Ухвала

від 27.11.2024 по справі 914/3492/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.11.2024 Справа № 914/3492/23

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Ігоря Стадника, розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду

у справі № 914/3492/23

за позовом: Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро, м. Київ,

до відповідача 1: Приватного підприємства Агрофірма Стимул, м. Львів,

до відповідача 2: ОСОБА_2 , м. Токмак, Запорізька область,

до відповідача 3: ОСОБА_1 , м. Токмак, Запорізька область,

предмет позову: солідарне стягнення 3 501 273,84 грн,

підстава позову: порушення умов кредитного договору від 16.11.2021,

за участю представників:

позивача: Перепелиця Юлія Вікторівна (в режимі відеоконференціїї),

відповідача 1: ОСОБА_3 (заступник керівника),

відповідача 2: не з`явився,

відповідача 3: ОСОБА_1 .

встановив:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення 3 501 273,84 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.05.2024 позов задоволено частково і присуджено до стягнення 3 044 000,00 грн простроченого кредиту, 51 056,63 грн прострочених відсотків, а також розподілено судовий збір стосовно кожного із відповідачів пропорційно задоволеним вимогам. У задоволенні позовної вимоги про стягнення 33 174,59 грн прострочених відсотків і 373 042,62 грн строкових відсотків по ставці Фонду розвитку підприємництва відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог на суму 373 042,62 грн строкових відсотків по ставці Фонду розвитку підприємництва скасовано. В цій частині прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги. Також здійснено розподіл судових витрат: стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 55 711,02 грн судового збору за подання апеляційної скарги, стягнуто з Приватного підприємства Агрофірма Стимул на користь Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 по 1 865,21 грн судового збору.

05.08.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду у справі № 914/3492/23, за результатами розгляду якої в задоволенні заяви відмовлено.

04.11.2024 до суду надійшла нова заява ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду у справі № 914/3492/23, розгляд якої призначено до розгляду в судовому засіданні 13.11.2024, яке відкладено на 27.11.2024 .

07.11.2024 позивачем подано заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду; ухвалою суду від 11.11.2024 задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; 25.11.2024 позивач подав додаткові пояснення.

У судове засідання 27.11.2024 з`явилися представники позивача та відповідачів 1, 3, нових заяв, клопотань не заявляли.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА 3 (ЗАЯВНИКА)

Відповідач 3 як заявник клопотання про відстрочення виконання рішення суду просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/3492/23 від 01.05.2024 на один рік. Як і в попередній заяві, відповідач 3 просить врахувати відсутність вини відповідачів у виникненні заборгованості і такі обставини:

1.звернення до виконання рішення суду є недоцільним, бо не може забезпечити поставленої мети, а тому і недоречним, оскільки є безпідставним обмеженням прав відповідачів, що не може призвести для реального забезпечення можливості виконання рішення суду,

2.вартість нерухомого майна, яке передано в іпотеку для забезпечення зобов`язань за кредитним договором, становить 15 706 810,00 грн, є достатньою для забезпечення виконання рішення суду навіть з урахуванням інших судових проваджень. Тому після деокупації існує реальна можливість виконання рішення суду без вжиття інших додаткових заходів,

3.все майно відповідачів знаходиться на ТОТ, ні фактично, ні юридично неможливо забезпечити виконання рішення суду за рахунок цього майна до деокупації ТОТ,

4.при неможливості до деокупації ТОТ виконання рішення суду за рахунок майна відповідачів, до деокупації ТОТ виконати рішення суду можливо лише при відновлені господарської діяльності ПП «АФ Стимул» та отримання достатніх доходів на вільній, не окупованій території України,

5.арешт на все рухоме майно відповідачів, зокрема кошти на рахунках, позбавляє відповідачів - фізичних осіб можливості виїхати з ТОТ на вільну територію України та облаштувати там своє життя, та позбавляє ПП «АФ Стимул» можливості відновити господарську діяльність, ніяким чином не забезпечує виконання рішення суду, а навпаки, через унеможливлення відновлення господарської діяльності та отримання доходів, унеможливлює і виконання рішення суду в разі задоволення позову,

6.на період воєнного часу законодавчо заборонено відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій. Тож виконання рішення суду під час воєнного часу до деокупації територій та припинення активних бойових дій є неможливим. Звернення рішення суду до виконання до деокупації ТОТ лише без всякої користі для справи, необгрунтовано та безпідставно порушує права ПП «АФ Стимул», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Крім цього, зазначає, що ОСОБА_1 виїхала з тимчасово окупованої території і проживає у м. Львів, отримала доходи лише у 2021 році в розмірі 84 853,34 грн, станом на травень 2024 Пенсійний фонд України надав відомості про відсутність обліку надходжень, все майно відповідачів знаходиться на тимчасово окупованій території.

Крім цього, в межах поданої заяви відповідачка не погоджується із існуючими арештами на грошові кошти і на майно, які вжиті як заходи забезпечення позову. Тимчасова окупація унеможливлює здійснення господарської діяльності відповідачем 1, адже товариство спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур, яку здійснювало лише на території Токмацької міської територіальної громади. Зазначаючи про обставини неможливості здійснення господарської діяльності з об`єктивних причин, заявниця стверджує про відсутність необхідності додаткового обмеження прав відповідачів в розпорядженні майном.

ПОЗИЦЯ ПОЗИВАЧА

Позивач заперечив стосовно відстрочення виконання рішення суду у справі зазначивши, що надані представником відповідача докази в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду не дають змоги прийти до висновку, що через один рік фінансовий стан ПП «АФ «Стимул», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 покращиться. Із відкритих джерел банку відомо, що відповідач 1 та відповідач 2 як керівник продовжують працювати на тимчасово окупованій території, отримують прибутки та сплачують податки до країни агресора. Надані боржником докази не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті, а також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

ВИСНОВКИ СУДУ

Розглянувши заяву відповідача 3, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає її вимоги не обґрунтованими, та зазначає таке.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вказаною статтею передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Аналогічні положення передбачені також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження».

Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).

Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, у кожному конкретному випадку.

Так, на підтвердження заявлених вимог відповідач 3, який є одним із поручителів позичальника, стосовно якого постановлено рішення, яке набрало законної сили після перегляду судом апеляційної інстанції, стверджує про відсутність вини відповідачів у виникненні спору. Суд зауважує, що така обставина жодним судовим рішенням у справі № 914/3492/23 не встановлена, не була покладена у основу заперечень підстав позову і стверджувати про такий факт при розгляді цієї заяви немає підстав.

Інше значення має обставина об`єктивної неможливості здійснювати господарську діяльність відповідачами на тимчасово окупованій території України та специфіку господарської діяльності і її облаштування у м. Львові, в місці перереєстрації відповідача 1 у зв`язку з воєнним станом.

Долученою інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заявниця підтверджує, що нерухоме майно, належне відповідачам, знаходиться в Запорізькій області, у зв`язку з чим під час дії воєнного стану в державі забезпечити виконання рішення суду за рахунок цього майна до деокупації не є можливим. Тобто відповідач 3 фактично стверджує про недоцільність виконання рішення суду. Однак такий аргумент про недоречність виконання рішення суду в основу відстрочення виконання рішення суду не може бути покладено.

Інша частина доводів відповідача 3 зводиться до існуючих накладених арештів на все майно і грошові кошти на рахунках відповідачів, які унеможливлюють відновлення господарської діяльності товариства та обмежують права фізичних осіб відповідачів у справі. Однак такі заходи забезпечення позову є окремим правовим інститутом, відмінним від відстрочення виконання рішення суду і не залежним від нього. Тому незгода сторони із вжитими заходами забезпечення позову може мати наслідком скасування їх в визначеному законом порядку, а не в межах розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Суд повторює зазначене в своїй ухвалі від 17.04.2024, що оскільки нерухоме майно знаходиться на тимчасово окупованій території, то право розпорядження ними, за час перебування на території Львівської області чи на іншій вільній території України, арештом по суті не порушується. Крім цього, суд не розглядає заяву про скасування заходів забезпечення позову, а встановлює підстави для відстрочення виконання рішення суду, тому доводи відповідача 3 про порушення прав відповідачів існуючими арештами є недоречними в межах розгляду відповідної заяви, та водночас може бути предметом доказування в межах розгляду іншої, передбаченої законом, заяви стосовно виконання судового рішення.

Крім цього, 17.04.2024 суд вже скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.12.2023 у цій справі, в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Оцінюючи доводи заявника, суд зауважує, що твердження про те, що ОСОБА_1 отримала доходи лише у 2021 році в розмірі 84 853,34 грн, залишається не підтвердженим, адже не подано доказу стосовно такої обставини.

Водночас, позивач, заперечуючи підстави для відстрочення виконання рішення суду, не подав доказів наявності у боржників фізичних осіб відкритих рахунків у банках і наявності на них коштів. Натомість відповідно до інформації про виконавче провадження, відповідно до якої 11.09.2024 звернуто стягнення на кошти на рахунках відповідачів 2, 3,, представник стягувача вказував про наявність грошових коштів на рахунках в банківських установах.

Суд також враховує, що відповідно до поданих 25.11.2024 матеріалів виконавчого провадження вбачається, що таке відкрито на виконання рішення суду в цій справі 05, 09 і 10 вересня 2024; винесено постанови про стягнення з боржників основної винагороди, про звернення стягнення на майно та кошти на рахунках боржників в сумі 3 815 477,18 грн, про розшук майна боржника відповідача 1. Однак такі відомості представник позивача в судовому засіданні 13.11.2024 та в запереченнях від 07.11.2024 не повідомляв, а інформацію про виконавчі провадження подав тільки після зауваження суду, висловленого в попередньому судовому зсіданні.

Суд, крім того, критично ставиться до тверджень позивача про реєстрацію і здійснення господарської діяльності відповідача 1 за законами країни агресора, адже така інформація підлягає доведенню, перевірці та встановленню, а суду невідомі достовірні і фактичні умови та обставини, за яких на тимчасово окупованій території функціонує товариство.

Так, суд погоджується, що Законом України «Про виконавче провадження» (пп. 5 п. 10-1 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень) забороняється у період дії воєнного стану в Україні відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку).

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до розділу 4 якого включено Токмацьку міську територіальну громаду, яка з 26.02.2022 знаходиться в тимчасовій окупації.

Тобто норма закону, зазначена вище, є обов`язковою для суб`єктів виконання судових рішень і у випадку її порушення може бути підставою для оскарження дій державного (приватного) виконавця, проте, не створює підстав для відтермінування настання обов`язку відповідача по виконанню судового рішення, яке набрало законної сили.

Суд звертає увагу, що правовий інститут відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду не призначений для можливості уникнення відповідачем виконання обов`язку по виконанню рішення суду, а застосовується судом при наявності виключних, підтверджених доказами обставин, що ускладнюють виконання конкретного рішення суду.

Суд, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення суду не може також не враховувати балансу інтересів обох сторін, і за відсутності належних доказів можливості виконати рішення суду через конкретний проміжок часу у суду немає підстав порушувати такий баланс. Суд зауважує, що несвоєчасне виконання відповідачем рішення суду в даній справі так само може вплинути на своєчасність розрахунків і позивача зі своїми контрагентами та зумовити виникнення судових процесів (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 у справі № 905/2912/15).

Виконуючи завдання господарського судочинства, резюмуючи доводи сторін, суд не залишає поза увагою тих обставин, що існує законодавча заборона відкривати виконавчі провадження на тимчасово окупованій території, що існує специфіка господарської діяльності відповідача 1 (агропромислова сфера) та відсутність доказів її налагодження на території, відмінній від тимчасово окупованої.

Суду не доведено, що відстрочення виконання рішення суду вплине на майновий стан стягувача, призведе до несвоєчасності розрахунків зі своїми контрагентами та зумовить виникнення судових процесів. Враховуючи місцезнаходження нерухомого майна відповідачів на тимчасово окупованій території в Запорізькій області, всі учасники справи повинні розуміти про неможливість фактичної реалізації такого майна та задоволення вимог банку за рахунок такого.

Тобто в такій ситуації, незалежній від обох сторін спору, відстрочення виконання рішення суду по суті не пливає на майновий стан позивача, натомість утруднює можливість відповідачам відновити свою господарську діяльність, що може мати наслідком доведення до банкрутства. Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити і те, що відповідно до ст. ст. 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочення виконання рішення суду є підставою для зупинення виконавчого провадження, але не зумовлює зняття арештів.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що існують об`єктивні обставини, які на цей час утруднюють виконання рішення суду. Тому суд вважає за можливе зберегти баланс інтересів сторін і відстрочити виконання рішення суду в межах допустимого ст. 243 Господарського процесуального кодексу України строку одного року з дня постановлення рішення, тобто з 01.05.2024 до 01.05.2025.

Керуючись ст. ст. 2, 331, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 01.05.2024 у справі № 914/3492/23 на один рік до 01.05.2025 задовольнити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.11.2024.

Суддя Матвіїв Р.І.