Ухвала

від 27.11.2024 по справі 909/713/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 909/713/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий суддя, судді: Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судову засіданні матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Якімець Г.Г., судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б.)

від 16.09.2024

у справі № 909/713/22

за позовом ОСОБА_1

до Юридичного департаменту Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Стамар Технологія",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_2 ,

про скасування реєстраційної дії,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом про скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.06.2012 №15561070007036075 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стамар Технологія" (ідентифікаційний код 30612037) "Зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів", вчинену державним реєстратором Мєшканом А.Е.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач відзначає, що його було призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Стамар Технологія" (далі - ТОВ "Стамар Технологія", відповідач) без його відома та згоди, тому з метою захисту своїх прав позивач оспорює реєстраційну дію, якою внесено зміни щодо керівника юридичної особи - ТОВ «Стамар Технологія», яким визначено ОСОБА_1 .

2. Короткий зміст ухвалених судових рішень за результатами розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.03.2024 у справі №909/713/22 позов ОСОБА_1 до ТОВ "Стамар Технологія" про скасування реєстраційної дії - задоволено. Скасовано реєстраційну дію/запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.06.2012 №15561070007036075 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, - ТОВ "Стамар Технологія" (ідентифікаційний код 30612037) "Зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів", вчинену державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради Мєшканом Антоном Едвардовичем. У задоволенні позову до Юридичного департаменту Одеської міської ради - відмовлено.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог мотивоване тим, що довіреність, на підставі якої подано документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу та проведена державна реєстрація, підроблена, відтак, такі документи подані неуповноваженою на те особою, що виключає правомірність проведення оспорюваної державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (зміну керівника). При цьому суд не взяв до уваги довіреність від 01.06.2012 за підписом директора ТОВ "Стамар Технологія" ОСОБА_2 зазначивши, що така довіреність додана до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації змін до установчих документів (а не зміни керівника); разом з тим, в день її видачі - 01.06.2012 ОСОБА_2 звільнений з посади директора рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Стамар Технологія" від 01.06.2021, його повноваження припинилися та, відповідно, він вже не мав права видавати будь-які довіреності від імені ТОВ "Стамар Технологія".

Щодо відмови у задоволенні позову до Юридичного департаменту Одеської міської ради суд дійшов висновку, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи).

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.03.2024 у справі №909/713/22 скасовано в частині задоволених позовних вимог. Прийнято у цій частині нове рішення про відмову у позові. В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.03.2024 у справі №909/713/22 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, взявши до уваги чинність рішення загальних зборів учасників ТОВ «Стамар Технологія», оформленого протоколом від 01.06.2012 №2/6 (щодо обрання нового директора товариства), яка (чинність) встановлена Господарським судом Івано-Франківської області у справі №909/331/21, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про скасування спірної реєстраційної дії, яка вчинена на підставі вказаного рішення загальних зборів учасників товариства, з підстав недоведення позивачем порушення товариством його корпоративних прав.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі №909/713/22, а рішення Івано-Франківської області від 13.03.2024 у справі №909/713/22 залишити в силі.

На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 04.09.2018 у справі №904/5857/17 (щодо застосування пункту 2 частини другої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань");

- від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 (щодо застосування частини першої статті 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 7 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю");

- від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, від 14.06.2023 у справі №448/362/22 (щодо застосування пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України);

- від 25.06.2020 у справі №924/233/18 (щодо застосування статті 79 ГПК України);

- від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 (щодо застосування статті 13 ГПК України).

3.2. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 відзначив, що без його відома останнього було призначено директором 4 різних юридичних осіб, але при цьому:

- засновником всіх чотирьох юридичних осіб (та ще 81 юридичної особи згідно ЄДРПОУ) є юридична особа за законодавством Сейшельських островів «Хіфлюкс ЛТД»;

- всі протоколи/рішення загальних/зборів не містять підписів ОСОБА_1 ;

- всі реєстраційні дії були проведені на підставі підроблених документів;

- всі юридичні особи припинили фактичне існування після призначення ОСОБА_1 директором, адже звітність не подавалась, діяльність не проводилась, за зареєстрованим місцезнаходженням юридичні особи відсутні;

- в жодних загальних зборах зазначених юридичних осіб ОСОБА_1 участі не приймав, не запрошувався, з пропозицією бути директором не звертався, обов`язків директора не виконував, документи не підписував, заробітну плату не отримував.

З урахуванням того, що законодавчо не вимагається підпису запрошеної особи (майбутнього керівника) в протоколах загальних зборів, відповідно ОСОБА_1 не

вдалось захистити свої права шляхом оскарження даних протоколів (в тому числі в спорі з відповідачем), зважаючи на факти підроблення підписів позивача, дана справа має виняткове значення для позивача, оскільки поза його волею, його було наділено корпоративними правами (правами управління юридичною особою).

3.3. ОСОБА_2 21.11.2024 через «Електронний суд» подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення

4.1. Рішенням загальних зборів засновників ТОВ «Стамар Технологія», оформленим протоколом від 28.10.1999 №1, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, вирішено: створити в м. Одеса ТОВ «Стамар Технологія» для здійснення виробничої, комерційної, зовнішньоекономічної та іншої не забороненої законом діяльності; затвердити статутний фонд товариства у розмірі 7 400 грн та розмір часток засновників ОСОБА_2 - 4 070 грн (55% статутного фонду) та ОСОБА_3 - 3 330 грн (45% статутного фонду); затвердити установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Стамар Технологія»; призначити директором товариства ОСОБА_2 .

У відповідності до Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «Стамар Технологія», 04.11.1999 Малинівською райадміністрацією Одеського міськвиконкому проведено державну реєстрацію ТОВ «Стамар Технологія», місцезнаходження: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 49, ідентифікаційний код 30612037, про що в журналі обліку реєстраційних справ зроблено запис №03567960100010420.

4.2. На загальних зборах ТОВ «Стамар Технологія», що відбулись 01.06.2012, були присутні засновники ТОВ «Стамар Технологія» - ОСОБА_2 , який є власником 55% частки в статутному капіталі, ОСОБА_3 , яка є власником 45% частки в статутному капіталі, та запрошені особи - юридична особа за законодавством Сейшельських островів Компанія «Хіфлюкс ЛТД» (HIFLUX LTD); ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Загальними зборами учасників ТОВ «Стамар Технологія» прийнято наступні рішення:

1) звільнити з посади директора товариства ОСОБА_2 ;

2) призначити на посаду директора товариства ОСОБА_1 ;

3) ввести до складу товариства Компанію «Хіфлюкс ЛТД» (HIFLUX LTD);

4) вивести зі складу засновників учасників ТОВ «Стамар Технологія» ОСОБА_2 на підставі заяви про вихід за власним бажанням;

5) вивести зі складу засновників ТОВ «Стамар Технологія» ОСОБА_3 на підставі заяви про вихід за власним бажанням;

6) розподілити статутний капітал товариства наступним чином: юридичній особі за законодавством Сейшельських островів Компанії «Хіфлюкс ЛТД» (HIFLUX LTD) належить 7 400 грн, що становить 100 часток статутного капіталу;

7) змінити місцезнаходження товариства на: 76015, м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 26;

8) затвердити нову редакцію статуту товариства;

9) провести державну реєстрацію вищезазначених дій у відповідних державних органах.

Рішення оформлено протоколом від 01.06.2012 №2/6, підписаним ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представником Компанії «Хіфлюкс ЛТД» (HIFLUX LTD) Кравченком Дмитром Михайловичем, на підставі довіреності від 03.10.2011, посвідченої державним нотаріусом Республіки Сейшельські острови.

Рішення посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М., зареєстровано в реєстрі за №№1089-1091, справжність підписів, дієздатність та повноваження осіб, які підписали документ, перевірено.

4.3. Державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради 05.06.2012 проведено державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу та змін до установчих документів юридичної особи, номери записів 15561050004036075, 15561070007036075.

Так, у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про юридичну особу - ТОВ «Стамар Технологія»; ідентифікаційний код 30612037; місцезнаходження - вул. Дністровська, 26, м. Івано-Франківськ, 76015; засновник - Компанія «Хіфлюкс ЛТД», країна резидентства Сейшельські острови, м. Беліз, розмір внеску до статутного фонду - 7 400 грн; керівник - ОСОБА_1 з 01.06.2012; місцезнаходження реєстраційної справи - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради; дата взяття на облік Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області - 06.06.2012.

4.4. ОСОБА_1 у грудні 2019 року звертався до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ «Стамар Технологія», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Стамар Технологія», оформлене протоколом від 01.06.2012 №2/6 щодо призначення ОСОБА_1 на посаду директора товариства (справа №344/21710/19; провадження №2/344/707/21).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.02.2021 провадження у справі №344/21710/19 закрито, у зв`язку з тим, що спір підлягає розгляду господарським судом.

4.5. ОСОБА_1 у квітні 2021 року звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ «Стамар Технологія» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Стамар Технологія», оформлене пунктом 2 протоколу від 01.06.2012 №2/6, щодо призначення ОСОБА_1 на посаду директора товариства. Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання правовідносин між ОСОБА_2 та ТОВ «Стамар Технологія» щодо керівництва цим товариством припиненими з 01.06.2012; встановлення, що визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Стамар Технологія», оформленого пунктом 2 протоколу від 01.06.2012 №2/6 не є підставою для поновлення в ЄДР попереднього запису про керівника ОСОБА_2 (справа №909/331/21).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2022 у справі №909/331/21 у задоволенні позовів ОСОБА_1 та третьої особи - ОСОБА_2 - відмовлено. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 мотивоване відсутністю правових підстав для визнання недійсним спірного рішення загальних зборів товариства. Вказане рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили.

4.6. Апеляційний суд, ухвалюючи судове рішення про відмову у позові, виходив з такого:

- заявлена позовна вимога є нерозривно пов`язаною із вимогою щодо законності рішення загальних зборів учасників ТОВ «Стамар Технологія», оформленого пунктом 2 протоколу від 01.06.2012 №2/6 щодо призначення ОСОБА_1 на посаду директора товариства. У протилежному випадку, такий спір втрачає ознаки корпоративного та стосується суто процедури здійснення реєстратором своїх повноважень;

- визнання недійсним зазначеного рішення загальних зборів учасників ТОВ «Стамар Технологія» було предметом позову у справі №909/331/21. У даній справі судом не встановлено порушення вимог закону чи установчих документів під час скликання та проведення зборів, які б могли слугувати підставою для визнання його недійсним. Так, оспорюване рішення прийнято учасниками ТОВ «Стамар Технологія» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що володіють у сукупності 100% голосів. Рішення прийнято з питань, включених до порядку денного, а розгляд цих питань, в т. ч. призначення директора товариства, відноситься до компетенції загальних зборів учасників товариства, визначеної пунктом 9.4 статуту, частиною п`ятою статті 41, частиною першою статті 59 Закону України "Про господарські товариства";

- колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на відсутність підпису ОСОБА_1 на протоколі від 01.06.2012 №2/6, оскільки такий підписано, як це передбачалося чинним законодавством, учасниками, що володіли у сукупності 100% голосів, а також представником нового засновника - Компанії «Хіфлюкс ЛТД» (HIFLUX LTD). Поряд з тим, у копіях матеріалів реєстраційної справи, що містяться у матеріалах цієї судової справи, знаходиться протокол загальних зборів учасників ТОВ «Стамар Технологія» від 01.06.2012, який відображає рішення загальних зборів учасників вказаного товариства про надання повноважень підписати протокол від 01 червня 2012 року №2/6 наступним особам: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Стамар Технологія» не було визначено особу, уповноважену на звернення до державного реєстратора з метою державної реєстрації відповідних змін;

- у копіях матеріалів реєстраційної справи міститься також довіреність від 01.06.2012, якою ТОВ «Стамар Технологія» в особі директора ОСОБА_2 що діє на підставі статуту, уповноважило Онофрей О.А. бути представником в усіх установах, підприємствах, державній податковій інспекції, організаціях, адміністративних органах з питань внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Слід зазначити, що станом на час подання представником товариства документів державному реєстратору, відомості про нового керівника ще не були внесені до реєстру, оскільки саме з цієї метою серед іншого і звернувся до реєстратора представник товариства;

- суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги не встановив та не зазначив у рішенні, які саме корпоративні права позивача - ОСОБА_1 було порушено зазначеним товариством, шляхом вчинення спірної реєстраційної дії. Так, позивачем та судом у рішенні не спростовано інформації, яка міститься у протоколі загальних зборів учасників ТОВ «Стамар Технологія» від 01.06.2012, зокрема, щодо запрошених осіб - юридичної особи за законодавством Сейшельських островів Компанії «Хіфлюкс ЛТД» (HIFLUX LTD) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

- позивачем не доведено та документально не підтверджено жодними належними і допустимими доказами ненадання згоди на використання своїх, охоронюваних законом, персональних даних - прізвища, ім`я, по батькові, ідентифікаційного коду, на загальних зборах учасників ТОВ «Стамар Технологія», а відсутність в матеріалах справи доказів в підтвердження звернення до уповноваженого державного органу з питань захисту персональних даних, в т. ч. до правоохоронних органів, органів прокуратури тощо за правовим захистом стосовно незаконного використання учасниками ТОВ «Стамар Технологія» конфіденційної інформації про особу позивача - вказує на протилежне;

- задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що виконання рішення суду першої інстанції призведе до відновлення попереднього запису щодо керівника ТОВ «Стамар Технологія» - ОСОБА_2 який за рішеннями загальних зборів учасників ТОВ «Стамар Технологія» вийшов зі складу засновників (учасників) товариства та звільнений з посади директора вказаного товариства;

- такі рішення загальних зборів учасників товариства є чинними, а підстави для визнання їх недійсними - відсутні;

- вимога про скасування реєстраційної дії/запису в ЄДР про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, щодо достовірності яких виник корпоративний спір у цій справі, має похідний характер від корпоративного спору і залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту шляхом скасування запису в ЄДР за правилами господарського судочинства незалежно від обмеження позовних вимог лише оскарженням реєстрації;

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його корпоративних прав у цьому корпоративному спорі, що слугує самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених до товариства;

- суд першої інстанції, дійшовши висновку про скасування спірної реєстраційної дії, з підстав відсутності повноважень у представника товариства на подання документів державному реєстратору, фактично розглянув не корпоративний спір, а вирішив спір щодо законності дій державного реєстратора під час вчинення реєстраційної дії (дотримання порядку та процедури вчинення таких дій), при цьому, відмовивши у задоволенні позову до відповідача - Юридичного департаменту Одеської міської ради. Більше того, такий спір, що стосується самої процедури вчинення реєстраційної дії, зважаючи на суб`єктний склад сторін (а саме: позивача у справі - фізичної особи,) не підлягає вирішенню господарськими судами;

- взявши до уваги чинність рішення загальних зборів учасників ТОВ «Стамар Технологія» від 01.06.2012, яка (чинність) встановлена Господарським судом Івано-Франківської області у справі №909/331/21, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про скасування спірної реєстраційної дії, яка вчинена на підставі вказаного рішення загальних зборів учасників товариства, з підстав недоведення позивачем порушення товариством його корпоративних прав.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №909/713/22 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Губенко Н.М., Кондратова І.Д.

Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2024 відкрито касаційне провадження у справі №909/713/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі №909/713/22.

5.2. Об`єктом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі №909/713/22, якою рішення суду першої інстанції скасовано у частині задоволених позовних вимог та відповідно ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

6.4. Так, ОСОБА_1 вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 04.09.2018 у справі №904/5857/17 (щодо застосування пункту 2 частини другої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"),

- від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 (щодо застосування частини першої статті 99 ЦК України), пункту 7 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"),

- від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, від 14.06.2023 у справі №448/362/22 (щодо застосування пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України);

- від 25.06.2020 у справі №924/233/18 (щодо застосування статті 79 ГПК України);

- від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 (щодо застосування статті 13 ГПК України).

З огляду на що Суд відзначає таке.

6.5. Так, у справі №904/5857/17 (на яку вказує скаржник) розглядався спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпромет» до державного реєстратора про визнання дій державного реєстратора неправомірними та скасування реєстраційних записів, вчинених на підставі рішень позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-2010». У свою чергу, позовні вимоги були обґрунтовані необхідністю захистити права та інтереси позивача, зумовлені його корпоративними правами, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива - 2010».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №904/5857/17, скасовуючи судові акти судів попередніх інстанцій, якими було припинено провадження у даній справі, відзначила, що спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в ЄДР є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства. Вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення в ЄДР відомостей, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб.

6.6. Натомість, у справі, що переглядається (№909/713/522), як встановлено судом апеляційної інстанції позивач не є та не був учасником ТОВ «Стамар Технологія». А відтак, взявши до уваги чинність рішення загальних зборів учасників ТОВ «Стамар Технологія» від 01.06.2012, на підставі якого здійснено реєстраційні дії, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про скасування спірної реєстраційної дії, яка вчинена на підставі вказаного рішення загальних зборів учасників товариства, з підстав недоведення позивачем порушення товариством його корпоративних прав.

При цьому суд апеляційної інтанції взяв до уваги і те, що у копіях матеріалів реєстраційної справи міститься довіреність, якою ТОВ «Стамар Технологія» в особі директора ОСОБА_2 що діє на підставі статуту, уповноважило Онофрей О.А. бути представником в усіх установах, підприємствах, державній податковій інспекції, організаціях, адміністративних органах з питань внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Станом на час подання представником товариства документів державному реєстратору відомості про нового керівника ще не були внесені до реєстру, оскільки саме з цієї метою серед іншого і звернувся до реєстратора представник товариства. Тобто суд апеляційної інстанції виснував, що повноваження представника, який подав документи на вчинення реєстраційних дій, підтвердженні матеріалами справи.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про неподібність справи №904/5857/17, на яку посилається скаржник, зі справою, що розглядається, адже справи відрізняються за підставами позову, за доводами і доказами, наданими сторонами, предметом їх доказування, способом захисту, а також фактично-доказовою базою (встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами), і тому застосування норм права наведених скаржником за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення релевантними до обставин цієї справи.

6.7. У справі №127/27466/20 (на яку вказує скаржник) розглядався спір за позовом директора до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС 36» та державного реєстратора про визнання директора звільненим з посади керівника товариства за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) з 25.10.2019 та зобов`язання товариства провести зміну керівника і подати заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо виключення запису про зайняття позивачем посади керівника товариства. Позов у даній справі був мотивований тим, що у жовтні 2019 року позивач вирішив припинити трудові відносини з товариством шляхом звільнення з посади директора, оскільки роботодавець постійно порушував терміни виплати заробітної плати, у зв`язку з чим директор склав та направив учасникам товариства заяву про звільнення в порядку, передбаченому статтею 38 КЗпП України, до якої додав заяву про скликання загальних зборів, однак учасники без жодного обґрунтування залишили заяву без розгляду, чим порушили трудові права позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, вважаючи, що позов директора не підлягав задоволенню, дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII, підпункт «є» пункту 8.5 Статуту). При цьому директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства.

6.8. Разом з тим, у справі №909/713/22, що переглядається, ОСОБА_1 (директор товариства) звернувся з позовом про скасування реєстраційної дії, якою внесено зміни щодо керівника юридичної особи - ТОВ «Стамар Технологія», яким визначено ОСОБА_1.

Тобто предмет та підстави позову у справі, що переглядається, визначально відрізняються від справи №127/27466/20, на яку вказує скаржник.

При цьому Суд ураховує, що суд апеляційної інстанції відмовив у позові з підстав недоведення позивачем належними та допустимими доказами порушення його корпоративних прав у цьому корпоративному спорі, що слугує самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених до товариства, а не з підстав того, що даний позов не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства (як на цьому акцентує скаржник).

З огляду на наведене правовідносини у цій справі, що переглядається, та у справах №127/27466/20, №448/362/22, на які посилається скаржник, не є подібними за змістовим критерієм (ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини").

6.9. Щодо посилань скаржника на постанови Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18 (щодо застосування статті 79 ГПК України (вірогідність доказів)); від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 (щодо застосування статті 13 ГПК України) колегія суддів відзначає, що у наведених постановах вказані висновки щодо застосування норм процесуального права, які у своєму правозастосуванні є універсальними для розгляду усіх справ у господарських судах, незалежно від характеру спірних правовідносин. Водночас їх застосування залежить саме від встановлених обставин справи, які були досліджені і оцінені судами на підставі поданих сторонами доказів (з урахуванням їх відповідності статтям 74, 76-79 ГПК України).

Відтак, проаналізувавши наведені постанови Верховного Суду щодо застосування наведених норм процесуального права, на які вказує скаржник, колегія суддів вважає, що такі висновки, наведені у вказаних постановах, мають універсальний характер. Відмінність судових рішень полягає у різних встановлених судами фактичних обставинах справ, в залежності від яких і прийнято судове рішення, а, отже, вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду не можуть бути релевантним до обставин цієї справи.

При цьому колегія суддів ураховує, що касаційна скарга не містить будь-яких аргументованих обґрунтувань у чому саме полягало порушення принципів вірогідності та змагальності сторін.

6.10. Отже, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі у своїй сукупності, зважаючи на зміст фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та правове регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України Судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, за змістовним критерієм є неподібними.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Ураховуючи наведене у цій ухвалі, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому відсутні правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з підстави, визначеної самим скаржником (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

6.11. При розгляді даної справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід`ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.

Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.

Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", заява №24402/02).

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд, здійснюючи аналіз доводів касаційної скарги у співвідношенні до обраної скаржником підстави касаційного оскарження виходить з того, що останнім не аргументовано і не доводилось у касаційній скарзі того, що суди під час розгляду справи зашкодили самій суті права доступу до суду, та не обґрунтовували наявну необхідність забезпечити сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд виходить з того, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" (заява №6538/74) Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі №909/713/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді Н. Губенко

І. Кондратова