Рішення

від 20.11.2024 по справі 924/720/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" листопада 2024 р. Справа № 924/720/22

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Нечаюк А.О., розглянувши матеріали справи

за позовом першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, м. Вінниця

до: 1. ОСОБА_1 , с. Іванівка Шепетівського району Хмельницької області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансервіс", м. Славута Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент з питань оборонної роботи та цивільного захисту Хмельницької обласної державної адміністрації, м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 , м. Хмельницький

про 1) скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на 16/100 частин майнового комплексу публічного акціонерного товариства "Славутська суконна фабрика" загальною площею 10903,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 9184068106, номер запису про право власності: 387216), до складу якого входить захисна споруда цивільного захисту площею 227,5 кв.м., що розташована у будівлі адміністративного будинку з прохідною площею 720,8 кв.м. на АДРЕСА_1 , припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055 площею 227,5 кв.м. на АДРЕСА_1 ;

2) ОСОБА_1 та товариству з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055 площею 227,5 кв.м., розташоване у АДРЕСА_1 , у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 згідно виписки

від відповідачів: ОСОБА_4 представник ТОВ "Сансервіс" за довіреністю №5 від 01.07.2024р. та представник ОСОБА_1 згідно ордера №1061962 від 20.07.2024р.

від прокуратури: ОСОБА_5 згідно посвідчення №079589 від 17.06.2024р.

від третьої особи на стороні позивача: не з`явився

від третьої особи на стороні відповідача: не з`явився

У судовому засіданні, згідно ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошено 20.11.2024р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Процесуальні дії по справі.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023р. відмовлено у задоволенні позову першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, м. Вінниця до ОСОБА_1 , с. Іванівка Шепетівського району Хмельницької області, товариства з обмеженою відповідальністю "Сансервіс", м. Славута Хмельницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент з питань оборонної роботи та цивільного захисту Хмельницької обласної державної адміністрації, м. Хмельницький, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 , м. Хмельницький, про скасування державної реєстрації права приватної власності (з припиненням права приватної власності) та повернення майна.

Постановою Верховного суду України від 11.06.2024р. рішення господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023р. скасовано, справу №924/720/22 передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Згідно розпорядження в.о. керівника апарату від 12.07.2024р. №24/24 за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Димбовському В.В.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.07.2024р. справу №924/720/22 прийнято до розгляду суддею Димбовським В.В. та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

08.08.2024р. постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, м. Вінниця у позові (з урахуванням заяви про зміну предмета позову, прийнятої 21.12.2022р.) просить:

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на 16/100 частин майнового комплексу публічного акціонерного товариства "Славутська суконна фабрика" загальною площею 10903,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 9184068106, номер запису про право власності: 387216), до складу якого входить захисна споруда цивільного захисту площею 227,5 кв.м., що розташована у будівлі адміністративного будинку з прохідною площею 720,8 кв.м. на АДРЕСА_1 , припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055 площею 227,5 кв.м. на АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_1 та товариству з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055 площею 227,5 кв.м., розташоване у АДРЕСА_1 , у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що протирадіаційне укриття не може перебувати у приватній власності, оскільки згідно законодавства, чинного на момент приватизації, та ч. 2 ст. 178 ЦК України протирадіаційне укриття як обмежено обороноздатна річ належало до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації у зв`язку з їх загальнодержавним значенням та не могло бути включено до статутного фонду орендного підприємства Славутська суконна фабрика і, як наслідок передаватися у приватну власність.

Тому, на переконання прокурора, наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 31.01.1994р. №96, договір купівлі-продажу майна від 20.05.1994р. №82 та інші подальші правочини, у тому числі, договір купівлі-продажу від 19.03.2013р. щодо відчуження спірного протирадіаційного укриття у складі іншого нерухомого майна, є протиправними.

Спосіб захисту обраний прокурором негаторний позов, з посиланням на ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України, вказуючи при тому, що повернути протирадіаційне укриття у власність держави можна впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної захисної споруди цивільного захисту.

До того ж, як зазначає прокурор, згідно з рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.04.2014р. відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до виконавчого комітету Славутської міської ради, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про усунення перешкод в користуванні власністю, вказуючи на те, що позивачем не доведено та не підтверджено, що відповідачі чинять йому перешкоди у користуванні майновим комплексом в АДРЕСА_1 , у тому числі підвалом, який є захисною спорудою цивільного захисту.

Відповідач ОСОБА_1 не погоджується з позовом і висновками Верховного Суду України від 11.06.2024р. та просить відмовити в задоволенні позову, застосувавши позовну давність.

Як вважає відповідач, Верховний Суд України в постанові від 11.06.2024р. помилково послався на постанову Великої Палати ВСУ від 12.09.2023р. у справі №910/8413/21, оскільки правовідносини не є подібними. Вказує, що в справі, що розглядається, захисна споруда не належала державі, жодного документу про створення захисної споруди не має, є лише картка на захисну споруду, яка складена в порушення встановленого порядку. Дана захисна споруда взагалі не обліковувалась, не була зазначена в договорі купівлі-продажу під час приватизації, не зазначена в актах інвентаризації майна, яка проводилась перед продажем для орендарів, акті прийому-передачі майна від фонду держмайна до орендарів.

На переконання відповідача - ОСОБА_1 , прокурором не надано жодного доказу того, що спірне майно являється протирадіаційним укриттям, а листи контролюючих органів є лише інформаційними відповідями на запити прокурора. Паспорт та облікова картка на захисну споруду після здачі об`єкта в експлуатацію або після технічної інвентаризації належним чином не оформлювались, не проведено державної реєстрації і не внесено в реєстр державних підприємств, облік яких веде Фонд державного майна України.

Як вважає відповідач, в частині позовних вимог щодо повернення спірного об`єкту нерухомості державі прокурором обрано невірний спосіб захисту, оскільки з 1994 року ним відкрито володіють і користуються інші особи. Стверджує, що набув спірне майно у законний спосіб, а законодавство України не містить заборон щодо перебування захисних споруд цивільного захисту у власності фізичних чи юридичних осіб. Також, зауважує, що Кабінет Міністрів України згідно розпорядження від 26.11.2008р. №1473-р зобов`язав відповідальних осіб Фонду державного майна провести технічну інвентаризацію захисних споруд цивільної оборони. Фонд мав виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України у строк до 30.04.2009р., тобто був зобов`язаний віднайти усі об`єкти державної власності захисні споруди цивільної оборони та провести їхню технічну інвентаризацію, що зроблено не було. Тим більше, що з моменту переходу у власність частини майнового комплексу із спірною будівлею до ОСОБА_1 уповноважені посадові особи не здійснили обстеження спірної будівлі та не склали акт комплексної перевірки захисної споруди передбачений додатком №1 до Методичних рекомендацій МНС України, який би свідчив, що це захисна споруда в розумінні ДБН.

Надавши вищевикладені заперечення на позов, відповідач - ОСОБА_1 просить також застосувати строки позовної давності, вважаючи, що вони пропущені. Також, відповідач ОСОБА_1 посилається на мирне володіння майном та ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Сансервіс", подавши відзив, проти позову заперечує. В обґрунтування своєї позиції посилається на обставини, встановлені рішенням Славутського міськрайонного суду від 11.12.2014р. у справі №682/2016/14-ц, а саме недоведеність прокурором того, що захисна споруда є власністю держави і вибула поза її волею.

На переконання відповідача, прокурором невірно обраний спосіб захисту та відсутність достатніх правових підстав для усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження і зобов`язання повернути майно державі. Як зазначає відповідач, фактичне володіння та користування спірним нерухомим майном здійснювалось у хронологічному порядку з 25.08.1994р. по 14.02.2013р. організацією орендарів Славутської суконної фабрики, з 14.02.2013р. по 19.03.2013р. ОСОБА_2 , з 19.03.2013р. і дотепер ОСОБА_1 . Тобто, протягом більш як двадцять дев`ять років особи відкрито і за незалежних підстав володіють, користуються, утримують нерухоме майно, яке держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області відчужила в процесі приватизації згідно договору купівлі-продажу державного майна від 20.05.1994р. та відсутність у Регіонального відділення у володінні спірного майна, що свідчить про відсутність підстав для подання в інтересах останнього негаторного позову.

Окрім того, на думку відповідача, Верховний Суд України в постанові по даній справі №924/720/22 помилково послався на постанову Великої Палати ВСУ від 12.09.2023р. у справі №910/8413/21, оскільки правовідносини не являються тотожними. Відзначає, що посилання в постанові у справі №910/8413/21 стосується садиби, яка належала державі, побудована і має цінність архітектурного і історичного погляду, пов`язана з пам`ятками історії, садиба була продана і була законодавча заборона. У той час, як в даній справі захисна споруда не належала державі, не має будь-якого документу про створення захисної споруди, лише є картка на захисну споруду, яка складена в порушення встановленого порядку.

Прокурор надав відповідь на відзив відповідачів. З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду України у справі №910/8413/21 від 12.09.2023р. вважає, що ним правильно обрано спосіб захисту у правовідносинах, що виникли у зв`язку із неправомірною реєстрацією права приватної власності на специфічні об`єкти цивільних відносин, приватизація яких була забороненою, а саме подання негаторного позову на підставі ст. 391 ЦК України. На вказану правову позицію звертає увагу Верховний Суд України у своїй постанові від 11.06.2024р. у даній справі.

Окрім того, як відзначає прокурор, факт належності об`єкта до захисної споруди цивільного захисту доказуванню не потребує, оскільки рішенням Славутського міськрайонного суду у справі №682/411/1-4-ц (провадження №2/682/245/2014) констатовано факт реєстрації захисної споруди у встановленому законом порядку, яка перебуває на обліку з 1982 року, а також порушення вимог ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" в частині відчуження з державної власності протирадіаційного укриття.

Прокурор робить висновок, що захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055, розташоване у АДРЕСА_1 , на момент приватизації належала до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації у зв`язку з їх загальнодержавним значенням, не могла бути включена до статутного фонду орендного підприємства Славутська суконна фабрика та, як наслідок, передаватись у приватну власність. Тому, наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №96 від 31.01.1994р., договір купівлі - продажу майна №82 віл 20.05.1994р. та інші подальші правочини, у тому числі, договір купівлі-продажу, серія та номер: 555, від 19.03.2013р., щодо відчуження спірного протирадіаційного укриття у складі іншого нерухомого майна є протиправними, та такими, що порушують публічний порядок.

У поясненні, яке надійшло від відповідачів 18.09.2024р., наводяться міркування з приводу посилання Верховного Суду України в постанові від 11.06.2024р. у даній справі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023р. у справі №910/8413/21.

У судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Прокурор відділу прокуратури області в судовому засіданні позовні вимоги підтримує.

У судовому засіданні представник відповідачів наполягає на відмові у позові з підстав, викладених у відзивах.

Треті особи письмові пояснення не подали, в судове засідання не з`явилися.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 27.12.1993р. №463 "Про видачу дозволу на приватизацію державної частки майна орендованого підприємства Славутська суконна фабрика" видано дозвіл Славутській суконній фабриці на приватизацію державної частки майна орендного підприємства згідно поданої заяви, зареєстрованої у регіональному відділенні.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 31.01.1994р. №96 затверджено акт оцінки вартості майна Славутської суконної фабрики.

Згідно акта оцінки вартості майна орендного підприємства Славутської суконної фабрики (№00307081), затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області Ступариком В.Л., 31.01.1994р. у розділі "об`єкти, які не підлягають приватизації - відсутні відомості" (пункт 17.5 акта).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 17.05.1994р. №342 "Про укладання договору купівлі-продажу державного майна орендного підприємства "Славутська суконна фабрика" наказано укласти договір купівлі-продажу державного майна Славутської суконної фабрики з організацією орендарів цього підприємства.

20.05.1994р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (продавець) та організацією орендарів Славутської суконної фабрики (покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна орендного підприємства Славутської суконної фабрики, за змістом пункту 1.1 якого продавець продав, а покупець придбав державне майно цілісного майнового комплексу Славутської суконної фабрики, яка знаходиться за адресою: м. Славута, вул. Кірова, 1, на земельній ділянці 3,95 га, відповідно до умов, визначених у договорі.

Майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно матеріалам інвентаризації.

Згідно з пунктами 8.1 та 8.2 договору продавець гарантує, що об`єкт приватизації не входить до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації не є проданим, заставленим; під арештом не знаходиться, судових справ немає. Перелік проданого майна повинен відповідати акту інвентаризації. Відповідальність за зберігання майна до підписання акта передачі майна несе продавець.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Славутської міської ради народних депутатів №1752 "Про реєстрацію договору купівлі-продажу" від 20.05.1994р. вирішено зареєструвати договір купівлі-продажу державного майна орендного підприємства Славутської суконної фабрики, укладений між РВ ФДМ України по Хмельницькій області та Славутською суконною фабрикою.

Згідно акта прийому-передачі цілісного майнового комплексу Славутської суконної фабрики від 25.08.1994р., Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області передало, а голова організації орендарів Славутської суконної фабрики прийняв згідно з відомістю інвентаризації викуплене майно, у тому числі, адмінбудинок (пункту 13 акта). Право власності на відчужуваний об`єкт переходить до покупця з моменту підписання сторонами даного акта прийому-передачі.

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.12.2007р. за ЗАТ "Славутська суконна фабрика" зареєстровано право власності на майновий комплекс, розташований АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 20.05.1994р.

Згідно зі свідоцтвом від 14.02.2013р., виданого приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області, відповідно до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження", статті 72 Закону України "Про нотаріат" та на підставі акта про реалізацію арештованого майна від 01.02.2013р, затвердженого в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Славутського міськрайонного управління юстиції Грунтківським І.Л. 01.12.2013р., ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з будівлі адмінбудинку з прохідною загальною площею 720,8 кв.м., що становить 16/100 частин майнового комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Як вбачається з інформаційної довідки від 09.08.2022р. №307116908 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на майновий комплекс, до складу якого входить будівля адмінбудинку з прохідною площею 720,8 кв.м., дата реєстрації права власності - 14.02.2013р.; підстава реєстрації - свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, арештованого майна, серія та номер 273 від 14.02.2013р.; дата державної реєстрації припинення права власності - 19.03.2013р.

19.03.2013р. між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність 16/100 частин майнового комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_1 (до перейменування вулиця Кірова) та розташований на земельній ділянці, яка належить Славутській міській раді.

Відповідно до п. п. 9, 10 договору, право власності на придбану частину майнового комплексу у покупця виникає з моменту державної реєстрації. Обов`язок продавця передати будівлю покупцю вважається виконаним у момент державної реєстрації.

Згідно Інформаційної довідки від 09.08.2022р. №306925860 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_1 належить на праві власності майновий комплекс, до складу якого входить будівля адмінбудинку з прохідною площею 720,8 кв.м., дата реєстрації права власності - 19.03.2013р; підстава реєстрації - договір купівлі-продажу серія та номер 555, від 19.03.2013р., розмір частки 16/100, додаткові відомості: будівля адмінбудинку з прохідною загальною площею 720,8 кв.м.

30.04.2021р. між ОСОБА_1 та ТОВ "Сансервіс" укладено договір оренди (найму) не житлового приміщення №5/ОП-20212, згідно пунктів 1.1, 4.1 якого ОСОБА_1 передає у строкове платне користування ТОВ "Сансервіс" не житлове приміщення строком на 2 роки 6 місяців.

Згідно пунктів 2.1. - 2.3 договору, об`єктом оренди є не житлове приміщення будівля адміністративного будинку з прохідною площею 720,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії Книги обліку сховищ, протирадіаційних укриттів цивільної оборони м. Славута, в місті Славута значиться протирадіаційне укриття №86055 (ЗАТ "Суконна фабрика", вул. Острозька, 1).

Відповідно до технічного паспорту на будівлю адмінбудинку з прохідною на АДРЕСА_1 та журналу внутрішніх обмірів та розрахунку площ приміщень до придбаного ОСОБА_1 приміщення адмінбудинку входить підвал площею 227,5 кв.м., який згідно з технічним паспортом від 20.04.2012р. є захисною спорудою цивільного захисту №86055 та належав ПАТ "Славутська суконна фабрика".

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.04.2014р. у справі №682/411/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Славутської міської ради, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про усунення перешкод в користуванні власністю, треті особи Комунальне підприємство "Славутське БТІ", Управління з питань цивільного захисту населення Хмельницької облдержадміністрації відмовлено.

Судом у справі №682/411/14-ц встановлено, що 19 березня 2013 року відповідач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбав 16/100 частини майнового комплексу, що розташований в АДРЕСА_1 , в тому числі і будівлю адміністративного будинку з прохідною загальною площею 720,8 кв.м. Провів державну реєстрацію права власності. До придбаної ОСОБА_1 будівлі входить підвал, площею 227,5 кв.м, який є захисною спорудою цивільного захисту № 86055, та перебуває на обліку з 1982 року.

Судовим рішенням також встановлено, що під час приватизації майна Славутської суконної фабрики не було дотримано вимог законодавства, що регулювало питання приватизації державного майна та порядку використання захисних споруд цивільного захисту, і в подальшому приватизовано та продано відповідачу ОСОБА_1 в складі майнового комплексу підвал, який є захисною спорудою.

Судовим рішенням встановлено, що рішення про приватизацію майна та відповідні договори купівлі-продажу майна на даний час є чинними, тому ОСОБА_1 є власником захисної споруди цивільного захисту № 86055.

Вказаним рішенням встановлено, що 18.08.2013р. ОСОБА_1 стало відомо, що підвал придбаного адміністративного будинку є захисною спорудою цивільного захисту №86055 з того часу, коли Славутська суконна фабрика перебувала у державній власності.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20.05.2014 у справі №682/411/14-ц вказане рішення суду залишено без змін.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.12.2014 у справі №682/2016/14-ц у задоволенні позову Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Хмельницькій області, Виконавчий комітет Славутської міської ради Хмельницької області про витребування майна відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2016 у справі №924/1291/14 ПАТ "Славутська суконна фабрика" м. Славута, вул. Острозька, 1 Хмельницької області (код ЄДРПОУ 00307081) ліквідовано.

Листом від 02.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до першого заступника Славутського міського голови з проханням не допускати посадових осіб органу державного нагляду до здійснення державного нагляду, оскільки він письмово не брав на себе зобов`язання згідно договору по утриманню об`єкту цивільного захисту в придбаній ним будівлі в АДРЕСА_1 .

05.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Славутського міського голови з проханням розглянути заяву за участю створеної комісії та зняти з обліку захисну споруду цивільного захисту №86055, за адресою: м. Славута, вул. Острозька, 1, яка рахується за ПАТ "Славутська суконна фабрика" та яка втратила статус споруди цивільного захисту та перейшла в приватну власність.

Згідно листа Виконавчого комітету Славутської міської ради №Ч-21-25/61 від 03.03.2020, адресований ОСОБА_1 , в якому зазначається про те, що його заява щодо зняття з обліку захисної споруди протирадіаційного укриття №86055 розглянута та повідомлено про те що необхідно підготувати необхідні матеріали, подати пропозиції щодо виключення захисної споруди №86055 з обліку, погодити їх з Державною службою України з надзвичайних ситуацій, після чого відповідне рішення органу місцевого самоврядування може бути прийняте.

Фізична особа-підприємець Черняк Д.М. звернувся листом до Славутського районному сектору ГУ ДСНС України у Хмельницькій області, в якому зазначається про те, що ним, в 2013 році придбана будівля, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , але в правовстановлюючих документах відсутня захисна споруда на яку сектор посилається у своєму листі №37-59 від 16.01.2021.

Згідно Книги обліку сховищ, ПРУ цивільної оборони м. Славута, в м. Славута значиться протирадіаційне укриття №86055 (ЗАТ "Суконна фабрика", по вул. Острозька, 1 (том 1, ст. 137-142).

Згідно з обліковою карткою вих.№665 від 22.06.1983р. протирадіаційного укриття №86005, в Суконній фабриці, за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Кірова, 2 знаходиться вбудоване укриття, рік здачі в експлуатацію - 1982, місткість - 400 осіб, загальна площа -210кв.м. (т.2, а.с. 161).

У книзі обліку протирадіаційних укриттів Хмельницької області (інв.№229) значиться протирадіаційне укриття 86055, вул. Острозька, 1, форма власності приватна, орган управління сховищем - ПП Черняк (т.2, а.с.162).

Згідно відомостей про стан захисних споруд цивільної оборони м. Славута за підсумками огляду 2008року, протирадіаційне укриття 86055, м. Славута, вул. Острозька, 1, балансоутримувач - ЗАТ "Славутська суконна фабрика", форма власності приватна.

Відповідно до договору оренди (найму) нежитлового приміщення №5/ОП-2021 від 30.04.2021, ОСОБА_1 (Орендодавець) передав ТОВ "Сансервіс" (Орендар) у строкове платне користування нежитлове приміщення, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, що визначене у цьому Договорі та зобов`язався сплачувати Орендодавцеві орендну плату (п.1.1 Договору) (т.1, а.с.192-194.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору, об`єктом оренди є нежитлове приміщення - будівля адмінбудинку з прохідною, що належить Орендодавцю на праві власності. Адреса приміщення: АДРЕСА_1 . Загальна площа приміщення 720,8 кв.м.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки, підписаної ОСОБА_1 , ФОП Черняк повідомляє, що на його балансі відсутній адміністративний будинок з прохідною по АДРЕСА_1 .

З метою вирішення питання про наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури листом №54-2567вих22 від 22.04.2022 звернувся до Славутського міського голови з проханням надати необхідну інформацію.

У відповідь міський голова супровідним листом №04-29/543 від 05.05.2022р. надіслав копію зведеної відомості технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту Славутської міської територіальної громади та копію наявних документів на протирадіаційне укриття №86055, розташоване по вул. Острозька, 1.

З метою вирішення питання про наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури листом №54-3382вих22 від 20.05.2022р. звернувся до Славутського міського голови з проханням надати копії необхідних документів, із зазначенням переліку необхідних документів.

У відповідь міський голова супровідним листом №04-29/632 від 02.06.2022р. надіслав копії витребовуваних документів. Крім цього, у листі, міський голова зазначив про те, що запитувані прокуратурою протирадіаційні укриття (в тому числі №86055), ніколи не належали до комунальної власності Славутської міської ради, у її виконавчому комітеті відсутні паспорти, облікові карточки протирадіаційних укриттів №86005, 84021, 86061 часів СРСР та акти, рішення, технічна документація пов`язані із введенням їх в експлуатацію, а тому копії таких документів не можуть бути надані у відповідь на запит.

Листом №54-4463вих22 від 17.06.2022р. перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури звернувся до начальника Шепетівського РС ГУ ДСНС України у Хмельницькій області з проханням у строк до 24.06.2022р. надати необхідну інформацію.

У відповідь Шепетівське РС ГУ ДСНС України у Хмельницькій області листом №27 від 20.06.2022 надіслав прокуратурі інформацію стосовно захисної споруди цивільного захисту (ПРУ№86055), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом №54-3390вих22 від 20.05.2022р. перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури звернувся до начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях з проханням у строк до 07.06.2022р. надіслати належним чином засвідчені копії необхідних документів.

У відповідь начальник регіонального відділення супровідним листом №10-12/1061 від 06.06.2022 надіслав копії витребовуваних документів.

В матеріалах справи наявний лист Виконавчого комітету Славутської міської ради №04-29/914 від 25.08.2022, адресований першому заступнику керівника Шепетівської окружної прокуратури, яким надіслано копії звернень ОСОБА_1 до Славутської міської ради щодо зняття з обліку захисної споруди - протирадіаційного укриття №86055. В листі також зазначено про те, що згідно книги обліку сховищ, ПРУ цивільної оброни м. Славута протирадіаційне укриття №86055 рахується за ЗАТ "Суконна фабрика" з 01.12.2007.

В матеріалах справи наявний лист міського голови Виконавчого комітету Славутської міської ради №04-29/942 від 01.09.2022р., адресований першому заступнику керівника Шепетівської окружної прокуратури, в якому повідомляє про те, що за адресою АДРЕСА_3 знаходиться багатоквартирний будинок. Згідно книги обліку сховищ, ПРУ цивільної оборони м. Славута, яка ведеться з 01.12.2007, за адресою АДРЕСА_3 протирадіаційне укриття ніколи не реєструвалось.

Листом №54-6611вих22 від 23.08.2022 перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про встановлення підстав на намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Вважаючи інтереси держави порушеними, прокурор, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях м. Вінниця (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 21.12.2022) просить суд скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на 16/100 частин майнового комплексу ПАТ "Славутської суконної фабрики" загальною площею 10903,5 кв.м., припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 86055 площею 227,5 кв.м. по АДРЕСА_1 ; а також ОСОБА_1 та ТОВ "Сансервіс" повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 86055 площею 227,5кв.м, розташоване у АДРЕСА_1 у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023р. у даній справі №924/720/22, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024р., у задоволенні позову відмовлено.

Однак, постановою Верховного Суду України від 11.06.2024р. у справі №924/720/22 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024р. та рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023р. у справі №924/720/22 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

У своїй постанові Верховний Суд України вказав на те, що суди попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, зазначивши про те, що до придбаної ОСОБА_1 16/100 частини майнового комплексу входить підвал площею 227,5 м2, який є захисною спорудою цивільного захисту №86055 та перебуває на обліку з 1982 року, не з`ясовували питання щодо наявності законодавчої заборони щодо включення цього майна до переліку об`єктів, які підлягають приватизації. При цьому, звернув увагу на пункти 235-239 постанови Великої Палати Верховного Суду України від 12.09.2023р. у справі №910/8413/21.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Щодо звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі позивача.

Згідно п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (ст. 2 Закону України "Про прокуратуру"). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі України "Про прокуратуру", ч. 3 ст. 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц (пункт 37)).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц (пункт 69)).

При цьому склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звертає увагу про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Даний позов подано прокурором в інтересах держави в особі, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях м. Вінниця, як органа, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055, розташоване у м. Славута, по вул. Острозькій (Кірова), 1 на момент приватизації належала до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації, у зв`язку з їх загальнодержавним значенням, не могла бути включена до статутного фонду орендного підприємства Славутська суконна фабрика та, як наслідок, передаватись у приватну власність.

На підставі наведеного, прокуратура вважає, що наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №96 від 31.01.1994, Договір купівлі-продажу серія та номер: 555 від 19.03.2013 щодо відчуження спірного протирадіаційного укриття у складі іншого нерухомого майна є протиправними.

Також, як встановлено судом, на підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором додані до позовної зави повідомлення.

Таким чином, прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", до подання позову в суд звернувся до позивача для надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

Однак, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій. Не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі позивача.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З приводу вимоги про повернення ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №86055 площею 227,5 кв.м., розташованого у м. Славута по вул. Острозькій, 1, у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях приймається до уваги наступне.

Цивільний захист це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період (ст. 4 Кодексу цивільного захисту України).

З метою реалізації зазначеної функції на державному рівні закріплено механізм використання захисних споруд безпосередньо за призначенням.

Захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укритття, а також споруди подвійного призначення (п. 14 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України).

До захисних споруд цивільного захисту належать, зокрема, протирадіаційне укриття негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження (ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України).

Матеріалами справи стверджується, що згідно Книги обліку сховищ, протирадіаційних укриттів цивільної оборони м. Славута, в м. Славута значиться протирадіаційне укриття №86055 (ЗАТ "Суконна фабрика", вул. Острозька,1).

Як вбачається з рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.04.2014р. у справі №682/411/14-ц, яке набрало законної сили, судом встановлено, що 19.03.2013р. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбав 16/100 частини майнового комплексу, що розташований в АДРЕСА_1 , у тому числі і будівлю адміністративного будинку з прохідною загальною площею 720,8 кв.м. Відповідно до технічного паспорту на будівлю адмінбудинку з прохідною по АДРЕСА_1 та журналу внутрішніх обмірів та розрахунку площ приміщень до придбаного ОСОБА_1 приміщення адмінбудинку входить підвал площею 227,5 кв.м., який згідно технічного паспорту від 20.04.2012р. є захисною спорудою цивільного захисту №86055 та належав ПАТ "Славутська суконна фабрика".

Також, судом у справі №682/411/14-ц встановлено, що захисна споруда №86055 належна суконній фабриці Міністерства легкої промисловості Укрпромшерсть, прийнята в експлуатацію та перебуває на обліку з 1982 року. До даного часу ця споруда не списана відповідно до вимог чинного законодавства.

Як передбачено ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, факти, встановлені рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.04.2014р. у справі №682/411/14-ц, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню з огляду на приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Відповідно, факт належності придбаного ОСОБА_1 приміщення площею 227,5 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1 , до захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №86055, площею 227,5 кв.м., яка перебуває на обліку з 1982 року і до даного часу не списана відповідно до вимог чинного законодавства, не потребує доказуванню, цей факт встановлено рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.04.2014р. у справі №682/411/14-ц, яке набрало законної сили.

Крім того, судом звертається увага, що Верховний Суд України у постанові від 11.06.2024р. по даній справі №924/720/20 також зауважував, що до придбаної ОСОБА_1 16/100 частини майнового комплексу входить підвал площею 227,5 кв.м., який є захисною спорудою цивільного захисту №86055 та перебуває на обліку з 1982 року.

Тому, посилання відповідачів на відсутність доказів того, що спірне майно являється протирадіаційним укриттям спростовується наявними рішеннями судів. Тим більше, що непроведення всіх необхідних дій для постановлення на окремий облік захисної споруди цивільного захисту №86055 не може бути підставою для виключення існування самої захисної споруди.

Верховний Суд України у постанові від 11.06.2024р. у даній справі №924/720/22 звернув увагу на те, що не з`ясовано питання щодо наявності законодавчої заборони щодо включення цього майна до переліку об`єктів, які підлягають приватизації.

На виконання вказівок, зазначених у постанові Верховного Суду України від 11.06.2024р. у справі №924/720/22, відмічається наступне.

Частина 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, що діяла на момент приватизації підприємства - 20.05.1994р.) передбачає, що приватизації не підлягають об`єкти державної власності, необхідні для виконання державою своїх функцій.

Згідно п. 20 "Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структкурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається", затвердженого ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається" №26-92 від 31.12.1992р., заборонено приватизацію протирадіаційних споруд.

Частиною 2 ст. 97-1 Конституції України від 20.04.1978 (в редакції від 19.12.1992р., чинній на момент приватизації підприємства - 20.05.1994р.) встановлено, що Декрети Кабінету Міністрів України мали силу Закону.

Крім того, ч. 4 ст. 13 Закону України "Про власність" (у редакції, чинній на момент приватизації - 20.05.1994р.) закріплено, що законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян.

Згідно ст. 22 Закону України "Про власність" обєктами права власності колективу орендарів є вироблена продукція, одержані доходи та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Згідно ст. 90 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент приватизації - 20.05.1994р.) державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і звязку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Отже, з врахуванням зазначених вище норм законодавства, наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №96 від 31.01.1994р., договір купівлі - продажу майна №82 віл 20.05.1994р. та інші подальші правочини, у тому числі, договір купівлі-продажу від 19.03.2013р., щодо відчуження протирадіаційного укриття №86055, у складі іншого нерухомого майна, є протиправними, оскільки укладено попри заборону, встановлену Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, що діяла на момент приватизації підприємства), всупереч умовам п. 20 "Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структкурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається", затвердженого ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається" №26-92 від 31.12.1992р.

Славутським міськрайонним судом Хмельницької області у рішенні від 11.04.2014р. у справі №682/411/14-ц встановлено факт порушення вимог законодавства під час приватизації майна Славутської суконної фабрики та порядку використання захисних споруд цивільного захисту, і в подальшому приватизовано та продано ОСОБА_1 у складі майнового комплексу підвал, який є захисною спорудою.

Таким чином, в силу вказаних вище положень законодавства, чинного на момент приватизації 20.05.1994р., та положень ч. 2 ст. 178 ЦК України, захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055, як обмежено обороноздатна річ, розташоване у АДРЕСА_1 , на момент приватизації належала до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації у зв`язку з їх загальнодержавним значенням, не могла бути включена до статутного фонду орендного підприємства Славутська суконна фабрика та, як наслідок, передаватись у приватну власність.

Отже, за чинного на момент приватизації правового регулювання право приватної власності на протирадіаційне укриття №86055, за жодних умов не могло виникнути.

У такому разі державна реєстрація права приватної власності на частину майнового комплексу захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055, розташовану у АДРЕСА_1 , та використання її з 25.08.1994 по 14.02.2013 організацією орендарів Славутської суконної фабрики, ЗАТ/ПАТ "Славутська суконна фабрика", з 14.02.2013 по 18.03.2013 ОСОБА_2 , з 19.03.2013 і до теперішнього часу - ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю "Сансервіс", не є доказом переходу до ОСОБА_1 володіння цим майном.

Тобто, незважаючи на державну реєстрацію права приватної власності на частину майнового комплексу, до складу якого входить захисна споруда цивільного захисту №86055, володіння захисною спорудою її власник - держава не втратив.

Вказане вище підтверджується рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.04.2014р. у справі №682/411/14-ц, яке набрало законної сили, згідно якого встановлено, що захисна споруда не була загублена, не була викрадена, а також не вибувала з володіння держави, як власника поза її волею. Навпаки, під час приватизації державного майна захисна споруда цивільного захисту окремо не обліковувалась на балансі Славутської суконної фабрики і з вартості цілісного майнового комплексу, як об`єкт, що не підлягає приватизації, не була виключена.

Тобто, як встановлено судом, захисна споруда цивільного захисту №86055 ніколи не вибувала із власності держави і як наслідок, заволодіння цим об`єктом було неможливим.

Отже, посилання відповідачів на недоведеність прокурором того, що захисна споруда є власністю держави судом до уваги не приймається.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 04.11.2020 у справі №327/1884/17).

У контексті частини третьої статті 16 ГПК України до позовів щодо захисту речових прав на нерухоме майно відноситься зокрема негаторний.

Прокурор, звертаючись з позовом в інтересах позивача, просить повернути захисну споруду цивільного захисту Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях. При цьому, прокурор вважає, що майно необхідно повернути на підставі ст. 391 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні положень наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 (провадження № 12-26гс19) та у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 914/1623/17, від 26.05.2020 у справі № 906/656/19 та від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18.

Питання щодо розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, у пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц частково відступила від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

За обставин цієї справи мета прокурора спрямована на усунення перешкод власникові - державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, який не втратив і не міг втратити володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття, приватизація якого була забороненою), у користуванні та розпорядженні протирадіаційного укриття, шляхом її повернення від відповідачів.

З огляду на те, що мета позову спрямована на усунення перешкод власникові державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, яке не втратило володіння захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям, у користуванні та розпорядженні останньою шляхом її повернення від відповідачів, суд розглядає вимогу про зобов`язання відповідачів повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055 у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях як вимогу про повернення державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях захисної споруди цивільного захисту за правилами негаторного позову.

Тобто, за обставин цієї справи належним способом захисту є подання негаторного позову на підставі статті 391 ЦК України.

На вказану правову позицію звертає увагу Верховний Суд України у своїй постанові від 11.06.2024р. у даній справі №924/720/22. При цьому, як приклад наведена постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023р. у справі №910/8413/21, що стосується садиби, яка належала державі, має цінність архітектурного та історичного погляду, і була законодавча заборона заборона на її відчуження.

З врахуванням викладеного вище, прокурором в даній справі №924/720/22 правильно обрано спосіб захисту у правовідносинах, що виникли у зв`язку із неправомірною реєстрацією права приватної власності на специфічні об`єкти цивільних відносин, приватизація яких була забороненою, а саме заявлення вимог за правилами негаторного позову на підставі ст. 391 ЦК України.

Тому, заперечення відповідачів про невірно обраний прокурором спосіб захисту до уваги не приймаються.

Отже, враховуючи обставини справи та вищенаведені законодавчі положення у їх сукупності, мету прокурора, спрямовану на усунення перешкод державі Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, яка не втратила і не могла втратити володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (протирадіаційним укриттям, приватизація якого заборонена), суд приходить до висновку про усунення власникові перешкод у користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055, розташоване у м. Славута по вул. Острозькій (Кірова), 1.

Приймаючи до уваги те, що державна реєстрація права приватної власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055, розташовану у м. Славута по вул. Острозькій (Кірова), 1, та використання її з 19.03.2013 і до теперішнього часу здійснюється ОСОБА_1 , який передав в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Сансервіс", позовні вимоги в частині повернення ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" захисної споруди цивільного захисту є обґрунтованими.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на мирне володіння майном не приймається судом до уваги, оскільки спосіб захисту є пропорційним меті захисту прав власника, враховуючи зокрема те, що захисна споруда цивільного захисту №86055 ніколи не вибувала із власності держави і як наслідок, заволодіння цим об`єктом було неможливим.

Придбавши майно у такої особи, кінцевий набувач як його покупець теж не набув право власності на нього, а зареєструвавши це право за собою, він став його володільцем, а право володіння разом із правами користування та розпорядження майном надалі належать позивачу як його власнику. Йдучи на ризик із придбанням майна в особи, яка зареєструвала своє право власності на нього, але за законом не могла таке право набути, кінцевий набувач несе ризик настання негативних наслідків придбання відповідного майна (аналогічного правового висновку дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 року №206/4841/20 (№ 14-55цс22), п.п. 9.21. 9.22).

Відтак, відповідачем не доведено належними доказами порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, оскільки втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном за заявленими прокурором і інтересах позивача вимогами є законним заходом, який переслідує як особистий інтерес позивача, спрямований на захист його порушеного права власності на майно, так і суспільний інтерес, спрямований на утвердження у країні суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб їх прав власності на майно, і є пропорційним переслідуваним таким втручанням цілям. Заявивши негаторний позов, прокурор скористався саме ефективним способом захисту в даному випадку прав та інтересів позивача.

Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96)).

Враховуючи те, що наслідки спливу позовної давності у спірних правовідносинах не застосовуються, негаторний позов про зобовязання повернути протирадіаційне укриття у власність держави можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної захисної споруди цивільного зазхисту.

Таким чином, позовні вимоги в частині повернення ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №86055 площею 227,5 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1 , у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на 16/100 частин майнового комплексу публічного акціонерного товариства "Славутська суконна фабрика" загальною площею 10903,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 9184068106, номер запису про право власності: 387216), до складу якого входить захисна споруда цивільного захисту площею 227,5 кв.м., що розташована у будівлі адміністративного будинку з прохідною площею 720,8 кв.м. на АДРЕСА_1 , припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055 площею 227,5 кв.м. на АДРЕСА_1 .

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (частина перша статті 3 вказаного Закону).

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються (ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Отже, однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові №183/1617/16 від 14.11.2018).

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою унормовано, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Враховуючи задоволення позовних вимог про повернення ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №86055 площею 227,5 кв.м., розташоване у АДРЕСА_1 , у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, заявлені позовні вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на 16/100 частин майнового комплексу публічного акціонерного товариства "Славутська суконна фабрика" загальною площею 10903,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 9184068106, номер запису про право власності: 387216), до складу якого входить захисна споруда цивільного захисту площею 227,5 кв.м., що розташована у будівлі адміністративного будинку з прохідною площею 720,8 кв.м. на АДРЕСА_1 , припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055 площею 227,5 кв.м. на АДРЕСА_1 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, судом враховуються висновки зроблені Північно-західним апеляційним господарським судом у даній справі №924/720/22, викладені у постанові від 04.07.2023р., якою скасовано ухвалу господарського суду Хмельницької області від 27.04.2023р. про закриття провадження у справі. Так, апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що спір у даній справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а участь фізичної особи у процедурі відчуження майна не змінює правової природи такого юридичного спору та не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства. Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 22.01.2002р. зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа - підприємець. Даний статус є незмінним на час придбання майна, звернення прокурора з позовом до суду та розгляду справи в суді.

Згідно із ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на 16/100 частин майнового комплексу публічного акціонерного товариства "Славутська суконна фабрика" загальною площею 10903,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 9184068106, номер запису про право власності: 387216), до складу якого входить захисна споруда цивільного захисту площею 227,5 кв.м., що розташована у будівлі адміністративного будинку з прохідною площею 720,8 кв.м. на АДРЕСА_1 , припинивши право приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ) на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055 площею 227,5 кв.м. на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Іванівка, Шепетівського району, Хмельницької області) та товариству з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" (код ЄДРПОУ 33317231; Шепетівський район, м. Славута, вул. Острозька, 90) повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055 площею 227,5 кв.м., розташоване у АДРЕСА_1 , у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (м. Вінниця, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42964094).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Іванівка, Шепетівського району, Хмельницької області) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провул. Військоматський, 3; код 02911102) 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) - витрат із сплати судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" (код ЄДРПОУ 33317231; Шепетівський район, м. Славута, вул. Острозька, 90) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провул. Військоматський, 3; код 02911102) 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) - витрат із сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1, 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено 29 листопада 2024 року.

Суддя В.В. Димбовський