Постанова

від 10.02.2025 по справі 924/720/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року Справа № 924/720/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.

при секретарі судового засідання Піддубній Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 (повний текст - 29.11.2024) у справі №924/720/22 (суддя Димбовський В.В.)

за позовом першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, м.Вінниця

до: 1. ОСОБА_1 , с.Іванівка Шепетівського району Хмельницької області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансервіс", м.Славута Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент з питань оборонної роботи та цивільного захисту Хмельницької обласної державної адміністрації, м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 , м.Хмельницький

про 1) скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на 16/100 частин майнового комплексу публічного акціонерного товариства "Славутська суконна фабрика" загальною площею 10903,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 9184068106, номер запису про право власності: 387216), до складу якого входить захисна споруда цивільного захисту площею 227,5 кв.м, що розташована у будівлі адміністративного будинку з прохідною площею 720,8 кв.м на вул.Острозька, 1, м.Славута, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055 площею 227,5 кв.м на вул.Острозька, 1, м.Славута;

2) Черняку Дмитру Миколайовичу та товариству з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055 площею 227,5 кв.м, розташоване у м.Славута по вул.Острозькій, 1, у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях

за участі представників:

позивача Стеценко Т.Л. (в приміщенні Господарського суду Хмельницької області);

відповідачів Машук В.В. (в приміщенні Славутського міськрайонного суду);

прокурор Котяй І.В. (в залі суду);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023 відмовлено у задоволенні позову першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансервіс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент з питань оборонної роботи та цивільного захисту Хмельницької обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2 , про скасування державної реєстрації права приватної власності (з припиненням права приватної власності) та повернення майна.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 апеляційну скаргу Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023 у справі №924/720/22 без змін.

Постановою Верховного Суду від 11.06.2024 касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково: постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023 скасовано, справу №924/720/22 передано на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 у справі №924/720/22 ухвалено:

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на 16/100 частин майнового комплексу публічного акціонерного товариства "Славутська суконна фабрика" загальною площею 10903,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 9184068106, номер запису про право власності: 387216), до складу якого входить захисна споруда цивільного захисту площею 227,5 кв.м, що розташована у будівлі адміністративного будинку з прохідною площею 720,8 кв.м на вул.Острозька, 1, м.Славута, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; с.Іванівка, Шепетівського району, Хмельницької області) на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055 площею 227,5 кв.м на вул.Острозька, 1, м.Славута;

- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с.Іванівка, Шепетівського району, Хмельницької області) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" (код ЄДРПОУ 33317231; Шепетівський район, м.Славута, вул.Острозька, 90) повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055 площею 227,5 кв.м, розташоване у м. Славута по вул. Острозькій, 1, у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (м.Вінниця, вул.Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42964094);

- стягнути з відповідачів на користь Хмельницької обласної прокуратури по 2481,00 грн - витрат із сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

За доводами апелянта Верховний Суд в постанові від 11.06.2024 помилково послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/8413/21, оскільки правовідносини не є подібними. В справі, що розглядається, захисна споруда не належала державі, жодного документу про створення захисної споруди немає, є лише картка на захисну споруду, яка складена в порушення встановленого порядку. Дана захисна споруда взагалі не обліковувалась, не була зазначена в договорі купівлі-продажу під час приватизації, не зазначена в актах інвентаризації майна, яка проводилась перед продажем для орендарів, акті прийому-передачі майна від фонду держмайна до орендарів.

За доводами представника Черняка Д.М. прокурором не надано жодного доказу того, що спірне майно являється протирадіаційним укриттям, а листи контролюючих органів є лише інформаційними відповідями на запити прокурора. Паспорт та облікова картка на захисну споруду після здачі об`єкта в експлуатацію або після технічної інвентаризації належним чином не оформлювались, не проведено державної реєстрації і не внесено в реєстр державних підприємств, облік яких веде Фонд державного майна України.

Як вважає апелянт, оскільки інші особи організація орендарів Славутської суконної фабрики, ЗАТ/ПАТ "Славутська суконна фабрика", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з 1994 року відкрито володіли і користуються спірним нерухомим майном, відсутні обумовлені законом підстави вважати поданий прокурором позов негаторним, з посиланням на статтю 391 Цивільного кодексу України. За таких обставин, апелянт стверджує про невірно обраний прокурором спосіб захисту та відсутність достатніх правових підстав для усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження та зобов`язання ОСОБА_1 повернути майно державі в особі Регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Апелянт також просить застосувати позовну давність, вважаючи, що вона пропущена.

Також, посилається на мирне володіння майном та ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 у справі №924/720/22, прийняти нову постанову по справі, якою застосувати строк позовної давності та в позові прокурора про повернення майна державі та скасувати державну реєстрацію нерухомого майна відмовити; стягнути сплачений судовий збір в сумі 7433,00 грн.

Зокрема, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 у справі №924/720/22 та призначено розгляд апеляційної скарги на 10.02.2025 об 14:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4 (ВКЗ). Запропоновано учасникам провадження у строк до 31.01.2025 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Листом від 29.01.2025 прокурор надіслав письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, звертає увагу на наступне.

Відповідно до облікової картки та паспорта протирадіаційного укриття, зазначене протирадіаційне укриття вбудоване у двоповерхову будівлю, розташовану по вул.Острозька (Кірова), 1 та здане в експлуатацію 15.05.1982. Вказані докази долучені до позовної заяви та підтверджують факт введення в експлуатацію у 1982 році протирадіаційного укриття №86055.

Прокурор зазначає, що рішенням Славутського міськрайонного суду від 11.04.2014 та ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20.05.2014 у справі №682/411/14-ц констатовано факт реєстрації захисної споруди у встановленому законом порядку, яка перебуває на обліку з 1982 року.

В силу положень законодавства, чинного на час момент приватизації - 20.05.1994, та положень ч.2 ст.178 ЦК України протирадіаційне укриття як обмежено оборотоздатна річ не могло відчужуватись із державної власності у приватну.

Враховуючи наведене, протирадіаційне укриття №86055 вибуло із власності держави, внаслідок незаконної приватизації державного майна - захисної споруди цивільного захисту.

Протирадіаційне укриття №86055 на момент приватизації належало до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації у зв`язку з їх загальнодержавним значенням, не могло бути включене до статутного фонду орендного підприємства Славутська суконна фабрика та, як наслідок, передаватись у приватну власність.

Тому прокурор вважає, що наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №96 від 31.01.1994, договір купівлі-продажу майна №82 від 20.05.1994 та інші подальші правочини, у тому числі, договір купівлі-продажу, серія та номер: 555, від 19.03.2013, щодо відчуження спірного протирадіаційного укриття у складі іншого нерухомого майна є протиправними, та такими, що порушують публічний порядок.

За доводами прокурора у даному випадку ефективним способом захисту є подання саме негаторного позову, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної захисної споруди цивільного захисту. При цьому прокурор посилається на практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/8413/21.

Прокурор також зазначає, що підставою позову у даній справі визначено обставини, що обґрунтовують факт протиправного позбавлення права законного власника - держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, розпоряджатись та користуватись протирадіаційним укриттям, як обмежено оборотоздатною річчю. Водночас, предметом позову, який перебував на розгляді Славутського міськрайонного суду у 2014 році, визначено витребування майна (протирадіаційного укриття) у ОСОБА_1 . Підставами позову визначено обставини, які обґрунтовують факт незаконного відчуження захисної споруди цивільного захисту та витребування майна від добросовісного набувача.

За доводами прокурора втручання держави в здійснення відповідачем своїх прав на користування та розпорядження спірним протирадіаційним укриттям, що розміщено в підвальному приміщенні будівлі, яка йому належить на праві приватної власності, має законну мету загального, суспільного інтересу у безперешкодному доступі населення до захисної споруди, необхідність якого встановлена із усією очевидністю.

На підставі викладеного прокурор просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 у справі №924/720/22 - без змін.

27.01.2025 від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення у яких останній зазначає, що спір вирішився Славутським міськрайонним судом у справі №682/2016/14-ц в 2014 році і прокурор зловживаючи своїм процесуальним станом помилково звернувся повторно із аналогічних підстав з позовом до суду з посиланням на статтю 391 ЦК України, однак суд не надав оцінку вказаному рішенню на яке звертали увагу суду першої інстанції у своїх поясненнях, і суд помилково прийняв рішення без врахування його та інших доказів які є у матеріалах справи.

Доводи про те, що ОСОБА_1 набув спірне майно у особи, яка не мала права його відчужувати вважає недоведеними і не підтвердженими належними доказами.

Вважає, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Стверджує, що у даному випадку захисна споруда не належала державі, що встановлено рішенням Славутського міськрайонного суду від 11.12.2014 у справі №682/2016/14-ц, яке набрало законної сили, з цим рішенням погодився прокурор, оскільки його не оскаржував, через десять років повторно із тих самих підстав звернувся до господарського суду не повідомивши, що він звертався із аналогічним позовом до суду, не маючи будь-якого документу про створення захисної споруди.

Апелянт зазначає, що із аналізу Інформаційної довідки №306925860 вбачається, що захисна споруда індивідуально не визначена та не виділена в натурі, але суд вказаний факт не дослідив та не надав оцінки.

Тому на думку апелянта суд помилково повернув захисну споруду від добросовісного набувача яка не виділена в натурі та індивідуально не визначена, під час винесення рішення не дотримався судової практики ВС України. В подальшому таке рішення суду виконати не можливо оскільки витребуване майно не є окремим приміщенням і входить в склад майнового комплексу. Окремого доступу до даного приміщення не має.

Також апелянт вважає, що позивач (прокурор) звернувся з позовом до суду в грудні 2022 року з пропуском загального строку позовної давності, оскільки йому було відомо у 2013 році про те, що ОСОБА_1 придбав майновий комплекс.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати дані пояснення та задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

27.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" надійшли письмові пояснення у яких, зокрема, зазначає, що для надання правильної оцінки фактичним обставинам та для правильного застосування норм права при розгляді заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння визначальним є дослідження правомірності саме первісного відчуження спірного майна. За таких умов суду необхідно з`ясувати: правовий статус приміщення; чи був позивач власником майна на момент вибуття; чи вибуло майно з володіння позивача з його волі; чи є відповідач добросовісним набувачем.

За доводами відповідача-2 спірне майно на час приватизації мало статус державного, а отже перебувало у володінні, користуванні та розпорядженні держави, від імені якої реалізацію функцій здійснював позивач. Таким чином для надання правильної оцінки фактичним обставинам та для правильного застосування норм права при розгляді заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння визначальним є дослідження правомірності саме первісного відчуження спірного майна.

Зауважує, що відповідач набував це приміщення як підвал, що є частиною будинку побуту.

Звертає увагу, що фонд та його представництва мали на час приватизації спірного об`єкта самостійні функції у процесі приватизації та здійснювали повноваження з урядування від імені держави у даній сфері.

Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній станом на час приватизації), зокрема стаття 2, не містив обмежень щодо приватизації приміщення, в якому знаходилася споруда цивільного захисту.

Відповідач набув спірне майно за оплатним правочином, котрий, як і первісний правочин фонду з товариством покупців, відповідав усім ознакам дійсності правочину, окрім того, що він вчинений при відсутності у продавця заборони на відчуження. Здобуваючи це приміщення як частину будинку побуту відповідач не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. Таким чином відповідач є добросовісним набувачем.

Відповідач, а також первісний набувач майна, дотримувалися усіх необхідних процедур під час приватизації та наступного відчуження, що від них вимагалися.

За доводами відповідача-2 саме фонд, як уповноважений державний орган, мав визначити майно, яке не підлягає приватизації та відмовити у приватизації цього приміщення.

Також відповідач-2 вважає, що при вирішенні спору має надаватись юридична оцінка необхідності позбавлення покупця права мирного володіння набутим майном, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном

На думку відповідача-2 задоволення негаторного позову і витребування спірного майна у відповідача, як добросовісного набувача, за відсутності потреби у відновленні загальносуспільного інтересу та відсутності іншої легітимної мети, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таке порушення виражатиметься у покладенні на відповідача надмірного тягаря та необґрунтованому і непропорційному співвідношенні між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

На підставі викладеного відповідач-2 просить суд апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі, скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 у справі №924/720/22, прийняти нову постанову по справі, якою застосувати строк позовної давності та в позові прокурора про повернення майна державі та скасування державної реєстрації нерухомого майна відмовити.

04.02.2025 від ОСОБА_1 надійшло додаткове пояснення у яких останній зазначає, що оскільки у відповідача суд вимагає повернути державі нерухоме майно то суттєве значення для нього (відповідача) має реальна вартість майна яку встановив суд у своєму рішенні, бо в подальшому він має право заявити позов про відшкодування йому вартості саме втраченого майна. Згідно ст.1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, шо підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи. Однак суд цього не дослідив не перевірив та порушив право відповідача на справедливе визначення вартості майна, яке він повертає державі. Просить суд врахувати додаткове пояснення при винесенні рішення та приєднати до матеріалів господарської справи.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 10.02.2024 з`явилися представник відповідачів, прокурор та представник позивача. Інші учасники провадження не забезпечили явку своїх представників, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили.

Враховуючи, що суд належним чином повідомляв всіх учасників провадження у справі про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

У судовому засіданні представник відповідачів підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 у справі №924/720/22, прийняти нову постанову по справі, якою застосувати строк позовної давності та в позові прокурора про повернення майна державі та скасування державної реєстрації нерухомого майна відмовити.

Прокурор заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 у справі №924/720/22 без змін.

Представник позивача також заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 27.12.1993 №463 "Про видачу дозволу на приватизацію державної частки майна орендованого підприємства Славутська суконна фабрика" видано дозвіл Славутській суконній фабриці на приватизацію державної частки майна орендного підприємства згідно поданої заяви, зареєстрованої у регіональному відділенні.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 31.01.1994 №96 затверджено акт оцінки вартості майна Славутської суконної фабрики.

Згідно акта оцінки вартості майна орендного підприємства Славутської суконної фабрики (№00307081), затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області Ступариком В.Л., 31.01.1994 у розділі "об`єкти, які не підлягають приватизації - відсутні відомості" (пункт 17.5 акта).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 17.05.1994 №342 "Про укладання договору купівлі-продажу державного майна орендного підприємства "Славутська суконна фабрика" наказано укласти договір купівлі-продажу державного майна Славутської суконної фабрики з організацією орендарів цього підприємства.

20.05.1994 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (продавець) та організацією орендарів Славутської суконної фабрики (покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна орендного підприємства Славутської суконної фабрики, за змістом пункту 1.1 якого продавець продав, а покупець придбав державне майно цілісного майнового комплексу Славутської суконної фабрики, яка знаходиться за адресою: м.Славута, вул.Кірова, 1, на земельній ділянці 3,95 га, відповідно до умов, визначених у договорі. Майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно матеріалам інвентаризації. Згідно з пунктами 8.1 та 8.2 договору продавець гарантує, що об`єкт приватизації не входить до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації не є проданим, заставленим; під арештом не знаходиться, судових справ немає. Перелік проданого майна повинен відповідати акту інвентаризації. Відповідальність за зберігання майна до підписання акта передачі майна несе продавець.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Славутської міської ради народних депутатів №1752 "Про реєстрацію договору купівлі-продажу" від 20.05.1994 вирішено зареєструвати договір купівлі-продажу державного майна орендного підприємства Славутської суконної фабрики, укладений між РВ ФДМ України по Хмельницькій області та Славутською суконною фабрикою.

Згідно акта прийому-передачі цілісного майнового комплексу Славутської суконної фабрики від 25.08.1994, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області передало, а голова організації орендарів Славутської суконної фабрики прийняв згідно з відомістю інвентаризації викуплене майно, у тому числі, адмінбудинок (пункту 13 акта). Право власності на відчужуваний об`єкт переходить до покупця з моменту підписання сторонами даного акта прийому-передачі.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.12.2007 за ЗАТ "Славутська суконна фабрика" зареєстровано право власності на майновий комплекс, розташований м.Славута, вул.Острозька (вул. Кірова), 1, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 20.05.1994.

Згідно свідоцтва від 14.02.2013, виданого приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області, відповідно до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження", статті 72 Закону України "Про нотаріат" та на підставі акта про реалізацію арештованого майна від 01.02.2013, затвердженого в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Славутського міськрайонного управління юстиції Грунтківським І.Л. 01.12.2013, Кравчуку В.В. належить на праві власності майно, що складається з будівлі адмінбудинку з прохідною загальною площею 720,8 кв.м, що становить 16/100 частин майнового комплексу, що знаходиться в м.Славута Хмельницької області на вул.Острозькій, 1 (до перейменування вулиця Кірова) за номером 1 (першим).

З інформаційної довідки від 09.08.2022 №307116908 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається зареєстроване за ОСОБА_2 право власності на майновий комплекс, до складу якого входить будівля адмінбудинку з прохідною площею 720,8 кв.м, дата реєстрації права власності - 14.02.2013; підстава реєстрації - свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, арештованого майна, серія та номер 273 від 14.02.2013; дата державної реєстрації припинення права власності - 19.03.2013.

19.03.2013 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність 16/100 частин майнового комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_1 (до перейменування вулиця Кірова) та розташований на земельній ділянці, яка належить Славутській міській раді. Відповідно до п.п.9, 10 договору, право власності на придбану частину майнового комплексу у покупця виникає з моменту державної реєстрації. Обов`язок продавця передати будівлю покупцю вважається виконаним у момент державної реєстрації.

Згідно Інформаційної довідки №306925860 від 09.08.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_1 належить на праві власності майновий комплекс, до складу якого входить будівля адмінбудинку з прохідною площею 720,8 кв.м, дата реєстрації права власності - 19.03.2013; підстава реєстрації - договір купівлі-продажу серія та номер 555, від 19.03.2013, розмір частки 16/100, додаткові відомості: будівля адмінбудинку з прохідною загальною площею 720,8 кв.м.

30.04.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ "Сансервіс" укладено договір оренди (найму) нежитлового приміщення №5/ОП-20212, згідно пунктів 1.1, 4.1 якого ОСОБА_1 передає у строкове платне користування ТОВ "Сансервіс" не житлове приміщення строком на 2 роки 6 місяців. Згідно пунктів 2.1.-2.3 Договору, об`єктом оренди є не житлове приміщення будівля адміністративного будинку з прохідною площею 720,8 кв.м, розташована за адресою: Хмельницька область, м.Славута, вул.Острозька, 1.

Згідно копії Книги обліку сховищ, протирадіаційних укриттів цивільної оборони м.Славута, в місті Славута значиться протирадіаційне укриття №86055 (ЗАТ "Суконна фабрика", вул.Острозька, 1).

Відповідно до технічного паспорту на будівлю адмінбудинку з прохідною на вул.Острозькій, 1 та журналу внутрішніх обмірів та розрахунку площ приміщень до придбаного ОСОБА_1 приміщення адмінбудинку входить підвал площею 227,5 кв.м, який згідно з технічним паспортом від 20.04.2012 є захисною спорудою цивільного захисту №86055 та належав ПАТ "Славутська суконна фабрика".

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.04.2014 у справі №682/411/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Славутської міської ради, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про усунення перешкод в користуванні власністю, треті особи Комунальне підприємство "Славутське БТІ", Управління з питань цивільного захисту населення Хмельницької облдержадміністрації відмовлено.

Судом у справі №682/411/14-ц встановлено, що 19.03.2013 відповідач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбав 16/100 частини майнового комплексу, що розташований в АДРЕСА_1 , в тому числі і будівлю адміністративного будинку з прохідною загальною площею 720,8 кв.м. Провів державну реєстрацію права власності. До придбаної ОСОБА_1 будівлі входить підвал, площею 227,5 кв.м, який є захисною спорудою цивільного захисту №86055, та перебуває на обліку з 1982 року.

Вказаним рішенням також встановлено, що під час приватизації майна Славутської суконної фабрики не було дотримано вимог законодавства, що регулювало питання приватизації державного майна та порядку використання захисних споруд цивільного захисту, і в подальшому приватизовано та продано відповідачу ОСОБА_1 в складі майнового комплексу підвал, який є захисною спорудою. Рішення про приватизацію майна та відповідні договори купівлі-продажу майна на даний час є чинними, тому ОСОБА_1 є власником захисної споруди цивільного захисту № 86055.

Вказаним рішенням встановлено, що 18.08.2013 ОСОБА_1 стало відомо, що підвал придбаного адміністративного будинку є захисною спорудою цивільного захисту №86055 з того часу, коли Славутська суконна фабрика перебувала у державній власності.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20.05.2014 у справі №682/411/14-ц вказане рішення суду залишено без змін.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.12.2014 у справі №682/2016/14-ц у задоволенні позову Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Хмельницькій області, Виконавчий комітет Славутської міської ради Хмельницької області про витребування майна відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2016 у справі №924/1291/14 ПАТ "Славутська суконна фабрика" м.Славута, вул.Острозька, 1 Хмельницької області (код ЄДРПОУ 00307081) ліквідовано.

Листом від 02.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до першого заступника Славутського міського голови з проханням не допускати посадових осіб органу державного нагляду до здійснення державного нагляду, оскільки він письмово не брав на себе зобов`язання згідно договору по утриманню об`єкту цивільного захисту в придбаній ним будівлі в м.Славута, вул.Острозька, 1.

05.02.2020 Черняк Д.М. звернувся до Славутського міського голови з проханням розглянути заяву за участю створеної комісії та зняти з обліку захисну споруду цивільного захисту №86055, за адресою: м.Славута, вул.Острозька, 1, яка рахується за ПАТ "Славутська суконна фабрика" та яка втратила статус споруди цивільного захисту та перейшла в приватну власність.

У листі Виконавчого комітету Славутської міської ради №Ч-21-25/61 від 03.03.2020, адресованого Чернюку Д.М., зазначається про те, що його заява щодо зняття з обліку захисної споруди протирадіаційного укриття №86055 розглянута та повідомлено про те що необхідно підготувати необхідні матеріали, подати пропозиції щодо виключення захисної споруди №86055 з обліку, погодити їх з Державною службою України з надзвичайних ситуацій, після чого відповідне рішення органу місцевого самоврядування може бути прийняте.

Фізична особа-підприємець Черняк Д.М. звернувся листом до Славутського районного сектору ГУ ДСНС України у Хмельницькій області, в якому зазначає про те, що ним в 2013 році придбана будівля, яка знаходиться за адресою м.Славута, вул.Острозька, 1, але в правовстановлюючих документах відсутня захисна споруда на яку сектор посилається у своєму листі №37-59 від 16.01.2021.

Згідно Книги обліку сховищ, ПРУ цивільної оборони м.Славута, в місті Славута значиться протирадіаційне укриття №86055 (ЗАТ "Суконна фабрика", по вул.Острозька, 1 (т.1 а.с.137-142).

Відповідно до облікової картки вих.№665 від 22.06.1983 протирадіаційного укриття №86005, в Суконній фабриці, за адресою: Хмельницька область, м.Славута, вул.Кірова, 2 знаходиться вбудоване укриття, рік здачі в експлуатацію - 1982, місткість - 400 осіб, загальна площа - 210кв.м (т.2, а.с.161).

У книзі обліку протирадіаційних укриттів Хмельницької області (інв.№229) значиться протирадіаційне укриття 86055, вул.Острозька, 1, форма власності приватна, орган управління сховищем - ПП Черняк (т.2, а.с.162).

Згідно відомостей про стан захисних споруд цивільної оборони м.Славута за підсумками огляду 2008 року, протирадіаційне укриття 86055, м.Славута, вул.Острозька, 1, балансоутримувач - ЗАТ "Славутська суконна фабрика", форма власності приватна.

Відповідно до договору оренди (найму) нежитлового приміщення №5/ОП-2021 від 30.04.2021, Черняк Д.М. (Орендодавець) передав ТОВ "Сансервіс" (Орендар) у строкове платне користування нежитлове приміщення, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, що визначене у цьому Договорі та зобов`язався сплачувати Орендодавцеві орендну плату (п.1.1 Договору) (т.1, а.с.192-194. Відповідно до п.п.2.1, 2.2, 2.3 Договору, об`єктом оренди є нежитлове приміщення - будівля адмінбудинку з прохідною, що належить Орендодавцю на праві власності. Адреса приміщення: Хмельницька область, м.Славута, вул.Острозька, 1. Загальна площа приміщення 720,8 кв.м.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки ФОП Черняк повідомляє, що на його балансі відсутній адміністративний будинок з прохідною по вул.Острозька, 1 м.Славута.

Листом від 22.04.2022 №54-2567вих22 перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури звернувся до Славутського міського голови з проханням надати необхідну інформацію.

У відповідь міський голова супровідним листом №04-29/543 від 05.05.2022 надіслав копію зведеної відомості технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту Славутської міської територіальної громади та копію наявних документів на протирадіаційне укриття №86055, розташоване по вул.Острозька, 1.

Листом від 20.05.2022 №54-3382вих22 Перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури звернувся до Славутського міського голови з проханням надати копії необхідних документів, із зазначенням переліку необхідних документів.

У відповідь міський голова супровідним листом №04-29/632 від 02.06.2022 надіслав копії витребуваних документів. Крім цього, у листі, міський голова зазначив про те, що запитувані прокуратурою протирадіаційні укриття (в тому числі №86055) ніколи не належали до комунальної власності Славутської міської ради, у її виконавчому комітеті відсутні паспорти, облікові карточки протирадіаційних укриттів №86005, 84021, 86061 часів СРСР та акти, рішення, технічна документація пов`язані із введенням їх в експлуатацію, а тому копії таких документів не можуть бути надані у відповідь на запит.

Листом №54-4463вих22 від 17.06.2022 перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури звернувся до начальника Шепетівського РС ГУ ДСНС України у Хмельницькій області з проханням у строк до 24.06.2022 надати необхідну інформацію.

У відповідь Шепетівське РС ГУ ДСНС України у Хмельницькій області листом №27 від 20.06.2022 надіслав прокуратурі інформацію стосовно захисної споруди цивільного захисту (ПРУ№86055), що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, м.Славута, вул.Острозька, 1.

Листом №54-3390вих22 від 20.05.2022 перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури звернувся до начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях з проханням у строк до 07.06.2022 надіслати належним чином засвідчені копії необхідних документів.

У відповідь начальник регіонального відділення супровідним листом №10-12/1061 від 06.06.2022 надіслав копії витребуваних документів.

В матеріалах справи наявний лист Виконавчого комітету Славутської міської ради №04-29/914 від 25.08.2022, адресований першому заступнику керівника Шепетівської окружної прокуратури, яким надіслано копії звернень Черняка Д.М. до Славутської міської ради щодо зняття з обліку захисної споруди - протирадіаційного укриття №86055. В листі також зазначено про те, що згідно книги обліку сховищ, ПРУ цивільної оброни м.Славута протирадіаційне укриття №86055 рахується за ЗАТ "Суконна фабрика" з 01.12.2007.

У листі міського голови Виконавчого комітету Славутської міської ради №04-29/942 від 01.09.2022, адресованому першому заступнику керівника Шепетівської окружної прокуратури, міський голова повідомляє про те, що за адресою вул.Острозька (Кірова), 2 м.Славута знаходиться багатоквартирний будинок. Згідно книги обліку сховищ, ПРУ цивільної оборони м.Славута, яка ведеться з 01.12.2007, за адресою вул.Острозька (Кірова), 2 м.Славута протирадіаційне укриття ніколи не реєструвалось.

Листом №54-6611вих22 від 23.08.2022 перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про встановлення підстав на намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Вважаючи інтереси держави порушеними, прокурор, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях м.Вінниця (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 21.12.2022) просить суд скасувати державну реєстрацію права приватної власності Черняка Дмитра Миколайовича на 16/100 частин майнового комплексу ПАТ "Славутської суконної фабрики" загальною площею 10903,5 кв.м, припинивши право приватної власності Черняка Д.М. на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 86055 площею 227,5 кв.м по вул. Острозька, 1 м.Славута; а також Черняку Д.М. та ТОВ "Сансервіс" повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 86055 площею 227,5кв.м, розташоване у м. Славута по вул. Острозькій,1 у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023 у даній справі №924/720/22, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Однак, постановою Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №924/720/22 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.11.2023 у справі №924/720/22 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

У своїй постанові Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, зазначивши про те, що до придбаної Черняком Д.М. 16/100 частини майнового комплексу входить підвал площею 227,5 кв.м, який є захисною спорудою цивільного захисту №86055 та перебуває на обліку з 1982 року, не з`ясовували питання щодо наявності законодавчої заборони щодо включення цього майна до переліку об`єктів, які підлягають приватизації. При цьому, звернув увагу на пункти 235-239 постанови Великої Палати Верховного Суду України від 12.09.2023 у справі №910/8413/21.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів, пояснень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у даній справі №924/720/22, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.

Згідно ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Як передбачено частиною 4 вказаної статті, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазнає, що звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Даний позов подано прокурором в інтересах держави в особі, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055, розташоване у м.Славута, по вул.Острозькій (Кірова), 1 на момент приватизації належала до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації, у зв`язку з їх загальнодержавним значенням, не могла бути включена до статутного фонду орендного підприємства Славутська суконна фабрика та, як наслідок, передаватись у приватну власність.

Прокуратур стверджує, що наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №96 від 31.01.1994, Договір купівлі-продажу серія та номер: 555 від 19.03.2013 щодо відчуження спірного протирадіаційного укриття у складі іншого нерухомого майна є протиправними.

На підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, передбачених ч.ч.3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором додані до позовної зави повідомлення якими підтверджується, що до подання позову в суд прокурор звернувся до позивача для надання можливості відреагувати на порушення інтересів держави.

Однак, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій.

Не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі позивача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Щодо вимоги про повернення відповідачами захисної споруди цивільного захисту колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено ст.4 Кодексу цивільного захисту України, цивільний захист це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття, а також споруди подвійного призначення (п.14 ч.1 ст.2 Кодексу цивільного захисту України).

Відповідно до ч.1 ст.32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належать, зокрема, протирадіаційне укриття негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

Як було встановлено вище, згідно Книги обліку сховищ, протирадіаційних укриттів цивільної оборони м.Славута, в м.Славута значиться протирадіаційне укриття №86055 (ЗАТ "Суконна фабрика", вул.Острозька,1).

Як вбачається з рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.04.2014 у справі №682/411/14-ц, яке набрало законної сили, судом встановлено, що 19.03.2013 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбав 16/100 частини майнового комплексу, що розташований в місті Славута на вул. Острозькій, 1, у тому числі і будівлю адміністративного будинку з прохідною загальною площею 720,8 кв.м. Відповідно до технічного паспорту на будівлю адмінбудинку з прохідною по вул.Острозькій, 1 та журналу внутрішніх обмірів та розрахунку площ приміщень до придбаного ОСОБА_1 приміщення адмінбудинку входить підвал площею 227,5 кв.м, який згідно технічного паспорту від 20.04.2012 є захисною спорудою цивільного захисту №86055 та належав ПАТ "Славутська суконна фабрика".

Також, у вказаній справі встановлено, що захисна споруда №86055 належна суконній фабриці Міністерства легкої промисловості Укрпромшерсть, прийнята в експлуатацію та перебуває на обліку з 1982 року. До даного часу ця споруда не списана відповідно до вимог чинного законодавства.

Як передбачено ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно, факт належності придбаного ОСОБА_1 приміщення площею 227,5 кв.м, розташованого у м.Славута по вул.Острозькій, 1, до захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №86055, площею 227,5 кв.м, яка перебуває на обліку з 1982 року і до даного часу не списана відповідно до вимог чинного законодавства, не потребує доказуванню, цей факт встановлено рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.04.2014 у справі №682/411/14-ц, яке набрало законної сили.

Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 по даній справі №924/720/20 також зауважував, що до придбаної ОСОБА_1 16/100 частини майнового комплексу входить підвал площею 227,5 кв.м, який є захисною спорудою цивільного захисту №86055 та перебуває на обліку з 1982 року.

Отже, як правильно зазначено в оскарженому рішенні, посилання відповідачів на відсутність доказів того, що спірне майно являється протирадіаційним укриттям спростовується наявними рішеннями судів. Тим більше, що не проведення всіх необхідних дій для постановлення на окремий облік захисної споруди цивільного захисту №86055 не може бути підставою для виключення існування самої захисної споруди.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у даній справі №924/720/22 звернув увагу на те, що не з`ясовано питання щодо наявності законодавчої заборони щодо включення цього майна до переліку об`єктів, які підлягають приватизації.

Колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що частина 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, що діяла на момент приватизації підприємства - 20.05.1994) передбачає, що приватизації не підлягають об`єкти державної власності, необхідні для виконання державою своїх функцій.

Згідно п.20 "Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається", затвердженого ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається" №26-92 від 31.12.1992, заборонено приватизацію протирадіаційних споруд.

Частиною 2 статті 97-1 Конституції України від 20.04.1978 (в редакції від 19.12.1992, чинній на момент приватизації підприємства - 20.05.1994) встановлено, що Декрети Кабінету Міністрів України мали силу Закону.

Крім того, ч.4 ст.13 Закону України "Про власність" (у редакції, чинній на момент приватизації - 20.05.1994) закріплено, що законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян.

Як встановлено ст.22 Закону України "Про власність" об`єктами права власності колективу орендарів є вироблена продукція, одержані доходи та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст.90 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент приватизації - 20.05.1994) державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв`язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції в оскарженому рішенні, наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №96 від 31.01.1994, договір купівлі - продажу майна №82 від 20.05.1994 та інші подальші правочини, у тому числі, договір купівлі-продажу від 19.03.2013, щодо відчуження протирадіаційного укриття №86055, у складі іншого нерухомого майна, є протиправними, оскільки укладено попри заборону, встановлену Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, що діяла на момент приватизації підприємства), всупереч умовам п.20 "Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається", затвердженого ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається" №26-92 від 31.12.1992.

Славутським міськрайонним судом Хмельницької області у рішенні від 11.04.2014 у справі №682/411/14-ц встановлено факт порушення вимог законодавства під час приватизації майна Славутської суконної фабрики та порядку використання захисних споруд цивільного захисту, і в подальшому приватизовано та продано ОСОБА_1 у складі майнового комплексу підвал, який є захисною спорудою.

Таким чином, в силу вказаних вище положень законодавства, чинного на момент приватизації 20.05.1994, та положень ч.2 ст.178 ЦК України, захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055, як обмежено обороноздатна річ, розташоване у м.Славута по вул.Острозькій (Кірова), 1, на момент приватизації належала до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації у зв`язку з їх загальнодержавним значенням, не могла бути включена до статутного фонду орендного підприємства Славутська суконна фабрика та, як наслідок, передаватись у приватну власність.

Отже, за чинного на момент приватизації правового регулювання право приватної власності на протирадіаційне укриття №86055, за жодних умов не могло виникнути.

У такому разі державна реєстрація права приватної власності на частину майнового комплексу захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055, та використання її з 25.08.1994 по 14.02.2013 організацією орендарів Славутської суконної фабрики, ЗАТ/ПАТ "Славутська суконна фабрика", з 14.02.2013 по 18.03.2013 ОСОБА_2 , з 19.03.2013 і до теперішнього часу - ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "Сансервіс", не є доказом переходу до ОСОБА_1 права володіння цим майном.

Тобто, незважаючи на державну реєстрацію права приватної власності на частину майнового комплексу, до складу якого входить захисна споруда цивільного захисту №86055, володіння захисною спорудою її власник - держава не втратила.

Вказане вище підтверджується рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.04.2014 у справі №682/411/14-ц, яке набрало законної сили, згідно якого встановлено, що захисна споруда не була загублена, не була викрадена, а також не вибувала з володіння держави, як власника поза її волею. Навпаки, під час приватизації державного майна захисна споруда цивільного захисту окремо не обліковувалась на балансі Славутської суконної фабрики і з вартості цілісного майнового комплексу, як об`єкт, що не підлягає приватизації, не була виключена.

Тобто, як правильно зазначено судом першої інстанції в оскарженому рішенні, захисна споруда цивільного захисту №86055 ніколи не вибувала із власності держави і як наслідок, заволодіння цим об`єктом було неможливим.

Відповідно до положень статті 15, 16 Цивільного кодексу України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 04.11.2020 у справі №327/1884/17).

У контексті частини третьої статті 16 ГПК України до позовів щодо захисту речових прав на нерухоме майно відноситься зокрема негаторний.

Прокурор, звертаючись з позовом в інтересах позивача, просить повернути захисну споруду цивільного захисту Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях. При цьому, прокурор вважає, що майно необхідно повернути на підставі ст.391 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні положень наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17 та у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №914/1623/17, від 26.05.2020 у справі №906/656/19 та від 03.06.2020 у справі №916/1666/18.

Питання щодо розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц. Зокрема, у пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц частково відступила від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції, у даній справі №924/720/22 мета прокурора спрямована на усунення перешкод власникові - державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, який не втратив і не міг втратити володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття, приватизація якого була забороненою), у користуванні та розпорядженні протирадіаційного укриття, шляхом її повернення від відповідачів.

З огляду на вказану вище мету, вимога про зобов`язання відповідачів повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055 у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях підлягає розгляду за правилами негаторного позову.

Отже суд першої інстанції правильно зазначив, що у цій справі належним способом захисту є подання негаторного позову на підставі статті 391 Цивільного кодексу України.

На вказану правову позицію звертає увагу Верховний Суд у своїй постанові від 11.06.2024 у даній справі №924/720/22. При цьому, як приклад була наведена постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/8413/21, що стосується садиби, яка належала державі, має цінність архітектурного та історичного погляду, і була законодавча заборона на її відчуження.

Також, колегія суддів приймає до уваги останню практику Верховного Суду зі спірного питання, викладену у постанові від 16.01.2025 у справі №922/660/24.

З врахуванням викладеного вище, прокурором в даній справі №924/720/22 правильно обрано спосіб захисту у правовідносинах, що виникли у зв`язку із неправомірною реєстрацією права приватної власності на специфічні об`єкти цивільних відносин, приватизація яких була забороненою, а саме заявлення вимог за правилами негаторного позову на підставі ст.391 Цивільного кодексу України.

Зазначеним вище спростовуються заперечення відповідачів про невірно обраний прокурором спосіб захисту.

З викладених вище підстав не приймаються твердження апелянта про розгляд позову до того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, оскільки предметом позову, який перебував на розгляді Славутського міськрайонного суду у 2014 році у справі №682/2016/14-ц, було витребування майна (протирадіаційного укриття) у ОСОБА_1 , при цьому, підставами позову визначено обставини, які обґрунтовують факт незаконного відчуження захисної споруди цивільного захисту та витребування майна від добросовісного набувача (віндикаційний позов).

Отже, враховуючи обставини справи та вищенаведені законодавчі положення у їх сукупності, мету прокурора, спрямовану на усунення перешкод державі Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, яка не втратила і не могла втратити володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (протирадіаційним укриттям, приватизація якого заборонена), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість вимог прокурора щодо необхідності усунення власникові перешкод у користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055, розташоване у м.Славута по вул.Острозькій (Кірова), 1.

Приймаючи до уваги те, що державна реєстрація права приватної власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055, та використання її з 19.03.2013 і до теперішнього часу здійснюється ОСОБА_1 , який передав в оренду ТОВ "Сансервіс", позовні вимоги в частині повернення відповідачами захисної споруди цивільного захисту є обґрунтованими.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, посилання відповідача ОСОБА_1 на мирне володіння майном не приймається до уваги, оскільки спосіб захисту є пропорційним меті захисту прав власника, враховуючи зокрема те, що захисна споруда цивільного захисту №86055 ніколи не вибувала із власності держави і як наслідок, заволодіння цим об`єктом було неможливим.

Аналогічного правового висновку дотримується Велика Палата Верховного Суду, яка у постанові від 08.11.2023 у справі №206/4841/20 зазначила, що придбавши майно у такої особи, кінцевий набувач як його покупець теж не набув право власності на нього, а зареєструвавши це право за собою, він став його володільцем, а право володіння разом із правами користування та розпорядження майном надалі належать позивачу як його власнику. Йдучи на ризик із придбанням майна в особи, яка зареєструвала своє право власності на нього, але за законом не могла таке право набути, кінцевий набувач несе ризик настання негативних наслідків придбання відповідного майна.

Відтак, відповідачем-1 не доведено належними доказами порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, оскільки втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном за заявленими прокурором і інтересах позивача вимогами є законним заходом, який переслідує як особистий інтерес позивача, спрямований на захист його порушеного права власності на майно, так і суспільний інтерес, спрямований на утвердження у країні суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб їх прав власності на майно, і є пропорційним переслідуваним таким втручанням цілям. Заявивши негаторний позов, прокурор скористався саме ефективним способом захисту в даному випадку прав та інтересів позивача.

Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності колегія суддів приймає до уваги, що негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).

Враховуючи те, що наслідки спливу позовної давності у спірних правовідносинах не застосовуються, негаторний позов про зобов`язання повернути протирадіаційне укриття у власність держави можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної захисної споруди цивільного захисту.

Таким чином, позовні вимоги в частині повернення ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №86055 площею 227,5 кв.м., розташованого у м.Славута по вул.Острозькій, 1, у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях було правомірно задоволено судом першої інстанції.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Як встановлено частиною 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Отже, однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п.9 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові №183/1617/16 від 14.11.2018).

Згідно ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою унормовано, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Враховуючи задоволення позовних вимог про повернення ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сансервіс" захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №86055 у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, також є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції позовні вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на 16/100 частин майнового комплексу публічного акціонерного товариства "Славутська суконна фабрика" загальною площею 10903,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 9184068106, номер запису про право власності: 387216), до складу якого входить захисна споруда цивільного захисту площею 227,5 кв.м, що розташована у будівлі адміністративного будинку з прохідною площею 720,8 кв.м на вул.Острозька, 1, м.Славута, припинивши право приватної власності Черняка Дмитра Миколайовича на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86055 площею 227,5 кв.м на вул.Острозька, 1, м.Славута.

Крім цього приймається до уваги, що спір у даній справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а участь фізичної особи у процедурі відчуження майна не змінює правової природи такого юридичного спору та не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства. Крім того, як вбачається з матеріалів справи Черняк Дмитро Миколайович 22.01.2002 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа - підприємець. Даний статус є незмінним на час придбання майна, звернення прокурора з позовом до суду та розгляду справи в суді. Таких висновків дійшов Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 04.07.2023 у даній справі №924/720/22.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог прокурора.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.11.2024 у справі №924/720/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 17.02.2025.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.