Постанова

від 19.11.2024 по справі 910/3070/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3070/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників:

скаржника - адвоката Андрієнко П. В.,

ліквідатора ТОВ "Люнет" - арбітражного керуючого Бандури І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 15.05.2024

у складі колегії суддів: Отрюха Б.В. (головуючого); суддів: Полякова Б.М., Остапенка О.М.

та на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 19.07.2023

суддя Мендичев Д.В.

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" арбітражного керуючого Гаращенка І.В.

про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника

у справі № 910/3070/21

за заявою Акціонерного товариства "Асвіо Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.04.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет". Постановою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гаращенка І. В.

2. У жовтні 2022 року Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора арбітражного керуючого Гаращенка І.В. про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ТОВ "Люнет" ОСОБА_1 у зв`язку з доведенням до банкрутства та приховуванням стійкої фінансової неплатоспроможності ТОВ "Люнет".

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 задоволено заяву ліквідатора арбітражного керуючого Гаращенка І.В. про покладення солідарної відповідальності на керівника ТОВ "Люнет" ОСОБА_1 ; визнано ОСОБА_1 солідарним боржником за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет".

4. Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21 залишено без змін.

Рух касаційної скарги

6. 25.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 25.06.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/3070/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 27.06.2024.

8. Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/3070/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 25.06.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023. Зупинено касаційне провадження у справі № 910/3070/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 25.06.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21 до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/3236/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2024 поновлено касаційне провадження у справі № 910/3070/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 25.06.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 та призначено розгляд касаційної скарги на 19 листопада 2024 року о 10:15.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

10. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 15.05.2024, ухвалу суду першої інстанції від 19.07.2023 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора арбітражного керуючого Гаращенка І. В. про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ТОВ "Люнет" ОСОБА_1 ; здійснити розподіл судових витрат.

11. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.

11.1. Станом на лютий 2020 року у ТОВ «Люнет» існувала у тому числі заборгованість перед щонайменше двома кредиторами (AT «Асвіо Банк» та AT «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської») у розмірі 5 292 720,99 грн, строк погашення якої настав за умовами правочинів, укладених між зазначеними юридичними особами та ТОВ «Люнет». Таким чином, суд правильно встановив, коли ТОВ «Люнет» вступив у господарські відносини з кредиторами AT «Асвіо банк» (06.02.2019 року) та AT «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (01.12.2017 року). ОСОБА_1 наголошує, що у період, коли щонайменше два кредитора ТОВ «Люнет», а саме: AT «Асвіо банк» (06.02.2019 року) та AT «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (01.12.2017 року) вступали у господарські відносини з боржником ТОВ «Люнет», він не тільки не був керівником боржника, але й не знав про його існування. На момент вступу у господарські відносини кредиторів боржника ТОВ «Люнет», і на момент виникнення критичної заборгованості перед такими кредиторами, що призвела до неплатоспроможності, керівником ТОВ «Люнет» був Хомерікі Мераба, що підтверджується матеріалами справи.

11.2. Суди першої та апеляційної інстанції, незважаючи на правильне встановлення дати критичної заборгованості ТОВ «Люнет» перед кредиторами, попри вимоги ст. 86 та ст. 236-237 ГПК України ухилився від аналізу матеріалів справи, не застосував індивідуальний підхід до встановлення особи, яка мала виконати приписи ч. 6 ст. 34 КУПБ зокрема не врахував та не дав оцінку наступним обставинами справи:

- ОСОБА_1 перебував на посаді керівника ТОВ «Люнет» у період з 10.03.2020 року по 06.09.2020 року;

- про існування кредиторської заборгованості скаржник як керівник Боржника знав лише в межах виконавчих проваджень, які були відкриті у період з 10.03.2020 року по 06.09.2020 року. Усі суми заборгованості, які виникли за вказаний період, були погашені Боржником у порядку виконання судових рішень;

- відповідно до Протоколу Загальних зборів Учасників Боржника за № 18/2 від 06.09.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Боржника з 06.09.2020 року за власним бажанням через неможливість продовжувати виконання посадових обов`язків у зв`язку із здійсненням волонтерської діяльності у зоні проведення АТО; призначено тимчасово виконуючим обов`язки директора Боржника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 07.09.2020 року з наданням йому усіх повноважень, передбачених п. 8.7. Статуту Божника, включно з правом підписання банківських, податкових та фінансових документів;

- внаслідок реалізації процедури публічних закупівель 07.07.2020 року між Боржником та ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Закарпатській області» було укладено Договір підряду за № 65, відповідно до якого Боржник на свій ризик, власними силами та/або залученими силами і засобами зобов`язаний виконати роботи з капітального ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення. Ціна вказаного договору підряду складала 62 999 000,00 грн (п. 2.1. Договору), строк виконання робіт - до 31.12.2021 року (п. 3.1. Договору). Відповідно до Акту приймання-передавання будівельних робіт за серпень 2020 року, підсумкової відомості ресурсів та Довідки про вартість виконаних робіт (містяться у матеріалах справи, оригінал у Боржника та ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Закарпатській області». Боржником під керівництвом ОСОБА_1 були виконані роботи на суму 6 340 644,65 грн. Проте грошові кошти за вказаний виконаний обсяг робіт, як вбачається із загальнодоступного ресурсу https://clarity-project.info/edr/31956217/treasury (Роздруківка з сайту міститься у матеріалах справи, загальнодоступне), Боржником отримані вже у вересні 2020 року, після звільнення ОСОБА_1 з посади директора Боржника, і розпоряджався цими коштами вже тимчасово виконуючий директора Боржника ОСОБА_2 . Листом від 20.05.2021 ДП служба місцевих автомобільних Доріг у Закарпатській області повідомили, що в серпні-вересні 2020 року ТОВ «Люнет» виконало роботи та отримало за це у вересні 2020 року 9 519 998,00 грн, проте розпорядився цими коштами вже в.о. керівника ТОВ «Люнет» ОСОБА_2;

- суди покликалися на «Звіт про аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства», виконаний 05.11.2021 року ТОВ "Прімум Верітас" щодо ТОВ «Люнет», спростований Висновком експерта за № 71 від 20.02.2024 року (міститься у матеріалах справи), який був відхилений судом;

- критичне збільшення заборгованості Боржника ТОВ «Люнет» виникло 05.02.2020 року, коли керівником ТОВ «Люнет» був ОСОБА_3 . Під час керівництва боржником ТОВ «Люнет» ОСОБА_1 заборгованість не збільшувалася, а навпаки зменшилася. Остаточне невиконання зобов`язань перед кредиторами ТОВ «Люнет», яке призвело до порушення справи про банкрутство, також відбулося тоді, коли ОСОБА_1 вже не був керівником ТОВ «Люнет»;

- судами попередній інстанцій попри власні ж висновки не було встановлено правильну дату виникнення загрози неплатоспроможності боржника ТОВ «Люнет», коли та хто як орган управління боржника ТОВ «Люнет» мав звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкутство боржника ТОВ «Люнет», хто саме здійснював функції органу управління Боржника станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ «Люнет», чи мала місце недобросовісна поведінка керівників боржника ТОВ «Люнет», чи є вина у діях керівників боржника, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями керівника і незадоволенням вимог кредиторів, а також завдання ним будь-яких збитків, чим допущене невірне застосування норм матеріального права та правових позицій Верховного суду.

11.3. Скаржник посилається на правові висновки верховного Суду, викладені у постановах:

- від 09 червня 2022 року у справі №904/76/21 (задля дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника суд повинен займати активну процесуальну позицію під час перевірки наявності ознак загрози неплатоспроможності боржника як необхідної умови для застосування до керівника боржника відповідальності, визначеної ч. 6 ст. 34 КУзПБ. Тобто розгляд цього питання є обов`язком суду);

-від 04.07.2023 року у справі № 911/293/21 (911/682/22) (якщо обставини загрози неплатоспроможності юридичної особи тривали певний час (більше одного місяця), протягом цього часу керівника боржника було замінено на іншого або ці заміни відбувалися неодноразово, а повноваження кожного із призначених керівників юридичної особи, що весь цей час перебувала в стані загрози неплатоспроможності, тривали більше одного місяця і жодний із них після спливу, зокрема, місяця перебування на посаді керівника юридичної особи не подав до суду заяви боржника про банкрутство, то це є підставою для встановлення судом відповідного порушення положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ щодо кожного з відповідних керівників як передумови для покладення солідарної відповідальності);

- від 04.07.2023 року у справі № 911/293/21 (911/682/22), суди повинні встановити, що якщо особа стала керівником боржника та виконувала відповідні повноваження в період перебування юридичної особи - боржника в стані його загрози неплатоспроможності, то чи призвело це до зміни / покрашення фінансового стану боржника. Питання про встановлення порушення абз. 1 ч. 1 ст. 6 34 КУзПБ як підстави для солідарної відповідальності у разі множинності її суб`єктів вирішується індивідуально щодо кожного із цих суб`єктів, зважаючи не лише на такі об`єктивні обставини як здійснення керівництва юридичною собою - боржником в період, коли він перебував у стані загрози неплатоспроможності більше місяця, а й на добросовісність поведінки керівника у відповідний період, зокрема чи докладав цей керівник максимальних зусиль для подолання у розумний строк тимчасових фінансових ускладнень боржника або, навпаки, вчиняв незаконні дії щодо боржника, перешкоджав його діяльності чи посилював негативний фінансовий стан боржника тощо.);

- від 06.10.2022 у справі № 903/988/20 (ст. 34 КУзПБ закріплює презумпцію вини керівника (органів управління) стосовно бездіяльності щодо подання заяви про банкрутство, яка може бути спростована, зокрема, якщо керівник (член органу управління) боржника доведе, що виникнення обставин визначених абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ не свідчило про стан загрози неплатоспроможності, тобто об`єктивне банкрутство, і він, незважаючи на тимчасові фінансові труднощі, добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату, то такий керівник може бути звільненим від солідарної відповідальності). В цій же справі Верховний Суд звернув увагу на те, що момент виникнення обов`язку звернення боржником до господарського суду в кожному конкретному випадку визначається моментом, коли керівник (член органу управління) мав усвідомити критичність ситуації, що склалася, яка б очевидно свідчила про неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних наслідків для боржника та його кредиторів. Серед інших обставин, які мають бути враховані судом під час вирішення питання покладення на керівника (члена органу управління) боржника солідарної відповідальності є, зокрема: режим, специфіка, характер діяльності боржника, обставини за яких виникли фінансові ускладнення його діяльності (чи мали такі обставини короткочасний характер) тощо, оскільки не будь-які ускладнення в господарській діяльності боржника є безумовною підставою для звернення до суду керівника боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20).

12. У судовому засіданні 19.11.2024 представник скаржника підтримав касаційну скаргу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. До Верховного Суду не надходили відзиви на касаційну скаргу.

14. У судовому засіданні 19.11.2024 ліквідатор заперечив проти касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

16. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

17. Предметом касаційного розгляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви ліквідатора арбітражного керуючого Гаращенка І.В. про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ТОВ "Люнет" ОСОБА_1 у зв`язку з доведенням до банкрутства та приховуванням стійкої фінансової неплатоспроможності ТОВ "Люнет".

18. Об`єктом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін судом апеляційної інстанції про визнання ОСОБА_1 солідарним боржником за незадоволення вимог кредиторів ТОВ "Люнет".

19. Суди попередніх інстанцій обґрунтовуючи оскаржувані судові рішення виходили з наступного.

19.1. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.04.2021 у справі № 910/3070/21 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Люнет»; визнано грошові вимоги Акціонерного товариства «Асвіо Банк» до ТОВ «Люнет» у розмірі 3 280 814,75 грн (основний борг - 3 067 847,63 грн, штрафні санкції - 212 967,12 грн); введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Люнет».

19.2. Постановою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 910/3070/21 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гаращенка І.В.

19.3. У жовтні 2022 року ліквідатор ТОВ «Люнет», арбітражний керуючий Гаращенко Ігор Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, згідно з якою заявник просив суд, покласти солідарну відповідальність на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» ОСОБА_1 , у зв`язку з доведенням до банкрутства та приховуванням стійкої фінансової неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет».

19.4. На обґрунтування зазначеної вище заяви ліквідатор вказав, що у зв`язку з проведенням аналізу фінансово-господарського стану майна ТОВ «Люнет» арбітражним керуючим Гаращенком І.В. виявлено ознаки доведення до банкрутства та приховування банкрутства за час керівництва ОСОБА_1 , водночас банкрутство відкрито лише 12.04.2021 року.

19.5. У процедурі розпорядження май розпорядником майна замовлено замовлено у ТОВ «Прімум Верітас» Звіт про аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТОВ «Люнет» від 05.11.2021, який досліджувався судом при ухваленні постанови 24.11.2021 про визнання банкрутом ТОВ «Люнет» та відкриття ліквідаційної процедури.

19.6. Визначаючи момент виникнення загрози неплатоспроможності у ТОВ «Люнет», суди встановили наступне.

19.7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 910/11037/20 задоволено повністю позов Акціонерного товариства «Асвіо Банк» до ТОВ «Люнет» про стягнення 3 033 520,79 грн; стягнуто з ТОВ «Люнет» на користь Акціонерного товариства «Асвіо Банк» 2 499 922,84 грн заборгованості за кредитом, 320 630,83 грн заборгованості по процентах, 199 447,64 грн заборгованості по пені на прострочену основну заборгованість, 13 519,48 грн заборгованості по пені на прострочені проценти, 45 502,81 грн судового збору. У вказаному рішенні встановлено, зокрема, наступні обставини:

- 06.02.2019 між Акціонерним товариством «Асвіо Банк» (кредитодавець) та ТОВ «Люнет» (боржник) укладено Договір про надання овердрафту № 03-201/19О (надалі - Кредитний договір).

- заборгованість за Кредитним договором відповідачем погашена не була, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість за Кредитним договором у розмірі 3 033 520,79 грн, у тому числі 2 499 922,84 грн заборгованості за кредитом, 320 630,83 грн заборгованості по процентах, 199 447,64 грн заборгованості по пені на прострочену основну заборгованість, 13 519,48 грн заборгованості по пені на прострочені проценти, що і стало підставою для звернення до суду.

- на виконання умов договору позивачем було надано відповідачу кредит у сумі 2 499 922,84 грн, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься банківська виписка (рух по рахунку) по рахунку відповідача.

- банк належним чином виконав свої зобов`язання в частині надання відповідачу кредитних коштів, внаслідок чого у позичальника виник обов`язок погашення кредиту та процентів за користування кредитом.

- відповідач не виконав взяті на себе за умовами Договору про надання овердрафту № 03-201/19О від 06.02.2019 зобов`язання у встановлені договором строки, у зв`язку з цим, заборгованість відповідача перед позивачем складає 2 499 922,84 грн заборгованості за кредитом, 320 630,83 грн заборгованості по процентах.

19.8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 задоволено частково позовні вимоги Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» до ТОВ «Люнет» про стягнення 4 108 037,84 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» на користь Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» основний борг у розмірі 2 792 798,15 грн, пеню у розмірі 596 868,00 грн, штраф у розмірі 558 559,63 грн, 3% річних у розмірі 70 503,46 грн, інфляційні втрати у розмірі 83 836,05 грн та судовий збір у розмірі 61 538,48 грн; в решті позовних вимог відмовлено. У вказаному рішенні встановлено, зокрема, наступні обставини:

- 01.12.2017 між Публічним акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської», найменування якого змінено відповідно до додаткової угоди №1 від 16.04.2018 на Акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (надалі - постачальник) та ТОВ «Люнет» (надалі - покупець) укладено договір поставки товару №1058 (надалі - договір) за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю замовлений товар, (бетон, бетонні і залізобетонні вироби та конструкції, інший товар, відповідно до прайс-листа постачальника (надалі - товар) на об`єкт: проспект Перемоги, буд. 32 (зоопарк), м. Київ, а покупець зобов`язується своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах даного договору;

- відповідно до п. 1.2 договору предметом поставки є товар попереднього замовлення.

- на підставі наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов даного договору, позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар на загальну суму 2810607,97 грн, що підтверджується накладними №5/50979 від 10.07.2019 на суму 84691,49 грн, №5/52300 від 11.07.2019 на суму 23602,66 грн, №5/52293 від 15.07.2019 на суму 9161,04 грн, №5/52632 від 15.07.2019 на суму 18273,70 грн, №5/53933 від 16.07.2019 на суму 13943,17 грн, №5/54028 від 17.07.2019 на суму 13877,00 грн, №5/54181 від 18.07.2019 на суму 118013,28 грн, №5/54396 від 20.07.2019 на суму 17019,56 грн, №5/55870 від 21.07.2019 на суму 2805,42 грн, №5/55882 від 22.07.2019 на суму 6434,80 грн, №5/55546 від 23.07.2019 на суму 14711,41 грн, №5/55495 від 26.07.2019 на суму 19298,02 грн, №5/57788 від 29.07.2019 на суму 10362,71 грн, №5/55869 від 31.07.2019 на суму 105257,54 грн, №5/58006 від 31.07.2019 на суму 12537,06 грн, №5/58151 від 01.08.2019 на суму 7242,02 грн, №5/58130 від 01.08.2019 на суму 45276,00 грн, №5/59733 від 02.08.2019 на суму 4715,54 грн, №5/59732 від 02.08.2019 на суму 109551,60 грн, №5/59592 від 03.08.2019 на суму 4453,67 грн, №5/59544 від 04.08.2019 на суму 17165,57 грн, №5/59864 від 05.08.2019 на суму 41115,82 грн, №5/59931 від 05.08.2019 на суму 109551,60 грн, №5/58150 від 06.08.2019 на суму 47967,73 грн, №5/61459 від 06.08.2019 на суму 26224,15 грн, №5/61654 від 07.08.2019 на суму 64370,88 грн, №5/61852 від 08.08.2019 на суму 3577,74 грн, №5/61500 від 09.08.2019 на суму 51863,42 грн, №5/62005 від 09.08.2019 на суму 7299,80 грн, №5/62001 від 09.08.2019 на суму 109551,60 грн, №5/62003 від 09.08.2019 на суму 6753,78 грн, №5/61551 від 10.08.2019 на суму 54525,89 грн, №5/62002 від 10.08.2019 на суму 97032,12 грн, №5/63580 від 11.08.2019 на суму 11273,70 грн, №5/63605 від 12.08.2019 на суму 33821,10 грн, №5/63640 від 15.08.2019 на суму 51401,14 грн, №5/65572 від 16.08.2019 на суму 85827,84 грн, №5/65577 від 19.08.2019 на суму 23577,72 грн, №5/65548 від 20.08.2019 на суму 21366,40 грн, №5/67531 від 21.08.2019 на суму 88524,00 грн, №5/67417 від 22.08.2019 на суму 11273,70 грн, №5/66181 від 23.08.2019 на суму 178970,04 грн, №5/67288 від 24.08.2019 на суму 4580,52 грн, №5/67412 від 24.08.2019 на суму 19560,95 грн, №5/68033 від 28.08.2019 на суму 176742,84 грн, №5/69326 від 31.08.2019 на суму 105139,10 грн, №5/69331 від 31.08.2019 на суму 36677,16 грн, №5/71608 від 03.09.2019 на суму 51496,70 грн, №5/71742 від 03.09.2019 на суму 146068,80 грн, №5/71625 від 04.09.2019 на суму 27462,58 грн, №5/72074 від 05.09.2019 на суму 4426,87 грн, №5/72259 від 06.09.2019 на суму 348779,88 грн, №5/73634 від 06.09.2019 на суму 8365,45 грн, №5/73902 від 09.09.2019 на суму 17165,57 грн, №5/73926 від 10.09.2019 на суму 4426,87 грн, №5/75345 від 12.09.2019 на суму 4715,54 грн, №5/75564 від 13.09.2019 на суму 3794,24 грн, №5/75578 від 13.09.2019 на суму 25748,35 грн, №5/75998 від 14.09.2019 на суму 3794,24 грн, №5/77580 від 17.09.2019 на суму 9214,60 грн, №5/77639 від 18.09.2019 на суму 5636,86 грн, №5/77386 від 19.09.2019 на суму 11273,70 грн, №5/77316 від 20.09.2019 на суму 5636,86 грн, №5/79657 від 21.09.2019 на суму 5636,86 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками без заперечень;

- про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару;

- відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором щодо оплати поставленого товару, оплату належним чином не провів, сплативши згідно платіжного доручення №1234 від 27.12.2019 лише 50000,00 грн, частина з яких зарахована позивачем в рахунок погашення попередньої заборгованості, а залишок у розмірі 17809,82 грн в рахунок погашення заборгованості за накладною №5/50979 від 10.07.2019, у зв`язку з чим виник борг за отриманий товар в сумі 2792798,15 грн, що і стало підставою звернення до суду.

19.9. З урахуванням приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, суди дійшли висновку, що ТОВ «Люнет» існувала заборгованість:

- перед Акціонерним товариством «Асвіо Банк» щонайменше за тілом кредиту у розмірі 2 499 922,84 грн за Договором про надання овердрафту № 03-201/19О від 06.02.2019, умовами якого визначено термін дії кредиту з 06.02.2019 по 05.02.2020,

- та перед Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» щонайменше за отриманий товар у розмірі 2 792 798,15 грн за договором поставки товару № 1058 від 01.12.2017, згідно з умовами якого останнім днем її погашення було 27.09.2019 (п. 7.11 Договору).

19.10. Отже, станом на лютий 2020 року у ТОВ «Люнет» існувала у тому числі заборгованість перед щонайменше двома кредиторами (АТ «Асвіо Банк» та АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської») у розмірі 5 292 720,99 грн, строк погашення якої настав за умовами правочинів, укладених між зазначеними юридичними особами та ТОВ «Люнет».

19.11. Відповідно до Звіту про аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТОВ «Люнет» від 05.11.2021, замовленого розпорядником майна ТОВ «Люнет» арбітражним керуючим Гаращенком І.В. у ТОВ «Прімум Верітас», який досліджувався судом при ухваленні постанови 24.11.2021 про визнання банкрутом ТОВ «Люнет» та відкриття ліквідаційної процедури, встановлено, що:

- фінансовий стан товариства є незадовільним, оскільки більшість економічних показників та коефіцієнтів, що характеризують ліквідність та фінансову стійкість товариства, є нижчими від нормативних значень. За результатами аналізу встановлено, що товариство є фінансово нестійким та не має змоги проводити незалежну фінансову політику, тобто, перебуває в стані неплатоспроможності;

- станом на дату проведення цього аналізу ТОВ «Люнет» відсутні об`єкти нерухомого майна, а наявність оборотних активів на момент проведення дослідження не підтверджена, отже можна стверджувати, що товариство не є інвестиційно привабливим.

19.12. Згідно аналізу на предмет наявності (відсутності) ознак фіктивного, навмисного або прихованого банкрутства товариства, за результатами отриманих показників та коефіцієнтів було встановлено таке:

- враховуючи дані аналізу, можна зробити висновок, що ознаки поточної неплатоспроможності в товариства присутні протягом всіх аналізованих періодів;

- за наслідками 2018-2019 років та І півріччя 2020 року оборотні активи перевищують за обсягом суми поточних зобов`язань ТОВ «Люнет», тобто коефіцієнт покриття в даному періоді становить більше 1, а саме: 1,132 в 2018 році; 1,080 в 2019 році та 1,153 в І півріччі 2020 року. Показник забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами перевищує одиницю при позитивній рентабельності протягом 2018-2019 років та перевищує одиницю при негативній рентабельності протягом І півріччя 2020 року. Користуючись Методичними рекомендаціями, що затверджені Міністерством економіки щодо визначення ознак фіктивного банкрутства, можна зробити висновок про відсутність ознак фіктивного банкрутства товариства станом на 30.06.2020 року;

- показник забезпечення зобов`язань боржника, тобто суми позикового капіталу, до складу якого входять поточні борги, його оборотними активами станом на 31 грудня 2018 року складає 1,127; на 31 грудня 2019 року - 1,077 та на 30 червня 2020 року - 1,148. Співвідношення усіх активів товариства та його зобов`язань станом на 31 грудня 2018 року - 1,141; на 31 грудня 2019 року - 1,081 та 1,153 станом на 30 червня 2020 року. Фінансові показники, протягом періоду, що досліджується не погіршились;

- враховуючи дані системи показників оцінки фінансового стану ТОВ «Люнет», економічні ознаки дій з доведення до банкрутства відсутні протягом 2018 - 2019 років та І півріччя 2020 року, за які товариством було подано фінансову звітність;

- проте, враховуючи, що товариством протягом ІІ півріччя 2020 року та І кварталу 2021 року не подавалась фінансова, статистична та податкова звітність, те, що за цей період відбувалась зміна керівництва, а також враховуючи відсутність станом на сьогоднішній день будь-яких активів у товариства (з чого слідує висновок про їх відчуження керівництвом товариства), вбачається наявність ознак доведення до банкрутства;

- в процесі аналізу не встановлено, що товариством подані недостовірні відомості про своє майно в фінансовій звітності або в інших документах, що свідчать про його фінансове та майнове становище. Неподання керівництвом товариства звітності, в тому числі, в той час як судом відкрито провадження у справі про банкрутство, дає підстави стверджувати про наявність ознак дій з приховування банкрутства.

19.13. Протягом ІІ півріччя 2020 року та І кварталу 2021 року керівником ТОВ «Люнет» був ОСОБА_1 , призначений згідно з Наказом Б-01/03-20 від 07.03.2020, виконував обов`язки керівника боржника до 23.03.2021.

19.14. Станом на лютий 2020 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» існувала у тому числі заборгованість перед щонайменше двома кредиторами (АТ «Асвіо Банк» та АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської») у розмірі 5 292 720,99 грн, строк погашення якої настав за умовами правочинів, укладеними між зазначеними юридичними особами та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет».

19.15. Для визначення майнового стану ТОВ «Люнет» на лютий 2020 року судом проаналізовано наявні у матеріалах справи фінансові звіти суб`єкта малого підприємства (форма № 1-м та 2-м) за 2018 - 2019 роки та І півріччя 2020 року, а також отримані розпорядником майна відомості та інформацію під час пошуку майна боржника у процедурі розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет».

19.16. Розпорядником майна була проведена інвентаризація майна боржника, інвентаризація основних фондів, нематеріальних активів, біологічних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі ТОВ «Люнет» у період з 04.06.2021 по 11.06.2021 за відсутності посадових осіб та представників ТОВ «Люнет» в повному обсязі. Інвентаризація проводилась за відсутності будь-яких бухгалтерських і статистичних даних.

19.17. Для визначення належності боржнику певних активів, котрі підлягають державній реєстрації, розпорядником майна направлено ряд інформаційних запитів до держателів відповідних реєстрів.

19.18. За результатом інвентаризації було встановлено, що нерухомого майна та незавершеного будівництва, основних засобів, нематеріальних та біологічних активів товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів виявлено не було.

19.19. У постанові від 24.11.2021 про визнання ТОВ «Люнет» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, судом було встановлено, що ознаки поточної неплатоспроможності у товариства присутні протягом всіх аналізованих періодів. За наслідками 2018-2019 років та І півріччя 2020 року оборотні активи перевищують за обсягом суми поточних зобов`язань ТОВ «Люнет», тобто коефіцієнт покриття в даному періоді становить більше 1, а саме: 1,132 в 2018 році; 1,080 в 2019 році та 1,153 в І півріччі 2020 року. Показник забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами перевищує одиницю при позитивній рентабельності протягом 2018-2019 років та перевищує одиницю при негативній рентабельності протягом І півріччя 2020 року. Користуючись Методичними рекомендаціями, що затверджені Міністерством економіки щодо визначення ознак фіктивного банкрутства, можна зробити висновок про відсутність ознак фіктивного банкрутства товариства станом на 30 червня 2020 року.

19.20. З огляду на вищевикладені обставини, враховуючи відомості про фінансовий стан ТОВ «Люнет», викладені у податковій звітності боржника станом на 30.06.2020, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що у боржника було достатньо активів для погашення усієї кредиторської заборгованості, у тому числі перед двома вказаними кредиторами Акціонерним товариством «Асвіо Банк» та Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» у розмірі 5 292 720,99 грн.

19.21. Враховуючи те, що після 30.06.2020 ОСОБА_1 будь-яка податкова та статистична звітність ТОВ «Люнет» не подавалася, а матеріали справи не містять жодних доказів, у тому числі наданих ОСОБА_1 , існування будь-яких активів у боржника з 01.07.2020, суди дійшли висновку, що загроза неплатоспроможності ТОВ «Люнет» виникла саме з 01.07.2020, яка полягала у нездатності ТОВ «Люнет» забезпечити за рахунок своїх активів задоволення виконання своїх зобов`язань щонайменше перед двома кредиторами Акціонерним товариством «Асвіо Банк» та Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» у розмірі 5 292 720,99 грн, строк виконання яких настав за умовами укладених договорів між кредиторами та боржником.

19.22. Саме з 01.07.2020 обчислюється місячний строк, у який керівник ТОВ «Люнет» ОСОБА_1 (керівник ТОВ «Люнет» у період з 07.03.2020 по 23.03.2021) був зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Люнет», однак, ОСОБА_1 не звернувся з відповідною до господарського суду, чим допустив порушення визначеного абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

19.23. Крім того, ОСОБА_1 до заяви про усунення недоліків апеляційної скарги було долучено висновок експерта Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз з ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 71 від 20.02.2024 за результатами проведення судової економічної експертизи.

19.24. Суд апеляційної інстанції розглянув вказаний висновок експерта та встановив, що висновок експерта Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз з ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 71 від 20.02.2024, складений на замовлення представника ОСОБА_1 , не може бути взятий за основу при ухваленні судового рішення у справі № 910/3070/21, а тому колегією суддів Північного апеляційного господарського суду не приймається у якості належного доказу по справі з метою мотивування рішення суду, оскільки під час складання такого висновку у експерта не були досліджені всі матеріали даної справи з наявними у ній належними та допустимими доказами, тобто експертизу було проведено виключно за наданими безпосередньо представником ОСОБА_1 , матеріалами.

20. Так, за приписами абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ (тут і надалі у редакції цього Кодексу, чинній на момент звернення ліквідатора із заявою про покладення солідарної відповідальності у спірних правовідносинах) боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

21. Згідно з абзацом другим частини шостої цієї статті КУзПБ, якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

22. За змістом наведених норм солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно та господарсько-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду.

23. Сутність солідарної відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов`язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.

24. Підставами покладення на керівника боржника солідарної відповідальності є порушення керівником боржника визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ обов`язку та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, факт чого за абзацом другим частини шостої вказаної статті встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство. Будь-яких інших підстав для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство на керівника боржника КУзПБ не передбачено.

25. Верховний Суд зазначає, що у справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.

26. У зв`язку із цим Суд дійшов висновку, що солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

27. Саме у такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про інший вид відповідальності у справі про банкрутство третіх осіб за зобов`язаннями боржника - про субсидіарну відповідальність, а саме частину другу статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), пункти 78-81), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки , які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.

28. Звернення у цьому провадженні до висновків Верховного Суду про субсидіарну відповідальність обумовлено тим, що правовідносини, що виникають у разі доведення боржника до банкрутства і у разі недотримання вимоги про своєчасне звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, мають відмінні і подібні риси.

29. Відмінність полягає в тому, що у першому випадку боржник не був неплатоспроможним, але став таким внаслідок зменшення його майнової сфери через дії чи бездіяльність винних осіб (унаслідок чого боржник не може повністю задовольнити вимоги кредиторів за рахунок наявного майна); а в другому - боржник вже був неплатоспроможним, але через бездіяльність (недбалість) органів управління боржника майновий стан боржника має очевидні ризики погіршитися, внаслідок чого боржник втратить можливість або може меншою мірою задовольнити вимоги кредиторів за рахунок наявного майна.

30. Подібність полягає в тому, що в обох випадках негативні наслідки настають у зв`язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ЦК України), які завдані боржнику такими особами.

31. Отже, попри застосування законодавцем терміна "субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника", йдеться про відшкодування збитків на користь самого боржника, а його кредитори мають похідний інтерес у стягненні збитків з винних осіб на користь боржника, оскільки збільшення майнової сфери боржника підвищує їх можливість більш повно задовольнити свої вимоги (з дотриманням принципів черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги), тоді як кредитори боржника не є кредиторами щодо винних осіб.

32. Таким чином, у КУзПБ не лише термін "субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника" застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями ЦК України (на що вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 80)), а й термін "солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів" у частині шостій статті 34 КУзПБ.

33. А тому положення частини шостої статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 ЦК України та mutatis mutandis наведених висновків Великої Палати Верховного Суду слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику, а відповідно, і його кредиторам.

34. Суд також зазначає, що законодавець не встановлює обмежень для притягнення до солідарної відповідальності колишнього керівника (членів органів управління боржника), оскільки норма частини шостої статті 34 КУзПБ не містить жодних обмежень щодо покладення такої відповідальності на керівника (члена органу управління) боржника, повноваження якого (яких) на час відкриття або здійснення провадження у справі про банкрутство припинились

35. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 09.06.2022 у справі № 904/76/21 (пункт 176).

36. Для покладення солідарної відповідальності на керівника / члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов`язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

37. Момент виникнення такого обов`язку залежить у кожному конкретному випадку від наявності об`єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності і вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

38. За буквального прочитання частини шостої статті 34 КУзПБ загроза неплатоспроможності відповідно до цього Кодексу настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

39. А тому для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство доцільним є визначення моменту, коли задоволення нею вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

40. Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема, протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів: 1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); 2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

41. При цьому зобов`язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими.

42. Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов`язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов`язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.

43. Фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.

44. Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, і відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, і передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов`язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів.

45. При цьому доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця, тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.

46. У практиці Верховного Суду виявлення "ознак загрози неплатоспроможності" пов`язане з наданням судами оцінки:

- зібраним у справі доказам щодо підстав, обставин та дати виникнення у боржника перед кредитором зобов`язання, невиконання якого обумовило звернення із заявою про відкриття провадження у цій справі;

- доказам, наданим на підтвердження підстав, обставин та дати виникнення у боржника зобов`язань перед іншими кредиторами у справі;

- доказам щодо вартості майнових активів боржника станом на той звітний період, коли у нього виникли та одночасно тривали зобов`язання перед щонайменше двома кредиторами боржника (заявником у спорі про покладення солідарної відповідальності та ще одним із кредиторів боржника, постанова Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19).

47. Крім того, судом можуть бути враховані висновки експертів (фахівців), аудиторські висновки, висновки за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності боржника, у тому числі податковими органами, доповідні записки (інші звернення до керівника) працівників боржника (бухгалтерів, юристів тощо) про наявність відповідних обставин та загроз, фінансово-господарська та/або податкова звітність щодо діяльності боржника, рішення суду про стягнення або інші обмеження щодо фінансово-господарської діяльності боржника тощо.

48. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною і постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 903/988/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) частиною 6 статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника (органів управління) боржника у недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативний обов`язок керівника (органів управління) боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв`язку між неподанням керівником (органами управління) боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.

49. Однак наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, може довести відсутність причинного зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

50. Тлумачення норм статей 13, 92 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з положеннями статті 3 КУзПБ свідчить, що керівник (орган управління) боржника зобов`язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та, враховуючи права та законні інтереси останніх, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.

51. Тлумачення норм статей 13, 92 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з положеннями статті 34 КУзПБ свідчить, що керівник (орган управління) боржника зобов`язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та, враховуючи права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.

52. Невиконання керівником (органами управління) боржника вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.

53. Керівник боржника як особа, що притягується до солідарної відповідальності, спростовуючи названу презумпцію, має право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ.

54. Якщо керівник (орган управління) боржника доведе, що виникнення обставин визначених абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ не свідчило про стан загрози неплатоспроможності, тобто об`єктивне банкрутство (критичний момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо сплати обов`язкових платежів), і він, незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення, добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату, то такий керівник (орган управління) з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути звільненим від солідарної відповідальності.

55. Також судами встановлено, що станом на лютий 2020 року у ТОВ «Люнет» існувала у тому числі заборгованість перед щонайменше двома кредиторами (АТ «Асвіо Банк» та АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської») у розмірі 5 292 720,99 грн, строк погашення якої настав за умовами правочинів, укладеними між зазначеними юридичними особами та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет», зокрема:

- рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 910/11037/20 задоволено повністю позов Акціонерного товариства «Асвіо Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» про стягнення 3 033 520,79 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» на користь Акціонерного товариства «Асвіо Банк» 2 499 922,84 грн заборгованості за кредитом, 320 630,83 грн заборгованості по процентах, 199 447,64 грн заборгованості по пені на прострочену основну заборгованість, 13 519,48 грн заборгованості по пені на прострочені проценти, 45 502,81 грн судового збору;

- судами встановлено, що у ТОВ «Люнет» існувала заборгованість щонайменше за тілом кредиту у розмірі 2 499 922,84 грн перед Акціонерним товариством «Асвіо Банк» за Договором про надання овердрафту № 03-201/19О від 06.02.2019, умовами якого визначено термін дії кредиту з 06.02.2019 по 05.02.2020;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 задоволено частково позовні вимоги Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» про стягнення 4 108 037,84 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» на користь Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» основний борг у розмірі 2 792 798,15 грн, пеню у розмірі 596 868,00 грн, штраф у розмірі 558 559,63 грн, 3% річних у розмірі 70 503,46 грн, інфляційні втрати у розмірі 83 836,05 грн та судовий збір у розмірі 61 538,48 грн; в решті позовних вимог відмовлено;

- суд також встановив, що у ТОВ «Люнет» існувала заборгованість щонайменше за отриманий товар у розмірі 2 792 798,15 грн перед Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» за договором поставки товару № 1058 від 01.12.2017, згідно з умовами якого останнім днем її погашення було 27.09.2019 (п. 7.11 Договору).

56. Як встановлено судами попередніх інстанцій, протягом ІІ півріччя 2020 року та І кварталу 2021 року керівником ТОВ «Люнет» був ОСОБА_1 , призначений згідно з Наказом Б-01/03-20 від 07.03.2020, що виконував обов`язки керівника боржника до 23.03.2021.

57. Судами встановлено, що економічні ознаки дій з доведення до банкрутства відсутні протягом 2018 - 2019 років та І півріччя 2020 року, за які товариством було подано фінансову звітність. Проте, враховуючи, що товариством протягом ІІ півріччя 2020 року та І кварталу 2021 року не подавалась фінансова, статистична та податкова звітність, те, що за цей період відбувалась зміна керівництва, а також враховуючи відсутність станом на сьогоднішній день будь-яких активів у товариства (з чого слідує висновок про їх відчуження керівництвом товариства), вбачається наявність ознак доведення до банкрутства.

58. Разом з тим, в контексті аргументів касаційної скарги, колегія суддів звертає увагу, що скаржником до апеляційної скарги, окрім висновку експерта Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз з ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 71 від 20.02.2024, складеного на замовлення представника ОСОБА_1 , який суд розглянув та не взяв за основу при ухваленні судового рішення у справі № 910/3070/21, з огляду на складання такого висновку експерта без дослідження всіх матеріалів даної справи з наявними у ній належними та допустимими доказами, а виключно за наданими безпосередньо представником ОСОБА_1 , матеріалами, не надав оцінку решті доказів, поданих апелянтом, а саме: Договору підряду № 65 від 07.07.2020, акту приймання-передавання будівельних робіт за серпень 2020 року; протоколу Загальних зборів Учасників Боржника № 18/2 від 06.09.2020; копії наказу № Б-03/09-20 від 06.09.2020 року; фото заяви про ознайомлення з матеріалами справи, копії договорів про здійснення волонтерської діяльності.

59. Скаржник в апеляційній скарзі також зазначив про неможливість подати вказані докази до суду першої інстанції, оскільки через здійснення ним волонтерської діяльності у зоні проведення бойових дій, був позбавлений можливості отримувати будь-які судові документи за місцем своєї реєстрації.

60. Водночас, судом апеляційної інстанції не надано оцінку аргументам апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 було звільнено з посади директора боржника з 06.09.2020 за власним бажанням та призначено тимчасово виконуючим обов`язки директора боржника ОСОБА_2 з наданням відповідного обсягу повноважень, відтак обов`язок щодо подання фінансової та податкової звітності лежав не на ОСОБА_1 .

61. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у відповідь на запит арбітражного керуючого, листом від 20.05.2021 ДП служба місцевих автомобільних Доріг у Закарпатській області повідомила, що в серпні-вересні 2020 року ТОВ «Люнет» виконало роботи та отримало за це 9 519 998,00 грн; у 2021 року фінансування не передбачено; ТОВ «Люнет» роботи не виконувало; заборгованість перед ТОВ «Люнет» відсутня.

62. Отже, суд апеляційної інстанції не надав оцінку вказаним доказам, з точки зору вжиття чи невжиття активних заходів ОСОБА_1 як директором, для подолання фінансових ускладнень ТОВ «Люнет», що потребують оцінки при з`ясуванні судом обставин наявності дій чи бездіяльності керівника для погашення наявної заборгованості.

63. Слід зауважити, що провадження у справах про банкрутство є однією із форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).

64. Зважаючи на вимоги статей 2, 13, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, керуючись завданнями та принципами господарського судочинства, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, при вирішенні спору суд повинен оцінити надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

65. При цьому за вимогами частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема: перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

66. Встановлений у статті 79 ГПК України стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто відповідно до наведеного стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

67. У силу вказаної норми процесуального права наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

68. Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, аніж протилежний.

69. З огляду на викладене Верховний Суд вважає передчасним висновок господарських судів першої та апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення Заяви, адже він не ґрунтується на належному виконанні вимог статей 74, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень. У зв`язку з наведеним господарські суди неправильно застосували норми процесуального права. Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.

70. Водночас, передаючи справу в частині розгляду Заяви на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд звертає увагу на правові висновки щодо порядку ініціювання, розгляду та вирішення спору про покладення солідарної відповідальності, викладені у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, ухваленій Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду (що підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи відповідно до положень частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

71. У положеннях Кодексу України з процедур банкрутства відсутні конкретно визначені вимоги щодо форми звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника, тому таке звернення може відбуватися у формі заяви, клопотання тощо. Однак розгляд цих вимог, як і вимог про покладення солідарної відповідальності, здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку, визначеному статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, у межах справи про банкрутство, в тому числі із урахуванням можливості застосування процесуального інституту об`єднання позовів (стаття 173 Господарського процесуального кодексу України) (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/76/21).

72. При цьому доцільність розгляду господарським судом заяв про покладення солідарної відповідальності у відокремленому провадженні в межах справи про банкрутство відповідає принципу процесуальної економії, оскільки дає змогу розглянути таку вимогу в розумні строки, запобігає зловживанню сторонами своїми процесуальними правами, гарантує бережне ставлення до ресурсів усіх учасників справи та відповідає основній меті конкурсного процесу і процедури банкрутства - задоволення вимог кредиторів.

73. За змістом абзацу другого статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства передумовою для звернення кредиторів своїх вимог щодо зобов`язань боржника до суб`єкта солідарної відповідальності (керівника / члена органу управління боржника) є розглянуте та вирішене судом питання порушення керівником / органами управління боржника вимог щодо звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності із встановленням судом такого порушення та зазначення про це у відповідній ухвалі.

74. Такий порядок означає, що і встановлення відповідного порушення, і вирішення спору про покладення солідарної відповідальності на відповідного суб`єкта солідарної відповідальності (керівника / члена органу управління боржника) зі стягненням з нього суми цієї відповідальності здійснюються судом в одному судовому провадженні за відповідним зверненням кредитора / кредиторів.

75. Тобто законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб`єкта відповідної суми.

76. Такий підхід у вирішенні спору про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство узгоджується із закріпленим статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом на ефективний засіб правового захисту.

77. Слід зазначити, що це положення має позитивний і негативний виміри. Позитивний вимір означає, що держава повинна забезпечити такий спосіб захисту того чи іншого права, який призведе до дійсного захисту права, а негативний вимір полягає в тому, що суд повинен не застосовувати способи захисту, які не мають дійсного захисту.

78. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду суд може задовольнити позов саме тоді, коли спосіб захисту, про який просить позивач, є ефективним, тобто може мати наслідком захист права без необхідності повторного звернення до суду, зокрема для вжиття інших, додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98) та багато інших).

79. Водночас судове рішення про виявлення порушення без притягнення винної особи до відповідальності вочевидь не призводить до захисту будь-чиїх прав і створює потребу в повторному зверненні до суду, що порушує статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.

80. Аналогічні правові висновки викладено у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21.

81. Тобто, належним способом захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності є пред`явлення вимог щодо встановлення порушення із покладенням за таке порушення солідарної відповідальності, з одночасним стягненням із суб`єкта відповідної суми.

82. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

83. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

84. Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

85. Всупереч наведеному, судом апеляційної інстанції не надано оцінку додатково поданим у справі доказам а також судами не досліджувався зміст заяви про покладення солідарної відповідальності на предмет того, чи розгляд такої заяви призведе до захисту будь-чиїх прав в розумінні закону та вказаних висновків щодо належності способу захисту сформованих Великою Палатою Верховного Суду, тобто до одночасного стягнення із суб`єкта відповідної суми судом апеляційної інстанції.

86. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про задоволення заяви про покладення солідарної відповідальності.

87. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

88. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідають.

89. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

90. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови не були дотримані.

91. З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

92. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора арбітражного керуючого Гаращенка І. В. про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ТОВ "Люнет" ОСОБА_1 .

93. Разом з тим, з огляду на вищенаведене, враховуючи те, що Суд дійшов висновку про необхідність дослідження та встановлення фактичних обставин справи, що не було належним чином здійснено судами попередніх інстанцій, а в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України дослідження та встановлення фактичних обставин справи виходить за межі повноважень Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

94. Згідно пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

95. З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми процесуального права - статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосовано норми матеріального права - статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, а тому ухвалу суду першої інстанції від 19.07.2023 та постанову суду апеляційної інстанції від 15.05.2024 слід скасувати, а справу № 910/3070/21 у скасованій частині слід направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

96. При новому розгляді суду необхідно дослідити та встановити обставини щодо того, чи розгляд вказаної заяви про покладення солідарної відповідальності призведе до захисту будь-чиїх прав, встановити обставини щодо наявності або відсутності підстав для покладення солідарної відповідальності на ОСОБА_1 повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених у цій постанові та правових висновків викладених у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21, ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

97. Оскільки справа направляється судами на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 25.06.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21 скасувати.

3. Справу № 910/3070/21 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк