Ухвала

від 25.11.2024 по справі 506/77/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/2290/24

Справа № 506/77/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024161180000090 від 25.01.2024 року за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Красноокнянського районного суду Одеської області від 17.07.2024 року про застосування примусових заходів виховного характерущодо:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який проживаєв АДРЕСА_1 ,учень Окнянськогоопорного ліцеюз початковоюшколою тагімназією,раніше не судимий,

у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

встановив:

Оскарженою ухвалою частково задоволено клопотання слідчого ВП №2 СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області, погодженого прокурором ОСОБА_10 та застосовано примусові заходи виховного характеру до неповнолітнього ОСОБА_9 , який не досяг віку кримінальної відповідальності, у вчиненні суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у виді: передачі його під нагляд матері ОСОБА_11 строком на 1 рік, та обмежено дозвілля неповнолітнього ОСОБА_9 , встановивши такі особливі вимоги щодо його поведінки строком на один рік: обмежено перебування ОСОБА_9 поза домівкою після 21 год з липня 2024 року по жовтень 2024 року, після 20 год з листопада 2024 року по березень 2025 року та після 21 год з квітня 2025 року по 17.07.2025 року.

Згідно з оскарженою ухвалою судом першої інстанції здійснювався розгляд клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру поданого в кримінальному провадженні щодо неповнолітнього ОСОБА_9 у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, вчиненого за наступних обставин.

23 жовтня 2023 року, приблизно з 00.30 по 03.00 г , ОСОБА_9 , який перебував разом зі своїм знайомим - неповнолітньою особою, відносно якої розглядається кримінальне провадження по обвинуваченню за ч.4 ст.185 КК України, на площі 8-го Березня в с.м.т Окни Подільського району Одеської області помітили легковий автомобіль марки «Seat» моделі «Cordoba» синього кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 ,який знаходився в користуванні ОСОБА_12 , в період дії воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2102-IX від 24.02.2022), з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб і Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 26.07.2023 року № 451/2023 до 16.11.2023 року, та в ході розмови між вказаною неповнолітньою особою та ОСОБА_9 , за пропозицією останнього, у них виник умисел на таємне заволодіннячужим майном із вищезазначеного автомобіля .

Реалізуючи свій намір, в той же день та час, неповнолітня особа, відносно якої розглядається кримінальне провадження про обвинувачення за ч.4 ст.185 КК України та ОСОБА_13 , за пропозицією останнього, діючи з урахуванням сприятливої для них обстановки, яка, на їх переконання, виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій ,передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи , що на території України діє воєнний стан , з метою власного збагачення, почергово намагалися за допомогою каменю розбити скло в автомобілі ,в результаті чого неповнолітня особа, відносно якої розглядається кримінальне провадження про обвинувачення за ч.4 ст.185 КК України ,за допомогою каменю, застосувавши силу ,розбив переднє пасажирське скло автомобіля марки «Seat» моделі «Cordoba» синього кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , а ОСОБА_9 через розбите переднє пасажирське вікно проник до автомобіля, звідки вони викрали: три пари літніх чоловічих бавовняних шкарпеток розміру «S» сірого, білого та чорного кольорів марки «Tommi Hilfiger» вартістю 212,13 грн кожна , чоловічий вовняний светр розміру L сірого кольору ,вживаний ,вартістю 310 грн, чоловічий бавовняний светр з вирізом розміру L чорного кольору марки « Souftain» вартістю 490 грн, чоловічу зимову куртку розміру L зеленого кольору марки «TRUSN» вартістю 1340 грн, чоловічі джинси прямі розміру L чорного кольору марки « Hendricks», вживані, вартістю 465 грн , чоловічі бавовняні спортивні штани розміру L чорного кольору, вживані, вартістю 350 грн ,чоловічу бавовняну футболку помаранчевого кольору розміру L , вартістю 240 грн, жіночий гаманець зі штучного матеріалу синього кольору , з застібкою подвійного складання ,вживаний, вартістю 120 грн, у якому знаходилися 3 банківські картки «Ощадбанк» та 1000 грн купюрами по 200 грн ,завдавши збитків на загальну суму 4951 грн 39 коп. Викраденим ОСОБА_9 розпорядився на власний розсуд.

Не погоджуючисьз ухвалоюсуду,прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її змінити в частині застосування примусових заходів виховного характеру у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Абзац 2 резолютивної частини ухвали викласти в такій редакції:

«Обмежити перебування ОСОБА_9 поза домівкою після 21:00 години вечора до 06:00 години ранку з липня2024року по жовтень 2024року (включно), після 20:00 години вечора до 05:00 години ранку з листопада2024року по березень2025року (включно) та після 21:00 години вечора до 06:00 години ранку з квітня2025року по 17 липня2025року (включно)».

В іншій частині ухвалу суду прокурор просить залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор вказує, що суд першої інстанції обмеживши дозвілля неповнолітнього ОСОБА_9 у вечірній час після 21 години з липня2024року по жовтень2024року, після 20 години з листопада2024року по березень2025року та після 21 години з квітня2025року по 17 липня2025року, не встановив кінцевого терміну в часі вказаної заборони, що не відповідає вимогам ст.105 КПК України.

Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржений.

Судовий розгляд в суді апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.4 ст.405 КПК України, проведено за відсутності обвинуваченого та його законного представника, які будучи повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, до суду не з`явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала, однак право на захист ОСОБА_9 забезпечено адвокатом ОСОБА_7 .

Також, апеляційний розгляд проведено за відсутності потерпілого та представника Служби у справах дітей Одеської міської ради, які будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Колегія суддів вважає, що в умовах воєнного стану відсутня нагальна потреба очікувати на волевиявленняучасників судового розгляду бажання на прибуття до суду, оскільки це може становити загрозу для вказаних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача; думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу; думку захисника, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали кримінального провадження; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404КПК України (далі КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст.1КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни,цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до положень ст. 2 КПК, одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Відповідно до ст.ст. 8, 9 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням засад законності та верховенства права, згідно з якими людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і визначають зміст та спрямованість діяльності держави.

Законність, як загальна засада кримінального провадження, полягає в забезпеченні єдиного порядку кримінального провадження в усіх кримінальних провадженнях, неухильному дотриманні процесуальної форми та передбаченої процедури, однаковості застосування закону і поширюється на всі стадії та інститути кримінального процесу, всіх його суб`єктів, усі дії і процесуальні рішення.

Відповідно до вимог ст.370КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Тобто, обов`язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства на всіх стадіях судового розгляду.

Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх визначені Главою 38КПК «Кримінальне провадження щодо неповнолітніх».

Відповідно до положень ст.498 КПКкримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ч.2 ст.97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбаченіч.2 ст.105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченогоОсобливою частиноюцього Кодексу.

В свою чергу,ст.105 КК Українипередбачає, що примусові заходи виховного характеру, перелік яких визначений частиною другою цієї статті,можуть бути застосованідо неповнолітнього.

Відповідно до п.2Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15.05.2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру»передбачено, що примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої тяжкості або середньої тяжкості, а також особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії або бездіяльності, передбачених Особливою частиноюКК України.

Положеннями ч.2 ст.97КК України визначено, що примусові заходи виховного характеру, передбачені ч.2 ст.105 цього Кодексу, суд застосовує до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Місцевим судом при прийняті рішення, в порушення вимог ч.2 ст.105 КК України, не визначено кінцевого термінув часовомувимірізаходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 зазначеної статті, оскільки це є обов`язковою умовою при застосуванні заходів виховного характеру, визначених у зазначеній нормі кримінального закону.

З огляду на наведені обставини та факт незастосуванням місцевим судом закону України, який підлягає застосуванню, ухвала суду підлягає зміні в частині визначення кінцевого терміну в часі обмеження неповнолітнього в дозвіллі.

Керуючись ст.ст. 24, 370, 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу Красноокнянського районногосуду Одеськоїобласті від17.07.2024рокуу кримінальному провадженні №12024161180000090 від 25.01.2024 року про застосування примусових заходів виховного характерущодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України змінити.

Викласти абзац 2 резолютивної частини ухвали в такій редакції:

«Обмежити перебування ОСОБА_9 поза домівкою після 21:00 години вечора до 06:00 години ранку з липня2024року по жовтень 2024року (включно), після 20:00 години вечора до 05:00 години ранку з листопада2024року по березень2025року (включно) та після 21:00 години вечора до 06:00 години ранку з квітня2025року по 17 липня2025року (включно)».

В іншій частині ухвалу місцевого суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4