Рішення

від 22.11.2024 по справі 153/1165/24

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2024 р.

Справа153/1165/24

Провадження2/153/293/24-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Дзерина М.М.

за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.

представника позивача ПП «Соловій-Транс» - Тур О.Т.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області в режимі відеоконференції цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ПП «Словій-Транс» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані наступним: ПП «Соловій-Транс» є суб`єктом господарювання та здійснює діяльність в сфері вантажних перевезень. Відтак, у ПП «Соловій-Транс», згідно з наказу №08-К від 10.01.2024 року на посаду «водій автотранспортних засобів» прийнято ОСОБА_2 . Між ПП «Соловій-Транс» та ФОП ОСОБА_3 (Експедитором) укладено Договір про надання послуг перевезення вантажів №03-0124-1 від 11.03.2024 року. Для виконання своїх зобов`язань за вказаним Договором, 21.05.2024 року Позивачем прийнято від ФОП ОСОБА_3 (Експедитора) замовлення на перевезення вантажу за маршрутом Godega Di Sant'Urbano, Італія - Бобриця, Україна, що підтверджується Договором-заявкою №324-003697 про надання транспортно-експедиційних послуг. Згідно з умовами Договору-заявки, дата завантаження 23.05.2024 року, дата розвантаження 28.05.2024 року. Окрім цього, ПП «Соловій-Транс» 23 травня 2024 року також прийнято замовлення на перевезення вантажу за маршрутом Київ, Україна - Kiel, DEUTSCHLAND, що підтверджується Договором-заявкою №3-23-05-24 про надання транспортно-експедиційних послуг, укладеним з ФОП ОСОБА_4 (Експедитор). Згідно з умовами якого, дата завантаження 29.05.2024 року, дата розвантаження 04.06.2024 року. Відповідно до Наказу директора ПП «Соловій-Транс» Косарева М.Ю. від 07.05.2024 року №070524-1, водія ОСОБА_2 направлено у відрядження на автомобілі з державними номерами тягача НОМЕР_1 /напівпричепа НОМЕР_2 . Термін відрядження з 07.05.2024 по 20.05.2024 року водій (Відповідач) під час виконання свої трудових обов`язків, на автомобілі з державними номерами тягача НОМЕР_1 / напівпричепа НОМЕР_2 перетнув державний кордон України в пункті пропуску Шегині-Медика .

27 травня 2024 року ОСОБА_2 перестав відповідати на телефонні дзвінки та самовільно покинув ввірений йому транспортний засіб з причепом, місце знаходження якого було визначено за допомогою GPS-навігації, а саме за координатами 48. 34184 22.129495 (Захонь, Угорщина), що підтверджується скріншотом з FREETRACK. Під час дії воєнного стану в Україні діють обмеження щодо перетину державного кордону. Зокрема, чоловікам, які досягли призовного віку, заборонено покидати межі Відповідно до абзацу 1 пункту 2- Правил перетину державного кордону громадянами України, у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом, здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Відтак, ПП «Соловій-Транс» 28 травня 2024 року звернулось із заявою до Начальника ВП №1 ЛІРУП N№1 ГУНІ у Львівській області (Шевченківський район), з метою фіксування зазначених обставин та вжиття передбачених законодавством заходів, адже в діях Відповідача, мають місце ознаки діянь переслідуваних у кримінальному порядку. У зв`язку із вищевказаними недобросовісними діями, ОСОБА_2 завдав значних збитків ПП«Соловій-Транс», про що комісією з працівників ПП «Соловій-Транс» складено Акт від 15.06.2024 року, та яким встановлено, що Відповідачем завдано Позивачу шкоди в розмірі 309 336 гривень 43 копійки, яка складається з реальної шкоди: штраф за несвоєчасне подання автомобіля в пункт розвантаження, сплачений контрагенту у сумі 65 806 гривень 35 копійок; штраф за псуванням ділової репутації, сплачений контрагенту у сумі 52 645 гривень 08 копійок; штраф за зрив заявки сплачений контрагенту у сумі 43 885 гривень та майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди у сумі 147 000 гривень 00 копійок. Вказаний акт скеровано Відповідачу. Окрім цього, між ПП «Соловій-Транс», як роботодавцем та ОСОБА_2 , як працівником, укладено Договір про повну матеріальну відповідальність від 11 січня 2024 року. Відповідно до якого вбачається наступне пунктом 3.4 Договору встановлено, що працівник несе відповідальність за всі збитки завдані підприємству розглядом та/або вирішенням спорів підприємства по претензіям третіх осіб, якщо вони спричинені з вини працівника. Відповідно до п.3.5, працівник зобов`язаний компенсувати усі збитки, витрати Роботодавця завдані внаслідок повернення, закінчення рейсу, розвантаження вантажу залишеного/покинутого транспортного засобу та/або вантажу Працівником.

Згідно з Додатком до Договору про повну матеріальну відповідальність від 11.01.2024 року - підпискою матеріально відповідальної особи, ОСОБА_2 засвідчив своїм особистим підписом згоду на виконання зобов`язань за цим Договором в повному обсязі. Відповідно до CMR від 23.05.2024 автомобіль розвантажився 31.05.2024 року, чим порушено умови Договору-заявки №324-003697 про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.05.2024 року, а саме автомобіль подано в пункт розвантаження на 3 доби пізніше обумовленого терміну. Вказані простої виникли через самовільне залишення Відповідачем автомобіля та неналежним виконанням ним своїх трудових обов`язків.

Як наслідок, ФОП ОСОБА_3 виставила ПП «Соловій-Транс» претензію вих.№10/06/24/1 від 10.06.2024 року та рахунок №324-003697111 від 10.06.2024 року, на підставі п.3 Договору-заявки, а саме: у випадку порушення термінів надання автомобіля під завантаження/розвантаження, «Перевізник» сплачує штраф у розмірі 500 євро за кожну розпочату добу запізнення. Штрафні санкції нараховуються і сплачуються у гривнях, виходячи з офіційного курсу гривні до євро, встановленого НБУ на момент виставлення рахунку у сумі 65 806 гривень 35 копійок. Позивачем сплачено штрафні санкції згідно вказаних Претензії та Рахунку, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.07.2024 року №1207.

10 червня 2024 року ПП «Соловій-Транс» отримало рахунок №324-003697112 та претензію вих.№10/06/24/2 від ФОП ОСОБА_3 (Експедитор), щодо штрафних санкції за псування ділової репутації, відповідно до якої вбачається наступне.

Відповідно до пункту 8.9 Договору про надання послуг перевезення вантажів №03-0124-1 від 11.03.2024 року, ділова репутація Експедитора - це сукупність професійних та ділових характеристик, що склалася серед партнерів та клієнтів за результатами діяльності Експедитора на ринку послуг. Згідно з пунктом 8.10 вказаного Договору, у випадку протермінування подачі транспортних засобів під завантаження або розвантаження більш ніж на дві доби, що виникло з вини Перевізника або залучених ним третіх осіб - сторони узгодили визнавати псуванням ділової репутації Експедитора.

Відповідно до пункту 8.11 зазначеного вище Договору, у випадку настання подій визначених пунктом 8.10 Договору, Перевізник сплачує штраф Експедитору у сумі 500 євро у гривневому еквіваленті по курсу НБУ встановленого на день виставлення рахунку у розмірі 52 645 гривень 08 копійок. Позивачем сплачено штрафні санкції, згідно з виставлених Претензії та Рахунку, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.07.2024 року №1208.

Відповідно до Наказу директора ПП «Соловій-Транс» Косарева М.Ю. від 07.05.2024 року №070524-1 про відрядження, водій ОСОБА_2 зобов`язувався після завершення міжнародного перевезення по маршруту Godega Di Sant Urbano, Італія - Бобриця, Україна (згідно Договору-заявки №342-003697 від 21.05.2024) одразу приступити до виконання міжнародного перевезення за маршрутом Київ, Україна - Kiel, DEUTSCHLAND (відповідно до Договору-заявки №3-23-05-24 від 23.05.2024 року). Однак, у зв`язку із самовільним залишенням Відповідачем ввіреного транспортного засобу з причепом в Угорщині, про що зазначалось вище, вказане міжнародне перевезення не розпочалось.

Згідно з умовами п.5 Договору-заявки №3-23-05-24 від 23.05.2024 року (укладеної між Позивачем та ФОП ОСОБА_4 ) сторони мають право відмовитися від завантаження не менше ніж за 96 годин від дати завантаження, у випадку відмови менше ніж за 96 годин, винна сторона сплачує штраф у розмірі 1000 євро, за офіційним курсом НБУ на день виставлення рахунку. Відтак, ФОП ОСОБА_4 (Експедитор) виставила ПП «Соловій-Транс» претензію №14/06/24/1 від 14.06.2024 року та рахунок №11-3-23-05-24 від 14.06.2024 року на суму 1000 євро = 43 885 гривень. Позивачем сплачено штрафні санкції, згідно з вказаних Претензії та Рахунку, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.07.2024 року №1206.

Згідно з умовами Договору-заявки №3-23-05-24 від 23.05.2024 року (укладеної між Позивачем та ФОП ОСОБА_4 ) планувалось міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Київ, Україна - Kiel, DEUTSCHLAND, дата завантаження 29.05.2024 року, дата розвантаження 04.06.2024 року. Вартість перевезення 147 000 гривень 00 копійок. Проте, вказане перевезення не відбулось у зв`язку із вищевказаними обставинами. Відтак, неправомірні дії Відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила можливості Позивача отримати прибуток у розмірі 147000 гривень 00 копійок за виконання зобов`язань, згідно умов Договору-заявки №3-23-05-24 від 23.05.2024 року. Таким чином, загальна сума завданих збитків становить: 65 806 гривень 35 копійок штрафних санкцій за несвоєчасне подання автомобіля в пункт розвантаження + 52 645 гривень 08 копійок штрафних санкцій за псування ділової репутації + штрафні санкції за зрив заявки 43885 гривень 00 копійок + 147000 гривень 00 копійок упущеної вигоди = 309 336 гривень 43 копійки. З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПП «Соловій-Транс» завдані збитки в розмірі 309 336 гривень 43 копійки, а також понесені судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задоволити з підстав зазначених в позові. Окрім цього, представник позивача надала суду додаткові пояснення зі змісту яких вбачається, що представник позивача заперечує щодо доручення представником відповідача доказів. Просить суд не приймати їх до уваги, оскільки вони подані з порушенням процесуального строку та не зазначено про наявність у відповідача чи іншої особи оригіналів зазначених доказів. Окрім цього, 20 травня 2024 року відповідач під час викоання своїх трудових обов`язків на автомобілі з державними номерами тягача НОМЕР_1 /напівпричепа НОМЕР_2 перетнув державний кордон України в пункті пропуску Шегині-Медика. Вказаний пункт пропуску не відноситься до територіальної юрисдикції Закарпатської митниці.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову в повному обсязі. Вказав, що з позовної заяви вбачається наявність спору про стягнення з відповідача завданої позивачу шкоду невчасним доставлення водієм ОСОБА_2 вантажу, який був доставлений з простроченням на три доби. Про рух вантажу позивач додав копію товарно-транспортної накладної CMR (ЦМР), відповідно до якої вантаж був доставлений 31.05.2024 року. Позивач вказує, що простій транспортного засобу виник через самовільне залишення ОСОБА_2 , автомобіля та неналежним виконанням своїх трудових обов`язків. Представник відповідача зазначив, що в транспортній накладній CMR не вказана дата розвантаження. Дата розвантаження вказана у наданій позивачем до позову договору-заявці №324-003697 про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.05.2024 року в якій зазначено саме орієнтовну дату розвантаження 28.05.2024 року, тобто точна дата розвантаження не була визначена в зв`язку з тим, що в той час в зв`язку з військовим станом на кордонах між Україною та прикордонною з нею країною були постійні автомобільні черги, що також підтверджується довідкою ПП «Соловій-транс» за вих.№1652024-03 від 16.05.2024 року, яка була скерована до матеріалів даної цивільної справи, відповідно до її змісту вбачається, що ПП «Соловій Транс» звертався письмово до керівника Закарпатської митниці про те, що в зв`язку з чергами на кордоні та воєнним станом, водій ОСОБА_2 не встигає перетнути вчасно кордон. Таким чином, всі перевізники та замовники, експедитори в квітні, травні, червні 2024 року, знали про автомобільні черги на українських кордонах з суміжними державами, а тому визначали орієнтовні дати розвантаження і ніяких порушень не було при запізненні на розвантаження на 3-7 днів. Звертає увагу на транспортну накладну CMR (ЦМР) - транспортний документ, найбільш широко використовуваний при міжнародних вантажних перевезеннях автомобільним транспортом. Транспортна накладна CMR виписується для підтвердження укладення договору перевезення, який визначає відповідальність відправника, перевізника та одержувача товару. Підтверджує, що вантаж в момент прийняття знаходився в належному стані, в цілій упаковці, маркування і число місць відповідає зазначеним у накладній. Відповідно до вказаної CMR, вбачається, що товар був доставлений 31.05.2024 року, при цьому замовник вантажу поклав печатку й підпис про те, що вантаж він отримав при цьому ніяких претензій до перевізника не має. Також таких доказів про якісь претензії до перевізника позивачем надано не було.

Як видно з п.6 CMR що перевозиться 10 Пеллет, та в пункті 11 вага 8210 кг. А в пункті 3 вказаної CMR, зазначається країна і точна адреса розвантаження - точки доставки вантажу. При огляді латинськими буквами вбачається напис: Бобриця, Київська область, Україна. Однак взагалі не зазначено дати розвантаження. З чого можна зробити висновки про те, що твердження позивача про безпосереднє розвантаження 28.05.2024 року є передчасним та не підтверджується основним документом про дату та час розвантаження.

Звертає увагу суду на те, що позивач надав до позовної заяви копії рахунків на оплату та платіжні інструкції, належність та допустимість вказаних доказів не визнає в зв`язку з тим, що в них виявлені грубі порушення про заявку на перерахування коштів і саме перерахування коштів. Так, представник відповідача вважає, що позивач сфальсифікував вказані докази та діє недобросовісно, чим вводить суд в оману, оскільки кошти були направлені позивачем не на вказані реквізити на рахунках на оплату ФОП ОСОБА_3 , а на зовсім інші рахунки.

При вирішенні спору сторін по суті, необхідно взяти до уваги те, що позивач звертається до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, що виникли внаслідок вчинення останнім протиправних дій як працівником, у зв`язку з покладанням на нього повної матеріальної відповідальності за письмовим договором. Позивач та відповідач не є сторонами будь-якого цивільно-правового договору. Оскільки під час виконання відповідачем своїх трудових обов`язків, як водія, сторони спору перебували у трудових правовідносинах, як роботодавець та працівник, а наслідки завдання працівником збитків роботодавцю під час виконання ним трудових обов`язків урегульовані положеннями Кодексу законів про працю України щодо матеріальної відповідальності працівника.

Просить суд, врахувати положення ст.130 КЗпП України, за якою відповідальність за неодержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. Натомість відповідач працював водієм та він не є посадовою особою у розумінні КЗпП України. У Переліку посад і робіт не зазначено про посаду чи роботи водія автотранспортних засобів, а тому з відповідачем, як з водієм автотранспортних засобів, не може укладатися письмовий договір про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих йому на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, а укладений письмовий договір не має юридичної сили, тобто є нікчемним, і не може бути підставою для покладання на відповідача матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з його вини шкоди. Позивач не довів суду належними та допустимими доказами факт того, що відповідач вчинив неправомірні дії, які призвели до спричинення позивачу шкоди, не доведено наявності вини в діях відповідача, що мало б наслідком понесення позивачем майнової шкоди, не доведений її заявлений розмір у сумі збитків, які викладені в позовній заяві. Отже, відповідач не може нести матеріальну відповідальність з відшкодування позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Процесуальні дії у справі: прийняття справи до свого провадження, відкриття загального позовного провадження та призначення підготовчого судового засідання, відкладення підготовчого судового засідання, закриття підготовчого провадження, доручення доказів та призначення справи до судового розгляду, призначення розгляду справи в режимі відео конференції, відкладення розгляду справи, про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.

Заяви та клопотання: заява про розгляд справи без участі представника позивача, заява представника відповідача, клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, заява про участь в режимі відеоконференції, додаткові пояснення, заява про відкладення розгляду справи, письмові пояснення (клопотання).

Що стосується доводів представника позивача про те, що долученні представником відповідача докази не брати до уваги, суд зазначає наступне 18 жовтня 2024 року ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області судом в підготовчому судовому засіданні було вже вирішено клопотання представника відповідача про долучення доказів та приєднано їх до матеріалів справи.

З досліджених судом письмових доказів встановлено:

З копії трудового договору від 11 січня 2024 року встановлено, що між ПП «Соловій-Транс» та ОСОБА_2 було укладено трудовий договір відповідно до якого, працівника (відповідача) прийнято на роботу в ПП «Соловій-Транс» та відповідач зобов`язався особистими діями та силами, за допомогою наданого роботодавцем транспортного засобу виконувати роботи по перевезенню вантажів, а роботодавець зобов`язувався створювати необхідні умови для роботи працівника та виплачувати йому заробітну плату. Відповідно до п.6.2 даного договору передбачено, що працівник несе відповідальність відповідно до умов укладеного між сторонами договору про повну матеріальну відповідальність (а.с.17-21).

З копії договору про повну матеріальну відповідальність від 11 січня 2024 року встановлено, що працівник ОСОБА_2 прийняв на себе повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди за всі передані йому роботодавцем ПП «Соловій-транс» матеріальні цінності, а також за ті товарно-матеріальні цінності й кошти, що будуть надходити під звіт протягом усього терміну дії цього договору та будуть передаватись йому вантажовідправниками, замовниками роботодавця у зв`язку із виконанням трудових обов`язків. ОСОБА_2 був ознайомлений зі своїми трудовими обов`язками (а.с.22-25).

З копії наказу №08-К про прийняття на роботу від 10 січня 2024 року встановлено, що 11 січня 2024 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу в ПП «Соловій-Транс» на умовах строкового трудового договору, на посаду водій автотранспортних засобів (а.с.16).

З копії договору про надання послуг перевезення вантажів №03-0124-1 від 11 березня 2024 року встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Соловій-Транс» було укладено договір з надання послуг з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень. Даним договором передбачено наслідки несвоєчасного подання автомобіля в пункт завантаження/розвантаження, митного оформлення, крім відшкодування заподіяних збитків, за кожну розпочату добу запізнення перевізник сплачує неустойку у розмірі, що становить при міжнародних перевезеннях 500 Євро (а.с.26-31).

З копіїдоговору-заявки№324-003697від 21травня 2024року пронадання транспортно-експедиційнихпослуг встановлено,що ПП «Соловій-Транс» прийнято від ФОП ОСОБА_3 (Експедитора) замовлення на перевезення вантажу за маршрутом Godega Di Sant'Urbano, Італія - Бобриця, Україна. Згідно з умовами Договору-заявки, дата завантаження 23.05.2024 року, дата розвантаження 28.05.2024 року. Вартість перевезення 50000 грн. (а.с.32-33).

23 травня 2024 року ПП «Соловій-Транс`прийнято замовлення на перевезення вантажу за маршрутом Київ, Україна - Kiel, DEUTSCHLAND, що підтверджується Договором-заявкою №3-23-05-24 про надання транспортно-експедиційних послуг, укладеним з ФОП ОСОБА_4 (Експедитор). Згідно з умовами якого, дата завантаження 17.05.2024 року, дата розвантаження 04.06.2024 року. Вартість перевезення 147000 грн. (а.с.56).

З копії наказу №070524-1 від 07 травня 2024 року встановлено, що водія ОСОБА_2 було направлено у відрядження на автомобілі з державними номерами тягача НОМЕР_1 /напівпричепа НОМЕР_3 . Фактичний маршрут буде доведено до відома водія засобами телефонного або електронного зв`язку. Термін відрядження з 07 травня 2024 року по 10 червня 2024 року (а.с.34).

З копії міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 23.05.2024 року встановлено, що автомобіль НОМЕР_1 /ВС9324ХF було завантажено 23 травня 2024 року, пройшов митний контроль 30 травня 2024 року, був розвантажений 31.05.2024 року. Зауваження відсутні (а.с.38).

З копії витягу веб-сайту Шлях встановлено, що ОСОБА_6 очікувана дата перетину державного кордону 12 травня 2024 року, закрито 20 травня 2024 року перетнув державний кордон в пункті пропуску Чоп. Очікувана дата перетину державного кордону 22 квітня 2024 року, закрито 26 квітня 2024 року перетнув державний кордон в пункті пропуску Шегині-Медина(а.с.35).

Зі скріншоту зFREETRACK встановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 залишив транспортнийзасіб зпричепом НОМЕР_1 /ВС9324ХF, місцезнаходження згідно GPS-навігації визначено за координатами 48.34184 22.129495 (Захонь, Угорщина) (а.с.36).

З копії претензії від 10 червня 2024 року вих.№10/06/24/1 встановлено, що ФОП ОСОБА_3 зверталась до ПП «Соловій-Транс» із претензією на суму 65 806 грн. 35 коп. у зв`язку із порушенням термінів розвантаження. Дата доставки, згідно договору-заявки 28 травня 2024 року. Відповідно до даних з CMR розвантаження відбулось 31 травня 2024 року. У зв`язку із чим, ФОП ОСОБА_3 вимагала у ПП «Соловій-Транс» протягом 30 календарних днів перерахувати на р/р IBAN НОМЕР_4 у банку АТ «КРЕДОБАНК» грошові кошти в сумі 65806 гривень 35 копійок. Направлено рахунок на оплату №324-003697П1 від 10 червня 2024 року у сумі 65806 гривень 35 копійок (а.с.39-41).

З копії платіжної інструкції №1207 від 09 липня 2024 року встановлено, що ПП «Соловій-Транс» здійснило перерахунок коштів на рахунок ФОП ОСОБА_3 НОМЕР_5 НОМЕР_6 3 АТ «Райффайзен Банк» у сумі 65806 гривень 35 копійок (а.с.42).

З копії претензії від 10 червня 2024 року вих. №10/06/24/2 встановлено, що ФОП ОСОБА_3 зверталась до ПП «Соловій-Транс» із претензією на суму 52645 грн. 08 коп. у зв`язку із тим, що відповідно до п.8.9 Договору про надання послуг перевезення вантажів №03-0124-1 від 03.01.2024 у зв`язку із порушенням ділової репутації експедитора, порушення терміну розвантаження на 3 доби, а отже підлягають застосуванню штрафні санкції відповідно до п.8.11. Договору в розмірі 1200 євро, тобто 51645 грн. 08 коп. У зв`язку із чим, ФОП ОСОБА_3 вимагала у ПП «Соловій-Транс» протягом 20 календарних днів перерахувати на р/р IBAN НОМЕР_7 банку АТ «КРЕДОБАНК» грошові кошти в сумі 51645 грн. 08 коп. Направлено рахунок на оплату №324-003697П2 від 10 червня 2024 року у сумі 51645 грн. 08 коп. (а.с.43-45).

З копії платіжної інструкції №1208 від 09 липня 2024 року встановлено, що ПП «Соловій-Транс» здійснило перерахунок коштів на рахунок ФОП ОСОБА_3 НОМЕР_5 НОМЕР_6 3 АТ «Райффайзен Банк» у сумі 51645 грн. 08 коп.(а.с.46).

З копії претензії ФОП ОСОБА_4 від 14 червня 2024 року вих. №14/06/24/1 встановлено, що ФОП ОСОБА_4 зверталась до ПП «Соловій-Транс» із претензією на суму 43 885 грн. у зв`язку із тим, що 29 травня 2024 року ПП «Соловій-Транс» не подало автомобіль під завантаження, згідно умов Договору-заявки, чим відмовилось від виконання перевезення. У зв`язку із чим, ФОП ОСОБА_4 просить ПП «Соловій-Транс» протягом 30 календарних днів перерахувати на р/р IBAN НОМЕР_4 у банку АТ «КРЕДОБАНК» грошові кошти в сумі 43885 грн. Направлено рахунок на оплату №п-3-23-05-24 від 14 червня 2024 року в сумі 43885 грн. (а.с.53 -54).

З копії платіжної інструкції №1206 від 09 липня 2024 року встановлено, що ПП «Соловій-Транс» здійснило перерахунок коштів на рахунок ФОП ОСОБА_4 НОМЕР_8 АТ «Райффайзен Банк» у сумі 43885 грн.(а.с.55).

З копії наказу «Про створення комісії» від 12 липня 2024 року №12/07 встановлено, що для розгляду завданих збитків ПП «Соловій-Транс» водієм автотранспортних засобів ОСОБА_2 під час виконання ним трудових обов`язків (а.с.17).

З копії акту завданих збитків підприємству водієм автотранспортних засобів ОСОБА_2 під час виконання ним трудових обов`язків від 15 липня 2024 року встановлено, що водієм було завдано шкоду ПП «Соловій-Транс» в розмірі 309 336 грн. 43 коп., яка складається з реальної та майнової шкоди: 65806 грн. 35 коп. штраф за несвоєчасне подання автомобіля в пункт розвантаження, 52645 грн. 08 коп. штраф за псування ділової репутації, 43885 грн. штраф за зрив заявки, упущена вигода 147000 грн. (а.с.48-49).

З копії заяви начальнику ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області вих. №012805/1 від 28 травня 2024 року встановлено, що ПП «Соловій-Транс» повідомило останнього про те, що під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_2 20 травня 2024 року перетнув пункт пропуску Чоп. 27 травня 2024 року автомобіль залишена на стоянці Захонь, Угорщина, водій у транспортному засобі відсутній (а.с.37).

З копії листа начальнику Закарпатської митниці від 16 травня 2024 року встановлено, що директор ПП «Соловій-Транс» повідомляв, що VOLVO FH EURO 6 BC7512PC, який задекларований на підставі митної декларації не встигає прибути в зазначений термін до митного поста, водій ОСОБА_2 . Машина не встигає перетнути кордон вчасно у зв`язку з чергою на кордоні та воєнним станом (а.с.80).

Копію Договору-заяви на вантажне перевезення №007 від 07.05.2024 року між ТОВ «МЕДЖИК АГРО» та ПП «Соловій-Транс» суд не приймає до уваги, оскільки вона не підписана перевізником (а.с.79).

Копію договору-заявки №324-003697 від 21.05.2024 року, де зазначено орієнтовану дату розвантаження 28 травня 2024 року суд не приймає до уваги, оскільки вона не містить підписів перевізника та експедитора, а її зміст відрізняється від долученої позивачем договору-заявки №324-003697 від 21.05.2024 року з печатками та підписами перевізника та експедитора (а.с.81).

Копію міжнародної товарно-транспортної накладної CMR 0010, накладну ТТН від 23.05.2024 року, ТТН вантаж від 23.05.2024 року; договір заявку №324-003618 від 17.05.2024 року, ТТН №UTT 2401662 суд не приймає до уваги, оскільки вони не стосуються предмета спору (зворотня сторона а.с.81, 82-83).

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного:

Предметом спору є відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству з вини працівника.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках .

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Предметом регулювання законодавства про працю є забезпечення гарантій при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації (глава ІХ КЗпП України).

Відповідно до частин першої та другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права та законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови що така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю працівника).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи.

Отже, згідно з положеннями цієї статті договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися при наявності одночасно двох умов: 1) наявність посади, яку працівник займає, або роботи, яку він виконує у Переліку №447/24; 2) виконання обов`язків за посадою, виконання роботи відповідно до професії має бути безпосередньо зв`язане із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що 11 січня 2024 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу в ПП «Соловій-Транс» на посаду водій автотранспортних засобів. 11 січня 2024 року між ПП «Соловій-Транс» та ОСОБА_2 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Позивач зазначає, що у зв`язку із самовільним залишенням відповідачем ввіреного йому транспортного засобу з причепом в Угорщині та порушенні умов договору-заявки щодо доставки вантажу в пункт призначення, ПП «Соловій-Транс» було спричинено майнову шкоду у загальному розмірі 162336 грн. 43 коп., яка складається із штрафних санкцій за несвоєчасне подання автомобіля в пункт розвантаження, псування ділової репутації експедитора та штрафних санкцій за зрив заявки.

Розглядаючи справу про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт перший статті 134 КЗпП України), суд перевіряє чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

У Переліку №447/24 зазначені посади і роботи, що виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску) перевезення або застосування в процесі виробництва.

Договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в Переліку № 447/24 не зазначені, або якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов`язки, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з вини робітника шкоди.

Посада водія не входить до Переліку №447/24 і такі трудові функції не передбачають таких дій як незабезпечення збереження цінностей, які були передані працівнику для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва. Не передбачають вони і дій, пов`язаних зі збереженням транспортного засобу, який використовує водій під час перевезення вантажу.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №303/3693/15-ц (провадження №61-5969св18) та від 29 жовтня 2020 року у справі №264/2076/17 (провадження №61-1146св19).

Таким чином, посада ОСОБА_2 водій автотранспортних засобів не відноситься до категорії працівників, з якими укладається договір про повну матеріальну відповідальність. Договір про повну матеріальну відповідальність можна укладати у письмовій форму тільки з працівниками визначених категорій. Договір про повну матеріальну відповідальність, укладений з особами, які не включені до Переліку категорій працівників, з котрими можна такі договори укладати, є недійсним. Сам по собі факт укладання з працівником договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди за пунктом 1 частини першої статті 134 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена у правовому висновку Верховного Суду України у справі № 6-16цс12 від 25 квітня 2012 року, за яким договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не вказані, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди.

З урахуванням вищевикладеного, посада ОСОБА_2 водій автотранспортних засобів не відноситься до категорії працівників, з якими укладається договір про повну матеріальну відповідальність. А отже правотворча природи та юридична сила укладеного сторонами договору про повну матеріальну відповідальність від 11 січня 2024 року не може бути підставою для матеріальної відповідальності у повному розмірі ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_2 може несе відповідальність відповідно до положення статті 132 КЗпП України, а саме в розмірі прямої дійсно шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. При цьому, позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували розмір середньомісячного заробітку ОСОБА_2 на посаді водія в ПП «Соловій-Транс».

В ході розгляду справи позивачем не надано суду достатніх доказів, які б підтверджували розмірі прямої дійсно шкоди завданої ПП «Соловій-Транс». Судом встановлено, що ОСОБА_2 будучи водієм автотранспортного засобу не завершив виконання поставки (розвантаження 28 травня 2024 року по АДРЕСА_1 ), чим порушив умови Договір-заявку №324-003697 від 21 травня 2024 року. З копії міжнародної товарно-транспортної накладної CMR (а.с.38) встановлено, що вантаж було отримано одержувачем ТОВ «ВІЗАВІ ЛТД» 31 травня 2024 року, в п.16 відсутні будь-які зауваження до перевізника ПП «Соловій-Транс». Позивачем в підтвердження заподіяної прямої шкоди долучено претензію від 10 червня 2024 року про стягнення штрафних санкцій в розмірі 65806 грн. 35 коп., рахунок на оплату №324-003697П1 від 10 червня 2024 року, претензію від 10 червня 2024 року про відшкодування штрафних санкцій за псування ділової репутації в розмірі 52645 грн. 08 коп., рахунок на оплату №324-003697П2 від 10 червня 2024 року, де зазначені рахунок отримувача та надавача платіжних послуг отримувача. Згідно платіжної інструкції №1207 грошові кошти 65806 грн. 35 коп. та згідно платіжної інструкції №1208 грошові кошти 52645 грн. 08 коп. були перераховані на інший рахунок в іншому банку. Таким чином, факт перерахування коштів ПП «Соловій-Транс», а саме штрафних санкцій в розмірі 65806 грн. 35 коп. та штрафних санкцій за псування ділової репутації в розмірі 52645 грн. 08 коп. на виконання претензії ФОП ОСОБА_3 в ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження належними та достатніми доказами.

Що стосується відшкодування штрафних санкцій за зрив заявки в розмірі 43885 грн. суд зазначає наступне:

Як вбачається з Договорузаявки про надання транспортно-експедиційних послуг №3-23-05-24 ФОП ОСОБА_4 від 23 травня 2024 року, датою завантаження зазначено 17 травня 2024 року. Згідно претензії №14/06/24/1 від 14 червня 2024 року, зазначено про сплату штрафу у зав`язку із тим, що ПП «Соловій-Транс» не подало автомобіль під завантаження 29 травня 2024 року, однак сторонами була узгоджена інша дата завантаження автомобіля VOLVO FH EURO 6 BC7512PC (17 травня 2024 року, а не 29 травня 2024 року). Окрім цього, в договорі-заявці про надання транспортно-експедиційних послуг №3-23-05-24 не вказано прізвище, ім`я та по батькові водія, який повний був здійснювати перевезення. Жодних доказів про те, що ОСОБА_2 повинний був завантажити 29 травня 2024 року автомобіль VOLVO FH EURO 6 BC7512PC, але не виконав покладених на нього обов`язків, та з його вини було заподіяно майнову шкоду ПП «Соловій-Транс», суду не надано.

Щодо стягнення з відповідача упущеної вигоди, суд зазначає наступне:

Позивач просить суд стягнути з відповідача упущену вигоду у розмірі 147000 грн., вказавши, що водій ОСОБА_2 27 травня 2024 року самовільно залишив ввірений йому транспортний засіб на території Угорщини, що стало причиною несвоєчасного подання вказаного автомобіля в пункт розвантаження, а саме 31 травня 2024 року, що в свою чергу унеможливило подання транспортного засобу під завантаження 29 травня 2024 року. Відтак, вважає, що неправомірні дії відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила можливості позивача отримати прибуток в розмірі 147000 грн. за виконання зобов`язання, згідно умов Договору-заявки №3-23-05-24 від 23 травня 2024 року.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено, що у Договорізаявці про надання транспортно-експедиційних послуг №3-23-05-24 ФОП ОСОБА_4 від 23 травня 2024 року, датою завантаження зазначено 17 травня 2024 року, а не 29 травня 2024 року. Окрім цього, в договорі-заявці про надання транспортно-експедиційних послуг №3-23-05-24 не вказано прізвище, ім`я та по батькові водія, який повний був здійснювати перевезення автомобілем VOLVO FH EURO 6 BC7512PC. Таким чином, позивачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували усі елементи складу цивільного правопорушення відповідачем по Договорузаявці про надання транспортно-експедиційних послуг: протиправної поведінки ОСОБА_2 ; збитків, заподіяних такою особою; причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди.

Відповідно до положень ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Тобто збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди.

За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №3-64гс11, постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №908/2261/17, від 31.07.2019 у справі №910/15865/14, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц).

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнової вигоди, яку потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).

Справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішення порушення прав кредитора не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним (постанова ВС від 10 листопада 2022 року, справа №910/7511/20).

При вирішенні спору сторін по суті, суд приймає до уваги те, що позивач звертається до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, що виникли внаслідок вчинення останнім протиправних дій як працівником, у зв`язку з покладенням на нього повної матеріальної відповідальності за письмовим договором. При цьому необхідно зазначити, що посада ОСОБА_2 не відноситься до категорії працівників, з якими укладається договір про повну матеріальну відповідальність. Позивач та відповідач не є сторонами будь-якого цивільно-правового договору, тобто між ними не виникли зобов`язальні правовідносини та їх не можна оцінювати як кредитора та боржника по відношенню один до одного. У зв`язку із чим, відповідач не виконував перед позивачем будь-яких обов`язків за цивільно-правовим договором. Оскільки під час виконання відповідачем своїх трудових обов`язків, як водія, сторони спору перебували у трудових правовідносинах, як роботодавець та працівник, а наслідки завдання працівником збитків роботодавцю під час виконання ним трудових обов`язків урегульовані положеннями Кодексу законів про працю України щодо матеріальної відповідальності працівника, а не майнової відповідальності особи за цивільно-правовим договором.

Суд зазначає, що майнова відповідальність є цивільно-правовою категорією. Матеріальна відповідальність є інститутом трудового права. Умови, підстави, обсяг та порядок її застосування закріплено КЗпП. Правове забезпечення застосування заходів майнової відповідальності здійснює ЦК, тому вона не поширюється на трудові правовідносини.

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

При цьому, відповідно до правил ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв`язку із повною відмовою в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ПП «Словій-Транс» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2024 року.

Головуючий М.М.Дзерин