Постанова

від 19.11.2024 по справі 922/5336/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 922/5336/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 (колегія суддів: Гетьман Р. А. - головуючий, Склярук О. І., Хачатрян В. С.) і рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 (суддя Калініченко Н. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ"

до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" (далі - ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області (далі - Чугуївська міська військова адміністрація) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007, укладеного між Чугуївською міською радою Харківської області (далі - Чугуївська міська рада) та ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ", у редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.

1.2. Позовні вимоги ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" обґрунтовані посиланням на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007, відповідно до яких у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Із посиланням на наведені положення законодавства позивач зазначав, що він до звертався до Чугуївської міської ради із заявою про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007. Водночас протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 Чугуївська міська рада не заперечила письмовим листом-повідомленням про відмову у продовженні строку дії договору. З огляду на викладене позивач вважав, що договір оренди земельної ділянки від 23.03.2007 поновлений на той самий строк і на тих самих умовах. При цьому ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" зазначало, що за наслідками поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 має бути укладена додаткова угода про поновлення договору в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку. Крім того, позивач зазначав, що в цьому випадку належним способом захисту порушеного права є позов про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.02.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 у справі № 922/5336/23, відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" до Чугуївської міської військової адміністрації про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007.

2.2. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ", господарські суди попередніх інстанцій установили, що заява позивача від 24.07.2020 про укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 фактично є пропозицією про внесення змін до умов договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007, якими визначено строк дії цього договору (з двох років на сорок дев`ять років). Водночас господарський суд першої інстанції зазначив, що укладення договору оренди на новий строк можливе за умови належного виконання позивачем своїх обов`язків за договором. При цьому висновок про належне або неналежне виконання обов`язків за договором можливий після спливу значного періоду часу після продовження строку дії договору. Разом з тим позивач звернувся із заявою від 24.07.2020 про укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 невдовзі (на другий місяць з двадцяти чотирьох місяців нового строку дії договору) після укладення додаткової угоди від 12.06.2020 до договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій установили, що позивач, звертаючись із заявою від 24.07.2020, в односторонньому порядку змінив умови договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 щодо строку дії договору та не додав до цієї заяви проект додаткової угоди.

2.3. Щодо заяви позивача від 11.09.2023 про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007, то місцевий господарський суд установив, що позивач пропустив строк на звернення із такою заявою (позивач мав подати таку заяву не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007). Такі обставини, за висновком господарського суду, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ". Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що позивач, звертаючись із заявою від 11.09.2023, в односторонньому порядку змінив умови договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 щодо строку дії договору, що, за висновком апеляційного господарського суду, не узгоджується із приписами законодавства.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 та рішенням Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі № 922/5336/23, до Верховного Суду звернулося ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" та визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 з кадастровим номером 6312000000:23:002:0011 площею 0,3213 га, яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Героїв Чорнобильців, буд. 3-А, в редакції позивача.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" у випадках, коли договір оренди був декілька разів продовжений на новий строк за додатковими угодами.

3.4. Водночас скаржник наголошує на тому, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, помилково застосували до спірних правовідносин приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення останньої додаткової угоди від 12.06.2020 до договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007. На думку скаржника, до спірних правовідносин мають бути застосовані положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007.

3.5. Крім того, ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" вважає, що в цьому випадку наявні правові підстави для відступлення від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 щодо застосування частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

3.6. Скаржник зазначає, що законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі". Скаржник вважає, що саме ототожнення двох відмінних правових конструкцій - переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі і зумовило висновок про те, що для поновлення договору оренди землі необхідні такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди. Разом з тим, на думку скаржника, очевидним є той факт, що для поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" наведені юридичні факти не є необхідними.

3.7. Чугуївська міська військова адміністрація у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Чугуївська міська військова адміністрація зазначає, що незалежно від редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, пунктом 8 договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 визначено обов`язок орендаря не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його строк. Крім того, на думку Чугуївської міської військової адміністрації, доводи, які наводить скаржник у якості підстав для відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, є виключно довільним тлумаченням ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" приписів законодавства та намаганням виправдати невиконання обов`язку щодо завчасного повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди земельної ділянки на новий строк.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 23.03.2007 між Чугуївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуїв-торг" (далі - ТОВ "Чугуїв-торг") укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6312000000:23:002:0011 площею 0,3213 га, яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Героїв Чорнобильців, буд. 3-А.

4.2. Відповідно до пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 цей договір укладено на десять років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до його закінчення письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його строк.

4.3. Дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (пункт 37 договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007).

4.4. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 20.06.2007 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю видала ТОВ "Чугуїв-торг" дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва супермаркету будівельних матеріалів.

4.5. 12.05.2008 змінено повне та скорочене найменування юридичної особи ТОВ "Чугуїв-торг" на ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ".

4.6. 14.11.2017 між Чугуївською міською радою та ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" укладено додаткову угоду про продовження договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007.

4.7. 07.05.2020 Чугуївська міська рада прийняла рішення № 1623-VІІ про продовження договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 строком на 2 роки.

4.8. 12.06.2020 між Чугуївською міською радою та ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" укладено додаткову угоду про продовження договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 строком на два роки, тобто до 03.04.2022.

4.9. Зазначена додаткова угода від 12.06.2020 до договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

4.10. 30.06.2021 Чугуївська міська рада видала ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на земельний ділянці.

4.11. Позивач з огляду на отримання містобудівних умов для проектування забудови земельної ділянки, враховуючи, що Чугуївська міська рада прийняла рішення про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 лише на два роки, що, за доводами позивача, є коротким строком для планування будівництва та його фінансування, 29.07.2020 звернувся до Чугуївської міської ради із заявою від 24.07.2020 про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 на сорок дев`ять років.

4.12. Позивач зазначав, що не отримував відповіді на заяву від 24.07.2020 про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007, яку подано до Чугуївської міської ради

4.13. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007, з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно виключено запис про право оренди земельної ділянки.

4.14. Позивач зазначав, що договір оренди земельної ділянки від 23.03.2007 містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено. Оскільки ні позивач, ні відповідач, не подавали заяв про виключення з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно відомостей про поновлення договору, то й відсутні підстави для виключення з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно відомостей про оренду земельної ділянки.

4.15. Господарські суди зазначили, що ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" неодноразово зверталося до голови Чугуївської міської військової адміністрації із заявами про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007.

4.16. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 11.09.2023 ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" зверталося до голови Чугуївської міської військової адміністрації із заявою про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 на новий строк та додало до цієї заяви проект додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007.

4.17. У відповідь на заяву ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" від 11.09.2023 Чугуївська міська рада листом від 13.09.2023 №П-2/2632-ЦА повідомила про відсутність інформації у Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно щодо договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007. Чугуївська міська рада також зазначила, що договір оренди земельної ділянки від 23.03.2007 припинився у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а тому неможливо продовжити строк договору оренди земельної ділянки, який закінчився.

4.18. Позивач вважав, що незаконна бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про продовження договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 та неукладення додаткової угоди до цього договору позбавляють ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" можливості внести до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва повідомлення про початок виконання будівельних робіт та в подальшому ввести збудоване нерухоме майно в експлуатацію і зареєструвати на нього право власності, оскільки вчинення таких дій передбачає наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право користування земельною ділянкою. Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області із цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" до Чугуївської міської військової адміністрації про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007.

5.4. Підставою позовних вимог, на думку ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ", є ухилення відповідача від укладення з позивачем додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

5.5. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу № 922/5336/23 по суті позовних вимог ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ", дійшли висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007.

5.6. ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі. ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.7. Пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.8. Як зазначалося, пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.9. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.10. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 911/3292/23, від 08.08.2024 у справі № 906/446/23, від 08.08.2024 у справі № 906/497/23, від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23.

5.11. Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 911/3292/23, від 08.08.2024 у справі № 906/446/23, від 08.08.2024 у справі № 906/497/23, від 19.03.2024 у справі № 910/6141/22.

5.12. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" у випадках, коли договір оренди був декілька разів продовжений на новий строк за додатковими угодами.

5.13. Водночас скаржник наголошує на тому, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, помилково застосували до спірних правовідносин приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення останньої додатковї угоди від 12.06.2020 до договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007. На думку скаржника, до спірних правовідносин мають бути застосовані положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007.

5.14. Верховний Суд, перевіривши та надавши оцінку доводам скаржника, зазначає таке.

5.15. Відповідно до приписів статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

5.16. Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України "Про оренду землі".

5.17. Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

5.18. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

5.19. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 зазначив, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті).

5.20. При цьому Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина 6 попередньої редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі") тепер регулюється статтею 1261 Земельного кодексу України.

5.21. Відповідно до абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 1261 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

5.22. Оскільки господарські суди попередніх інстанцій установили, що договір оренди земельної ділянки від 23.03.2007 укладено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", то до спірних правовідносин належить застосовувати приписи Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007.

5.23. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з обґрунтованими доводами скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, помилково зазначили, що до спірних правовідносин застосовуються приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення останньої додатковї угоди від 12.06.2020 до договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007, оскільки до спірних правовідносин мають бути застосовані положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007.

5.24. Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

5.25. З урахуванням наведених приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" колегія суддів зазначає, що для поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором необхідна, зокрема, наявність такого юридичного факту як належне виконання орендарем своїх обов`язків за договором (частина 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

5.26. При цьому встановити належне або неналежне виконання орендарем обов`язків за договором оренди земельної ділянки можливо після спливу строку, під час якого орендар буде користуватися земельною ділянкою на правах оренди.

5.27. Водночас, як установили господарські суди попередніх інстанцій, позивач звернувся 29.07.2020 із заявою від 24.07.2020 про укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 невдовзі (на другий місяць з двадцяти чотирьох місяців нового строку дії договору) після укладення додаткової угоди від 12.06.2020 до договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007.

5.28. З урахуванням наведених обставин господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що заява позивача від 24.07.2020 про укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 фактично є пропозицією про внесення змін до умов договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007, якими визначено строк дії цього договору (з двох років на сорок дев`ять років).

5.29. Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що укладення договору оренди на новий строк можливе лише за умови належного виконання позивачем своїх обов`язків за договором. Проте в цьому випадку, за встановлених фактичних обставин справи, відсутній такий юридичний факт як належне виконання орендарем своїх обов`язків за договором, оскільки орендар звернувся із заявою від 24.07.2020 про укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 на другий місяць з двадцяти чотирьох місяців нового строку дії договору.

5.30. Щодо заяви позивача від 11.09.2023 про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007, то, за висновком господарських судів, позивач пропустив строк на звернення із такою заявою (позивач мав подати так заяву не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007).

5.31. Колегія суддів з урахуванням установлених фактичних обставин справи погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

5.32. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті позовних вимог ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ", установили, що відповідно до пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 цей договір укладено на десять років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до його закінчення письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його строк.

5.33. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій установили, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 з урахуванням додаткової угоди від 12.06.2020 про продовження цього договору, визначено до 03.04.2022.

5.34. Наведені встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач, звертаючись із заявою від 11.09.2023 про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007, не дотримався вимог пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 та пропустив строк на звернення із зазначеною заявою.

5.35. З урахуванням викладеного Верховний Суд не встановив неправильного застосування господарськими судами норм матеріального права, а тому наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

5.36. При цьому колегія суддів зазначає, що помилкове посилання господарських судів попередніх інстанцій на іншу редакцію статті 33 закону України "Про оренду землі" не призвело до неправильного вирішення спору у цій справі.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.37. Верховний Суд зазначає, що згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

5.38. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень із зазначених підстав касаційна скарга має містити обґрунтування щодо необхідності відступлення від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частину статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/12499/23, від 20.08.2024 у справі № 910/5614/23, від 09.04.2024 у справі № 336/44/18, від 12.03.2024 у справі № 910/6986/21.

5.39. Колегія суддів установила, що скаржник у касаційній скарзі зазначає про необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 щодо застосування частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.40. Скаржник також зазначає, що законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі". Скаржник вважає, що саме ототожнення двох відмінних правових конструкцій - переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі і зумовило висновок про те, що для поновлення договору оренди землі необхідні такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди. Разом з тим, на думку скаржника, очевидним є той факт, що для поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" наведені юридичні факти не є необхідними.

5.41. Перевіривши доводи скаржника про необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, Верховний Суд зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

5.42. Колегія суддів зазначає, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/12499/23, від 12.03.2024 у справі № 910/6986/21, від 05.09.2023 у справі № 921/750/21, від 11.04.2023 у справі № 916/4112/21.

5.43. Відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя; суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейським судом з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, тощо. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

5.44. Крім того, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміна суспільного контексту.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 915/534/21, від 27.06.2023 у справі № 910/22039/21, від 20.06.2023 у справі № 917/504/22, від 18.07.2023 у справі № 910/2419/20.

5.45. Таким чином, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та постановах Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 910/11369/23, від 18.04.2023 у справі № 910/908/22, від 14.06.2023 у справі № 924/521/21, від 31.05.2023 у справі № 909/433/21.

5.46. При цьому в пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

5.47. Однак скаржник, зазначаючи про необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, не навів вмотивованого обґрунтування щодо необхідності відступлення від таких висновків Верховного Суду, зокрема, не довів наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення).

5.48. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на положення пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Проте у цьому випадку відсутнє неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення судами норм процесуального права.

5.49. Отже, Верховний Суд вважає, що в межах цієї справи відсутні правові підстави для відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

5.50. Тому наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

5.51. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального права. Водночас Верховний Суд не встановив порушення господарськими судами попередніх інстанцій приписів процесуального законодавства. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.

5.52. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні позову в цій справі.

5.53. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.54. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮСИНВЕСТ-ТОРГ" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі № 922/5336/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак