Рішення

від 29.11.2024 по справі 290/106/24

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/106/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 листопада 2024 року селище Романів

Романівський районнийсуд Житомирськоїобласті вскладі суддіКірічука М.М.,з участюсекретаря судовогозасідання Грінчук-СтепанюкЗ.А.,представника позивача адвокатаКушнірука В.М.,розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженняз повідомленнямсторін увідкритому судовомузасіданні взалі судуадміністративну справуза позовом ОСОБА_1 доГоловного управлінняНаціональної поліціїв Житомирськійобласті та Житомирського районногоуправління поліції ГУНПв Житомирськійобласті про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

16 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Романівського районного суду Житомирської області з позовом до Головного управління національної поліції в Житомирській області та Житомирського районного управління поліції ГУНП у Житомирській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 7 січня 2024 року серії БАД №954179 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 та частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення(даліКУпАП) та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн, за те, що ОСОБА_1 7 січня 2024 року о 00 годині 38 хвилини в смт. Миропіль по вулиці Поштовій, керував транспортним засобом ЗАЗ110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення водія на право керування таким транспортним засобом та під час зупинки не увімкнув аварійну світлову сигналізацію.

Позивач, зазначає, що він не вчиняв вищевказаних правопорушень та дії поліцейського щодо винесення оскаржуваної постанови були незаконними та такими, що грубо порушили його права, оскільки до постанови не додано жодного доказу, що свідчив би про факт вчинення ним зазначених адміністративних правопорушень.

22 березня 2024 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Житомирського районного управління поліції ГУНП у Житомирській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 7 січня 2024 року було встановлено, що ОСОБА_1 по вул. Поштовій в смт. Миропіль, керуючи автомобілем марки ЗАЗ 110307 номерний знак НОМЕР_1 , не мав при собі (не пред`явив для перевірки) посвідчення водія відповідної категорії та не увімкнув аварійно-світлову сигналізацію, чим порушив пункти 2.1а та 9.9б Правил дорожнього руху, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(даліПДРУкраїни) та вчинив адміністративні правопорушення передбачені частиною 2 статті 122 та частиною 1 статті 126 КУпАП, що підтверджується матеріалами справи, а саме постановою та відеодоказами. За вищевказаних обставин представник відповідача вважає, що позивача правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності та оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог чинного законодавства. Окрім цього зазначив, що позивач не звільнений від обов`язку доказування своїх вимог та останнім не надано доказів неправомірності дій з боку працівника поліції під час складання оскаржуваної постанови. Представник позивача просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В судове засідання представник відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві.

Свідок ОСОБА_3 дав показання про те, що ОСОБА_1 7 січня 2024 року не керував транспортним засобом та не вчиняв адміністративних правопорушень, транспортним засобом керував він, під час руху автомобіля закінчилося пальне, автомобіль зупинився та він взяв каністру та пішов по пальне.

Судом встановлено, що 7 січня 2024 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Житомирського районного управління поліції ГУНП у Житомирській області старшим сержантом поліції Демидюком Р.В. було винесено постанову, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 122 та частиною 1 статті 126 КУпАП і накладено адміністративне стягнення штраф у розмірі 510,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 7 січня 2024 року о 00 годині 38 хвилини в смт. Миропіль в по вулиці Поштовій, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення водія на право керування таким транспортним засобом та під час зупинки не увімкнув аварійну світлову сигналізацію.

З оскаржуваної постанови вбачається, що у графі «До постанови додаються» зазначено «відео з нагрудного портативного відео реєстратора №АМ0949».

На підтвердження правомірності прийнятої постанови відносно позивача та вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 122 та частиною 1 статті 126 КУпАП, представником відповідача надано до суду відео.

Водночас, суд вважає, що вказане відео не підтверджує вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень оскільки на відео не відображено, що останній керує транспортним засобом.

Відомості, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимогПравил дорожнього рухуі, відповідно, наявність адміністративних правопорушень. Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушень, оскільки постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно достатті 62 Конституції Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно достатті 222 КУпАП Україниоргани Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку,правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

При цьому, уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Крім того,Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 рокузатверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, пунктом 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Також, визначено, що постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті121, статтями121-1,121-2, частинами першою, другою і третьою статті122, частиною першою статті123, статтею124-1, статтями125,126, частинами першою, другою і третьою статті127, статтями128,129, статтею132-1, частинами шостою і одинадцятою статті133-1, частинами першою, другою і третьою статті140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 2статті 258 КУпАПпротокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Статтею 14 Закону України«Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За правиламипункту 1.3.ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил .

Пунктом 1.1. ПДРУкраїни визначено, що ці Правила відповідно доЗакону України "Про дорожній рух"встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно допункту 1.9. ПДРУкраїни особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно достатті 9 КпАП Україниадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Крім того,статтею 251 КУпАП Українивизначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідностатті 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно достатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачемправил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що на ньому не відображено, що позивач керував транспортним засобом.

Водночас свідок дав показання про те, що ОСОБА_1 не керував транспортнним засобом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушень, встановлених частиною 2 статті 122 та частиною 1 статті 126 КУпАП.

Інших доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення судом у цій справі не встановлено, а позивач не визнає вчинення ним адміністративних правопорушень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскількивідповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, підтверджуючих правомірність його рішення, підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні. Отже, позовні вимоги позивача про скасування оскаржуваної постанови підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З наявної в матеріалах справи квитанції від 16 січня 2024 року № 14 вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 605,60 грн, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції в Житомирській області, на користь позивача.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями241-246, 268, 271, 286КАС України,суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії БАД № 954179 від 7 січня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 2 статті 122 та частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 та частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути зарахунок бюджетнихасигнувань суб`єктавладних повноважень-Головного управлінняНаціональної поліціїв Житомирськійобласті (місцезнаходження:м.Житомир,вул.Старий Бульвар,5/37; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40108625) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Кірічук