Постанова

від 23.10.2024 по справі 927/1342/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/1342/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Чернігівської єпархії Української Православної церкви на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 (колегія суддів: Станік С. Р., Тарасенко К. В., Шаптала Є. Ю.) у справі

за позовом Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній" до Управління Чернігівської єпархії Української Православної церкви, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Свято-Успенський жіночий монастир Чернігівської єпархії Української Православної церкви про зобов`язання повернути майно; усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення,

за участю представників:

позивача - Ребрової Н. Б., Прокоф`єва Б. І.,

відповідача - Шамко О. Б.,

третьої особи на стороні позивача - Олексієнко В. М., Мнацаканян С. А.,

третьої особи на стороні відповідача - Костіної Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2023 року Національний архітектурно-історичний заповідник "Чернігів стародавній" звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Управління Чернігівської єпархії Української Православної церкви, в якому просив:

1) зобов`язати Управління Чернігівської єпархії Української Православної церкви повернути на користь Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній" передане за договором від 14.09.2016 № 1 про строкове спільне безоплатне користування Чернігівською єпархією УПЦ комплексом споруд пам`яток архітектури національного значення Єлецького монастиря ХІІ-ХVII століття (охоронний № 250043-Н) Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній", що є державною власністю, комплекс споруд пам`яток архітектури національного значення Єлецького монастиря, що знаходиться за адресою: 14016, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 1, до складу якого входять та використовуються:

- Успенський собор ХІІ-XVII століття (охоронний № 250043/1-Н), площею 541,4 кв. м - для проведення богослужінь та релігійних обрядів УПЦ, а також екскурсійного обслуговування Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній";

- Дзвіниця XVII століття (охоронний № 250043/2-Н), площею 231,6 кв. м - єпархіальним управлінням УПЦ за призначенням;

- Північні келії XVI-XVII століття (охоронний № 250043/3-Н), площею 239,0 кв. м - настоятельський корпус та житло монахинь монастиря;

- Східні келії XV-XVII століття (охоронний № 250043/4-Н), площею 391,4 кв. м - як житло монахинь монастиря;

- Південно-західні келії XVI-XVII століття (охоронний № 250043/5-Н), площею 103,3 кв. м - як житло монахинь монастиря, в східній частині - для господарчих потреб;

- Мури з брамами та баштами XVII століття (охоронний № 250043/6-Н), довжиною 570,8 погонних метрів - єпархіальним управлінням УПЦ за призначенням та як огорожа монастиря (далі - спірне майно).

2) усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення Управління Чернігівської єпархії УПЦ з комплексу споруд та пам`яток архітектури національного значення Єлецького монастиря ХІІ-XVII століття (охоронний № 250043-Н), що знаходиться за адресою: 14016, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 1, до складу якого входить та використовується перераховане вище спірне майно.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір від 14.09.2016 № 1 (з урахуванням редакції додаткової угоди № 2 від 22.11.2018 до нього) припинив свою дію 14.09.2021, у зв`язку із закінченням строку, на який був укладений сторонами. Тому, оскільки правова підстава безоплатного користування спірним майном наразі у відповідача відсутня, останній має повернути його власнику - державі в особі управителя та балансоутримувача - Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній". Крім того, з 01.02.2020 набув чинності Закон України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до частини другої статті 9 якого забороняється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Комплекс споруд Єлецького монастиря (м. Чернігів) на підставі постанови Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 № 970 "Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української РСР" включений до списку пам`ятників архітектури УРСР (охоронний номер 817, 1- 6).

4. На об`єкти культурної спадщини, що увійшли до складу споруд Єлицького монастиря, в 2007 році видані паспорти.

5. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 № 929 "Про внесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" комплекс будівель та споруд Єлецького монастиря ХІІ-ХVII століття, що є державною власністю, занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток архітектурного національного значення (охоронний номер 817, 1- 6, м. Чернігів).

6. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.03.2016 внесений запис про реєстрацію права власності держави в особі Міністерства культури України щодо комплексу споруд Єлецького монастиря: Успенський собор ХІІ століття, дзвіниця ХVII століття, північні келії ХVI-ХVII століття, східні келії ХVI-ХVII століття, південно-західні келії ХVI-ХVII століття, мури та брами ХVII століття (об`єкт нерухомого майна: 882154174101) (довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) № 55705795, сформована 22.03.2016); управитель - Національний архітектурно-історичний заповідник "Чернігів Стародавній", на праві оперативного управління (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 165220938, сформований 02.05.2019).

7. Постановою Ради Міністрів Української РСР від 05.04.1991 № 83 "Про перелік пам`яток архітектури, які не підлягають передачі в постійне користування релігійним організаціям" затверджений перелік культових споруд - визначних пам`яток архітектури, що не підлягають передачі в постійне користування релігійним організаціям, до якого в тому числі був включений ансамбль споруд Єлецького монастиря ХІІ-ХVII століття (охоронний номер 817, 1- 6) (м. Чернігів).

8. 17.08.1991 Управління Чернігівської єпархії Української Православної церкви зареєстроване як юридична особа (номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 10641200000001331), про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 102036 серія А00.

9. 31.12.1991 виконавчим комітетом Чернігівської обласної ради народних депутатів прийняте рішення № 321 "Про передачу пам`ятника архітектури Республіканського значення комплексу споруд Єлецького Успенського монастиря в м. Чернігові Єпархіальному управлінню Української Православної церкви", яким вирішено Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику (балансоутримувачу) передати Чернігівському Єпархіальному управлінню Української Православної церкви на умовах, передбачених чинним законодавством України: комплекс споруд Єлецького Успенського монастиря, який використовується Чернігівським державним архітектурно-історичним заповідником, проектно-кошторисну документацію, майно і предмети культу, що йому належали.

10. На виконання рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 321, 20.08.1992 між Чернігівським державним архітектурно-історичним заповідником та Чернігівським Єпархіальним управлінням УПЦ підписаний акт про передачу в безоплатне користування Чернігівському Єпархіальному управлінню УПЦ культових будівель та споруд Єлецького монастиря ХІІ-ХVII століття (охоронний номер 817) (у м. Чернігові).

11. 08.06.1992 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 311 "Про виключення окремих об`єктів із переліку культових споруд - визначних пам`яток архітектури, які не підлягають передачі в постійне користування релігійним організаціям", якою затверджений перелік об`єктів, що виключаються із переліку культових споруд - визначних пам`яток архітектури, що не підлягають передачі в постійне користування релігійними організаціями, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 05.04.1991 № 83, яким із переліку таких об`єктів, зокрема, виключений ансамбль споруд Єлецького монастиря ХІІ-ХVII століття (охоронний номер 817). Як наслідок, до постанови Ради Міністрів УРСР від 05.04.1991 № 83 внесені відповідні зміни.

12. На підставі вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1992 № 311 представником Президента України видане розпорядження від 30.10.1992 № 398 "Про передачу пам`ятника архітектури республіканського значення - комплексу споруд Єлецького монастиря в м. Чернігові Єпархіальному управлінню Української Православної церкви", яким вирішено: Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику (балансоутримувачу) передати Чернігівському Єпархіальному управлінню Української Православної церкви на умовах, передбачених чинним законодавством України, комплекс споруд Єлецького Успенського монастиря, що використовуються Чернігівським державним архітектурно-історичним заповідником, проектно-кошторисну документацію, майно і предмети культу, що йому належали.

13. На підставі розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.04.2003 № 233-р цілісний майновий комплекс заповідника переданий зі спільної власності територіальних громад Чернігівської області у державну власність з віднесенням його до сфери управління Державного комітету України з будівництва та архітектури (в подальшому - Міністерства регіонального розвитку та будівництва України).

14. 14.08.2003 (на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.04.2003 № 233-р) Чернігівською обласною радою (сьома сесія четвертого скликання) прийняте рішення "Про передачу в державну власність цілісного майнового комплексу Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній", за яким: переданий безоплатно із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в державну власність цілісний майновий комплекс Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній", до складу якого в тому числі увійшов комплекс споруд Єлецького монастиря (охоронний номер 817, 1- 6), користувачем якого є УПЦ згідно з рішенням виконкому облради народних депутатів від 31.12.1991 № 321 та розпорядженням представника Президента України від 30.10.1992 № 398.

15. До паспортів на об`єкти культурної спадщини, що увійшли до складу комплексу споруд Єлицького монастиря (м. Чернігів, охоронний 817, 1- 6), внесені відомості щодо користувача: Управління Чернігівської єпархії Української Православної церкви відповідно до вказаних нормативно-правових актів.

16. Додатково між управителем/балансоутримувачем (позивачем) та користувачем (відповідачем) укладені зобов`язання щодо охорони пам`ятників архітектури - комплексу споруд Єлецького монастиря ХІІ-ХVII століття, що використовуються відповідачем з метою виконання релігійних обрядів, а саме відповідні охоронні договори.

17. В період 1991- 2011 років відповідач користувався комплексом споруд Єлецького монастиря на бездоговірній основі, на підставі вказаних актів індивідуальної дії, за відсутності будь-яких заперечень зі сторони управителя/балансоутримувача цього майна.

18. 13.09.2011 між Національним архітектурно-історичним заповідником "Чернігів стародавній" (заповідник) та Чернігівською єпархією Української православної церкви (користувач) укладений договір № 3 про строкове спільне безоплатне користування Чернігівською єпархією УПЦ комплексом споруд пам`яток архітектури Єлецького монастиря Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній", що є державною власністю, за умовами якого:

- заповідник надав, а користувач прийняв відповідно до чинного законодавства в строкове спільне безоплатне користування комплекс споруд пам`яток архітектури Єлецького монастиря Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній", що знаходиться за адресою: 14014, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 1, до складу якого входять: Успенський собор ХІІ-XVII століття (охоронний № 817/1-Н), площею 541,4 кв. м - для проведення релігійних обрядів УПЦ та проведення екскурсій НАІЗ "Чернігів стародавній"; дзвіниця XVII століття (охоронний № 817/2), площею 70 кв. м - за призначенням; північні келії XVI-XVII століття (охоронний № 817/3), площею 370,3 кв. м - як житло настоятеля монастиря; східні келії XVI-XVII століття (охоронний № 817/4), площею 391,4 кв. м - як житло монахинь монастиря; південно-західні келії XVI-XVII століття (охоронний № 817/5), площею 112,4 кв. м - як житло монахинь монастиря, в східній частині - для господарчих потреб; мури з брамами та баштами XVII століття (охоронний № 817/6), довжиною 570,8 погонних метрів - єпархіальним управлінням УПЦ за призначенням та як огорожа монастиря, що є державною власністю і знаходяться на балансі позивача (пункт 1.1 договору №3);

- користувач вступає в строкове спільне безоплатне користування комплексом споруд архітектури Єлецького монастиря та майном у термін, указаний в цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та додатку № 1 (акта приймання-передачі від 13.09.2011) (пункт 3.1 договору № 3);

- договір вступає в силу з моменту його підписання та діє по 13.09.2016. Чинність цього договору припиняється внаслідок: руйнування пам`яток архітектури комплексу споруд Єлецького монастиря; достроково за взаємною згодою сторін; в інших випадках прямо передбачених чинним законодавством України. Всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються в письмовій формі додатком та вступають у силу після його підписання уповноваженими представниками обох сторін (пункти 5.1, 5.4 та 5.6 договору № 3).

19. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2012 року № 929 Єлецький монастир з спорудами занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка архітектури національного значення та перебуває на балансі Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній", який належить до сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики України

20. 14.09.2016 між Національним архітектурно-історичним заповідником "Чернігів стародавній" (заповідник) та Чернігівською єпархією Української православної церкви (користувач) укладений договір № 1 про строкове спільне безоплатне користування Чернігівською єпархією УПЦ комплексом споруд пам`яток архітектури Єлецького монастиря ХІІ-XVII століття (охоронний № 250043-Н) Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній", що є державною власністю (аналогічний за своїм змістом до попереднього договору № 3 від 13.09.2011).

21. Умовами договору № 1 від 14.09.2016 передбачено, що:

- заповідник передає, а користувач приймає відповідно до чинного законодавства України у строкове спільне безоплатне користування комплекс споруд пам`яток архітектури національного значення Єлецького монастиря, що знаходиться за адресою: 14014 м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 1, до складу комплексу якого входять та використовуються включно:

- Успенський собор XII-XVII століття (охорон. № 250043/1-Н), площею 541,4 кв. м - для проведення богослужінь та релігійних обрядів Українською православною церквою, а також екскурсійного обслуговування Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній";

- Дзвіниця XVII століття (охорон. № 250043/2-Н), площею 231,6 кв. м єпархіальним управлінням УПЦ за призначенням;

- Північні келії XVI-XVII століття (охорон. № 250043/3-Н), площею 239,0 кв.м - настоятельський корпус та житло монахинь монастиря;

- Східні келії XVI-XVII століття (охорон. № 250043/4-Н), площею 391,4 кв. м - як житло монахинь монастиря;

- Південно-західні келії XVI-XVII століття (охорон. № 250043/5-Н), площею 103,3 кв. м - як житло монахинь монастиря, в східній частині - для господарчих потреб;

- Мури з брамами та баштами XVII століття (охорон. № 250043/6-Н), довжиною 570,8 пог м єпархіальним управлінням УПЦ за призначенням та як огорожа монастиря.

Зазначені пам`ятки є державною власністю і знаходяться на балансі заповідника (пункт 1.1 договору № 1);

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 14.09.2021. Дія цього договору може бути продовжена за згодою сторін (пункт 7.4 договору № 1);

- набуття права користування майном виникає з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 2.2 договору № 1).

22. 14.09.2021 між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі до договору № 1 від 14.09.2016, згідно з яким заповідник передає, а користувач приймає у строкове спільне безоплатне користування майно:

- Успенський собор XII-XVII століття;

- Дзвіниц- XVII століття;

- Північні келії XVI-XVII століття;

- Східні келії XVI-XVII століття;

- Південно-західні келії XVI-XVII століття;

- Мури з брамами XVII століття.

23. Сторонами 22.11.2018 також було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 1 від 14.09.2016, якою у зв`язку з проведенням незалежної оцінки майна, визначено його вартість в розмірі 88 683 263 грн.

24. Крім того, матеріали справи містять інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 55705795, згідно з якою комплекс споруд Єлецького монастиря, що знаходиться за адресою: 14014 м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 1 (Успенський собор XII-XVII ст.; Дзвіниця XVII ст.; Північні келії XVI-XVII ст.; Східні келії XVI-XVII ст.; Південно-західні келії XVI-XVII ст.; Мури з брамами XVII ст.) є державною власністю, а згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 165220938 управителем державного майна є позивач на праві оперативного управління.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

25. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.01.2024 в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- враховуючи, що договори від 13.09.2011 № 3 та від 14.09.2016 № 1, що передбачали зміну правового режиму користування відповідачем спірним об`єктом нерухомого майна з безстрокового в строкове, укладені сторонами з порушенням вимог до їх нотаріального посвідчення (частина третя статті 827, частина друга статті 793, частина третя статті 640, стаття 220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в редакції, діючій на момент укладення цих правочинів) та за відсутності письмової згоди власника цього майна - держави в особі її повноважного органу (частина перша статті 829 ЦК України), суд першої інстанції дійшов висновку, що ці правочини є нікчемними в силу закону з моменту вчинення, тому не створюють будь-яких юридичних наслідків для його сторін, в тому числі не змінюють (обмежують) правовий режим користування відповідачем спірним об`єктом, наданим йому безстроково на підставі чинних нормативних актів індивідуальної дії: рішення виконкому Чернігівської облради народних депутатів від 31.12.1991 № 321 та розпорядження представника Президента України від 30.10.1992 № 398, прийнятих на підставі положень статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійних організацій", в межах їх компетенції;

- відсутність між управителем майна - Національним архітектурно-історичним заповідником "Чернігів стародавній" та користувачем - Чернігівською єпархією УПЦ чинного договору не впливає на право відповідача користуватися комплексом споруд пам`яток архітектури національного значення Єлецького монастиря ХІІ-ХVII століття, наданим йому в безстрокове користування на підставі рішення виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 31.12.1991 № 321 "Про передачу пам`ятника архітектури Республіканського значення комплексу споруд Єлецького Успенського монастиря в м. Чернігові єпархіальному управлінню Української Православної церкви" та розпорядження представника Президента України від 30.10.1992 № 398 "Про передачу пам`ятника архітектури республіканського значення - комплексу споруд Єлецького монастиря в м. Чернігові єпархіальному управлінню Української Православної церкви" (прийнятого згідно з положеннями діючого законодавства, після виключення за постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1992 № 311 спірного об`єкта з переліку культових споруд - визначних пам`яток архітектури, які не підлягають передачі в постійне користування релігійним організаціям);

- введення в дію 01.02.2020 змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо заборони передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку (частина 2 статті 9 цього Закону) не має зворотної дії в часі та не впливає на порядок набуття відповідачем у користування спірного об`єкта;

- суд прийняв акт про передачу в безоплатне користування Чернігівському єпархіальному управлінню УПЦ культових будівель та споруд Єлецького монастиря ХІІ-ХVII століття (охоронний номер 817, 1- 6) (у м. Чернігові) від 20.08.1992, складений сторонами на виконання рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 31.12.1991 № 321, як належний доказ у справі;

- позивач не довів наявність порушення його речових прав, що підлягали б захисту в судовому порядку.

26. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 рішення місцевого господарського суду скасоване та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній" до Управління Чернігівської єпархії Української Православної церкви про зобов`язання повернути майно та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення задоволено повністю.

Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що:

- укладаючи договори від 13.09.2011 № 3 та від 14.09.2016 № 1, сторони змінили правовий режим спільного користування відповідачем спірним об`єктом нерухомого майна з безстрокового (як це було передбачено чинними актами індивідуальної дії: рішенням виконкому Чернігівської облради народних депутатів від 31.12.1991 № 321 та розпорядженням представника Президента України від 30.10.1992 № 398) на строкове (як стало за умовами договорів від 13.09.2011 № 3 та від 14.09.2016 № 1);

- після закінчення строку дії договору від 14.09.2016 № 1 відповідач має право реалізувати оформлення у користування відповідного майна з урахуванням діючих вимог чинного законодавства (що також обумовлено і рішенням виконкому Чернігівської облради народних депутатів від 31.12.1991 № 321 та розпорядженням представника Президента України від 30.10.1992 № 398), зокрема і вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що набрав чинності 27.12.2019;

- оскільки договір від 14.09.2016 № 1 діяв до 14.09.2021 і саме з цієї дати (14.09.2021) припинилось право відповідача на спільне користування спірним майном, то з урахуванням положень частини першої статті 785 ЦК України останній зобов`язаний повернути майно позивачу як особі, в управлінні якої воно знаходиться;

- що стосується встановленої судом першої інстанції нікчемності договору від 14.09.2016 № 1 та договору від 13.09.2011 № 3, то апеляційний суд вказав, що оцінка спірних правовідносин учасників спору здійснюється виключно в контексті правових підстав користування спірним майном, а не надання оцінки правомірності правочинів, які не виступають предметом оскарження у даному спорі.

Короткий зміст касаційної скарги

27. Управління Чернігівської єпархії Української Православної церкви звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 04.07.2024, а справу направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

28. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), пункт 3 частини першої статті 310, пункт 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу.

29. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, відповідач посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, проте поклав їх в основу оскаржуваної постанови;

- електронний примірник оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції підписаний не тим суддею, який брав участь у розгляді справи та зазначений в судовому рішенні (головуючим суддею), а суддею, яка не входила до складу колегії суддів у цій справі;

- суд апеляційної інстанції поклав на відповідача судовий збір в сумі більшій, ніж було сплачено позивачем.

30. Крім того, скаржник наполягає на неправильному застосуванні апеляційним судом норм матеріального права, а саме, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 640/30316/21 (провадження № К/990/13882/23), в контексті того, що якщо чинна на момент прийняття відповідного рішення владним суб`єктом норма визначала таке рішення як правомірне, то відсутні підстави визнавати їх у судовому порядку протиправними, навіть якщо на момент розгляду справи в суді відбулися зміни в законодавстві і такі рішення суб`єкта владних повноважень вже не узгоджуються з вимогам закону.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

31. У відзиві на касаційну скаргу Міністерство культури та інформаційної політики України (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.09.2024 № 1028 Міністерство культури та інформаційної політики України перейменоване на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України) просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін. Вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

32. У відзиві на касаційну скаргу Свято-Успенський жіночий монастир Чернігівської єпархії Української Православної церкви просить постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо непідписання оскаржуваної постанови суддею Станніком С. Р. (який розглядав справу), проте її підписання суддею Тищенко А. І. (яка не брала участь у розгляді справи).

33. Управління Чернігівської єпархії Української Православної церкви подало заяву про передачу цієї справи на розгляд Великої Плати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми - питання щодо наявності або відсутності повноважень (підстав) підписання електронного примірника рішення суду шляхом накладання свого ЕЦП суддею, який не розглядав справу та не брав участі в прийнятті судового рішення, в той час як суддя, який був членом колегії суддів та брав участь у розгляді справи, не підписав рішення своїм електронним підписом.

Позиція Верховного Суду

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 310 ГПК України

34. За змістом пункту 3 частини першої статті 310 ГПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо воно не підписане будь-яким із суддів або підписане не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні.

35. Відповідно до частин першої, шостої, сьомої статті 240 ГПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

36. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 13.02.2024 підтверджується, що для розгляду справи № 927/1342/23 у Північному апеляційному господарському суді визначено склад колегії суддів: Станік С. Р. - головуючий суддя, судді: Тищенко О. В., Тарасенко К. В.

37. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 у зв`язку із перебування судді Тищенко О. В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, для розгляду справи в апеляційному суді визначено склад колегії суддів: Станік С. Р. - головуючий суддя, судді: Тарасенко К. В., Шаптала Є. Ю.

38. Верховний Суд встановив, що 04.07.2024 за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.01.2024 суд апеляційної інстанції оголосив вступну та резолютивну частини постанови, а 12.07.2024 складений повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 927/1342/23. Постанова (повний текст) фізично підписана: головуючим суддею - Станнік С. Р., суддями - Тарасенко К. В., Шаптала Є. Ю.

39. З урахуванням зазначеного, оскільки повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 04.07.2024, який знаходиться у матеріалах справи, викладений у письмовій формі та підписаний колегією суддів, склад якої визначений автоматизованою системою документообігу суду, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник не довів наявність обставин, визначених пунктом 3 частини першої статті 310 ГПК України.

40. Доводи скаржника про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції була неправомірно підписана кваліфікованим електронним підписом Шаптали Є. Ю. (18.07.2024), Тарасенко К. В. (17.07.2024), Тищенко А. І. (18.07.2024), в той час як постанова суду фізично підписана суддями Станнік С. Р., Тарасенко К. В., Шаптала Є. Ю., відхиляються з огляду на таке.

41. Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18 (далі - Порядок), електронний примірник судового рішення або окремої думки судді оприлюднюється шляхом надсилання до Реєстру у день його виготовлення засобами АСДС. Реєстраційні відомості, зазначені в пункті 3 розділу II цього Порядку, надсилаються до Реєстру у складі електронного документа, який вони описують.

42. У разі надсилання до Реєстру судових рішень та окремих думок суддів, що ухвалювали судді, які на момент настання необхідності надсилання до Реєстру відповідного електронного примірника втратили можливість його підписання власним КЕП (за наявності в табелі обліку робочого часу відомостей щодо судді, підтверджених первинними документами, про підстави відсутності на роботі з нез`ясованих причин; через виклик повісткою до суду, правоохоронного органу, військового комісаріату; у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю; згідно з наказами про відрядження, про надання відпустки, про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про звільнення тощо), такі електронні примірники підписує власним КЕП та надсилає до Реєстру або особа, визначена наказом голови суду, або голова суду (особа, яка виконує його обов`язки), в якому зберігається судова справа, крім випадків, коли судові рішення були ухвалені судами, які перебувають (перебували) в процесі припинення (ліквідації).

43. Відповідно до наказу голови Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 № 36, прийнятого на виконання рішення зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 та вимог Порядку, визначено суддів, секретарів судових палат Північного апеляційного господарського суду - Остапенко О. М., Суліма В. В., Тищенко А. І. - відповідальними особами, які уповноваженні підписувати власним кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП) електронні копії судових рішень суддів, які втратили можливість їх підписання власним КЕП (звільнення судді, припинення повноважень судді, хвороба, відпустка тощо).

44. Таким чином, електронний примірник постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 927/1342/23 був підписаний 18.07.2024 суддею Тищенко А. І. як уповноваженою особою замість судді Станніка С. Р., який на момент надсилання до Реєстру відповідного електронного примірника оскаржуваної постанови апеляційного суду був позбавлений можливості його підписання власним КЕП у зв`язку з перебуванням з 15.07.2024 по 20.07.2024 у відрядженні згідно з наказом голови Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 № 58-ін.

45. З урахуванням зазначеного, оскільки повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 04.07.2024, який знаходиться у матеріалах справи, викладений у письмовій формі та підписаний колегією суддів, склад якої визначений автоматизованою системою документообігу суду, а електронний примірник цієї постанови підписаний суддями з урахуванням положень пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник не довів наявність обставин, визначених пунктом 3 частини першої статті 310 ГПК України.

Щодо заяви про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

46. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

47. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дотримання принципу правової визначеності пов`язує із забезпеченням єдності судової практики. Однак суд не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон під час проведення реформ або запровадження покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх усе ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

48. При визначенні того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), беруться до уваги такі чинники: 1) існування "глибоких та довгострокових розходжень" у відповідній судовій практиці національних судів; 2) наявність у національному законодавстві механізмів подолання таких розбіжностей; 3) фактичне запровадження механізмів подолання розбіжностей і, якщо так, то 4) ефективність таких механізмів (висновок викладений в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/8130/17, від 30.06.2020 у справі №908/2155/18, від 15.09.2020 у справі № 910/32643/15, від 14.09.2021 у справі № 757/7499/17-ц, від 22.02.2022 у справі № 663/3629/19).

49. Однак заява відповідача не відповідає необхідним критеріям, адже не містить викладення правової проблеми, яку містить ця справа саме у правозастосуванні, зокрема обґрунтування того, в чому вбачається складність застосування відповідних положень законодавства у зазначеній правовій ситуації, невизначеність поставлених судом правових питань на нормативному рівні, неможливість подолання проблеми існуючими процесуальними механізмами.

50. При цьому посилання відповідача на те, що ані норми ГПК України, ані Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не наділяють повноваженнями іншого суддю, який не брав участь в розгляді справи та прийнятті рішення, підписувати електронний примірник судового рішення своїм ЕЦП, спростовується положеннями пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (стосовно підписання електронного примірника судового рішення суддями, які втратили можливість його підписання власним КЕП), про що була зазначено у цій постанові раніше.

51. Суд зазначає, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

52. Проте у заяві відповідача відповідного обґрунтування не наведено, а тому не доведено існування виключної правової проблеми у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим заява про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судового збору

53. Стосовно доводів скаржника про те, що суд апеляційної інстанції поклав на відповідача судовий збір в сумі 5464,00 грн, тобто у більшому розмірі, ніж було сплачено позивачем, то, як вбачається з квитанції від 19.09.2023 про сплату судового збору за подання позовної заяви у справі № 927/1342/23, позивач сплатив 5368,00 грн - судового збору та 96,62 грн - сервісного збору, що разом складає суму 5464,00 грн.

54. Отже, апеляційний суд під час ухвалення оскаржуваної постанови припустився помилки, зазначивши у пункті 6 резолютивної частини про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору 5464,00 грн (з урахуванням сплаченого сервісного збору у розмірі 96,62 грн), замість суми сплаченого судового збору у розмірі 5368,00 грн.

55. У зв`язку із цим доводи скаржника щодо неправильного розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції знайшли підтвердження.

Щодо суті спору

56. Слід зазначити, що в контексті спірних правовідносин дослідженню судами попередніх інстанцій підлягали обставини стосовно наявності або відсутності правових підстав щодо зобов`язання відповідача повернути на користь позивача передане за договором від 14.09.2016 № 1 про строкове спільне безоплатне користування комплекс споруд Єлецького монастиря ХІІ-XVII століття, та наявності або відсутності правових підстав для усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення Управління Чернігівської єпархії УПЦ з комплексу споруд та пам`яток архітектури національного значення Єлецького монастиря ХІІ-XVII століття, що знаходиться за адресою: 14016, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 1, до складу якого входить та використовується перераховане вище спірне майно.

57. Суди попередніх інстанцій з`ясували, що передбачене статтею 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (в редакції, що діяла у спірний період) право відповідача використовувати державне майно - комплекс споруд Єлецького монастиря ХІІ-ХVII століття реалізовано шляхом надання цього майна у безоплатне строкове користування відповідача на договірних засадах (на підставі укладених між сторонами договорів від 14.09.2016 № 1 та від 13.09.2011 № 3).

58. Водночас, аналізуючи правову природу зазначених договорів, а також обставини їх дійсності, суди дійшли до протилежних висновків щодо зміни внаслідок укладання таких правочинів правового режиму спільного користування відповідачем спірним об`єктом нерухомого майна з безстрокового (як це було передбачено чинними актами індивідуальної дії: рішенням виконкому Чернігівської облради народних депутатів від 31.12.1991 № 321 та розпорядженням представника Президента України від 30.10.1992 № 398) на строкове (як стало за умовами договорів від 13.09.2011 № 3 та від 14.09.2016 № 1), а також щодо наявності/відсутності підстав для застосування до правовідносин сторін положень Закону України Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

59. Колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними з огляду на наступне.

60. Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" в редакції станом на 31.12.1991 культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями виконавчих комітетів обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів, а в Кримській АРСР - Уряду Кримської АРСР.

61. У відповідності до цих положень 31.12.1991 виконавчим комітетом Чернігівської обласної ради народних депутатів прийняте рішення № 321 "Про передачу пам`ятника архітектури Республіканського значення комплексу споруд Єлецького Успенського монастиря в м. Чернігові Єпархіальному управлінню Української Православної церкви", яким вирішено Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику (балансоутримувачу) передати Чернігівському Єпархіальному управлінню Української Православної церкви на умовах, передбачених чинним законодавством України: комплекс споруд Єлецького Успенського монастиря, який використовується Чернігівським державним архітектурно-історичним заповідником, проектно-кошторисну документацію, майно і предмети культу, що йому належали.

62. На виконання рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 20.08.1992 № 321 між Чернігівським державним архітектурно-історичним заповідником та Чернігівським Єпархіальним управлінням УПЦ підписаний акт про передачу в безоплатне користування Чернігівському Єпархіальному управлінню УПЦ культових будівель та споруд Єлецького монастиря ХІІ-ХVII століття.

63. Отже, з цього часу спірне майно є таким, що передане в користування відповідачу. При цьому жодних строків цього користування не встановлено, а також для такого користування укладення жодних договорів з балансоутримувачем не вимагалося.

64. Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" в редакції станом на час укладення договорів в 2011 та 2016 роках (та на цей час) культові будівлі та майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

65. З матеріалів справи вбачається, що позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції в додаткових поясненнях від 07.11.2023 звертав увагу суду на те, що згідно із частиною другою статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" для передачі спірного майна у користування повинно бути рішення компетентного органу або організації, в іншому випадку це є безпідставне користування державним майном.

66. Водночас суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу, обставину щодо наявності або відсутності рішення обласної державної адміністрації не встановили, а також не дослідили факт укладання спірних договорів № 1 та № 3 за відсутності такого рішення і не врахували можливість їх укладання позивачем за відсутності належних повноважень.

67. Колегія суддів звертає увагу, що власником культових будівель і майна є держава в особі органів, передбачених в статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". За частиною першою та другою цієї статті релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

68. За частиною першою статті 4 Закону України "Про власність" (чинного на час прийняття рішення № 321 від 31.12.1991) власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном; такі самі приписи відтворені у статті 317 ЦК України. Звідси власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також вилучення цього майна у відповідних суб`єктів чи зміни умов використання майна, враховуючи законодавчо встановлений порядок реалізації таких прав.

69. Отже прийняття уповноваженим органом рішення про передачу у безоплатне користування культових будівель і майна, яке становить державну власність, організаціями, на балансі яких вони знаходяться, релігійним організаціям є необхідною умовою для передачі такого майна та є підставою виникнення правовідносин з безоплатного користування. Відповідно за статтею 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", який є спеціальним у спірних правовідносинах, договори про надання в користування релігійним організаціям культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України.

70. Однак суди не дослідили факту наявності/відсутності рішення уповноваженого органу щодо вирішення питання про укладення чи неукладення договорів про строкове спільне безоплатне користування Чернігівською єпархією УПЦ комплексом споруд пам`яток архітектури Єлецького монастиря Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній", що є державною власністю.

71. Суди також не досліджували та не оцінювали правові наслідки укладання позивачем договорів про строкове спільне безоплатне користування в контексті того, що підписання договору за відсутності волевиявлення (рішення) відповідного органу державної влади про передання майна у безоплатне користування може свідчити про відсутність повноважень на його укладення, а відтак про неукладеність такого договору.

72. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на висновок суду першої інстанції про те, що Управління Чернігівської єпархії УПЦ набуло права безстрокового користування спірним майном на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 31.12.1991 № 321 "Про передачу пам`ятника архітектури Республіканського значення комплексу споруд Єлецького Успенського монастиря в м. Чернігові єпархіальному управлінню УПЦ» та розпорядження представника Президента України від 30.10.1992 № 398 "Про передачу пам`ятника архітектури республіканського значення - комплексу споруд Єлецького монастиря в м. Чернігові єпархіальному управлінню УПЦ".

73. Проте такий висновок є місцевого господарського суду є передчасним, оскільки судом не було досліджено норми законодавства на час складання акту про передачу в безоплатне користування Чернігівському єпархіальному УПЦ культових будівель і споруд Єлецького монастиря від 20.08.1992, що складений на підставі рішення від 31.12.1991 № 321.

74. Так, відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 05.04.1991 № 83 "Про перелік пам`яток архітектури, які не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям" було затверджено перелік культових споруд - визначних пам`яток архітектури, які не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям. До Переліку було внесено і ансамбль споруд Єлецького монастиря, XII-XVII століття (охоронний номер 817).

75. Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1992 № 311 "Про виключення окремих об`єктів із переліку культових споруд - визначних пам`яток архітектури, які не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям" зазначено, що відповідно до Указу Президента України від 04.03.1992 № 125/92 (125/92) виключити із переліку культових споруд - визначних пам`яток архітектури, які не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 05.04.1991 № 83, зокрема - ансамбль споруд Єлецького монастиря, XII-XVII століття (охоронний номер 817).

76. Проте, суд не встановив тієї обставини, чи був станом на дату прийняття виконавчим комітетом Чернігівської обласної ради народних депутатів рішення від 31.12.1991 № 321 "Про передачу пам`ятника архітектури Республіканського значення комплексу споруд Єлецького Успенського монастиря в м. Чернігові єпархіальному управлінню УПЦ" - Ансамбль споруд Єлецького монастиря, XII-XVII століття (охоронний № 817) включений в перелік тих пам`яток архітектури, які не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям.

77. Суд першої інстанції при винесенні рішення наведене не врахував та відповідно не надав оцінку обставинам чинності вказаного рішення від 31.12.1991 № 321, а також тим правовим наслідкам, які виникають у разі передання майна на підставі такого рішення.

78. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236 - 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

79. Однак, суди попередніх інстанцій не встановили усіх обставин справи, не дослідили докази, які є важливими у спірних правовідносинах, а колегія суддів, з огляду на повноваження, передбачені статтею 300 ГПК України не може самостійно встановлювати відповідні обставини.

80. За таких обставин, під час нового розгляду справи судам слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

81. З огляду на викладене вище мотивування, а також невстановлення судами обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, Суд не приймає до уваги та не аналізує інші доводи касаційної скарги (зокрема стосовно неналежного дослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів) як передчасні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

83. Пунктом 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

84. З огляду на викладене рішення та постанова попередніх судових інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові витрати

85. Відповідно до статті 129 ГПК України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі.

86. У зв`язку зі скасуванням судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат у справі, в тому числі понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Чернігівської єпархії Української Православної церкви задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 скасувати, справу № 927/1342/23 направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач