею 510,4 кв. м., літера "III" (цифра) площею 735,8 кв. м. та літера "IV" (цифра) площею 402,6 кв. м., припинення права володіння товариства на них та повернення земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" на берегоукріплення (гідротехнічні споруди), які розташовані в урочищі Берковщина в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро суперечать вимогам земельного та водного законодавства, оскільки фактично є реєстрацію права власності на землі водного фонду.

При цьому, в силу вимог водного та земельного законодавства ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" не може бути власником вказаних об`єктів та речове право щодо них у товариства виникнути не може, оскільки державна реєстрація права власності здійснена на берегоукріплення (гідротехнічні споруди), які нерозривно пов`язані із водним об`єктом - річкою Дніпро та виконують функції захисту від розмиву та укріплення берегу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Через систему "Електронний суд" 04.06.2024 від позивача надійшли письмові пояснення у справі.

Через систему "Електронний суд" 01.07.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 01.07.2024 підготовче судове засідання було відкладено на 21.08.2024.

09.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

19.07.2024 відповідачем було подано: клопотання про витребування доказів, заяву про застосування строків позовної давності, заперечення на відповідь на відзив.

13.08.2024 прокуратурою були подані заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності, заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів,

14.08.2024 відповідачем подано заяву про понесення витрат на професійну правничу допомогу.

19.08.2024 прокуратурою подані письмові пояснення по справі.

19.08.2024 відповідач подав заяву про залишення позовної заяви без руху.

У судовому засіданні 21.08.2024 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів та у заяві про залишення позовної заяви без руху, суд зазначив, що приймає до уваги подану заяву відповідачем про застосування строків позовної давності. Протокольною ухвалою від 21.08.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 07.10.2024.

04.11.2024 відповідачем подані додаткові письмові пояснення.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 07.10.2024 та 04.11.2024 представник прокуратури надав усні пояснення, підтримав заявлені вимоги позову, представник позивача надав усні пояснення та підтримав вимоги позову, представник відповідача надав усні пояснення, проти позову заперечив повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 23.10.2003 № 122-1/995 (зі змінами) земельна ділянка площею 7.0295 га з кадастровим номером 8000000000:90:141:0020 передана в оренду ТОВ «Лівобережжя Плюс» на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого центру з стоянкою для човнів на Дніпровській Набережній 14 у Дарницькому районі м. Києва (договір оренди від 06.10.2005 № 63-6-00295).

Рішеннями Київської міської ради від 28.10.2010 № 184/4996 та від 06.12.2018 № 308/6359 змінено цільове призначення земельної ділянки 8000000000:90:141:0020 на «для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного та культурно оздоровчого комплексу з об`єктами інфраструктури» та розділено земельну ділянку 8000000000:90:141:0020 на земельну ділянку 8000000000:90:141:0205 площею 3,6746 га і земельну ділянку 8000000000:90:141:0030 площею 0,2603 га.

На орендованій земельній ділянці 8000000000:90:141:0020 (з якої в подальшому утворилась земельна ділянка 8000000000:90:141:0002 внаслідок поділу) ТОВ «Лівобережжя Плюс» здійснювало будівництво комплексу житлових будинків, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна 14.

Згідно актів приймання-передачі з балансу на баланс житлових будинків №№1,2,3,4,5,6 та прибудинкової території за адресою: Дніпровська Набережна, 14 у Дарницькому районі міста Києва від 12.12.2012, відповідач прийняв на баланс від ТОВ «Лівобережжя Плюс» разом з житловими будинками, в тому числі, берегоукріплення затоки р. Дніпро (розділ 5 Благоустрій прибудинкової території) загальною площею 400,39 кв.м., 395,42 кв.м., 396,67 кв.м., 369,76 кв.м.,362,14 кв.м.,362,94 кв.м.

Згідно актів приймання-передачі з балансу на баланс Блоків соціально-побутового призначення №1 та №2 та прибудинкової території за адресою: Дніпровська Набережна, 14 у Дарницькому районі міста Києва від 12.12.2012, відповідач прийняв на баланс від ТОВ «Лівобережжя Плюс» разом з будівлями, в тому числі, берегоукріплення затоки р. Дніпро (розділ 5 Благоустрій прибудинкової території) загальною площею 16,21 кв.м. та 16,23 кв.м.

У 2013 році ТОВ «Лівобережжя Плюс» введено в експлуатацію берегоукріплення (гідроспоруди) на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрована в Єдиній державній електронній системі у сфері будівельної діяльності за номером КВ 143133400679.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 20.07.2020 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чайка І.Г. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53208079 (з відкриттям розділу), згідно якого за ТОВ «Управляюча компанія «Юкрейніан Сіті Сервіс» зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера «V» (цифра) загальною площею 2374 кв.м. за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 14, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:141:0205 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 21270107800000).

Право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна зареєстровано в Реєстрі за ТОВ «Управляюча компанія «Юкрейніан Сіті Сервіс» на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації КВ 143133400679.

У подальшому, 24.07.2020 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чайка І.Г. прийнято рішення про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи, індексний номер 53279078, згідно якого об`єкт нерухомого майна берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера «V» (цифра) загальною площею 2374 кв.м. (реєстраційний номер 21270107800000) закрито у зв`язку з поділом об`єкта.

Підставою для прийняття вказаного рішення державного реєстратора став висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта від 21.07.2020 № 1498/4, виданий ТОВ «Армовірбуд».

Одночасно, на підставі вказаного висновку від 21.07.2020 № 1498/4, державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чайкою І.Г. 24.07.2020 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності за ТОВ «Управляюча компанія «Юкрейніан Сіті Сервіс» на наступні об`єкти нерухомого майна на Дніпровській набережній, 14 у м. Києві:

- берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера «І» (цифра) загальною площею 725,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130332980000; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.07.2020, індексний номер 53278369);

- берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера «II» (цифра) загальною площею 510,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130350380000; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.07.2020, індексний номер 53278655);

- берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера «III» (цифра) загальною площею 735,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130358280000; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.07.2020, індексний номер 53278829);

- берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера «IV» (цифра) загальною площею 402,6 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130367280000; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.07.2020, індексний номер 53278970).

Прокуратура та позивач вважають, що рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Управляюча компанія «Юкрейніан Сіті Сервіс» на берегоукріплення (гідротехнічні споруди), які розташовані в прибережній захисній смузі річки Дніпро суперечать вимогам земельного та водного законодавства, оскільки фактично є реєстрацію права власності на землі водного фонду, у зв`язку з чим підлягають скасуванню у судовому порядку.

Прокуратура зазначає, що землі водного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України належать до обмежено обороноздатних об`єктів. Водночас, реєстрація права приватної власності за відповідачем на берегоукріплення загальною площею 2374 кв.м. призводить до вибуття земельної ділянки водного фонду в межах прибережної захисної смуги з власності територіальної громади міста Києва і неможливості її використання відповідно до цільового призначення та в інтересах мешканців міста.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення на вимоги позову наступним:

- спірні берегоукріплення затоки річки Дніпро були збудовані на земельній ділянці, відведеної для будівництва житлового комплексу, і в подальшому передані як складові житлових будинків ТОВ «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ «ЮКРЕЙНІАН СІТІ СЕРВІС» як управителю та балансоутримувачу комплексу багатоквартирних житлових будинків по вулиці Дніпровська Набережна 14 у місті Києві;

- у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника;

- при передачі на баланс берегоукріплень (гідротехнічних споруд) в складі житлових будинків та їх прибудинкової території, відповідач набув право користування земельною ділянкою 8000000000:90:141:0002 (утвореної внаслідок поділу земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:90:141:0205);

- берегоукріплення захищають прибудинкову територію житлових будинків, які перебувають в управління відповідача, самі по собі дані споруди не мають практичного значення ані для відповідача, ані для позивача і жодним чином не можуть порушувати права та законні інтереси останнього;

- факт реєстрації права власності на берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера «І» (цифра), літера «ІІ» (цифра), літера «ІІІ» (цифра) та літера «ІV» (цифра) за відповідачем не змінює їх правового статусу як конструктивних елементів прибудинкової території житлових будинків, а, отже, і реальними власниками цих споруд є саме співвласники багатоквартирних будинків в силу прямої норми закону;

- відповідач не використовує берегоукріплення (гідротехнічні споруди) у власних цілях, він лише виконує їх утримання та технічне обслуговування в інтересах співвласників житлових будинків у місті Києві по вул. Дніпровська Набережна 14, так як є управителем (балансоутримувачем) даних об`єктів житлової нерухомості;

- позивачем обрано неправильний спосіб захисту, оскільки скасування державної реєстрації права власності на належні йому гідроспоруди жодним чином не призведе до відновлення прав та законних інтересів власника земельної ділянки, а породить лише численні судові спори між Київської міською радою та співвласниками багатоквартирних житлових будинків з приводу визнання права власності на дане нерухоме майно;

- прокурором не доведено належним чином підстави для представництва ним інтересів держави в суді;

- прокурором пропущено строки позовної давності.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Спірні берегоукріплення знаходяться в урочищі Берковщина на земельній ділянці водного фонду комунальної форми власності на території м. Києва.

При здійсненні державної реєстрації права власності за відповідачем на берегоукріплення зазначено їх місце розташування - земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:141:0205.

Так, земельна ділянка площею 3,6746 га з кадастровим номером 8000000000:90:141:0205 перебувала в оренді ТОВ «Лівобережжя плюс» та в подальшому була поділена на 2 земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:141:0001 площею 0, 4868 га та 8000000000:90:141:0002 площею 3,1878 га.

Рішенням Київської міської ради від 18.05.2023 № 6366/6407, за взаємною згодою сторін, розірвано договір оренди земельних ділянок від 06.10.2005 (зі змінами), укладений з ТОВ «Лівобережжя плюс».

За інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди ТОВ «Лівобережжя-плюс» на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:141:0001 площею 0,4868 га та 8000000000:90:141:0002 площею 3,1878 га припинено 14.06.2023

Згідно п. 4 рішення Київської міської ради від 18.05.2023 № 6366/6407 Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) необхідно повідомити ТОВ «Управляюча компанія «Юкрейніан сіті сервіс» щодо необхідності оформлення права користування земельними ділянками в межах яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності та управління товариства.

Згідно відповіді Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 21.11.2023 № 05716-15438 від ТОВ «Управляюча компанія «Юкрейніан Сіті Сервіс» надійшло клопотання від 03.10.2023 № 426016366 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:141:0002) площею 3,1878 га в оренду для експлуатації та обслуговування житлово-офісного та культурно-оздоровчого комплексу з об`єктами інфраструктури на Дніпровській набережній, 14 у Дарницькому районі м. Києва.

Водночас, згідно відомостей Державного реєстру речових прав за ТОВ «Управляюча компанія «Юкрейніан Сіті Сервіс» право користування земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:90:141:0002 площею 3,1878 га за вказаною адресою не зареєстровано.

Крім того, згідно витягу з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 3,1878 га за кадастровим номером 8000000000:90:141:0002 встановлені обмеження у використанні, зокрема, прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах щодо частини ділянки площею 0,6289 га та 0,0023 га та водоохоронна зона площею 3,1878 га.

Як вбачається із графічних зображень та проекту водоохоронної зони (витяг якого міститься у технічній документації щодо поділу земельної ділянки) довжина берегозакріплення становить 475,0 м., смуга відведення гідротехнічних споруд та пішохідна доріжка 0,36 га.

Отже, спірні берегоукріплення (гідротехнічні споруди) літера «І» (цифра) площею 725,2 кв. м., літера «II» (цифра) площею 510,4 кв. м., літера «III» (цифра) площею 735,8 кв. м. та літера «IV» (цифра) площею 402,6 кв. м. розташовані в межах прибережної захисної смуги комунальної земельної ділянки площею 3,1878 га з кадастровим номером 8000000000:90:141:0002.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України, ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Статтею 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

В свою чергу чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Статтею 59 Земельного кодексу України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Згідно з нормами ст.ст. 1, 88, 89 Водного кодексу України, ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. На земельних ділянках такої категорії, зокрема, заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив, а також будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Згідно ч. 5 ст. 88 Водного кодексу України землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Законодавцем запроваджено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість їх використання для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справах №111/2457/13-ц та №359/2253/15-ц).

Системний аналіз положень водного та земельного законодавства дає підстави для висновку, що землі водного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.

Отже, законодавство України обмежує набуття у приватну власність земель водного фонду, а забудова земель водного фонду взагалі заборонена законом. Такі землі можуть змінювати володільця шляхом передання їх у приватну власність лише у випадках, прямо передбачених у ст. 59 Земельного кодексу України.

Водночас, реєстрація права приватної власності на берегоукріплення (гідротехнічні споруди) на комунальній земельній ділянці водного фонду фактично призводить до виникнення права власності на таку земельну ділянку у особи, за якою зареєстровано майно.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (щодо земель водного фонду) зроблено висновки, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями з обмеженим оборотом, на які поширюється чітка заборона на передання їх у приватну власність всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим (ст. 178 Цивільного кодексу України).

Розташування вказаних земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця.

Аналогічні висновки щодо неможливості набуття прав громадянами та юридичними особами на землі з обмеженим оборотом викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права не нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрацій. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За змістом ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації.

При дослідженні обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 та від 07.10.2020 у справі № 920/728/18.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

За змістом ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведено реєстраційні дії.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одним з етапів проведення державної реєстрації прав є перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено підстави для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Статтею 186 Цивільного кодексу України встановлено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежність. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 187 Цивільного кодексу України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході прав на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Згідно зі статтею 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Окрім того, ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

З вказаних положень вбачається, що право власності особи виникає на окрему, самостійну річ, тоді як приналежність не може бути окремим об`єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. Також не можуть бути самостійними об`єктами права власності окремі із складових частин речі, які при переході права на річ не підлягають відокремленню.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 26.03.2023 у справі № 910/13835/21, головна річ та приналежність - це відокремлені одна від одної різнорідні речі. Різниця між ними полягає в тому, що головна річ може бути використана за призначенням і без приналежності, а приналежність за загальним для неї призначенням без головної речі використовуватися не може. Головна річ наділена самостійним значенням, а приналежність лише виконує допоміжну роль.

Правове значення поділу речей на головну річ і приналежність полягає в тому, що приналежність наслідує долю головної речі, якщо в законі чи договорі не вказано інше. Приналежність головної речі вказується у стандартах, технічних умовах тощо.

Головною визнається та річ, яка сама по собі задовольняє повну потребу особи в її господарській чи побутовій діяльності, а приналежністю вважається та річ, яка робить користування головною річчю більш зручним або ефективним і при цьому самостійно задовольняти потребу особи не може (постанова Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 922/4140/19).

Отже, при визначенні споруд, права на які підлягають державній реєстрації, слід враховувати, що для таких споруд повинні бути притаманні ознаки нерухомого майна, визначені ст. 181 Цивільного кодексу України, а саме, розташування на земельній ділянці, переміщення споруди неможливе без її знецінення та зміни її призначення. Державній реєстрації підлягають лише речові права на споруди, які є окремою нерухомою річчю, тобто не є приналежністю головної речі і складовою частини іншої речі.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд «ДК 018- 2000», затвердженого і введеного в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, під спорудами розуміють будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Згідно п. 18 ч.1 ст. 1 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» гідротехнічні споруди внутрішніх водних шляхів - інженерно-технічні споруди (причали, пристані, пірси, інші види причальних споруд, дамби, моли, хвилеломи, інші види берегозахисних споруд, судноплавні шлюзи, судноплавні канали внутрішніх водних шляхів, інші підводні споруди штучного походження), призначені для забезпечення безпечного плавання, маневрування, стоянки, будівництва, ремонту, обслуговування та огляду суден, для захисту берегової смуги внутрішніх водних шляхів, операційної акваторії причалу (причалів), ведення господарської діяльності підприємствами внутрішнього водного транспорту, використання водних ресурсів та запобігання шкідливій дії вод.

Відповідно до п.п. 1.4, 2.1 Правил технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 29.03.2004 № 251 берегоукріплювальна споруда - це гідротехнічна споруда для захисту берега від розмивань та обвалів. Берегоукріплювальна споруда є одним із основних структурних елементів системи річкових портових гідротехнічних споруд.

Пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 № 252, встановлено, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно із ДСТУ 3517-97 «Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять» гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, що допомагає здійснювати певні водогосподарські заходи як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії вод.

Згідно з ДБН В.2.4-3:2010 та п. 1.3 Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.01.2014 № 21, гідротехнічна споруда - споруда, що підпадає під вплив водного середовища, призначена для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Так, до поділу об`єкта нерухомого майна первинна реєстрація права власності за ТОВ «Управляюча компанія «Юкрейніан Сіті Сервіс» на берегоукріплення площею 2374 кв.м здійснена 20.07.2020, для державної реєстрації подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації КВ 143133400679.

Як вбачається із декларації про готовність об`єкта до експлуатації КВ143133400679, яка міститься в Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, об`єктом будівництва є берегоукріплення затоки річки Дніпро на території землевідводу ТОВ «Лівобережжя плюс». Площа смуги берегоукріплення 2374 кв.м, довжина 474,8 м., ширина 5 м.

Згідно даних Технічних паспортів на вказані гідротехнічні споруди вони є берегоукріпленнями затоки р. Дніпро, побудовані у 2013 році та виконують функції захисту від розмиву та благоустрою території. Також передбачені секції, що виконують функції причальної набережної для причалювання суден (яхт) або розміщення плавучих причалів. Берегоукріплення території виконано у вигляді набережної вертикального профілю довжиною 474,77 м. із застосуванням металевого шпунту, що виконує функції захисту від розмиву та благоустрою території.

Як вбачається із Довідки про включення гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд від 05.04.2019, Свідоцтва про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації від 05.04.2019, Актів огляду гідротехнічної споруди від 06.02.2019 та від 15.04.2020 введення в експлуатацію берегоукріплення є 2013 рік, експлуатуючою організацією виступає ТОВ «Управляюча компанія «Юкрейніан Сіті Сервіс», призначення споруди - укріплення берегу, причалювання суден, берегоукріплення у вигляді набережної вертикального профілю довжиною 474,77 м. розташованої у Дарницькому районі м.Києва, на лівому березі р. Дніпро (Канівське водосховище) в урочищі Берковщина, в північній частині Княжого затону, що між Дарницьким і Південним мостами.

Отже, зазначені берегоукріплення (гідротехнічні споруди), право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за своїми фізичними властивостями нерозривно пов`язані із водним об`єктом - річкою Дніпро, виконують функції захисту від розмиву та укріплення берегу.

Тобто окреме функціонування такої споруди як складової частини водойми неможливе без існування водного об`єкта.

За приписами ч. ч. 1, 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєстрації підлягають речові права на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на ній, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, у тому числі будівлі та споруди. При цьому не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є приналежністю головної речі або складовою частиною речі.

Таким чином, державній реєстрації підлягають речові права лише на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, якому притаманні характеристики, значення яких є обов`язковим для внесення до Державного реєстру речових прав під час проведення державної реєстрації.

Водночас берегоукріплення (гідротехнічна споруда) є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію у здійсненні певних водогосподарських заходів як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води, і не наділена тими технічними характеристиками, не має тих відомостей, які підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру речових прав.

За таких обставин, реєстрація права власності на берегоукріплення (гідротехнічні споруди) окремо від водного об`єкта, до якого вони відносяться, не передбачено вимогами законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ним особи.

Водночас, враховуючи те, що спірна реєстрація права власності здійснена на берегоукріплення (гідротехнічні споруди), які нерозривно пов`язані із водним об`єктом - річкою Дніпро, виконують функції захисту від розмиву та укріплення берегу та фактично є реєстрацію права власності на землі водного фонду в межах прибережної захисної смуги ТОВ «Управляюча компанія «Юкрейніан сіті сервіс» в силу вимог водного та земельного законодавства не може бути власником вказаних об`єктів та речове право щодо них у вказаного товариства виникнути не може.

З огляду на це, реєстрація права власності на берегоукріплення в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, власником якої є Київська міська рада, істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим.

Враховуючи викладене, реєстрацію права приватної власності на берегоукріплення (гідротехнічні споруди) літера «І» (цифра) площею 725,2 кв. м., літера «II» (цифра) площею 510,4 кв. м., літера «III» (цифра) площею 735,8 кв. м. та літера «IV» (цифра) площею 402,6 кв. м. за ТОВ «Управляюча компанія «Юкрейніан сіті сервіс» здійснено у порушення вимог чинного законодавства.

Щодо представництва прокурора у суді із заявленим позовом.

Відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України прокуратура, окрім інших функцій, здійснює представництво інтересів держави в суді у випадках та порядку, визначеному законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Пунктом 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

За ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Окрім того, відповідно до ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідні ради здійснюють права суб`єкта комунальної власності від імені та виключно в інтересах територіальних громад.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Враховуючи викладене, Київська міська рада є представницьким органом територіальної громади міста, уповноваженим діяти від імені територіальної громади та в її інтересах, у тому числі щодо захисту, охорони, збереження та раціонального використання земель комунальної власності.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є поняття «інтерес держави».

Оскільки предметом спору є об`єкти нерухомого майна берегоукріплення (гідротехнічні споруди) річки Дніпро, які розташовані на землях водного фонду, що перебувають у комунальній власності, тобто нерозривно пов`язані із земельною ділянкою, то питання права власності на спірні об`єкти безпосередньо стосується інтересів територіальної громади столиці.

Як убачається з матеріалів справи, Київська міська рада була обізнана про факт реєстрації берегоукріплення принаймні з моменту складення пояснювальної записки до рішення Київради від 18.05.2023 про розірвання договору оренди із ТОВ «Лівобережжя плюс».

Крім того, Київська міська прокуратура у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомляла Київську міську раду та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листами від 13.07.2023 № 15/1-628 вих-23, від 20.07.2023 № 15/1-658вих-23, від15.11.2023 № 15/1-982вих-23 про порушення вимог законодавства під час реєстрації права власності на берегоукріплення, а також про те, що за наявності підстав для судового захисту державних інтересів, такі заходи будуть вжиті Київською міською прокуратурою.

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 26.07.2023 та 24.08.2023 надано відповідь, згідно якої встановлено, що заходи цивільно-правового характеру щодо порушених у листі Київської міської прокуратури Київською міською радою не вживалися.

Таким чином, Київська міська рада, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, не вживала заходи реагування та з позовом про скасування державної реєстрації права власності на берегоукріплення (гідротехнічні споруди) та повернення земельної ділянки до суду не зверталася.

При цьому, нездійснення захисту державних інтересів у даному випадку виявляється в усвідомленій пасивній поведінці Київської міської ради, яка будучи уповноваженим державою суб`єктом по захисту відповідних інтересів, ефективних дій по усуненню порушень прав територіальної громади на майно не вживала.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт незвернення радою з позовом свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення майна у комунальну власність.

Отже, у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян, членів територіальної громади та звернення до суду із зазначеним позовом, що відповідає нормам національного законодавства і практиці Європейського суду з прав людини.

Так, дотримуючись порядку, визначеного ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор інформував Київську міську раду про виявлені порушення та необхідність вжиття відповідних заходів реагування.

Однак, Київська міська рада не вжила дієвих заходів, направлених на відновлення прав територіальної громади на земельну ділянку.

Вказане свідчить про неналежність виконання своїх обов`язків з боку Київської міської ради. Невжиття Київською міською радою дієвих заходів протягом розумного строку після того, як їй стало відомо про порушення інтересів держави, має кваліфікуватись як бездіяльність цього органу.

Матеріалами справи підтверджується, що прокурором дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», щодо своєчасного інформування відповідного органу влади про виявлені порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

На виконання вимог п. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 21.05.2024 № 15/1-363 вих-24 Київську міську раду повідомлено про пред`явлення Київською міською прокуратурою цього позову. Вказаний лист зареєстровано у Київській міській раді 21.05.2024 за вхідним № 08/19488.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У зв`язку з наведеним, позов Прокуратурою було правомірно подано в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Що стосується обраного способу захисту.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Відповідно до ст. ст. 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Способи захисту прав на землю передбачені ст. 152 Земельного кодексу України згідно якої власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п.1, ч. 7 ст. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, законодавством закріплено, що скасування державної реєстрації права власності можливе лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, а отже реальне поновлення права власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та відновлення становища, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує право власності територіальної громади міста Києва на використання земельної ділянки.

Реєстрація права власності на берегоукріплення (гідротехнічні споруди) встановлює правовий зв`язок між майном та земельною ділянкою водного фонду в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, яка належить Київській міський раді, безпосередньо впливає на обсяг прав і обов`язків та інтереси територіальної громади, як власника земельної ділянки, на якій це майно розташоване.

В силу особливого правового статусу нерухомого майна чинне земельне законодавство передбачає і особливий пріоритетний порядок набуття власником нерухомості речового права на земельну ділянку, зокрема, отримання земельної ділянки у власність або користування поза конкурсом (ч. 2 ст.134 Земельного кодексу України).

Незаконна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна на земельній ділянці, яка не належить відповідачу, в майбутньому може спричинити негативні наслідки, а саме вимагати права власності на землю водного фонду під незаконно зареєстрованими об`єктами.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.08.2018 у справі № 909/68/18.

Таким чином, позов у даній справі пред`явлено прокурором на захист та відновлення порушених прав Київської міської ради на самостійне розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, оскільки проведена державна реєстрація права власності на спірні об`єкти надає відповідачу привілейованого права користування землею та виключає можливість розпорядження та користування позивачем земельною ділянкою в межах прибережної захисної смуги на власний розсуд та виключно в інтересах територіальної громади столиці.

Крім того, функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 (пункт 100).

Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно.

Виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом.

Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

Як вже зазначалось, оскільки спірна реєстрація права власності здійснена на берегоукріплення (гідротехнічні споруди), які нерозривно пов`язані із водним об`єктом - річкою Дніпро, виконують функції захисту від розмиву та укріплення берегу та фактично є реєстрацію права власності на землі водного фонду, ТОВ «Управляюча компанія «Юкрейніан Сіті Сервіс» в силу вимог водного та земельного законодавства не може бути власником вказаних об`єктів та речове право щодо них у вказаного товариства виникнути не може.

За таких обставин, для усунення перешкод власнику - територіальній громаді м. Києва також необхідно припинити право володіння товариства на берегоукріплення (гідротехнічні споруди).

Крім того, відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

При цьому, згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Водночас, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право користування земельною на Дніпровській Набережній, 14 у Дарницькому районі міста Києва за ТОВ «Управляюча компанія «Юкрейніан сіті сервіс» не зареєстровано.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

У зв`язку з чим, земельна ділянка під берегоукріпленнями загальною площею 2374 кв.м., яка є частиною земельної ділянки площею 3, 1878 га на Дніпровській Набережній, 14 у Дарницькому районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:90:141:0002 підлягає поверненню територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п. 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (п. 98).

Враховуючи викладене, для забезпечення територіальній громаді міста Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо комунальної земельної ділянки водного фонду належним способом захисту порушених прав є скасування рішень про державну реєстрацію права власності на берегоукріплення (гідротехнічні споруди), припинення права володіння товариства на них та повернення земельної ділянки.

Щодо строків позовної давності.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. У даному випадку, здійснення перешкод власнику спірної земельної ділянки водного фонду (Київській міській раді) у володінні та розпорядженні нею шляхом реєстрації права власності на берегоукріплення річки Дніпро свідчить про порушення прав держави на користування та розпорядження земельною ділянкою, що триває.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного власника комунальної земельної ділянки щодо користування і розпорядження нею, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (п. 71), від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (п. 96), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (п. 81), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (п. 97), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (п. 7.27) та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 74), а також постанова Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19.

При цьому, власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказано, що оскарження незаконного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче правопорушення). Тому це рішення можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.

З огляду на викладене, оскарження будь-яких рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, рішень про державну реєстрацію прав, на підставі яких відбулося порушення прав законного власника майна, можливе протягом усього часу тривання відповідного порушення прав законного власника майна, оскільки їх чинність порушує інтерес у юридичній визначеності.

У даному спорі рішення про реєстрацію права власності на берегоукріплення (гідротехнічні споруди), фактично є інструментом, за допомогою якого відповідач формально законним способом продовжує перешкоджати територіальній громаді реалізувати всі правомочності власника земельної ділянки водного фонду.

Вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію права власності спрямовані на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику - територіальній громаді столиці усіх перешкод щодо належного користування берегом річки Дніпро в урочищі Берковщина.

До позовів про усунення перешкод у здійсненні права користувань розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Подібні за змістом правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Приймаючи до уваги наведене вище, заявляючи цей позов прокурором не було пропущено строки позовної давності.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки судом було встановлено, що реєстрацію права приватної власності на берегоукріплення (гідротехнічні споруди) літера «І» (цифра) площею 725,2 кв. м., літера «II» (цифра) площею 510,4 кв. м., літера «III» (цифра) площею 735,8 кв. м. та літера «IV» (цифра) площею 402,6 кв. м. за ТОВ «Управляюча компанія «Юкрейніан сіті сервіс» було здійснено у порушення вимог чинного законодавства, позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.07.2020, припинення права володіння відповідача на спірне майно та повернення його позивачу підлягають задоволенню.

Згідно приписів ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (ЄДРПОУ 22883141, вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду площею 3,1878 га на Дніпровській Набережній, 14 у Дарницькому районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:90:141:0002 наступним шляхом:

1) Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.07.2020, індексний номер 53278369, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" (ЄДРПОУ 38139665) на берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "І" (цифра) загальною площею 725,2 кв. м. за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130332980000);

2) Припинити право володіння Товариству з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" (ЄДРПОУ 38139665) нерухомим майном: берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "І" (цифра) загальною площею 725,2 кв. м. за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14 (номер відомостей про речове право 37457357) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна 2130332980000;

3) Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.07.2020, індексний номер 53278655, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс", (ЄДРПОУ 38139665) на берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "II" (цифра) загальною площею 510,4 кв. м. за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130350380000);

4) Припинити право володіння Товариству з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" (ЄДРПОУ 38139665) нерухомим майном: берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "II" (цифра) загальною площею 510,4 кв. м. за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14 (номер відомостей про речове право 37457639) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна 2130350380000;

5) Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.07.2020, індексний номер 53278829, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" (ЄДРПОУ 38139665) на берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "III" (цифра) загальною площею 735,8 кв. м. за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130358280000);

6) Припинити право володіння Товариству з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" (ЄДРПОУ 38139665) нерухомим майном: берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "III" (цифра) загальною площею 735,8 кв. м. за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14 (номер відомостей про речове право 37457760) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна 2130358280000;

7) Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.07.2020, індексний номер 53278970, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" (ЄДРПОУ 38139665) на берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "IV" (цифра) загальною площею 402,6 кв. м. за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130367280000);

8) Припинити право володіння Товариству з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" (ЄДРПОУ 38139665) нерухомим майном: берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "IV" (цифра) загальною площею 402,6 кв. м. за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14 (номер відомостей про речове право 37457888) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна 2130367280000.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" (ЄДРПОУ 38139665) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку водного фонду в урочищі Берковщина в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро загальною площею 2374 кв.м., яка є частиною земельної ділянки площею 3,1878 га на Дніпровській Набережній, 14 у Дарницькому районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:90:141:0002.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" (02095, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 14; ідентифікаційний код 38139665) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019; банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172, IBAN UA168201720343100001000011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) 27252 (двадцять сім тисяч двісті п`ятдесят дві) грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 29.11.2024.

Суддя Р.Б. Сташків