Рішення

від 28.08.2024 по справі 911/2302/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2302/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Планета Пластик

до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції російської Федерації

про стягнення 1 879 558 806,28 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників:

від позивача: Дирда Г.О (ордер серія АІ № 1425426 від 24.07.2023 року); Руденко Є.М. (витяг б/н та б/д);

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Планета Пластик (позивач, ТОВ Планета Пластик) до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції російської Федерації (відповідач, РФ) про стягнення 1 879 558 806,28 грн. з яких яких 1 843 676 649 грн. реальних збитків та 35 882 157,28 грн. упущеної вигоди.

Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 224-225 Господарського кодексу України та Законом України Про міжнародне приватне право, та вказує, що внаслідок воєнної агресії РФ на території України було знищено майно позивача, яке знаходилось в орендованих складських приміщеннях, в результаті чого йому завдано збитки у відповідному розмірі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.09.2023 року.

Судом враховано, що на офіційній сторінці Господарського суду Київської області розміщено відповідне оголошення веб-порталу Судова влада України в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, про час і місце розгляду даної справи.

Також, всі процесуальні документи суду у справі № 911/2302/23 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

Предметом позову у справі № 911/2302/23 є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, від 18 травня 2022 року № 760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167цс20 (пункт 58).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

За приписами ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт Постанову Верховної Ради України Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ Укрпошта з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.

Разом з тим у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

Таким чином, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

З урахування вищенаведеного, а також враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі дипломатичними каналами, господарський суд дійшов висновку про подальше повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Виклики відповідача у справі здійснювалися через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (https://ko.arbitr.gov.ua/).

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.08.2023 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2023 року підготовче засідання відкладено на 01.11.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2023 року підготовче засідання відкладено на 22.11.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2024 року у справі № 911/2302/23 призначено судову товарознавчу експертизу розміру шкоди, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі № 911/2302/23 зупинено до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновків експертів.

У зв`язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.11.2023 року у справі № 911/2302/23, матеріали справи № 911/2302/23 були надіслані до Північного апеляційного господарського суду для перегляду вищезазначеної ухвали в апеляційному порядку.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 року апеляційну скаргу позивача на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.11.2023 року у справі № 911/2302/23 задоволено, ухвалу від 22.11.2023 року у справі № 911/2302/23 скасовано, а справу № 911/2302/23 передано для подальшого розгляду до Господарського суду Київської області.

Після повернення матеріалів справи № 911/2302/23 до Господарського суду Київської області, справу № 911/2302/23 передано для розгляду судді Карпечкіну Т.П. підготовче засідання призначено на 05.06.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.06.2024 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 03.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2024 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 29.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.07.2024 розгляд справи по суті відкладено на 12.08.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2024 розгляд справи по суті відкладено на 28.08.2024.

В судовому засіданні 28.08.2024 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання не з`явився.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 233 ГПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 28.08.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю Планета Пластик є юридичною особою, резидент України, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань 32375670.

Місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Планета Пластик є: вул. Покровська, буд. 1, Місто-Герой Ірпінь, Київська обл., 08203 .

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з метою здійснення підприємницької діяльності позивач є власником, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.06.2022 (Номер інформаційної довідки 302977256), ТОВ Планета Пластик на праві приватної власності у м. Ірпені Бучанського району Київської області належали об`єкти нерухомості, перелік яких наданий до позовної заяви як Перелік знищеного та пошкодженого майна.

Також позивач зазначає, що на території підприємства знаходилося майно підприємства - товари, сировина, транспортні засоби, виробниче обладнання та устаткування, меблі, офісна техніка тощо, які знищено та пошкоджено.

З 24 лютого 2024 року господарська діяльність підприємства була зупинена Наказом № 1В від 24.02.2022 року. Відповідно до Наказу ТОВ Планета Пластик № 2В від 24.03.2022 згідно з Законом України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану № 2136 від 15.03.2022р зупинена дія трудових договорів з працівниками. Господарську діяльність, включаючи виробничі, логістичні, економічні та інші процеси, а також трудові обов`язки працівників перед роботодавцем, було поновлено лише 04 липня 2022 року, що визначено Наказом ТОВ Планета Пластик № 2В від 01.07.2022.

За фактом ведення агресивної війни Бучанським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Київській області зареєстроване кримінальне провадження 42022112320000424, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.03.2022, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.2 ст.437 Кримінального Кодексу України.

Також факт руйнування і пошкоджень внаслідок бойових дій підтверджується Актом про пожежу від 01.09.2022, що складений комісією за участю представника Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області. Актами № 463 та № 481 виконання робіт із знешкодження (знищення) вибухонебезпечних предметів 23.04.2022 та 26.04.2022, Актом обстеження стану майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій від 27.09.2022, підписаним представником Ірпінської міської ради, фото- та відеоматеріалами, що демонструють стан території підприємства за наслідками ведення воєнній дій відповідачем.

Розмір збитків, завданих позивачу, а також їх причини підтверджуються Висновком експертів за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, товарознавчої експертизи, експертизи зброї та слідів і обставин її використання, вибухотехнічної та економічної експертизи, наданим експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) від 03.07.2023 № 16540/22-44/16541/22-42/16542/22-49/16543/22-54/16544/22-54/11654/23-72/18176-18185/23-42/18186/23-82

Відповідно до висновку доданого позивачем зазначено наступне:

1. Розмір збитку, який нанесений власнику майна в результаті пошкодження будівель та майна ТОВ «Планета Пластик», яке розташоване за адресою: Київська обл., Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Покровська, на час проведення експертизи складає 1 843 676 649 грн. з урахуванням ПДВ, що є еквівалентно 50 416 933 доларів США (офіційний курс гривні щодо 1 долара США станом на 26.06.2023 - 36,5686 грн).

2. В межах наданих на дослідження документів розмір збитків (упущеної вигоди) підприємству ТОВ «Планета Пластик», яке розташоване за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., м. Ірпінь, вул. Покровська І, через неможливість провадження господарської діяльності внаслідок збройної агресії та фактичного вторгнення військ Російської Федерації у Бучанський район Київської області за період з 24.02.2022 по липень 2022 року в еквіваленті умовної грошової одиниці складає 981 228,63 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України на дату оцінки (26.06.2023) становить 35 882 157,28 грн.

3. На території приміщень, розташованих за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Покровська, 1, виявлені сліди застосування зброї, а саме дії уражаючих факторів при вибуху артилерійських боєприпасів: осколкової, бризантною, фугасною, ударною діями, вогневою дією та ударною хвилею. Причиною завдання шкоди та збитків зазначеним об`єктам є наслідки підривів осколково-фугасних пострілів снарядів калібру 100-Н25 мм, які застосовуються в ствольній артилерії, танкових гарматах, гарматах бойових машинах десанту БМД-4. бойових машинах піхоти БМП-3, самохідних артилерійських гарматах 2С9 "Нона" калібру 120-мм та реактивних системах залпового вогню БМ-2І "Град" калібру 122-мм. Зброя застосовувалася військами рф під час збройної агресії з боку рф проти України.

Враховуючи викладене, позивач зазначає, що означене вище майно було знищено в ході збройної агресії Російської Федерації, тому, позивач звернувся до суду з даним позовом до Російської Федерації посилаючись на норми міжнародного і національного законодавства України, на підставі яких просить стягнути з відповідача завдану його протиправними діями шкоду у вигляді вартості знищеного майна у загальному розмірі 1 843 676 649 грн. з урахуванням ПДВ, що є еквівалентно 50 416 933 доларів США реальних збитків та 35 882 157,28 грн. упущеної вигоди, шо еквівалентно 981 228,63 дол. США.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 7 ГПК України визначено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Судочинство в господарських судах здійснюється, зокрема, відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.ч.1-3 ст.3 ГПК України ).

Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є, зокрема: іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Із змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем визначено Російську Федерацію.

Згідно ч. 1 ст. 79 Закону України Про міжнародне приватне право, пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 79 Закону України Про міжнародне приватне право, у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Отже, Закон України Про міжнародне приватне право встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Водночас, як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (ст.11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (ст.12) передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій. Однак, ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.

Водночас, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому, відповідними нормативно-правовими актами з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року продовжено строком на 90 діб.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

Крім того, постановою Верховної Ради України від 14.04.2022 № 2188-IX схвалено заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні, якою визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

У ч. 1 ст.2 Закону України Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну зазначено, що Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.

Відповідно до ст. 2 Конституції України, зокрема, суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Отже, перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

У п.4 ч.1 ст.2 Статуту ООН закріплений принцип, згідно з яким всі члени ООН утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ч.1 ст.1 Статуту ООН, остання переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживає ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводить мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

У міжнародному праві кодифіковані підстави для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий деліктний виняток (англ. tort exсeption). Умовами, необхідними для застосування деліктного винятку, є: 1) принцип територіальності: місце дії/бездіяльності має бути на території держави суду; 2) присутність автора дії/бездіяльності на території держави суду в момент вчинення дії/бездіяльності (агента чи посадової особи іноземної держави); 3) дія/бездіяльність ймовірно може бути привласнена державі; 4) відповідальність за дії/бездіяльність передбачена положеннями законодавства держави суду; 5) завдання смерті, фізичної шкоди особі, збитків майну чи його втрата; 6) причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю і завданням смерті, фізичної шкоди особі або збитків майну чи його втратою.

Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у спорі, який розглядається, суд врахував таке: предметом позову є відшкодування шкоди, завданої юридичній особі, внаслідок знищення майна останньої; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні, у тому числі юридичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Отже, Російська Федерація, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії, у тому числі юридичній особі, яка здійснює свої господарську діяльність на території України.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету викладена у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 у справі № 311/498/20, від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21 Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22.

Також, судом береться до уваги правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, яка полягає в тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії Російської Федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Отже, у разі застосування деліктного винятку будь-який спір, що виник на її території у резидента України, навіть з іноземною країною, зокрема й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно до ч.ч.1-3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої деліктної шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.2 ст.74 ГПК України).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2 ст. 86 ГПК України).

При цьому, ч. 3 ст. 75 ГПК України визначено, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Судом береться до уваги надані позивачем докази, на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, а саме: копія Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.03.2022 (кримінальне провадження 42022112320000424), копія Акту про пожежу від 01.09.2022, складеного комісією за участю представника Бучанського РУ ТУ ДСНС України у Київській обл., копія Акту обстеження стану майна пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій від 27.09.2022, складеного представниками Ірпінської міської ради, копія Висновку експертів за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, товарознавчої експертизи, експертизи зброї та слідів обставин її використання, вибухотехнічної та економічної експертизи, наданим експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНД1СЕ) від 03.07.2023 № 16540/22-44/16541/22-42/16542/22-49/16543/22-54/16544/22- 54/11654/23-72/18176-18185/23-42/18186/23-82.

Також судом враховано, що при визначені матеріальної шкоди враховано Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої Наказом від 18.10.2022 року № 3904/1223.

Судом було встановлено, що під час проведення експертного дослідження судовим експертом використовувалися, зокрема Постанова Кабінету Міністрів України Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації № 326 від 20.03.2022 року та Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої спільним Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 року № 3904/1223, зареєстрований в Міністерстві Юстиції України 02.12.2022 року за № 1522/38858.

Проте, сам факт збройної агресії РФ проти України є причиною виникнення ситуації за якої, зокрема, ТОВ Планета Пластик, понесло істотні збитки та змушене відстоювати своє порушене відповідачем право в судовому порядку. Діями з боку РФ було порушено гарантоване ст. 41 Конституції України право власності позивача, тобто безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого позивачу завдано шкоди, є РФ.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши надані позивачем докази в сукупності та наданий експертний висновок, суд вважає, що останні складенні у встановленому порядку та є належними/допустимими доказами у розумінні ст.с.76,77 ГПК України.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності, господарський суд зазначає, що висновок експертів не викликає сумнів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, у тому числі стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості, у зв`язку із чим суд приймає висновоки експерта як належний доказ у даній справі.

Отже висновкоми експерта встановлено, що загальна вартість реальних збитків, завданих позивачеві внаслідок знищення його майна у зв`язку із збройною агресією РФ.

Окрім того, судом досліджено розрахунок упущеної вигоди, який також розрахований на підстві Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої спільним Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 року № 3904/1223, зареєстрований в Міністерстві Юстиції України 02.12.2022 року за № 1522/38858.

Суд зазначає, що розрахунок обґрунтований та виконаний відповідно до вимог чинного законодавства.

Заперечень з боку відповідача щодо наданого позивачем експертного висновку або щодо суми заявлених матеріальних збитків та упущеної вигоди не висловлено. Протилежного суду не доведено.

Таким чином, заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір збитків та упущеної вигоди підтверджено, зокрема експертними висновками.

Щодо вини, як складового елементу цивільного правопорушення, то законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Однак, відповідачем не доведено суду відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Протилежного суду не доведено.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків та упущеної вигоди.

Отже, відповідно до наданого висновку розмір матеріальних збитків, отриманих внаслідок знищення майна у результаті воєнної агресії РФ, становить: 1 843 676 649 грн. реальних збитків з урахуванням ПДВ, що є еквівалентно 50 416 933 доларів США та 35 882 157,28 грн. упущеної вигоди, шо еквівалентно 981 228,63 дол. США.

Разом з тим, позивачем у резолютивній частині заявлено вимоги про стягнення майнової шкоди в грошовій одиниці гривні, або доларах США з цього приводу суд зазначає наступне.

Щодо стягнення шкоди з визначенням грошового еквіваленту в іноземній валюті.

Зазначений предмет позову обумовлений підставами позову, які пов`язані з фактом захоплення, знищення та пошкодження рухомого і нерухомого майна Позивача відповідачем. Розміром матеріальних збитків Позивача, спричинених відповідачем, який є грошовим еквівалентом захопленого майна Позивача (вартість нестачі активів), обрахований та визначений в гривнях за результатами проведення судово-економічної експертизи, висновок якої долучено до позовної заяви.

Відповідно до положень статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Одночасно, в Україні діє спеціальний нормативно-правовий акт, який регламентує валютний обіг. Так, відповідно до преамбули Закону України «Про валюту і валютні операції», цей Закон визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства. Згідно із частинами 1, 2 статті 5 зазначеного Закону гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.

Отже, Закон України «Про валюту і валютні операції», як спеціальний нормативно-правовий акт у сфері регулювання валютних операцій, визначає гривню як єдиний законний платіжний засіб в межах території України, однак не встановлює обов`язку здійснення платежів з території інших країн на територію України в національній валюті. Більше того, така вимога суперечила б критеріям суверенітету держав, оскільки поширювала б дію нормативно-правових актів України на чужу суверенну територію, що суперечить і доктрині національного права України, і положенням міжнародного права.

Згідно із п. 1 статті 1 вказаного Закону валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.

Отже, операція щодо сплати нерезидентом суми заподіяної шкоди на підставі такого, що набуло законної сили, рішення суду, підпадає під наведені вище ознаки валютної операції. При цьому, відповідно до пп. «ґ» п. 8 статті 1 вказаного Закону іноземні держави (у тому числі і відповідач) підпадають під ознаки нерезидента.

Відповідно до ч. 5 статті 3 вказаного Закону у разі, якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акта Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.

Згідно із частиною 1 статті 6 наведеного Закону, валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Відповідно до п. 109 Розділу Х Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Національного банку України № 5 від 02.01.2019, за поточними рахунками в іноземній валюті суб`єктів господарювання - резидентів (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) здійснюються операції, що не суперечать вимогам законодавства України.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення шкоди у іноземній валюті (долар США) відповідає як матеріальному закону, так і суті господарської діяльності Позивача, а обраний ним спосіб судового захисту у вигляді відшкодування шкоди із зазначенням еквіваленту в іноземній валюті (долар США) відповідає цивільному законодавству та є ефективним при виконанні такого рішення на території інших держав.

Станом на 26.06.2023 - дата, станом на яку визначена сума залишкової вартості втраченого майна згідно з вказаним вище висновком експерта, офіційний курс гривні до долару США (USD) дорівнював 36,568. Відомості про офіційний курс гривні до долару США (USD) станом на 26.06.2023 року наявні на офіційному веб-сайті Національного Банку України та перебувають у відкритому доступі за посиланням в інтернет-мережі: https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=26.06.2023 period=daily .

Зважаючи на вищенаведене, розмір майнової шкоди (матеріальних збитків) позивача в грошовому еквіваленті іноземної валюти дорівнює 5 051 168, 80 доларів США реальних збитків та 983 072,80 доларів США упущеної вигоди.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовнаі вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід Державного бюджету України.

За таких обставин, з Російської Федерації в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 059 800,00 грн.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції російської Федерації 119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Пластик» (вул. Покровська, буд. 1, Місто-Герой Ірпінь, Київська обл., 08203 Код ЄДРПОУ: 32375670) 5 051 168,80 доларів США реальних збитків та 983 072,80 доларів США упущеної вигоди.

3. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) в дохід Державного бюджету України 1 059 800,00 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.11.2024 р.

Суддя Т.П. Карпечкін