Постанова

від 19.11.2024 по справі 915/447/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 915/447/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Бортика Р. О. (адвоката, в режимі відеоконференції),

третьої особи на стороні позивача-1 - не з`явилися,

третьої особи на стороні позивача-2 - не з`явилися,

третьої особи на стороні позивача-3 - не з`явилися,

третьої особи на стороні позивача-4 - не з`явилися,

третьої особи на стороні позивача-5 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шагієва Радика Акрамовича

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 (колегія суддів: Колоколов С. І. - головуючий, Богацька Н. С., Савицький Я. Ф.) і рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2023 (суддя Адаховська В. С.) у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Шагієва Радика Акрамовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЯО БАО"</a>,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Миколаївської міської ради, 2) Миколаївської обласної державної адміністрації, 3) Фізичної особи - підприємця Мороза Олександра Сергійовича, 4) Фізичної особи - підприємця Жуліна Павла Володимировича, 5) Фізичної особи - підприємця Лободіна Олексія Володимировича,

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог, клопотань та процесуальних рішень суду першої інстанції щодо розгляду цих клопотань

1.1. У квітні 2021 року Фізична особа - підприємець Шагієв Радик Акрамович (далі - ФОП Шагієв Р. А.) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЯО БАО"</a> (далі - ТОВ "СЯО БАО") про усунення перешкод у розділі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером 4810136900:01:019:0001 шляхом зобов`язання ТОВ "СЯО БАО" знести самочинну забудову земельних ділянок з кадастровими номерами 4810136900:01:019:034 та 4810136900:01:019:040 на АДРЕСА_1 відповідно до наданого судовим експертом варіантом знесення.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП Шагієв Р. А. посилався на те, що відповідно до договору оренди від 27.07.2005 він разом з іншими співвласниками нерухомого майна є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:01:019:0001, яка, за твердженням позивача, була поділена між співвласниками майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Позивач зазначав, що в лютому 2020 року ТОВ "СЯО БАО" почало забудову земельних ділянок з кадастровими номерами 4810136900:01:019:034 та 4810136900:01:019:040 на АДРЕСА_1, проект землеустрою щодо відведення яких для будівництва не затверджувався. У подальшому, як зазначав позивач, ТОВ "СЯО БАО" звернулося до господарського суду з позовом про зобов`язання ФОП Шагієва Р. А. усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками з кадастровими номерами 4810136900:01:019:034 та 4810136900:01:019:040 шляхом знесення самовільно збудованих споруд та огорож ділянок у межах, визначених технічною документацією із землеустрою; позовну заяву ТОВ "СЯО БАО" було повернуто позивачу з підстав, передбачених статтями 174, 234 Господарського процесуального кодексу.

ФОП Шагієв Р. А. посилався також на те, що забудова відповідачем спільної території унеможливлює здійснення позивачем прав на реальний поділ земельної ділянки, зокрема, щодо виділення позивачу із спільного користування окремої території в розмірі 3 226 м2 із влаштуванням окремого в`їзду до виділеної земельної ділянки. Тому позивач стверджував, що будівництво, яке здійснює відповідач на АДРЕСА_1, є самочинним.

1.3. У позовній заяві ФОП Шагієв Р. А. заявив клопотання про призначення земельно-технічної експертизи. На вирішення цієї експертизи позивач просив поставити такі питання:

"Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів розділити земельну ділянку з кадастровим номером 4810136900:01:019:0001, відповідно до порядку та часток співвласників, визначених рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22.02.2007 у справі № 2-2018/2007, без знесення (в цілому або частково) забудови земельних ділянок 4810136900:01:019:034 та 4810136900:01:019:040 за адресою: АДРЕСА_1. Якщо так - надати технічно можливі варіанти поділу. Якщо ні - надати технічно можливі варіанти знесення забудови. Проведення експертизи доручити експертам Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз."

1.4. Згідно з ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 у справі № 915/447/21 відмовлено в задоволенні клопотання ФОП Шагієва Р. А. про призначення у справі земельно-технічної експертизи.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач не обґрунтував причин неможливості надання експертного висновку у строки, встановлені для подання доказів.

1.5. У поданій до суду позовній заяві позивач також просив залучити до участі у справі Миколаївську міську раду, Миколаївську обласну державну адміністрацію, Фізичну особу - підприємця Мороза Олександра Сергійовича, Фізичну особу - підприємця Жуліна Павла Володимировича, Фізичну особу -підприємця Лободіна Олексія Володимировича як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

1.6. ФОП Шагієв Р. А. звернувся до господарського суду із заявою від 06.09.2021 б/н, в якій просив залучити до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та запропонувати Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області надати суду завірені копії документів, які були підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:01:019:0001.

1.7. Згідно з ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 у справі № 915/447/21 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Миколаївську міську раду, Миколаївську обласну державну адміністрацію, Фізичну особу - підприємця Мороза Олександра Сергійовича, Фізичну особу - підприємця Жуліна Павла Володимировича, Фізичну особу - підприємця Лободіна Олексія Володимировича; відмовлено в задоволенні заяви ФОП Шагієва Р. А. про залучення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Суд першої інстанції зазначив, що рішення у цій справі може вплинути на права та обов`язки Фізичної особи - підприємця Мороза Олександра Сергійовича, Фізичної особи - підприємця Жуліна Павла Володимировича, Фізичної особи - підприємця Лободіна Олексія Володимировича як співкористувачів спірної земельної ділянки, Миколаївської обласної державної адміністрації як власника спірної земельної ділянки та Миколаївської міської ради як сторони договору оренди земельної ділянки та органу, рішення якого є підставою для набуття права користування земельною ділянкою.

Суд першої інстанції також, ураховуючи предмет позову (усунення перешкод у розділі земельної ділянки шляхом зобов`язання відповідача знести самочинну забудову земельних ділянок відповідно до наданого судовим експертом варіантом знесення), а також підстави позову, зазначив, що рішення в цій справі не може вплинути на права або обов`язки Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. При цьому суд першої інстанції зазначив, що зміст заяви позивача зводиться тільки до необхідності витребування в Головному Управлінні Держгеокадастру у Миколаївській області необхідних доказів, які позивач повинен був подати але не подав разом із позовною заявою, тому в задоволенні заяви відмовив.

1.8. 11.01.2022 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою про зміну предмета позову та залучення співвідповідача, в якій просив:

- визнати незаконним рішення Управління Держгеокадастру у Миколаївському районі Миколаївської області від 25.12.2015 про скасування державної реєстрації земельної ділянки 4810136900:01:019:0001 за адресою: АДРЕСА_1;

- усунути перешкоди у поділі (розділі) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером 4810136900:01:019:0001 шляхом зобов`язання ТОВ "СЯО БАО" знести самочинну забудову земельної ділянки кадастровий номер 4810136900:01:019:0001 на АДРЕСА_1;

- залучити до участі у справі як співвідповідача Управління Держгеокадастру у Миколаївському районі Миколаївської області.

1.9. Згідно з ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2023 у справі № 915/447/21 відмовлено в задоволенні заяви ФОП Шагієва Р. А. від 11.01.2022 про зміну предмета позову та залучення співвідповідача.

Суд першої інстанції зазначив, що в поданій заяві позивач доповнює заявлені немайнові вимоги додатковою немайновою вимогою (про визнання незаконним рішення Управління Держгеокадастру у Миколаївському районі Миколаївської області від 25.12.2015 про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:01:019:0001 за адресою: АДРЕСА_1), яка заявляється до особи, що не є учасником справи за первісно поданим позовом. Суд дійшов висновку, що це призведе до зміни не лише предмета, а й підстав позову, оскільки така вимога ґрунтується на обставинах та правових підставах, про які у позовній заяві не йшлося.

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутні підстави для задоволення заяви в частині зміни предмета позову, тому зазначив про відсутність необхідності у залученні співвідповідача у справі - Управління Держгеокадастру у Миколаївському районі Миколаївської області.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд Миколаївської області ухвалив рішення від 22.06.2023, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 у справі № 915/447/21, про відмову в задоволенні позову ФОП Шагієва Р. А. повністю.

2.2. ?Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення, виходили з того, що матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "СЯО БАО" належать на праві постійного користування земельні ділянки з кадастровими номерами 4810136900:01:019:0040, 4810136900:01:019:0034 на АДРЕСА_1. Наданими відповідачем копіями актів обстеження земельних ділянок та перевірки дотримання вимог земельного законодавства не виявлено порушення вимог земельного законодавства при забудові земельних ділянок на АДРЕСА_1. Інших документів, які би давали підстави для віднесення здійснюваного ТОВ "СЯО БАО" будівництва на АДРЕСА_1 до самочинного, учасниками процесу суду не надано.

Як зазначили суди попередніх інстанцій, позивач стверджує, що відповідач здійснює будівництво на земельній ділянці на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136900:01:019:0001, яка перебуває в оренді ФОП Шагієва Р. А. на підставі договору оренди землі від 27.01.2005, зареєстрованого у Миколаївській регіональній філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" 09.02.2005 за № 0405001100086. Проте суди попередніх інстанцій установили, що земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:01:019:0001 на сьогодні не існує. Натомість суди попередніх інстанцій зазначили, що ФОП Шагієв Р. А. є власником майна на праві спільної часткової власності - нежитлового об`єкта на АДРЕСА_1.

Посилаючись на положення статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ФОП Шагієв Р. А. є користувачем земельної ділянки на АДРЕСА_1 , оскільки є власником частки нерухомого майна за цією адресою. Однак суди зазначили, що з наданих сторонами доказів неможливо визначити межі земельної ділянки, яка би перебувала в особистому користуванні позивача.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що звернення позивача до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з боку відповідача є передчасним, оскільки невирішеним залишається питання щодо оскарження позивачем права постійного користування ТОВ "СЯО БАО" земельними ділянками з кадастровими номерами 4810136900:01:019:0040, 4810136900:01:019:0034, яке й не визнається позивачем. Суди попередніх інстанцій також установили, що не встановлені межі земельної ділянки, яка би перебувала в особистому користуванні ФОП Шагієва Р. А., тому позов ФОП Шагієва Р. А. не підлягає задоволенню.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погодившись із рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2023 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 у справі № 915/447/21, ФОП Шагієв Р. А. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. ФОП Шагієв Р. А. зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права.

Касаційну скаргу з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 916/3200/17 (916/2791/13), від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (щодо застосування статті 376 Цивільного кодексу України); від 17.07.2024 у справі № 918/791/23, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 (щодо способу захисту прав).

Обґрунтовуючи підстави передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилається на необґрунтованість ухвали суду першої інстанції від 14.12.2021 про відмову у призначенні земельно-технічної експертизи та про відмову у залученні Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до участі у справі.

При цьому ФОП Шагієв Р. А. зазначає, що апеляційний господарський суд задовольнив клопотання позивача про проведення експертизи, але експертизу не було проведено, а матеріали справи експертом були повернуті до суду з тих підстав, що, на думку експерта, з чим погодився апеляційний суд, предмета дослідження фактично не існує, оскільки у відповідних реєстрах відсутні відомості про його реєстрацію за позивачем. Проте, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні усного клопотання позивача, заявленого 16.07.2024 про виклик до суду експерта для надання пояснень з приводу неможливості дослідити об`єкт експертизи лише з тих підстав, що земельна ділянка 4810136900:01:019:0001 на цей час не зареєстрована у земельному кадастрі.

Скаржник також вважає, що, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача від 06.09.2021 про залучення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області як третьої особи, суд першої інстанції не навів жодних мотивів його відхилення. Вирішуючи вказане клопотання, як зазначає скаржник, апеляційний суд залишив його без розгляду.

ФОП Шагієв Р. А. посилається на необґрунтованість ухвали суду першої інстанції від 27.04.2023 про відмову у зміні предмета позову та залученні співвідповідача (Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області). Скаржник при цьому зазначає, що, вирішуючи вказане клопотання, апеляційний суд залишив його без розгляду.

3.3. ТОВ "СЯО БАО" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи касаційної скарги ФОП Шагієва Р. А. є безпідставними та необґрунтованими, тому вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення належить залишити без змін.

3.4. ФОП Шагієв Р. А. у відповіді на відзив на касаційну скаргу зазначає про помилковість висновків ТОВ "СЯО БАО" щодо безпідставності доводів скаржника. ФОП Шагієв Р. А. стверджує, що поділ земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:01:019:0001 відповідно до порядку, встановленого законом, не відбувся. Тому, на думку скаржника, спростовується правомірність державної реєстрації за відповідачем права користування земельними ділянками з кадастровими номерами 4810136900:01:019:0040, 4810136900:01:019:0034.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на підставі рішення Миколаївської міської Ради народних депутатів від 21.12.1994 № 3/10 видано 14.02.1995 Будівельному управлінню Управління внутрішніх справ Миколаївського обласного виконавчого комітету (Державне підприємство "Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області") Державний акт серії ІІ-МК № 001385 на право постійного користування землею площею 1,0473 га за адресою: АДРЕСА_1.

4.2. 17.07.2003 між Державним підприємством "Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області" (далі - ДП "Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області") та Шагієвим Радиком Акрамовичем укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким ДП "Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області" продала Шагієву Радику Акрамовичу 200/1000 часток нежитлового об`єкта та будівлі гуртожитку, який розташований на АДРЕСА_1, та складається з: адміністративної будівлі літ. А-2 загальною площею 582,8 м2; гуртожитку літ. Б-2 загальною площею 835,8 м2; складів літ. В-1, загальною площею 404,4 м2, та літ.И-1 загальною площею 41,3 м2; виробничо-складської будівлі літ. Г-1 загальною площею 579,9 м2; складської будівлі літ. Д, загальною площею 407,0 м2; допоміжної будівлі літ. Е-1, загальною площею 102,3 м2; прохідної-складу літ. Ж-1, загальною площею 26,2 м2; котельні літ. З-1, загальною площею 22,3 м2; сараїв літ. К-1, М-1; сараю-складу літ. Л-1; трансформаторної літ. Ттр.; загорожі № 10-13; покриття І, балансовою вартістю 2 801 839,00 грн.

4.3. Частка 200/1000 нежитлового об`єкта та будівлі гуртожитку складається з приміщень: І поверх - літ.Б'-2, Б-2 - нежитлові приміщення з 3-1 по 3-8. 4-1; ІІ поверх - літ. Б'-2, Б-2 -нежитлові приміщення 5-1, 5-2, загальною площею 259,4 м2; літ.Г-1, загальною площею 579,9 м2; літ. Ттр.

4.4. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що Миколаївська міська рада прийняла рішення від 27.12.2004 № 28/25, яким відповідно до змісту пункту 3 розділу І вирішено:

"3. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 10473 кв. м, у тому числі 2728 кв. м під капітальною забудовою, 7745 кв. м під проїздами, проходами, за рахунок земель Державного підприємства "Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області", зарахувавши її до земель іншої промисловості, для обслуговування виробничих приміщень по АДРЕСА_1.

Земельна ділянка має обмеження у використанні згідно з висновком головного управління містобудування та архітектури.

3.1. Вилучити у будівельного управління УВС Миколаївського облвиконкому, на цей час Державного підприємства "Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області", земельну ділянку площею 2095 кв. м із земельної ділянки загальною площею 10473 кв. м, залишивши земельну ділянку площею 8378 кв.м (землі промисловості) для виробничої діяльності по АДРЕСА_1.

3.1.1. Внести зміни до державного акта на право постійного користування землею від 14.02.95 № 298.

3.2. Зобов`язати Державне підприємство "Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області" виготовити, погодити та подати до управління земельних ресурсів технічну документацію по кадастровому землеустрою земельної ділянки.

3.3. Пункт 20.25 рішення міської ради від 21.12.94 №3/10: "Строительному управлению УВД Николаевского Облисполкома отвести в постоянное пользование площадью 10473 кв.метра для производственной деятельности по АДРЕСА_1" вважати таким, що втратив чинність.

(Підстава: клопотання Державного підприємства "Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області" від 12.08.04 № 74/55 про вилучення частки земельної ділянки в зв`язку з продажем частини майнового комплексу згідно з договором купівлі-продажу).

3.4. Надати приватному підприємцю Шагієву Радику Акрамовичу в оренду із співвласниками будівлі на 20 років земельну ділянку площею 10473 кв. м для обслуговування виробничих приміщень по АДРЕСА_2 .

3.5. З метою визначення розміру орендної плати затвердити розмір ідеальної частки земельної ділянки приватного підприємця Шагієва Радика Акрамовича 200/1000 від земельної ділянки площею 10473 кв. м, що складає 2095 кв. м - землі іншої промисловості, для обслуговування виробничих приміщень по АДРЕСА_2 .

3.6. Ідеальна частка землекористування визначається тільки для справляння орендної плати й не підлягає окремому відчуженню та перенесенню на місцевість.

Протокол профільної постійної комісії міської ради від 17.11.04 № 97".

4.5. Як зазначили суди попередніх інстанцій, 27.01.2005, на підставі рішення Миколаївської міської ради від 27.12.2004 № 28/25 між Миколаївською міською радою як орендодавцем та приватним підприємцем Шагієвим Р. А. укладено договір оренди землі, який посвідчено приватним нотаріусом міського Миколаївського нотаріального округу Лашиною О. П., зареєстровано в реєстрі за № 253, зареєстровано в Миколаївській регіональній філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру 09.02.2005 за № 0405001100086, за яким в оренду із співвласниками будівлі передана земельна ділянка загальною площею 10473 м2 з визначенням розміру ідеальної частки ПП Шагієва Р. А. 200/1000 від земельної ділянки площею 10473 м2, що складає 2095 м2, без права передачі в суборенду, для обслуговування виробничих приміщень на АДРЕСА_2 .

4.6. Відповідно до плану земельної ділянки, який згідно з пунктом 14.6 договору від 27.01.2005 № 253 є його невід`ємною частиною, земельна ділянка площею 10473 м2, передана в оренду за договором, має кадастровий номер 4810136900:01:019:0001.

4.7. Відповідно до пункту 3.1 договору оренди землі від 27.01.2005 № 253 договір діє протягом 20 (двадцяти) років з дати прийняття рішення.

4.8. Як установили суди попередніх інстанцій, протягом наступних років на підставі цивільно-правових правочинів склад співвласників виробничих приміщень на АДРЕСА_1 неодноразово змінювався.

4.9. Згідно з рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.06.2006 № 1116 нежитловому об`єкту на АДРЕСА_2 , який належить громадянину Шагієву Р. А. , надана нова адреса: АДРЕСА_3 .

4.10. Відповідно до постанови Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2015 у справі № 18/190/09 визнано банкрутом ДП "Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області", відкрито щодо ДП "Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області" ліквідаційну процедуру.

4.11. За змістом Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.07.2019 № 172688378 та від 29.03.2021 № 250208231 за критерієм пошуку - адреса: АДРЕСА_1 , зареєстровані такі речові права:

реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 870901648101, земельна ділянка, кадастровий номер 4810136900:01:019:0040, площа 0,0178 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, адреса: АДРЕСА_1 , форма власності - державна, право постійного користування земельною ділянкою, правокористувач - ТОВ "СЯО БАО";

реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 870812348101, земельна ділянка, кадастровий номер 4810136900:01:019:0034, площа 0,6156 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, адреса: АДРЕСА_1 , форма власності - державна, право постійного користування земельною ділянкою, правокористувач - ТОВ "СЯО БАО";

.

реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1735182348101 нежитлові приміщення, загальна площа: 331,8 м2, опис: об`єкт складається з нежитлових приміщень з № 6-1 до 6-6, в літ. В-1, адреса: АДРЕСА_4 , форма власності - приватна, спільна часткова, розмір частки - 1/3, власник - Мороз Олександр Сергійович ; розмір частки - 1/3, власник - Жулін Павло Володимирович ; розмір частки - 1/3, власник - Лободін Олексій Володимирович ;

реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 427787948101 нежитловий об`єкт, опис: складські приміщення з підвалом літ. А-І, загальною площею 359,6 м2, адміністративні приміщення літ. А-ІІ, загальною площею 222,2 м2, склад літ. Д, загальною площею 392,7 м2, склад літ. Е, загальною площею 102,3 м2, прохідна літ. Ж-І, загальною площею 28,5 м2, котельня літ. З, загальною площею 22,3 м2, склад літ. И, загальною площею 41,3 м2, службові - літ. М, літ. К'; № 10 - ворота, № 11, 13 ,14 - огорожі; замощення № І, адреса: АДРЕСА_1 , форма власності - приватна, розмір частки - 1/1, власник - ТОВ "СЯО БАО";

реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 427225048101, житловий будинок, опис: складається з нежитлових приміщень загального користування житлового будинку літ. Б-2 загальною площею 165,4 м2 в тому числі: І поверх: хол І - 29,3 м2; кладова II - 2,6 м2; коридор ІІІ - 42,9 м2; коридор IV - 11,3 м2; II поверх: сходи V - 13,1 м2; коридор VI - 15,3 м2; коридор VII - 43,5 м2; коридор VIII - 4,8 м2; кладова IX - 1,3 м2; вбиральня X - 1,3 м2, адреса: АДРЕСА_5 , форма власності - приватна, розмір частки - 1/1, власник - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НАДІЯ".

4.12. Згідно з відомостями з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно реєстраційний номер майна 1401253, тип майна - нежитловий об`єкт, адреса: АДРЕСА_1 , форма власності - державна, частка - 56/100, власник - держава в особі Верховної Ради України, в оперативному управлінні ДП "Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області"; форма власності - приватна спільна часткова, частка - 34/100, власник - Шагієв Р. А.

4.13. У 2020 році ТОВ "СЯО БАО" розпочало ведення будівельних робіт на земельній ділянці на АДРЕСА_1 .

При цьому, як зазначили суди, на думку позивача, будівельні роботи виконуються без отримання або подання документів, які дають право на виконання будівельних робіт, на земельній ділянці, яка знаходиться в особистому користуванні позивача, що зумовило звернення до суду з позовною заявою у цій справі.

4.14. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до відзиву на позовну заяву від 24.05.2021 б/н (вх. № 7796/21) ТОВ "СЯО БАО" проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що за ним зареєстроване право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 4810136900:01:019:0040 та 4810136900:01:019:0034 на АДРЕСА_1 . Стверджує, що відповідно до висновку експертного дослідження № 115-112 судової земельно-технічної експертизи, складеного 09.01.2020 судовим експертом Шапошніковою Е. О., ТОВ "СЯО БАО" виконує будівельні роботи на земельних ділянках, які перебувають у його постійному користуванні.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 115-112 судової земельно-технічної експертизи, складеного 09.01.2020 судовим експертом Шапошниковою Е. О.:

1) загальна фактична площа користування земельної ділянки, що знаходиться на праві постійного користування ТОВ "СЯО БАО", складає 5914 м2, що на 242 м2 менше, ніж належна площа (кадастровий номер земельної ділянки 4810136900:01:019:0034, площа 0,6156 га; Державний акт на право постійного користування землею ІІ-МК №001385 від 14.02.1995, арк. 41 Технічної документації);

2) фактична конфігурація земельної ділянки "5-2" та її лінійні проміри, що знаходиться у користуванні ФОП Шагієва Р. А., відрізняються від даних кадастрового плану на арк. 47 Технічної документації із землеустрою, а саме:

відповідно до кадастрового плану станом на 2015 рік площа земельної ділянки (5-2), що була виділена у користування ФОП Шагієву Р. А., складала 2203,0 м2. Згідно з наданим Топографічним планом земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , виконаним Фізичною особою - підприємцем Артюх М. М., на дату проведення дослідження фактична площа земельної ділянки склала 2450 м2, що на 247 м2 більше, ніж належна;

3) є порушення суміжної межі земельною ділянкою (5-2), що знаходиться у користуванні ФОП Шагієва Р. А., земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ТОВ "СЯО БАО".

Накладення площ земельних ділянок, що знаходиться у користуванні ФОП Шагієва Р. А. (земельна ділянка 5-2), та земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ТОВ "СЯО БАО", за даними реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (межі земельних ділянок, внесених до Національної кадастрової системи) склала 172 м2.

4) фактична площа земельної ділянки загального користування, що була виділена у спільне користування ФОП Шагієву Р. А., Фізичній - особі підприємцю Перепелиці Л. М. і ДП "Будівельна дільниця при УМВС України в Миколаївській області" (нині ТОВ "СЯО БАО"), кадастровий номер земельної ділянки 4810136900:01:019:0040, складає 238 м2, що не відповідає належним 178,0 м2. Фактична площа земельної ділянки загального користування більша на 60,0 м2. (відповідно до Експлікації земель, арк.11 Технічної документації).

4.15. Суди попередніх інстанцій також установили, що відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 26.05.2021 № 361-ДК/127Ао/10/01-21 та акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельна ділянка від 26.05.2021 № 361-ДК/358/Ап/09/01-21, старшим державним інспектором - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Баштанському, Казанківському та Новобузькому районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Валешинським О. С. за об`єктом перевірки - земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:01:019:0040 площею 0,0178 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що фактична площа користування земельної ділянки ТОВ "СЯО БАО" складає 0,017516 га, що на 0,000284 га менше, ніж надана площа постійного користування у зв`язку із самовільним зайняттям ФОП Шагієвим Р. А.

4.16. Відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 26.05.2021 № 362-ДК/126/Ао/10/01-21 та акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельна ділянка від 26.05.2021 № 362-ДК/357/Ап/09/01-21, старшим державним інспектором - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Баштанському, Казанківському та Новобузькому районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Валешинським О. С., за об`єктом перевірки - земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:01:019:0034 площею 0,6156 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що фактична площа користування земельної ділянки ТОВ "СЯО БАО" складає 0,5977 га, що на 0,0239 га менше, ніж надана площа постійного користування у зв`язку із самовільним зайняттям ФОП Шагієвим Р. А.

4.17. Суд першої інстанції також дослідив копію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 31.03.2021, реєстраційний номер МК051210331378 об`єкта, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:01:019:0034: реконструкція нежитлового об`єкта за рахунок реконструкції адміністративних будівель з добудовою адміністративно-складських приміщень на АДРЕСА_1, замовником якого є ТОВ "СЯО БАО", містобудівні умови та обмеження видані Департаментом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради №:5480-1612-7770-7699 № 74/17-1820 від 15.05.2019.

4.18. Спір у ці справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для про усунення перешкод у розділі земельної ділянки шляхом зобов`язання відповідача знести самочинну забудову земельних ділянок відповідно до наданого судовим експертом варіантом знесення.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ФОП Шагієва Р. А. про усунення перешкод у розділі земельної ділянки шляхом зобов`язання відповідача знести самочинну забудову земельних ділянок відповідно до наданого судовим експертом варіантом знесення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав про порушення його прав відповідачем, який розпочав будівельні роботи на земельній ділянці, право оренди щодо якої, на думку позивача, належить ФОП Шагієву Р. А. Позивач посилався також на те, що забудова відповідачем спільної території унеможливлює здійснення позивачем прав на реальний поділ земельної ділянки, зокрема, виділення позивачу зі спільного користування окремої території в розмірі 3 226 м2 із влаштуванням окремого в`їзду до виділеної земельної ділянки. Тому ФОП Шагієв Р. А. вважав, що будівництво, яке здійснює відповідач, є самочинним.

5.4. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

5.5. Згідно із частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

5.6. Частинами 1, 2 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

5.7. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.8. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20).

5.9. Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, також прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України.

5.10. Частинами 3 - 5 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо ж власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

5.11. Отже, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

Висновки щодо способу захисту прав власника земельної ділянки у разі зведення на ній самочинного будівництва шляхом задоволення вимоги про знесення самочинно побудованого нерухомого майна є усталеними в судовій практиці Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19).

5.12. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ФОП Шагієва Р. А., виходив із того, що матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "СЯО БАО" належать на праві постійного користування земельні ділянки з кадастровими номерами 4810136900:01:019:0040, 4810136900:01:019:0034 на АДРЕСА_1. Наданими відповідачем копіями актів обстеження земельних ділянок та перевірки дотримання вимог земельного законодавства не виявлено порушення вимог земельного законодавства при забудові земельних ділянок на АДРЕСА_1 . Суд зазначив, що інших документів, які би давали підстави для віднесення здійснюваного ТОВ "СЯО БАО" будівництва на АДРЕСА_1 до самочинного, учасниками процесу суду не надано.

Як зазначили суди попередніх інстанцій, позивач стверджує, що відповідач здійснює будівництво на земельній ділянці на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136900:01:019:0001, яка перебуває в оренді ФОП Шагієва Р. А. на підставі договору оренди землі від 27.01.2005, зареєстрованого у Миколаївській регіональній філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" 09.02.2005 за № 0405001100086. Проте суди попередніх інстанцій установили, що земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:01:019:0001 на сьогодні не існує. Водночас суди попередніх інстанцій зазначили, що ФОП Шагієв Р. А. є власником майна на праві спільної часткової власності нежитлового об`єкта на АДРЕСА_1 .

Посилаючись на положення статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ФОП Шагієв Р. А. є користувачем земельної ділянки на АДРЕСА_1 , оскільки є власником частки нерухомого майна за цією адресою. Однак суди зазначили, що з наданих сторонами доказів неможливо визначити межі земельної ділянки, яка би перебувала в особистому користуванні позивача.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що звернення позивача до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з боку відповідача є передчасним, оскільки невирішеним залишається питання щодо оскарження позивачем права постійного користування ТОВ "СЯО БАО" земельними ділянками з кадастровими номерами 4810136900:01:019:0040, 4810136900:01:019:0034, яке й не визнається позивачем. Суди попередніх інстанцій також установили, що не встановлені межі земельної ділянки, яка би перебувала в особистому користуванні ФОП Шагієва Р. А., тому позов ФОП Шагієва Р. А. не підлягає задоволенню.

5.13. Не погодившись із рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2023 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 у справі № 915/447/21, ФОП Шагієв Р. А. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. ФОП Шагієв Р. А. зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права.

5.14. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.15. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 16.11.2021 у справі № 916/3200/17 (916/2791/13), від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 17.07.2024 у справі № 918/791/23, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16.

5.16. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.17. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

5.18. Колегія суддів установила, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 Верховний Суд виклав такі висновки:

"6.23. За положеннями частини першої статті 376 ЦК України (у редакції, чинній станом на час звернення до суду із цим позовом) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

6.24. У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

6.25. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

6.26. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

6.27. За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

6.28. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

6.29. Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

6.30. Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

6.31. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

6.32. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

6.33. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті".

Скаржник зазначає, що аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц та від 16.11.2021 у справі № 916/3200/17(916/2791/13).

5.19. Колегія суддів установила, що у справі № 916/2791/13, на яку посилається скаржник, предметом позову були вимоги прокурора в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування про зобов`язання знести самовільно побудовану споруду на земельній ділянці, наданій у користування для експлуатації та обслуговування готельного комплексу. У справі № 916/2791/13 встановлено, що відповідач розпочав будівельні роботи без відповідного дозволу та оформлення документів на будівництво, а виданий інспекцією дозвіл визнаний незаконним. Крім того, встановлено, що договір оренди земельної ділянки, на якій здійснювалося будівництво, передбачав обмеження щодо використання земельної ділянки у вигляді заборони будівництва на ній. Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/2791/13 зазначила, що підставою для відмови в задоволенні позову суди визнали факт набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна після закінчення його будівництва та, посилаючись на встановлений факт, вказали на неможливість знесення об`єкта нерухомості, на який зареєстровано право власності у порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів. Водночас, скасовуючи судові рішення, Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/2791/13 зазначила, що суди, виходячи з висновків про втрату спірним майном правового режиму самочинного будівництва, не дослідили зібрані у справі докази щодо обставин здійсненого відповідачем будівництва, тому припустилися порушень норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.20. Колегія суддів установила, що у справі № 680/214/16-ц предметом позову були вимоги прокурора в інтересах держави в особі органів державної влади про визнання недійсною декларації про готовність об`єкта до експлуатації та скасування її реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, іпотеки, скасування рішень приватних нотаріусів (державних реєстраторів) і зобов`язання знести самочинне будівництво. Суди у справі № 680/214/16-ц встановили, що відповідачі - фізичні особи на земельній ділянці водного фонду без будь-яких дозвільних документів збудували елінг, на який у подальшому зареєстрували право власності. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за встановлених у справі № 680/214/16-ц обставин здійснення державної реєстрації права власності на елінг не означає припинення правового режиму цього майна як самочинного будівництва.

5.21. У справі № 916/3200/17(916/2791/13) предметом позову були вимоги прокурора в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування про зобов`язання відповідача знести самовільно побудовану споруду. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційної інстанції, якою зобов`язано знести самовільно збудовану споруду, оскільки відповідач не мав дозволу на забудову ділянки, оформленого рішенням органу місцевого самоврядування про відвід земельної ділянки під будівництво, який надавав би йому право здійснювати будівництво паркінгу на орендованій ним земельній ділянці.

5.22. У постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 сформульовано висновки про застосування частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України, статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 152, 212 Земельного кодексу України, на які посилається скаржник, зокрема:

"...державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Тобто, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом..."

5.23. Колегія суддів установила, що у справі № 910/15993/16 предметом позову були вимоги прокурора в інтересах органу місцевого самоврядування про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, повернення земельної ділянки шляхом приведення її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд. У справі № 910/15993/16 суди встановили, що за відсутності правових підстав відповідач оформив право власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості, який у подальшому неодноразово відчужувався за спірними договорами, і, як наслідок, останній набувач незаконно володіє земельною ділянкою. Верховний Суд погодився з рішеннями судів про задоволення позову у справі № 910/15993/16. При цьому Верховний Суд зазначив про обґрунтованість висновків судів про те, що спірна земельна ділянка відповідно до приписів статті 212 Земельного кодексу України підлягає поверненню власнику із приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.

5.24. У постанові Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 918/791/23, на яку посилається скаржник, Верховний Суд виклав такі висновки:

"4.63 Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 (пункти 113, 154))".

5.25. У справі № 918/791/23 предметом позову були вимоги органу місцевого самоврядування про скасування рішень державних реєстраторів, визнання частково недійсним договору, визнання права власності на гідротехнічні споруди. За встановленими обставинами у справі № 918/791/23 державний реєстратор на підставі свідоцтва про право власності прийняла рішення про реєстрацію права приватної власності відповідача на гідротехнічні споруди на земельних ділянках водного фонду. Верховний Суд у зазначеній постанові у справі № 918/791/23 виснував, що суди дійшли правильних висновків про відмову у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту своїх порушених прав, проте частково змінив мотивування судових рішень. Верховний Суд виснував, що у справі № 918/791/23 належному способу захисту прав відповідає позовна вимога про припинення володіння відповідача гідротехнічними спорудами, а не позовні вимоги про скасування рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, припинення права власності чи будь-які інші позовні вимоги.

5.26. У справі № 916/1174/22 предметом позову були вимоги органу місцевого самоврядування про припинення права власності на об`єкт нерухомого майна. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача як власника земельної ділянки внаслідок легалізації самочинного будівництва шляхом безпідставної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва за відповідачем. Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення у справі № 916/1174/22 про відмову у задоволенні позову, погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові. За висновком Верховного Суду, застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

5.27. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1- 4 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

5.28. Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому при вирішенні спору, що виникає у зв`язку із будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинні досліджуватися питання щодо наявності документів про виділення земельної ділянки, дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів та щодо відповідності побудованого об`єкта будівельним нормам і правилам (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 915/1268/23).

5.29. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/1279/17, від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17).

5.30. У справі № 915/447/21, що розглядається, на відміну від наведених справ № 916/2791/13, № 680/214/16-ц, № 916/3200/17(916/2791/13), 910/15993/16, № 918/791/23, № 916/1174/22 встановлено, що ТОВ "СЯО БАО" належать на праві постійного користування земельні ділянки з кадастровими номерами 4810136900:01:019:0040, 4810136900:01:019:0034 на АДРЕСА_1. Як зазначив суд апеляційної інстанції, законність набуття права користування відповідачем цими земельними ділянками не оскаржена позивачем. Порушення вимог земельного законодавства при забудові ТОВ "СЯО БАО" земельних ділянок на АДРЕСА_1 не виявлено. Земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:01:019:0001, яка перебуває в оренді ФОП Шагієва Р.А. на підставі договору оренди землі від 27.01.2005, та на якій, як зазначає позивач, відповідач здійснює будівництво, на сьогодні не існує. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ФОП Шагієв Р. А. є користувачем земельної ділянки на АДРЕСА_1, оскільки є власником частки нерухомого майна за цією адресою, однак із наданих сторонами доказів неможливо визначити межі земельної ділянки, яка би перебувала в особистому користуванні позивача.

5.31. Зважаючи на встановлені у цій справі обставини, доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 16.11.2021 у справі № 916/3200/17 (916/2791/13), від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 17.07.2024 у справі № 918/791/23, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 щодо застосування частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України, статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 152, 212 Земельного кодексу України, а також щодо способів захисту прав власника земельної ділянки, є безпідставними.

Тому наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.32. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилається на необґрунтованість ухвали суду першої інстанції від 14.12.2021 про відмову у призначенні земельно-технічної експертизи та про відмову у залученні Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до участі у справі.

При цьому ФОП Шагієв Р. А. зазначає, що апеляційний суд задовольнив клопотання позивача про проведення експертизи, але експертизу не було проведено, а матеріали справи експертом бели повернуті до суду з тих підстав, що, на думку експерта, з чим погодився апеляційний суд, предмета дослідження фактично не існує, оскільки у відповідних реєстрах відсутні відомості про його реєстрацію за позивачем. Проте, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні усного клопотання позивача, заявленого 16.07.2024, про виклик до суду експерта для надання пояснень з приводу неможливості дослідити об`єкт експертизи лише з тих підстав, що земельна ділянка 4810136900:01:019:0001 на цей час не зареєстрована у земельному кадастрі.

Скаржник також вважає, що, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача від 06.09.2021 про залучення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області як третьої особи, суд першої інстанції не навів жодних мотивів його відхилення. Вирішуючи вказане клопотання, як зазначає скаржник, апеляційний суд залишив його без розгляду.

ФОП Шагієв Р. А. посилається на необґрунтованість ухвали суду першої інстанції від 27.04.2023 про відмову у зміні предмета позову та залученні співвідповідача (Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області). Скаржник при цьому зазначає, що, вирішуючи вказане клопотання, апеляційний суд залишив його без розгляду.

5.33. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.34. Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи, внаслідок чого обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не були встановлені. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/2422/22, від 11.05.2023 у справі № 921/477/20, від 27.04.2023 у справі № 927/738/19, від 20.10.2022 у справі № 910/1554/19, від 20.10.2022 у справі № 910/9076/18, від 16.03.2021 у справі № 910/18774/15, від 23.02.2021 у справі № 907/62/18.

5.35. Перевіривши наведені доводи скаржника, колегія суддів установила, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 у справі № 915/447/21 відмовлено в задоволенні викладеного в позовній заяві клопотання ФОП Шагієва Р. А. про призначення у справі земельно-технічної експертизи.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні, викладеного в позовній заяві клопотання позивача про призначення у справі земельно-технічної експертизи, зазначив, що ФОП Шагієв Р. А. не обґрунтував причин неможливості надання експертного висновку у строки, встановлені для подання доказів.

При цьому суд послався на положення частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання ФОП Шагієва Р. А. про призначення експертизи зводяться до заперечення обставин, встановлених судом першої інстанції під час розгляду справи. Верховний Суд зазначає, що суд першої інстанції розглянув клопотання, викладене у позовній заяві позивача, у встановленому законом порядку та обґрунтував відмову у його задоволенні. При цьому суд не допустив порушення норм процесуального права при розгляді цього клопотання.

Крім того, згідно з ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 у справі № 915/447/21 клопотання ФОП Шагієва Р. А. про призначення судової земельно-технічної експертизи задоволено; призначено у справі № 915/447/21 судову земельно-технічну експертизу.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в цій частині колегія суддів вважає безпідставними.

5.36. Колегія суддів установила, що згідно з ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 у справі № 915/447/21, зокрема, відмовлено в задоволенні заяви ФОП Шагієва Р. А. від 06.09.2021 про залучення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Відмовляючи у задоволенні цієї заяви позивача, суд першої інстанції зазначив, що, враховуючи предмет позову (усунення перешкод у розділі земельної ділянки шляхом зобов`язання відповідача знести самочинну забудову земельних ділянок відповідно до наданого судовим експертом варіантом знесення), а також підстави позову, рішення в цій справі не може вплинути на права або обов`язки Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. При цьому суд першої інстанції зазначив, що зміст заяви позивача зводиться тільки до необхідності витребування в Головному Управлінні Держгеокадастру у Миколаївській області необхідних доказів, які позивач повинен був подати, але не подав разом із позовною заявою, тому в задоволенні заяви відмовив.

5.37. Колегія суддів зазначає, що за змістом частин 1, 3 статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Отже, підставою для залучення судом до участі у справі осіб, які не є стороною у справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є можливість впливу судового рішення на права та обов`язки цих осіб.

Суд першої інстанції розглянув клопотання позивача про залучення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та дійшов висновку про відмову в його задоволенні у зв`язку з відсутністю обставин, які би свідчили про можливість впливу рішення у цій справі на права та обов`язки Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Наведеним спростовуються необґрунтовані доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, про залишення без уваги доводів ФОП Шагієва Р. А., про безпідставну відмову у залученні Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до участі у справі як третю особу.

5.38. Колегія суддів також установила, що 11.01.2022 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою про зміну предмета позову та залучення співвідповідача, в якій просив:

- визнати незаконним рішення Управління Держгеокадастру у Миколаївському районі Миколаївської області від 25.12.2015 про скасування державної реєстрації земельної ділянки 4810136900:01:019:0001 за адресою АДРЕСА_1;

- усунути перешкоди у поділі (розділі) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером 4810136900:01:019:0001 шляхом зобов`язання ТОВ "СЯО БАО" знести самочинну забудову земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:01:019:0001 на АДРЕСА_1 ;

- залучити до участі у справі як співвідповідача Управління Держгеокадастру у Миколаївському районі Миколаївської області.

5.39. Згідно з ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2023 у справі № 915/447/21 відмовлено в задоволенні заяви ФОП Шагієва Р. А. від 11.01.2022 про зміну предмета позову та залучення співвідповідача.

Суд першої інстанції зазначив, що в поданій заяві позивач доповнює заявлені немайнові вимоги додатковою немайновою вимогою (про визнання незаконним рішення Управління Держгеокадастру у Миколаївському районі Миколаївської області від 25.12.2015 про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:01:019:0001 за адресою: АДРЕСА_1 ), яка заявляється до особи, що не є учасником справи за первісно поданим позовом. Суд дійшов висновку, що це призведе до зміни не лише предмета, а й підстав позову, оскільки така вимога ґрунтується на обставинах та правових підставах, про які у позовній заяві не йшлося.

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви в частині зміни предмета позову, тому зазначив про відсутність необхідності у залученні співвідповідача у справі - Управління Держгеокадастру у Миколаївському районі Миколаївської області.

5.40. Колегія суддів зазначає, що статтею 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, за правилами цієї статті позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а також має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

5.41. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц.

5.42. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 зазначено, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

5.43. Колегія суддів зазначає, що особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

5.44. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого / інших, на відміну від первісно обраного / обраних способу / способів захисту порушеного права в межах спірних правовідносин.

5.45. Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

5.46. Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмета позову одночасно не допускається. Якщо у процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою відповідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України.

5.47. Оскільки у поданій заяві про зміну предмета позову позивач доповнив заявлені немайнові вимоги додатковою немайновою вимогою (про визнання незаконним рішення Управління Держгеокадастру у Миколаївському районі Миколаївської області від 25.12.2015 про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:01:019:0001 за адресою: АДРЕСА_1), яка заявляється до особи, що не є учасником справи за первісно поданим позовом, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що це призведе до зміни не лише предмета, а й підстав позову, оскільки така вимога ґрунтується на обставинах та правових підставах, якими позовна заява не обґрунтовувалася.

5.48. Тому Верховний Суд вважає, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися.

5.49. Колегія суддів зазначає, що інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.5. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних рішення та постанови немає.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шагієва Радика Акрамовича залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2023 у справі № 915/447/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак