Вирок

від 29.11.2024 по справі 464/7098/23

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/7098/23

пр.№ 1-кп/464/118/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2024 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі:головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023142410000337 від 01.09.2023, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківськ, українця, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

встановив:

стороною обвинувачення ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення за ч.1 ст. 125 КК України, в тому, що він вчинив незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 29.08.2023 близько 11:45 год., перебуваючи у приміщенні офісу «Рубікон Груп», що за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із потерпілою ОСОБА_9 , з метою спричинення їй тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар металевою милицею, яку тримав у правій руці в область правої руки потерпілої ОСОБА_9 , спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді синця на задній поверхні ділянки правого ліктьового суглобу, що відноситься до легкого ступеня тяжкості.

Таким чином, органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, та показав, що 16.02.2021 з метою, що подарувати у майбутньому онукові, що є особою із інвалідністю, квартиру, уклали попередній договір купівлі-продажу квартири із фірмою Рубікон Груп. Перед укладенням договору, саме ОСОБА_9 була менеджером, що переконувала у надійності компанії. З початку 2022 року будівництво з багатоквартирного будинку припинилося, однак він з дружиною внесли майже усі кошти в сумі 36 тис. доларів США. Так, як йому стало відомо, що будівництво не ведеться, з фірмою виникли проблеми, він вирішив розірвати договір, щоб отримати свої кошти назад. 29.08.2023 йому в офісі на 10 год. призначив зустріч ОСОБА_10 , так як він думав, директор фірми. Він разом із дружиною прибули до офісу, де за рекомендацією останнього підійшли до менеджера ОСОБА_11 , присіли на стільці перед її робочим столом. Директора не було, і він ОСОБА_11 повідомив, що має намір розірвати договір купівлі-продажу, у зв`язку із чим підготував відповідну письмову заяву, та просив її прийняти, і поставити на копії відмітку. Вона відмовлялася, сказала, що вона до цієї фірми відношення не має, нічого підписувати не буде, нехай це робить директор. Він неодноразово дзвонив до ОСОБА_10 , зазначав, що чекає в офісі, і нікуди не піде поки в нього не приймуть заяву та відповідне рішення про розірвання договору. Він та дружина постійно сиділи біля столу. Дружина час від часу знімала на телефон. В час коли він сидів на стільці, а дружина вела фіксацію, потерпіла дуже агресивно себе поводила, скандалила, по хамськи виражалася в їхню сторону, і в один момент, коли почала бігти на його дружину він зреагував і підняв палицю, однак, наміру заподіювати тілесні ушкодження не мав, оскільки саме вона підійшла в його сторону де він сидів та не вставав жодного разу, та намагалася напасти на дружину зокрема її вдарити. Він мав намір її захистити, однак удару не спричинював, все відбулося випадково. Вказав, що саме ОСОБА_6 першою вступила із ними в розмову, так як вони сиділи за столом ОСОБА_11 . Пригадує, що він викликав поліцію, з котрими спілкувався. Вказав, що потерпіла закривала вхідні двері офісу. Повідомив, що його дружину в поліції не допитували. Він жодних намірів спричиняти ОСОБА_6 тілесні ушкодження не мав.

Потерпіла ОСОБА_9 дала покази про те, що 29.08.2023 до офісу Рубікон Груп прийшло подружжя ОСОБА_12 , котрі спілкувалися і колегою ОСОБА_11 на високих тонах. В цей час прийшли інші клієнти, з котрими їй прийшлося вийти на вулицю. Через деякий час вибігла ОСОБА_13 та проводила відеофіксацію, і вона просила її це припинити. Повернувшись на робоче місце, вона продовжувала бігати за нею з телефоном, після чого вона перебуваючи неподалік ОСОБА_14 та обвинуваченого отримала несподівані удари палицею по руці, нанесений останнім та рукою по обличчі від його дружини. Переконана, що удари отримала, коли стояла. Не заперечила, що конфлікт мав місце в офісі з приводу продажу нерухомості, і обвинувачений мав претензії до забудовника, та хотів розірвати договір. Особисто до неї ОСОБА_15 претензій не мав. Пригадує, що могла висловлюватися ло ОСОБА_16 нецензурно, оскільки таким чином реагувала на їхні хамське ставлення та викрикування. Ствердила, що на час події вже не працювала в Рубікон Груп, хоча в офіс приходила, так як не знала що звільнена.

Свідок ОСОБА_17 повідомила, що приблизно всередині літа минулого року зранку їй зателефонував директор, і сказав про прихід ОСОБА_18 , котрий принесене документи, і такі необхідно отримати. В обумовлений час ОСОБА_4 прийшов із дружиною, і були вже дуже обурені відсутністю директора, і нецензурно лаялися. Після чого вона вийшла щоб зателефонувати до керівництва. В цей час почула розмову між потерпілою та ОСОБА_19 про проведення зйомки останньою на телефон. Знаходячись в іншому приміщенні відхилилася, щоб глянути, що відбувається, і побачила як ОСОБА_13 наносила удар потерпілій по обличчі, а обвинувачений в руку. В подальшому уточнила, що не бачила чи наносив удар ОСОБА_4 лише чула звук, але це удару палиці об підлогу. Ствердила, що після удару потерпіла втекла в приміщення в котрому вона знаходилася. Синця на обличчі та руці потерпілої не бачила.

Свідок ОСОБА_10 показав, що 29.08.2023 до нього подзвонив ОСОБА_4 , повідомив, що хоче з ним зустрітися в офісі та вирішити питання, на що він не заперечив, оскільки останній за попереднім договором купівлі-продажу у фірми мав придбати квартиру по вул. В.Великого, будівництво котрої наразі не завершено, так є незначні проблеми з цим. Він неодноразово спілкувався з ОСОБА_4 , усі питання вирішували швидко. Через деякий час зателефонувала ОСОБА_20 та повідомила що подружжя ОСОБА_21 поводять себе не адекватно, усіх обзивають. Потім знову перетелефонувала, і сказала що останні побили ОСОБА_22 . Прибувши в офіс, ОСОБА_4 та його дружина сварилися, хотіли поговорити з керівництвом, однак таке в офіс прибути не могло, постійно усім погрожували. Потерпіла, котра на той час в офісі не працювала, йому повідомляла, що її болить рука, однак тілесних ушкоджень не бачив, можливо не дивився. При події він не був, про все йому стало відомо зі слів працівників.

Свідок ОСОБА_23 повідомив, що на час події працював поліцейським водієм взводу реагування №2 Б1 полку УП охорони у Львівській області. Пригадує, що у серпні 2023 було отримано виклик (спрацювала тривожна кнопка) в офісі Рубікон Груп у АДРЕСА_2 . Прибувши на місце, двері були зачинені. Після того як їх впустили в приміщення, з`ясували, що там виник конфлікт між працівниками та клієнтами, котрі н могли знайти порозуміння. Пригадує, що обвинувачений, котрий сидів на стільці повідомив його, що ненавмисно вдарив потерпілу, що була працівницею в офісі. Не заперечив, що останні між собою продовжували спілкуватися на підвищених тонах. Через деякий час приїхала СОГ, котрими з`ясовувалися обставини справи.

Свідок ОСОБА_24 повідомила, що працювала в офісі прибиральницею. В час, коли вона виконувала роботу бачила як прийшов обвинувачений. Коли була поверхом нижче чула шум. Потім прибувши до приміщення, бачила потерпілу з червоним лицем. Присутня при ударі не була, але ОСОБА_6 казала що обвинувачений її вдарив по лиці. Про що була між ними суперечка не знає, оскільки добре не чує. Зазначила, що ОСОБА_4 робила зауваження, на що він та його дружина поводили себе агресивно.

Свідок ОСОБА_14 показала суду, що являється дружиною обвинуваченого з котрим вирішили придбати квартиру на ОСОБА_25 та уклали попередній договір купівлі продажу, на виконання котрого майже всі кошти сплатили. Однак, будівництво будинку не ведеться, хоча на початку 2024 мало бути зданим. Побачивши в інтернеті різні відеоролики про те, що забудовник обдурив людей, взяв кошти, а квартири будувати не буде, вирішили розірвати договір та повернути кошти. Чоловік домовився із директором, і вони 29.08.2023 прибули в офіс, де працівник не хотіла в них приймати заяву, казала, що вона до цього не має відношення. Через деякий час між ними та ОСОБА_6 виник конфлікт з приводу знімання на телефон. Вона не заперечує що проводила фіксацію, котра є збереженою в телефоні, про те, як працівники фірми з ними поводяться зверхньо по хамськи. В процесі, потерпіла її ображала, кричала, що до фірми відношення не має, скакала на неї остання нападала, хотіла вибити телефон, чи наносив її чоловік удар ОСОБА_6 не бачила, особисто вона останню відштовхнула, удару не наносила. При цьому, була присутня тільки прибиральниця. Поліцію викликав її чоловік.

Згідно з витягом з ЄРДР, 01.09.2023 внесено відомості до реєстру за №12023142410000337 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України на підставі заяви ОСОБА_6 від 01.09.2023 про спричинення їй тілесних ушкоджень по праві руці милицею. ІТС ІНПН 13599.

29.08.2023 о 12.56 год. на лінію «102» надійшло повідомлення про те, що 29.08.2023 за адресою: АДРЕСА_2 за фактом хуліганства, що підтверджується витягом. Дане звернення зареєстровано в ІТС ІПНП 29.08.2023 за №13426.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.08.2023 вбачається, що ОСОБА_6 звернулась з заявою, в якій просить притягнути до відповідальності ОСОБА_4 , який 29.08.2023 о 11.43 год. в приміщенні ОСОБА_26 , що за адресою: АДРЕСА_2 , вдарив її металевою палицею по правій руці, а також його дружина ОСОБА_14 вдарила її долонею по лівій щоці, чим спричинили їй тілесні ушкодження.дана заява зареєстрована в ІТС ІПНП 29.08.2023 за №13426.

29.08.2023 о 16.25 на лінію «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_27 , що до лікарні звернулася ОСОБА_9 з приводу спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_14 . Дане звернення зареєстровано в ІТС ІПНП 29.08.2023 за №13437.

З листів начальника сектору дізнання ОСОБА_28 № 2120 та № 2125 від 30.08.2023 вбачається що ним скеровано матеріали звернення за № 13426 від 29.08.2023 та № 134377 від 29.08.2023 начальнику відділу поліції для їх розгляду в порядку Закону України «Про звернення громадян» у зв`язку із відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливістю внесення відомостей до ЄРДР.

Згідно рапорту про виявлення кримінального правопорушення, ОСОБА_29 доповів начальнику ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області що в нього на розгляді перебували матеріали № 13426 та 13437 від 29.08.2023 щодо спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку експерта №722 від 01.09.2023 під час проведення судово-медичної експертизи у потерпілої ОСОБА_6 виявлений синець на задній поверхні ділянки правого ліктьового суглобу, який утворився від дії тупого предмета, міг виникнути від удару милицею 29.08.2023, як вказано у «Постанові» та гр. ОСОБА_9 не був небезпечним для життя в момент заподіяння та відноситься до легкого ступеня тяжкості.

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста вбачається, що 29.08.2023 ОСОБА_6 о 16.09 год. зверталася до лікаря ОСОБА_30 з приводу того, що її на роботі побили ОСОБА_4 та ОСОБА_14 та при огляді було встановлено помірний набряк правого ліктьового суглобу, встановлено діагноз забій правого ліктьового суглобу.

З протоколу про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису від 08.09.2023 вбачається, що дізнавач у приміщенні офісу Тзов «Рубікон Груп», що в АДРЕСА_2 зняв на оптичний носій показання технічних приладів.

11.09.2023 згідно постанови про визнання речей (документів) речовим доказом і приєднання їх до матеріалів досудового розслідування відеофайл, який було знято на оптичний носій (DVD-Rдиск) показання технічних приладів та технічних засобів визнано речовим доказом.

Як вбачається з протоколу огляду речей від 11.09.2023 дізнавачем проведено огляд (DVD-R диску, та встановлено, що відеозапис вівся із приміщення офісу та в період часу згідно напису 2023-08-29 11:34:22 по 11:53:11. Також вказано, що на осіб, що знаходяться на відео за їхнім зовнішнім виглядом. В 11:44:39 чоловік, що сидів поблизу письмового столу, тримаючи у правій руці милицю наніс удар працівниці по правій руці, а у той час жінка, що прийшла з останнім нанесла удар працівниці по обличчі лівою рукою. В 11:44:42 чоловік ще раз замахнувся милицею на працівницю, однак удару не наніс і працівниця пішла за свій стіл, а подружжя сіло у кріса, сховавши телефони. О 11:45:03 працівниця знову наближалася до подружжя, і чоловік замахувався на неї милицею.

При перегляді із відеоматеріалів, встановлено, що на відео зафіксовано ОСОБА_4 його дружину, ОСОБА_20 та ОСОБА_6 відео розпочинається як ОСОБА_4 та його дружина заходять у приміщення та сідають за стіл на стільці для клієнтів. Впродовж близько п`яти хвилин спілкувалися, як було встановлено, із свідком ОСОБА_17 . В подальшому, ОСОБА_6 розпочала спілкування із ОСОБА_4 та ОСОБА_14 , котрі безперервно сиділи на кріслах, та спілкувалися між собою, а обвинувачений здебільшого спілкувався по телефону, та перед виходом із приміщення, зважаючи на її жестикуляцію емоційно висловлювалася в їхню сторону. Емоційне спілкування продовжилося після повернення потерпілої до приміщення, разом із ОСОБА_31 , що демонструвала знімання на телефон. На відео видно, що ОСОБА_14 тримає телефон в руках, демонструючи фіксацію, розмови підчас емоційної розмови із працівниками. В цей час ОСОБА_6 швидким рухом направилася в сторону ОСОБА_14 , та зупинившись продовжувала, розмову. В цей час ОСОБА_4 та ОСОБА_14 вчинять фізичні дії щодо ОСОБА_6 , зокрема чоловік різко бере милицю, що знаходилася із лівої сторони в праву руку за середню частину та розвернувши основою робить замах в сторону потерпілої в частину правої рук, в цей час жінка здійснює маневр рукою по обличчі останньої. Після цього ОСОБА_32 знову зробив мах палицею, у зв`язку із чим потерпіла відреагувала, зловившись за верхню частину передпліччя.

Постановою про визнання речей (документів) речовим доказом і приєднання їх до матеріалів досудового розслідування від 03.10.2023 аудіозапис, який, який було знято на оптичний носій (DVD-Rдиск) показання технічних приладів та технічних засобів визнано речовим доказом.

З протоколу огляду речей від 03.10.2023 встановлено, що дізнавачем оглянуто носій записуючої пам`яті 4.7 Gb на котрому міститься фай 1693298709.465335 з розмовою невідомої жінки (як встановлено оператором ОСОБА_9 ) та оператором 102, котра повідомила, що по АДРЕСА_2 її вдарили клієнти, та відволікшись голосно говорила до іншої особи про те, що вона хотіла забрати телефон, на що остання вдарила її по лиці. Продовживши повідомила також, що він мене вдарив палкою, а жіночка його по лиці рукою. Вказані обставини підтверджуються матеріалами звукозапису.

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 13.10.2023 у слідчій дії брала участь потерпіла ОСОБА_6 і проводилася безперервна відеофіксація. При перегляді відео носія встановлено, що потерпілій запропоновано повідомити про обставини справи. Після чого, вона вказала де сидів ОСОБА_4 (звернувши увагу, що стілець можливо знаходився ближче, щоб статист, котрий тримав палицю у лівій руці за основу) міг дістати до неї.

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 13.10.2023 у слідчій дії брала участь свідок ОСОБА_17 і проводилася безперервна відео фіксація. При перегляді відео носія встановлено, що свідку запропоновано повідомити про обставини справи. Після чого, вона вказала де в час нанесення удару перебувала вона, сидів ОСОБА_4 та де знаходилася його дружина. Місце знаходження потерпілої відображено не було. Проводячи відео фіксацію з місця де знаходилася ОСОБА_17 , оператор розмістив камеру над стелажем під стіною, не встановивши, чи відхилялася свідок, щоб побачити подію.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_4 , суд враховує наступне.

Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 125 КК України суб`єкт кримінального правопорушення підлягає кримінальній відповідальності за умисне легке тілесне ушкодження.

Згідно п. 1.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 7 січня 1995 р. N 6 вбачається, що з медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних.

Одночасно п. 2.3.5 Правил зазначено, що легким тілесним ушкодженням, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності є ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів.

У роз`ясненнях, які містяться в п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» № 2 від 07.02.2003 ВСУ прийшов до переконання, що висновки судово-медичних експертиз містять лише медичну оцінку наслідків злочинного діяння і саме в такому розумінні вони повинні оцінюватися судами при вирішенні питання про доведеність винуватості особи у злочині, обставин його вчинення та про його кримінально-правову кваліфікацію.

Як випливає із диспозиції ст. 125 КК України, вина суб`єкту кримінального правопорушення характеризується умислом.

При цьому, ВС у постанові від 12.06.2018 (справа № 712/13361/15) зазначив, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Таким чином, доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

При дослідженні доказів суд встановив, що подія мала місце в офісному приміщенні розташованому за адресою АДРЕСА_2 . Вказані обставини визнаються сторонами кримінального провадження та підтверджуються іншими доказами.

29.08.2023, близько 11.30 год ОСОБА_4 разом із дружиною ОСОБА_14 прибули до місця події з метою подачі письмової заяви про розірвання договору укладеного із юридичною особою щодо придбання об`єкту нерухомого майна.

Як вбачається із відеоматеріалів, долучених до протоколу огляду речей від 11.09.2023 між ОСОБА_4 його дружиною та потерпілою ОСОБА_6 виникла емоційна розмова, зміст котрої судом не встановлено. При цьому розмова між останніми була викликана ОСОБА_9 .

Разом з тим, суд бере до уваги, що потерпіла мала претензії до ОСОБА_14 з приводу проведення нею фіксації розмови на телефон та мала намір припинити це відповідними фізичними діями забрати телефон, про що свідчить різкий, впевнений та швидкий рух в сторону дружини обвинуваченого, та підтверджується, відеозаписом з місця події, аудіозаписом розмови останньої із представником правоохоронного органу при виклику поліції, показами потерпілої, обвинуваченого та свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_14 ..

При цьому, ОСОБА_4 постійно сидів у кріслі, та на ОСОБА_9 словесно реагував, лише коли вона до нього зверталася, а також коли швидко направилася до його дружини, зробив два махи палицею в сторону потерпілої.

При цьому суд звертає у вагу, що при цих рухах, ОСОБА_9 спершу стояла боком та потім передом, і саме на другий рух обвинуваченого палицею, потерпіла відреагувала, схопившись за нижню частину ліктьової кістки.

Розвиток вказаних обставин може свідчити про вчинення ОСОБА_4 дій, спрямованих з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів його дружини від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, що в силу ч.3 ст. 36 КК України, виключало б підставу кримінальної відповідальності.

Однак, такі, стороною обвинувачення не досліджувалися, доказів про предмет суперечки, та висловлювання потерпілої, суду не надано, хоча як встановлено в судовому засіданні обвинувачений та ОСОБА_14 могли вести фіксацію розмови на телефони, фактичні обставини з даного приводу не встановлювалися.

Хоча згідноп.4ч.1ст.91КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, задля досягнення завдання такого (ст. 2 КПК України).

Крім того, як вбачається з п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має міститивиклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Як вбачається із обвинувального акту, ОСОБА_4 наніс удар потерпілій ОСОБА_6 металевою милицею, тобто прокурором встановлено засіб вчинення кримінального правопорушення, хоча будь-яких доказів, про те, що удар було спричинено предметом з відповідними характеристиками суду не надано.

При цьому суд звертає увагу на те, що при проведенні слідчих експериментів із свідком та потерпілою, статист, виконуючий роль обвинуваченого, тримав милицю за основу верхньої частини, тоді як із відеоматеріалів події вбачається, що ОСОБА_4 схопив милицю за середню частину, скерувавши ручку в сторону потерпілої.

Однак, такі обставини в порядку слідчого експерименту органом дізнання перевірені не були, у зв`язку із чим, фактичні дані встановлені вищевказаними протоколами є суперечливими дійсним обставинам справи.

При цьому, викликає зауваження перевірка показів свідка ОСОБА_17 про те, чи могла остання бачити момент удару, оскільки при проведенні процесуальної дії, потерпіла, або стажист, виконуючий її роль, участі не брала.

Одночасно, не заслуговують на увагу твердження потерпілої ОСОБА_6 , свідків, що обвинувачений з дружиною створили конфліктну ситуацію, поводилися агресивно, оскільки такі твердження спростовуються відеоматеріалами, з котрих також не представляється можливим встановити, що поведінка ОСОБА_4 чи його дружини свідчила про бажання спричинити шкоду потерпілій задля нанесення їй тілесних ушкоджень.

В той час, як поведінка потерпілої, в силу її жестикуції, свідчиь про провокативний характер, і саме вона намагалася фізично вплинути на ОСОБА_33 демонструючи це швидким рухом та його напрямком.

Попри те, суд зазначає, що внаслідок події інкримінованого кримінального проступку, потерпілій могли бути спричинені тілесні ушкодження в силу фізичних дій обвинуваченого, однак ставить під сумнів версію сторони обвинувачення, що ґрунтується на долучених доказах, оскільки саме по собі спричинення легкого тілесного ушкодження не може бути безумовною підставою кримінальної відповідальності.

При цьому, стороною обвинувачення не досліджувався мотив протиправних дій обвинуваченого, котрий звичайно не є обов`язковою ознакою складу ч.1 ст. 125 КК України, однак при встановлених судом обставинах (публічне місце, одночасні активні дії двох осіб, поведінка потерпілої, фізичний стан обвинуваченого та його поведінка в приміщенні) має значення для правильної кваліфікації його дій.

Варто уваги те, що обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи (ст. 62 Конституції України).

Згідно ст. 92 КПК України, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

В силу ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Так, ВС у справі № 712/13361/15 від 12.06.2018 висловив, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

При цьому, згідно, правового висновку ВС закріпленого у постанові від 04.07.2018 (справа № 688/788/15-к) вбачається, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

З огляду на це, суд, не може залишити поза увагою той факт, що потерпіла, а також свідки вказували, що тілесні ушкодження потерпілій наносили обвинувачений із дружиною, котрі поводили себе агресивно, чіплялися до людей, висловлювалися нецензурно, а також те, що виклик працівників поліції на місце події здійснювався за фактом вчинення хуліганських дій. Однак ці обставини стороною обвинувачення залишені поза увагою, хоча вчинення кримінального правопорушення групою осіб чи з хуліганським мотивом, є обставинами, що можуть впливати кваліфікацію дій.

У постанові від 04.07.2018 (справа № 688/788/15-к) ВС зазначив, що наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. При цьому, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред?явленим обвинуваченням.

Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Аналогічна правова конструкція закріплена й у частині четвертій статті 17 КПК. Зі змісту частини другої статті 8 та частини п`ятої статті 9 КПК випливає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У зв`язку із цим, слід зауважити наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 477 даного Кодексу передбачено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочато слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, у тому числі ч. 1ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження).

Аналогічно ч.4 ст. 26 КПК України закріплено, що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого.

Згідно ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Як встановлено судом, подія мала місце 29.08.2023 о 11.45 год., після чого потерпілою здійснювався виклик на лінію 102, однак, при прибутті працівників поліції із будь-якими заявами не зверталася.

Як вбачається із реєстрації повідомлення (а.с. 84) заявник, особа котрого не встановлена, 12:56 повідомив службу 102, та очікує поліцію у зв`язку із хуліганством. Вказана подія зареєстрована в інформаційно-телекомунакаційній системі 29.08.2023 за № 13426. За аналогічним номером також зареєстрований протокол заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_9 .

Відповідно доДодатку 2Порядку веденняєдиного облікув органах(підрозділах)поліції заяві повідомленьпро кримінальніправопорушення таінші подіїзатвердженого НаказомМВС України№ 100від 08.02.2019 Протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію обов`язково має містити посаду, підпис, прізвище, ініціали слідчого, іншої посадової особи органу (підрозділу) поліції, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події.

Як вбачається із протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення у ОСОБА_6 уповноваженою особою на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події був ДОП ВП№2 ЛРУП№2 у Львівській області ОСОБА_34 , котрий підпису про прийняття зави у такій не проставив, у зв`язку із чим не представляється можливим встановити факт прийняття заяви.

Разом зтим,згідно вищевказаногоПорядку,та ч.1ст.214КПК Україниджерелами інформаціїпро кримінальніправопорушення таінші події,зокрема,є: заяви (повідомлення) осіб, які надходять до органу (підрозділу) поліції, особи, уповноваженої на здійснення досудового розслідування, або службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв (повідомлень) , самостійно виявлені слідчим (дізнавачем) або іншою посадовою особою органу (підрозділу) поліції з будь-якого джерела обставини кримінального правопорушення.

З цьогослідує,що самостійневиявлення кримінальногоправопорушення іззаяви про вчинення кримінального правопорушення не допускається, оскільки це є окремими джерелами інформації про кримінальні правопорушення та інші події.

Як вбачається з інформації № 2125 від 30.08.2023 начальник сектору дізнання ВП №» ЛРУП №» ГУНП у Львівській області ОСОБА_35 скеровано матеріали звернення за № 13426 від 29.08.2023 начальнику відділу поліції для їх розгляду в порядку Закону України «Про звернення громадян» у зв`язку із відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливістю внесення відомостей до ЄРДР.

Аналогічного змісту листа було направлено 30.08.2023 за № 2120 за результатами розгляду повідомлення № 13437 від 29.08.2023 отриманого від лікаря Довган за фактом побиття ОСОБА_9 ОСОБА_4 та ОСОБА_14

Тоді як, з витягу із ЄРДР № 12023142410000337 від 01.09.2023 відомості до реєстру внесені на підставі заяви ОСОБА_6 від 01.09.2023 зареєстрованої в ІТС ІНПН за № 13599, в той час як за вказаним номером зареєстровано рапорт ОСОБА_36 про виявлення кримінального правопорушення.

З цього слідує, що кримінальне провадження було зареєстровано на підставі рапорту про виявлення кримінального правопорушення, а не заяви потерпілої від 01.09.2023, що також підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування.

Приму, в постановах про визнання речовим доказом, слідчий у мотивувальних частинах вказувала, що від потерпілої надійшла зава від 01.09.2023 про те, що під час раптово виниклого конфлікту їй було спричинено удар металевою милицею по правій руці.

Беручи до уваги, те, що в потерпілої отримано протокол заяву про вчинення кримінального правопорушення, що не підписана уповноваженою особою, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочато на підставі рапорту, суд приходить до переконання про наявність достатніх підстав для оцінки здобутих під час дізнання доказів в порядку ст. 86 КПК України.

Зокрема, згідно вказаної норми доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Частиною 3вказаної нормипередбачено,що дляз`ясування обставинвчинення кримінальногопроступку довнесення відомостейдо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань можебути відібрано пояснення; проведено медичнеосвідування; отримановисновок спеціалістаі знятопоказання технічнихприладів татехнічних засобів,що маютьфункції фото-і кінозйомки,відеозапису,чи засобівфото-і кінозйомки,відеозапису; вилучено знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.

Беручи до уваги, що з моменту здійснення виклику працівників поліції вказані процесуальні дії не проводилися, докази за їх наслідками не збиралися, а кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення є провадження, може бути розпочато слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінального правопорушення, суд встановив, що докази надані стороною обвинувачення на доведення вини обвинуваченого здобуті з порушенням вимог КПК України, у зв`язку із- чим визнаються недопустимими.

Частиною 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, зокрема ч.ч.2 та 3.

Згідно п. 13 ч.1 ст. 3 КПК України дано визначення, що обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 5 частини 2 статті 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Одночасно, ч.1 ст. 11 КК України під кримінальним правопорушенням розуміється передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

При цьому, кваліфікацієюукримінальному праві вважається точна кримінально-правова оцінка конкретного суспільно-небезпечного діяння в суспільстві. Вона полягає у встановленій відповідності між ознаками абсолютного небезпечно-суспільного діяння і ознаками, передбаченого в в диспозиції норми КК України.

Кваліфікацію злочинів здійснюють вповноважені на це положеннями КПК України:слідчий,дізнавач,прокурорісудді.

Таким чином, зважаючи на обставини викладені в обвинувальному акті, сторона обвинувачення ствердила, що ОСОБА_4 вчинив умисне легке тілесне ушкодження та його дії кваліфіковано за ч.1 ст. 125 КК України.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

З огляду на ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на прокурора.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

В силу цього, саме на сторону обвинувачення, законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, заслуговує на увагу п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рим,1950), котрою передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одночасно пунктом 2 вказаної норми Конвенції проголошено право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у рішеннях по справах «Тельфнер проти Австрії» від 20.03.2001 року та «Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства» від 08.02.1996 року.

Вислухавши показання обвинувачуваного, потерпілої, свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, керуючись ст.ст. 62, 129 Конституції України, ст.ст.17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимогст.321 КПК України здійснення сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимогст.337 КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, враховуючи визнання обвинуваченим обставин вчинених дій, що охоплюються подією інкримінованого правопорушення, суд приходить до висновку про виправдання обвинуваченого ОСОБА_4 за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, з підстав передбачених п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, зокрема не доведення, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Беручи до уваги, що згідно ст. 366 КПК України після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження слід залишити без розгляду.

Судом встановлено, що потерпілою ОСОБА_6 завлено цивільний позов про стягнення завданої моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.

Частиною 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

В силу ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбаченихчастиною першою статті 326цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду..

Враховуючи висновки суду щодо не доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, цивільний позов потерпілої слід залишити без розгляду.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання речових доказів слід вирішити згідно вимогст. 100 КПК України.

Так, документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

При дослідженні речових доказів встановлено, що речовими доказами у кримінальному провадженні визнано оптичні носії DVD-R відеофайлом та аудіозаписом (а. с. 94, 98).

На підставі викладеного, ч.1 ст. 125 КК України, керуючись, ст. ст.129, 337, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн. залишити без розгляду.

Речові докази у справі після набрання вироком законної сили:

-компакт-диски DVD-R залишити зберігати при матеріалах судового провадження.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положеньчастини третьої статті 349цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий ОСОБА_1