ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5783/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Херсонської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 04851120, 73025, м. Херсон, вулиця Михайлівська, буд. 33) в інтересах держави
до відповідача-1: Херсонської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 26347681, 73000, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Ушакова, буд.37)
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Річкова Навігація-Херсон" (код ЄДРПОУ 43484437, 73000, м. Херсон, смт Антонівка, вул. Лугова, буд. 14Б)
про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії
за участю представників учасників провадження:
прокурор: Андрій Кобзар
від відповідача-1:Валерій Табакар
від відповідача-2: не з`явився
Херсонська обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави до відповідача-1 Херсонської міської ради Херсонської області, відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Річкова Навігація-Херсон" про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Антонівською селищною радою, правонаступником якої є Херсонська міська рада Херсонської області, земельного законодавства та інтересів територіальної громади міста Херсона при наданні у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Річкова Навігація-Херсон" земельної ділянки.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
Ухвалою від 28.02.2024, окрім іншого, задоволено заяву Херсонської обласної прокуратури від 13.02.2024 про зміну предмету позову; постановлено здійснювати розгляд справи в редакції наступних позовних вимог:
- Визнати недійсним рішення сесії Антонівської селищної ради від 20.03.2020 № 487, яким надано в оренду ТОВ "Річкова Навігація-Херсон" земельну ділянку площею 20,694 га, кадастровий номер (6510165300:02:001:1732) для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, розташовану за адресою: вул. Лугова, 60, смт. Антонівка, м. Херсон, Херсонська область, терміном на 49 років строком до 20.03.2069 року.
- Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 20,694 га, по вул. Лугова, 60 в смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області, наданої для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, кадастровий номер: 6510165300:02:001:1732, укладений 23.03.2020 між Антонівською селищною радою м. Херсона та Товариством з обмеженою відповідальністю "Річкова Навігація-Херсон".
- Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Річкова Навігація-Херсон" повернути до комунальної власності Херсонської міської територіальної громади Херсонської області земельну ділянку площею 20,694 га, по вул. Лугова, 60 в смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області, кадастровий номер: 6510165300:02:001:1732.
- Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 20,694 га по вул. Лугова, 60 в смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області з цільовим призначенням "для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту" категорія земель "землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення", кадастровий номер земельної ділянки 6510165300:02:001:1732, здійснену 11.01.2020 Міжрегіональним управлінням у м.Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській.
- Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.03.2020, індексний номер 51770943, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди від 23.03.2020 за номером 36077269, припинивши право оренди ТОВ "Річкова Навігація-Херсон" (код ЄДРПОУ 43484437, 73 000, м. Херсон, смт Антонівка, вул. Лугова, 14-Б) на земельну ділянку площею 20,694 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1732.
- Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.01.2020, індексний номер 50710413, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 15.01.2020 за номером 35099475, припинивши право власності Антонівської селищної ради м. Херсона (код ЄДРПОУ 35120813, 73 000, м. Херсон, смт Антонівка) на земельну ділянку площею 20,694 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1732.
- Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.10.2021, індексний номер 61082330, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 19.10.2021 за номером 44595147, припинивши право власності Херсонської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 26347681, 73 000, м. Херсон, проспект Ушакова, 37) на земельну ділянку площею 20,694 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1732.
Ухвалою суду від 28.02.2024 зупинено провадження у справі №916/5783/23 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/1133/18.
11.06.2024 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №925/1133/18.
Ухвалою суду від 09.09.2024 провадження у справі №916/5783/23 поновлено; призначено підготовче засідання на 25.09.2024.
Ухвалою від 25.09.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження у справі №916/5783/23 та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні 24.10.2024.
16.10.2024 відповідачем-1 подано письмові пояснення.
У судовому засіданні 24.10.2024 господарський суд оголосив перерву до 14.11.2024, про що постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати та без оформлення її окремим документом.
В судове засідання 14.11.2024 з`явились прокурор та представник відповідача-1.
Відповідач-2 явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.
Ухвали суду про відкриття провадження у справі, відкладення підготовчого засідання, призначення розгляду справи по суті та оголошення перерви в судовому засіданні були направлені відповідачу-2 на адресу, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернулись до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.
Суд враховує, що відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідача-2 не надходили.
Таким чином, відповідач-2 не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.
Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.
Прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить їх задовольнити.
Представник відповідача-1 по суті позовних вимог заперечень не надав, разом з тим звернувся до суду з клопотанням про відмову у задоволенні вимог прокурора про стягнення з Херсонської міської ради судового збору.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 14.11.2024, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши прокурора та представника відповідача-1, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
в с т а н о в и в:
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Bellet v. France" ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02.06.2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме, Конституцію доповнено ст. 131-1, п. 3 ч. 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 с. 2 Закону).
Відповідно до п. 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 року у справі "Менчинська проти росії").
Суд враховує, що абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
В даному випадку прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.
Так, предметом даного спору, в тому числі, є визнання недійсним рішення сесії Антонівської селищної ради від 20.03.2020 №487, яким надано в оренду ТОВ "Річкова Навігіція-Херсон" спірну земельну ділянку; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 23.03.2020 між Антонівською селищною радою м. Херсона та Товариством з обмеженою відповідальністю "Річкова Навігація-Херсон"; зобов`язання ТОВ "Річкова Навігація-Херсон" повернути до комунальної власності Херсонської міської територіальної громади Херсонської області земельну ділянку площею 20,694 га, по вул. Лугова, 60 в смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області.
Як зазначає прокурор, внаслідок незаконного надання у користування земельної ділянки було порушено вимоги земельного законодавства та майнові інтереси Херсонської міської територіальної громади, а уповноважений державою орган - Антонівська селищна рада м. Херсона, правонаступником якої є Херсонська міська рада м. Херсона, сам є порушником цих інтересів, тому остання (в особі правонаступника) виступає відповідачем у справі.
Інший орган, у якого наявні повноваження на звернення до суду у даних правовідносинах з таким позовом, відсутній.
Отже, у цій справі прокурор звернувся з позовом, спрямованим на захист інтересів держави від стверджуваного прокурором порушення, в тому числі з боку Антонівської селищної ради, правонаступником якої є відповідач-1 Херсонська міська рада.
У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; а також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 77-83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8).
Поряд із цим, таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.
Суд враховує, що в даному випадку інтереси держави порушено внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями щодо земельної ділянки, незаконних рішень та укладено незаконний правочин. Оскільки саме цей орган допустив порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, він не може здійснювати захист цих інтересів у тих самих відносинах, тобто звернутися до суду з відповідним позовом.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц.
У постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.3).
У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.
Отже, з метою реалізації конституційної функції представництва інтересів держави прокурор може звернутися з позовом в інтересах держави у разі протиправного надання у користування суб`єкту господарювання органом місцевого самоврядування земельної ділянки водного фонду. З огляду на стверджуване порушення Антонівською селищною радою інтересів держави прокурор правильно визначив її правонаступника Херсонську міську раду відповідачем у цій справі.
Щодо наявності / відсутності іншого компетентного органу, який міг звернутися до суду для захисту інтересів держави, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що Держгеокадастр у сфері земельних відносин може виступати у двох різних правових статусах: 1) як центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься реалізація державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів 2) як суб`єкт здійснення права державної власності на землю. Обсяг повноважень Держгеокадастру (зокрема і щодо звернення до суду з тим чи іншим позовом) при захисті земельних прав може відрізнятись залежно від правового статусу Держгеокадастру у спірних правовідносинах.
Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
У цьому випадку Держгеокадастр здійснює повноваження як суб`єкт здійснення права державної власності на землю.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина перша статті 386 ЦК України).
При реалізації компетенції уповноваженого представника власника Держгеокадастр, як представник власника, не обмежений у виборі способів захисту порушеного права власності та має керуватись статтею 16 ЦК України та 152 ЗК України.
Натомість у правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).
Якщо виходити з обставин цієї справи, Держгеокадастр у спірних правовідносинах виконує функції державного контролю.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Стаття 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" має загальний характер. Повноваження Держгеокадастру як органу виконавчої влади визначаються відповідними нормативно-правовими актами.
Відповідно до абзацу третього статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Абзацом п`ятим статті 152 ЗК України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
Відповідно до абзаців першого - третього пункту "а", абзацу першого та другого пункту "б" частини першої статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема:
а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;
б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.
Згідно з абзацом дев`ятим статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Відповідно до пункту 1 Положення від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Пунктом 51 Положення від 14.01.2015 № 15, зокрема, встановлено, що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Отже, у правовідносинах, що склались у цій справі, Держгеокадастр має виконувати функції державного контролю за використанням та охороною земель. Реалізуючи державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, Держгеокадастр повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено дії, які має вчиняти Держгеокажастр, зокрема, у випадку виявлення невідповідності законодавству рішення, прийнятого, зокрема, органом місцевого самоврядування, - вносити до цього органу відповідне клопотання.
Водночас, статтею 152 ЗК України, статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пунктом 51 Положення від 14.01.2015 №15 також визначено перелік позовів, з якими Держгеокадастр має право звертатись до суду, виконуючи функції державного контролю за використанням та охороною земель.
Отже, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).
За обставин цієї справи, органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду, тому статусом позивача має наділятись прокурор.
Таким чином, з огляду на заявлені прокурором вимоги у цій справі, в тому числі вимогу про визнання недійсним рішення сесії Антонівської селищної ради, їх обґрунтування та відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор правомірно визначив Херсонську міську раду (правонаступника Антонівської селищної ради) відповідачем у цій справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Антонівської селищної ради м. Херсона №369 від 15.03.2019 "Про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації, внесення змін та укладання додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок" надано дозвіл виконавчому комітету Антонівської селищної ради м. Херсона на проведення інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 20,000 га, розташованої за адресою: м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Лугова, 60. (Землі промисловості, транспорту та зв`язку).
На підставі вказаного рішення представником Антонівської селищної ради м. Херсона Горєловим В.В. 18.12.2019 затверджено технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земель (завдання на складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель).
За результатами виконання цих робіт сертифікований інженер-землевпорядник, фізична особа-підприємець Брек П.І. зобов`язувався надати замовнику технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельної ділянки загальною площею 20,6940 га, що розміщена на землях комунальної власності (землі промисловості, транспорту, зв`язку) Антонівської селищної ради м. Херсона для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, розташованої за адресою: вул. Лугова, 60, смт. Антонівка, м. Херсон, Херсонська область.
11.01.2020 Міжрегіональним управлінням у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на підставі заяви Антонівської селищної ради м. Херсона зареєстровано земельну ділянку площею 20,6940 га по вул. Луговій, 60, в смт. Антонівка, м. Херсона з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 6510165300:02:001:1732.
Державну реєстрацію даної земельної ділянки проведено на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої фізичною особою- підприємцем Брек П. І. 18.12.2019.
На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки державним кадастровим реєстратором міжрегіонального управління у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Леус О.А. в матеріалах справи міститься витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер HB-6507410962020.
20.01.2020 на підставі заяви голови Антонівської селищної ради м. Херсона Семенчева І.І. від 15.01.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Казачковою М.О. прийнято рішення №50710413 про реєстрацію за Антонівською селищною радою м. Херсона права комунальної власності на вказану земельну ділянку, відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2010678465101.
Рішенням Антонівської селищної ради м. Херсона №487 від 20.03.2020 "Про передачу земельних ділянок в оренду" надано в оренду ТОВ "Річкова Навігація-Херсон" земельну ділянку площею 20,694 га, кадастровий номер: 6510165300:02:001:1732 для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, розташовану за адресою: Херсонська область, м. Херсон, вул. Лугова, 60, терміном на 49 років, строком до 20.03.2069 року.
На підставі вказаного рішення між Антонівською селищною радою м. Херсона (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Річкова Навігація-Херсон" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 23.03.2020 року.
Так, відповідно до п.1 договору, орендодавець, на підставі рішення Антонівської селищної ради №487 від 20.03.2020, передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - під розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, розташовану за адресою: вул.Лугова, 60, смт.Антонівка, м.Херсон, Херсонська область.
В оренду передається земельна ділянка площею 20,694 га, із земель запасу Антонівської селищної ради (п.2 договору).
Кадастровий номер земельної ділянки: 6510165300:02:001:1732 (п.3 договору).
На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури - адміністративно-офісні та складські будівлі, які належать ТОВ "Річкова Навігація-Херсон" (п.4 договору).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 40143401,25 грн. (п.6 договору).
Згідно п.9, договір укладено терміном на 49 років строком до 20.03.2069 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до п.п. 16-18 договору, земельна ділянка передається в оренду під розміщення та експлуатацію будівель і споруд річкового транспорту; цільове використання земельної ділянки: категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; умови збереження стану об`єкта оренди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки, використання земельної ділянки всупереч умовам цього договору.
Згідно з п.19 договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Підставою розроблення технічної документації із землеустрою є рішення Антонівської селищної ради.
23.03.2020 між Антонівською селищною радою м. Херсона (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Річкова Навігація-Херсон" (орендар) був складений акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, яка знаходиться по вул. Лугова, 60, смт. Антонівка, м. Херсон, площею 20,694 га, кадастровий номер земельної ділянки: 6510165300:02:001:1732.
Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 6510165300:02:001:1732, площею 20,694 га:
- категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення;
- цільове призначення: 12.03 для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту;
- інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки: технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, 18.12.2019, ФОП Брек П.І.;
- дата державної реєстрації земельної ділянки: 11.01.2020;
- форма власності: комунальна власність.
Рішенням Херсонської міської ради №10 від 11.12.2020 "Про реорганізацію сільських селищних рад (розформованих територіальних громад) шляхом приєднання до Херсонської міської ради" Антонівську селищну раду м. Херсона реорганізовано та приєднано до Херсонської міської ради, а виконавчий комітет Антонівської селищної ради м. Херсона реорганізовано та приєднано до виконавчого комітету Херсонської міської ради. Херсонська міська рада та виконавчий комітет Херсонської міської ради визнано правонаступниками, відповідно, Антонівської селищної ради м. Херсона та виконавчого комітету Антонівської селищної ради м. Херсона.
22.11.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи Антонівської селищної ради в результаті реорганізації та зазначено дані про юридичних осіб-правонаступників: Херсонська міська рада Херсонської області.
19.10.2021 право комунальної власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за Херсонською міською радою Херсонської області, як правонаступником Антонівської селищної ради м. Херсона.
Разом з тим, як стверджує прокурор, надання у користування земельної ділянки здійснено у порушення вимог земельного законодавства та інтересів територіальної громади міста Херсона, що і зумовило звернення до суду із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.14 Конституції України, ч.1 ст.1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення, б) землі житлової та громадської забудови, в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, г) землі оздоровчого призначення, ґ) землі рекреаційного призначення, д) землі історико-культурного призначення, е) землі лісогосподарського призначення, є) землі водного фонду, ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Частиною 2 ст.78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Пунктом "б" ст.80, частинами 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої фізичною особою-підприємцем Брек П. І. 18.12.2019, викопіювання з Національної кадастрової системи України, інформації ДП "Центр державного земельного кадастру" від 09.11.2023, схеми розміщення меж земельної ділянки з межами об`єкту "Дельта Дніпра", земельна ділянка площею 20,694 га з кадастровим номером: 6510165300:02:001:1732 знаходиться у межах прибережної захисної смуги річки Дніпро та водно-болотного угіддя міжнародного значення "Дельта р. Дніпра".
Смарагдова мережа (український переклад назви the Emerald Network) - це мережа природоохоронних територій європейського значення, яка створюється на виконання положень Бернської конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі.
Згідно Закону України "Про участь України в Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів", Україна визнана правонаступницею Союзу РСР щодо участі в Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (Рамсар, 1971), яка була ратифікована Верховною Радою СРСР 26 грудня 1975 року.
Відповідно до ст. ст. 1-4 Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів від 02.02.1971, для цілей цієї Конвенції водно-болотними угіддями є райони маршів, боліт, драговин, торфовищ або водойм - природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих або солоних, - зокрема морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує шести метрів. Кожна Договірна Сторона визначає придатні водно-болотні угіддя на своїй території для включення їх до Списку водно-болотних угідь міжнародного значення, який зберігається в Бюро, що засновується відповідно до статті 8. Межі кожного водно -болотного угіддя точно описуються та наносяться на карту й можуть уключати прибережні річкові й морські зони, суміжні з водно-болотними угіддями, та острови або морські акваторії, глибина яких перевищує шість метрів під час відпливу, що розташовані в межах водно-болотних угідь, особливо там, де вони важливі як середовище існування водоплавних птахів. Договірні Сторони розробляють і здійснюють свої плани для того щоб сприяти збереженню водно-болотних угідь, уключених до Списку, а також, наскільки це можливо, раціональному використанню водно-болотних угідь на своїх територіях. Кожна Договірна Сторона сприяє збереженню водно-болотних угідь і водоплавних птахів шляхом створення природних резерватів на водно-болотних угіддях незалежно від того, уключено їх до Списку чи ні, і забезпечує належний нагляд за ними.
Постановою Кабінету Міністрів України №935 від 23.11.1995 "Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення" затверджено перелік водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення головним чином як місця оселень водоплавних птахів. Окрім інших, Херсонській обласній державній адміністрації необхідно забезпечити врахування меж і площ водно-болотних угідь міжнародного значення у регіональних і місцевих схемах формування екомережі, інших документах стратегічного та просторового планування національного, регіонального і місцевого рівня.
До вказаного переліку віднесено водно-болотне угіддя, яке має міжнародне значення, головним чином як місця оселень водоплавних птахів, Дельта р. Дніпра.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України №1287 від 29.08.2002 "Про Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення", охорона і користування природними ресурсами водно-болотних угідь (їх ділянок) міжнародного значення, що перебувають у межах територій і об`єктів природно-заповідного фонду, земель водного та лісового фонду, здійснюються відповідно до законодавства.
Згідно ст. ст.15, 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Статтями 3, 5 Закону України "Про екологічну мережу" визначено, що екомережа - єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні. До складових структурних елементів екомережі включаються також землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони.
Вищеозначене свідчить про належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 7 ст. 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 58 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.
За приписами ст. 60 ЗК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту. У межах прибережних захисних смуг забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані: гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди; об`єкти підвищеної небезпеки; пансіонати, об`єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та провадження відповідної діяльності; об`єкти природно-заповідного фонду, об`єкти культурної спадщини. Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об`єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду.
Згідно ч.1 ст.79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з ч.ч. 1-10 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Згідно пунктів 24, 26, 31 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 (далі - Порядок), до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки, як: кадастровий номер згідно з пунктом 30 цього Порядку, місце розташування, площа, цільове призначення (категорія земель, вид цільового призначення земельної ділянки в межах певної категорії земель), інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку, інформація про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є її кадастровий номер. Документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є, у тому числі, Поземельні книги.
Пунктами 49, 50, 51 Порядку визначено, що Поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об`єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107-137 цього Порядку. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки. Внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру. До Поземельної книги в паперовій формі додаються всі документи, що є підставою для внесення відомостей до неї.
Відповідно до пункту 107 Порядку, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
За приписами ч.3 ст.123 ЗК України, надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Статтями 125, 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до частин 1-2 ст.35 Закону України "Про землеустрій" (в редакції станом на момент реєстрації за Антонівською селищною радою м. Херсона права комунальної власності на спірну земельну ділянку), інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.
Згідно частин 13, 19 ст.186 ЗК України (в редакції станом на момент реєстрації за Антонівською селищною радою м. Херсона права комунальної власності на спірну земельну ділянку), технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації. У разі якщо на підставі матеріалів інвентаризації здійснюються формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель (крім технічної документації, за якою проводиться інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення) погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Віднесення особливо цінних земель, визначених пунктами "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель інших категорій за матеріалами інвентаризації заборонено. Документація із землеустрою подається для проведення державної експертизи землевпорядної документації у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації".
Відповідно до ч. 3 ст.186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.
За інформацією Херсонської обласної військової адміністрації від 14.03.2023, документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 20,694 га з кадастровим номером: 6510165300:02:001:1732 за адресою: м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Лугова, 60 або надання її в оренду до структурного підрозділу обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища на погодження не надходила.
Також, у матеріалах технічної інвентаризації спірної земельної ділянки відсутній висновок державної експертизи землевпорядної документації, передбачений законодавством.
Згідно ч. 3 ст.186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства.
За інформацією сектору у Херсонській області та м.Севастополі Державного агентства водних ресурсів України від 06.03.2023, документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 20,694 га з кадастровим номером: 6510165300:02:001:1732 за адресою: м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Лугова, 60 для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту на погодження до сектору не надходила.
Відповідно до ч. 6 ст.186-1 ЗК України, у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Згідно ст. ст. 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), обов`язковій державній експертизі підлягає технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель у разі формування земельних ділянок за рахунок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Позитивні висновки державної експертизи щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.
Відповідно до ч.1 ст.10, п. 34 ч.1 ст. 26, частин 1, 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.
Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Враховуючи викладене, розроблена та погоджена у встановленому законодавством порядку технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельної ділянки загальною площею 20,694 га, що розміщена на землях комунальної власності (землі промисловості, транспорту, зв`язку) Антонівської селищної ради м. Херсона для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту за адресою: вул. Лугова, 60, смт. Антонівка, м. Херсон, Херсонська область мала бути затверджена рішенням Антонівської селищної ради м. Херсона, яким, у тому числі, віднесено дану земельну ділянку до відповідної категорії.
Разом з тим, у порушення вимог ст. ст. 20, 186-1 ЗК України, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та спірної земельної ділянки не погоджена у встановленому законодавством порядку, не затверджена рішенням органу місцевого самоврядування. Земельна ділянка безпідставно віднесена до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та сформована фактично на землях водного фонду.
Аналізуючи доводи прокурора відносно порушення Антонівською селищною радою порядку визначення цільового призначення та використання земельної ділянки водного фонду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 58, частин 2, 4 ст. 59, частин 1, 2 ст. 60 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті, у тому числі, морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, інші водойми, болота для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом. Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Згідно матеріалів технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації спірної земельної ділянки, остання розташована в прибережній захисній смузі річки Дніпро площею 5,1401 га та відноситься до земель водного фонду.
Для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту можуть надаватися у користування лише землі водного фонду після віднесення їх до категорії земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.
Антонівською селищною радою м. Херсона не приймалось рішення про віднесення спірної земельної ділянки до земель морського і річкового транспорту та земельна ділянка могла бути надана лише в оренду для цілей, визначених статтею 59 ЗК України.
Крім того, згідно частин 1, 2 ст. 61 ЗК України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
У порушення вимог ст. ст. 58, 59, 60, 61, 83 ЗК України, Антонівською селищною радою м. Херсона безпідставно віднесено спірну земельну ділянку водного фонду до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та надано її у користування для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту.
Щодо порушення Антонівською селищною радою порядку проведення інвентаризації земель.
Відповідно до пункту 7 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №476 від 05.06.2019(в редакції станом на момент реєстрації за Антонівською селищною радою м. Херсона права комунальної власності на спірну земельну ділянку), (далі - Порядок) вихідними даними для проведення інвентаризації земель є:
- матеріали з Державного фонду документації із землеустрою;
- відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній (цифровій) формі, у тому числі Поземельної книги; книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; електронних документів, що містять відомості про результати робіт із землеустрою;
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку;
- копії документів, які посвідчують речові права на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку.
Пунктами 26, 27 Порядку визначено, що за результатами проведення інвентаризації земель виконавцями розробляється технічна документація відповідно до статті 57 Закону України "Про землеустрій".
Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 57 Закону України "Про землеустрій", технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель включає, у тому числі, копії документів, що містять вихідні дані, які використовувалися під час інвентаризації земель, переліки земельних ділянок (земель) у розрізі за категоріями земель та угіддями, наданих у власність (користування) з кадастровими номерами, наданих у власність (користування) без кадастрових номерів, не наданих у власність чи користування, що використовуються без документів, які посвідчують право на них, що використовуються не за цільовим призначенням, невитребуваних земельних часток (паїв), відумерлої спадщини, матеріали погодження технічної документації із землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України.
У порушення вимог ст. ст. 35, 57 Закону України "Про землеустрій", пунктів 7, 26, 27 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №476 від 05.06.2019, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельної ділянки загальною площею 20,694 га, що розміщена на землях комунальної власності (землі промисловості, транспорту, зв`язку) Антонівської селищної ради м. Херсона для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, розташованої за адресою: вул. Лугова, 60, смт. Антонівка, м. Херсон, Херсонська область, розроблена за відсутні визначених законодавством вихідних даних, необхідних для проведення інвентаризації, а саме відомостей з Державного земельного кадастру, копій документів, які посвідчують речові права на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку, містобудівної документації, затвердженої в установленому законодавством порядку.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до 15.01.2020 спірна земельна ділянка не існувала як об`єкт цивільних прав та на неї не були зареєстровані речові права за будь-якою фізичною чи юридичною особою.
Крім того, за інформацією з КП "Херсонське БТІ" Херсонської обласної ради №57 від 10.02.2021, юридична та технічна документація на будь-які об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Лугова, 60 в архівосховищах бюро відсутні, інвентарні справи не заведені.
За інформацією Херсонської міської ради від 10.03.2023, містобудівна документація - Генеральний план смт. Антонівка на цей час не затверджена, а тому посилання розробника документації на Генеральний план смт. Антонівка, як на підставу встановлення категорії спірної земельної ділянки, є неправомірним та необґрунтованим. Місце розташування даної земельної ділянки не відповідає функціональному призначенню території відповідно до Генерального плану м. Херсона. Земельна ділянка знаходиться, у тому числі, у зоні об`єктів природно-заповідного фонду і прибережної захисної смуги.
Про факт відсутності будь-яких вихідних даних під час проведення інвентаризації
земельної ділянки площею 20,694 га за адресою: м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Лугова, 60 свідчить також довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 26.12.2019 №9100819242019, наявна у документації із землеустрою.
Також, у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельної ділянки загальною площею 20,694 га відсутні визначені законодавством погодження органів державної влади, а саме структурного підрозділу Херсонської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, висновку державної експертизи землевпорядної документації.
У технічній документації відсутні рішення органу місцевого самоврядування про віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Про факт безпідставності віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення свідчить висновок міжрегіонального управління у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 09.01.2020 про розгляд технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель у якому зазначено, що невідомо з яких матеріалів визначено категорію земель за формою 6- зем.
Вищевказані порушення порядку інвентаризації земель свідчать про незаконність формування спірної земельної ділянки та неможливість її державної реєстрації.
Відповідно до ст. 21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:
а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;
б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;
в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Згідно ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості про земельні ділянки включаються до Державного земельного кадастру відповідно до документацій із землеустрою на підставі яких встановлено ці відомості.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України "Про Державний земельний кадастр", документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.
Згідно пунктів 75, 76 Порядку, витяг з Державного земельного кадастру, який надається для підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відповідних відомостей, є підставою для передачі відповідної документації на затвердження органу державної влади або органу місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню даним органом). Органи державної влади (крім Верховної Ради України) та органи місцевого самоврядування у строк не пізніше п`яти робочих днів після прийняття рішень про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, надсилають в електронній формі за кваліфікованим електронним підписом відповідної посадової особи Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідчені копії таких рішень разом із супровідними листами для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту отримання засвідчених копій рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування вносить до Державного земельного кадастру відповідні відомості.
Матеріали технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та спірної земельної ділянки не відповідають вимогам законодавства, та, крім того, дана документація із землеустрою не затверджена рішенням Антонівської селищної ради м. Херсона у порядку встановленому законодавством.
Отже, державну реєстрацію спірної земельної ділянки проведено у порушення вимог ст. ст. 15, 22 Закону України "Про Державний земельний кадастр", пунктів 75, 76 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012.
Згідно ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
У відповідності до ст.16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.
За ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ч.3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
За приписами ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
У відповідності до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У відповідності до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з ч.1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Спірну земельну ділянку, у зв`язку із її попередньою реєстрацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Антонівською селищною радою м. Херсона надано в оренду ТОВ "Річкова Навігація-Херсон" у порядку, визначеному частиною 3 ст.123 ЗК України, на підставі рішення Антонівської селищної ради м. Херсона №487 від 20.03.2020.
Разом з тим, як встановлено судом, формування земельної ділянки, її державна реєстрація та набуття права користування на неї здійснено у порушення вимог законодавства України, а тому наведені обставини є достатньою підставою для визнання спірного рішення та договору оренди земельної ділянки недійсними.
Частиною 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).
Згідно із ст.170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення.
Отже, зайняття спірної земельної ділянки з порушенням норм ЗК України необхідно розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки.
Згідно ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Антонівська селищна рада м. Херсона, у порушення вимог ст. ст. 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", неефективно та нераціонально розпорядилась земельною ділянкою всупереч інтересам територіальної громади. Волевиявлення органу місцевого самоврядування при розпорядженні спірною земельною ділянкою не відповідає чинному законодавству.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищевказані судом обставини, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним рішення сесії Антонівської селищної ради від 20.03.2020 № 487, яким надано в оренду ТОВ "Річкова Навігація-Херсон" земельну ділянку площею 20,694 га, кадастровий номер 6510165300:02:001:1732, для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, розташовану за адресою: вул. Лугова, 60, смт. Антонівка, м. Херсон, Херсонська область, терміном на 49 років строком до 20.03.2069 року, оскільки вказаним рішенням було безпідставно надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Річкова Навігація-Херсон" спірну земельну ділянку, без затвердженого на вказану ділянку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.
Крім того, у порушення вимог ст. ст. 58, 59, 60, 61, 83 ЗК України, Антонівською селищною радою м. Херсона безпідставно віднесено спірну земельну ділянку водного фонду до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та надано її у користування для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту.
Враховуючи, що рішення Антонівської селищної ради від 20.03.2020 № 487, яким надано в оренду ТОВ "Річкова Навігація-Херсон" земельну ділянку площею 20,694 га, кадастровий номер 6510165300:02:001:173 визнано недійсним, оскільки Антонівська селищна рада надала в оренду земельну ділянку без проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, господарський суд дійшов висновку про доведеність, підставність та необхідність задоволення позовної вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 20,694 га, по вул. Лугова, 60 в смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області, наданої для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, кадастровий номер: 6510165300:02:001:1732, укладеного 23.03.2020 між Антонівською селищною радою м. Херсона та Товариством з обмеженою відповідальністю "Річкова Навігація-Херсон".
Окрім того, враховуючи визнання недійсними рішення Антонівської селищної ради м. Херсона від 20.03.2020 № 487 та договору оренди земельної ділянки від 23.03.2020, приймаючи до уваги наявність державної реєстрації права оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю "Річкова Навігація-Херсон", господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги прокурора та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.03.2020, індексний номер 51770943, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди від 23.03.2020 за номером 36077269, з припиненням права оренди ТОВ "Річкова Навігація-Херсон" (код ЄДРПОУ 43484437, 73000, м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Лугова, 14-Б) на земельну ділянку площею 20,694 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1732.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди землі, господарський суд дійшов висновку про задоволення похідної вимоги прокурора та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Річкова Навігація-Херсон" повернути територіальній громаді в особі Херсонської міської ради Херсонської області земельну ділянку площею 20,694 га, по вул. Лугова, 60 в смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області, кадастровий номер: 6510165300:02:001:1732.
При цьому суд враховує позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, що у разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки), чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник.
Крім того, суд враховує, що державна реєстрація спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке суперечить дозволеним видам використання земель на землях водного фонду, та використання для таких цілей порушують вимоги закону.
Згідно ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає у визначенні її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Статтею 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Згідно з ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Положеннями ст. 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, зокрема, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Водночас, до того часу, поки в Державному земельному кадастрі продовжуватиме розміщуватися інформація про земельну ділянку з таким цільовим призначенням, яке суперечить дійсному (землі водного фонду; водно-болотні угіддя міжнародного значення), такі дані в розумінні ст. 20 Закону України "Про державний земельний кадастр" є офіційними.
Як зазначає прокурор, з огляду на цінність земель водного фонду, з урахуванням вимог наведеного вище законодавства, ефективне поновлення порушеного права можливе при усуненні перешкод у користуванні спірною ділянкою шляхом скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню.
У випадку скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, вона припинить своє існування як об`єкт цивільних прав, що, у свою чергу, дасть змогу запобігти можливим повторним порушенням природоохоронного і земельного законодавства.
Враховуючи зазначене, скасування судом державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6510165300:02:001:1732 у Державному земельному кадастрі дасть змогу запобігти можливим повторним порушенням природоохоронного і земельного законодавства та буде ефективним поновленням порушеного права.
Передача майнових прав на земельну ділянку за рахунок земель водно-болотних угідь міжнародного значення "Дельта р. Дніпро" та Смарагдової мережі після скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі потребуватиме повторної розробки проєкту землеустрою та відповідних погоджень.
Так, згідно абзацу 3 частини 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
За наведеного, суд ухвалює про задоволення вимог прокурора в частині: скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 20,694 га по вул. Лугова, 60 в смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області з цільовим призначенням "для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту" категорія земель "землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення", кадастровий номер земельної ділянки 6510165300:02:001:1732, здійсненої 11.01.2020 Міжрегіональним управлінням у м.Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.01.2020, індексний номер 50710413, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 15.01.2020 за номером 35099475, з припиненням права власності Антонівської селищної ради м. Херсона (код ЄДРПОУ 35120813, 73000, м. Херсон, смт Антонівка) на земельну ділянку площею 20,694 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1732; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.10.2021, індексний номер 61082330, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 19.10.2021 за номером 44595147, з припиненням права власності Херсонської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 26347681, 73 000, м. Херсон, проспект Ушакова, 37) на земельну ділянку площею 20,694 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1732.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
В порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.
При цьому суд не приймає до уваги доводи Херсонської міської ради про відмову у стягненні судового збору з відповідача-1, оскільки останні не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
в и р і ш и в:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсним рішення сесії Антонівської селищної ради від 20.03.2020 № 487, яким надано в оренду ТОВ "Річкова Навігація-Херсон" земельну ділянку площею 20,694 га, кадастровий номер (6510165300:02:001:1732) для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, розташовану за адресою: вул. Лугова, 60, смт. Антонівка, м. Херсон, Херсонська область, терміном на 49 років строком до 20.03.2069 року.
3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 20,694 га, по вул. Лугова, 60 в смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області, наданої для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, кадастровий номер: 6510165300:02:001:1732, укладений 23.03.2020 між Антонівською селищною радою м. Херсона та Товариством з обмеженою відповідальністю "Річкова Навігація-Херсон" (код ЄДРПОУ 43484437, 73000, м. Херсон, смт Антонівка, вул. Лугова, буд. 14Б).
4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Річкова Навігація-Херсон" (код ЄДРПОУ 43484437, 73000, м. Херсон, смт Антонівка, вул. Лугова, буд. 14Б) повернути територіальній громаді в особі Херсонської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 26347681, 73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 37) земельну ділянку площею 20,694 га, по вул. Лугова, 60 в смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області, кадастровий номер: 6510165300:02:001:1732.
5. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 20,694 га по вул. Лугова, 60 в смт. Антонівка, м. Херсона, Херсонської області з цільовим призначенням "для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту" категорія земель "землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення", кадастровий номер земельної ділянки 6510165300:02:001:1732, здійснену 11.01.2020 Міжрегіональним управлінням у м.Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській.
6. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.03.2020, індексний номер 51770943, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди від 23.03.2020 за номером 36077269, з одночасним припиненням права оренди ТОВ "Річкова Навігація-Херсон" (код ЄДРПОУ 43484437, 73 000, м. Херсон, смт Антонівка, вул. Лугова, 14-Б) на земельну ділянку площею 20,694 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1732.
7. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.01.2020, індексний номер 50710413, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 15.01.2020 за номером 35099475, з одночасним припиненням права власності Антонівської селищної ради м. Херсона (код ЄДРПОУ 35120813, 73000, м. Херсон, смт Антонівка) на земельну ділянку площею 20,694 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1732.
8. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.10.2021, індексний номер 61082330, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 19.10.2021 за номером 44595147, з одночасним припиненням права власності Херсонської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 26347681, 73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 37) на земельну ділянку площею 20,694 га з кадастровим номером 6510165300:02:001:1732.
9. Стягнути з Херсонської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 26347681, 73000, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Ушакова, буд.37) на користь Херсонської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 04851120, 73025, м. Херсон, вулиця Михайлівська, буд. 33) - 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн. 00 коп. судового збору.
10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Річкова Навігація-Херсон" (код ЄДРПОУ 43484437, 73000, м. Херсон, смт Антонівка, вул. Лугова, буд. 14Б) на користь Херсонської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 04851120, 73025, м. Херсон, вулиця Михайлівська, буд. 33) - 8396 (вісім тисяч триста дев`яносто шість) грн. 00 коп. судового збору.
11. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України
У зв`язку із стабілізаційними відключеннями адміністративної будівлі суду від електроживлення, повний текст рішення складено і підписано 28 листопада 2024 р.
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 14.11.2024 |
Оприлюднено | 02.12.2024 |
Номер документу | 123393625 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою щодо визнання незаконним акта, що порушує право оренди |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Сулімовська М.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні