Ухвала

від 27.11.2024 по справі 947/32732/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/32732/24

Провадження № 1-кс/947/15976/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024160000001162 від 17.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси, повторно після усунення недоліків, надійшло клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024160000001162 від 17.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У клопотанні прокурор просить накласти арешт, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання на майно, яке належить підозрюваному у кримінальному провадженні № 12024160000001162 ОСОБА_5 , 1969 року народження, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме на автомобіль марки «TOYOTA RAV-4 HYBRID» 2023 р.в., номерний знак НОМЕР_1 . дата державної реєстрації 26.08.2023 зареєстрований на ім`я дружини ОСОБА_6 .

Одночасно прокурор просив розглянути дане питання без виклику власника майна, однак належним чином не обґрунтував підстав для розгляду даного клопотання без їх участі, тому слідчий суддя вважав за необхідне відхилити вказані вимоги.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що у зв`язку із повідомленням про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, майно яке належить підозрюваному може бути піддане конфіскації як міра покарання у вчиненому кримінальному правопорушенні.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні, посилаючись на обставини та доводи викладені у клопотанні.

У судове засідання з`явився представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_4 який заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на доводи викладені у письмових запереченнях, зокрема зазначив, що вказане клопотання про накладення арешту на майно є необґрунтованим, оскільки при подачі клопотання про арешт майна, сторона обвинувачення не врахувала та не дослідила джерела надходження грошових коштів на які був придбаний автомобіль та таким чином, до якого виду приватної власності належить вказане майно (особиста, спільна сумісна чи часткова власність). Стверджує, що ОСОБА_6 мала свої власні збереження, які накопичувала усе своє життя в тому числі до одруження, а також ті, які вона отримала в якості подарунків від близьких та рідних, збереження особистих грошових коштів з власних джерел надходжень. Відповідно до довідки про доходи від 02.04.2023, встановлено, що офіційні власні доходи від підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 за період 2022 року становлять 781 880 грн. Відповідно до довідки про доходи від 27.02.2024, встановлено, що офіційні власні доходи від підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 за період 2023 року становлять 1 112 785 грн. Крім того, ОСОБА_6 будучи зареєстрованою фізичною особою-підприємцем отримувала відповідні доходи які в розуміння ст. 58 СК України є її особистою власністю. Вказану підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_6 припинила лише в 2024 році. Зазначив, що із особистих грошових коштів які були власними збереженнями ОСОБА_6 , а також коштів які були подаровані їй рідними та близькими, та від підприємницької діяльності, остання заощадила грошові кошти необхідні для придбання автомобіля TOYOTA RAV4 VIN: НОМЕР_2 р.н. НОМЕР_3 в. В подальшому відповідно до Договору купівлі-продажу 5141/2023/3975138 транспортного засобу від 04.08.2023, ОСОБА_6 здійснила продаж на суму 544 580 грн. належного їй вище вказаного автомобіля TOYOTA RAV4 VIN: НОМЕР_2 р.н. НОМЕР_3 .в., який був придбаний нею за власні збереження накопичені при зазначених обставинах. Таким чином, в розумінні ст. 57 СК України, проданий ОСОБА_6 автомобіль TOYOTA RAV4 VIN: НОМЕР_2 р.н. НОМЕР_4 2013 р.в., та грошові кошти виручені від його продажу були її особистою власністю та не відносились до спільної сумісної власності їхнього із ОСОБА_8 подружжя. Адвокат вказує на те, що накопичивши відповідну суму грошових коштів, в тому числі, від підприємницької діяльності при вище описаних обставинах, ОСОБА_6 , придбала в особисту приватну власність автомобіль «TOYOTA RAV-4 HYBRID» 2023 р.в., р.н. НОМЕР_5 , з метою здійснення підприємницької діяльності, який в розумінні ст. 57 СК України є її особистою власністю та не відноситься до спільної сумісної власності їхнього із ОСОБА_8 подружжя. У зв`язку з викладеним у задоволенні клопотання просив відмовити.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що Відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024160000001162 розпочатого 17.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Одеською обласною прокуратурою.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» від 12.06.2020 № 720-р утворено Окнянську об`єднану територіальну громаду Подільського району Одеської області, представницьким органом якої є Окнянська селищна рада.

За результатами виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, які відбулись 25 жовтня 2020 року, ОСОБА_5 , обрано головою Окнянської селищної ради об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області.

Рішенням від 24 листопада 2020 року№ 2/1-VIII Окнянської селищної ради об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області «Про початок повноважень Окнянського селищного голови Подільського району Одеської області, обраного 25 жовтня 2020 року», ОСОБА_5 визнано головою Окнянської селищної ради.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», селищний голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідного села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Згідно зі статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» відповідно до якої, селищний голова: забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержанняКонституціїта законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організовує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад; є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; видає розпорядження у межах своїх повноважень.

При цьому, ч. 5 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що селищний голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Згідно примітки 1 до ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином, ОСОБА_5 постійно здійснює функцію представника місцевого самоврядування, а також обіймає в органах місцевого самоврядування посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто відповідно до примітки 1 ст.364 КК України є службовою особою.

Також, приміткою 2 до статті 368 КК України визначено, що службовими особами, які займають відповідальне становище, у статті 368 цього Кодексу є керівники органів місцевого самоврядування, у зв`язку з чим ОСОБА_5 , як голова Окнянської селищної ради об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області, є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Як регламентовано ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. ст. 10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком, який зараховується до бюджетів місцевого самоврядування (п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 22, 35 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі, спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Статтями 4, 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема судового захисту його прав. Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Досудовим розслідуванням установлено, що Окнянська селищна рада об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться нерухоме майно, а саме комплекс споруд ЗАТ «КрасноокнянськийСирзавод» (далі Товариство), що належить на праві власності ОСОБА_9 з 08.06.2004. При цьому, з моменту набуття права власності на комплекс споруд, ОСОБА_9 речові права щодо користування земельною ділянкою згідно вимог діючого земельного законодавства не оформлювалися та плата за землю не вносилася.

Так, голова Окнянської селищної ради об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області ОСОБА_5 (далі селищний голова), знаючи про вказані обставини та підготовку підлеглими працівниками Окнянської селищної ради матеріалів про стягнення з ОСОБА_9 коштів за користування земельною ділянкою у судовому порядку, з метою протиправного збагачення вирішив здійснити дії з одержання ним як службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди від ОСОБА_10 , який представляв інтереси ОСОБА_9 за нотаріально посвідченою довіреністю, за невчинення дій в інтересах останніх про стягнення заборгованості.

З метою реалізації злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди, селищний голова ОСОБА_5 01.07.2024 під час телефонної розмови з ОСОБА_10 ініціював зустріч з ним у приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Цього ж дня, під час зустрічі ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_10 , що у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_9 належним чином оформлених документів на землю, він як селищний голова має намір звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано комплекс споруд « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на що останній пообіцяв обговорити цю проблему із дружиною ОСОБА_9 .

Надалі, 12.09.2024, під час наступної зустрічі у приміщенні цього ж кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », селищний голова ОСОБА_5 , дізнавшись від ОСОБА_10 , що той разом із дружиною мають намір здійснювати господарську діяльність на території комплексу «Красноокнянський Сирзавод», повідомив останнього, що у разі надання йому особисто певної неправомірної вигоди, він, використовуючи свої повноваження селищного голови, вирішить питання про невжиття заходів, пов`язаних зі стягненням у судовому порядку заборгованості за оренду земельної ділянки.

Крім того, розуміючи, що для подальшого здійснення господарської діяльності Товариством необхідно отримати земельну ділянку в оренду, ОСОБА_5 також пообіцяв посприяти ОСОБА_10 в цьому.

Водночас, з метою забезпечення стійкого переконання у ОСОБА_10 необхідності передати йому, як службовій особі селищної ради, неправомірну вигоду, ОСОБА_5 заявив, що у разі відмови він звернеться з відповідним позовом до суду, рішенням якого буде стягнуто з підприємства суму заборгованості за користування землею упродовж останніх 3 років, яка, включаючи судовий збір, буде складати значну суму грошових коштів, а у разі примусового виконання судового рішення, також буде накладено арешт на комплексу споруд ЗАТ «КрасноокнянськийСирзавод».

Розуміючи, що ОСОБА_5 , використовуючи свої повноваження селищного голови, зможе створити ОСОБА_9 перешкоди у здійсненні господарської діяльності, ОСОБА_10 вимушено погодився на його незаконні вимоги.

Під час їх чергової зустрічі 08.10.2024 у приміщенні кафе «LaFamiglia», ОСОБА_5 , обговорюючи з ОСОБА_10 питання щодо відмови селищної ради від стягнення з ОСОБА_9 заборгованості за незаконне користування земельною ділянкою, повідомив йому, що претензійна робота з приводу стягнення заборгованості за оренду земельної ділянки з ОСОБА_9 вже розпочата, але він, як голова селищної ради, який керує підлеглими, у тому числі щодо прийняття ними відповідних рішень, надасть їм вказівку не заявляти позов, а також допоможе у подальшому укладенні договору оренди з громадою селища, за умови передачи йому особисто неправомірної вигоди у сумі 50 тис. грн.

ОСОБА_9 , діючи під контролем правоохоронних органів, погодився із незаконною вимогою ОСОБА_5 передати йому неправомірну вигоду у вказаній сумі та разом вони домовилися зустрітися 15.10.2024 для її передачі.

На зустрічі 15.10.2024 у приміщенні кафе «LaFamiglia», ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_10 , що він, як голова селищної ради, вже надав вказівку юристам не заявляти позов про стягнення з ОСОБА_9 заборгованості за незаконне користування земельною ділянкою, а з приводу передачі йому особисто неправомірної вигоди у сумі 50тис. гривень, ОСОБА_5 поінформує останнього додатково.

Під час чергової зустрічі 29.10.2024 у приміщенні службового кабінету голови Окнянської селищної ради ОСОБА_5 , останній виказав ОСОБА_9 вимогу про необхідність передачі раніше обумовленої суми неправомірної вигоди на наступній зустрічі, дату та час якої буде погоджено додатково.

У подальшому, 31.10.2024 о 13:00 ОСОБА_5 , на виконання попередніх домовленостей, продовжуючи реалізовувати свій злочини умисел, перебуваючи в приміщенні службового кабінету за адресою: АДРЕСА_1 , одержав від ОСОБА_10 неправомірну вигоду в сумі 50тис. гривень, після чого був затриманий працівниками правоохоронного органу.

За викладених обставин, 01.11.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за не вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Відповідно до відомостей актового запису про шлюб №20 від 13.06.1992 року підозрюваний ОСОБА_5 перебуваєу шлюбі з ОСОБА_6 і до цього часу шлюб між ними не розірваний.

В ході досудового розслідування встановлено, що за ОСОБА_6 відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів зареєстровано автомобіль марки «TOYOTA RAV-4 HYBRID» 2023 р.в., номерний знак НОМЕР_6 ТО. дата державної реєстрації 26.08.2023, що підтверджується листом ГСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях від 10.10.2024 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, відповідно до ст. 372 КПК України, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

При цьому режим спільної сумісної власності не визначає розміру часток кожного власника, що унеможливлює ідентифікацію конкретних часток кожного з подружжя у спільному майні.

Так само і слідчий суддя при накладенні арешту на майно в межах кримінального провадження не має права вирішувати спір про право власності на майно, визначаючи частки у праві спільної сумісної власності кожного з подружжя чи здійснюючи поділ майна в натурі (аналогічна правова позиція міститься і в Постанові ККС ВС від 09 квітня 2020 року у справі № 676/2199/19).

Тож, оскільки частки подружжя у праві спільної сумісної власності не визначені, суд у кримінальному провадженні позбавлений можливості визначати їх поза межами цивільного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

З огляду на те, що вказаний транспортний засіб був придбаний ОСОБА_6 у 2023 році, тобто за час перебування у шлюбі з ОСОБА_5 , отже, це майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Однак, враховуючи відсутність відомостей про поділ майна подружжя на визначені частки, та неможливість суду самостійно відокремлювати його, слідчий суддя вважає, що єдиним можливим та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження у таких випадках є накладення обтяження саме на весь об`єкт права спільної сумісної власності в цілому.

Враховуючи, що обмежень чи заборон щодо накладення арешту на вказане майно не було встановлено, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо необхідності накладення арешту на вищезазначене майно.

Санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, та відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, зазначене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Пункт 3 ч.2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

У ч. 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КПК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації закон пов`язує з: 1)наявністю процесуального статусу підозрюваного в особи, щодо майна якої ставиться питання про арешт; 2)вказівка на конфіскацію як додатковий вид покарання в санкції статті Кримінального кодексу України, яка інкримінована підозрюваному; 3)належність підозрюваному майна, щодо якого ставиться питання про арешт, на праві власності.

Слідчим суддею встановлено , що ОСОБА_5 перебуває у статусі підозрюваного у даному кримінальному провадженні. Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 368 КК Українипідтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності.

Санкцієюч. 3 ст. 368 КК Українивизначено обов`язковим додатковим покаранням конфіскацію майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Перелік майна, яке підлягає конфіскації, наведений у ч. 1 ст. 49 КВК України, згідно з якою конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує положення ч. 5 ст. 170 КПК України, відповідно до якої арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Виходячи із нормативного визначення арешту майна, останній можливий шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження ним.

Враховуючи наявний та встановлений ризик можливого відчуження майна, слідчий суддя погоджується, що невжиття заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту в частині заборони відчуження та розпорядження може призвести до можливості його передачі, відчуження на користь третіх осіб або до настання інших наслідків, які унеможливлять виконання судового рішення в частині конфіскації майна підозрюваного, якщо таке рішення буде постановлене за результатами судового розгляду цього кримінального провадження.

Розумність та співрозмірність обмеження права власності, на думку слідчого судді, відповідає завданням цього кримінального провадження, ураховуючи його стадію, характер інкримінованого підозрюваному ОСОБА_5 діяння та визначення конфіскації майна як безальтернативного виду покарання у санкції інкримінованої статті.

На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,

Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.

У порядку встановленому КПК, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення даного клопотання.

Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер. Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024160000001162 від 17.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - задовольнити.

Накласти арешт, із забороною права розпорядження, та проведення будь-яких реєстраційних дій на: автомобіль марки «TOYOTA RAV-4 HYBRID» 2023 р.в., номерний знак НОМЕР_1 . дата державної реєстрації 26.08.2023 зареєстрований на ім`я дружини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Виконання ухвалипокласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1