Рішення

від 20.11.2024 по справі 910/8130/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2024Справа № 910/8130/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Першого заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури

Полтавської області

(39601, Полтавська область, м. Кременчук, просп. Свободи, 4а;

ідентифікаційний код: 02910060)

в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби

(м. Свободи, 5, Держпром, 4 під., 10 пов., м. Харків, 61022;

ідентифікаційний код: 40478572)

в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби

в Полтавській області

(вул. Шевченка, 1, м. Полтава, 36011; ідентифікаційний код: 41127020),

до 1) Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької

міської ради (39623, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Героїв Маріуполя, 35А; ідентифікаційний код: 03361655);

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІКОСТ"

(01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 66-А;

ідентифікаційний код: 38252331)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача Антимонопольний комітет України

(03035, м.Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45;

ідентифікаційний код: 00032767)

про визнання недійсним договору та стягнення 1 649 700,00 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (далі - позивач) з позовом до 1) Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (далі - відповідач-1), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІКОСТ" (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

1. Позовну заяву задовольнити. Постановити рішення про визнання недійсним договору закупівлі від 31.08.2018 №8414 про закупівлю товару "Хлору рідкого" укладеного між Комунальним підприємством "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (ЄРДПОУ 03361655) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлортехвод" зміна найменування на ТОВ "АВІКОСТ" відбулася 30.60.2021 (ЄРДПОУ 38252331).

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІКОСТ" (ЄДРПОУ 3825331 вул. Дмитрівська 66-а, Шевченківський район, м. Київ, 01135) в дохід держави кошти в сумі 1 649 700 грн. (один мільйон шістсот сорок дев?ять тисяч сімсот гривень)

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІКОСТ" (ЄДРПОУ 3825331 вул. Дмитрівська 66-а, Шевченківський район, м. Київ, 01135) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, м. Полтава, 7, 36000, р/р №UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) понесені витрати на сплату судового збору за подачу позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення публічних закупівель в системі "ProZorro" на закупівлю послуг були допущені порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, у зв`язку з чим прокурор просить визнати недійсним укладений між відповідачами Договір закупівлі №8414 від 31.08.2018 про закупівлю товару "Хлору рідкого" укладеного між Комунальним підприємством "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю ""Компанія "Хлортехвод" (Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІКОСТ").

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Антимонопольний комітет України та призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строки на подання заяв по суті справи.

05.07.2024 від Кременчуцької окружної прокуратури до суду надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

10.07.2024 Комунальним підприємством "Кременчукводоканал" до суду подано відзив на позовну заяву, в котрому вказує, що порушень щодо проведення процедури закупівлі товару «Хлор рідкий» (UA-2018-07-25-000322-b) з боку КП «Кременчукводоканал» відповідними державними органними, в тому числі органами Держаудитслужби не встановлено, а отже процедура закупівлі проведена у відповідності до вимог діючого законодавства у сфері публічних закупівель.

11.07.2024 Антимонопольним комітетом України подано письмові пояснення по справі.

17.07.2024 Північно-східним офісом Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області подано письмові пояснення по справі.

Протокольною ухвалою суду від 25.09.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2024.

Під час судового засідання із розгляду справи по суті 23.10.2024 судом відкладено розгляд справи на 20.11.2024.

У судовому засіданні 20.11.2024 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів, в яких представники сторін виступили з промовами (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.11.2024 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

25.07.2018 КП «Кременчукводоканал» в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі товарів «Хлор рідкий» (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-07-25-000322-b), доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-07-25-000322-b.

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 2 750 000,00 гривні. Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано трьома суб`єктами господарювання: AT «Дніпроазот», ТОВ «Компанія «Хлортехвод», ТОВ «Гіпохлорсервіс» - що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій. Тендерна пропозиція AT «Дніпроазот» становила 2 750 000,00 грн, ТОВ «Гіпохлорсервіс» - 2 750 000,00 грн., а ТОВ «Компанія «Хлортехвод» - 2 749500, 00 грн. Упродовж аукціону розмір пропозицій учасників не змінювався. Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ «Компанія «Хлортехвод», електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій Очікувана вартість предмета закупівлі становила 2 750 000,00 гривні.

Прокуратура вказує, що на сайті «Prozorro», на сторінці процедури закупівлі UA-2018-07-25-000322-b, у розділі «Протокол розкриття» у якості рішення про визначення переможця 10.08.2018 опубліковано протокол розгляду тендерних пропозицій на закупівлю товару «Хлор рідкий». У зазначеному документі вказується про відповідність кваліфікаційним та технічним критеріям пропозиції ТОВ «Компанія «Хлортехвод».

У подальшому, 13.08.2018 електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти з ним договір.

За результатами проведених торгів між КП «Кременчукводоканал» та ТОВ «Компанія «Хлортехвод» 31.08.2018 укладено договір поставки товару №814 (далі - Договір).

Пунктом 3.1 вказаного договору загальну його суму визначено у розмірі 2 749 500,0 грн, з яких 458 250,00 грн ПДВ.

Відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю UA-2018-07-25-000322-b опублікований на сайті «Prozorro», за поставлений товар сплачено 1 648 700,00 гри (разом з ПДВ).

Таким чином, загальна сума виконання по договору 1 648 700,00 грн.

Рішенням №70/44-р/к адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.05.2023 у справі №7/01-123-21 визнано, що ТОВ «АВІКОСТ» (код ЄДРПОУ 38252331) та ТОВ «Гіпокомфорт» (код ЄДРПОУ 39734459) вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів із закупівлі товарів «Хлор рідкий» проведених КП «Кременчукводоканал» за допомогою електронних закупівель «Prozorro» (оголошення UA-2018-07-25-000322-b). Указане рішення (за винятком конфіденційних даних та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на порталі відкритих даних та доступне за посиланням: https://eastmtv.amcu.gov.ua/npas/pro-porushennya-zakonodavstva-pro-zahisl-ek onomichnoy i-konkurenciyi-ta-nakladennya-shtrafu- 142.

Відповідно до п. 5 цього рішення антиконкурентні узгоджені дії під час підготовки та участі у вказаних торгах підтверджуються таким:

- Синхронність дій ТОВ «АВІКОСТ» та ТОВ «ГІПОКОМФОРТ» під час подання тендерних пропозицій;

- Спільне використання точки доступу до мережі Інтернет під час входу до електронних кабінетів для здійснення операцій по банківських рахунках;

- Спільне використання точки доступу до мережі Інтернет під час входу до електронних кабінетів для подання звітності до органів ДФС;

- Спільне використання точки доступу до мережі Інтернет під час здійснення запитів на отримання витягів з ЄДР;

- Наявність сталих господарських відносин між ТОВ «АВІКОСТ» та ТОВ «ГІПОКОМФОРТ»;

- Здійснення господарської діяльності за однією адресою;

- Пов`язаність ТОВ «АВІКОСТ» та ТОВ «ГІПОКОМФОРТ», а саме засновником ТОВ «АВІКОСТ» є Гальченко Я.Д., який в той же час уповноважений діяти від імені ТОВ «ГІПОКОМФОРТ»;

- Зазначення та використання одних і тих самих засобів зв`язку;

- Схожість у документах, поданих ТОВ «АВІКОСТ» та ТОВ «ГІПОКОМФОРТ» у складі тендерних пропозицій;

- Поведінка ТОВ «АВІКОСТ» та ТОВ «ГІПОКОМФОРТ» під час аукціону.

З огляду на вищезазначене, адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.05.2023 у справі № 7/01-123-21 дійшла висновку, що ТОВ «АВІКОСТ» та ТОВ «ГІПОКОМФОРТ» під час підготовки документації та участі у вказаних торгах, які проводило КП «Кременчукводоканал» за допомогою електронних закупівель «Prozorro», ідентифікатор закупівель в системі UA-2018-07-25-000322-b, діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель.

За твердженням прокуратури, узгодивши свої поведінку та пропозиції конкурсних торгів, вказані суб`єкти господарювання усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже, спотворили результати проведених замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, тобто вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

За твердженням прокуратури, в результаті такої узгодженої поведінки ТОВ «АВІКОСТ» та ТОВ «ГІПОКОМФОРТ» під час участі в торгах не було дотримано принципів здійснення закупівель, передбачених ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії й ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.

Водночас, на переконання прокуратури, суб`єкти господарювання, які беруть участь у конкурсних закупівлях, є конкурентами, а отже, повинні змагатися між собою з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг у цій сфері та не вчиняти будь- яких дій, які можуть негативно вплинути на конкуренцію. Справжність змагання під час проведення торгів забезпечується таємничістю інформації, що міститься у пропозиціях конкурсних торгів. Зокрема, учасники торгів під час підготовки своїх тендерних пропозицій конкурують між собою та повинні формувати пропозицію самостійно (незалежно від дій інших учасників).

Враховуючи зазначене, під час проведення торгів пропозиція конкурсних торгів, що перемогла, повинна містити конкурентні та заздалегідь не відомі іншим учасникам умови. Погодження поведінки при формуванні своїх конкурсних пропозицій учасниками торгів призводить до заміни конкуренції на координацію поведінки зазначених суб`єктів господарювання з метою створення видимості конкуренції в межах торгів, що, у свою чергу, призводить до спотворення їх результатів.

Таким чином, у Рішенні від 18.05.2023 у справі № 70/44-р/к адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було надано належну оцінку обставинам справи та прийнято законне й обґрунтоване рішення про встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про притягнення позивача як порушника до визначеної законом відповідальності.

Отже, на переконання прокуратури, орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі ТОВ «АВІКОСТ», результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.

Як стверджує прокуратура дії ТОВ «АВІКОСТ» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі. Відтак, прокуратура вбачає у діях ТОВ «АВІКОСТ» наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Прокуратура вважає, що договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «АВІКОСТ» на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Щодо представництва прокурора.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру».

За положеннями ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Так, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (надалі - орган державного фінансового контролю).

Головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. 1, 3 п. 3 зазначеного Положення).

Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 цього ж Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 вказаного Положення Державна аудиторська служба України вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, суд зазначає, що Північно-Східний офіс Держаудитслужби наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Полтавської області.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 29.05.2019 у справі № 909/545/18, від 20.11.2019 у справі № 912/2887/18, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19 неодноразово вказував, що Державна аудиторська служба України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, наділена повноваженнями на звернення до господарського суду з позовами про визнання недійсними рішень тендерного комітету, договорів про закупівлю робіт за державні кошти.

Отже, органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах є Північно-Східний офіс Держаудитслужби.

Як встановлено судом, листом від 17.04.2024 №14.54/05-45-1191ВИХ-23 Кременчуцькою окружною прокуратурою повідомлено Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби про існування порушення інтересів держави від укладення договору за наслідками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «АВІКОСТ». Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

У відповідь на повідомлення прокурора про стверджуване порушення інтересів держави листом № 201625-17/1242-2024 від 26.04.2024 Управління північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області повідомило, що Управління не має права звертатися до суду із позовом за наслідками участі працівників, як спеціалістів в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні, та зазначило, що орган державного фінансового контролю законодавчо не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання договорів недійсними та стягнення коштів.

Також, 30.04.2024 за № 52-6597вих-24 до Північно-Східного офісу Держаудитслужби скеровано повідомлення в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», на яке 06.05.2024 отримано відповідь № 201625-17/1322-2024 від 03.05.2024 згідно якої, Держаудитслужба заначила, що не може бути позивачем в даній категорії справ, а може лише порушувати питання перед перед відповідними державними органами, щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсними договорів.

Водночас, наведене пояснення органу державного фінансового контролю спростовується вищезацитованими нормами Положення про Державну аудиторську службу.

Відтак, органом державного фінансового контролю після отримання повідомлення прокуратури жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави не вжито, попри виявлені порушення вимог законодавства при укладенні договору закупівлі від 31.08.2018 №8414, останній залишається чинним, а його дійсність не оскаржена, внаслідок чого порушені інтереси держави залишаються незахищеними.

Листом від 04.06.2024 №52-8437ВИХ-024 окружна прокуратура повідомила позивача про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Відтак, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом Першим заступником керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області було дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з невжиттям компетентними органами заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як відповідним органам стало відомо про порушення інтересів держави.

Щодо фактичних обставин справи, оцінки поданих доказів та законодавства, що підлягає застосуванню суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Як передбачено ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, приписами ч. 3 наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як стверджує прокурор, договір №814 від 13.08.2018 є такими, що суперечать інтересам держави і суспільства за наявності умислу відповідача-2.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України, на яку посилається прокурор у позовній заяві, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

В ч. 3 ст. 5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст. 228 ЦК України, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

За визначенням ст. 1 наведеного Закону, економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закон України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Згідно з ст. 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, зокрема, що за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників. Згідно з ч. 5 наведеної статті, замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

Статтею 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Обставини вчинення ТОВ «АВІКОСТ» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі КП «Кременчукводоканал» з придбання «Хлор рідкий» (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-07-25-000322-Ь), підтверджуються Рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.05.2023 № 70/44-р/к у справі №7/01-123-21.

Рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Рішення АМКУ) від 18.05.2023 № 70/44-р/ к ТОВ «АВІКОСТ» та Товариство з обмеженою відповідальністю « ГІПОКОМФОРТ» (далі - ТОВ «ГІПОКОМФОРТ») притягнуто до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів) та накладено штраф, що передбачено пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

За порушення, вказаного в пункті 1 резолютивної частини Рішення АМКУ, накладено на ТОВ «АВІКОСТ та ТОВ «ГІПОКОМФОРТ» штраф у розмірі 68 000,00 грн на кожного.

Разом з цим, пунктом 89 розділу 6 «Класифікація дій Відповідачів» Рішення АМКУ встановлено факти узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, зокрема, щодо: синхронність дій Відповідачів під час подання тендерних пропозицій; спільне використання точки доступу до мережі Інтернет під час входу до електронних банківських кабінетів та подання податкової звітності до органів ДФС (ДПС); спільне використання точки доступу до мережі Інтернет під час здійснення запитів на отримання витягів з ЄДР; сталі господарські відносини між Відповідачами у період до проведення Торгів; здійснення господарської діяльності за однією адресою; пов`язаність Відповідачів; спільне використання засобів зв`язку; схожість у документах, поданих Відповідачами у складі тендерних пропозицій у Торгах; поведінка Відповідачів під час аукціону, не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) Відповідачів своєї поведінки при підготовці до участі та участі у Торгах, зокрема про обмін інформацією між ними.

Враховуючи зазначене, адміністративна колегія за результатами розгляду вказаної справи дійшла висновку, що вказані факти не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) Учасниками торгів своєї поведінки при підготовці до участі та участі у Торгах.

Так п.91 розділу 6 «Класифікація дій Відповідачів» Рішення АМКУ зазначено, що узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, відповідачі тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже, спотворили результат проведених Торгів, порушивши право Замовника на отримання найбільш ефективних для нього результатів, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Як визначено у п. 104 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024 № 910/114/19, яку винесено судом в аналогічних правовідносинах, фактичні обставини встановлені рішенням АМКУ, яке не оскаржене та набрало законної сили, мають преюдиційне значення у цій справі (вони не підлягають доказуванню), а отже їм має бути надана належна правова оцінка, в тому числі щодо порушення Відповідачем норм Закону України «Про публічні закупівлі» (що тягне недійсність правочину, укладеного за результатом проведення процедури закупівлі).

Таким чином, орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі ТОВ «АВІКОСТ», результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.

Як вказує прокуратура, порушення ТОВ «АВІКОСТ» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного КП «Кременчукводоканал», не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Через вчинення ТОВ «АВІКОСТ» та ТОВ «ГІПОКОМФОРТ» антиконкурентных узгоджених дій змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього, замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

Тому дії ТОВ «АВІКОСТ» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Ураховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що у діях ТОВ «АВІКОСТ» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення КП «Кременчукводоканал» зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору.

Таким чином, завідомо суперечлива мета дій ТОВ «АВІКОСТ» полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

У силу положень ст. 202 ЦК України рішення тендерного комітету КП «Кременчукводоканал», оформлене протоколом його засідання від 10.08.2018, яким ТОВ «АВІКОСТ», визнано переможцем у закупівлі UA-2018-07-25-000322-b, вирішено акцептувати пропозицію, а також укласти з ним угоду, є правочииом, учиненим цим відокремленим підрозділом і спрямованим на набуття у нього і вказаного товариства цивільних прав та обов`язків щодо укладення договору.

Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної при розгляді справи № 910/4564/21 у постанові від 28.06.2023, торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту. Саме по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визнання переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, не призведе до поновлення майнових інтересів держави.

Так, згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, чинній на момент укладення спірної угоди, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

Норму аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 41 указаного Закону в редакції, чинній на сьогодні.

Поведінка ТОВ «АВІКОСТ» та ТОВ «ГІПОКОМФОРТ» під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

Тому договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «АВІКОСТ», на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

При цьому підстави для визнання недійсним рішення тендерного комітету КП «Кременчукводоканал», оформленого протоколом його засідання від 10.08.2018, що зазначені вище, повною мірою застосовні для визнання недійсним договору.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, після прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю.

Ураховуючи зазначене, спірний договір №8414 від 31.08.2018 укладено в результаті прийняття спірного рішення тендерного комітету КП «Кременчукводоканал», оформленого протоколом його засідання від 10.08.2018, який підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 1 649 700,00 грн, то суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Окремі правові наслідки недійсності правочину, який вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства встановлені у другому та третьому реченнях частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України. Зокрема, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного; при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, у випадку вчинення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується наявність умислу на вчинення правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства, лише у ТОВ «АВІКОСТ», іншого Прокурором не доведено. Тому як наслідок недійсності правочину є відновлення порушених прав шляхом повернення ТОВ «АВІКОСТ» всього, що воно одержало, тобто сплачену вартість робіт у сумі 1 649 700,00 грн. КП «Кременчукводоканал», та стягнення з КП «Кременчукводоканал» коштів за рішенням суду у дохід держави.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

Суд зазначає, що відповідач не спростував у встановленому законом порядку та належними засобами доказування викладені прокуратурою та позивачем у позові аргументи та надані ним докази.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що звернення до суду прокурора відбулося у зв`язку із неправильними діями саме відповідача-2, судовий збір покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІКОСТ» в порядку частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договору закупівлі від 31.08.2018 №8414 про закупівлю товару "Хлору рідкого" укладеного між Комунальним підприємством "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлортехвод".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІКОСТ" (ідентифікаційний код: 38252331, вул. Дмитрівська 66-а, м. Київ, 01135) на користь Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (39623, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Героїв Маріуполя, 35А; ідентифікаційний код: 03361655) кошти в сумі 1 649 700,00 грн., а з Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (39623, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Героїв Маріуполя, 35А; ідентифікаційний код: 03361655) одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 1 649 700,00 грн. стягнути в дохід держави.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІКОСТ" (ідентифікаційний код: 38252331, вул. Дмитрівська 66-а, м. Київ, 01135) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код: 02910060) судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 27 773,50 грн.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.11.2024

Суддя М.О. Лиськов