Рішення

від 28.11.2024 по справі 912/1846/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 рокуСправа № 912/1846/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Проскурні О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1846/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсинтез", вул. Перша Виставкова, 27-Б, м. Кропивницький, 25014

до відповідача: VIRA INTERNATIONAL Sp.z.o.o, ul. HUGO KOLLATAYA, nr. 3, lok. 15, miejsc. LUBLIN,kod 20-006 postzta LUBLIN, kraj POLSKA (Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРА ІНТЕРНШНЛ", вул. Хюго Колатая, 15, м. Люблін, 20-006, Польща)

про стягнення 28 680,50 євро

Представники:

від позивача - Прибора І.І., адвокат, ордер серії ВА № 1061096 від 02.10.2023;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремсинтез" (далі - ТОВ "Ремсинтез", позивач) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, яка містить вимогидо VIRA INTERNATIONAL Sp.z.o.o (далі - VIRA INTERNATIONAL Sp.z.o.o, відповідач) про стягнення грошової суми в розмірі 97 900,50 євро, стягнення 3% річних, які нараховуються на заборгованість у розмірі 97 900,50 євро від дати подачі цієї позовної заяви до моменту повного погашення заборгованості, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по контракту №1/03-23 від 07.03.2023 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 09.10.2023 відкрито провадження у справі № 912/1846/23 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.05.2024; провадження у справі №912/1846/23 зупинено до надходження відповіді від компетентного органу Польщі на судове доручення про вручення документів.

Станом на 14.05.2024 відповідь від компетентного органу Польщі на судове доручення про вручення документів на адресу суду не надходила.

Враховуючи дату настання підготовчого засідання, суд ухвалою від 14.05.2024 поновив провадження у справі № 912//1846/23 та розпочав підготовче засідання, в якому взяв участь представник позивача.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в підготовчому засіданні суду не скористався, уповноважених представників не направив. Відзив на позов відповідачем суду не подано.

Протокольною ухвалою від 14.05.2024 в підготовчому засіданні у справі №912/1846/23 оголошено перерву до 03.07.2024.

03.07.2024 суд продовжив підготовче засідання, в якому взяв участь представник позивача.

03.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсинтез" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить зменшити розмір позовних вимог, у зв`язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості, яка є предметом спору, на підтвердження чого надано платіжні інструкції від 23.11.2023 на суму 6 435,00 євро, від 06.02.2024 на суму 6 435,00 євро та від 28.02.2024 на суму 56 350,00 євро, всього на суму 69 200,00 євро.

Ухвалою від 03.07.2024 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсинтез" від 03.07.2024 про зменшення розміру позовних вимог та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахування вказаної заяви; закрито підготовче провадження у справі №912/1846/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2024 о 12:00 год. Даною ухвалою, провадження у справі №912/1846/23 зупинено до надходження відповіді від компетентного органу Польщі на судове доручення про вручення документів.

31.07.2024 позивачем подано суду відповідні переклади ухвал та прохання про вручення за кордоном судових документів та докази надіслання їх до компетентного органу Польщі.

27.08.2024 на адресу суду надійшла відповідь від компетентного органу Польщі на судове доручення про вручення документів.

10.09.2024 позивачем подано клопотання на виконання ухвали суду, до якого додана відповідь компетентного органу Польщі на судове доручення про вручення відповідачу документів з доказами такого вручення з перекладом на українську мову.

Ухвалою від 28.11.2024, враховуючи настання дати засідання суду, суд поновив провадження у справі № 912/1846/23.

28.11.2024 суд розпочав розгляд справи по суті.

Враховуючи неявку в судове засідання 28.11.2024 відповідача, який є нерезидентом, господарський суд зазначає наступне.

У п. 8 роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 31.05.2002 №04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" зазначено, що при вирішенні питання забезпечення своєчасного повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, господарському суду слід враховувати таке.

Взаємодія судів України з судовими органами інших держав з цього питання, а також щодо виконання за кордоном інших процесуальних дій регулюються Конвенцією з питань цивільного процесу (Гаага, 1954) і угодами про взаємну правову допомогу, укладеними Україною з іншими державами. Відповідно до Законів України від 19.10.2000 р. №2052-III та № 2051-III з 26.11.2000 набрали чинності для України Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965) і Конвенція про отримання за кордоном доказів з цивільних і торгових справ (Гаага, 1970) із заявами та застереженнями. Цими заявами і застереженнями передбачено, зокрема, що названим у конвенціях центральним органом в Україні є Міністерство юстиції України, яке складає підтвердження про вручення документів і забезпечує передачу документів у цивільних або комерційних справах центральному органу юстиції іншої держави.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до названої Конвенції із заявами та застереженнями, згідно з якими центральним органом, який має право отримувати документи від інших Договірних Сторін, а також складати підтвердження про вручення, є Міністерство юстиції України. Особливості виконання названої Конвенції визначено розділом VI Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. №1092/5/54 (далі - Інструкція).

Так, відповідне доручення про вручення документів за кордоном складається судом у формі прохання згідно з додатком до Інструкції. Заповненню з урахуванням приписів пунктів 6.2.1 і 6.2.2 Інструкції підлягають дві частини формуляра: "Прохання" і "Короткий виклад документа".

Якщо формуляр складається українською мовою, то його обов`язково необхідно супроводжувати перекладом французькою чи англійською мовами або мовою запитуваної держави.

Згідно рекомендації Спеціальної комісії по практичному застосуванню Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, розроблених державами - учасницями Конвенції 28.10 - 04.11.2003, рекомендовано заявнику завжди надавати переклад документів, за винятком тих випадків, коли заявник має достатні підстави вважати, що адресат розуміє документ країни відправника.

Пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 №2052-III встановлено, що, якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 зазначеної Конвенції кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, в разі коли виконані всі нижчеперелічені умови: a) документ передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув строк, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не отримано будь-якого підтвердження незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Таким чином, однією з вимог, при виконанні якої суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, є закінчення строку з дати направлення документа, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. 3 Закону України "Про міжнародне приватне право" господарський суд повинен виходити з правил, встановлених у міжнародному договорі, тобто застосовувати щонайменше шестимісячний строк з моменту порушення провадження у справі.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З огляду на перебування в провадженні даної справи більше шести місяців, наявність доказів передання процесуальних документів у спосіб передбачений Конвенцією, суд вважає можливим прийняти рішення виходячи із приписів ч. 2 ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

В засіданні суду 28.11.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позов.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Господарський суд розглядає справу №912/1846/23 в судовому засіданні 28.11.2024 за відсутності представника відповідача.

Розглянувши документи і матеріали, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд встановив наступні обставини.

07.03.2023 між ТОВ "Ремсинтез" (Постачальник) та нерезидентом, юридична особа створена за законодавством Польщі VIRA INTERNATIONAL Sp.z.o.o (Покупець) укладено контракт №1/03-23 (далі - Контракт) (а.с. 11-14).

Відповідно до п. 1.1. Контракту Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську техніку та/або запчастини(далі-Товар), згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно п. 1.2 Контракту ціна, кількість, номенклатура (асортимент) товару визначається Сторонами в Рахунку-фактурі який є невід`ємною частиною цього Контракту

Орієнтовна сум Контракту становить 700 000,00 євро. Загальна кінцева сума Контракту становить суму всіх Специфікацій та рахунків, що будуть підписані сторонами протягом строку дії цього контракту. Вартість одиниці товару зазначено в Специфікаціях до цього Контракту (п. 1.3. Контракту).

Пунктом 1.3 Контракту визначено, що Постачальник поставляє Товар Покупцю на умовах, обумовлених у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно з пунктом 3.2 Контракту Товар поставляється Покупцеві партіями за цінами, найменуваннями, в кількості та асортименті відповідно до Рахунку-фактури, що є невід`ємною частиною Контракту. З метою прискорення документообігу сторони домовились, що Контракт та Рахунок-фактура, які містять печатку та підпис Сторін, можуть бути направлені за допомогою електронного зв`язку з наступним переданням оригіналу.

Покупець зобов`язаний оплатити вартість Товару відповідно до Рахунку-фактури до Контракту (п. 5.1.1 Контракту).

Покупець має право оплатити вартість Товару достроково. Оплата частинами можлива (п. 5.2. Контракту).

Валюта контракту - євро. Всі розрахунки між сторонами здійснюються в валюті Контракту (п. 7.1 Контракту)

Згідно з п. 7.2 Контракту, загальна сума Контракту складається із сум рахунків, виставлених Покупцеві та відвантажених на підставі цих рахунків партій Товару.

Продаваний за цим Контрактом Товар оплачується шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата надходження грошей на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 7.5 Контракту).

До цього Контракту застосовуються умови Інкотермс 2010 положення Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товару. (п. 12.1 Контракту).

Пунктом 8.1 Контракту визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим контрактом Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та Польщі.

Згідно розділу 11 Контракту сторонами погоджено, що у разі виникнення суперечок або розбіжностей сторони вирішують їх шляхом дружніх переговорів. Будь-які спори, що виникають з цього Договору або в зв`язку з ним, не врегульовані відповідно до п. 11.1. цього Контракту, підлягають остаточному врегулюванню в Господарському суді міста Кропивницький (Україна).

Контракт набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2024 року (п. 12.5 Контракту).

Контракт засвідчено підписами уповноважених представників сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

На виконання умов контракту ТОВ "Ремсинтез" 04.04.2023 та 19.04.2023 поставило VIRA INTERNATIONAL Sp.z.o.o товар на загальну суму 115 400 євро, а саме:

- сівалку рядкову зернову СРЗ-3.6; сівалку рядкову зернова СРЗ-4.2; транспортний пристрій СРЗ; маркерну систему КМ 10.000 та запасні частини до сільськогосподарської техніки - всього 67 найменувань на загальну суму 83 100,00 євро, що підтверджується відвантажувальною специфікацією № 1 від 04.04.2023 (а.с. 21-24);

- сівалки зернові навісні СРЗ-3.6 - 5 шт. на загальну суму 32 300,00 євро, що підтверджується відвантажувальною специфікацією № 1 від 19.04.2023 (а.с. 37).

Поставка товару підтверджується митними деклараціями №23UA901020002970U8 від 06.04.2023 та № 23UA901020003248U0 від 19.04.2023, дублікатами заяв на отримання свідоцтва про переміщення № А901.015099 від 06.04.2023 та № А901.015238 від 19.04.2023 та автотранспортними накладними (СМR) № 793502 від 06.04.2023 та 3 750678 від 19.04.2023 (а.с. 25-33, 39-44).

Позивачем виставлено відповідачу Інвойси (рахунки-фактури) № 1 від 04.04.2022 на суму 83 100 євро та № 1 від 19.04.2023 на суму 32 300 євро для оплати поставленої продукції (а.с. 15-16, 36).

Як повідомляє позивач, після отримання товару відповідач частково оплатив його вартість на суму 17 499,50 євро, що підтверджується платіжною інструкцією від 31.05.2023 (а.с. 34).

Відповідач свої зобов`язання за Контрактом не виконав, оскільки на момент звернення до суду за відповідачем існувала заборгованість за поставлений Товар в розмірі 97 900,50 євро.

Викладені обставини та відсутність повного розрахунку за Контрактом стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Проте, після звернення з позовом, відповідач частково погасив заборгованість в розмірі 69 200,00 євро, на підтвердження чого надано платіжні інструкції від 23.11.2023 на суму 6 435,00 євро, від 06.02.2024 на суму 6 435,00 євро та від 28.02.2024 на суму 56 350,00 євро (а.с. 91-94).

Таким чином, позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 28 680,50 євро.

Норми права, застосовані судом при вирішенні спору.

Згідно з приписами статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

За статтею 365 ГПК України іноземні суб`єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і суб`єкти господарювання України, крім винятків, установлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), в тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно з Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" (п. 1 ч. 1 ст. 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

За ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема в випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності в справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

За ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

За ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно зі статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону в випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Як вбачається з умов погоджених сторонами в Контракті №1/03-23 від 07.03.2023, у разі виникнення суперечок або розбіжностей сторони вирішують їх шляхом дружніх переговорів. Будь-які спори, що виникають з цього Договору або в зв`язку з ним, не врегульовані відповідно до п. 11.1. цього Контракту, підлягають остаточному врегулюванню в Господарському суді міста Кропивницький (Україна).

Доказів визнання вказаного Контракту нечинним суду не подано.

Отже, даний спір, за вибором сторін, підсудний Господарському суду Кіровоградської області, а до правовідносин між сторонами в даній справі повинно бути застосоване діюче законодавство України.

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракт) - це домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Зовнішньоекономічною діяльністю суб`єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою (ч. 1 ст. 377 Господарського кодексу України).

Приписами ч. 1-2 ст. 382 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець, згідно ч. 1 ст. 691, ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Із наведених норм слідує, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

На підставі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.ч. 1-4 ст. 13).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86).

Мотивована оцінка доводів сторін та поданих доказів.

На підставі укладеного Контракту №1/03-23 від 07.03.2023 між сторонами виникли правовідносини поставки, відповідно до яких позивач зобов`язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар.

Матеріалами справи підтверджено поставку позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 115 400 євро.

Згідно вантажно-митних декларацій №23UA901020002970U8 від 06.04.2023 та № 23UA901020003248U0 від 19.04.2023 на митному органі UA205020 Волинська митниця задекларовано експорт товару - сівалки зернові навісні СРЗ-3.6; сівалку рядкову зернова СРЗ-4.2; транспортний пристрій СРЗ; маркерну систему КМ 10.000 та запасні частини до сільськогосподарської техніки, українського походження, експортер ТОВ "Ремсинтез" одержувач: VIRA INTERNATIONAL Sp.z.o.o.

Отже, факт поставки Товару підтверджується митними деклараціями, які в свою чергу містять відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів та повідомленнями про перетин зазначеним вантажем кордону. У вантажній митній декларації дається також перелік зазвичай доданих до неї документів (рахунок, відвантажувальна специфікація, сертифікат якості і т. ін.).

Даний документ заповнюється на кожну партію товару або яких-небудь предметів (майна) за умови, якщо стосовно даних товарів або предметів установлено один і той самий митний режим, тобто на товари, що переміщуються на адресу одного одержувача за одним перевізним документом (транспортною накладною, коносаментом тощо), відповідно до правил (порядку) перевезення товарів відповідним видом транспорту, передбачених законодавством України та міжнародними договорами, укладеними в установленому законодавством порядку.

Покупець зобов`язаний оплатити вартість Товару відповідно до Рахунку-фактури до Контракту (п. 5.1.1 Контракту).

Продаваний за цим Контрактом Товар оплачується шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата надходження грошей на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 7.5 Контракту).

Пунктом 1.3 Контракту визначено, що Постачальник поставляє Товар Покупцю на умовах, обумовлених у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно відвантажувальних Специфікацій № 1 від 04.04.2023 та № 2 від 19.04.2023 визначено умови оплати: після оплата.

З урахуванням зазначених вище положень Контракту, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар у розмірі 17 499,50 євро, що підтверджується платіжною інструкцією від 31.05.2023.

Залишок заборгованості на дату подання позовної заяви становив 97 900,50 євро.

Також, після звернення з позовом, відповідач частково погасив заборгованість в розмірі 69 200,00 євро, на підтвердження чого надано платіжні інструкції від 23.11.2023 на суму 6 435,00 євро, від 06.02.2024 на суму 6 435,00 євро та від 28.02.2024 на суму 56 350,00 євро, у зв`язку з чим позивачем зменшено позовні вимоги до суми 28 680,50 євро.

Залишок заборгованості на день розгляду справи становить 28 680,50 євро (97 900,50 євро - 69 200,00 євро).

Під час розгляду справи відповідач розрахунок позивача не заперечив та жодних доказів оплати не подав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також приписи ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, а тому позовні вимоги ТОВ "Ремсинтез" про стягнення з VIRA INTERNATIONAL Sp.z.o.o боргу в розмірі 28 680,50 євро є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення 3% річних.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати вартості отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем при розгляді справи не спростовано.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних за таке прострочення.

Позивач просить стягнути 3% річних, які нараховуються на заборгованість у розмірі 28 680,50 євро від дати подачі цієї позовної заяви до моменту повного погашення заборгованості.

За результатами розгляду вказаної вимоги позивача, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Норма, встановлена ч.10 ст. 238 ГПК України, введена в дію з 01 січня 2019 року та призвана убезпечити особу, на користь якої ухвалено рішення, від повторних звернень до суду з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч. 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення додатково нарахованих процентів за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Як зазначено в частинах 11 та 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 виснувала, що положення частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України урегульовують можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду.

При прийнятті рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення суду.

Судом вище було зазначено, що сума основної заборгованості у розмірі 28 680,50 євро є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Аналіз приписів статті 238 ГПК України свідчить про те, що суд може зазначити у рішенні лише про подальше (до виконання рішення) нарахування відсотків або пені, а тому орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, має здійснювати нарахування 3% річних починаючи з 03.10.2023 (з моменту подання позову) на суму основної заборгованості у розмірі 28 680,50 євро.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованим та можливим задовольнити вимогу позивача, заявлену в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, поклавши на орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, починаючи з 03.10.2023 обов`язок здійснювати нарахування 3 % річних на суму боргу в розмірі 28 680,50 євро - до моменту повного виконання рішення.

Щодо виконання зобов`язання в іноземній валюті.

Суд також враховує, що відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, при цьому, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про валюту та валютні операції" від 21.06.2018 фізичні та юридичні особи - резиденти вправі укладати угоди з нерезидентами та виконувати зобов`язання, пов`язані з цими угодами, в іноземній валюті.

Пунктом 7.1. Контракту передбачено, що валюта Контракту - євро. Всі розрахунки між сторонами здійснюються в валюті Контракту.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1-2 ст. 192 ЦК України). Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені ст. 193, ч. 4 ст. 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року "Про зовнішньоекономічну діяльність".

За статтею 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, в разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Суд зазначає, що заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, в якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми в гривні стягувачеві має бути перерахована вказана в резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц, у постанові КГС ВС від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір за подання позову покладається на відповідача повністю.

Інших судових витрат сторонами не заявлялось.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з VIRA INTERNATIONAL Sp.z.o.o, ul. HUGO KOLLATAYA, nr. 3, lok. 15, miejsc. LUBLIN,kod 20-006 postzta LUBLIN, kraj POLSKA, CODE 109/136/2010 REGON: 523422242, NIR: 7123443402 (Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРА ІНТЕРНШНЛ", вул. Хюго Колатая, 15, м. Люблін, 20-006, Польща) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсинтез" (вул. Перша Виставкова, 27-Б, м. Кропивницький, 25014, ідентифікаційний код 31276162) заборгованість в сумі 28 680,50 євро, а також 16 570,60 грн судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі здійснювати нарахування 3% річних на суму непогашеної заборгованості у розмірі 28 680,50 євро за такою формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - сума непогашеної заборгованості; 3 - відсотки річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість; за кожен повний день прострочення, починаючи з 03.10.2023 і до моменту виконання рішення суду, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення та два оригінали такого рішення направити позивачу для здійснення нотаріального перекладу на польську мову.

Повне рішення складено 29.11.2024.

Суддя В.В.Тимошевська