Вирок

від 28.11.2024 по справі 285/2998/24

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер № 285/2998/24

Провадження № 1-кп/0285/569/24

28 листопада 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

сторони кримінального провадження та інші учасники судовому провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

потерпіла ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024060530000514

за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гірки, Новоград-Волинський Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, офіційно не працює, з неповною середньою освітою, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126 1 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , починаючи з 2023 року маючи на меті самоствердитися за рахунок своєї дружини ОСОБА_5 з якою перебуває у сімейних відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття у сім`ї, яку він з нею створив, не бажаючи піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та ОСОБА_5 на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги, грубо ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, вирішив умисно систематично вчиняти щодо ОСОБА_5 , психологічне насильство шляхом висловлення на її адресу словесних образ, приниження, залякування, погроз фізичної розправи.

Так, 24 грудня 2023 року близько 10 год. 00 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи в будинку, де вони спільно проживають за адресою: АДРЕСА_2 маючи на меті самоствердитися за рахунок своєї дружини ОСОБА_5 , з якою перебуває у сімейних відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття у сім`ї, ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, створив конфлікт, який супроводжувався словесними образами, висловлюванням погроз та нецензурної лайки.

Крім того, 29 грудня 2023 року близько 10 год. 50 хв. ОСОБА_4 , маючи на меті самоствердитися за рахунок своєї дружини ОСОБА_5 , з якою перебуває у сімейних відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи умисно з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття у сім`ї, ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, перебуваючи в будинку, де вони спільно проживали за вищевказаною адресою повторно створив конфлікт, який супроводжувався словесними образами, висловлюванням погроз та нецензурної лайки відносно дружини ОСОБА_5 .

Окрім того, 14 березня 2024 року близько 00 год. 50 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в будинку, де вони спільно проживають за адресою: АДРЕСА_2 маючи на меті самоствердитися за рахунок своєї дружини ОСОБА_5 з якою перебуває у сімейних відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття у сім`ї, ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, повторно створив конфлікт з останньою, під час якого ображав грубою нецензурною лайкою, висловлював слова погроз, штовхав в присутності двох неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

За вищевказаними фактами вчинення насильства в сім`ї відносно ОСОБА_8 неодноразово були складені протоколи про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАГІ, за результатами розгляду яких в суді вказану особу 09.01.2024 та 03.04.2024 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім того, продовжуючи свої умисні систематичні злочинні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 22 травня 2024 року близько 1 1 години 30 хвилин ОСОБА_4 маючи на меті самоствердитися за рахунок своєї дружини ОСОБА_5 з якою перебував у сімейних відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи умисно з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття у сім`ї, ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, перебуваючи в будинку, де вони спільно проживали за адресою: АДРЕСА_2 в стані алкогольного сп`яніння безпідставно створив конфлікт, який супроводжувався словесними образами, висловленням погроз фізичною розправою та нецензурної лексики на адресу останньої, чим вчинив відносно неї психологічне насильство в присутності двох неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Зазначеними діяннями ОСОБА_4 вчинив відносно потерпілої психологічне насильство. Внаслідок таких дій з боку ОСОБА_4 . потерпіла ОСОБА_5 зазнала погіршення якості життя, а також психологічних страждань у вигляді словесних образ, погроз, приниження, залякування, що викликало у неї побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість та нездатність захистити себе.

За викладених обставин з порушенням вимог ст. ст. 28, 68 Конституції України, ч. 6 ст. 7, ч. ч. 1,2 ст. 55 Сімейного кодексу України, ст. ст. 288, 289 та 297 Цивільного кодексу України, 24 грудня 2023 року, 29 грудня 2023 року, 14 березня 2024 року та 22 травня 2024 року маючи на меті самоствердитися за рахунок своєї дружини ОСОБА_5 , з якою перебуває у сімейних відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття у сім`ї, грубо ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, перебуваючи в будинку, де вони спільно проживали за адресою: АДРЕСА_2 , систематично вчиняв психологічне насильство щодо останньої, що виразилося у висловлюванні на її адресу словесних образ, нецензурної лексики, погроз, приниженні та залякуванні потерпілої, провокуванні бійок, що призвело до психологічних страждань із погіршенням якості життя потерпілої особи.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину увчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та суду показав, що він дійсно у період, зазначений в обвинувальному акті, неодноразово вчиняв домашнє насильство щодо дружини ОСОБА_5 . Вказав, що домашнє насильство більше вчиняти не буде та попросив суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддавав сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розумів зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, а також у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження у зв`язку з чим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого та потерпілої, а також дослідженням відомостей, що стосуються особи обвинуваченого. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Таким чином виходячи з вищевикладеного та на підставі допиту обвинуваченого, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ст. 126-1 КК України як домашнє насильство, тобто умисне, систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

При вирішенні питання щодо призначення ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого діяння, особу винного, наявність обставин, що обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття.

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини та у стані алкогольного сп`яніння.

З огляду на вище наведене, враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який за місцем проживання характеризувався посередньо, на обліку у психоневрологічному та наркотичному відділенні не перебуває, раніше не судимий, ставлення обвинуваченого ОСОБА_4 до вчиненого, який розкаявся у вчиненому, думку потерпілої, яка при призначенні покарання покладається на розсуд суду, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді обмеження волі у межах санкції статті 126-1 КК України.

Разом з тим, суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе в умовах без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, бо вважає саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним кримінальних правопорушень у майбутньому.

Крім того, призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 із застосуванням вимог ст. 75 КК України буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Також, до обвинуваченого ОСОБА_4 слід застосувати обмежувальні заходи, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, зокрема: направлення для проходження програми для кривдників.

Речові докази та судові витрати у справі відсутні.

У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено, арешт на майно не накладався, речові докази відсутні.

Запобіжний захід не обирався та відсутні підстави його обрання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 66, 67 КК України, ст. ст. 100, ч. 3 ст. 349, 368, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126 1 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Застосовати до ОСОБА_4 обмежувальні заходи, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, зокрема направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Суддя ОСОБА_1